Моляко В. А. Рекреационный вектор в системе поддержания психологической безопасности творческой личности.

// Наука і освіта.  2016.  №9. – 5-9.

Валентин Олексійович Моляко,
доктор психологічних наук, професор, дійсний член НАПН України, завідувач лабораторії
психології творчості Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України,
вул. Панківська, м. Київ, 2 Україна

РЕКРЕАЦІЙНИЙ ВЕКТОР У СИСТЕМІ ПІДТРИМКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ


АНОТАЦІЯ:

У психологічних дослідженнях трудової та навчальної діяльності недостатньо уваги приділяється такій важливій складовій життєвих циклів, як діада «праця-відпочинок». В аспекті розробки цієї проблематики розглядаються феномени творчого здоров’я особистості у контексті систем фізичного, психологічного та духовного здоров’я. Під творчим здоров’ям розуміються можливості людини у створенні оригінальних ідей, конструкцій, різних творів в умовах подолання значних труднощів та перешкод. Підкреслюється, що творче здоров’я не завжди є пов’язаним з фізичним здоров’ям і може вступати у протиріччя з тими результативними творчими актами, що знижують психологічну безпеку особистості. В якості принципово важливого положення надається твердження, що психологічна безпека повинна забезпечуватися насамперед з боку душевного світу особистості. У відповідності до концепції психологічної безпеки виокремлюються наступні складові структури цієї безпеки: сенсорно-перцептивна, емоційна, інтелектуальна, загальноособистісна, духовна. На основі аналізу та типізації проявів людей у критичних життєвих обставинах визначається специфіка підходів до попередження та корекції суттєвих негативних інформаційних впливів на наступні групи населення: адекватно-гіпертрофуючі, адекватно-адекватні, адекватно-мінімізуючі, неадекватно-адекватні, неадекватно-мінімізуючі, неадекватно-гіперболізуючі. Адекватно-гіпертрофуючі не змінюють своєї поведінки у відповідь на екстремальні впливи. Адекватно-адекватні в критичній ситуації підвищують активність та покращують показники діяльності. Адекватно-мінімізуючі уповільнюють свою діяльність, знижують активність під впливом негативної інформації. Неадекватно-адекватні після отримання стресогенної інформації починають бурну, але недостатньо розмірковану діяльність. Неадекватно-мінімізуючі у стресі спочатку пробують діяти, але потім достатньо швидко стають бездіяльними. Неадекватно-гіперболізуючі у критичній ситуації зазвичай зовсім не діють. У підсумку підкреслюється, що система психологічної безпеки особистості повинна забезпечувати різнобічне сприймання та рекодування людиною сигналів – їх розуміння, оцінку, включення в суб’єктивне поле аналізу та інтерпретацій, прийняття рішень на підставі сенсорно-перцептивного «прийняття» інформації в контексті адекватної поведінки. Відмічається необхідність комплексного вирішення проблеми забезпечення творчого здоров’я та психологічної безпеки особистості поєднаними зусиллями психологів, медичних працівників, педагогів із продуктивним використанням рекреаційних умов.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологічне здоров’я, творче здоров’я, психологічна безпека особистості, рекреація, інформаційний вплив.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

 

Яценко T. С. Проблема принципу додатковості в глибинному пізнанні психіки.

// Наука і освіта.  2016.  №9. – 9-16.

Тамара Семенівна Яценко,

доктор психологічних наук, професор, академік НАПН України,

завідувач кафедри глибин

ної психокорекції та психолого-соціальної реабілітації,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,

бул. Шевченко, 81, м. Черкаси, Україна


ПРОБЛЕМА ПРИНЦИПУ ДОДАТКОВОСТІ В ГЛИБИННОМУ ПІЗНАННІ ПСИХІКИ


АНОТАЦІЯ:

У статті представлено глибинний підхід до пізнання психіки в її цілісності (свідоме/несвідоме). Розкрито функціональні відмінності сфери свідомості і несвідомого в аспекті асиметричності. Несумісність двох сфер психіки породжує необхідність пошуку засобів цілісної самопрезентації суб’єкт, а в візуалізованих, опредмечених формах. Стверджується, що символ і архетип є взаємопов’язаними поняттями, причетними до візуалізації суперечливої сутності психіки суб’єкта. Факт непрезентованості несвідомого в свідомому «Я» суб’єкта зумовлюють необхідність запровадження опосередкованих засобів самовираження психіки, об’єктивно представлених у сфері спостереження. Обґрунтовується введення принципу додатковості, запозиченого з квантової фізики в психологію, який організаційно структурує методологію глибинного пізнання психічного і відкриває перспективи пізнання психіки в її індивідуальній неповторності. Цей принцип реалізується на основі принципу невід’ємності сфер свідомості та несвідомого і принципу «з іншого». Ґрунтуючись на факті, що сферам свідомості та несвідомого характерна як автономія, так і взаємовіднесеність, стверджується, що порушення взаємозв’язків між ними призводить до виникнення особистісних проблем у суб’єкта, які можуть бути розв’язані в діагностично-корекційному процесі з професійно побудованим діалогом. Адекватність реалізації принципу невід’ємності сфер свідомості та несвідомого задає професійний формат діагностично-корекційної процедури надання допомоги людині. При спробах автономного пізнання сфер психіки (наприклад, академічний і проектний підходи) порушується цілісність, адекватність пізнання, що суперечить принципу додатковості. Описуються витоки формування методу АСПП (активного соціально-психологічного пізнання), пов’язані з вирішенням проблем педагогічного спілкування, взаємодії педагога з вихованцем, а також наводяться пізніше отримані результати розробки науково-практичних (методологічних) основ глибинного пізнання психіки. Особливу увагу приділено становленню методу АСПП, для якого характерно слідування «за феноменом психіки», орієнтуючись на пробудження у респондента інстинкту самозбереження – провідного (головного) і неперевершеного мотиватора особистісних змін. Випробовувані суб’єктом особистісні проблеми приглушують інстинкт самозбереження, що каталізує виникнення тенденції до психо-логічного імпотування психіки. Запровадження принципу додатковості зумовлює єдність проблеми надання оптимальної допомоги людині з завданнями наукового пізнання феномена психічного.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

архетип, глибинне пізнання (корекція), розвиток, цілісність психіки (свідоме/несвідоме), принцип додатковості (невід’ємність сфер свідомого і несвідомого, принцип «із іншого»), метод АСПП, свідоме, несвідоме.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1.Андрущенко,В.П., Яценко,Т.С. Філософсько-психологічні проблеми методології пізнання психіки / В. П.Андрущенко, Т.С.Яценко // Психологія і суспільство: укр. теор.-методол. соціогуманіт. часопис. – 2012.–No. 3. –С.3–77.

2.Кирьянов, Д.Дополнительность и проблемы современного диалога науки и богословия // http://www.bogoslov.ru/text/255941.html

3.Шерозия,А.Е. Диалектика, принцип дополнительности и проблема познания психологической целостности: к неклассически ориентированной стратегии научного эксперимента в психологии /А.Е.Шерозия // Бессознательное : в 4 т. / [под ред.:Ф.В.Бассина, А.С.Прангишвили, А.Е.Шерозия].–Тбилиси : Мецниереба, 1978.–Т. 3.–С. 751–788.

4.Яценко, Т.С., Глузман, А.В. Методология глубинно-коррекционной подготовки психолога /Т.С. Яценко. – Днепропетровск: Инновация, 2015 – С. 34.

Базиленко А. К. Психологічний тренінг соціальної активності студентів: зміст та ефективність застосування в освітньому процесі ВНЗ.

// Наука і освіта.  2016.  №9. – 16-23.

Анастасія Костянтинівна Базиленко,

аспірант кафедри психології,

Університет «Україна»,

вул. Львівська, 23, м. Київ, Україна


ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ: ЗМІСТ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ВНЗ


АНОТАЦІЯ:

У статті описано зміст психологічного тренінгу соціальної активності студентів. Висвітлено особливості його застосування в освітньому про цесі ВНЗ у вигляді спецкурсу, що складається з трьох модулів: «Сенс та цінності студентського життя», «Соціальна активність студента: особиста відповідальність», «Студентське самоврядування і соціальна активність майбутніх фахівців». Наведено дані порівняльного аналізу динаміки рівнів соціальної активності загалом і її структурних компонентів, зокрема в експериментальній та контрольних групах. Аналіз результатів упровадження авторської програми в освітній процес ВНЗ засвідчує її ефективність щодо підвищення рівня соціальної активності студентів.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

соціальна активність, студентська молодь, компоненти соціальної активності, розвиток соціальної активності, освітній процес ВНЗ.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1.Афанасьєва Н.Є. Методологія соціально-психологічного тренінгу: посібник /Н.Є.Афанасьєва. –Х.: УЦЗУ, 2008. – 106 с.

2.Базиленко А.К. Структура соціальної активності студентської молоді /А.К.Базиленко // Молодь: освіта, наука, духовність: Тези доповідей ІХ Всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих вчених. –К.: Університет «Україна», 2012. –Ч.2 –С.399-401.

3.Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга /И.В. Вачков.–М.: Ось-89, 1999. –137 с.

4.ЗанюкС.С.Мотиваційний тренінг (як учитися спонукати себе та інших до ефективної діяльності: спецпрактикум з психології мотивації)/ С.С. Занюк. – Луцьк: Вежа, 1998. –68 с.

5.Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения. – Екатеринбург: АРД ЛТД, 1997. –144 с.

6. Любарська О.М. Формування у студентів загальнолюдських ціннісних орієнтацій / О.М. Любарська //Наук. праці. Науково-методичний журнал. – Чорноморськ: Державний гуманітарний университет ім. П.Могили – 2001. – Т.ХІІ. – С.35-37.

7. Симоненко С.Н., Лебединський Э.Б. Актуальные проблемы рекреационной психологии детства /С.Н. Симоненко, Э.Б. Лебединский //Наука і освіта. Спецвипуск: «Актуальні проблеми рекреаційної психології дитинства». – Одеса, 2011. – No11. – С. 6 -7.

8. Чебикін О.Я., Сінєльнікова Т. В. Психологічні основи тренінгових технологій [монографія]. – Одеса : Видавництво ТОВ «Лерадрук», 2013. – 229 с.

9. Gable S.L. To whom do you turn when things go right? The intrapersonal and interpersonal benefits of sharing positive events /S.L. Gable, H.T. Reis, E.A. Impett, E.R. Asher //Journal of Personality and Social Psychology. – 2004. – No 87:– Р. 228-245.

Вдовіченко О. В. Корегування стресових станів в умовах рекреаційних закладів у підлітків.

// Наука і освіта.  2016.  №9. – 23-28.

Оксана Володимирівна Вдовіченко,

кандидат психологічних наук, доцент кафедри теорії та методики практичної психології, 

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського,

вул. Фонтанська дорога, 4, м.Одеса, Україна


КОРЕГУВАННЯ СТРЕСОВИХ СТАНІВ В УМОВАХ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗАКЛАДІВ У ПІДЛІТКІВ


АНОТАЦІЯ:

У роботі в процесі семантичного дослідження визначено, що найбільше збудження у підлітків викликають слова «ризик», «секс», «відпочинок» та «гроші» – це так звані спонукальні сили особистості підлітка. Найвищу оцінку мають слова «гроші», «відпочинок», «гра» – це ті об’єкти, які є найбільш приємними та привабливими для підлітків. Таким чином, важливо побудувати роботу з підлітками щодо корегування стресового стану в умовах рекреаційних закладів, оскільки саме перебування підлітків у зонах відпочинку викликає у них найбільше збудження, яке, в свою чергу, призводить до відчуття стресу та напруги. Було розроблено тренінг корегування стресових станів у підлітків, який складається з 5 занять, кожне заняття триває 1 год. 15 хв., із урахуванням вікових особливостей та місця перебування (рекреаційні заклади).


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

ризик, процес ризику, ризик особистості у підлітків, стрес, корегування стресових станів, тренінг.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

 1. Вдовиченко О.В. Элементы возникновения рискованного действия / О.В. Вдовиченко // Вісник ХНПУ імені Г.С.Сковороди. Психологія. – Вип.47. – Х.: ХНПУ, 2014. – С. 23-33.

2. Коттрелл С. Успешная учеба в вузе: самые важные навыки студента / С. Коттрелл. – М.: Эксмо, 2015. – 369 с.

3. Симоненко С.Н., Лебединський Э.Б. Актуальные проблемы рекреационной психологии детства /С.Н. Симоненко, Э.Б. Лебединский // Наука і освіта. Спецвипуск: «Акт уальні проблеми рекреаційної психології дитинства». – Одеса, 2011. - No11.  – С. 6-7

4. Чебикін О. Я. Проблеми емоційної регуляції діяльності // Міжнар. наук.-практ. конф. «Становлення емоційної зрілості особистості», 14 вересня 2009 р. – Одеса, 2009. –С. 8.

Власова О. І., Віннік Н. В. Розвиток особистісної цілісності старшокласників засобами шкільної музейної практики.

// Наука і освіта.  2016.  №9. – 29-35.

Олена Іванівна Власова

доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології розвитку, 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 

вул. Володимирська, 60, м. Київ, Україна, 

Наталія Володимирівна Віннік

директор загальноосвітньої школи No 135, 

вул. Михайла Коцюбинського, 12 б, м. Київ, Україна 


РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНОЇ ЦІЛІСНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАСОБАМИ ШКІЛЬНОЇ МУЗЕЙНОЇ ПРАКТИКИ


АНОТАЦІЯ:

У статті представлено результати емпіричного дослідження особливостей формування цілісної особистості учнів старшої школи засобами освітньої соціалізації, специфіка якої полягає у роботі в школі літературно-історичного музею. Показано статистичні зв’язки активності музейної роботи школярів та розвитку їхньої загальної і часткових ідентичностей, екзистенціальних здібностей, психологічного благополуччя.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

розвиток цілісної особистості, освітня соціалізація, шкільний музей, ідентичність, екзистенційні здібності, психологічне благополуччя.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

 1.Власова О. І., Гуленко А. С., Фадєєва К.-М. О. Психологічний конструкт цілісності особистості в контексті методології філософії екзистенціалізму та екзистенційної психології / О. І. Власова, А. С. Гуленко, К.-М. О. Фадєєва. // Міжнародний науковий періодичний журнал «Фундаментальні та прикладні дослідження в практиках провідних наукових шкіл». –Париж, 2014. –No 5. –С. 23-44.

2.Власова О. І. Психолого-педагогічні орієнтири освітньо-професійної соціалізації особистості /О. І. Власова // Я-концепція Неллі Ничкало у вимірі професійного розвитку особистості. Збірник наукових праць / ред. кол. (І.А. Зязюн -голова, О.М. Отич та ін.) –К. –2014–С. 165-174.

3.Ганнусенко H. I. Проектування шкільної музейної експозиції /Н. І. Ганнусенко // Залучення учнівської молоді до вивчення i збереження пам’яток icторії та культури рідного краю. –К. –1990. –С. 23-30.

4.Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон. –М. : Прогресс, 1996. –С. 33-34.

5.Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности / Х. Редшмидт. –М: Мир, 1994. –320 с.

6.Кон И. С. Психология юношеского возраста / И. С. Кон. –М. –1979. –175 с.

7.Кернберг О.Ф. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях / О. Ф. Кернберг / Пер. с англ. А.Ф. Ускова. –М.: Независимая фирма “Класс”, 1998. –С. 32.

8.Основи музеєзнавства, маркетингу та рекламно-інформаційної діяльності музеїв. Посібник / Під ред.: В. Великого, Н. Гасюк. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. –320 с.

9.Столяров Б. А. Музейная педагогика. История, теория, практика: Учеб. пособ. / Б. А. Столяров. –М., 2004. –284 с.

10.Юхневич М. Ю. Об эффективности воздействия экспозиции на посетителя / М. Ю. Юхневич // Психологія–Психология–Psychology "Наука і освіта", No9, 2016 34 Теоретические вопросы научно-просветительной работы музеев: ( По материалам социол. исслед.). –М.: НИИК, 1984. –С. 26-37.

11.Marcia J.E. Development and validation ofego-identity status / J.E. Marcia // Journal of Personality and Social Psychology. –1966. –No 3.–120 p.

12.Marcia J. E. Identity in adolescence. / J.E. Marcia // Handbook of adolescenсе psychology. –NewYork.–1980.–204 p.

         

       
   
   
         

 

©2024 Університет Ушинського. Всі права захищені, мабуть.