// Наука і освіта. – 2017. – №8. – 15-22.

Володимир Сергійович Лизогуб,
доктор біологічних наук, професор кафедри анатомії, директор
НДІ фізіології імені Михайла Босого; фізіології та фізичної реабілітації,
Вікторія Олексіївна Супрунович,
кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент кафедри ТМФВ та спортивних ігор,
Сергій Васильович Гречуха,
кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, завідувач кафедри ТМФВ та спортивних ігор,
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,
вул. Дашковича, 24, м. Черкаси, Україна

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНКИ СПЕЦІАЛЬНОЇ
ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ФУТБОЛІСТІВ ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

У статті розглядається актуальна теоретико-методична проблема визначення та оцінки спеціальної підготовленості футболістів високої кваліфікації з урахуванням індивідуальних нейродинамічних властивостей вищих відділів центральної нервової системи. Аналіз літератури дозволив висунути припущення, що у футболістів високого рівня кваліфікації спеціальна підготовленість та ефективність ігрової діяльності знаходиться у залежності від прояву індивідуальних високогенетично детермінованих нейродинамічних властивостей вищих відділів центральної нервової системи, до яких відносяться функціональна рухливість (ФРНП), сила (СНП) та зрівноваженість (ЗНП) нервових процесів. Це зумовило необхідність проведення комплексних досліджень нейродинамічних властивостей, показників фізичної і технічної підготовленості, експертної оцінки ігрової діяльності та спеціальної підготовленості футболістів. Мета дослідження: cформувати і обґрунтувати інноваційний підхід визначення спеціальної підготовленості футболістів високої кваліфікації з урахуванням індивідуальних нейродинамічнимих властивостей вищих відділів центральної нервової системи. Методи дослідження: аналіз наукових літературних джерел, методи експертної оцінки ігрової діяльності, визначення нейродинамічних властивостей, педагогічне тестування, математичні методи. Було виявлено достовірні відмінності результатів нейродинамічних властивостей, показників фізичної і технічної підготовленості у групах футболістів з різною оцінкою ігрової діяльності. Футболісти з оцінками ігрової діяльності «вище за середній» характеризувалися кращими показниками індивідуальних нейродинамічних властивостей, фізичної і техніко-тактичної підготовленості. Доведено наявність вірогідних кореляцій індивідуальних нейродинамічних властивостей, фізичної та технічної підготовленості з експертною оцінкою ігрової діяльності футболістів. Результати комплексного обстеження футболістів високої кваліфікації і співставлення їх з успішністю ігрової діяльності лягли в теоретико-методичну основу та дозволили розробити і обґрунтувати критерії та рекомендації відносно ігрової придатності кожного кандидата. За показниками високогенетично детермінованих індивідуальних нейродинамічних властивостей вищих відділів центральної нервової системи (ФРНП, СНП та ЗНП) запропоновано здійснювати педагогічний відбір контингенту до збірних та лігових команд країни з розподілом гравців на 4 групи: безумовно придатні, придатні, умовно придатні та непридатні. Знання про особливості ігрової діяльності, фізичної і техніко-тактичної підготовки футболістів з урахуванням індивідуальних високогенетично детермінованих нейродинамічних властивостей вищих відділів центральної нервової системи надає можливість тренерам і фахівцям моделювати, прогнозувати і корегувати педагогічний процес з метою підвищення його ефективності.

спеціальна підготовленість,професійні футболісти, нейродинамічні властивості, оцінка підготовленості.

1. Годик М. А. Физическая подготовка футболистов / М. А. Годик. – М.: Человек, 2009. – 272 с.
2. Коваль С. С. Исследование взаимосвязи физических качеств и технико-тактических действий юных футболистов 8-12 лет / С. С. Коваль // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Харків, 2009. – № 2. – С. 39-43.
3. Козина Ж. Л. Система индивидуализации подготовки спортсменов в игровых видах спорта: Монография / Ж. Л. Козина. – Lambert Academic Publishing Russia. – 2011. – 532 с.
4. Коробейников Г. Оцінювання психофізіологічних станів у спортсменів / Г. Коробейніков, Є. Приступа, Л. Коробейнікова, Ю. Бріскин. – Львів: ЛДУФК, 2013. – 312 с.
5. Лизогуб В. С. Онтогенез нейродинамічних функцій людини / В. С. Лизогуб, Д. М. Харченко, С. М. Хоменко та ін. // Фізіологічний журнал. – 2002. – Т. 48, № 2. – С. 123-124.
6. Лизогуб В. С. Спеціальна підготовленість та стан біоенергетики футболістів 14-15 років з різним рівнем індивідуально-типологічних властивостей вищих відділів центральної нервової системи / В. С. Лизогуб, В. О. Пустовалов, В. О. Супрунович, С. В. Гречуха // Natural and Technical Sciences, III (8), ISSUE 73, 2015. BUDAPEST. – 2015. – С. 29-32.
7. Лисенчук Г. А. Управление подготовкой футболистов / Г. А. Лисенчук. – К.: Олимпийская література, 2003. – 271 с.
8. Макаренко М. В. Онтогенез психофізіологічних функцій людини / М. В. Макаренко В. С. Лизогуб. – Черкаси: Вертикаль, 2011. – 255 с.
9. Николаенко В. В. Рациональная система многолетней підготовки футболистов к достижению висшего спортивного майстерства: монография / В. В. Николаенко. – К.: Саммит-книга, 2014. – 336 с.
10. Селуянов В. Н. Футбол: проблемы физической и технической подготовки / В. Н. Селуянов, С. К. Сарсания, В. А. Заворова. – М.: «Интеллект», 2012. – 157 с.
11. Ровний А. С. Фізіологія спортивної діяльності / А. С. Ровний, В. М. Ільїн, В. С. Лизогуб, О. О. Ровна. – Харків. ХНАДУ. – 2015. – 556 с.
12. Сергиенко Л. П. Основы спортивной генетики: учеб. / Л. П. Сергиенко. – М.: Высш. Шк., 2004. – 631 с.
13. Шамардін В. М. Технологія управління системою багаторічної підготовки футбольних команд вищої кваліфікації спорту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. наук з фіз. вих. і спорту: спец. 24.00.01 «Олімпійський та проф. спорт» / В. М. Шамардін. – Львів, 20013. – 35 с.
14. Bray M. S. The human gene map for performance and healthrelated fitness phenotypes: the 2006-2007 update / M. S. Bray, J. M. Hamberg, L. Perrusse [et al.] // Medicine &Science in Sports & Exercise. – 2009. – V. 41, № 1. – P. 35-73.
15. Hoff J. (2005). Training and testing physical capacities for elite soccer players. Journal of Sports Sciences, 23(6), 573-582.
16. Lippi G, Longo U.G., Maffaulli N., Genetics and Sports // Br. Med. Bull. – 2009. – DOI: 10.1093/bmb/ldp007.
17. Mooren F. C. Molecular and cellular exercise physiology / F. C. Mooren, K. Volker. – Human Kinetics, 2005. – 451 p.
18. Moran А. Cognitive psychology in sport: progress and prospects / А. Moran // Psychology of Sport and Exercise. – 2009. – V 10 (4). – P. 420-426.
19. Stølen T. Physiology of soccer / T. Stølen, K. Chamari, C. Castagna, & U. Wisløff // Sports Medicine. – 2005. – 35(6). – P. 501-536.

// Наука і освіта. – 2017. – №8. – 23-33.

Лілія Тарасівна Рябовол,
доктор педагогічних наук,
доцент кафедри державно-правових дисциплін та адміністративного права,
Центральноукраїнський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка,
вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький, Україна,
Світлана Дмитрівна Чернік,
кандидат історичних наук,
доцент кафедри державно-правових дисциплін та адміністративного права,
Центральноукраїнський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка,
вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький, Україна,
Сергій Олександрович Шатрава,
професор кафедри адміністративної діяльності поліції,
Харківський національний університет внутрішніх справ,
проспект Льва Ландау, 27, м. Харків, Україна

ФОРМУВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ УМІНЬ І
НАВИЧОК З ПРАВОЗНАВСТВА В УЧНІВ 9 КЛАСІВ

Традиційні форми та методи, які переважають у масовій практиці навчання правознавства й спрямовані на засвоєння теоретичних знань, не можуть забезпечити набуття учнями досвіду відповідної предметної діяльності. Це вимагає таких форм і методів, які дозволяють застосувати теоретичні знання, розвивати у школярів загальнонавчальні та предметні уміння і навички, ціннісні орієнтації, правову предметну компетентність. Метою статті є обґрунтування методики формування в учнів 9 класів предметних умінь і навичок використання джерел правової інформації, зокрема підручника і нормативно-правових актів (витягів з них), для проведення юридичного аналізу ситуацій та виконання вправ. Основним методом дослідження є педагогічний експеримент, який проводився у два етапи: формувальний (2015-2016 н. р.) та констатувальний (2016-2017 н. р.) на базі загальноосвітніх навчальних закладів м. Крипивницького. До нього було залучено 205 учнів 9 класів, поділених на контрольні та експериментальні. Основною формою навчання в межах експериментальної методики є практичні заняття з вивчення нового матеріалу та повторювально-узагальнюючого типу. Основні методи навчання: робота з джерелами правової інформації (підручником та нормативно-правовими актами (витягами з них); кейс-метод; усні, письмові, графічні, імітаційні вправи. Співставлення результатів тестування, проведеного на початку і в кінці експерименту дозволило статистично підтвердити ефективність авторської методики формування в учнів практичних умінь і навичок використання джерел правової інформації.

предметні уміння і навички, правознавство, учні 9 класів, методика навчання, джерела правової інформації, кейс-метод, вправи.

1. Abrahams, Ian & Reiss, Michael J. Practical work: Its effectiveness in primary and secondary schools in England, Journal of Research in Science Teaching, 2012, Volume 49, Issue 8, рр. 1035-1055. DOI: 10.1002/tea.21036
2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 11.
3. Draganov, J. I. Evaluation on Practical Training of Law Students in the University of National and World Economy. Review of Juridical Sciences / Revista de Stiinte Juridice, 2013, Volume, 23 Issue 1, p23-30.
4. Fourie, E, & Coetzee, E. (2012). The use of a therapeutic jurisprudence approach to the teaching and learning of law to a new generation of law students in South Africa. PER: Potchefstroomse Elektroniese Regsblad, 15(1), рр. 367-391. Retrieved from: http://www.scielo.org.za/scielo.php?script=sci_arttext&pi d=S1727-37812012000100011&lng=en&tlng=en.
5. Жидкова Н. М. Формування предметних умінь з правознавства в учнів 9-10 класів : дис… канд. пед. наук : 13.00.02 / Наталія Миколаївна Жидкова. – К., 2012. – 300 с.
6. Kamp, A. R. Jurisprudence: A Beginner’s Simple and Practical Guide to Advanced and Complex Legal Theory, 2 The Crit: Critical Stud. J. 62 (2009). http://repository.jmls.edu/facpubs/60
7. Концепція «Нова українська школа» : Рішення колегії МОН від 27.10.2016 р. за станом на 03.04.2017 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/uasch-2016/
8. Millar, R., & Abrahams, I. Practical work: making it more effective, SSR, September 2009, 91 (334), рр. 59-64.
9. Нетьосов С. І. Навчання дев’ятикласників основ правознавства з використанням інформаційно-комунікативних технологій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання історії і суспільствознавчих дисциплін» / С. І. Нетьосов. – Київ, 2009. – 20 с.
10. Основи правознавства : навчальна програма [для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл.] [Електронний ресурс]. – К., 2016. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalnaserednya/navchalni-programy.html.
11. Пишко О. Л. Компетентнісно орієнтована методика навчання правознавства учнів дев’ятих класів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання історії і суспільствознавчих дисциплін» / О. Л. Пишко. – Київ, 2015. – 20 с.
12. Правознавство. Практичний курс : навчальна програма [для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл.] [Електронний ресурс]. – К., 2015. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/content/pravoznavstvo-prakt-kursrozvantazhennya.-serpen-2015.
13. Рябовол Л. Т. Система навчання правознавства учнів основної і старшої школи : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.02 / Л. Т. Рябовол. – Київ, 2015. – 600 с.
14. Vukowich, W. T. Comment: The Lack of Practical Training in Law Schools: Criticisms, Causes and Programs for Change, Case Western Reserve University School of Law, 1971, Volume 23, issue 1, рр. 140-154. Available at: http://scholarlycommons.law.case.edu/caselrev/vol23/iss1/6.

// Наука і освіта. – 2017. – №8. – 34-38.

Вадим Володимирович Ткаченко,
кандидат педагогічних наук,
старший викладач кафедри педагогіки вищої школи і освітнього менеджменту,
Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького,
Бульвар Шевченка 81, м. Черкаси, Україна

ПРОБЛЕМА ГОТОВНОСТІ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖКВАЛЬНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ МАЙБУТНІМИ ВЧИТЕЛЯМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Складна екологічна ситуація, інтенсифікація та інформаційне перенасичення навчального процесу призвели до значного погіршення здоров’я молоді. Мета статті – перевірка рівня готовності майбутніх учителів фізичної культури до застосування здоров’язбережувальних технологій за рахунок упровадження в навчальний процес теоретичних і методологічних засад підготовки на основі взаємозв’язку мотиваційного, змістового, когнітивного, процесуального, самооцінного, рефлексивного та творчого компонентів шляхом застосування сучасних підходів до організації навчального процесу (дослідницького, особистісно зорієнтованого, технологічного, диференційованого, компетентнісного). Дослідження будувалося на основі аналізу статистичних даних, що відображають результати формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до застосування здоров’язбережувальних технологій; результатів науково-педагогічного дискурсу сутності здоров’язбережувальних технологій; узагальнення тенденцій опанування здоров’язбережувальних технологій майбутніми вчителями фізичної культури. Проведений аналіз результатів експерименту дозволяє стверджувати, що переважна більшість його учасників (близько 90%) мають недостатній рівень готовності до використання здоров’язбережувальних технологій. Процес підготовки майбутніх учителів фізичної культури до застосування здоров’язбережувальних технологій потребує значного вдосконалення; необхідна методична система такої підготовки та відповідні педагогічні умови, які сприятимуть ефективності навчальної діяльності.

вчитель, готовність, експеримент, здоров’я, здоров’язбережувальні технології, навчально-виховний процес, фізична культура.

1. Аксьонова О. П. Формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Олена Петрівна Аксьонова ; Тернопільський національний педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2005. – 20 с.
2. Гмурман В. Е. Руководство к решению задач по теории вероятностей и математической статистике / В. Е. Гмурман. – М. : Высш. школа, 1979. – 400 с.
3. Горащук В. Формирование культуры здоров’я школьников (теория и практика) / В. Горащук. – Луганск : Альма-матер, 2003. – С. 26.
4. Денисенко Н. Ф. Теоретичні засади та технологія управління системою фізичного виховання дітей дошкільних навчальних закладів : автореф. дис. … д- ра пед. наук : спец. 13.00.08 «Дошкільна педагогіка» / Нінель Федорівна Денисенко ; Запорізький обласний ін-т післядипломної педагогічної освіти. – К., 2002. – 39 с.
5. Дубогай О. Роль фізичного виховання у формуванні здорового способу життя / О. Дубогай // Молодь за здоров’я : Матеріали Міжнародної конференції. – К. : [Б. в.], 2001. – С. 33.
6. Єрмолова В. Аналіз та оцінка професійної діяльності вчителя фізичної культури / В. Єрмолова, Л. Іванова // Здоровя та фізична культура. – № 17. – 2005. – С. 11–15.
7. Зайцев Г. К. Школьная валеологія : педагогические основы обеспечения здоровья учащихся и учителей / Г. К. Зайцев. – 2-е изд. перераб. и доп. – СПб. : Акцидент, 1998. – 159 с.
8. Климова В. И. Человек и его здоровье / В. И. Климова. – М. : Знание, 1985. – 192 с.
9. Коваленко Ю. О. Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання дітей дошкільного віку у вищих навчальних закладах : автореф. дис. … канд. пед. наук : спеціальність 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Юлія Олексіївна Коваленко ; Класичний приватний університет. – Запоріжжя, 2008. – 21 с.
10. Лозинський В. Техніки збереження здоров’я / В. Лозинський. – К. : Главник, 2008. – 160 с.
11. Науменко Ю. Здоровьесберегающая деятельность школы / Ю. Науменко // Педагогика. – 2005. – № 6. – С. 37-44.
12. Оржеховська В. Методологічні засади діяльності освітнього закладу, спрямованої на здоров’я / В. Оржеховська, О. Єжова // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 4. – С. 5-17.
13.Свириденко С. Формування навичок здорового способу життя / С. Свириденко, О. Ващенко // Початкова освіта. – 2007. – № 16. – С. 12-15.

// Наука і освіта. – 2017. – №8. – 39-43.

Вадим Стрієлковськи,
доктор економічних наук, професор,
кафедра сільськогосподарської та ресурсної економіки,
Каліфорнійський університет, Празька Бізнес школа,
м. Берклі, Сполучені Штати Америки,
Інна Юріївна Гришова,
доктор економічних наук, професор,
Центр наукових досліджень, Празька Бізнес Школа,
вул. Веріхова, м. Прага, Чеська Республіка,
Марина Юріївна Щербата,
Кандидат економічних наук, доцент,
кафедра економіки та міжнародних економічних відносин,
Міжнародний гуманітарний університет,
вул. Фонтанська дорога, 33, Одеса, Україна

«ХИЖАЦЬКІ» ВИДАВНИЦТВА ТА СПИСОК БІЛЛА: УРОКИ ДЛЯ КРАЇН,
ЯКІ АДАПТУЮТЬСЯ ДО НОВИХ КРИТЕРІІВ ОЦІНКИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Академічне видання є важливим як для наукових працівників, так і для науково-освітніх установ, оскільки відіграє важливу роль в інституційній оцінці та рейтингу. У більшості країн бажані академічні результати представляють публікації в журналах, індексованих в базах даних Scopus та Web of Science. Проте навіть деякі з цих журналів були включені до так званого «Beall's List», блогу, який стверджував, що він містить список «хижих» журналів з відкритим доступом (наприклад, журнали, що публікують наукову дурницю за гроші). Чеська Республіка була однією з країн Східної Європи, яка сильно постраждала від цього явища. За деякими оцінками, за період з 2009 по 2013 рр. багато чеських університетів та науково-дослідних установ отримали від Міністерства освіти, молоді та спорту Чехії близько 2 млн. доларів за статті та монографії, опубліковані «хижацькими» видавцями. Хоча Scopus і Web of Science залишаються основним критерієм вибору журналів у Чеській Республіці, деякі критики намагаються підірвати престиж цих баз даних. Проте стає очевидним, що віддалені від Scopus та Web Science з метою створення місцевих стандартів публікації можуть призвести до ситуації, коли невелика група місцевих науковців прийме рішення про те, які статті (і які журнали) є добрими та поганими, і, отже, контролювати академічну кар’єру та просування по службі на власну користь.

 академічна публікація, наукометрика, хижі журнали, список Билла, Scopus, Web of Science.

1. Beall J. Predatory journals and the breakdown of research cultures / J. Beall // Information Development. – 2015. – 31(5). – P. 473-476. doi:10.1177/0266666915601421.
2. Beall J. Predatory publishers are corrupting open access / J. Beall // Nature. – 2012. – 489(7415): 179. doi:10.1038/489179a
3. Grancay M. Publish or perish: how Central and Eastern European economists have dealt with the everincreasing academic publishing requirements 2000-2015 / M. Grancay, J. Vveinhardt, E. Sumilo // Scientometrics. – 2007. – 3. – 1813-1837. doi: 10.1007/s11192-017-2332-z
4. Beall J. What I learnedfrompredatorypublishers / J. Beall // Biochemiamedica: BiochemiaMedica. – 2017. – 27(2). – 273-278. doi: http://dx.doi.org/10.11613/BM.2017.029
5. Vědažije // Vysokéškolyčerpalyprostředky z MŠMT zadiplomovéprácepřetištěnéjakoodbornéknihy (Universities received money from the Ministry of Education, Youth and Sport for diploma theses printed as scientific monographs). – 2016. – Режим доступу: http://vedazije.cz/node/5101. Accessed on: 30.09.2017
6. Stöckelová T. Sociological imagination for Future ESA Conferences / T. Stöckelová // SociologickycasopisCzech Sociological Review. – 2016. – 52(3). – P. 403-404 .
7. Smutný Z. Predatory Open Access Publishers and other Dangers to Today’s Scientific Community / Z. Smutný, V. Řezníček // Acta InformaticaPragensia. – 2015. – 4(2). – 182-200. doi: 10.18267/j.aip.69
8. Gryshova I. Yu. Implementing Cluster Forms Into National Education Development Strategy / I.Yu. Gryshova, V.A. Zamlynskyi, T. L. Shestakovska // Science and education. – 2017. – 5. – P. 56-61.