// Наука і освіта. – 2017. – №2. – 20-24.

У статті розкрито погляди С. Русової на виховання дитини, головні фактори її формування та розвиток. Акцентовано увагу на необхідності орієнтації на особистість, на розвиток її здібностей, природних сил і талантів у діяльності освітніх установ. Розкрито мету виховання, зміст освіти та чинники формування особистості, педагогічні засоби й методи, що сприяють найефективнішому розвиткові природних задатків і здібностей індивідума. Особистість виникає у процесі діяльності і розвивається в суспільних умовах життя. Кожна дитина народжується як продукт об’єднаного біологічного і антропологічного процесу.

дитина, виховання, вихователь, дитячий садок, школа, Софія Русова.

 1.Русова С. Дошкільне виховання / С. Русова. – Катеринослав : [б. в.], 1918. – 126 с.

2.Русова С. Ідейні підвалини школи / С. Русова // Світло. – 1913. – Кн. 8. – С. 33-38.

3.Русова С. Краєзнавство в народній школі / С. Русова // Шлях виховання й навчання. –1933. – Кн. 1. – С. 25 – 33.

4.Русова С. Наша школа / С. Русова // Світло. – 1914. – Кн. 7 – 8. – С. 3-16.

5.Русова С. Нова школа соціального виховання / С. Русова. – Катеринослав – Лейпціг : [б. в.], 1924. – 151 с.

6.Русова С. Нові методи дошкільного виховання / С. Русова. – Прага : [б. в.], 1927.

7.Русова С. Теорія і практика дошкільного виховання / С. Русова. – Прага : Український громадський видавничий фонд, 1924. – 124 с.

8.Чепіль М. М. С. Русова і проблеми духовного розвитку дитини / М. М. Чепіль // Проблеми шкільної педагогіки і психології навчання і виховання у творчій спадщині С. Русової : матеріали Всеукр. пед. читань, присвяч. 140-річчю з дня народж. С. Ф. Русової / М-во освіти України, АПН України, Ін-т педагогіки АПН України, Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гогогя, Чернігів. Обл. ін.-тпідвищення кваліфікації та перепідготовки працівників освіти; відп. ред. Є.І. Коваленко. – Чернігів, 1996. – Кн. 3. – С. 35-38.

9.Чепіль М.М. С. Русова про працю як не- від’ємну частину національного виховання / М.М. Чепіль // Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Івано- Франківськ, 1996. – С. 164-165.

10. Чепіль М.М. С. Русова про роль змісту освіти у формуванні національної свідомості / М.М. Чепіль // Вісник Прикарпатського університету. Серія : Педагогіка. Вип. V. – Івано-Франківськ : Плай, 2001. – С. 150-154. 11. Чепіль М.М. Софія Русова про краєзнавст- во як засіб національного виховання учнів / М.М. Чепіль // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. – Сер. Педагогічні науки. – Чернігів, 2006. – Вип. 39. – С. 171-173.

// Наука і освіта. – 2017. – №2. – 115-121.

Анна Сергіївна Балюк,
аспірант кафедри педагогіки,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна   

АЛГОРИТМ ПРОФЕСІЙНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВМАГІСТРАТУРИ СОЦІО-ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ

У статті подано тлумачення поняття соціалізації в цілому та професійної – зокрема. Феномен професійної соціалізації слід розглядати поруч із поняттями професійної спрямованості, професійного розвитку, професійної адаптації та професійного становлення. Професійна соціалізація є кінцевою ланкою на професійному шляху особистості. Алгоритм професійної соціалізації студентів в умовах вишу складається з таких етапів: професійна спрямованість → професійний розвиток → професійна адаптація → професійне становлення → професійна соціалізація. Професійна спрямованість – складне психолого-педагогічне явище, що визначає готовність особистості до прийняття своєї майбутньої професії, зв’язок інтересів із майбутньою професійною діяльністю та розуміння важливості професійного розвитку саме у такому напрямку. У рамках дослідження професійний розвиток студентів магістратури соціо-гуманітарного профілю розглядається як процес здобуття професійно важливих знань, умінь і навичок, а також удосконалення тих, що вже набуті на певний момент. Професійна адаптація – це процес здобуття професії, засвоєння знань, умінь і навичок, норм поведінки, способу життя, який відповідає майбутньому фаху. У цьому тлумаченні професійна адаптація дуже наближена до професійної соціалізації, однак у статті вона розглядається як етап процесу професійної соціалізації, який може змінюватися з плином часу чи через обставини, що виникають. Професійне становлення студентів магістратури соціогуманітарного профілю тлумачиться в аспекті асоціювання себе з професією та готовності до професійної діяльності (і психологічної, і фахової, тобто рівня володіння необхідними знаннями, вміннями та навичками, необхідними для повноцінної трудової активності). Професійна соціалізація є невід’ємною складовою життя особистості, починаючи зі шкільного – аж до пенсійного віку. Але в деякі періоди життя вона має властивість актуалізуватися, набувати більшої значущості, ніж раніше. Саме період від закінчення бакалаврату до вступу до магістратури є першим переламним моментом у професійному житті (соціалізації) студента, адже саме у цей час він має вирішити: або йти працювати, або продовжувати навчання у магістратурі та починати новий шлях своєї професійної соціалізації, що складається з вищеописаних стадій.

соціалізація, професійна соціалізація, студенти магістратури, професійна спрямованість, професійний розвиток, професійна адаптація, професійне становлення.

1. Вітвицька С. С. Теоретичні і методичні засади педагогічної підготовки магістрів в умовах ступеневої освіти: дис. ... доктора пед. наук: 13.00.04 /С. С. Вітвицька. – Житомир, 2011.
2. Орел В.В. Педагогічні умови соціалізації майбутніх економістів і менеджерів у фаховій підготовці: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 /В. В. Орел. – Запоріжжя, 2011.
3. Mary Diane. Burton Gender Differences in Professional Socialisation: A Study of Women and Men in the Computer Science / Diane Mary. – Carnegie Mellon University, 1986 – 220 p.
4. Vollmer Howard M., Donald L. Mills. Professionalization / Howard M. Vollmer, Mills Donald L. –Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice Hall, Inc., 1966.
5. Graen George. Role Making Processes within Complex Organizations / George Graen // Handbook of industrial and organizational psychology; за ред. MarvinD. Dunnetю – Chicago : Rand McNally College Pub, 1976. – 1740 p.
6. Лебедик І. В. Основи професійної самореалізації вчителя. Посібник / І. В. Лебедик. –Кіровоград: ТОВ “ІМЕКС-ЛТД”,2006. – 62 с.7. Тихолаз С. І. Педагогічні умови розвитку професійної спрямованості студентів вищих медичних навчальних закладів: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / С. І. Тихолаз. – Вінниця, 2011.
8. Грень Л. М. Педагогічні умови формування у студентів вищих технічних навчальних закладів спрямованості на успішну професійну діяльність: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Л. М. Грень. – Харків, 2010.
9. Дьяченко М. И. Психология высшей школы / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – С. 274.
10. Москалюк О.І. Професійна спрямованість як визначальна характеристика творчого опанування професією // Наук. зап. Терноп. націон. пед. ун-ту
ім. В. Гнатюка. Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 2004. – № 6. – С. 189-194.
11. Шавир П. А. Психология профессионального самоопределения в ранней юности / П. А. Шавир. – Тюмень, 1980. – 87 с.
12. Л. І. Кондрашова Професійна адаптація й соціалізація студентів аграрних ВНЗ / Л. І. Кондрашова // Вопросы духовной культуры – филологические науки. – С. 48-50.
13. Ізбаш С. С. Особливості професійної адаптації студентів педагогічного університету / С. С. Ізбаш // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. – Київ – Запоріжжя. – 2004. – Вип. 30. – С. 97-100.
14. Егорова Л. Г. Методические указания по социальной и профессиональной адаптации студентов в техническом вузе / Л. Г. Егорова. – Казань : КХТИ, 1983. – 48 с.
15. Петльована Л. Л. Педагогічні основи професійної адаптації студентів-економістів засобами новітніх інформаційних технологій: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Л. Л. Петльована. – Хмельницький, 2008.
16. Мацишин М. О. Особливості професійного становлення майбутніх офіцерів-прикордонників // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. – 2006. – № 18. – С. 156-160.
17. Картель Т. М. Професійне становлення майбутніх інженерів-будівельників у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Т. М. Картель. – Одеса, 2009.
18. Кухарчук Т. А. Організаційно-педагогічні умови адаптації молодих вчителів природничих дисциплін до роботи в школі: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Т. А. Кухарчук. – Тернопіль, 2008.

// Наука і освіта. – 2017. – №2. – 69-74.

Артур Євгенович Іншаков,
кандидат філологічних наук,
старший викладач кафедри дошкільної освіти,
Криворізький державний педагогічний університет,
просп. Гагаріна, 54, м. Кривий Ріг, Україна 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

В умовах побудови незалежної української держави серед визначальних чинників формування національної свідомості вимагає уваги патріотичне виховання підростаючого покоління, зокрема дошкільнят. Актуальність дослідження обумовлена виділеними в державних документах завданнями національно-культурного відродження України. Серед них: виховання особистості-патріота, який усвідомлює свою причетність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, що свідчить про готовність до життя і праці в світі, що змінюється, збереженні та збагаченні українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови; вихованні в людини демократичного світогляду, дотримання громадянських прав і свобод, шанобливого ставлення до традицій, культури, віросповідання, мови спілкування народів світу. Незважаючи на широкий спектр досліджуваних питань, проблема патріотичного виховання дошкільнят залишається відкритою. Мета нашої статті – аналіз теоретичних основ патріотичного виховання дітей дошкільного віку в психолого-педагогічній літературі. Реформування української держави стає визначальним чинником формування національної свідомості за допомогою соціологізації особистості, виявлення її потенційних можливостей в навчально-виховному процесі, а особливо при вихованні і самовихованні. Тому вимагає уваги формування змісту базових елементів патріотичного виховання підростаючого покоління. Необхідність обґрунтування теоретичних основ патріотичного виховання дошкільнят взагалі обумовлена сучасним станом і існуючими проблемами в соціально-економічній, духовній та інших сферах функціонування нашого суспільства, посиленням ролі людського чинника в розвитку нашої держави, необхідністю кардинального підвищення ефективності виховної роботи з дітьми на основі національної ідеї, ідеалів, ціннісних орієнтацій, історичних традицій українського народу. При цьому необхідно визначити сутність і зміст таких педагогічних категорій, як «патріотизм», «виховання», «виховний ідеал», враховувати соціально-психологічні особливості розвитку особистості дітей дошкільного віку. Патріотизм є складною інтегративною складовою особистості українського громадянина, що передбачає любов до України, повагу до вітчизняної історії, національно-історичних традицій, святинь українського народу, місця свого народження та постійного місця проживання; цілеспрямоване оволодіння особистістю патріотичними знаннями як основи її патріотичного виховання.

виховання, патріотизм, громадянське виховання, особистість, загальнолюдські цінності, духовні цінності, національне виховання.

1. Анікіна Т. О. Патріотичне виховання майбутніх учителів музики засобами художнього краєзнавства: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Т. О. Анікіна ; АПН України. Інститут педагогіки. – Київ, 1993. – 16 с.

2. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: науково-метод. посіб. / І. Д. Бех. – Київ : ІЗМН, 1998. – 204 с.

3. Бех І. Д. Психолого-педагогічні умови формування у молоді громадянськості / І. Д. Бех // Громадянське виховання студентської молоді в умовах тра- нсформації суспільства: [зб. наук. ст.] : за матеріалами Всеукр. наук.-практ. семінару / М. П. Лукашевич та ін. (ред.). – Черкаси, 1998. – С. 23-27.

4. Боришевський М. Й. Національна самосвідомість особистості: сутність та шляхи становлення / М. Й. Боришевський // Система виховання національної самосвідомості учнів загальноосвітньої школи. – Київ : Райдуга, 1999. – С. 189-219.

5. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал : підручник / Григорій Григорович Ващенко. – Торонто, 1976. – 208 с.

6. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Семен Устимович Гончаренко. – Київ : Либідь, 1997. – 376 с.

7. Емузова Н. Г. Современные подходы к проблеме воспитания / Н. Г. Емузова // Актуальные проблемы воспитания личности в современных условиях: [сборник научных докладов и сообщений республиканской научно-практ. конф.]. – Нальчик: Изд-во Кабардино-Балкарского ун-та, 2000. – С. 15-22.

8. Каюков В. І. Патріотичне виховання учнів загальноосвітньої школи на героїчних традиціях українського народу: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / В. І. Каюков. – Івано-Франківськ, 1998. – 17 с.

9. Киричук О. В. Концепція виховання підростаючих поколінь суверенної України / О. В. Киричук // Радянська школа.  1991.  № 5.  С. 33-40.

10. Мішеніна Т. М. Концепція виховного ідеалу в літературному і мистецтвознавчому краєзнавстві Криворіжжя [Електронний ресурс] / Т. М. Мішеніна. – Режим доступу : http://vuzlib.com/content/view/377/.

11. Онищук П. В. Педагогічні засади технології формування патріотичних рис у учнів шкіл, гімназій, ліцеїв: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / П. В. Онищук. – Луцьк, 1996. – 22 с.

12. Підласий І. Реалії сучасного українського виховання / І. Підласий // Рідна школа. – 1999. – № 12. – С. 3-12.

13. Римаренко Ю. І. Національний розвій України: проблеми і перспективи / Ю. І. Римаренко. – Київ : Юрінком, 1998. – 272 с.

14. Розвиток громадянської спрямованості: [монографія] / М. Й. Боришевський, Т. М. Яблонська, В. В. Антоненко та ін. / за заг. ред. М. Й. Боришевського. – Київ, 2007. – 186 с.

15. Ситник П. К. Моральні засади трансформаційних процесів в Україні / П. К. Ситник // Стра- тегія розвитку України : теорія і практика / за ред. О. С. Власюка. – Київ : НІСД, 2002. – С. 134-146.

16. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних сполучень / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – Київ : Довіра, 2000. – 1018 с.

17. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5-ти т. / Василь Олександрович Сухомлинський. – Т. 3 : Серце віддаю дітям. – Київ : Радянська школа, 1977. – 670 с.

// Наука і освіта. – 2017. – №2. – 74-78.

Світлана Владиславівна Грищенко,
доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри соціальної роботи,
Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка,
вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, Україна   

СПЕЦИФІКА РОБОТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ПЕРЕВИХОВАННЯ
ВАЖКОВИХОВУВАНИХ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

В ХХІ столітті, в умовах економічної нестабільності, школярі часто сприймають і засвоюють негативні тенденції поведінки. Важковиховуваність, педагогічна занедбаність дітей стала звичним явищем. Тому корекція цих явищ є першочерговим завданням учителів шкіл. Метою статті є розкриття практичних аспектів освітньої роботи майбутніх учителів з важковиховуваними дітьми. Завдання дослідження: дослідити специфіку освітньої роботи з важковиховуваними учнями; проаналізувати методичні рекомендації щодо діяльності вчителів в процесі перевиховання важковиховуваних учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Було використано такі методи дослідження: системний аналіз педагогічної наукової літератури з проблем важковиховуваності, логічний метод, теоретичне моделювання; емпіричні: діагностувальні (опитування, анкетування), спостереження за освітнім процесом; праксиметрії: вивчення навчальних планів, нормативів, державних стандартів, програм; педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний етапи); методи математичної статистики. Нами було проведено анкетування студентів магістратури трьох вищих навчальних закладів у 2015-2016 навчальних роках із метою виявлення методів, прийомів, складових процесу перевиховання важковиховуваних учнів загальноосвітніх навчальних закладів. У дослідженні взяли участь 124 студента. За результатами початкового зрізу показників було здійснено кількісний та якісний аналіз сформованості рівнів підготовленості майбутніх учителів до роботи з перевиховання важковиховуваних учнів, який засвідчив, що респонденти експериментальної та контрольної груп перебували на відносно однакових рівнях підготовленості. Аналіз результатів формувального експерименту, узагальнення досвіду вчителів і студентів магістратури, які працювали в експериментальних групах, вивчення динаміки якісних і кількісних змін у рівнях сформованості готовності до роботи з перевиховання важковиховуваних учнів також підтверджують робочу гіпотезу дослідження про важливість і доцільність використання методики та методичних рекомендацій щодо роботи вчителів і студентів магістратури в роботі шкіл.

важковиховуваність, важковиховувані учні, перевиховання, вчителі, специфіка роботи.

1.Адаптація дитини до школи / [упорядн. : С. Максименко, К. Максименко, О. Главник]. – К., 2003. – 144 с.

2.Адаптація : 5-ті класи / [під ред. Л. В. Підлип- на]. – Івано-Франківськ, 2005. – 321 с.

3. Оржеховська В. М. Психолого-педагогічні ос- нови діагностики правопорушень та прийомів вихов- ної корекції / В. М. Оржеховська. – К., 1994. – 156 с.

4. Стурова М. П. Девиантное поведение несове- ршеннолетних как педагогическая проблема / М. П. Стурова // Педагогика. – 1999. – № 7. – С. 38-41.

5. Технології соціально-педагогічної роботи / [за ред. А. Й. Капської]. – К. : УДЦССМ, 2000. – 305 с.

6. Шестопалова О. Адиктивна поведінка підлітка : сутність та можливості психокорекції / О. Шестопа- лова // Рідна школа. – 2000. – № 9. – С. 27-30.