// Наука і освіта. – 2018. – №5-6. – 5-11.

Ольга Саннікова,
доктор психологічних наук, професор,
завідувач кафедри загальної та диференціальної психології,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського,
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Вікторія Бедан,
аспірантка кафедри загальної та диференціальної психології,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського,
вул. Фонтанська дорога, 4, м. Одеса, Україна,
Людмила Гусак,
доктор педагогічних наук, професор кафедри іноземних мов гуманітарних спеціальностей,
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,
проспект Волі, 13, м. Луцьк, Волинська область, Україна

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ІНСТРУМЕНТУ ОЦІНКИ СХИЛЬНОСТІ
ОСОБИСТОСТІ ДО ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ

У статті викладаються результати перевірки методики, спрямованої на вивчення схильності особистості до переживання самотності, що розроблена О.П. Санніковою та В.Б. Бедан. На відміну від реакції як миттєвого реагування переживанням самотності на ситуацію, яку суб’єкт вважає загрозливою для себе («самотньогенну» ситуацію), і на відміну від психічного стану як короткочасного, але не усталеного, «транзитного» відчуття, схильність до переживання самотності розглядається як складна багаторівнева властивість особистості, що виявляється у її прихильності до певної активності (в емоційній, когнітивній, поведінковій сферах), у мобілізованості, постійній готовності реагувати у різних ситуаціях переживанням самотності. Було розроблено структурну схему схильності особистості до переживання самотності в контексті континуально-ієрархічного підходу (О.П. Саннікова), експліковано й описано її різнорівневі структурні компоненти, що належать до: формально-динамічного рівня (психофізіологічний компонент); якісного рівня (емоційний компонент – палітра афективних репрезентацій переживання самотності; когнітивний – репрезентації самотності в думці; конативний – зовнішні репрезентації, що виявляються у діях, поведінці, у експресії; контрольно-регулятивний компонент – ступінь контролю за різними проявами переживання самотності) та змістово-особистісного рівня (рефлексивно-аналітичний, мотиваційний, установний, адаптивнозахисний компоненти). Відповідно до вимог психометрики було розроблено тест-опитувальник «Диференціальна діагностика схильності особистості до переживання самотності». Здійснено стандартизацію й апробацію оригінальної методики, що довели високу надійність, валідність, дискримінативність тесту та на цій основі – можливість його застосування як у науково-дослідницьких, так і в практичних цілях.

переживання, самотність, схильність, особистість, структура, компоненти, надійність, валідність, дискримінативність.

1. А. с. Тест-опросник «Диференціальна діагностика схильності особистості до переживання самотності (ДИСПС)» / О.П. Саннікова, В.Б. Бедан. – № 76765; опубл. 09.02.2018.
2. Анастази А. Психологическое тестирование / Анна Анастази, Сьюзан Урбина. – СПб: Питер, 2001. – 688с.
3. Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Ф. Е. Василюк. – М: Издательство Московского университета, 1994. – 200 с.
4. Долгинова О.Б. Одиночество и отчужденность в подростковом и юношеском возрасте: дис. .... канд. психол. наук. 19.00.07 / Ольга Борисовна Долгинова. – СПб, 1996. – 166 с.
5. Кирпиков А. Р. Позитивные аспекты переживания одиночества в подростковом возрасте: автореф. дисс. … канд. психол. наук: спец. 19.00.13 «Психология развития, акмеология» / Алексей Рафаилович Кирпиков. – Москва, 2002. – 22 с.
6. Наследов А. Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных: Учебное пособие. 3-е изд., стереотип / А. Д. Наследов. – СПб.: Речь, 2007. – 392 с.
7. Немов P.C. Психология / Роберт Семенович Немов. – М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. – 573 с.
8. Неумоева Е. В. Одиночество как психический феномен и ресурс развития личности в юношеском возрасте: дисс. … канд. психол. наук: 19.00.07 / Елена Витальевна Неумоева. – Тюмень, 2005. – 233 с.
9. Олейник Н. О. Переживання самотності як чинник самоактуалізації особистості / Дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / Нарміна Оруджівна Олейник. - Херсон – 2016. – 216 с.
10. Осин Е. Н. Дифференциальный опросник переживания одиночества: структура и свойства / Е. Н. Осин, Д. А. Леонтьев // Психология. Журнал Высшей школы экономики, 2013. – Т. 10, № 1. – С. 55-81.
11. Садлер У., Т. Джонсон. От одиночества - к аномии / Уильям Садлер, Томас Б. Джонс. – Лабиринты одиночества: Пер. с англ. Сост., общ. ред. и предисл. Н. Е. Покровского. – М.: Прогресс, 1989. – с. 27.
12. Санникова О. П. Формально-динамические и качественные метахарактеристики индивидуальности / Ольга Павловна Санникова // Наука і освіта. – 2007. – № 6-7. – С. 30-33.
13. Санникова О. П. Феноменология личности: [Монография] / О. П. Cаннікова. – Одесса: СМИЛ, 2003. – 256 с.
14. Саннікова О. П. Макрострукутра особистості: психологічний опис / Ольга Павлівна Саннікова // Наука і освіта. Спецвипуск. «Психологія особистості: теорія, досвід, практика» – Одеса. – 2013. – №7. – С. 7-12.
15. Старовойтова Л. И. Одиночество: социальнофилософский анализ / Л.И. Старовойтова; Моск. гос. социал. ун-т, Каф. философии. – 1995. – 396 с.
16. Шагивалеева Г.Р. Одиночество и особенности его переживания студентами: [Монография] / Гузалия Расиховна Шагивалеева. – Елабуга: Алмедиа, 2007. – 157 с.
17. Flanders J. P. A general Systems approach to loneliness / J. P. Flanders // In: Loneliness. A. Sourcebook of Current Theory, Research and Therapy. Ed. L. A. Peplau & D. Perlman. A Wiley-Interscience Publication. John Wiley & Sons, 1982. –р.166—179.
18. Fromm-Reichmann F. Loneliness / F. FrommReichmann // Psychiatry. – 1959. – 22. – С. 1-15.
19. Gaev D. The psychology of loneliness / D. Gaev. – Chicago: Adams Press, 1976.
20. Leiderman P.H. Pathological loneliness: A psychodynamic interpretaions / P.H. Leiderman // The anatomy of loneliness. – N.Y. – 1980.
21. Loрata H. Z. Loneliness: Forms and comрonents / H. Z. Loрata. – Social Рroblems, 1969. – Р. 24 - 250.
22. Peplau L.A., Perlman D. Perspectives on Loneliness / L.A. Peplau, D. Perlman // Loneliness. A Sourcebook of Current Theory, Research and Therapy / Ed. by L.A. Peplau, D. Perlman. – N.Y., 1982. – P. 1-18.
23. Slater P. The pursuit of loneliness: American culture at the breaking point / P. Slater. – Boston: Beacon Press, 1976.
24. Weiss R. S. Loneliness: The exрerience of emotional and social isolation / R. S. Weiss. Cambridge, Mass. – 1973. – Р. 17.
25. Young J. T. Loneliness, deрression and cognitive theraрy: theory and aррlications / J.T.Young // In: Loneliness. A Source book of current theory, research, and theraрy. John Wiley & Sons, Inc., 1982. – Р. 380.

// Наука і освіта. – 2018. – №5-6. – 12-18.

Наталія Шеленкова,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,
вул. Садова, 28, м. Умань, Україна
Марина Міщенко,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,
вул. Садова, 28, м. Умань, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНІХ
ПСИХОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО ФОРМУВАННЯ

Статтю присвячено дослідженню наявного рівня розвитку індивідуально-психологічних особливостей у майбутніх психологів, які складають їхній особистісний потенціал у процесі професійного формування. Розкрито змістові характеристики особистісного потенціалу в контексті професійної підготовки майбутніх фахівців. Ефективне формування особистісного потенціалу фахівця можна забезпечити в процесі його навчання у закладі вищої освіти, комплексно здійснюючи його зі студентами за такими основними напрямками: когнітивний, мотиваційний, операційний, рефлексивний, духовний. Встановлено, що вплив iндивiдуaльнo-пcиxoлoгiчних ocoбливocтей мaйбутньoгo пcиxoлoгa нa прoцec йoгo прoфeciйнoгo фoрмувaння складає cиcтeму взaємoзaлeжниx умoв i чинників, щo зaбeзпeчують пeрexiд прoфeciйнoгo фoрмувaння нa вищий рiвeнь. Дo цiєї cиcтeми вxoдять: дiяльнicний кoмпoнeнт (прeдмeтнo-змicтoвнa єднicть, cпiльнicть дiяльнocтi, щo пoєднує cтудeнтiв у прoцeci нaвчaння); мoтивaцiйний кoмпoнeнт (cпiльнicть цiльoвoї i мoтивaцiйнoї cпрямoвaнocтi мaйбутньoгo пcиxoлoгa); кoмунiкaцiйний кoмпoнeнт (xaрaктeр cпiлкувaння мaйбутнix пcиxoлoгiв); ocoбиcтicний кoмпoнeнт (цiннicнo-oрiєнтaцiйнa, cмиcлoвa тa ocoбиcтicнa єднicть мaйбутнix пcиxoлoгiв); дуxoвний кoмпoнeнт (здiбнocтi мaйбутнix пcиxoлoгiв рoзрiзняти тa oбирaти icтиннi дуxoвнo-мoрaльнi цiннocтi дoбрa, любoвi, крacи, щирocтi, cвoбoди, вiдпoвiдaльнocтi i пiдпoрядкoвувaти їм cвoї вчинки, якi зaбeзпeчують дуxoвнo-пcиxoлoгiчну єднicть з iншими людьми у cпiлкувaннi та прoфeciйнiй дiяльнocтi). Здiйcнено кoмплeкcну дiaгнocтику iндивiдуaльнo-пcиxoлoгiчниx ocoбливocтeй мaйбутніх психологів за допомогою таких методик: мeтoдикa вивчeння типу ocoбиcтocтi за Дж. Xoллaндом, мeтoдикa дiaгнocтики мoтивaцiї дoсягнeнь у мoдифiкaцiї М. Ш. Мaгoмeд-Eмiнoвa (для дiaгнocтики прoфeciйнoгo пoтeнцiaлу мaйбутнix психологів), тecт cмиcлoжиттєвиx oрiєнтaцiй О. Д. Леонтьєва, мoдифiкoвa мeтoдика дiaгнoстики coцiaльнoпcиxoлoгiчниx устaнoвoк oсoбистoстi O. Ф. Пoтьoмкiнoї (для діагностики ціннісно-смислової сфери мaйбутнiх пcиxoлoгiв), мoдифiкoвaний вaрiaнт aнкeти пoмилoк A. Фрімaнa - Р. Дeвульфa (для дiaгнocтики комунікативної сфери cтудeнтiв-пcиxoлoгiв), мeтoдикa М. В. Нocкoвa, oпитувaльник «Oцiнкa рiвня дуxoвнoстi» O. Л. Гoрбaчoвa (для дiaгнocтики духовної сфери cтудeнтiв-пcиxoлoгiв). Зa пiдcумкaми психодiaгнocтичнoгo дослідження oтримaнo i cиcтeмaтизoвaнo фaктичнi дaнi, якi xaрaктeризують рiзнoмaнiття мoтивaцiйниx, кoмунiкaтивниx, цiннicнo-oрiєнтaцiйниx, прoфeciйнo-ocoбиcтicниx i дуxoвнo-мoрaльниx xaрaктeриcтик cтудeнтiвпcиxoлoгiв, що у сукупності складають особистісний потенціал кожного з них. Oтримaнi рeзультaти можуть бути використані при розробці cпeцiaльнoї фoрмувaльнoї прoгрaми для рoзвитку iндивiдуaльнo-пcиxoлoгiчниx ocoбливocтeй майбутнього психолога, щo обумовлюють процес йoгo прoфeciйнoгo фoрмувaння.

особистісний потенціал, індивідуально-психологічні особливості, майбутні психологи, прoфeciйний потенціал, акcioлoгiчний потенціал, кoмунiкaтивний потенціал, рeфлeкcивний потенціал, духовний потенціал, студенти-психологи.

1. Кaгaн М. C. Чeлoвeчecкaя дeятeльнocть : oпыт cиcтeмнoгo aнaлизa / М. C. Кaгaн. – М., 1974. – 328 с.
2. Рубинштeйн C. Л. Ocнoвы oбщeй психологии : В 2-x т. / C. Л. Рубинштeйн. – М. : Пeдaгoгикa, 1989. – 424 с.
3. Aнцифeрoвa Л. И. Рaзвитиe личнocти cпeциaлиcтa кaк cубъeктa cвoeй прoфeccиoнaльнoй жизни / Л. И. Aнцифeрoвa // Пcиxoлoгичecкиe иccлeдoвaния прoблeмы фoрмирoвaния личнocти прoфeccиoнaлa / пoд рeд. В. A. Бoдрoвa. – М., 1991. – C. 254-267.
4. Рыжoв В. В. Пcиxoлoгичecкиe ocнoвы кoммуникaтивнoй пoдгoтoвки : aвтoрeф. диc. … д-рa пcиxoл. наук / В. В. Рыжoв / Нoвocибирcк, 1995. – 35 c.
5. Aнaньeв Б. Г. Чeлoвeк кaк прeдмeт пoзнaния / Б. Г. Aнaньeв. – Л. : Изд-вo ЛГУ, 1968. – 170 c.
6. Belousova А. Development of a Personal Potential in Collaborative Thinking Activity / Alla Belousova // Procedia-Social and Behavioral Sciences. – 2015. – №171. – P. 987-994.

// Наука і освіта. – 2018. – №5-6. – 19-25.

Юрій Сербін,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології та соціології,
Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля,
просп. Центральний, 59а, м. Сєвєродонецьк, Україна

ВПЛИВ ОСОБИСТІСНОГО АДАПТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
СТУДЕНТІВГУМАНІТАРІЇВ НА ПРОЦЕС ЇХНЬОЇ АДАПТАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ

У статті обґрунтовано та охарактеризовано особливості впливу функціонування складових особистісного адаптивного потенціалу студентів-гуманітаріїв (нервово-психічної стійкості, комунікативних здібностей, моральної нормативності) на процес їхньої адаптації до навчання та виокремлено критерії зниження її показників; встановлено звʼязок ступеня адаптації (високого, середнього, низького) студентів до навчання у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю з їх соціометричним статусом та рівнем розвитку соціального середовища студентської групи. У дослідженні використано комплекс емпіричних методів: спостереження; фокус-групове інтерв’ю С. Белановського; психодіагностичні методи: методика «Адаптованість студентів у ВНЗ» (Т. Дубовицька, А. Крилова), багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптивність» (А. Маклаков, С. Чермянін); методика «Вивчення мотивів навчальної діяльності студентів» (А. Реан, В. Якунін; модифікація Н. Бадмаєвої), методика діагностики мотиваційного та емоційного профілей особистості (В. Мільман); опитувальник термінальних цінностей (І. Сенін), методика дослідження самооцінки (Т. Дембо-С. Рубінштейн; модифікація Г. Прихожан), методики на визначення соціально-психологічного клімату студентської групи (В. Зав’ялов) та рівня її розвитку – соціометрія й референтометрія; проективні методики «Дім-Дерево-Людина» (Дж. Бук) і «Автопортрет» (Р. Бернс). У результаті дослідження було зʼясовано, що особливої уваги потребує процес адаптації до навчання студентів вищих навчальних закладів гуманітарного профілю, зумовлений взаємодією чинників психологічного (когнітивні, емоційні, вольові) та соціально-психологічного (суспільні стереотипи, соціальний статус та роль, соціальна ідентичність тощо) змісту. Встановлено зв’язок між середнім та низьким ступенями адаптації до навчання студентів гуманітарних спеціальностей з їх низьким соціометричним статусом («відторгнуті») та високим рівнем тривожності, низьким соціометричним статусом («ізольовані») та неадекватною (заниженою або завищеною) самооцінкою, а також із рівнем розвитку соціального середовища студентської групи. Доведено, що основними соціальнопсихологічними умовами успішності адаптації студентів до навчання у вищих навчальних закладів гуманітарного профілю є: а) на мезорівні: високий рівень розвитку сучасної гуманітарної науки та стану масової освітньої практики; ефективні методологічні настанови, що відображені в програмах, підручниках; активна життєва позиція й творчий потенціал викладачів, педагогічного колективу загалом; адаптивне освітнє середовище вузу в цілому; б) на макрорівні: високий рівень розвитку студентської групи, ефективність та адаптивний стиль комунікативної взаємодії з одногрупниками й викладачами, активна участь у суспільному житті навчального закладу; в) на мікрорівні (прогресивний тип мотиваційного профілю, чітка й стійка спрямованість пізнавальних мотивів, їх глибоке усвідомлення; адекватність самооцінки; рефлексивність; саморегуляція; орієнтація на саморозвиток, самовдосконалення та досягнення у поєднанні з домінуванням професійних і соціально-орієнтованих цінностей).

адаптація, регуляція поведінки та діяльності, комунікативні здібності, рівень розвитку адаптивних здібностей, особистісний адаптивний потенціал, соціальний досвід.

1.Андреева Д. А. О понятии адаптации. Исследование адаптации студентов к условиям учебы в вузе / Д. А. Андреева // Человек и общество. – Вып. XI-II. – Л. : ЛГУ, 1973. – С. 25 – 27.
2.Асеев В. Г. Теоретические аспекты проблемы адаптации / В. Г. Асеев // Адаптация учащихся и молодежи к трудовой и учебной деятельности / Под ред. В. Г. Асеева. – Иркутск : Изд-во Иркутского гос. пед. ин-та, 1986. – С. 3 – 17.
3.Балл Г. А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности / Г. А. Балл // Вопросы психологии. – 1989. – № 1. – С. 92 – 100.
4.Злобіна О. Г. Особистість як суб’єкт соціальних змін / О. Г. Злобіна. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2004. – 400 с.
5.Казначеев В. П. Современные аспекты адаптации / В. П. Казначеев. – Новосибирск : Наука, 1980. – 192 с.

// Наука і освіта. – 2018. – №5-6. – 26-31.

Ірина Головська,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Тетяна Лазоренко,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Тетяна Яковлєва,
студентка,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Фонтанська дорога, 4, м. Одеса, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У СТУДЕНТОК

У статті представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей гендерної ідентичності у студенток. Було використано тест-опитувальник «Хто я?» М. Куна і Т. Макпартленда та тестопитувальник «Маскулінність – Фемінінність» С. Бем. Досліджуваними виступали 100 студенток третіх та четвертих курсів університетів віком від 19 до 22 років. Було виявлено, що ролі жінки значно змінилися, і ці зміни сильно сказалися на їхній поведінці, характері та цінностях. Вони прагнуть до незалежності, самостійності, рівності з чоловіками. За допомогою теоретичного аналізу було з’ясовано, що, виникаючи в результаті процесу взаємодії «Я» і інших, гендерна ідентичність проявляється як суб’єктивний досвід психологічної інтеріоризації чоловічих або жіночих рис. Усвідомлення власної гендерної приналежності і становлення гендерної ідентичності людини – одне з напрямів соціалізації. Таким чином, ми оцінюємо себе і інших на основі уявлень про те, якими мають бути чоловіки і жінки. Співставлення власних уявлень із загальноприйнятими відіграє важливу роль у психологічному самопочутті особистості. Але через зміни, про які ми вже говорили, процес гендерної ідентифікації є доволі складним. У результаті проведеного дослідження було виявлено, що більшість опитаних дівчат не відносять себе до конкретної психологічної статі – жіночої або чоловічої. У них переважає андрогінність – майже на одному рівні присутні як фемінні, так і маскулінні характеристики. Це означає, що їх самовизначення і поведінка не співпадають з тими, які вважається в соціумі гендерно-відповідними, але все ж таки в них переважають фемінні характеристики. Зроблено висновок про те, що чим більше рівень невизначеності гендерної ідентифікації у студенток, тим у них нижче визначеність стосовно соціальних ролей, які є шаблоном поведінки, що очікується від людини, яка займає певний статус у суспільстві. Чим більше соціальних ролей людина здатна відтворити, тим краще вона пристосована до життя, тим більше вона успішна. Якщо у студенток не вистачає знань про соціальні ролі, то вони є нерішучими, не можуть обрати щось конкретне, це в свою чергу тягне за собою невпевненість, що буде мати вплив на їхнє соціальне життя та навчальну діяльність.

психологічні особливості, гендерна ідентичність, студентки, психологічна стать, невизначеність особистості.

1. Бем С. Схема гендерной теории / С. Бем // Психологический обзор. – М. : Прогресс, 1981. – 364 с.
2. Беспанская-Павленко Е. Д. Психодиагностические методики изучения гендерных особенностей личности. метод. рекомендации для студентов, обуч. по специальностям «Социальная работа (по направлениям)» и «Психология» / сост. Е. Д. БеспанскаяПавленко. – Минск : БГУ, 2013. – 87с.
3. Горбач-Кудря И. А. Исследование полоролевой идентичности в юношеском возрасте / И. А. Горбач-Кудря. – К. : МАУП, 2004. – 248 с.
4. Здравомыслова Е., Темкина А. Социальное конструирование гендера как феминистская теория / Е. Здравомыслова, А. Темкина // Женщина. Гендер. Культура. – М. : Искусство, 1999. – 197 с.
5. Крутікова О. О. Психологічні чинники конституювання жіночої ідентичності / О. О. Крутикова // Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України. – К. : Міленіум, 2007. – 174 с.
6. Кукликов Л. В. Хрестоматия. Психология личности в трудах отечественных психологов / Л. В. Куликов. – 2-е изд., исправл. и доп. – СПб. : Питер, 2009. – 464 с.
7. Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб. : Питер, 1997. – 608 с.
8. Ожигова Л. Н. Психология гендерной идентичности личности / Л. Н. Ожигова. – Краснодар : Кубанский гос. ун-т, 2006. – 290 с.
9. Хрестоматия к курсу «Основы гендерных исследований» / Отв. ред. О. А. Воронина, Н. С. Григорьева, Л. Г. Лунякова. – М. : МЦГИ/МВШСЭН, 2000. – 645 с.
10. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон / Пер. с англ. – М. : Флинта, 2006. – 342 с.