// Наука і освіта. – 2017. – №4. – 137-142.

Анжела Олександрівна Буднік,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри слов’янського мовознавства,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ВИКОРИСТАННЯ МОВНОГО ПОРТФОЛІО У ПРОЦЕСІ
ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Останнім часом частіше впроваджуються в освітній процес європейські стандарти навчання, інтегровані програми, нові освітні комунікативні технології, питомі форми та методи навчання тощо. Саме тому все актуальніше постає питання оновлення та модернізації навчальних програм у відповідності до загальноєвропейських стандартів, упровадження яких значно розширить конкурентоспроможність вітчизняних вищих навчальних закладів у порівнянні з європейськими. Обрана нами тема дослідження зумовлена необхідністю постійно знаходити дієві засоби оцінювання різних видів виконуваних робіт, необхідністю самостійно здобувати та систематизувати необхідні знання студентами-іноземцями, вміти розв’язувати комунікативні завдання відповідно до ситуацій. Метою нашої розвідки є теоретичне обґрунтування моделі мовного портфоліо, яке використовується як додатковий засіб контролю та оцінювання іноземних студентів у процесі вивчення української мови як іноземної. Було використано такі методи дослідження: вивчення, аналіз та синтез науково-методичної та психолого-педагогічної літератури, нормативно-правових документів із метою визначення концептуальних положень дослідження; узагальнення наукових здобутків, педагогічне спостереження, педагогічне моделювання, соціологічні методи. У результаті проведення наукової розвідки було уточнено поняття мовне портфоліо, представлено його структуру, що складається зі змісту, власне портфоліо з перерахуванням його основних елементів, вступу з чітко сформульованою метою та завданнями, стислого опису мовного портфоліо, власного самоаналізу та самооцінювання виконаної роботи. Під час укладання мовного портфоліо враховуються принципи комунікативного навчання (принцип мовленнєвої спрямованості навчального процесу, принцип індивідуалізації навчання, принцип функціональності, принцип ситуативності, принцип новизни). Для створення будь-якого виду портфоліо важливими є роздуми не тільки над запропонованими студентові-іноземцю завданнями, але і його рефлексія щодо способів роботи, послідовності дій. Використання методу мовного портфоліо у роботі з іноземними студентами є доволі ефективним, оскільки розвиває критичне та творче мислення, здатність до самоаналізу, вміння користуватися науковою літературою, обирати автентичні тексти відповідно до комунікативної мети.

Європейське мовне портфоліо, мовне портфоліо, компоненти мовного портфоліо, Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, рівні володіння іноземною мовою, види мовленнєвої діяльності, принципи комунікативного навчання, рефлексія, українська мова як іноземна.

1. Буднік А. Лінгводидактичні засади використання методу портфоліо в навчанні іноземних студентів / А. Буднік, І. Хижняк // Ucrainica VII Současná Ukrajinistika Problémy Jazyka, Literatury A Kultury. Sborník příspěvků z mezinárodní konference VIII. olomoucké sympozium ukrajinistů střední a východní Evropy (Olomouc 25–27.08.2016). – Olomouc. – St. 572-578.
2. Єдина типова навчальна програма з української мови для студентів-іноземців основних факультетів нефілологічного профілю вищих навчальних закладів України III-IV рівнів акредитації; [Затверджено МОН України]. – Ч. 3 / [за ред. О. Тростинської, Н. Ушакової]. – К. : НТУУ «КПІ», 2009. – 50 с.
3. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / [наук. ред. укр. видання доктора пед. наук, проф. С. Ніколаєва]. – К. : Ленвіт, 2003. – 273 с.
4. Загальноосвітній стандарт з української мви як іноземної (рівні: А1, А2; В1, В2; С1) [Електронний ресурс] / [укл. : Н. Ніколаєва, Н. Бондарєва, А. Дем’янюк та ін.]. – Режим доступу : http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/1410876247 /.
5. Концепція мовної підготовки іноземців у ВНЗ України / Н. Ушакова, В. Дубічинський, О. Тростинська // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки : збірник наукових праць. – Х., 2011. – №19. – С. 136- 146.
6. Коряковцева Н. Ф. Современная методика организации самостоятельной работы изучающих иностранный язык : Пособие для учителей / Н. Ф. Коряковцева. – М. : Изд-во АРКТИ, 2002. – 173 с.
7. Пассов Е. И. Теория методики. Иноязычное образование : организация и управление [Текст] / Е. И. Пассов. – Липецк : Типография, 2015. – Ч. 1. – 548 с.
8. Портфолио в зарубежной образовательной практике / Т. Г. Новикова, М. А. Пинская, А. С. Пртученков, Е. Е. Федотова // Вопросы образования. – 2004. – №3. – С. 201-238.
9. Фатеева И. А. Метод «портфолио» как приоритетная инновационная технология в образовании: преемственность между средней школой и вузом / И. А. Фатеева, Т. Н. Канатникова // Молодой учёный. – 2012. – №12. – С. 526-528.
10. Common European Framework of Reference for Languages : Learning, Teaching, Assessment [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.coe.int/lang-CEFR.
11. Oliinyk R. Portfolio for young learners: objectives, structure and types / R. Oliinyk // Reaching out to children: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Горлівка : Видавництво Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, 2005. – С. 47-49.
12. Savignon S. J. Communicative Language Teaching : Linguistic theory and classroom practice, interpreting communicative language teaching / S. J. Savignon. – New Haven : Yale University Press, 2002.

// Наука і освіта. – 2017. – №4. – 143-147.

Олена Анатоліївна Буздуган,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри сімейної та спеціальної педагогіки і психології,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ВЗАЄМОДІЯ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ТА
СІМ’Ї У МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

Статтю присвячено дослідженню особливостей взаємодії дошкільного навчального закладу та сім’ї у моральному вихованні старших дошкільників; визначенню пріоритетних форм і методів навчання та виховання у роботі фахівців дошкільної освіти. В результаті проведеного аналізу було з’ясовано, що моральне виховання є значущим для демократизації українського суспільства. У статті також розкрито сутність взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї, яка полягає в узгодженні їхніх вимог, дій в інтересах дитини, активному залученні батьків до педагогічного процесу. Визначено завдання взаємодії дошкільного навчального закладу та сім’ї, а саме: забезпечення в сім’ї та дошкільному навчальному закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку дитини, сприяння задоволенню її потреби в емоційно-особистісному спілкуванні, розвиток її творчих інтересів і здібностей; підвищення рівня сформованості педагогічної, моральної культури вихователів і батьків. Завданнями морального виховання визначено процес трансформації суспільно значущих норм, принципів, регулюючих взаємовідносини, загальнолюдських моральних цінностей в індивідуальні якості й формування на цій основі відповідних моральних якостей. Згідно з визначеними завданнями, було розроблено систему заходів щодо їх реалізації, яка передбачала наповнення новим змістом, при потребі переставлення акцентів в уже існуючих формах і методах освітнього процесу, з метою активізації процесів формування моральних цінностей, а згодом і моральної сфери особистості в дошкільному віці. Роботу з формування моральних цінностей дітей старшого дошкільного віку побудовано таким чином: знайомство з правилами поведінки дітей, вихователів і батьків, розробка навчальних і виховних завдань; створення необхідних умов для організації діяльності з літературою та іншою дитячою діяльністю; включення дошкільнят у поетапну діяльність; розробка змісту діяльності, підбір художніх творів для дітей; організація педагогічної та освітньої роботи з батьками. Також визначено єдині підходи в організації морального виховання дітей через залучення останніх до моральних цінностей у різних видах діяльності.

взаємодія, дошкільний навчальний заклад, сім’я, моральне виховання.

1. Бех И. Д. Психологические основы нравственного развития личности : автореф. дис… д-ра психол. наук : 19.00.07 / И. Д. Бех : Киевский пед. институт им. М. П. Драгоманова. – Киев, 1992. – 43 с.
2. Ващенко Г. Виховний ідеал : підручник для педагогів, виховників, молоді і батьків / Г. Ващенко. – Полтава : Полтав. вісн., 1994. – 190 с.
3. Дитина : Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту О. В. Огнев’юк, К. І. Волинець ; наук. кер. програмою : О. В. Проскура, Л. П. Кочина, В. У. Кузьменко, Н. В. Кудикіна ; авт. кол. : Г. В. Бєлєнька, Е. В. Бєлкіна, О. Л. Богініч, Н. І. Богданець-Білоскаленко, С. А. Васильєва, М. С. Вашуленко [та ін.] / Мін. осв. і наук., мол. та спорту України, Головн. упр. осв. і наук. викон. орг. Київміськради (КМДА), Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. – 3-є вид., доопр. та доп. – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 492 с.
4. Дуброва В. П. Теоретико-методические основы взаимодействия детского сада с семьей : Учебное пособие / В. П. Дуброва. – Минск : Издательская фирма “Возрождение”, 1997. – С. 128-141.
5. Закон України «Про освіту» : редакція від 19.02.2016 № 1060-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/page3. 6. Крупська Н. К. Педагогічні твори : В 10т. Т.
6. Дошкільне виховання. Питання сімейного виховання і побуту / Н. К. Крупська; за ред. М. К. Гончарова, А. І. Каїрова. – К. : Радянська школа, 1965. – 455 с.
7. Нечаева В. Г. Нравственное воспитание в детском саду : Пособие для воспитателей / В. Г. Нечаева, Т. А. Маркова, Р. И. Жуковская и др.; под ред. В. Г. Нечаевой, Т. А. Марковой. – 3-е изд., испр. и доп. – М. : Просвещение, 1984. – 272 с.
8. Песталоцци И. Избранные педагогическиe сочинения : В 2-х томах / И. Песталоцци. – Т.1. – М. : Педагогика,1981. – 336 с.
9. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка : Навч. посібн. / М. Г. Стельмахович. – К. : ІСДО, 1996. – 288 с.
10. Ушинский К. Д. Человек как предмет воспитания. Опыт педагогической антропологии : избр.пед.соч. : [в 2 т.] / К. Д. Ушинский. – М. : Педагогика, 1974. – 776 с.

// Наука і освіта. – 2017. – №4. – 147-152.

Олена Володимирівна Балашова,
Президент міжнародного благодійного фонду «Інше життя»,
вул. Шелковична, 30/35, м. Київ, Україна

УПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗІЇ В ОСВІТНІЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ

Інтегрування дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітній простір України як один із напрямів гуманізації всієї системи освіти є визначальним пріоритетом державної політики і полягає в створенні умов для здобуття дітьми якісної освіти відповідно до їх здібностей і індивідуальних можливостей. Мета статті: презентувати результати оцінювання сучасного стану впровадження інклюзивної освіти, особистісної готовності педагогів та батьків. Методи дослідження: теоретичні: аналіз, порівняння й узагальнення психологічної, педагогічної та науково-методичної літератури з проблем впровадження інклюзивної освіти; емпіричні: анкетування, опитування; методи математичної статистики. Доведено, що розвиток інклюзивної освіти – не створення нової системи, а якісні та планомірні зміни системи освіти в цілому. Система такої освіти містить в собі навчальні заклади дошкільної, середньої, професійної та вищої освіти, метою якої є створення безбар’єрного середовища в навчанні та професійній підготовці дітей/людей з особливими освітніми потребами. Освіта – це вагома і дуже проблемна сфера в житті дітей з особливими освітніми потребами, що виступає індикатором кола інших проблем, як лакмусовий папірець їх виявляє. Визначено, що інклюзивна освіта є процесом подальшого розвитку і розширення освітньої інтеграції. Інтеграція та інклюзія не є концептами, що суперечать один одному, це рівні одного соціального процесу, що впливає на систему освіти та змінює її. З’ясовано, що для подальшої оцінки якості інклюзивної процесу в системі освіти необхідна розробка комплексу програм моніторингових досліджень. Вважаємо доцільним і необхідним залучення фахівців для здійснення просвітницької та корекційно-розвиваючої діяльності з усіма категоріями учасників інклюзивного процесу з використанням різних технологій, форм і методів роботи, таких як семінари, лекції, тренінги, круглі столи тощо і участю мас-медіа у висвітленні цих заходів.

інклюзія, інклюзивна освіта, діти з особливими освітніми потребами, бар’єри, чинники.

1. Екжанова, Е. А. От интеграции к инклюзии / Е. А. Екжанова; О. Решетникова // Школьный психолог. – 2010. – № 16. – 16-31 августа. – С. 34-37.
2. Інклюзивна школа : особливості організації та управління / Кол. авторів: А. А. Колупаєва, Н. З. Софій, Ю. М. Найда та ін. / за заг. ред. Л. І. Даниленко. – 2-ге вид., стереотип. – К. : ФО-П І. С. Парашин, 2010. – 128 с.
3. Колупаєва А. А. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання / А. А. Колупаєва, Л. О. Савчук. – К. : Науковий світ, 2010. – 195 с.
4. Спеціальна педагогіка : понятійно-термінологічний словник / гол. ред. : В. І. Бондар. – Луганськ : Альма-матер, 2003. – 436 с.
5. Управление педагогическими инновациями в инклюзивном образовании / С. В. Воронова, М. В. Малик, О. А. Сакалюк, М.Н. Тодорова, М. Н. Торган, Н. Н. Черненко [и др.] ; под общ. научн. ред. С. К. Хаджирадевой. – Одесса : ПНПУ им. К.Д. Ушинского, 2014. – 290 с.

// Наука і освіта. – 2017. – №4. – 153-159.

Анатолій Миколайович Солоненко,
доктор біологічних наук, доцент кафедри ботаніки і садово-паркового господарства,
ректор Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького,
вул. Гетьманська, 20, м. Мелітополь, Україна,
Ольга Володимирівна Познанська,
начальник відділу з питань спеціальної перевірки та очищення влади
департаменту кадрового забезпечення Міністерства освіти і науки України,
пр. Перемоги, 10, м. Київ, Україна,
Юлія Іванівна Попелешко,
кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки та педагогічної майстерності,
Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького,
вул. Гетьманська, 20, м. Мелітополь, Україна

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ КОНТЕКСТ ПРОБЛЕМИ ФАХОВОЇ
ПІДГОТОВКИ ТЬЮТОРІВ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

На сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти пріоритетним завданням стає досягнення якісно нового рівня підготовки тьюторів, що демонструють здатність до безперервної самоосвіти й самовдосконалення у сфері професійної діяльності. Практична ефективність тьюторської діяльності залежить насамперед від готовності педагогів впровадити її на організаційному та науково-методичному рівнях. Одним із проявів тьюторської майстерності є перехід на вищий рівень суспільного розвитку з орієнтацією на інноваційний потенціал науково-педагогічних працівників. Мета статті – визначити науково-методичний контекст проблеми фахової підготовки тьюторів у системі вищої освіти України. Для реалізації мети використано комплекс сучасних загальнонаукових методів: теоретичні методи – аналіз (історичний, порівняльний), синтез, узагальнення, зіставлення, що послугували вивченню літературних джерел, законодавчої й нормативно-правової бази, досвіду фахової підготовки тьюторів; емпіричні методи – обсерваційні (пряме й непряме спостереження, методи експертного оцінювання та самооцінювання); ранжування; діагностичні (анкетування, експертне опитування, бесіди), що допомогли з’ясувати рівень сформованої готовності науково-педагогічних працівників до тьюторської діяльності; методи експериментально-теоретичного рівня – експериментальна перевірка ефективності науково-методичних засад фахової підготовки тьюторів у системі вищої освіти України; методи математичної статистики, застосовані для опрацювання отриманих даних і вивчення кількісних залежностей між аналізованими явищами і процесами. Результати формувального етапу експерименту засвідчили ефективність організаційно-педагогічних умов готовності науково-педагогічних працівників до тьюторської діяльності. Одержані кількісні дані наприкінці формувального етапу в порівняльному аспекті з кількісними показниками констатувального етапу дослідження дали змогу зафіксувати позитивну динаміку: в експериментальних групах слухачів узагальнений показник рівня готовності до названого виду діяльності зріс із низького до високого; у контрольних групах – із низького до середнього. Отже, кількісний та якісний аналіз результатів експериментальної роботи підтвердили доцільність впровадження запропонованої системи заходів професійної підготовки тьюторів.

тьютор, тьюторська діяльність, педагогічні інновації, підготовка, компетентність.

1. Литвиненко Т. А. Індивідуалізація в освітньому процесі: шляхи тьюторської допомоги в приватних навчальних закладах / Т. А. Литвиненко // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2012. – № 50. – С. 165-172.
2. Мармаза О. І. Стратегічне управління: траєкторія успіху / О. І. Мармаза. – Х. : Основа, 2006. – 160 с.
3. Модернізація освіти в Україні. Аналітичний огляд результатів всеукраїнського опитування керівників загальноосвітніх навчальних закладів у 2004 р. – К. : «К.І.С.», 2004. – 32 с.
4. Наказ Міністерства освіти і науки України від 07.11.2000 р. № 522 «Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0946-00.
5. Павлютенков Є. М. Мистецтво управління школою / Є. М. Павлютенков. – Х. : Основа, 2011. – 320 с.
6. Пахомова Т. Шляхи впровадження тьюторської системи освіти у зарубіжних країнах / Т. Пахомова // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2012. – № 5 (Ч. 1). – С. 220-224.
7. Указ Президента України від 17.04.2002 р. № 347 / 2002 «Про Національну доктрину розвитку освіти» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/347/2002.
8. Фуллан М. Сили змін: вимірювання глибини освітніх реформ / М. Фуллан. – Львів : Літопис, 2000. – 269 с.