// Наука і освіта. – 2016. – №9. – 9-16.

Тамара Семенівна Яценко,

доктор психологічних наук, професор, академік НАПН України,

завідувач кафедри глибин

ної психокорекції та психолого-соціальної реабілітації,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,

бул. Шевченко, 81, м. Черкаси, Україна

ПРОБЛЕМА ПРИНЦИПУ ДОДАТКОВОСТІ В ГЛИБИННОМУ ПІЗНАННІ ПСИХІКИ

У статті представлено глибинний підхід до пізнання психіки в її цілісності (свідоме/несвідоме). Розкрито функціональні відмінності сфери свідомості і несвідомого в аспекті асиметричності. Несумісність двох сфер психіки породжує необхідність пошуку засобів цілісної самопрезентації суб’єкт, а в візуалізованих, опредмечених формах. Стверджується, що символ і архетип є взаємопов’язаними поняттями, причетними до візуалізації суперечливої сутності психіки суб’єкта. Факт непрезентованості несвідомого в свідомому «Я» суб’єкта зумовлюють необхідність запровадження опосередкованих засобів самовираження психіки, об’єктивно представлених у сфері спостереження. Обґрунтовується введення принципу додатковості, запозиченого з квантової фізики в психологію, який організаційно структурує методологію глибинного пізнання психічного і відкриває перспективи пізнання психіки в її індивідуальній неповторності. Цей принцип реалізується на основі принципу невід’ємності сфер свідомості та несвідомого і принципу «з іншого». Ґрунтуючись на факті, що сферам свідомості та несвідомого характерна як автономія, так і взаємовіднесеність, стверджується, що порушення взаємозв’язків між ними призводить до виникнення особистісних проблем у суб’єкта, які можуть бути розв’язані в діагностично-корекційному процесі з професійно побудованим діалогом. Адекватність реалізації принципу невід’ємності сфер свідомості та несвідомого задає професійний формат діагностично-корекційної процедури надання допомоги людині. При спробах автономного пізнання сфер психіки (наприклад, академічний і проектний підходи) порушується цілісність, адекватність пізнання, що суперечить принципу додатковості. Описуються витоки формування методу АСПП (активного соціально-психологічного пізнання), пов’язані з вирішенням проблем педагогічного спілкування, взаємодії педагога з вихованцем, а також наводяться пізніше отримані результати розробки науково-практичних (методологічних) основ глибинного пізнання психіки. Особливу увагу приділено становленню методу АСПП, для якого характерно слідування «за феноменом психіки», орієнтуючись на пробудження у респондента інстинкту самозбереження – провідного (головного) і неперевершеного мотиватора особистісних змін. Випробовувані суб’єктом особистісні проблеми приглушують інстинкт самозбереження, що каталізує виникнення тенденції до психо-логічного імпотування психіки. Запровадження принципу додатковості зумовлює єдність проблеми надання оптимальної допомоги людині з завданнями наукового пізнання феномена психічного.

архетип, глибинне пізнання (корекція), розвиток, цілісність психіки (свідоме/несвідоме), принцип додатковості (невід’ємність сфер свідомого і несвідомого, принцип «із іншого»), метод АСПП, свідоме, несвідоме.

1.Андрущенко,В.П., Яценко,Т.С. Філософсько-психологічні проблеми методології пізнання психіки / В. П.Андрущенко, Т.С.Яценко // Психологія і суспільство: укр. теор.-методол. соціогуманіт. часопис. – 2012.–No. 3. –С.3–77.

2.Кирьянов, Д.Дополнительность и проблемы современного диалога науки и богословия // http://www.bogoslov.ru/text/255941.html

3.Шерозия,А.Е. Диалектика, принцип дополнительности и проблема познания психологической целостности: к неклассически ориентированной стратегии научного эксперимента в психологии /А.Е.Шерозия // Бессознательное : в 4 т. / [под ред.:Ф.В.Бассина, А.С.Прангишвили, А.Е.Шерозия].–Тбилиси : Мецниереба, 1978.–Т. 3.–С. 751–788.

4.Яценко, Т.С., Глузман, А.В. Методология глубинно-коррекционной подготовки психолога /Т.С. Яценко. – Днепропетровск: Инновация, 2015 – С. 34.

// Наука і освіта. – 2016. – №9. – 16-23.

Анастасія Костянтинівна Базиленко,

аспірант кафедри психології,

Університет «Україна»,

вул. Львівська, 23, м. Київ, Україна

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ: ЗМІСТ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ВНЗ

У статті описано зміст психологічного тренінгу соціальної активності студентів. Висвітлено особливості його застосування в освітньому про цесі ВНЗ у вигляді спецкурсу, що складається з трьох модулів: «Сенс та цінності студентського життя», «Соціальна активність студента: особиста відповідальність», «Студентське самоврядування і соціальна активність майбутніх фахівців». Наведено дані порівняльного аналізу динаміки рівнів соціальної активності загалом і її структурних компонентів, зокрема в експериментальній та контрольних групах. Аналіз результатів упровадження авторської програми в освітній процес ВНЗ засвідчує її ефективність щодо підвищення рівня соціальної активності студентів.

соціальна активність, студентська молодь, компоненти соціальної активності, розвиток соціальної активності, освітній процес ВНЗ.

1.Афанасьєва Н.Є. Методологія соціально-психологічного тренінгу: посібник /Н.Є.Афанасьєва. –Х.: УЦЗУ, 2008. – 106 с.

2.Базиленко А.К. Структура соціальної активності студентської молоді /А.К.Базиленко // Молодь: освіта, наука, духовність: Тези доповідей ІХ Всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих вчених. –К.: Університет «Україна», 2012. –Ч.2 –С.399-401.

3.Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга /И.В. Вачков.–М.: Ось-89, 1999. –137 с.

4.ЗанюкС.С.Мотиваційний тренінг (як учитися спонукати себе та інших до ефективної діяльності: спецпрактикум з психології мотивації)/ С.С. Занюк. – Луцьк: Вежа, 1998. –68 с.

5.Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения. – Екатеринбург: АРД ЛТД, 1997. –144 с.

6. Любарська О.М. Формування у студентів загальнолюдських ціннісних орієнтацій / О.М. Любарська //Наук. праці. Науково-методичний журнал. – Чорноморськ: Державний гуманітарний университет ім. П.Могили – 2001. – Т.ХІІ. – С.35-37.

7. Симоненко С.Н., Лебединський Э.Б. Актуальные проблемы рекреационной психологии детства /С.Н. Симоненко, Э.Б. Лебединский //Наука і освіта. Спецвипуск: «Актуальні проблеми рекреаційної психології дитинства». – Одеса, 2011. – No11. – С. 6 -7.

8. Чебикін О.Я., Сінєльнікова Т. В. Психологічні основи тренінгових технологій [монографія]. – Одеса : Видавництво ТОВ «Лерадрук», 2013. – 229 с.

9. Gable S.L. To whom do you turn when things go right? The intrapersonal and interpersonal benefits of sharing positive events /S.L. Gable, H.T. Reis, E.A. Impett, E.R. Asher //Journal of Personality and Social Psychology. – 2004. – No 87:– Р. 228-245.

// Наука і освіта. – 2016. – №9. – 23-28.

Оксана Володимирівна Вдовіченко,

кандидат психологічних наук, доцент кафедри теорії та методики практичної психології, 

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського,

вул. Фонтанська дорога, 4, м.Одеса, Україна

У роботі в процесі семантичного дослідження визначено, що найбільше збудження у підлітків викликають слова «ризик», «секс», «відпочинок» та «гроші» – це так звані спонукальні сили особистості підлітка. Найвищу оцінку мають слова «гроші», «відпочинок», «гра» – це ті об’єкти, які є найбільш приємними та привабливими для підлітків. Таким чином, важливо побудувати роботу з підлітками щодо корегування стресового стану в умовах рекреаційних закладів, оскільки саме перебування підлітків у зонах відпочинку викликає у них найбільше збудження, яке, в свою чергу, призводить до відчуття стресу та напруги. Було розроблено тренінг корегування стресових станів у підлітків, який складається з 5 занять, кожне заняття триває 1 год. 15 хв., із урахуванням вікових особливостей та місця перебування (рекреаційні заклади).

ризик, процес ризику, ризик особистості у підлітків, стрес, корегування стресових станів, тренінг.

 1. Вдовиченко О.В. Элементы возникновения рискованного действия / О.В. Вдовиченко // Вісник ХНПУ імені Г.С.Сковороди. Психологія. – Вип.47. – Х.: ХНПУ, 2014. – С. 23-33.

2. Коттрелл С. Успешная учеба в вузе: самые важные навыки студента / С. Коттрелл. – М.: Эксмо, 2015. – 369 с.

3. Симоненко С.Н., Лебединський Э.Б. Актуальные проблемы рекреационной психологии детства /С.Н. Симоненко, Э.Б. Лебединский // Наука і освіта. Спецвипуск: «Акт уальні проблеми рекреаційної психології дитинства». – Одеса, 2011. - No11.  – С. 6-7

4. Чебикін О. Я. Проблеми емоційної регуляції діяльності // Міжнар. наук.-практ. конф. «Становлення емоційної зрілості особистості», 14 вересня 2009 р. – Одеса, 2009. –С. 8.

// Наука і освіта. – 2016. – №9. – 29-35.

Олена Іванівна Власова, 

доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології розвитку, 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 

вул. Володимирська, 60, м. Київ, Україна, 

Наталія Володимирівна Віннік, 

директор загальноосвітньої школи No 135, 

вул. Михайла Коцюбинського, 12 б, м. Київ, Україна 

У статті представлено результати емпіричного дослідження особливостей формування цілісної особистості учнів старшої школи засобами освітньої соціалізації, специфіка якої полягає у роботі в школі літературно-історичного музею. Показано статистичні зв’язки активності музейної роботи школярів та розвитку їхньої загальної і часткових ідентичностей, екзистенціальних здібностей, психологічного благополуччя.

розвиток цілісної особистості, освітня соціалізація, шкільний музей, ідентичність, екзистенційні здібності, психологічне благополуччя.

 1.Власова О. І., Гуленко А. С., Фадєєва К.-М. О. Психологічний конструкт цілісності особистості в контексті методології філософії екзистенціалізму та екзистенційної психології / О. І. Власова, А. С. Гуленко, К.-М. О. Фадєєва. // Міжнародний науковий періодичний журнал «Фундаментальні та прикладні дослідження в практиках провідних наукових шкіл». –Париж, 2014. –No 5. –С. 23-44.

2.Власова О. І. Психолого-педагогічні орієнтири освітньо-професійної соціалізації особистості /О. І. Власова // Я-концепція Неллі Ничкало у вимірі професійного розвитку особистості. Збірник наукових праць / ред. кол. (І.А. Зязюн -голова, О.М. Отич та ін.) –К. –2014–С. 165-174.

3.Ганнусенко H. I. Проектування шкільної музейної експозиції /Н. І. Ганнусенко // Залучення учнівської молоді до вивчення i збереження пам’яток icторії та культури рідного краю. –К. –1990. –С. 23-30.

4.Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон. –М. : Прогресс, 1996. –С. 33-34.

5.Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности / Х. Редшмидт. –М: Мир, 1994. –320 с.

6.Кон И. С. Психология юношеского возраста / И. С. Кон. –М. –1979. –175 с.

7.Кернберг О.Ф. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях / О. Ф. Кернберг / Пер. с англ. А.Ф. Ускова. –М.: Независимая фирма “Класс”, 1998. –С. 32.

8.Основи музеєзнавства, маркетингу та рекламно-інформаційної діяльності музеїв. Посібник / Під ред.: В. Великого, Н. Гасюк. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. –320 с.

9.Столяров Б. А. Музейная педагогика. История, теория, практика: Учеб. пособ. / Б. А. Столяров. –М., 2004. –284 с.

10.Юхневич М. Ю. Об эффективности воздействия экспозиции на посетителя / М. Ю. Юхневич // Психологія–Психология–Psychology "Наука і освіта", No9, 2016 34 Теоретические вопросы научно-просветительной работы музеев: ( По материалам социол. исслед.). –М.: НИИК, 1984. –С. 26-37.

11.Marcia J.E. Development and validation ofego-identity status / J.E. Marcia // Journal of Personality and Social Psychology. –1966. –No 3.–120 p.

12.Marcia J. E. Identity in adolescence. / J.E. Marcia // Handbook of adolescenсе psychology. –NewYork.–1980.–204 p.