2017-8-doc

Varetska O. V. Personal and Professional Component of Primary School Teachers’ Social Competence: its Development in Postgraduate Education.

// Наука і освіта. – 2017. – №8. – 104-115.

DOI:

Олена Володимирівна Варецька,
доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри початкової освіти,
Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»,
Запорізької обласної ради, в. Незалежної України, 57-А, м. Запоріжжя, Україна

ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНИЙ КОМПОНЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ВЧИТЕЛІЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: РЕЗУЛЬТАТИ РОЗВИТКУ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність проблеми зумовлена соціально-економічними викликами, євроінтеграційними змінами, зростанням ролі особистості в суспільних процесах, її соціально-професійних якостей і здібностей на тлі перманентних реформувань освіти, зокрема й початкової, недостатньої орієнтованості програм підготовки майбутніх вчителів початкової школи у вищих навчальних закладах на формування соціальної компетентності, суттєвого переважання кількості працюючих учителів, які увійшли у стадію професійного розвитку «збереження» і «зниження», й відповідно, необхідністю постійної перепідготовки й підвищення їхньої кваліфікації. Метою статті є висвітлення результатів розвитку одного із шести компонентів соціальної компетентності вчителя початкової школи – особистісно-професійного у післядипломному освітньому процесі, доведенні широких можливостей цієї системи щодо створення відповідних сприятливих умов. Для досягнення поставленої мети використано такі методи: педагогічне спостереження, педагогічний експеримент для визначення вихідного та кінцевого рівнів розвитку соціальної компетентності учителів початкової школи з метою вирішення проблеми, зняття суперечностей; анкетування щодо предмету дослідження й одержання інформації про фактичний стан справ; тестування – для з’ясування рівня соціально-психологічних і соціально-педагогічних знань учителя, а також їхньої відповідності певним нормам шляхом аналізу способів виконання низки спеціальних стандартизованих завдань; самоаналіз та самооцінка учителем власних соціально-професійних здібностей, соціально-педагогічної та соціально-технологічної готовності до підвищення рівня соціальної компетентності в післядипломному процесі; експертна оцінка для об’єктивного оцінювання й характеристики явища, яке вивчається; метод моделювання – для розроблення структурно-функціональної моделі, за допомогою якої уточнювали сутність і характеристики досліджуваного процесу; математичні й статистичні методи для опрацювання фактичного матеріалу дослідження й оцінювання його результатів, доповнення якісних результатів науково-дослідної роботи кількісними. Описано деякі із заходів щодо підвищення ефективності розвитку соціальної компетентності у комплексному пролонгованому процесі упродовж п’яти років у формальній, неформальні та інформальній освіті. Виявлено нерівномірність розвитку різних компонентів, позитивну динаміку вихідних і кінцевих результатів за рівнями розвиненості особистісно-професійного компонента соціальної компетентності в учасників експериментальної групи у порівнянні з контрольною. Зіставлення середньоарифметичних величин узагальнених результатів цих груп засвідчує про їх суттєві відмінності і вказує на істотні зрушення, які відбулися за час проведення формувального етапу педагогічного експерименту, доводить можливості післядипломної освіти щодо створення відповідних умов для такого розвитку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

соціальна компетентність, учитель початкової школи, післядипломна педагогічна освіта, особистісно-професійний компонент, результати розвитку.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гончаренко С. У. Український педагогічний енциклопедичний словник / С. У. Гончаренко. – 2-ге вид., доп. і випр. – Рівне : Волинські обереги, 2011. – 552 с.
2. Докторович М. О. Соціальна компетентність як наукова проблема / М. О. Докторович // Психологія і суспільство. – 2009. – № 3. – С. 144-147.
3. Кремень В.Г. Переходячи до дванадцятирічки, необхідно суттєво змінити нашу школу / В.Г. Кремень // Освіта України, 2016. – №4.
4. Кудин В. А. Образование в судьбах народов (Дидактика нового времени) / В.А. Кудин. – Киев: ПП «ЭКМО», 2006. – 192 с.
5. Луговий В. І. Теоретико-методологічні засади залежності методів ізасобів оцінювання від змісту компетентностей / В. І. Луговий // Концептуально-методологічні основи проектування методів ізасобів діагностики освітніх результатів у вищих навчальних закладах : монографія / за заг. ред. В. І. Лугового, О. Г. Ярошенко. – Київ : Педагогічна думка, 2014. – С. 7-15.
6. Митина Л. М. Профессиональная деятельность и здоровье педагога / Л. М. Митина. – М.: Академия, 2005. – 368 с.
7. Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/uasch-2016/konczepcziya.html (in Ukrainian)
8. Освіта і наука в інноваційному розвитку сучасної Європи [Електронний ресурс] : Аналітична доповідь // C. І. Здіорук, М. М. Карпенко, І. В. Богачевська, С. О. Зубченко, А. Ю. Іщенко, В. С. Лозовий. – Київ : НІСД, 2013. – Режим доступу : http://www.euroosvita.net/prog/data/attach/2987/ nauka_osv.pdf
9. Платонов Ю. П. Социальные роли и социальные статусы [Электронный ресурс] / Ю. П. Платонов. – Режим доступа: http://www.- elitarium.ru/- 2007/03/23/socialnye_statusy_i_socialnye_roli.html.
10. Рогов Е. И. Учитель как объект психологического исследования: пособ. для шк. психологов по работе с учителем и пед. кол. / Е. И. Рогов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – 496 с.
11. Савченко О.Я. Якість початкової освіти: сутність і чинники впливу / О.Я. Савченко // Науковий вісник МДУ імені В.О. Сухомлинського. – Вип. 1 (33) «Педагогічні науки». – С.9-15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://m#du.edu.ua/spaw2/uploads/files/4_8.pdf
12. Стань тренером для всех и во всем / Дж. Порше, Дж. Нидерер. – Ростов н/Д : Феникс, 2005. – 96 с.
13. Сухомлинский В. А. Избранные произведения : в 5 т. / В. А. Сухомлинский. – Київ : Рад. школа, 1979. – Т. 1. – 686 с.
14. Хобзей П. Якість освіти у школі залежить від учителя, змісту та навчального середовища / П. Хобзей // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2015/11/10/pavloxobzej-yakist-osviti-v-shkoli-zalezhi/
15. Frager R., Fadiman J. Glossary of «personality & personal growth» [Електронний ресурс] / R. Frager, J. Fadiman. – Режим доступу : http:// vocabulary.ru/dictionary/36.
16. Kolb D. A. Experiential learning: Experience as the source of learning and development. Englewood Cliffs / D. A. Kolb. – N.J. : PrenticeHall, Inc., 1984.
17. Linton R. The study of a man : An Introduction. Paperback / R. Linton // Prentice Hall. –1936. – Jan 1.
18. Super D. E. et al. Vocational Development: A Framework of Research. – N.Y., 1957. – 391 р.

Chernenko N. M. Cognitive Component Maturity of Directors’ Risk Management Skills.

// Наука і освіта. – 2017. – №8. – 115-120.

DOI:

Наталія Миколаївна Черненко,
доктор педагогічних наук, доцент, в.о. професора
кафедри управління освітніми закладами та державної служби,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

СФОРМОВАНІСТЬ КОГНІТИВНОГО КОМПОНЕНТУ
ГОТОВНОСТІ КЕРІВНИКІВ ДО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

АНОТАЦІЯ:

Сформованість когнітивного компоненту готовності керівників до управління ризиками є підґрунтям у його професійній діяльності для виконання завдань різної управлінської складності. Вивчення будь-якої науки повинно починатися з фундаменту, з первинних спостережень та утворення первинних суджень, із вивчення тих фактів, на яких заснована пірамідальна система науки. Неможливо починати будувати піраміду з верхівки, потрібно починати з фундаменту. Мета статті: презентувати результати сформованості когнітивного компоненту готовності керівників до управління ризиками. Методи дослідження: теоретичні: аналіз, порівняння й узагальнення філософської, психологічної, педагогічної, управлінської, економічної науково-методичної літератури з проблем когнітивної готовності керівників до управління ризиків; емпіричні: тестування, анкетування, опитування; методи математичної статистики. У статті уточнено поняття «зняння», розкрито показники когнітивної готовності керівників до управління ризиками та діагностувальні методики, презентовано результати оцінювання когнітивної готовності керівників до управління ризиками. Доведено, що когніція є центральним поняттям, яке позначає пізнавальний процес або сукупність психічних (ментальних) процесів – сприйняття, уява, мислення, пам’ять, мовлення, почуття. Когнітивний компонент містить систему знань, які мають бути усвідомлені керівниками і виступати підґрунтям для формування необхідних умінь/навичок для управління ризиками у навчальних закладах. Без знання базових положень методології ризиків неможливе подальше управління ними. Визначено показники когнітивної готовності керівників до управління ризиками: обізнаність із концептуальними положеннями управління ризиками у навчальних закладах, обізнаність із процесами управління ризиками у навчальних закладах, оволодіння методами обробки ризиків у навчальних закладах відповідно до процесів управління ризиками, оволодіння шляхами запобігання та подолання ризиків у навчальному закладі; здатність до розумового логічного структурування й адаптивного мислення. За результатами кількісних і якісних показників оцінки виконаних тестових завдань обґрунтовано недостатню обізнаність керівників з теорією і методикою управління ризиками у навчальних закладах, що переконливо засвідчує необхідність цілеспрямованої підготовки, оскільки саме знання є стрижнем готовності керівників до управління ризиками у навчальних закладах.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

знання, когнітивна готовність, керівник, ризик, управління ризиками.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1.Беспалько В. П. Основы теории педагогических систем / В.П. Беспалько. – Воронеж : ВГУ, 1997. – 304 с.
2.Выготский Л. С. Психология развития человека / Л. С. Выготский. – М. : Смысл; Эксмо, 2005. – 1136 с.
3.Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века (в поисках практикоориентированных образовательных концепций) / Б. С. Гершунский . – М. : Совершенство, 1998. – 608 с.
4.Гинецинский В. И. Знание как категория педагогики / В. И. Гинецинский. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1989. – 144 с.
5.Елисеев О. П. Практикум по психологии личности / О. П. Елисеев. – [2-е изд., испр. и перераб.]. – СПб. : Питер, 2003. – 512 с.
6.Карпова Э. Э. Оценка качества подготовки специалистов в высшей школе и проблема его мониторинга / Э. Э. Карпова // Наука і освіта. – 2015. – № 9 CXXXVІІІ. – С. 78–82.
7.Краткий словарь когнитивных терминов / [сост. Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков, Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина] ; под общ. ред. Е. Кубряковой. – М. : Филол. ф-т МГУ им. М. В. Ломоносова, 1997. – 245 с.
8.Порев С. М. Університет і наука. Епістемологія, методологія і педагогіка виробництва знань : [монографія] / С. М. Порев. – Київ : Хімджест, 2012. – 384 с.
9.Путеводитель по основным понятиям и схемам методологии Организации, Руководства и Управления : хрестоматия по работам Г. П. Щедровицкого / [гл. ред. А. Г. Реус]. – М. : Дело, 2004. – 208 с.
10. Черненко Н. М. Підготовка майбутніх менеджерів освіти до управління ризиками : теорія і практика : [монографія] / Н. М. Черненко. – Одеса : Видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2016. – 386 с.

Kostova N. I. Structural Model of Students-Future Lawyers’ Professional Competence.

// Наука і освіта. – 2017. – №8. – 121-126.

DOI:

Наталія Іванівна Костова,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права,
національний університет «Одеська юридична академія»,
вул. Академічна, 5, м. Одеса, Україна

СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність теми обумовлена запровадженням в освітній процес вищих навчальних закладів компетентнісного підходу, який вимагає переосмислення цілей и результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів та їх опису через компетентності и компетенції. Метою дослідно-експериментальної роботи було розроблення та обґрунтування факторно-критеріальної моделі професійної компетентності юриста. Було використано такі методи наукового пізнання: аналіз, факторно-критеріальне моделювання, метод Дельфі. Теоретичний аналіз наукових праць провідних вітчизняних та зарубіжних науковців з проблеми дослідження дозволив визначити основні характеристики професійної компетентності юриста: системність і динамічність, відображення здатності ефективно здійснювати професійну діяльність, ціннісних смислів; основний критерій відповідності рівня фахової підготовки вимогам професійної діяльності. Визначено зміст професійної компетентності юриста, що має трирівневу ієрархічну структуру: перший рівень складається з ключових компетентностей: громадянської, соціальної, цілеспрямованого саморозвитку; загальнокультурної, автономності і відповідальності; другий рівень містить загальнофахові компетентності: правову, управлінську, функціональні, комунікативну, виховну, загальнонаукову; третій рівень – спеціальні професійні компетентності: спеціально-теоретичну та спеціально-функціональну компетентності. Зміст і структура професійної компетентності науково-педагогічного працівника вищої школи відображає основні функції та вимоги до його діяльності, знання, вміння й навички, соціально та професійно значущі якості особистості. На основі кваліметричного підходу розроблено факторно-критеріальну модель професійної компетентності юриста, в якій описані рівні і види компетентностей визначають фактори і критерії. Обчислено вагові коефіцієнти для кожного фактору та критерію. Особливістю цієї моделі є можливість адаптації до специфіки певного виду юридичної діяльності, що забезпечує її варіативність.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

юрист, професійна компетентність, компетенція, структура, факторно-критеріальна модель, фактор, критерій.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. № 1556-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page.
2. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIIІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page.
3. Аннєнкова І.П. Теорія і методика моніторингу якості професійної діяльності науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів : дис… д-ра пед.наук : 13.00.06 / І.П. Аннєнкова. – Київ, 2016. – 505 с.
4. Гура О.І. Теоретико-методологічні основи формування психолого-педагогічної компетентності викладача вищого навчального закладу в умовах магістратури : дис… д-ра пед.наук : 13.00.04 / О.І. Гура. – Запоріжжя, 2008. – 752 с.
5. Драч І. І. Управління формуванням професійної компетентності магістрантів педагогіки вищої школи: теоретико-методичні засади. Монографія / І. І. Драч. – К. : «Дорадо-Друк», 2013. – 456 с.
6. Егорова О.А. Правовая компетентность студентов неюридических специальностей и профессиональная компетентность студентов – будущих юристов / О.А. Егорова, Е.Н. Зинченко // Вестник ЮУрГУ. Серия «Образование. Педагогические науки». – 2016. – Т. 8, № 4. – С. 72-80. DOI: 10.14529/ped160410
7. Єльникова Г.В. Компетентнісний підхід до моделювання професійної діяльності керівника вищого навчального закладу / Г. В. Єльникова // Теорія та методика управління освітою. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tme.umo.edu.ua/ docs/4/ 10elneel.pdf. – Київ, 2010. – № 4.
8. Івашкевич І.В. Функціональний підхід до визначення змісту та структури професійної компетентності майбутніх юристів / І.В. Івашкевич // Проблеми сучасної психології. – 2016. – Вип. 32 – С. 167-180.
9. Нигматуллина Э.Н. Педагогические условия формирования профессиональной компетентности юриста по направлению подготовки «Международные отношения»: автореф. дис. … канд. пед. наук / Э.Н. Нигматуллина. – Йошкар-Ола : Башкир. гос. ун- т, 2014. – 27 с.
10. Романов В.В. Юридическая психология / Владимир Владимирович Романов. – М. : Юрист, 2000. – 488 с.
11. Судденкова Н.В. Формирование профессиональной компетентности специалиста правовой сферы в ССУЗ : автореф. дис. …канд. пед. наук / Н.В. Судденкова. – Казань : Ин-т педагогики и психологии проф. образования Рос. акад. образования, 2007. – 22 с.
12. Тимофєєв В. А. Сутність та структура професійно-правової компетентності майбутніх юристів у вищих професійних навчальних закладах. / В.А. Тимофєєв //Наукові записки Київського університету туризму, економіки і права. Серія: філософські науки. – К.: КУТЕП, 2014. – Випуск 17. – С.260-270.
13. Hager P. Is There a Cogent Philosophical Argument against Competence on Standarts? / P. Hager // Philosophu of Education: Major Themes in the Analytic Tradition: Problems of Educational and Practices; Ed. by Paul Hirst and Patricia White. Vol. 4. – Florence : Routledge, 1998. – P. 399-415.

Sikura A. I., Plisko V. I., Baliuk A. S. Ways of Selecting Talented Master-Degree Students For Research Work.

// Наука і освіта. – 2017. – №8. – 127-132.

DOI:

Аніта Йосипівна Сікура,
кандидат біологічних наук, професор кафедри медико-біологічних і валеологічних основ
охорони життя та здоров’я, доцент,
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,
вул. Пирогова, 9. м. Київ, Україна
Валерій Іванович Пліско,
доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки, психології та методики фізичного виховання,
Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка,
вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, Україна
Анна Сергіївна Балюк,
аспірант кафедри педагогіки, завідувач інформаційно-видавничого центру,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ШЛЯХИ ВІДБОРУ СТУДЕНТІВ МАГІСТРАТУРИ ДО ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

АНОТАЦІЯ:

Педагогічні спостереження за процесом підготовки майбутніх професіоналів, аналіз їх продуктивної діяльності показав недостатність пізнавально-дослідного процесу при вивченні дисциплін, оволодіння знаннями і формування вмінь проводити наукові дослідження і неповну спрямованість на розвиток здібностей і мотивації до наукової діяльності у майбутніх фахівців. Виникає необхідність оцінювати майбутніх професіоналів за здібностями досягати кінцевого результату, вмінням використання різних прийомів, методів і методик організації та управління дослідженнями, наукової обробки даних, визначати і використовувати методи, прийоми, основні показники, отримані в ході дослідження тощо. Мета статті – розкрити механізм відбору студентів магістратури до дослідницької діяльності, а також шляхів підвищення їх мотиваційної зацікавленості в дослідницькій діяльності. Критеріями оцінювання за зовнішніми характеристиками були: ініціативність, творчість, алгоритм дій, точність, раціональність, правильні відповіді, пояснення. На основі вивчення відповідних складових поведінки студентів, їх знань і навичок було розроблено методику відбору майбутніх фахівців до дослідницької діяльності. Вона розрахована на диференційований підхід із залученням різних методів, способів визначення потенційних можливостей майбутніх фахівців до дослідницької діяльності і мотиваційного інтересу до цієї справи. Запропонована методика передбачає використання методів прямої дії, експертних оцінок та зворотного зв’язку, що можуть використовуватися як окремо, так і в сукупності відповідно до етапів. Поетапне використання зазначених методів сприяє ефективнішому оцінюванню здібностей студентів та якісному їх відбору до дослідницької діяльності. Запропоновану технологію було експериментально перевірено та підтверджено її ефективність.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

дослідницька діяльність, творчість, студенти, оцінювання, розвиток.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Артемчук Г. І. Методика організації науково-дослідної роботи: навч. посіб. [для студ. та викл. вищих навч. закладів] / Г. І. Артемчук, В. М. Курило, П. М. Кочерган. – К. : Форум, 2000. – 271 с.
2. Бондар В. І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів / В. І. Боднар. – К., 1996.– 140 с.
3. Крушельницька О. В. Методологія і організація наукових досліджень студентів : навч. Посіб / О. В. Крушельницька. – К. : Кондор, 2003. – 275 с.
4. Навчальний процес у вищій школі : навч. посіб. / За заг. ред. академіка О. Г. Мороза. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2001. – 337 с.
5. Навчально-дослідна робота у вищих педагогічних навчальних закладах : навч.-метод. посіб. / Уклад. : В. П. Зінченко, В. Б. Харламенко, І. М. Коренева. – Глухів : РВВ ГДПУ, 2006.– 78 с.
6. Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : Підручник. / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. – 3-тє вид., стер. – К. : Знання- Прес, 2003. – 233 с.
7. Cone, J. D. Idiographic, nomothetic, and related perspectives in behavioral assessment / J. D. Cone // In R. O. Nelson & S. C. Hayes (Eds.): Conceptual foundations of behavioral assessment. – New York: Guilford, 1986. – С. 111–128.
8. Thomae H. The nomothetic-idiographic issue: Some roots and recent trends / H. Thomae // International Journal of Group Tensions. – 1999. – 28(1). – 187-215

Кондрацька Г. Д., Кізло Н. Б. Експериментальне дослідження системи формування професійно-мовленнєвої культури студентів факультетів фізичного виховання.

// Наука і освіта. – 2017. – №8. – 133-140.

DOI:

Галина Дмитрівна Кондрацька,
доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри спортивних дисциплін і туризму,
Наталія Богданівна Кізло,
доцент кафедри спортивних дисциплін і туризму
Інститут фізичної культури і здоров’я
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,
вул. Стрийська, 98, м. Дрогобич, Україна

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ
СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

АНОТАЦІЯ:

Метою статті є перевірка дієвості спеціально розробленого навчально-методичного комплексу для формування професійно-мовленнєвої культури студентів та діагностування рівня сформованості якостей професійно-мовленнєвої культури майбутніх фахівців фізичного виховання. В експерименті взяли участь 254 студенти, яких було поділялено на 2 групи: експериментальна і контрольна. В основу визначення рівнів сформованості професійно-мовленеєвої культури студентів було покладено методику В. Беспалька і І. Лернера. Крім того, для визначення особливостей прояву показників професійно-мовленнєвої культури студентів було використано метод тестування за такими методиками: тести для визначення рівня професійно-мовленнєвої культури «Комунікативні та організаторські схильності (КОС)» (модифікація тесту за В. Ряховським); тести для визначення дефініцій, пов’язаних з культурою мови. В якості показників, що визначають рівень якості мовлення обрано: тембр голосу, звуковий діапазон слів, швидкість мовлення, термінологічні висловлювання, слова-бур’яни. Особливості прояву цих показників визначались за допомогою методу експертних оцінок (ранжування). За результатами порівняння початкового та прикінцевого етапів експерименту було встановлено, що високий рівень професійно-мовленнєвої культури було сформовано майже в половини студентів експериментальної групи, а низький – у більш ніж половини з них. Показники рівня сформованості професійно-мовленнєвої культури студентів контрольної групи, в яких не проводилися заняття за експериментальною методикою, залишилися на незадовільному рівні.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

професійно-мовленнєва культура, система, дієвість, фізичне виховання, фахівець.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Біляєв О. М. Про культуру мовлення вчителів-словесників, вчителів загалом і не лише словесників / О. М. Біляєв // Урок української мови. – 2000. – №. 1. – С. 23–27.
2. Кондрацька Г. Теоретико-методичні основи формування професійно-мовленнєвої культури спілкування майбутніх учителів фізичної культури / Г. Кондрацька // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2013. - № 4. - С. 129-139. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pippo_2013_4_13.
3. Курнишев Ю. А. Підходи до формування професійно-педагогічних умінь факультетів фізичного виховання / Ю. А. Курнишев // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. / під ред. С. С. Єрмакова. – Х. : ХХПІ, 2001. – № 5 – С. 10–13.
4. Омельяненко Г. А. Психолого-педагогічні засади використання інформаційно-комунікативних технологій в професійній підготовці майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту [Електронний ресурс] / Г. А. Омельяненко. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/ppmb/texts/2008-10/08ogapts.pdf.
5. Пасинок В. Г. Теоретичні основи мовленевої підготовки вчителя : [моногр.] / В. Г. Пасинок. – Харків : ІМІС, 2001. – 280 с.
6. Спірін Л. Ф. Професіограма загальнопедагогічна / Л. Ф. Спірін / Хрестоматія з педагогіки : навч. посіб. для уч-ся пед. ун-в, інстр-в і коледжів. У 2-х ч. / сост. Морозова О. П. – 2 видав., допов. і перероб. – Б. : БДПУ, 1999. – Ч. I. – С. 10–16.
7. Федоришин Б. О. Психолого-педагогічні основи професійної орієнтації : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.04 / Б. О. Федоришин. – К., 1996. – 380 с.
8. Щербан Т. Д. Компетентність – якісна характеристика спілкування / Т. Д. Щербан // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка, АПН України / за ред. С. Д. Максименко. – К. : Гнозіс, 2002. – Т. IV. – С. 327–332.
9. Chomsky N. A., Л. Рон Хаббард «Linguistic Theory» in Language Teaching : B reader Contexts / N. A. Chomsky // North east Conference on the Teaching of Foreign Language. –Wisconsin : George Banta Company, 1966. – pp. 173–193. 10. Hymes D. H. On communicative competence / D. H. Hymes. – Philadelphia : University of Pennsylvania Press, 2001. – 213 p.