2020-3-doc

Олександр Плиска, Лариса Харченко, Михайло Груша, Ірина Кондраток, Ігор Шкробанець. Контрастна чутливість як метод раннього виявлення порушень рефракції в школярів різного віку.

// Наука і освіта. – 2020. – №3. – 39-47.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2020-3-6

Олександр Плиска,
доктор медичних наук, професор,
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,
вул. Пирогова, 9, м. Київ, Україна,
Лариса Харченко,
аспірант кафеди біології,
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,
вул. Пирогова, 9, м. Київ, Україна,
Михайло Груша,
кандидат медичних наук, доцент,
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця,
вул. Б. Шевченка, 13, м. Київ, Україна,
Ірина Кондраток,
магістр кафедри біології,
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,
вул. Пирогова, 9, м. Київ, Україна,
Ігор Шкробанець,
доктор медичних наук, професор,
Національна академія медичних наук України,
вул. Герцена,12, м. Київ, Україна

КОНТРАСТНА ЧУТЛИВІСТЬ ЯК МЕТОД РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ПОРУШЕНЬ
РЕФРАКЦІЇ В ШКОЛЯРІВ РІЗНОГО ВІКУ

АНОТАЦІЯ:

Мета дослідження – визначити стан рефракційно-акомодаційної системи та показники контрастної чутливості у школярів різних вікових груп. У роботі використано схему вікової періодизації людини, що враховує анатомічні, фізіологічні та соціальні фактори. Гостроту зору досліджували за допомогою таблиць Головіна-Сивцева. Для визначення контрастної чутливості використовували таблиці контрастних оптотипів. Встановлено, що з віком спостерігається наростання частоти клінічно значущих випадків міопії як у дівчаток, так і у хлопчиків. Частота її виявлення (33,74%; n=251) у школярів, що брали участь в нашому дослідженні, майже вдвічі перевищує частоту виявлення гіперметропії (17,20%; n=128). Загальні тенденції щодо погіршення стану контрастної чутливості в цілому відповідали змінам у стані рефрактерного апарату в групах учнів жіночої та чоловічої статі та мали тотожній характер. Виявлено, що в групу обстежених, що має індекс контрастної чутливості в межах 0–2, потрапляє 73,04% від загальної кількості осіб жіночої статі та 72,0% від загальної кількості осіб чоловічої статі, що належать до різних вікових груп, у яких виявлено порушення рефракції. Отже, серед школярів жіночої та чоловічої статі характерно статистично значуще збільшення частоти клінічних значущих випадків погіршення стану рефракційно-акомодаційної системи при переході від молодших до старших вікових груп. При цьому з віком спостерігається зростання кількості випадків гіперметропії у дівчат без наявності такої тенденції у хлопчиків. Подібна закономірність виявлена в цих вікових групах учнів при аналізі стану контрастної чутливості зору з використанням таблиці контрастних оптотипів. Схожість тенденцій у збільшенні частоти клінічно значущих випадків порушень стану контрастної чутливості та рефракційно-акомодаційної системи дозволяє припустити, що таблиці контрастних оптотипів можна використовувати як ранній метод доклінічної діагностики порушень рефракції у дітей шкільного віку. При цьому дослідження контрастної чутливості у школярів з використанням скринінгового методу можна проводити вчителям, середньому медичному персоналу під час уроків з анатомії і фізіології людини, фізики, екології. Водночас залишаються невизначеними юридичні та організаційні особливості застосування даної методики вчителями, за допомогою якої можна легко і швидко дослідити та оцінити функціональний стан зорового аналізатора учнів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

контрастна чутливість, зоровий аналізатор, міопія, гіперметропія, порушення рефракції, профілактика порушень зору у дітей.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бондаренко С. Тренування зорового аналізатора учнів 11–12 років при роботі з комп’ютером. Наукові записки. 2007, 3, 80–3.
2. Костецька А. О. Медико-організаційна технологія оптимізації моніторингу порушень зору у школярів: автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.02.03. Київ, 2014. 26 с.
3. Орлова С. Н., Осипов Г. И. Коррекция зрения. Новосибирск: Сибмедиздат НГМУ, 2006. 226 с.
4. Петрюк С. Є. Вплив патологічних станів дітей на навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах. Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Серія: Педагогічні науки. 2015. Вип. 27. С. 207–214.
5. Риков С. О., Савіна О. М. Проблеми спадкової патології очей у дітей і роль офтальмологів у її вирішенні. Таврический медико-биологический вестник. 2012. 15, № 4 (60). С. 328–331.
6. Ферфильфайн И. Л. Близорукость у детей и взрослых. Киев: Книга плюс, 2004. 104 с.
7. Харченко Л. Б., Плиска О. І., Груша М. М., Шкробанець І. Д. Визначення гостроти зору та контрастної чутливості в різних вікових группах школярів. Український журнал медицини, біології та спорту. 2020. Том 5, № 1(23). С. 230–235.
8. Bagdonavicius V. В., Nikulin M. S. Chi-squared goodness-of-fit test for right censored data. International Journal of Applied Mathematics and Statistics. 2011. 24, 30–50.
9. Elliot D. B. Clinical Procedures in Primary Eye Care. 4 th edition. Saunders Ltd, 2013. 336 p.
10. Holden B. A., Fricke T. R., Wilson D. A., Jong M., Kovin S. N., Sankaridung P. et al. Global Prevalence of Myopia and High Myopia and Temporal Trends from 2000 through 2050. Ophtalmology. 2016, 123 (5), 1036– 1042.
11. Mourits, Daphne L., Hartong, Dyonne T., van Beek, Johannes H. M. A novel method to measure artificial eye motility. Ophthalmic Plastic & Reconstructive Surgery. 2017. Volume 33. Issue 6. Р 413–418.
12. Nikulin M. S. Chi-squared test for normality. Proceedings of the International Vilnius Conference on Probability Theory and Mathematical Statistics. 1973. V. 2. P. 119–122.
13. Villarreal M. G., Ohlsson J., Abrahamsson M., Sjstrand J. Myopisation: The refractive tendency in teenagers. Prevalence of myopia among young teenagers in Sweden. Acta Ophthalmol. Scandinavica. 2000. Vol. 78. P. 177–181.

Ольга Ситник, Ольга Єжова, Оксана Мелеховець. Фізична терапія осіб зрілого віку з діабетом другого типу.

// Наука і освіта. – 2020. – №3. – 47-57.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2020-3-7

Ольга Ситник,
кандидат біологічних наук, доцент,
доцент кафедри фізичної терапії, ерготерапії та спортивної медицини,
Ольга Єжова,
доктор педагогічних наук, професор,
завідувач кафедри, доцент кафедри фізичної терапії,
ерготерапії та спортивної медицини,
Оксана Мелеховець,
кандидат медичних наук, доцент,
доцент кафедри сімейної медицини,
Сумський державний університет,
вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, Україна

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ОСІБ ЗРІЛОГО ВІКУ З ДІАБЕТОМ ДРУГОГО ТИПУ

АНОТАЦІЯ:

Діабет є одним з найпоширеніших у світі хронічних захворювань. Останнім часом ця хвороба стала вивчатися як соціальна проблема, що стає все більш актуальною. Зростання захворюваності та смертності від діабету 2 типу, що спостерігається в останні десятиліття, вимагає активного впливу на фактори ризику, розробки профілактичних заходів, оптимізації схем лікування, активного застосування засобів фізичної терапії. Метою роботи було охарактеризувати програму фізичної терапії при діабеті другого типу у осіб зрілого віку з ожирінням та оцінити її ефективність. Методи дослідження: опитування (опитувальник WHOQOLBREF), соматометрія (зріст, вага, обхвати), гоніометрія, пульсометрія, тонометрія, динамометрія (сила кисті), функціональні проби (статико-силова витривалість, аеробна витривалість), інтенсивність навантаження (Шкала Борга). Запропонована адекватна програма фізіотерапії для осіб зрілого віку з діабетом 2 типу, яка придатна для застосування в лікувально-реабілітаційному процесі. Програму впроваджено в діяльність Університетської клініки Сумського державного університету. За результатами дослідження в теоретичній частині роботи підкреслено, що застосовуючи лише комплексний підхід можна нормалізувати показники вуглеводного обміну, підвищити толерантність до фізичних навантажень, знизити масу тіла, покращити якість життя. Під час реалізації експериментальної частини дослідження ми сприяли формуванню мотивації до збільшення рухової активності, впроваджували програму фізичної терапії для осіб зрілого віку з діабетом 2 типу з ожирінням І-ІІ ступеня, яка базується на вправах помірного навантаження силового і аеробного спрямування та вправах на розслаблення. Емпірична частина роботи доводить ефективність програми. Аналіз результатів вказує на позитивні зміни в функціональних системах організму, а саме, зниженні маси тіла, околу талії, околу стегон, околу шиї, довжини плечової дуги, збільшенні околу гомілки, індексу маси тіла, індексу співвідношення околу талії до околу стегон, зростанні статико-силової витривалості м’язів живота, індексу сили м’язів кисті, покращенню рухливості шийного і грудного відділу хребта. Ці зміни позитивно впливають на якість життя людини, самооцінку фізичного і, особливо, психічного здоров’я. Результати дослідження можуть бути запропоновані для широкого застосування в практичній діяльності фізіотерапевтів, які працюють з хворими на цукровий діабет 2 типу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

діабет 2 типу, зрілий вік, ожиріння, програма фізичної терапії.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Булнаева Г. И., Хамнуева Л. Ю., Хантакова Е. А. Лечебная физическая культура при сахарном диабете: учеб. пособие; ГОУ ВПО ИГМУ Росздрава. Иркутск: ИГМУ, 2010. 49 с.
2. Власенко М. В., Семенюк І. В., Слободянюк Г. Г. Цукровий діабет і ожиріння – епідемія ХХІ століття: сучасний підхід до проблеми. Український терапевтичний журнал. 2011. № 2. С. 50–55.
3. Канюка Є. В., Піндічев С. О. Застосування шкали індивідуального сприйняття фізичного навантаження (шкала Борга) при проведенні процедур лікувальної гімнастики. Український вісник медикосоціальної експертизи: науковий журнал. 2015. №22. C. 42–45. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujmse_2015_2_11 (дата звернення: 28.06.2020).
4. Крысанов И. С. Фармакоэкономика сахарного диабета. Фармакоэкономика. 2009. № 1. С. 42–46.
5. Левит Ш., Филиппов Ю.И., Горелышев А.С. Сахарный диабет 2 типа: время изменить концепцію. Сахарный диабет. 2013. Т. 16. №1. C. 91–102. DOI: https://doi.org/10.14341/2072-0351-3603.
6. Разина А. О., Ачкасов Е. Е., Руненко С. Д. Ожирение: современный взгляд на проблему. Ожирение и метаболизм. 2016. № 13. С. 3–8.
7. Руководство к практическим занятиям по физиологии человека : учеб. пособие для вузов физ. культуры / под общ. ред. А. С. Солодкова; СПбГУФК им. П. Ф. Лесгафта. М.: Советский спорт, 2006. 192 с.
8. Спортивна морфологія : навч.-метод. посіб. до лабораторних занять / Ф. В. Музика, Г. Г. Баранецький, Л. С. Вовканич, М. Я. Гриньків, С. М. Маєвська, А. В. Малицький. Львів: Сполом, 2008. 78 с.
9. Тарасенко Н. А. Сахарный диабет: действительность, прогнозы, профилактика. Современные проблемы науки и образования. 2017. № 6. URL: https://www.scienceeducation.ru/ru/article/view?id=27144 (дата звернення: 28.06.2020).
10.Тажиева А. Е., Резник В. Л., Абсатарова К. С. К вопросу о распространенности и управлении сахарным диабетом. Вестник КазНМУ. 2016. № 1. С. 415. URL: https://cyberleninka.rurticle/n/k-voprosu-orasprostranennosti-i-upravlenii-saharnym-diabetom (дата звернення: 28.06.2020).
11.Фурман Ю. М. Завдання до лабораторних робіт зі спортивної медицини (Navchalno-metodichniy posibnik). Vinnitsya: DOV “Vinnitsya”, 2007. 56 с.
12.Шишкина Н. С., Сунцов Ю. И., Болотская Л. Л. Распространенность сахарного диабета 2 типа (по данным скрининга). Эпидемиология и регистр сахарного диабета. 2005. № 2. С. 7–8.
13.Ющук Н. Д., Маев И. В. и др. Здоровый образ жизни и профилактика заболеваний: уч. пособие. 3-е изд., испр. и доп. М.: Аргументы недели, 2019. 536 с.
14. de Koning L., Merchant A.T., Pogue J., Anand S.S. Waist circumference and waist-to-hip ratio as predictors of cardiovascular events: meta-regression analysis of prospective studies. Eur Heart J. 2007. Vol. 28. P. 850– 856. DOI: https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehm026.
15. Development of the World Health Organization WHOQOL-BREF quality of life assessment. The WHOQOL Group. Psychological Medicine. 1998 № 28. P. 551–558.
16.Evan B., Stubbs Jr., Morris A. et all Randomized controlled trial of physical exercise in diabetic veterans with length-dependent distal symmetric polyneuropathy. Front. Neurosci. 2019. Vol. 13. P. 51. DOI: https://doi.org/10.3389/fnins.2019.00051.
17.Eveline J. M. Wouters, Annemieke M. A. Van Nunen, Rinie Geenen, Ronette L. Kolotkin, Ad J. J. M. Vingerhoets. Effects of Aquajogging in Obese Adults: A Pilot Study Hindawi Publishing Corporation. Journal of Obesity. Volume 2010, Article ID 231074, 7 pages. DOI: https://doi.org/10.1155/2010/231074.
18. Osama A. J., Shehab Ael-K. Afr. Psychological wellbeing and biochemical modulation in response to weight loss in obese type 2 diabetes patients. Health Sci. 2015. Jun; 15 (2). P. 503–512. DOI: https://doi.org/10.4314/ahs.v15i2.25.
19.Ranasinghe C., Hills A.P., Constantine G.R. et all. Study protocol: a randomised controlled trial of supervised resistance training versus aerobic training in Sri Lankan adults with type 2 diabetes mellitus: SLDART study. BMC Public Health. 2018. Vol. 18 (1). P. 176. DOI: https://doi.org/10.1186/s12889-018-5069-6.
20. Yezhova O., Melekhovets O., Sytnyk О. et all Impact of the multimodal physical program on the endothelium function in diabetic patients with obesity. Acta Balneologica. 2019. Tom LXI. 1(155). P. 11–16.

Евгений Михалюк, Виталий Сыволап, Марина Потапенко, Николай Бессарабов, Сергей Польской. Особенности электрокардиографических показателей и данных вариабельности сердечного ритма у юных футболистов.

// Наука і освіта. – 2020. – №3. – 57-64.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2020-3-8

Евгений Михалюк,
доктор медицинских наук, профессор,
заведующий кафедрой физической реабилитации,
спортивной медицины, физического воспитания и здоровья,
Виталий Сыволап,
доктор медицинских наук, профессор,
заведующий кафедрой мультимодальной диагностики и пропедевтики,
Марина Потапенко,
кандидат медицинских наук, доцент,
доцент кафедры анестезиологии и интенсивной терапии,
Николай Бессарабов,
кандидат педагогических наук, доцент,
доцент кафедры физической реабилитации,
спортивной медицины, физического воспитания и здоровья,
Сергей Польской,
старший преподаватель кафедры физической реабилитации,
спортивной медицины, физического воспитания и здоровья,
Запорожский государственный медицинский университет,
проспект Маяковского, 26, г. Запорожье, Украина

ОСОБЕННОСТИ ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ И ДАННЫХ
ВАРИАБЕЛЬНОСТИ СЕРДЕЧНОГО РИТМА У ЮНЫХ ФУТБОЛИСТОВ

АНОТАЦІЯ:

В последнее время придается большое значение изучению функциональных возможностей спортсменов с учетом данных биоэлектрической активности миокарда, а также вегетативного статуса на основе анализа вариабельности сердечного ритма. Однако работ, в которых рассматривались бы вопросы, касающиеся возрастных особенностей электрокардиограммы и вегетативного обеспечения сердечного ритма у юных футболистов недостаточно. С целью выяснения влияния возраста на показатели электрокардиограммы и вариабельности сердечного ритма проведен сравнительный анализ 5-минутных записей стандартных электрокардиограмм в 12 отведениях у юных футболистов в возрасте 13–15 (n=39) и 16–17 лет (n=23). Для оценки состояния механизмов нейрогуморальной регуляции сердца, активности сегментарных и надсегментарных отделов автономной нервной системы использовали математический и спектральный методы анализа вариабельности сердечного ритма с расчетом индекса напряжения Р. М. Баевского. Результаты исследований показали, что у 16–17-летних футболистов регистрировалось в 3,4 раза чаще нормальное и в 2,5 раза реже – полувертикальное положение электрической оси сердца. С увеличением возраста футболистов уменьшается в 2,2 раза частота регистрации неполной блокады правой ножки пучка Гиса и прослеживается тенденция к увеличению тонуса парасимпатического звена автономной нервной системы.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

юные футболисты, электрокардиограмма, вариабельность сердечного ритма.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Баевский Р. М., Берсенева А. П. Оценка адаптационных возможностей организма и риск развития заболеваний. Москва: Медицина, 1997. 236 с.
2. Бальсевич В. К. Очерки по возрастной кинезиологии человека. Москва: Советский спорт, 2009. 220 с.
3. Веневцева Ю. Л. Оценка функционального состояния спортсменов различного возраста с ЭКГсиндромом ранней реполяризации желудочков сердца: автореф. дис. ... канд. мед. наук : 14.00.12. Москва, 1991. 24 с.
4. Веневцева Ю. Л., Казидаева Е. Н., Мельников А. Х. Особенности вегетативного статуса и данных холтеровского мониторирования у молодых людей с синдромом ранней реполяризации желудочков и мягкой артериальной гипертензией. Спортивная медицина: наука и практика: IV Всерос. конгресс с междунар. участием «Медицина для спорта – 2014». Приложение. 2014. № 1. С. 38–39.
5. Воробьев Л. П., Грибкова И. Н., Петрусенко Н. М. Возможные механизмы возникновения синдрома ранней реполяризации желудочков. Кардиология. 1985. Т. 25, № 4. С. 110–112.
6. Зоткин В. Н. Медико-биологические основы спортивного отбора футболистов-подростков: автореф. дис. ... канд. мед. наук : 14.00.51, 14.00.09. Москва, 2006. 25 с.
7. Иорданская Ф. А., Кузьмина В. И., Муравьева Л. Ф., Джумаев Х. К. Медико-биологический контроль работоспособности юных футболистов. Футбол: ежегодник. Москва, 1986. С. 57–59.
8. Лутфуллин Н. Я., Сафина А. И. Электрокардиография у юного спортсмена: вариант нормы или патология? Практическая медицина. 2012. № 7. С. 67–70.
9. Михайлов В. М. Вариабельность ритма сердца: опыт практического применения метода. Издание второе, перераб. и доп. Иваново: Иванов. гос. мед. академия, 2002. 290 с.
10. Михалюк Е. Л. Состояние центральной гемодинамики и физической работоспособности у представителей мини-футбола и футбола. Запорожский медицинский журнал. 2004. № 2. С. 58–60.
11. Михалюк Е. Л., Сыволап В. В. Особенности вариабельности сердечного ритма у футболистов высокого класса. Спортивная медицина. 2006. № 1. С. 46–49.
12. Михалюк Є. Л., Сиволап В. В., Чечель М. М. Вплив високих тренувальних навантажень на показники варіабельності серцевого ритму, центральну гемодинаміку і фізичну працездатність висококваліфікованих футболістів. Актуальні питання медичної науки та практики. Збірник наукових праць. Запоріжжя, 2008. Вип. 73, кн. 1. Т. 1. С. 120–125.
13. Николаенко В. В. Технология физической подготовки юных футболистов. Слобожанський науково-спортивний вісник. 2015. № 5 (49). С. 78–85.
14. Платонов В. Н. Периодизация спортивной тренировки. Общая теория и ее практическое применение. Киев: Олимпийская литература, 2013. 624 с.
15. Чичкова М. А., Светличкина А. А., Доронцев А. В. Индивидуальное планирование физических нагрузок у пловцов любителей с учетом показателей электрокардиограммы. Ученые записки университета имени П. Ф. Лесгафта. 2017. №7 (149). С. 203–206.
16. Heart rate variability: standards of measurement, physiological interpretation and clinical use. Task Force of the European Society of Cardiology and the North American Society of Pacing and Electrophysiology. Circulation. 1996. Vol. 93. P. 1043–1065.
17. Koziy T. P., Topcii M. S. Adaptation changes of the parameters of the hemodynamics of athletes, who train to development of stability. Georgian medical news. No 11 (284). 2018. 76–82.
18. Mykhaliuk Ye. L., Potapenko M. S., Horokhovskyi Ye. Yu., Hunina L. M. & Holovashchenko R. V. Characteristics of autonomic maintenance of central hemodynamics and physical working capacity in highly qualified sprint swimmers. Zaporozhye medical journal. 2020. Volume 22. No 2. С. 245–249.
19. Mykhaliuk. Ye. L., Syvolap V. V., Hunina L. M., Potapenko M. S. & Kaddah D. Al. Association of ECG early repolarization phenomena and “Tinfantile” with autonomic regulation of the heart rhythm in young athletes. Zaporozhye medical journal. 2020. Volume 22. No 3. С. 356–362.

Тетяна Дегтяренко, Надія Орлик, Оксана Костюк. Психофізіологія індивідуальних відмінностей. Історичні концепції.

// Наука і освіта. – 2020. – №3. – 64-73.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2020-3-9

Тетяна Дегтяренко,
доктор медичних наук, професор,
професор кафедри біології і охорони здоров’я,
Надія Орлик,
кандидат біологічних наук,
викладач кафедри біології і охорони здоров’я,
Оксана Костюк,
аспірант кафедри біології і охорони здоров’я,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ВІДМІННОСТЕЙ. ІСТОРИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ

АНОТАЦІЯ:

У дійсний час актуальною перспективною є розробка такого наукового напряму, як психофізіологія індивідуальних відмінностей, оскільки він реалізовує міждисциплінарний методологічний підхід. Вищевказаний напрям застовується в різних галузях природничих наук, клінічній психології, патофізіології, спеціальній психології та педагогіці, використовується для розробки прикладних проблем спортивної медицини, фізичного виховання й фізичної реабілітації. Мета роботи – висвітлення в історичному аспекті значення методологічних підходів до дослідження вищої нервової діяльності людини в контексті диференціальної психофізіології. Для виконання поставлених у роботі завдань використано теоретичні методи: аналіз спеціальної наукової й методичної літератури, її систематизація і узагальнення. Концепти талановитих нейрофізіологів І. М. Сеченова і І. П. Павлова, які успішно реалізовані видатним психологом Б. М. Тепловим і його послідовниками, у напрямі створення перспективних наукових векторів диференціальної психофізіології та психології, в дійсний час отримали не тільки визнання в якості теоретико-методологічного фундаменту сучасної системної психофізіології та психофізіології індивідуальності, а й мають практичне впровадження при проведенні психофізіологічної експертизи в різних галузях професійної діяльності людини, в клінічній психофізіології та психології, а також в спеціальній психології та педагогіці. Усвідомлення представниками класичної науки необхідності та доцільності використання в своїх науково-методичних працях здобутків і новітніх досягнень нейрофізіології, генетичної психофізіології та інтегративної антропології допоможе реалізувати прогресивний та продуктивний розвиток диференціальної психофізіології та психології в вітакультурному суспільному та освітянському просторі сучасності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

індивідуальність, психофізіологічна експертиза, властивості особистості, типи темпераменту, диференційна психофізіологія.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Голубева Е. А. Способности, личность, индивидуальность. Дубна: «Феникс», 2005. 512 с.
2. Дегтяренко Т. В. Психофизиология раннего онтогенеза. УАИП «Рада», 2011. 352 с.
3. Дегтяренко Т. В., Вастьянов Р. С. Значення наукових праць І. М. Сєченова для створення сучасної системної психофізіології. Інтегративна антропологія, 2017. № 2. С. 9–16.
4. Дегтяренко Т. В., Коджебаш В. Ф. Вплив структурогенного хімічного хвильового поля на формування організму людини. Інтегративна антропологія, 2018. № 2. С. 35–43.
5. Дегтяренко Т., Костюк О., Арнаутова Л. Біоакустична психонейромодуляція як інноваційний засіб корекції фенотипів відхиленої поведінки. Наука і освіта, 2018. № 8. С. 28–34.
6. Дегтяренко Т. В., Коджебаш В. Ф. Антропогенетика : учебник. Одесса: Бондаренко М. А., 2016. 268 с.
7. Дегтяренко Т. В., Коджебаш В. Ф. Біоетичні аспекти антропогенетики у концепті ноосферної освіти. Наука і освіта, 2017. № 5. С. 40–46.
8. Дегтяренко Т. В., Яготін Р. С. Доцільність оцінки адаптаційних можливостей та психосоматичного здоров’я студентської молоді за об’єктивними психофізіологічними параметрами. Наука і освіта, 2017. № 8. С. 66–71.
9. Макаренко М. В., Лизогуб В. С. Онтогенез психофізіологічних функцій людини. Черкаси: Вертикаль, 2011. 256 с.
10. Мэгун Г. Бодрствующий мозг. Москва: Издательство иностранной литературы, 1960. 122 с.
11. Равич-Щербо И. В., Марютина Т. М., Григоренко Е. Л. Психогенетика. Учебник / Под ред. И. В. Равич-Щербо. Москва, 2000. 447 с.
12. Теплов Б. М. Психология и психофизиология индивидуальных различий. Москва: Издательтво «Институт практической психологии, Воронеж: НПО «Модэк», 1998. 544 с.
13. Фурман А. В. Психодіагностика особистісної адаптованості : Наукове видання. 3-є вид. і доп. Тернопіль: Економічна думка, 2013. 64 с.
14. Degtyarenko T., Yagotin R., Bosenko A., Plisko V., Dolinsky B. Criterion score of the physical and psychophysiological condition of students in the context of determining their individual adaptability to physical loads. Physical education of students. 2019. 23 (1). Р. 51– 57.
15. Degtyarenko T. V., Dolgier E. V., Yagotin R. S., Кodzhebash V. F. Psycho-motility of a person in the context of its psychophysiological support and genetic determination. Journal of Physical Education and Sport ® (JPES), 2019. Vol.19 (3), Art .221, Р. 1526–1531.

Юлія Гопкало. Узагальнення групових форм роботи з психотравмою в осіб, які постраждали внаслідок військових дій.

// Наука і освіта. – 2020. – №3. – 73-78.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2020-3-10

Юлія Гопкало,
молодший науковий співробітник
лабораторії прикладної психології освіти,
Український науково-методичний центр
практичної психології і соціальної роботи,
провулок Віто-Литовський, 98-А, м. Київ, Україна

УЗАГАЛЬНЕННЯ ГРУПОВИХ ФОРМ РОБОТИ З ПСИХОТРАВМОЮ В ОСІБ,
ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ

АНОТАЦІЯ:

У статті представлено теоретичний аналіз групових форм роботи з психотравмою. Проблематика психічної травматизації і дезадаптації особистості в результаті екстремальних ситуацій специфічна і різноманітна. Джерелом травми є не лише об’єктивно травмуюча подія, а також імагінативна активність психіки, що формується на основі пережитої раніше тяжкої події, не стабільної політичної, соціальної картини світу, відсутність впевненості в майбутньому, стабільності і безпеці. Спроба побудувати психологічну допомогу лише за принципом зняття симптомів, анестезії душевного болю і реадаптації до соціального оточення навряд чи досягне успіху, оскільки такий підхід, що передбачає погляд ззовні, без занурення в глибини індивідуального досвіду травми, не враховує один з найпотужніших чинників травматизації – травматогенний ефект неусвідомлюваних фантазій. У статті розглянуто й обґрунтовано теоретичні та методичні основи організації групових форм роботи з психотравмою в осіб, які постраждали внаслідок військових дій, на основі впровадження арт-терапії, ігрових технологій, тренінгів психологічного дебрифінгу. Унаслідок наукового пошуку визначено, що реабілітація осіб з психотравмою, що постраждали внаслідок військових дій є цілісним комплексом медичних, фізичних, психологічних, соціальних, педагогічних заходів, спрямованих на відновлення їхнього здоров’я, психоемоційного стану і працездатності. В основі групової роботи з психотравмою в осіб, які постраждали внаслідок військових дій, є такі психотерапевтичні методи і відповідні техніки: психологічне консультування, суггестотерапія, гетеро- і ауторелаксаційні техніки, когнітивна психотерапія, психологічний дебрифінг, транзактний аналіз, психодрама, музична психокорекція, логотерапія тощо. Вибір методів роботи і технік визначається індивідуальнопсихологічними особливостями кожної особи, яка постраждала внаслідок військових дій і принципом відповідності методу.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

особи, які постраждали внаслідок військових дій, психотравма, групові форми психологічної роботи, методи, психотехніки.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Агеев В. С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. Москва: Издво Моск. ун-та, 2012. 450 с.
2. Александров Д. А., Охріменко І. М., Сербин Р. А. Психологічні чинники схильності дітей учасників бойових дій до постстресових психотравматичних переживань. Наука і освіта. 2017. №8. С. 16–25.
3. Буряк О. О., Гіневський М. І., Катеруша Г. Л. Шляхи та методи реабілітації осіб з «військовим синдромом» та посттравматичним стресовим розладом. Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил. 2015. Вип. 3(44). С. 137–141.
4. Горбунова В. В. Сприяння соціального оточення відновленню та зростанню особливості при посттравматичних станах та розладах. Наука і освіта. 2016. №5. С. 40–45.
5. Климчук В. О. Посттравматичне зростання та як можна йому сприяти у психотерапії. Наука і освіта. 2016. №5. С. 46–52.
6. Кокун О. М., Агаєв Н. А., Пішко І. О., Лозінська Н. С. Психологічна робота з військовослужбовцями – учасниками АТО на етапі відновлення: методичний посібник. Київ: НДЦ ГП ЗСУ, 2017. 282 с.
7. Оніщенко Н. В. Основні етапи переживання психічної травми. Вісник Національного університету оборони України. 2015. Вип. 3 (46). С. 225–231.
8. Попелюшко Р. П. Особливості психологічної реабілітації учасників військових дій засобами природничої рекреації. Актуальні проблеми психології. 2015. Вип. 13. С. 198–207.
9. Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій: методичний посібник / за ред. З. Г. Кісарчук. Київ: ТОВ «Видавництво «Логос». 207 с.
10. Caфiн O. Д. Ocнoвнi пiдxoди дo функцioнувaння cиcтeми пcиxoлoгiчнoї рeaбiлiтaцiї тa рeaдaптaцiї учacникiв aнтитeрoриcтичнoї операції. Нaукa i oбoрoнa. 2016. Вип. 1. C. 66–75.
11. Cинишина В. М. Реабілітація учасників АТО методами психологічної допомоги. Актуальні проблеми психології. 2015. Вип. 13. С. 237–246.
12. Тарабрина Н. В. Психология посттравматического стресса: интегративный подход: дис. … д-ра психол. наук: 19.00.04. Санкт-Петербург, 2008. 362 с.
13. Тiмчeнкo O. В. Cиндрoм пocттрaвмaтичниx cтрecoвиx пoрушeнь: кoнцeптуaлiзaцiя, дiaгнocтикa, кoрeкцiя тa прoгнoзувaння: монографія. Xaркiв: Видвo Ун-ту внутр. cпрaв, 2000. 268 c.
14. Тохтамиш О. М. Реабілітаційна психологія: Навчально-методичний посібник. Вінниця: ТОВ Віндрук, 2004. 102 с.
15. Horowitz M. J. Stress-response syndromes: A review of posttraumatic and adjustment disorders. Hospital and Community Psychiatry. 2006. Vol. 37. No 3. P. 241–249.