2018-1-doc

Natalia Afanasieva, Iryna Ostopolets, Nataliia Svitlychna. Peculiarities of Self-Attitude of Antiterrorist Operation Participants in Case of Loss of Health.

// Наука і освіта. – 2018. – №1. – 110-116.

DOI:

Наталя Афанасьєва,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри психології діяльності в особливих умовах,
Національний університет цивільного захисту України,
вул. Чернишевська, 94, м. Харків, Україна,
Ірина Остополець,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри загальної психології,
ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»,
вул. Генерала Батюка, 17, м. Слов’янськ Донецької області, Україна,
Наталія Світлична,
кандидат психологічних наук, старший викладач
кафедри психології діяльності в особливих умовах,
Національний університет цивільного захисту України,
вул. Чернишевська, 94, м. Харків, Україна

ОСОБЛИВОСТІ САМОСТАВЛЕННЯ УЧАСНИКІВ АТО ПРИ ВТРАТІ ЗДОРОВ’Я

АНОТАЦІЯ:

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження проблеми впливу участі в антитерористичній операції на Сході України на самоставлення, самооцінку та самоповагу демобілізованих військовослужбовців. Актуальність проблеми обумовлена необхідністю розробки системи соціально-психологічної реабілітації демобілізованих бійців, особливо тих, які зазнали поранень, для вирішення таких питань: реадаптація до мирного життя, реінтеграція у соціальне середовище, попередження та психокорекція симптомів посттравматичного стресу тощо. Метою статті є дослідження психологічних особливостей самоставлення, самооцінки та самоповаги учасників бойових дій на Сході України, які втратили здоров’я унаслідок поранення, а також розробка та апробація програми соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на оптимізацію параметрів самоставлення та самооцінки учасників АТО. Для досягнення мети було використано комплекс теоретичних, емпіричних та математико-статистичних методів. За результати емпіричного дослідження встановлено, що ті бійці, які були поранені, мають у цілому позитивне ставлення до себе, наявна також низка особливостей, що відрізняє їх від інших учасників АТО. Вони очікують особливого ставлення до себе, залежать від відношення інших, чекають схвалення себе як особистості, мають розвинений інтерес до власного внутрішнього життя, почуттів. При цьому їхня самооцінка характеризується неадекватністю, вона є завищеною за невротичним типом. Рівень самоповаги середній з тенденцією до заниження, нестійкий. Тобто успіхи її підвищують, а невдачі, навпаки, роблять низькою. На основі результатів теоретичного та емпіричного дослідження створена програма соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на оптимізацію самоставлення та самооцінки учасників АТО, що втратили здоров’я внаслідок поранення. Його методологічною основою є системний підхід, який дозволяє розглядати будь-який психологічний феномен як систему у сукупності взаємозв’язків та взаємозалежностей. Результати застосування тренінгу показали його ефективність у набутті учасниками вмінь долати внутрішні бар’єри, навичок ефективного спілкування, інтегрування в цілісну особистість, формування адекватного самоставлення та самооцінки тощо.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

самоставлення, самооцінка, самоповага, учасники бойових дій, втрата здоров’я, соціально-психологічний тренінг.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Єна А. І. Актуальність і організаційні засади медико-психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції / А. І. Єна, В. В. Маслюк, А. В. Сергієнко // Науковий журнал МОЗ України. – 2014. – № 1 (5). – С. 5–16.
2. Кокун О. М. Особливості негативних психічних станів військовослужбовців / О. М. Кокун, І. О. Пішко, Н. С. Лозінська // Вісник Національного університету оборони України. – 2014. – Вип. 5 (42). – С. 262–267.
3. Мацевко Н. Феномен самоставлення в психології / Н. Мацевко // Психологія особистості. – 2010. – № 1. – С. 202–210.
4. Оніщенко Н. В. Психологічні особливості «виходу з війни» / Н. В. Оніщенко, В. О. Тімченко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки. – Київ: КНУ імені Тараса Шевченка, 2017. – С. 21–24.
5. Потіха А. Соціально-психологічна та медична реабілітація учасників АТО [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&vi ew=article&id=858:reabilitatsiya-uchasnikivato&catid=8&Itemid=350
6. Сафін О. Д. Психотехнології роботи з учасниками бойових дій та членами їхніх родин щодо їхньої післяекстремальної адаптації до умов мирного життя / О. Д. Сафін // Проблеми екстремальної та кризової психології : збірник наукових праць. – Вип. 19. – Харків : НУЦЗУ, 2016. – С. 182–193.
7.Світлична Н. О. Соціально-психологічні чинники збереження психологічного здоров’я працівників МНС: дис. … канд. психол. наук : 19.00.09 / Світлична Наталія Олександрівна. – Х., 2013. – 184 с.
8. Снедков Е. В. Медико-психологические последствия боевой психической травмы: клинико-динамические и лечебно-реабилитационные аспекты / Е. В. Снедков, С. В. Литвинцев, В. В. Нечипоренко, В. М. Лыткин [Електронний ресурс]. – СПб.: Военно-медицинская академия, 2015. – Режим доступу: http://www.bestreferat.ru/referat-4783.html
9. Afanasieva N. Quality of Life of Internally Displaced Persons in Ukraine: Social Psychological Analysis / N. Afanasieva, V. Bosniuk, L. Deinychenko, O. Kholodnyi, E. Mykhliuk [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://fmv.euba.sk/veda-avyskum/konferencie/archiv-konferencii/243-18- medzinarodna-vedecka-konferencia-medzinarodnevztahy-2017
10. Christopher M. A broader view of trauma : A biopsychosocial-evolutionary view of the role of the traumatic stress response in the emergence of pathology and/or growth / Michael Christopher // Clinical psychology review. – 2004. – № 24. – Vol. 1. – P. 75–98.
11. Foa E. B. Challenges and successes in dissemination of evidence-based treatments for posttraumatic stress: Lessons learned from prolonged exposure therapy for PTSD [Електронний ресурс] / E. B. Foa, S. J. Gillihan, R. A. Bryant // Psychological Science in the Public Interest, Supplement. 2013. – 14(2) – P. 65–111. – Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4338436/
12. Joseph S. Client‐centred therapy, post‐traumatic stress disorder and post‐traumatic growth: Theoretical perspectives and practical implications / Stephen Joseph // Psychology and Psychotherapy: Theory, Research and Practice. – 2004. – № 77. – Vol. 1. – P. 101-119.
13. Lehman D. Positive and negative life changes following bereavement and their relations to adjustment / D. R. Lehman, C. G. Davis, A. DeLongis, C. B. Wortman, S. Bluck, D. R. Mandel, J. H. Ellard // Journal of Social and Clinical Psychology. – 1993. – № 12. – P. 90–112.
14. Linley P. A. Positive Change Following Trauma and Adversity: A Review / P. A. Linley, S. Joseph // Journal of Traumatic Stress. – 2004. – №1. – Vol. 17. – P. 11–21.
15. Stein D. J. Cross-national analysis of the associations between traumatic events and suicidal behavior: findings from the WHO World Mental Health Surveys. [Електронний ресурс] / D. J. Stein, W. T. Chiu, I. Hwang et al. // PloS one. – 2010. – 13 (5) – Режим доступу: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2869349/
16. Tedeschi R. G. Posttraumatic growth: conceptual foundations and empirical evidence / R. G. Tedeschi, L. G. Calhoun // Psychological Inquiry. – 2004. – №1. – Vol. 15. – P. 1–18.

Olena Bulhakova. Students’ Psychological Readiness For Social Interaction: System and Subjective Approach.

// Наука і освіта. – 2018. – №1. – 117-123.

DOI:

Олена Булгакова,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології та соціальної роботи,
Одеський національний політехнічний університет,
вул. Педагогічна 18, м. Одеса, Україна

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО СОЦІАЛЬНОЇ
ВЗАЄМОДІЇ У СТУДЕНТІВ: СИСТЕМНО-СУБ’ЄКТНИЙ ПІДХІД

АНОТАЦІЯ:

Мета статті полягає у відображенні теоретичного концепту «психологічна готовність студентів до соціальної взаємодії» на основі перевірки припущення про її детермінацію адаптивними процесами до соціумного (соціального) середовища, яким є середовище вишу. Згідно з концептуальною моделлю психологічної готовності до соціальної взаємодії для емпіричного дослідження були відібранні такі психодіагностичні методики: 1) блок «Я-суб’єкт» (рівні max, med, min): а) загальна характеристика особистості (особистісний опитувальник Р. Кеттелла); б) ставлення до себе (тест-опитувальник самоставлення); б) упевненість у собі (тест «Упевненість в собі» В.Г. Ромека); в) мотивація досягнення (тест-опитувальник А. Мехрабіана); г) локус контролю (тест «Смисложиттєві орієнтації»); 2) блок «Ми-суб’єкт» (рівні max, med, min): а) товариськість (тест-опитувальник формально-динамічних показників товариськості); б) афіліативність (опитувальник для вимірювання мотивації афіліації А. Мехрабіана); в) емпатійність (шкала емпатії опитуваль- ника «Діагностика емоційної зрілості»); г) толерантність (методика «Комунікативна толерантність»); 3) блок «Соціумний суб’єкт» (рівні max, med, min): а) адаптивність (тест-опитувальник соціальної адаптивності); б) асертивність та подолання психологічних бар'єрів (тест-опитувальник компонентів асертивності, методика «Диференціальна діагностика схильності до бар’єрів публічних виступів»); в) соціальний інтелект та емоційний інтелект (методика «Соціальний інтелект»). Згідно із отриманими результатами, психологічна готовність студентів до соціальної взаємодії є системним явищем, що має, у першу чергу, ознаки адаптивних процесів щодо соціумного середовища. Це вказує на значущість для них «входження» у соціум університетського середовища і, отже, явищ, пов’язаних із соціалізацією, процеси якої визначаються обставинами: а) освітньої системи (визначається державними органами управління освітою, закладами освіти, державним стандартом освіти, змістом освіти); б) педагогічної системи (зумовлюється системою організації навчання і виховання у вищому навчальному закладі); в) соціально-психологічної системи (характеризується функціонально-рольовою структурою малої групи); г) міжособистісної системи (виражається у взаємозв’язках учасників навчально-професійної діяльності). Отже, як системне явище психологічна готовність студентів до соціальної взаємодії має ознаки освітньої, педагогічної, соціально-психологічної та міжособистісної взаємодії. Як явище суб’єктне, вона відображує міру самостійності та результативності студентів у названих інтеракціях.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологічна готовність, соціальна взаємодія, Я-суб’єкт, Ми-суб’єкт, соціумний суб’єкт.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1.Анисимов О.С. Индивид, субъект и личность в контексте целостности психики человека / О.С. Аниси- мов // Мир психологии. – 2007. – №1 (49). – С. 31 – 44.
2.Бодалев А. А. Общая психодиагностика / А. А. Бодалев, В. В. Столин. – СПб.: Речь, 2002. – 439 с.
3.Бочелюк В.Й. Психологія: вступ до спеціальності. навчальний посібник / В. Й. Бочелюк, В. В. Зарицька. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 288 с.
4.Ветвицкая С.М. Принцип интегратизма в формировании психологической готовности студента к профессиональной деятельности в сфере железнодорожного транспорта / С.М.Ветвицкая, Е.В.Бриллиант // Фундаментальные исследования. – 2014. – № 5-3. – С. 597-599.
5.Дружинин В.Н. Психология общих способностей / В.Н. Дружинин. – СПб.: Питер, 2000. – 368 с.
6.Ібрагімова К.О.Модель формування готовності до соціальної взаємодії бакалаврі інженерно- технічного профілю при вивченні психолого- педагогічних дисциплін / К.О. Ібрагімова // Педагогі- чна освіта: теорія і практик. Збірник наукових праць. Випуск 18 (1–2015). – С. 248 – 253.
7.Іванова Г.В. Професійна культура майбутнього вчителя / Г.В. Іванова // Педагогіка та психологія. – 1995. – №5.– С.14–19.
8.Кавуненко Н.В. Визначення змісту та структури особистісної готовності до професійної діяльності / Н.В.Кавуненко // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: umo.edu.ua›images/content/nashi_vydanya/stud_…
9.Коптяева О.Н. Мотивационная готовность педагогов к инновационной деятельности: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогическая психология» / О.Н.Коптяева. – Ярославль, 2009. – 25 с.
10. Кораблина Э.П. Становление психологической готовности к инженерной деятельности у студентов технического вуза: автореф. дис. на соисканиеучен. степениканд. псих. наук: спец. 19.00.03 «Психология труда, инженерная психология, эргономика» / Э.П.Кораблина. – Л., 1990. – 17 с.
11. Ливенцева О. В. Психологическая готовность руководителей среднего звена к деятельности в неблагоприятных ситуациях (На примере аппарата управления Буровой компании): дисс. ... кандидата психол. наук: 19.00.03 / Ливенцева Ольга Васильевна. – М., 2002. – 213 c.
12. Педагогика: Учебное пособие / Под ред. Пидкасистого П.И. – Изд. 3-е, доп., перераб. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – 640 с.
13. Пуни А. Ц. Некоторые психологические вопросы готовности к соревнованиям в спорте / А. Ц. Пуни. – М. : Физкультура и спорт, 1973. – 113 с.
14. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
15. Соловьев О.В. Об эволюционных истоках субъективности и субъекта / О.В. Соловьев // Мир психологии. –2007. – №1 (49). – С. 55 – 68.
16. Смирнов П. А. Динамика психологической готовности будущих юристов к профессиональной деятельности в условиях юридической клиники: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогическая психология» / П.А.Смирнов. – Казань, 2004. – 23 с.
17. Сосновский Б.А. Мотив и смысл / Б.А. Сосновский. – М.: Прометей, 1993. – 198 с.
18. Тихомирова Ю.М. Теоретический анализ структурных компонентов психологической готовности к профессиональной деятельности / Ю. М. Тихомирова // Психологические науки: теория и практика: материалы II междунар. науч. конф. (г. Москва, март2014 г.). — М.: Буки-Веди, 2014. — С. 6 – 9.
19. Томчук М.І. Методологічні засади дослідження та формування психологічної готовності до діяльності / М.І. Томчук // Психологія і суспільство. – 2010. – №4. – С. 41 – 46.
20. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф.Ильичев, Н.Н.Федосеев, С.М.Ковалев, В.Г.Панов. – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – 840 с.
21. Фомин А. С. Проблемы формирования психологической готовности к управленческой деятельности / А.С.Фомин // Юридическая психология. – 2011. – №1. – С. 14 – 20.
22. Францева Е.Н. Психологическая готовность к инновациям в профессионально-педагогической деятельности у будущих учителей: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогическая психология» / Е.Н.Францева. – Ставрополь: 2003. – 18 с.
23. Энциклопедический словарь по психологии и педагогике 2013 https://disqus.com/home/discussion/channel.../2013/ 24. Юрчук В.В. Современный словарь по психологии / В.В.Юрчук. – Мн.: Современное слово, 1998. – 768 с.

Ігор Геруш, Мар’яна Дікал, Тетяна Білоус. Оцінка рівня тривожності іноземних студентів першого курсу медичного університету.

// Наука і освіта. – 2018. – №1. – 124-130.

DOI:

Ігор Геруш,
кандидат медичних наук,
доцент кафедри біоорганічної і біологічної хімії та клінічної біохімії,
проректор з науково-педагогічної роботи,
Мар’яна Дікал,
кандидат медичних наук, доцент кафедри
біоорганічної і біологічної хімії та клінічної біохімії,
Тетяна Білоус,
кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб,
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»,
Театральна площа, 2, м. Чернівці, Україна

ОЦІНКА РІВНЯ ТРИВОЖНОСТІ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ
ПЕРШОГО КУРСУ МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

АНОТАЦІЯ:

Статтю присвячено дослідженню рівня тривожності студентів-першокурсників, процес адаптації яких має певні особливості, зумовлені соціальними, політичними та психофізіологічними чинниками. Мета роботи: дослідити рівні ситуативної та особистісної тривожності в іноземних студентів першого курсу медичного університету. Для досягнення поставленої мети проведено анкетування 86 студентів першого курсу Вищого державного навчального закладу України «Буковинський державний медичний університет». При проведенні дослідження використано опитувальник для оцінки тривоги / тривожності (State-Trait Anxiety Inventory - STAI) Ч. Спілбергера у модифікації Ю. Л. Ханіна. Виявлено, що середній рівень тривожності траплявся у 27,9% випадках (24 респонденти) та високий – у 62 першокурсників (72,1%). Першу групу (І) сформували 13 студентів жіночої статі із середнім рівнем ситуативної та особистісної тривожності (середній вік респондентів 18,0±0,28 років), другу групу порівняння (ІІ) – 11 респондентів чоловічої статі (середній вік 18,4±0,53 років). Виявлено, що осіб жіночої статі із середнім рівнем тривожності порівняно зі студентами чоловічої статі рідше турбували відчуття тривоги. Співвідношення шансів «відчувати себе невдахою» у представників ІІ групи порівняно з І групою сягало 37,5, відносний ризик – 2,4, атрибутивний ризик – 57,5%, що свідчить про значні емоційні перевантаження у хлопців-першокурсників. Водночас, при думках про свої власні справи відчуття неспокою вірогідно частіше спостерігалося у хлопців, аніж у дівчат, зі співвідношенням шансів даної події 83,4, відносним ризиком – 2,8, атрибутивним ризиком – 64,4%. Відчуття внутрішньої скутості, засмучення, занепокоєння та смутку / хандри вірогідно частіше траплялося у ІІ групі порівняно з І групою. На основі проведеного опитування в усіх іноземних студентів-першокурсників медичного університету виявлено середній чи високий рівень тривожності, що свідчить про нагальну необхідність оптимізації психологічної підготовки абітурієнтів та розробку методів психокорекції вищезгаданої патології упродовж перших років навчання. Рівень тривожності у студентів-хлопців значно вищий порівняно з дівчатами, що вказує на їх більші емоційні перевантаження, які проявляються відчуттям внутрішньої скутості, засмученням ізанепокоєнням під час навчання

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

особистісна та ситуативна тривожність, медичний університет, студенти-першокурсники.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Батюх О. В. Важливість дослідження тривожності у студентів першого курсу [Електронний ре- сурс] / О. В. Батюх // Медсестринство. – 2011. – № 4. – С. 22–23. – Режим доступу: http://ojs.tdmu.edu.ua/index.php /nursing/article/view/5845
2. Волошин М. М. Аналіз взаємозв’язку тривожності та навчальної успішності студентів [Електрон- ний ресурс] / М. М. Волошин, Л. М. Назарець // Психологія: реальність і перспективи : зб. наук. пр. / Рівн. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне, 2013. - Вип. 1. - С. 153- 155. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN /prp_2013_1_58
3. Дубчак Г. М. Особливості навчального стресу сучасних студентів [Електронний ресурс] / Г. М. Дубчак. // Технології розвитку інтелекту електрон. наук. фахове вид. – Київ, 2016. - Т. 2, № 3. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tri_2016_2_3_13
4. Ічанська О.М. Зв’язок особистісної тривожності а мотивів навчання в студентів-психологів / О.М. Ічанська // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2014. – Вип. 2, Том 1. – С. 62- 66. - Режим доступу: http://www.pj.kherson.ua/file/psychology_02/ukr/part_1/ 12.pdf
5. Каткова Т. А. Дезадаптація студентів в умовах навчання у вищій школі як фактор прояву стресу [Електронний ресурс] / Т. А. Каткова, К. Г. Песоцька // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. / Крим. гуманітар. ун-т. – Ялта, 2013. - Вип. 40. - С. 190-194. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pspo_2013_40(1)__35.
6. Руденко О. Особливості виникнення та переживання стресових станів у студентів вищих навчальних закладів [Електронний ресурс] / О. Руденко, А. Ляшенко // Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди". Педагогіка. Психологія. Філософія. - Переяслав-Хмельницький, 2013. - Вип. 28(2). - С. 451-456. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN /gvpdpu_2013_28_2_84
7. Фурдак Т. Тривожність та її виявлення у процесі адаптації першокурсників [Електронний ресурс] / Т. Фурдак // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград, 2016. - Вип. 147. - С. 292-294. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nz_p_2016_147_75
8. Ханін Ю.Л. Особистісні та соціально-психологічні опитувальники в прикладних дослідженнях: проблеми і перспективи // Соціальна психологія і громадська практика / Під ред. Є.В. Шорохова, В.П. Левковіч. - М.: Наука, 1985. - С. 163-177.
9. Al-Mohaimeed A.A. Perceptions of Saudi medical students on the qualities of effective teachers. A cross sectional study / A.A. Al-Mohaimeed, N.Z. Khan // Saudi Med J. – 2014. – Vol. 35(2). – P.183-188.
10. Al-Sowygh Z.H. Academic distress, perceived stress and coping strategies among dental students in Saudi Arabia / Z.H. Al-Sowygh // Saudi Dent J. – 2013. – Vol. 25. – P. 97-105.
11. Alzahem A.M. Effect of year of study on stress levels in male undergraduate dental students / A.M. Alzahem, H.T. Van der Molen and B.J. De Boer // Adv Med Educ Pract. – 2013. – Vol. 4. – P. 217-222.
12. Othman Z.L. Neurotic personality traits and depression among first year medical and dental students in Universiti Sains Malaysia / Z.L. Othman, Y.S. Kelvin, A. Othman, M.A. Yasin // Malays J Psychiatry. – 2013. – Vol. 22(1). – P. 51-60.
13. Newbury-Birch D., Lowry R.J., Kamali F. The changing patterns of drinking, illicit drug use, stress, anxiety and depression in dental students in a UK dental school: a longitudinal study / D. Newbury-Birch // Br Dent J. – 2002. – Vol. 192(11). – P. 646-649.
14. Stecker T. Well-being in an academic environment / T. Stecker // Med Educ. – 2004. – Vol. 38. – P. 465-478.

Тетяна Щербан, Ірина Брецко. Особливості, що зумовлюють емоційне вигорання підлітків у процесі спілкування з дорослими.

// Наука і освіта. – 2018. – №1. – 131-138.

DOI:

Тетяна Щербан,
доктор психологічних наук, професор кафедри психології,
Ірина Брецко,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології,
Мукачівський державний університет,
вул. Ужгородська 26, м. Мукачево, Україна

ОСОБЛИВОСТІ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ
ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ СПІЛКУВАННЯ З ДОРОСЛИМИ

АНОТАЦІЯ:

Мета статті полягає у дослідженні комунікативних чинників, які провокують утворення синдрому емоційного вигорання підлітків в умовах сім’ї та під час навчальної взаємодії з педагогом. Діагностика проводилася за допомогою низки методик: методика «Діагностика рівня емоційного вигорання» (В. Бойко), методика «Інтерперсональна діагностика» (Т. Лірі), «Тест ЗЕС» (Б. Додонова), «Методика самооцінки емоційних станів» (А. Уессманн, Д. Рікс), «Методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності» (за Д. Расселом, М. Фергюсоном). Розглянуто сутність комунікативних чинників, характерних особливості емоційного вигорання підлітків. У дослідженні взяли участь 244 підлітки та 150 учителів. Доведено неготовність учителів використовувати діалогове спілкування у навчанні, про що свідчать їхні установки в комунікативній сфері. Аналіз результатів дослідження спілкування підлітків з учителями дає підстави стверджувати, що комунікативними чинниками, що провокують утворення синдрому емоційного вигорання у підлітка є: наявність суттєвих відмінностей в учителів щодо потреб, мети та інтересів дитини; установки в комунікативній сфері педагога; неготовність учителів використовувати діалогове спілкування у навчанні. З метою дослідження сімейних комунікативних чинників, які провокують утворення синдрому емоційного вигорання, було досліджено підлітків зі школи-інтернату та з масової школи. Досліджено психологічні властивості спілкування підлітків у сім’ї та з’ясовано, що комунікативними чинниками, що провокують утворення синдрому емоційного вигорання є: комунікативно-рольові – брак або відсутність повноцін- ного сімейно-рольового спілкування, недостатня можливість будувати власну комунікативну тенденцію у взаємодії з вчителем; соціально-психологічні: інтенсивне спілкування в мікрогрупі інтернату (образ Я, що формується як образ Я (Ми)), підвищена групова відповідальність; несприятлива психологічна атмосфера спілкування; психологічно важкий контингент спілкування; особистісно-комунікативні: депресивність, емоційна ригідність, слабка моти- вація емоційної віддачі як відсутність або надмірний прояв емпатії, дефекти особистісної сфери (неадекватна низька самооцінка, тривожність тощо).

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

емоційне вигорання, комунікативні чинники, підлітки, спілкування, вчитель, сімейні комунікативні чинники, міжособистісне спілкування.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других / Виктор Васильевич Бойко. – М. : Информ. издат. дом Филин, 1996. – С. 132- 147.
2. Брецко І.І. Депривація сімейного спілкування як основний негативний чинник психое- моційного вигорання підлітків / І.І. Брецко // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України / за ред. С.Д. Максименка. – Т. XIII, част. 2. – К., 2011. – С. 24-32.
3. Ващенко І. В. Чинники, що зумовлюють емоційне вигорання підлітків / І. В. Ващенко, Л. В. Кондрацька // Зб-к наук. праць НПУ ім. М.П. Драгоманова. – Серія №12. Психологічні науки. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 15 (39). – С.119-124.
4. Вилюнас В. К. Эмпирические характеристики эмоциональной жизни / В. К. Вилюнас // Психол. ж-л. – 1997. – №3. – С. 26-34.
5. Гошовський Я. Ресоціалізація депривованої особистості : [монографія] / Ярослав Гошовський. – Дрогобич : Коло, 2008. – 480 с.
6. Гошовський Я. Феномен емоційного вигорання особистості у контексті депривованої психогенези /Ярослав Гошовський// Психологічні перспективи. – 2016. – Вип. 28. – С. 67–80
7. Зайчикова Т. В. Діагностика та профілактика синдрому «професійного «вигорання» у вчителів : [метод. реком.] / Тетяна Вікторівна Зайчикова. – К., 2003. – 24 с.
8. Зеер Э. Ф. Психология профессиональных деструкций : [учебное пособие для вузов] / Э. Ф. Зеер, Э. Э. Сыманюк. – М. : Академический Проект; Екатеринбург : Деловая книга, 2005. – 240 с.
9. Изард К. Э. Психология эмоций / Кэррол Э. Изард [пер. с англ.] – СПб. : Питер, 2002. – 460 с.
10. Карамушка Л. Особливості вияву синдрому „професійного вигорання” у вчителів / Л. Карамушка, Т. Зайчикова, О. Бондарчук // Освіта і управління, 2003.  Т.6.  №3.  С.57-66.
11. Кондрацька Л. В. Сімейні конфлікти як фактор емоційного вигорання у підлітків : дис. ... канд. психол наук : 19.00.07 "Педагогическая психология" / Кондрацька Лариса Вікторівна. – Х., 2008. – 249 с.
12. Лялюк Г. М. Особливості формування ціннісних орієнтацій депривованих підлітків / Г. М. Лялюк // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія психологічна. - 2012. - Вип. 2(2). - С. 206-212. - Режим до- ступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvldu_2012_2(2)__25.
13. Максименко К. С. Психічні стани та особистісна динаміка / К. С. Максименко // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 8. – С.54- 59.
14. Орел В. Е. Исследование феномена психического выгорания в отечественной и зарубежной психологии / В. Е. Орел // Проблемы общей и организационной психологии.  Ярославль, 1999.  С.76-97.
15. Санникова О.П. Эмоциональность в структуре личности / Ольга Павловна Санникова. – Одесса: Хорс, 1995. – 334 с.
16. Щербан Т.Д. Психологічні особливості формування життєстійкості у підлітків з неповних сімей / Т.Д. Щербан // Проблеми сучасної психології. – Камянець-Подільський, 2016. - Т.32-586-600 с.
17. Maslach C. Job Burnout / C. Maslach, W. B. Schaufeli, M. P. Leiter // Annual Review of Psychology. – 2001. – Vol.52. – P.397-422.
18. Maslach C. Prevention of burnout: New perspectives / C. Maslach, J. Goldberg // Applied and Preventive Psychology. – 1998. – V. 7. – P. 63-74.
19. Pruessner J.C. Burnout, perceived stress, and cortisol responses to awakening / J. C. Pruessner, D. H. Hellhammer, C. Kirschbaum // Psychosomatic Medicine. – 1999. – vol.61. – P.197-204.

Tetiana Larina, Zhanna Sydorenko. Examining Personality Viability Resources Through The Example of Euromaidan Movement During 2013-2014 in Ukraine.

// Наука і освіта. – 2018. – №1. – 139-148.

DOI:

Тетяна Ларіна,
кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник
Інституту соціальної та політичної психології НАПН України
лабораторії соціальної психології особистості,
вул. Андріївська, 15, м. Київ, Україна,
Жанна Сидоренко,
кандидат психологічних наук,
Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського,
вул. Острозького, 32 м. Вінниця, Україна

ВИЗНАЧЕННЯ РЕСУРСІВ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
НА ПРИКЛАДІ ПОДІЙ ЄВРОМАЙДАНУ 2013-2014 Р.Р. В УКРАЇНІ

АНОТАЦІЯ:

Стаття присвячена дослідженню соціально-психологічних ресурсів життєздатності, що сприятимуть екологічному переживанню потенційно травмуючих ситуацій, конструктивному опрацюванню життєвих труднощів та від- новленню психологічного здоров’я людини. Життєздатність розглядається як синонім психічного та соматичного здоров’я, як змістовна характеристика саногенного потенціалу. Ресурси життєздатності людини грунтовно вивчаються представниками позитивної психології та концепції посттравматичного зростання. Було визначено, що соціально-психологічні форми контролю над ризиком та пошук соціальної підтримки можна розглядати як ресурси життєздатності, що виконують реабілітаційну функцію і активуються у фатальні, потенційно травмуючі моменти життя. Метою дослідження є визначення ресурсів життєздатності особистості, що пов’язані з подіями Євромайдану 2013- 2014 рр.; одним із завдань – виявлення особливості прояву копінг-стратегій залежно від активації соціально-психологічних ресурсів життєздатності особистості. У якості методів дослідження було використано опитувальник «Способи опанувальної поведінки» Р. Лазаруса, С. Фолкмана, адаптований Т.Л. Крюковою та ін., масове анкетуван- ня, аналіз та інтерпретацію описових статистик, непараметричний критерій Манна-Уітні. Для досягнення мети дослідження було розроблено анкету ресурсів життєздатності. Анкетування відбувалось за допомогою онлайн-сервісу соцмережі Facebook у 2017 році. Бажаючі взяти участь у анкетуванні заповнювали онлайн-документ Google Forms або електронний бланк. Розглядаючи події Євромайдану як потенційно травмуючі, серед опитуваних було виявлено актуалізацію таких соціально-психологічних ресурсів життєздатності як толерантність до ризику, оптимістичне ставлення до майбутнього, готовність зайняти активну громадську позицію, що, зокрема, виявилось у контрольованій пильності респондентів; очікування підтримуючої поведінки від сім’ї та родини. Серед провідних форм соціально-психологічного контролю над ризиками досліджуваних є прагнення захистити те, що є, зберегти власні життєві позиції, можливість подальшої реалізації життєвих планів. Було визначено деякі особливості прояву копінг-стратегій залежно від активації соціально-психологічних ресурсів життєздатності. Активісти Євромайдану 2013-2014 рр. частіше звертаються до «конфрантаційного копінгу», орієнтовані на «пошук соціальної підтримки», на «позитивну переоцінку» під час опанування труднощів. Респонденти, що спостерігали за подіями Євромайдану 2013-2014 рр. у віртуальному просторі, також використовують стратегії конфронтації та пошуку соціальної підтримки, але, водночас, вони демонструють звернення до таких копінгів як «самоконтроль», «прийняття відповідальності» та схильність до «втечі-уникнення». Виявлено, що респонденти, які обирають захисні форми соціально-психологічного контролю над ризиками, частіше звертаються до втечі від вирішення труднощів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологічне здоров’я, соціально-психологічні ресурси, життєздатність, травмуючі події, ризик, копінг-стратегії.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. – 3-е издание. – СПб., 2001. – 288 с. (Серия «Мастера психологии»).
2. Андрущенко О.Н. Жизнеспособность под- ростков[Електронний ресурс] / О. Н. Андрущенко // Евразийский Научный Журнал №1/1, 2017. – Режим доступу: http://journalpro.ru/articles/zhiznesposobnostpodrostkov/.
3. Джозеф Ст. Что нас не убивает : новая психология посттравматического роста / Стивен Джозеф: пер. с англ. И. Ющенко. – М. : Карьера Пресс, 2015. - 351 с.
4. Крюкова Т.Л., Опросник способов совладания (адаптация методики WCQ) / Т. Л. Крюкова, Е. В.Куфтяк // Журнал практического психолога. - М.: 2007. – №3. - С. 93-112.
5. Лактионова А.И. Структурно-уровневая организация жизнеспособности как метаспособности / А. И. Лактионова // Личность профессионала в современном мире / Отв. ред. Л.Г. Дикая, А.Л. Журавлев. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2013. – С. 109–127.
6. Ларіна Т. О. Життєстійкість як передумова постановки життєвих завдань / Т. О. Ларіна // Як будувати власне майбутнє: життєві завдання особистості: монографія / за наук. ред. Т.М. Титаренко; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. – С. 287-322.
7. Ларіна Т.О. Модель соціально-психологічних ресурсів життєздатності особистості в структурі психологічного благополуччя людини / Т. О. Ларіна // Тези доповідей ІХ-тих Гротівських читань «Ракурси психологічного благополуччя особистості», (9 червня 2017 року). – Ніжин : НДУ ім. М.Гоголя, 2017. – С.80-85.
8. Лефтеров В. О. Проблеми психологічного здоров'я та надання психологічних послуг населенню [Електронний ресурс] / В. О. Лефтеров // Інтегративна антропологія. – 2013. – № 2. - С. 47-50. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ia_2013_2_10.
9. Махнач А. В. Жизнеспособность человека и семьи: социально-психологическая парадигма / А. В. Махнач. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2016. –. 459с.
10. Мордовець М. В. Громадянська активність в Україні: динаміка та основні форми [Електронний ресурс] / М. В. Мордовець // Актуальні проблеми політики. - 2014. - Вип. 53. - С. 241-252. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/appol_2015_53_31.
11. Набиуллина Р.Р. Механизмы психологической защиты и совладания со стрессом (определение, структура, функции, виды, психотерапевтическая коррекция): учеб. пособие / Р. Р. Набиуллина, И. В. Тухтарова. – Казань: Казанская государственная медицинская академия, 2003. – 99 с.
12. Никифоров Г. С. Психология здоровья: учебник для вузов / Г. С. Никифоров. – СПб.: Питер, 2006. – 607с.
13. Осадько Л.Ю. Саногений потенціал особистості: комунікативний підхід до концептуалізації феномена / Л. Ю. Осадько // Наукові студії із соціальної та політичної психології; [редакційна рада: М. М. Слюса- ревський (голова), В. Г. Кремень, С. Д. Максименко та ін.] – К.: Міленіум, 2014. – Вип. 34 (37). – С. 184-197.
14. Сидоренко Ж. В. Соціально-психологічні передумови постановки молоддю життєвих завдань із досягнення психологічного здоров’я: автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.05 «Соціальна психологія; психологія соціальної роботи» / Ж. В. Сидоренко. – Київ, 2011. – 22 с.
15. Титаренко Т.М. Як допомогти свідкам і учасникам травматичних подій: горизонти соціально-психологічної реабілітації / Титаренко Т.М. // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: зб. наук. праць Київський націанальний університет імені Тараса Шевченко; гол. ред. В.І. Судаков. – К. : КНУ ім. Т. Шевченко, 2015. –№ 4 (29). – С.163-170.
16. Шубникова Е.Г. Формирование жизнеспособности личности будущих педагогов на основе волонтерской деятельности [Електронний ресурс] / Е. Г. Шубникова // Современные проблемы науки и образования. – 2014. – № 3. – Режим доступу: https://www.scienceeducation.ru/ru/article/view?id=13458
17. Шувалов А. В. Гуманитарно-антропологические основы теории психологического здоровья / А. В. Шувалов // Вопросы психологии. – 2004. – № 6. – С.18-33.
18. Cobb S. Social support and health through the life course / S. Cobb // Aging From Birth to Death: Interdisciplinary Perspectives [Ed. M.Riley]. –Boulder, Colo:Westview Press, 1979. – P.93 – 106.
19. Feldman David B. Supesrurvival: The Surprising Link Between Suffering and Success [Електронний ресурс] / David B Feldman, Lee Daniel Kravetz Режим доступу: https://www.psychologytoday.com/articles/201407/supersurvival-the-fittest?collection=153279
20. Joseph S. Growth following adversity: Theoretical perspectives and implications for clinical practice / S. Joseph, P. A. Linley // Clinical Psychology Review. – 2006. – 26. – P. 1041–1053.
21. Seligman Martin E. P. Authentic happiness : using the new positive psychology to realize your potential for lasting fulfillment / Martin E. P Seligman. – Random House Australia, 2011. – 321p.
22. Tedeschi R. G. Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence / R. G. Tedeschi, L. G. Calhoun // Psychological Inquiry. – 2004. – №15. – P. 1–18.