// Наука і освіта. – 2017. – №5. – 5-9.

Інна Михайлівна Богданова,
доктор педагогічних наук, професор, завідувач
кафедри соціальної педагогіки, психології та педагогічних інновацій,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ОСОБИСТІСНА ЗМОБІЛІЗОВАНІСТЬ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ
МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОЇ СФЕРИ

Особистісна змобілізованість майбутніх фахівців соціономічної сфери характеризується вольовою активністю як самонастроювання на мобілізацію вольових зусиль, емоційним настроєм як самоналагоджування на мобілізацію захисних та управлінських резервів організму, енергодійністю як самодетермінації на успішний результат діяльності. Змістова та процесуальна складові розвитку особистісної змобілізованості реалізуються за допомогою управління станом інтегральної саморегуляції, яке розуміють як ієрархічне утворення, що забезпечує дієздатність особистості за рахунок взаємозв’язку складових професіональної та мобілізаційної готовності.

особистісна змобілізованість, стан інтегральної саморегуляції, фахівці соціономічної сфери.

1. Богданова І. М. Особистісна змобілізованість майбутнього вчителя як предмет психолого-педагогічних досліджень: навч. пос. / І. М. Богданова. – Одеса: видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2013. – 122 с.
2. Bogdanova I. M. State of the integral selfregulation of prospective specialists as a subject of cognition // Modern tendencies in the Pedagogical Science of Ukraine and Israel: the way to integration. – Ariel, 2016. – № 7. – С.27-32.
3. Энтони Р. Хватит думать! Действуй! / Р. Энтони; пер. с англ. И. В. Гродель. – 3-е изд. – Минск: Попурри, 2012. – 240 с.

// Наука і освіта. – 2017. – №5. – 10-13.

Марк Абрамович Вайнтрауб,
доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник,
професор кафедри теорії та методики професійної підготовки,
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди,
вул. Сухомлинського 30, м. Переяслав-Хмельницький, Україна

МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ
ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

У статті висвітлено проблему необхідності розроблення методологічних основ професійного розвитку і навчання студентів інженерно-педагогічних спеціальностей з охорони праці у педагогічному університеті. Досліджено метод математичного моделювання для кращого засвоєння навчального матеріалу у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів інженерно-педагогічного спрямування. Акцентується увага на використання методів: розподілу технічного об’єкта на складові, використання діаграм Вєнна, формули вихідного сигналу будь-якого технічного об’єкта, що спонукають до творчості, розвитку професійних і особистісних якостей, використання інноваційних інженерних й педагогічних технологій, пов’язаних із винахідництвом. У статті приділено увагу компетентностям, що можуть бути сформовані у студентів педагогічного університету завдяки впровадженню у професійну підготовку взаємопов’язаних методів і прийомів математичного моделювання в інженерній і педагогічній діяльності.

інженерно-педагогічна діяльність, охорона праці, метод, математичне моделювання, студенти, професійна підготовка.

1. Айстраханов Д. Д. Математичні моделі професійної компетентності майбутнього фахівця / Д. Д. Айстраханов // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2014. – №3. – С.136-140.
2. Бахрушин В. Є. Математичне моделювання: навчальне видання [Електронний ресурс] / В. Є. Бахрушин. – Запоріжжя : Гуманітарний університет «ЗІ- ДМУ», 2001. – 140 с. – Режим доступу: http://cdn.scipeople.com/materials/7613/MatModel.pd.
3. Вайнтрауб М. А. Методи математичного моделювання в оптимізації проектування змісту професійної освіти і навчання / М. А. Вайнтрауб // Нові технології навчання: – 2015. – Вип. 84. – С. 176-179.
4. Вайнтрауб М. А. Інтегроване розвивальне навчання у професійній школі: монографія / М. А. Вайнтрауб. – Київ: Т. Клочко, 2009. – 179 с.
5. Професійна освіта : словник: навч. посіб. для учнів і пед. працівн. проф.техн. навч. закл. /за ред. Н. Г. Ничкало ; [уклад. С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, О. С. Дубинчук та ін.]. – К. : Вища шк., 2000. – 380 с

// Наука і освіта. – 2017. – №5. – 14-18.

Алла Михайлівна Богуш,
доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України,
завідуюча кафедри теорії та методики дошкільної освіти,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

СУЧАСНИЙ ПІДХІД ДО МОДЕРНІЗАЦІЇ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ВИЩОЇ ШКОЛИ

У статті представлено підхід до модернізації навчально-виховного процесу вищої школи в контексті сучасного освітнього простору; розкрито сучасні принципи модернізації навчально-виховного процесу вищої школи: принцип гуманістичного характеру освіти, принцип природовідповідності та природодоцільності, принцип духовності життєдіяльності студентів, принцип самоорганізуючої творчості майбутніх професіоналів, принцип суб’єктності та свідомості, принцип комплементарності (доповнення), принцип суб’єктивного контролю, принцип особистісного целепокладання студента, принцип метапредметних основ освітнього процесу вищої школи, принцип ситуативності навчання. Освіта розглядається як продукт соціуму, зміст якого залежить від подій, що відбуваються в державі та за її межами. Модернізація освітнього простору асоціюється з такими процесами, як генерація, інтенсифікація, оптимізація, гуманізація, реформування і модернізація. Запобігання або обмеження проникнення антигуманістичних засобів в навчальний процес вищої школи є одним з основних задач викладача ВНЗ. Конструктивними методами навчання вважається комплекс методичних засобів, спрямованих на формування переконання майбутніх професіоналів сприймати себе як найвищу цінність, що допоможе їм переорієнтувати себе, своє «Я» з позиції пасивного відтворення в позицію самоорганізованої, творчої особистості, яка зможе наповнити сенсом свою професійну діяльність і свою життєву творчість.

вища школа, принципи, модернізація, студент, викладач.

1. Бондаревская Е. В. Введение в педагогическую культуру: уч.пос. / Е. В. Бондаревская. – Ростов н/Д. – 1995.
2. Бондаревская Е. В., Кульневич С. В. Педагогика личности в гуманистических теориях и системах воспитания: уч. пос. / Е. В. Бондаревская, С. В. Кульневич. – Ростов н/Д. – 1999.
3. Гончаренко С. І. Український педагогічний словник / С. І. Гончаренко. – Київ : Либідь, 1997.
4. Коджаспирова Г. М., Коджаспиров А. Ю. Педагогический словарь / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – М. – 2001.
5. Кульневич С. В. Педагогика личности от концепций до технологий: уч.пос. – Ростов н/Д. – 2001.
6. Лаврентьева Т. В. Педагогика личности / Т. В. Лаврентьева – М. : Педагогика, 1998.
7. Розанов В. В. Сумерки просвещения / В. В. Розанов. – М. : Педагогика, 1990. 8. Хуторской А. В. Современная дидактика / А. В. Хуторской. – СПб: Питер, 2001.

// Наука і освіта. – 2017. – №5. – 18-23.

Олег Олександрович Долженков,
доктор політичних наук, доцент, завідувач
кафедри управління освітніми закладами та державної служби,
Наталія Миколаївна Черненко,
доктор педагогічних наук, доцент, в.о. професора
кафедри управління освітніми закладами та державної служби,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ОСОБИСТІСНА ГОТОВНІСТЬ КЕРІВНИКІВ ДО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

У сучасних мінливих ринкових умовах здатність керівника, менеджера прогнозувати і запобігати негативним впливам і досягати мети довгострокових програм розвитку установи, організації, освітнього закладу – важлива складова його компетентності, яку в світі та спеціальній літературі прийнято позначати через понятійний конструкт «готовність до управління ризиками». Метою статті є презентація результатів оцінювання особистісної готовності керівників до управління ризиками. Доведено, що стан готовності можна сформувати і розвинути. Будь-яка готовність особистості, зокрема до управління ризиками у професійній діяльності, характеризується мобілізацією ресурсів суб’єкта праці на виконання конкретної діяльності. «Готовність до ризику» тлумачимо як особистісну характеристику, що визначає стратегію поведінки в умовах невизначеності, яка спирається на аналіз ситуації і власних можливостей, виявляється у поведінці, діях і судженнях людини. Визначено показники особистісної готовності керівників до управління ризиками: усвідомлення керівниками необхідності і важливості управління ризиками, наявність мотиваційної настанови до управління ризиками, схильність керівників до ризику, настанова на позитивні зміни, толератність до невизначеності, асертивність, гнучкість мислення. Виявлено важливість і необхідність цілеспрямованої підготовки до управління ризиками як керівників з досвідом роботи, так і майбутніх фахівців, недостатню готовність керівників до управління ризиками та необхідність покращення науково-методичного, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення підготовки керівників.

готовність, особистісна готовність, керівник, ризик, управління ризиками.

1. Айзенк Г. Ю. Структура личности / Г. Ю. Айзенк. – М. : КСП+ ; СПб. : Ювента, 1999. – 464 с.
2. Елисеев О. П. Практикум по психологии личности / О. П. Елисеев. – [2-е изд., испр. и перераб.]. – СПб. : Питер, 2003. – 512 с.
3. Корнилова Т. В. Диагностика мотивации и готовности к риску : [монография] / Т. В. Корнилова. – М. : Институт психологии РАН, 1997. – 232 с.
4. Котик М. А. Психология и безопасность [монография] / М. А. Котик. – Таллин : Валгус, 1981. – 408 с.
5. Левинцова Н. С. Некоторые структурные особенности готовности к риску, связанные с порогом активности и личностными качествами сотрудников полиции [Электронный ресурс] / Н. С. Левинцова // Вестник Бурятского государственного университета. – 2014. – № 5. – С. 48–51. – Режим доступа : http://cyberleninka.ru/.
6. Петровский В. А. Поведение человека в ситуации опасности (к психологии риска) / В. В. Петровский // Новые исследования в психологии. – 1974. – № 1. – С. 23–25.
7. Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности : [учеб. пособ. / под ред. Г. С. Никифорова, М. А. Дмитриевой, В. М. Снеткова]. – Спб. : Речь, 2003. – 448 с.
8. Черненко Н. М. Підготовка майбутніх менеджерів освіти до управління ризиками : теорія і практика : [монографія] / Н. М. Черненко. – Одеса : Видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2016. – 386 с.