// Наука і освіта. – 2020. – №3. – 84-91.

Фрєд Воскобойніков,
cтупінь бакалавра з фізіології людини,
магістр в галузі промислово-організаційної психології,
консультант з управління,
129, проспект Идора, Сан-Франциско, Каліфорнія, США

ВСТУП У ТЕОРІЮ ДІЯЛЬНОСТІ
Присвячується пам’яті мого дорогого друга Григорія Бєдного

У цій роботі ми представляємо короткий огляд загальної, прикладної та системно-структурної теорій діяльності. Теорія діяльності (ТД) була створена в колишньому Радянському Союзі трьома видатними вченими – Виготським, Леонтьєвим та Рубінштейном. Теорія загальної діяльності була вперше представлена Сергієм Рубінштейном (1958). Подальший розвиток вона отримала у працях Леонтьєва (1977) та Виготського (1978). Розвиток TД був сформований практичним попитом на ергономіку, інженерну психологію та освіту. Важливою вимогою психологічних досліджень у колишньому Радянському Союзі була можливість використовувати психологію для практичного застосування, зокрема для вивчення людської праці та навчання. Таким чином, влив практичного застосування на TД не випадковий. З розвитком механізації та автоматизації у промисловості, транспорті, військовій сфері та в інших сучасних сферах людської діяльності стало очевидно, що безпосереднє застосування загальної теорії діяльності для вивчення людської діяльності стало неможливим. Теорія отримала визнання на Заході, зокрема в США. Ми розглянемо основні поняття теорії діяльності та окреслимо деякі труднощі, які зазнають західні вчені при їх інтерпретації та застосуванні теорії в науці та практиці. У відповідь на технічний прогрес у 70-х роках у працях ряду радянських психологів була створена більш досконала теорія, а саме – теорія прикладної діяльності (ТПД). Загальна теорія діяльності Рубінштейна-Леонтьєва-Виготського стала теоретичною та філософською основою теорії прикладної діяльності. Створення ТПД було першим кроком у спробі застосувати теорію діяльності до вивчення людської діяльності. Подальший розвиток теорії прикладної діяльності призвів до створення системно-структурної теорії діяльності (ССТД) як самостійного напрямку ТПД. Теорію заснував Григорій Бєдний (2007). Створення ССТД значно вдосконалило науку про діяльність, оскільки її можна застосовувати для вивчення та практики людської праці. Основна увага в нашій роботі буде зосереджена на теорії системно-структурної діяльності (ССТД).

 теорія діяльності, теорія системно-структурної діяльності, термінологія теорії діяльності, саморегуляція діяльності.

1. Bedny, G.Z., and Bedny, I.S. (2019). Applied and Systemic-Structural Activity Theory: Advances in Studies of Human Performance. CRC press, Taylor and Francis Group.
2. Bedny, G.Z., Bedny, I.S. (2018). Work Activity Studies Within the Framework of Ergonomics, Psychology, and Economics (Human Activity). CRC press, Taylor and Francis Group.
3. Bedny, G.Z. (2015). Application of SystemicStructural Activity Theory to Design and Training. CRC press, Taylor and Francis Group.
4. Bedny, G. Z. and Harris,S. (2005). The systemicstructural theory of activity: Application to the study of human work, Mind, Culture and Activity, An International Journal, 12 (2), 128-147.
5. Bedny, G.Z, Karwowski, W. (Eds.) (2011a). Human-computer interaction and operator’s performance. Optimization work design with activity theory. Boca Raton, FL: CRC, Taylor and Francis.
6. Bedny, G.Z., Karwowski, W. and Voskoboynikov, F. (2010). The relationship between external and internal aspects in activity theory and its importance in the study of human work. In G. Z. Bedny and W. Karwowski (Eds.) Human-Computer Interaction and Operator's Performance: Optimizing Work Design with Activity Theory, 31-62. Boca Raton, FL: Taylor & Francis, CRC Press.
7. Bedny, G. Z., Karwowski, W. (2007). A SystemicStructural Theory of Activity. Application to Human Per formance and Work Design. Taylor and Francis.
8. Bedny, G. Z., Karwowski, W., and Bedny, I. S. (2015). Applying Systemic-Structural Activity Theory to Design of Human-Computer Interaction Systems. CRC Press Taylor and Francis Group.
9. Bedny, G.Z. Meister, D. (1997). The Russian Theory of Activity. Current Application to Design and Learning. Lawrence Erlbaum Associates, Publishers. Mahwah, New Jersey.
10. Gardner, H. (1985). The Mind's New Science: A History of the Cognitive Revolution. New York: Basic Books.
11. Karwowski, W., Voskoboynikov, F. and Bedny G. Z. (2012). On the relationship between external and internal components of activity. In K. Stanney and K. S. Hale (Eds.) Advances in Cognitive Engineering and Neuro-ergonomics, 109-15, Boca Raton, FL: Taylor & Francis, CRC Press. 2012).
12. Leont'ev, A. N. (1977). Activity, Consciousness and Personality. Moscow: Political Publishers.
13. Nardi, A. (1997). Context and Consciousness: AT and Human-Computer Interaction. Cambridge, MA: The MIT Press, pp. 17-44.
14. Suchman, L. A. (1987). Plans and Situated Actions: The Problem of Human-Machine Interaction. Cambridge, MA: Cambridge University Press.
15. Rubinshtein, S. L. (1958). About Thinking and Methods of its Development. Moscow: Academic Science.
16. Vygotsky, L. S. (1978). Mind in Society. The Development of Higher Psychological Processes. Cambridge, MA: Harvard University Press.

// Наука і освіта. – 2020. – №3. – 91-96.

Геннадій Нарскін,
доктор педагогічних наук, професор
ЗО «Гомельський державний університет імені Франциска Скорини»,
вул. Советська, 102, м. Гомель, Республіка Білорусь,
Михайло Кобринський,
доктор педагогічних нук, професор,
Білоруський державний університет фізичної культури,
проспект Переможців, 105, м. Мінськ, республіка Білорусь,
Олексій Нарскін,
кандидат педагогічних наук, доцент,
ЗО «Гомельський державний університет імені Франциска Скорини»,
вул. Советська, 102, м. Гомель, Республіка Білорусь

ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ТРЕНУВАННЯ В АСПЕКТІ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ

У статті розглядаються питання функціональної підготовленості в спорті. На сьогоднішній день в спорті вищих досягнень цільова спрямованість на максимальні змагальні результати зумовлює необхідність наявності раціональної системи спортивної підготовки, що базується на сучасних досягненнях науки і практики. Сформована до теперішнього часу в системі спортивної підготовки загальновизнана, традиційна класифікація основних її видів, передбачає розподіл на фізичну, технічну, тактичну, психічну і інтегральну. Це дозволяє досить ефективно планувати кошти і методи тренування, виходячи з педагогічних принципів і основ. Однак методична уніфікація спортивної підготовки, яка базується лише на педагогічних принципах, часто призводить до її редукування, застосування лише стандартних, давно розроблених тренувальних планів, найчастіше що проектуються при цьому на цілу групу спортсменів. Подальший розвиток і вдосконалення теорії і методики спорту обумовлено неминучим розумінням системи підготовки спортсменів, як процесу формування належного рівня функціональної підготовленості за допомогою впливу на людський організм специфічних тренувальних чинників – фізичних вправ. Високий рівень функціональної підготовленості є результатом адаптації організму до фізичних навантажень, тому закономірності адаптації фізіологічних систем до м’язової роботи необхідно розглядати як біологічний базис, що забезпечує належний тренувальний ефект. Існуюча різноманітність наукових досліджень та їх результати в галузі функціональної підготовки та тренувань, іноді постулюються як методологічна основа спортивного тренування. Суперечності, виявлені під час аналізу науково-методичної літератури, та певна неоднозначність результатів та висновків різних авторів визначає необхідність подальшого вивчення цієї проблеми як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

функціональна підготовка, функціональна підготовленість, спортивна атлетична підготовка, адаптація, функціональні системи.

1. Фомин В. С. Физиологические основы управления подготовкой высококвалифицированных спортсменов: учебное пособие. Москва: МРСИПС, 1984. 64 с.
2. Иссурин В. Б. Блоковая периодизация спортивной тренировки. Москва: Советский спорт, 2010. 284 с.
3. Kуslenko, D., Bondarenko, V., Plisko, V., Bosenko, A., Danylchenko, V., Kuzmichova-Kyslenko, Ye., Tylchyk, V., & Donets, I. (2019). Dynamics of security specialists’ physical condition during professional training. Journal of Physical Education & Sport, 19 (2), 1099–1103.
4. Павлов С. Е. Основы теориии адаптаци и спортивная тренировка. Теория и практика физической культуры. 1999. № 1. С. 12–17.
5. Платонов В. Н. Теория адаптации и резервы совершенствования системы подготовки спортсменов. Наука в олимпийском спорте. 2017. № 1. С. 29–47.
6. Солопов И. Н., Горбанева Е. П., Чемов В. В., Шамардин А. А., Медведев Д. Н., Камчатников А. Г. Физиологические основы функциональной подготовки спортсменов: монография. Волгоград: ВГАФК, 2010. 351 с.
7. Верхошанский Ю. В. Теория и методология спортивной подготовки: блоковая система тренировки спортсменов высокого класса. Теория и практика физической культуры. 2005. № 4. С. 2–14.
8. Селуянов В. Н. Методы построения физической подготовки спортсменов высокого класса на основе имитационного моделирования: автореф. … д. п. н.: 13.00.04. Москва: Государственный ордена Ленина институт физической культуры, 1992. 47 с.

// Наука і освіта. – 2020. – №3. – 97-103.

Ірина Гуменюк,
кандидат філологічних наук, доцент,
доцент кафедри педагогіки початкової освіти,
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,
вул. Шевченка, 57, м. Івано-Франківськ, Україна

ПОЛІКОДОВИЙ ТЕКСТ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ
ТЕКСТОЦЕНТРИЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

Статтю присвячено вивченню дидактичного потенціалу текстоцентричної технології навчання щодо формування професійного мовлення студентів. Дослідження проводилося в процесі викладання курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» майбутнім фахівцям початкової освіти. Мета статті – визначення напрямків реалізації текстоцентричної технології навчання української мови за професійним спрямуванням у педагогічних закладах вищої освіти. У процесі дослідження застосовано комплекс методів: теоретичні – рефлексивний аналіз та узагальнення літературних джерел для з’ясування ступеня розкриття проблеми в сучасному науковому просторі; методи візуалізації та узагальнення – для розкриття способів застосування полікодових текстів під час викладання курсу. На основі аналізу наукових дефініцій поняття «текст» і основних аспектів його виявлення сформульовано лінгводидактичне визначення навчального тексту та вектори реалізації текстоцентричної технології навчання української мови за професійним спрямуванням у педагогічних ЗВО. Проведено дослідження полікодового тексту як засобу реалізації текстоцентричного навчання, визначено й проаналізовано основні види полікодових текстів та їх функціональне навантаження в курсі української мови за професійним спрямуванням. Наголошено на винятковому дидактичному потенціалі гіпертексту як новітній формі організації матеріалу, що стає особливо важливим за умов дистанційного навчання. Визначено найбільш ефективні організаційні форми роботи з гіпертекстом. Зважаючи на особливості побудови полікодового тексту, виділено специфічний його різновид – документ. Комплексне уявлення про досліджувану проблему ілюструє побудована модель текстоцентричної технології навчання української мови за професійним спрямуванням у педагогічних ЗВО.

текст, навчальний текст, полікодовий текст, гіпертекст, українська мова за професійним спрямуванням.

1. Александров Е. П., Воронцова М. В. Учебный текст и текстовая деятельность в образовательном процессе. Современные наукоемкие технологии. Педагогические науки. 2015. № 6. С. 56–61. URL: https://www.top-technologies.ru/ru/article/view?id=35060 (дата звернення: 19.08.2020).
2. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. Київ: Вища школа, 1985. 360 с.
3. Гринюк Г. А., Семенчук Ю. А. Відбір навчального матеріалу для формування англомовної лексичної компетенції у студентів-економістів. Іноземні мови. 2007. № 2. С. 30–34.
4. Гуменюк І. М. Аналіз сутності та векторного застосування контекстного підходу до викладання курсу «Українська мова за професійним спрямуванням». Гірська школа Українських Карпат. 2019. № 20. С. 89–92.
5. Гуменюк І. Дискурсологічні орієнтири у викладанні дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням». Людинознавчі студії: збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка. Серія «Педагогіка». 2017. Випуск 4/36. С. 74–82.
6. Гуменюк І. М. Компетентнісна лінгводидактична парадигма як кінцевий результат навчання української мови за професійним спрямуванням. Науковий вісник Льотної Академії. Серія: Педагогічні науки. 2019. № 6. С. 190–195.
7. Дерба С.М. Текст як основний засіб у процесі навчання української мови як іноземної. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: серія «Філологія». 2018. Вип. 1(69), ч. 1, березень. С. 128–130.
8. Дроздова І.П. Типологія навчальних текстів для розвитку професійного мовлення студентів вищих навчальних закладів нефілологічного профілю. Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти. Міжпредметні зв’язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки. 2013. Випуск 23. С. 15–21. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vmvn_2013_23_4 (дата звернення: 19.08.2020).
9. Завадська О. В. Феномен креолізованого тексту: актуальна проблема сучасних лінгвістичних досліджень. Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. 2016. Вип. 43. С. 163–169.
10. Зарубина Н.Д. Текст: лингвистический и методический аспекты. Москва: Русский язык, 1981. 112 с.
11. Зоммер, Г. Типы письменных учебных текстов для развития говорения и письма. Вопросы лингвистики и лингводидактики: Материалы конференции МАПРЯЛ, Краков, 1996. С. 223–228.
12. Місяць Н. Гіпертекст – новий крок у розвитку тексту. Волинь-Житомирщина. Історикофілологічний збірник з регіональних проблем. 2002. № 9. С. 103–105. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38233 (дата звернення: 19.08.2020).
13. Непийвода Н. Ф. Мова української науковотехнічної літератури (функціонально-стилістичний аспект): дис... д-ра філол. наук: 10.02.01; НАН України, Ін-т укр. мови. Київ, 1997. 421 с.
14. Нікітіна А. В. Полікодові тексти як лінгводидактичні засоби навчання української мови. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. 2015. Випуск 3. С. 219-223.
15.Симоненко Т.В. Теорія і практика формування професійної мовно-комунікативної компетенції студентів філологічних факультетів: монографія. Черкаси: Видавництво Вовчок О. Ю., 2006. 328 с.
16.Феллер М. Стиль и знак. Стиль как способ изображения действительности. Львов: Издательство при Львовском государственном университете издательского объединения «Вища школа», 1984. 168 с.
17.Чепелєва Н.В. Текст і читач: посібник. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015. 124 с.
18. Nelson Ted H. «The Hypertext». Proc. Int. Documentation Federated Conference. 1965.

// Наука і освіта. – 2020. – №3. – 104-109.

Ольга Мехед,
кандидат біологічних наук, доцент, завідувач кафедри біології,
Світлана Рябченко,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри біології,
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка,
вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, Україна

ОСНОВНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ БІОЛОГІЇ ТА ОСНОВ ЗДОРОВ’Я

У статті визначено сутність та особливості соціально-педагогічної діяльності в роботі вчителя біології та основ здоров’я. Виконуючи соціально-педагогічну роботу, вчитель повинен впроваджувати різні види педагогічної активності, зокрема, спрямованої на соціальну допомогу. Мета дослідження полягала у здійсненні характеристики основних аспектів професійної соціально-педагогічної діяльності педагога, для чого проаналізовано сутність та особливості вказаного виду роботи вчителя, висвітлено структурно-змістовні компоненти, основні принципи, функції соціально-педагогічної діяльності вчителя біології та основ здоров’я, а також окреслено комплекс закономірностей, що враховуються в процесі її здійснення. Використано наступні методи дослідження: аналіз наукової, психолого-педагогічної, навчально-методичної та спеціальної літератури, інформаційних джерел з проблеми дослідження; синтез та узагальнення теоретичних положень, розкритих у науковій та навчально-методичній літературі; узагальнення власного педагогічного досвіду підготовки майбутніх учителів до здійснення соціально-педагогічної діяльності в процесі навчання, а також практичного досвіду педагогів. Схарактеризовано напрями соціально-педагогічної роботи вчителя біології та основ здоров’я. Встановлено, що підготовка до вказаного виду педагогічної активності майбутніх учителів біології й основ здоров’я відбувається під час аудиторних занять, самостійної, навчально-дослідної роботи студентів, вдосконалюється на педагогічних практиках. У ході підготовки майбутніх учителів біології та основ здоров’я у закладах вищої освіти необхідно ознайомити їх з основними видами соціально-педагогічної діяльності вчителя та сформувати відповідні компетенції. Перспективи подальших досліджень полягають у тому, щоб встановити та схарактеризувати етапи й рівні засвоєння студентами основних видів соціально-педагогічної роботи вчителя біології та основ здоров’я, описати методику формування відповідних компетенцій майбутніх педагогів. Таким чином, подальшого дослідження потребує проблема формування вищевказаних компетенцій майбутніх учителів біології та основ здоров’я.

вчитель біології та основ здоров’я, освітній процес, професійна діяльність, соціальнопедагогічна діяльність.

1. Будник О. Б. Теоретичні і методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціально-педагогічної діяльності : автореф. дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04. Житомир, 2015. 42 с.
2. Капська А. Й., Безпалько О. В., Вайнола Р. Х. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи : модульний курс дистанційного навчання : Навчальний посібник. Київ: Науковий світ, 2002. 164 с.
3. Мехед О. Б. Формування здорового способу життя як важлива частина виховання та соціалізації підростаючого покоління. Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. 2019. Вип. 4 (160). С. 84–88.
4. Мехед О. Б., Рябченко С. В., Жара Г. І. Аналіз факторів, що впливають на формування здорового способу життя молоді. Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. 2019. Вип. 3 (159). С. 260–268.
5. Мехед О. Б., Рябченко С. В., Носко Н. А. Основные направления работы педагога для успешного формирования здоровьесберегающей образовательной среды. Современные проблемы формирования и укрепления здоровья (ЗДОРОВЬЕ–2019) : сборник научных статей. Брест: Изд-во БрГТУ, 2019. С. 280– 284.
6. Мехед О. Б., Тюпіна Н. В., Третяк О. П. Актуальні питання підготовки майбутніх вчителів біології та основ здоров’я. Проблеми і перспективи розвитку природничих наук у контексті модернізації середньої та вищої школи : матеріали всеукраїнської науковометодичної Інтернет-конференції. (м. Одеса 12 жовт. 2019). Одеса, 2019. С. 85–87.
7. Носко М. О., Грищенко С. В., Носко Ю. М. Формування здорового способу життя : навчальний посібник. Київ: Леся, 2013. 160 с.
8. Пенішкевич Д. І., Тимчук Л. І. Соціальна педагогіка : Модульна технологія навчального курсу : навчальний посібник. Чернівці: Чернівецький нац. унт, 2010. 496 с.
9. Таможняя Е. А. Система методической подготовки учителя географии в педагогическом вузе в условиях модернизации образования : дис. … доктора пед. наук : 13.00.02. Москва, 2010. 490 с.
10. Druz V. A., Iermakov S. S., Nosko M. O., Shesterova L. Ye., Novitskaya N. A. The problems of students’ physical training individualization. Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports. 2017. Vol. 21(2). P. 4–12.
11. Ivashchenko О., Khudolii О., Yermakova Т., Iermakov S., Nosko М., Nosko Y. Factorial and discriminant analysis as methodological basis of pedagogic control over motor and functional fitness of 14–16 year old girls. Journal of Physical Education and Sport ® (JPES), 2016. Vol. 16(2). P. 442–451.