2018-5-6-doc

Valerii Bosniuk, Nataliia Svitlychna, Stanislav Skliarov. Intellectual Resource as a Basis Of Rescue Workers’ Coping-Behavior.

// Наука і освіта. – 2018. – №5-6. – 67-73.

DOI:

Валерій Боснюк,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри психології діяльності в особливих умовах,
Наталія Світлична,
кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психології діяльності в особливих умовах,
Станіслав Скляров,
кандидат психологічних наук, начальник сектора з питань запобігання та виявлення корупції,
Національний університет цивільного захисту України,
вул. Чернишевська, 94, м. Харків, Україна

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РЕСУРС ЯК ОСНОВА КОПІНГ-ПОВЕДІНКИ РЯТУВАЛЬНИКА

АНОТАЦІЯ:

У статті розглянуто позиції психологів відносно ролі психометричного інтелекту у формуванні поведінки в стресових умовах. Було зроблено висновок про суперечливу роль інтелекту в копінг-поведінці та наголошено на необхідності більш глибокого аналізу цієї проблеми. Інтелект людини проявляється не тільки як результат психометричних тестів, але й в умовах реальної взаємодії зі своїм оточенням, припустивши, що продуктивні властивості, які вимірюються в IQ одиницях – це психічні механізми, що відповідають за правильність (точність) і швидкість процесу переробки інформації, а когнітивні стилі – психічні механізми, що відповідають за управління процесом переробки інформації. У контексті професійної діяльності і з урахуванням її специфіки інтелектуальні здібності та когнітивні стилі певним чином взаємозв’язані, утворюючи «інтелектуальний ресурс» особистості. Результати емпіричного дослідження за участю 168 рятувальників показали, що інтелектуальний ресурс є основою копінг-поведінки. Було також виділено три групи рятувальників з різним рівнем інтелектуального ресурсу. Отримані результати свідчать, що досліджувані з більш високими показниками інтелектуального ресурсу в стресовій ситуації не схильні використовувати проблемно зорієнтований копінг, а активно використовують емоційні й соціальні копінг-стратегії. Такі результати трактуються наступним чином: чим вища інтелектуальна зрілість людини, що проявляється в показниках сформованості когнітивних, метакогнітивних, академічних і понятійних здібностей, тим більш широкий спектр стратегій вона застосовує, активно використовуючи переваги різних копінг-стратегій. Інтелект при цьому трактується як психічний ресурс, що забезпечує мобільність і варіативність копінг-поведінки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психометричний інтелект, когнітивні стилі, інтелектуальний ресурс, копінг-поведінка, копінг-стратегії, рятувальник.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Алексапольский А. А. Стилевые и уровневые свойства интеллекта как факторы совладающего поведения: дис. … канд. психол. наук : 19.00.01 / Алексапольский Алексей Андреевич. – М., 2008. – 141 с.
2. Бодров В. А. Психологический стресс: развитие и преодоление / В. А. Бодров. – М.: ПЕР СЭ, 2006. – 528 с.
3. Камынина И. В. Копинг-стратегии личности в экстремальных условиях : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Общая психология, история психологии» / И. В. Камынина. – Хабаровск, 2008. – 25 с.
4. Корнилова Т. В. Интеллектуальноличностный потенциал человека в стратегиях совладания / Т. В. Корнилова // Вестник Московского университета. – Серия 14, Психология. – 2010. – № 1. – С. 46-58.
5. Ушаков Д. В. Интеллект: структурнодинамическая теория / Д. В. Ушаков – М : ИП РАН, 2003. – 263 с.
6. Хазова С. А. Интеллект как предиктор и ресурс совладающего поведения личности / С. А. Хазова // Современные проблемы прикладной психологии: материалы Всероссийской научно-практической конференции. – Т. III. – Ярославль, 2006. – С. 314-317.
7. Холодная М. А. Интеллектуальные способности и стратегии совладания / М. А. Холодная, А. А. Алексапольский // Психологический журнал. – 2010. – Т. 31, № 4. – С. 59-68.
8. Шкуратова И. П. Личностные ресурсы как фактор совладания с кризисными ситуациями / И. П. Шкуратова, Е. А. Анненкова // Психология кризиса и кризисных состояний. Междисциплинарный ежегодник. – 2007. –Вып.4. – С. 17-23.
9. Bottenberg E. N. Kognitive attituden und intelligenz / E. N. Bottenberg // Psychlogische Beitrage. – 1970. – V. XII (3). – P. 426-440.
10. Gardner R. W. Personality organization in cognitive controls and intellectual abilities / R. W. Gardner, D. N. Jackson, S. J. Messick // Psychological Issues. – V. 2, № 4. – 1960. – P. 345-365.
11. Medvedova L. Adaptive coping with stress and gender differences in early adolescence / L. Medvedova // Research Institute for Child, 1987. – 361 p.
12. Simonton D. K. Biographical determinates of achieved eminence / D. K. Simonton // A multivariate a approach to the Cox data. J. of Personality and Soc. Psychology. – 1976. – V. 33. – P. 218-226.

Dmytro Kharchenko, Stanislav Kovalenko, Yulia Chystovska. Anxiety in Individuals With Different Levels of Alexithymia.

// Наука і освіта. – 2018. – №5-6. – 74-78.

DOI:

Дмитро Харченко,
доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології,
Станіслав Коваленко,
доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри анатомії, фізіології та фізичної реабілітації,
Юлія Чистовська,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології,
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,
бульвар Шевченка 81, м. Черкаси, Україна

ТРИВОЖНІСТЬ У ОСІБ З РІЗНИМ СТУПЕНЕМ АЛЕКСИТИМІЇ

АНОТАЦІЯ:

Мета статті – дослідити рівні реактивної та особистісної тривожності в осіб з різним ступенем алекситимії. Іспитованими були студенти стаціонарної та заочної форми навчання віком 18-45 років, різних факультетів і курсів Черкаського національного університету, загальна кількість – 208 осіб. Для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи: для дослідження рівня реактивної та особистісної тривоги і тривожності – методика Ч. Д. Спілбергера, для дослідження ступеня алекситимічного радикалу застосовувалась Торонтська алекситимічна шкала (адаптована науковцями Санкт-Петербургзького психоневрологічного інституту ім. В.М. Бехтєрєва). Обробка отриманих даних проводилась з використанням комп’ютерних програм Statistica v. 7.0 та SPSS v.13. Для перевірки достовірності отриманих результатів використовувався t-критерій Стьюдента. На основі кореляційного аналізу показників алекситимії і тривожності з’ясувалось, що алекситимія корелює як з реактивною, так і з особистісною тривожністю. Щоправда, сила зв’язків алекситимії з реактивною тривожністю є меншою (r = 0,27), ніж з особистісною тривожністю (r = 0,45). При перевірці достовірності за t-критерієм Стьюдента зв’язки між алекситимією і рівнем тривоги і тривожності виявились достовірними (P< 0,05 і P< 0,01 відповідно). За результатами експериментальних досліджень середніх величин тривожності у людей з різним ступенем алекситимічного радикалу можна спостерігати, що середні показники як тривоги, так і тривожності мають достовірні відмінності. Така закономірність спостерігається в групах як з реактивною (46,8 і 50,5), так і з особистісною (38,4 і 49,2) тривожністю, щоправда за показником особистісної тривожності ці відмінності сильніше виражені як за середніми величинами, так і за t-критерієм Стьюдента.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

алекситимія, реактивна тривожність, особистісна тривожність, психосоматичні недомагання, кореляційний аналіз, t-критерій Стьюдента.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Айзенк Г.Ю. Психология: Польза и вред. Смысл и бессмыслица. Факты и вымысел / Г. Ю. Айзенк; Пер. В.В. Гуриновича. – Мн.: Харвест, 2003. – 912 с.
2. Антропов Ю.Ф. «Терапия психосоматических расстройств у детей» / Ю.Ф. Антропов. – М.: «Триадафарм», 2003г. – 241 с.
3. Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина / В. Бройтигам, П. Кристиан, М. Рад. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. – 376 с.
4. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарьсправочник по психодиагностике / Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов. – СПБ.: Питер, 2001. – 528 с.
5. Губачев Ю.М., Стамбровский Е.М. Клиникофизиологические основы психосоматических соотношений / Ю.М. Губачев, Е.М. Стамбровский. – Л.: Медицина, 1981. –126с.
6. Исаев Д.Н. Психосоматические расстройства у детей: руководство для врачей / Д.Н. Исаев. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – 512 с. – (Серия «Современная медицина»).
7. Напрєєнко О.К. Психіатрія / О.К. Напрєєнко, І.Й. Влох, О.З. Голубков; За ред. проф. О.К. Напрєєнка. – К.: Здоров’я, 2011. – 584 с.
8. Клиническая психология / Под ред. М. Перре, У. Бауманна. – СПб.: Питер, 2002. – 1312 с.: ил. – (Серия «Мастера психологии»).
9. Клиническая психология: учебник / Под ред. Б.Д. Карвасарского. – СПб: Питер, 2002. – 960 с. (Серия «Национальная медицинская библиотека»).
10. Коростылева И.С., Ротенберг В.С. Проблема алекситимии в контексте поведенческих концепций психосоматических расстройств / И.С. Коростылева, В.С. Ротенберг // Телесность человека: междисциплинарные исследования. – М.: Филос. об-во СССР, Фак-т психологии МГУ, 1993. – С. 143 – 150.
11. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования / Р. Нельсон-Джоунс. – СПб.: Питер, 2002. – 464 с.
12. Сандомирский М.Е. Состояние психической адаптации в условиях хронического психоэмоционального стресса в связи с личностно-типологическими характеристиками / М. Е. Сандомирский. – Дисс… канд. Мед. Наук. – М., 2000. –289 с.
13. Хорни К. Наши внутренние конфликты. Конструктивная теория невроза / К. Хорни. – СПб.: Лань, 1997. – 240 с.
14. Sifneos P. E. The Prevalense of Alexithymic Characteristics in Psychosomatic Patients / P. E. Sifneos // Topscs of Psychosomatic Research / Ed. by Freyberger. – Basle: Karger, 1973.
15. Spielberger C.D., Gorsuch D.L., Lushene R.E. Manual for the State-Trait Anxiety Inventory / C.D. Spielberger, D.L. Gorsuch, R.E. Lushene. – Palo Alto: Consulting Psychologists Press, 1970.

Anastasiia Bolshakova. Features of Subjective Vision of Life Journey as Predictors of Personal Potential Exhaustion.

// Наука і освіта. – 2018. – №5-6. – 79-84.

DOI:

Анастасія Большакова,
доктор психологічних наук, професор,
завідувач кафедри психології,
Харківська державна академія культури,
Бурсацький узвіз, 4, м. Харків, Україна

ОСОБЛИВОСТІ СУБ’ЄКТИВНОЇ КАРТИНИ ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ
ЯК ПРЕДИКТОРИ ВИЧЕРПАНОСТІ ОСОБИСТІСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

АНОТАЦІЯ:

У роботі наведено результати дослідження особливостей суб’єктивної картини життєвого шляху як предикторів розвитку феномена особистісної реалізованості. У відповідності до авторської концепції, особистісну реалізованість вивчено як психічний образ, пов’язаний з негативними переживаннями суб’єктивної вичерпаності особистісного потенціалу у трьох часових вимірах: теперішнє, минуле, майбутнє. Діагностику особистісної реалізованості було проведено за допомогою авторської методики «Опитувальник особистісної реалізованості», яка містить три шкали: «ретроспектива»; «поточний момент»; «перспектива». Для діагностики особливостей суб’єктивної картини життя використовувалися методики: Семантичний диференціал часу (СДЧ) – для оцінки неусвідомлюваного ставлення до минулого, теперішнього та майбутнього (Вассерман,2005); Опитувальник ZTPI – для вивчення часових перспектив (Сырцова, 2007); Методика «Оцінювання п’ятирічних інтервалів (ОПІ) – для визначення усвідомлюваних оцінок минулого, теперішнього та майбутнього (Кроник, 2003). Статистичні методи: кластерний аналіз, множинний регресійний аналіз, однофакторний дисперсійний аналіз, тест Левена, тест Дункана. У дослідженні взяли участь 243 особи віком від 21 до 49 років. Близько 42% досліджуваних мають середній рівень особистісної реалізованості за загальним показником та всіма окремими вимірами, близько 24% – високий, 34% - низький рівень реалізованості. За допомогою множинного регресійного аналізу визначено, що найсуттєвішими предикторами високого рівня особистісної реалізованості є такі особливості суб’єктивної картини життєвого шляху: реалізованість, негативне минуле, позитивне минуле (зворотний вплив) та фаталістичне теперішнє. Показано, що помірне прогностичне значення мають оцінка насиченості подіями минулого та гедоністичне теперішнє. Оцінка насиченості подіями майбутнього, коефіцієнт дорослості та неусвідомлюване ставлення до минулого та теперішнього мають досить слабкий вплив на особистісну реалізованість. Психологічний вік, очікувана тривалість життя та часова перспектива «майбутнє» взагалі не є предикторами суб’єктивної вичерпаності особистісного потенціалу. Більшістю предикторів особистісної реалізованості є показники суб’єктивної картини життєвого шляху щодо психологічного минулого.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

суб’єктивна вичерпаність особистісного потенціалу, особистісна реалізованість, суб’єктивна картина життя, психологічне минуле, психологічне теперішнє, психологічне майбутнє.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1.Абульханова К. А. Время личности и время жизни / К. А. Абульханова, Т. Н. Березина. – СПб. : Алетейя, 2001. – 304 с.
2.Большакова А. М. Опитувальник особистісної реалізованості / А. М. Большакова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія : зб. статей. – Ялта : РВВ КГУ, 2010. – Вип. 28. – Ч. 1. – С. 14–24.
3.Большакова А. М. Психологія особистісної реалізованості суб’єкта життєвого шляху : монографія / А. М. Большакова. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – 312 с.
4.Вассерман Л. И. Семантический дифференциал времени как метод психологической диагностики личности / Л. И. Вассерман, О. Н. Кузнецов, В. А. Ташлыков. – СПб. : СПб НИПНИ им. В.М.Бехтерева, 2005. – 27 с.
5.Кроник А. А. Каузометрия : Методы самопознания, психодиагностики и психотерапии в психологии жизненного пути / А. А. Кроник, Р. А. Ахмеров. – М. : Смысл, 2003. – 258 с.
6.Сырцова А. Методика Ф. Зимбардо по временной перспективе / А. Сырцова, Е. Т. Соколова, О. В. Митина // Психологическая диагностика. – 2007. – № 1. – С. 85–106.
7.Boyd J. N. Time perspective, health and risk taking / J. N. Boyd, P. G. Zimbardo // Understanding Behavior in the Context of Time : Theory, Research and Applications. – Mahwah, N. J. : Erlbaum, 2005. – Р. 85– 107.
8.Buhler C. Fulfillment and Failure of Life / C. Buhler // The Course of Human Life : A Study of Goals in the Humanistic Perspective / C. Bhhler & F. Massarik (Eds.). – New York : Springer Publishing Co, Inc., 1968. – P. 400– 421.
9.Zimbardo P. G. Present time perspective as a predictor of risky driving / P. G. Zimbardo, K. A. Keough, J. N. Boyd // Personality and Individual Differences. – 1997. – № 23. – Р. 1007–1023.

Antonina Tokarska, Іryna Zharovska, Іryna Sofinska. Psychology of Conflict and Securing an Individual in Court Proceedings.

// Наука і освіта. – 2018. – №5-6. – 85-95.

DOI:

Антоніна Токарська,
доктор юридичних наук, професор,
Навчально-науковий інститут права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»
вул. Кн. Романа, 1/3, м. Львів, Україна,
Ірина Жаровська,
доктор юридичних наук, доцент,
Навчально-науковий інститут права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»,
вул. Кн. Романа, 1/3, м. Львів, Україна,
Ірина Софінська,
кандидат юридичних наук, докторант,
Навчально-науковий інститут права та психології
Національного університету «Львівська політехніка»,
вул. Кн. Романа, 1/3, м. Львів, Україна

ПСИХОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ ТА УБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИ У СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ

АНОТАЦІЯ:

Психологія конфлікту постає як маловивчене явище, особливо, якщо взяти до уваги інтерактивне вирішення проблеми на завершальному етапі – у процесі судового розгляду. У зв’язку з цим актуалізується практика наукового визначення психокомунікативних принципів урегулювання конфліктів суддями. Йдеться про необхідність привнесення змін в оцінку юридичної кваліфікації суддів щодо вмінь та навичок застосування стилів та методів психодіагностики реакцій учасників судового процесу та способів їхнього убезпечення. Метою дослідження є визначення вміння оцінки правником психології конфлікту як психокомунікативної проблеми, розпізнавання негативних наслідків для судового процесу з метою убезпечення осіб, урахування психовербального змісту аргументації і появи суперечностей та недопущення їхнього розгортання суб’єктами права. Методами аналізу матеріалу стали: теоретичні методи аналізу наукових джерел; синтезу та систематизації; методи психодіагностики, інтерв’ювання суддів (97 чол.), бесіда, анкетування, комплексна діагностика; методи математичної статистики; методики вияву конфліктності за авторством К.У Томаса, Р.Х Кілмена та модель порівняння психовербальних засобів прояву неконфліктної та конфліктної психоаргументації, що вироблена на основі праці Т.В. Волкової та методики, розробленої Р. Блейком і Дж. Моутоном. Відтак проведене дослідження, з одного боку, підтверджує наявність стилів комунікації (К.У. Томас і Р.Х Кілмен), а з іншого – спростовує результативність за Р. Блейком і Дж. Моутоном у судовій практиці. Результатом дослідження є підтвердження наявності у психокомунікативній практиці юристів (суддів) п’яти різновидів стилів комунікації, а також спростування показників суперництва та співробітництва в галузевій комунікації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологія сторін судового процесу, психодіагностика, конфліктна комунікація, інвективний зміст, убезпечення особи, маркери, конфліктна психоаргументація, неконфліктна психоаргументація.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Волкова Т. Ф. Риторический речевой портрет публичной языковой личности: эффективность логической и психологической стороны аргументации / Т. Ф. Волкова // Научный журнал Клуб ГАУ. – 2017. – № 132 (08). – С. 1-13.
2. Європейський словник філософій. Лексика неперекладностей / під кер. Б. Кассен та К. Сігова; пер. з фр. – К.: Дух і Літера, 2013. – 326 с.
3. Караханян С. Г. Теория аргументации и проблема убеждения в суде / С. Г. Караханян // Известия МГТУ «МАМН». – 2013. – Т. 2. – № 4 (18). – С. 292–298.
4. Лапонов М., Коміссаров В. Філософія як наука. Основи філософської методології / М. Лапонов, В. Коміссаров // Система сучасних методологій: хрестоматія у 4-х томах / упоряд., відп. ред., перекл. А. В. Фурман. – Тернопіль: ТНЕУ, 2015. – Т. 1. – С. 200- 222.
5. Психологія судового процесу: психологоправовий аспект: наук.-практ. посібник / М. М. Ясинок, Д. М. Ясинок; за заг. ред. д.ю.н.. проф. М. М. Ясинка. – К.: Алерта, 2017. – 206 с.
6. Токарська А. С. Комунікація у праві та правоохоронній діяльності / А. С. Токарська– Львів: Львів. юрид. ін-т МВС України, 2005. – 284 с.
7. Шевандрин Н. И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности / Н. И. Шевандрин – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 512 с.
8. Шульга Л. В. Теоретичні та практичні аспекти захисної промови як засоби психологічного впливу в умовах судових дебатів / Л. В. Шульга // Правничий вісник Університету «КРОК». - 2012. - Вип. 13. - С. 263- 266.
9. Alberstein, M. (2015). Judicial Conflict Resolution (JCR): A New Jurisprudence for an Emerging Judicial Practice. Cardozo Law Journal of Conflict Resolution.16. Retrieved from http://ssrn.com/abstract=2629814
10. Blake, R. R. & Mouton J. S. (1964) The managerial grid: The key to leadership excellence. Houston: Gulf Publishing Company.
11. Carmen, E. (2009). Pavel Normative Conflict in International Law. San Diego law review. 46. 883-907. Retrieved from https://www.kcl.ac.uk/sspp
12. Carneiro, R. L. (1981) Herbert Spencer as an Anthropologist The Journal of Libertarian Studies.V,No.2. 153- 210. Retrieved from: https://mises.org/sites/default/files/5_2_2_0.pdf
13. Collins, P. M., & Solowiej, Jr. and L. A. (2007). Competition, and Conflict in the U.S. Supreme Court Law Social Inquiry. 32 (4), 955–984. doi.org/10.1111/j.1747- 4469.2007.00084.x
14. Dyrda, A., Ghazal, N., Nowak, R., Pogorzelski, A. & Samonek, A. (2010) Teoria i filosofia prawa. Warszawa: Wolters Kluwer.
15. Fessas, A. G. (2016, 2 December). Ethics and conflicts of interests: the ICC court perspective CIArb/ Dispute Appointment Service Convention Retrieved from: http:source/ciarbdocuments/events/2016/december/dasconvention-presentations/alexander-fessas.pdf?sfvrsn=2
16. Kelman, H. C. (2010). Conflict Resolution and Reconciliation: A Social-Psychological Perspective on Ending Violent Conflict Between Identity Groups. Landscapes of Violence. 1(1), Article 5, 5-9. doi: 10.7275/R5H12ZX0.
17. Kojder, A. & Cyiwiński, Z. (2014). Socjologia prawa. Glówne problemy i postacie. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego.
18. Menkel-Meadow, C. (1996) The Trouble with the Adversary System in a Postmodern, Multicultural World. William and Mary Law Review 38(3). 5-44. Retrieved from http://scholarship.law.wm.edu/wmlr/vol38/iss1/3
19. Paunio, E. (2010). Conflict, power, and understanding - judicial dialogue between the ECJ and national courts. No foundations : journal of extreme legal positivism. 1. 5-24. Retrieved from https://tuhat.helsinki.fi
20. Robert, A. Mittelstaedt & Brian, J. (2012). Who Should Do the Oral Argument? Published in Litigation. 38(4), 1-7. Retrieved from http://www.jonesday.com/files/Publication/
21. Singer, J.W.(2014). Property Law Conflicts. Washburn Law Journal.54. 129-160. Retrieved from http://scholar.harvard.edu/files/jsinger/files/plc.pdf
22. Thomas K.W.& Kilmann R.H.(2010). Conflict Mode Instrument and Interpretive Report. Report prepared for PAT SAMPLE, 11. Retrieved from https://www.skillsone.com/Pdfs/smp248248.pdf.
23. Еrvasti, K. (2007). Conflicts before the courts and court-annexed mediation in Finland. Scandinavian Studies in Law.51. 186-200. Retrieved from: http://www.scandinavianlaw.se/pdf/51-8.pdf

Svitlana Yalanska, Olena Ilchenko. Psychodidactics of Ecopsychological Educational Environment Design.

// Наука і освіта. – 2018. – №5-6. – 96-101.

DOI:

Світлана Яланська,
доктор психологічних наук, професор,
Олена Ільченко,
доктор педагогічних наук, доцент,
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка,
вул. Остроградського, 2, м. Полтава, Україна

ПСИХОДИДАКТИКА ПРОЕКТУВАННЯ
ЕКОПСИХОЛОГІЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

АНОТАЦІЯ:

Мета статті полягає у розкритті психодидактичних аспектів проектування екопсихологічного освітнього середовища у загальноосвітній та вищій школі та визначенні основних шляхів його формування у процесі вивчення природничих дисциплін. За результатами теоретичного аналізу проблеми, здійсненого анкетування (анкета «Психодидактичні аспекти проектування екопсихологічного освітнього середовища» за С. Яланською) студентів І курсу бакалаврів та магістрантів природничого, фізико-математичного факультетів Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (205 осіб), проведених методик «Альтернатива» за В. Ясвіним, С. Д. Дерябо, «Сила нервової системи» за А. Бєсєдіним, І. Ліпатовим, А. Тимченком, В. Шапарем (у дослідженні взяли участь 96 студентів І-х курсів Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, які вивчають природничі дисципліни) було зроблено такі висновки: 1) з’ясовано, що 67,0% опитаних студентів магістрантів вважають, що психодидактичні підходи у формуванні екопсихологічного освітнього середовища у сучасній загальноосвітній та вищій школі потребують оновлення, зокрема, на думку опитуваних, сприяють формуванню екопсихологічного освітнього середовища зв’язок теорії з практикою, мотивація взаємодії з навколишнім середовищем, розв’язання завдань на творчому рівні, сприятливий психологічний клімат у колективі; професійна компетентність педагога; 2) розкрито результати дослідження мотивації екопсихологічної поведінки – на основі діагностики провідного типу мотивації взаємодії з природними об’єктами встановлено, що переважає когнітивний та естетичний тип у респондентів, коли для них природні об’єкти є суб’єктами, що володіють власною самоцінністю; 3) визначено, що для більшості досліджуваних студентів характерна достатня сила нервової системи, що вказує на можливість формування ефективного екопсихологічного сприйняття в культурноосвітньому просторі, ефективного екопсихологічного розуміння оточуючого середовища; 4) обґрунтовано необхідність інтегрованого підходу до психодидактичних основ проектування екопсихологічного освітнього середовища у загальній та вищій школі, які мають базуватися на урахуванні розвитку саморегуляції, самостійності, відповідальності за свої вчинки, забезпеченні творчої реалізації; формуванні сприйняття особистістю себе як частини оточуючого середовища, осмисленні можливого змістового естетичного, когнітивного, практичного співвідношення в ставленні до інших; готовності допомагати оточуючим, сприяти збереженню навколишнього середовища.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

творча компетентність, творчість, проектування, екопсихологічне освітнє середовище, учень, студент-першокурсник, дидактосервіс, психолого-дидактосервіс.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бондаревская А. И. Культурнообразовательное пространство вуза как среда профессионально-личностного саморазвития студентов: автореф. дис…канд. пед. наук: 13.00.08 / Алина Игоревна Бондаревская. – Ростов н/Д: Ростовский гос. пед. ун-т, 2004. – 23 с
2. Гриньова М. В. Розвиток творчості школярів у процесі вивчення шкільного курсу біології. Система «Дидактосервіс» : навч. посіб. / М. В. Гриньова, С. П. Яланська. – 2-е вид. випр., допов. – Полтава : ФОП Мирон І. А., 2017. – 546 с.
3. Дерябо С. Д. Экологическая педагогика и психология. – Ростов-на-Дону / С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин: Феникс, 1996. – 480 с.
4. Дубиніна Д. Е. Емпіричне дослідження екологічної свідомості / Д. Е. Дубиніна // Актуальні проблеми психології. Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць. Т. 7. Екологічна психологія. Вип. 20 ; Ч. 1 / Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України ; [редкол.: Максименко С. Д., Чепелєва Н. В., Балл Г.О. та ін.] ; за ред.: С. Д. Максименка. - Київ : [б. в.], 2009. – С. 114-117.
5. Пантюк И. В. Типы мотивации взаимодействия с природными объектами студентов гуманитарного профиля / И. В. Пантюк // Экология субъективной сферы личности: Коллективная монография /отв.редактор Т. Н. Разуваева. – Белгород:ИД «Белгород» НИУ «БелГУ», 2016. - С.259-265.
6. Yalanska S. P. Psychodidactic Aspects of Future Teachers’ Creative Competence Formation / S. P. Yalanska, O. A. Moskalenko, V. O. Marchenko // Наука і освіта. – 2017. – №9. – 11-15.