// Наука і освіта. – 2017. – №7. – 11-15.

Вікторія Євгенівна Коваленко,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри корекційної освіти та спеціальної психології,
Харківська гуманітарно-педагогічна академія,
пров. Руставелі, 7, м. Харків, Україна

ПРОГРАМА КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ЕМОЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РОЗУМОВО
ВІДСТАЛИХ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

У статті розглядається проблема корекції порушень змістового та інструментального компонентів емоційного розвитку розумово відсталих молодших школярів, які навчаються в освітньому середовищі індивідуальної форми навчання. Освітнє середовище розглядається як система корекційного впливу на хід розвитку розумово відсталого учня шляхом створення спеціальних умов (просторово-предметних, психодидактичних, соціальних), що сприяють збереженню його здоров’я та формуванню особистості як цілісної структури в єдності таких її компонентів, як пізнавальні процеси й емоційно-вольова сфера, досвід (знання, уміння, навички, звички), потреби, інтереси, цілі та мотиви. Освітнє середовище індивідуальної форми навчання втрачає свою адаптивність, адже у ньому обмежуються умови для успішного присвоєння елементів культури розумово відсталою дитиною з урахуванням її вікових особливостей, внутрішніх ресурсів і можливостей, що негативно впливає на емоційний розвиток дітей. Тому корекція змістового й інструментального компонентів емоційного розвитку виступає важливою передумовою покращення процесу соціалізації розумово відсталих молодших школярів, нормалізації контактів із оточенням та гармонізації розвитку їхньої особистості. Метою статті є теоретичне обґрунтування комплексної програми корекції емоційного розвитку розумово відсталих молодших школярів – учнів індивідуальної форми навчання. Шляхом аналізу літературних джерел, обґрунтування, а також концептуалізації теоретичного змісту та узагальнень наукових здобутків у статті наведено комплексну програму корекції порушень емоційного розвитку шляхом організації процесу корекційно-розвивального впливу на емоційну сферу з використанням технологій прямого й опосередкованого впливу. Технологія прямого впливу спрямовується на корекцію та розвиток емоційної сфери розумово відсталих молодших школярів, актуалізацію компенсаторних можливостей і передбачає проведення занять програми індивідуально-групової корекції в аспекті поведінкового підходу психокорекції. Технологія опосередкованого впливу спрямовується на максимальну реалізацію корекційних можливостей освітнього середовища індивідуального навчання (домашніх умов). Вона передбачає перебудову просторово-предметних, психодидактичних та соціальних умов, які побічно впливають на гармонізацію змістових та інструментальних компонентів емоційного розвитку. Ефективність запропонованої програми доведено шляхом її впровадження в освітніх закладах з учнями індивідуальної форми навчання з розумовою відсталістю.

емоційний розвиток, розумова відсталість, індивідуальна форма навчання, корекція, програма.

1. Коваленко В. Є. Результати впровадження програми корекції порушень емоційного розвитку в учнів індивідуальної форми навчання з розумовою відсталістю / В. Є. Коваленко // Актуальні питання корекційної освіти (педагогічні науки) : збірник наукових праць у 2 т. / за ред. В. М. Синьова, О. В. Гаврилова. – Кам’янець-Подільський : ПП Медобори-2006, 2015. – Вип. 6. – Т 2. – С. 89-98.
2. Психологія / О. В. Винославська, О. А. Бреусенко-Кузнєцов, В. Л. Зливков. – К. : ІН- КОС, 2005. – 351 с.
3. «Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах від 12.01.2016 № 8» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0184-16.
4. Синьов В. М. Психологія розумово відсталої дитини / В. М. Синьов, М. П. Матвєєва, О. П. Хохліна. – К. : Знання, 2008. – 359 с.
5. Слепович Е. С. Работа с детьми с интеллектуальной недостаточностью. Практика специальной психологии / Е. С. Слепович, А. М. Поляков. – СПб. : Речь, 2008. – 247 с.
6. Шипицына Л. М. Необучаемый ребенок в семье и обществе. Социализация детей с нарушением интеллекта / Л. М. Шипицына. – СПб. : Речь, 2005. – 477 с.

// Наука і освіта. – 2017. – №7. – 16-21.

Наталя Юріївна Цибуляк,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри прикладної психології та логопедії,
Бердянський державний педагогічний університет,
вул. Шмідта, 4, м. Бердянськ, Україна

ТИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ МАЙБУТНІХ
ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Основою пізнання та розуміння індивідуальних особливостей дітей виступає професійна спостережливість вихователів дошкільних навчальних закладів. Тільки спостережливі педагоги здатні до гуманізації та індивідуалізації освітнього процесу, їхня діяльність характеризується успішністю, ефективністю та результативністю. Тому одним із завдань фахової підготовки компетентних вихователів має бути розвиток їхньої професійної спостережливості. Для цього важливо визначити та характеризувати її типи. Для досягнення мети та розв’язання поставлених завдань було використання комплексу методів: теоретичних (аналіз, синтез, узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження); емпіричних (спостереження, опитування та тестування); статистичних (порівняльний та кореляційний аналіз); інтерпретаційних (аналіз, синтез, систематизація отриманих даних). Учасниками експерименту стали 234 студенти III і IV років навчання напряму підготовки 6.010101 «Дошкільна освіта». Професійну спостережливість варто розглядати як професійно важливу якість майбутніх вихователів, сутність яка полягає у фіксації та інтерпретації суттєвих, характерних і навіть малопомітних зовнішніх проявів індивідуальних особливостей суб’єктів освітнього процесу дошкільних навчальних закладів (дітей, батьків, педагогів). Її функціями є: дослідницька, організаторська, стимулювальна, прогностична, контрольна, регулювальна та коригувальна. Структурними компонентами професійної спостережливості майбутніх педагогів і критеріями її визначення є: мотиваційно-цільовий (критерій – сформованість професійні мотивів і цілей її прояву), когнітивний (критерій – розвиненість пізнавальних процесів) і операційний (критерій – сформованість необхідних і достатніх способів дій). Отримані експериментальні дані дали можливість уперше визначити та схарактеризувати типи професійної спостережливості майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів (проникливий, нормативний, потенційний та поверховий). Встановлено, що у студентів домінує потенційний тип, який проявляється у їхньому прагненні та можливості помічати індивідуальні особливості дітей (батьків, колег). Але майбутніх педагоги при цьому допускають помилки в процесі інтерпретації цих проявів. Це зумовлено недостатньою сформованістю здатності до визначення необхідних і достатніх розпізнавальних зовнішніх проявів особистості, їх диференціації, порівняння та інтерпретації. Ці особливості прояву професійної спостережливості майбутніх фахівців вказують на необхідність і можливість її цілеспрямованого розвитку на етапі фахової підготовки.

професійна спостережливість (прониклива, нормативна, потенційна, поверхова), професійно важлива якість, вихователь дошкільних навчальних закладів.

1. Бех І. Д. Виховання особистості : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / Іван Дмитрович Бех. – К. : Либідь, 2008. – 848 с.
2. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком : [моногр.] / Алексей Александрович Бодалев. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 200 с.
3. Маркова А. К. Психология труда учителя : [кн. для учителя] / Аэлита Капитоновна Маркова. – М. : Просвещение, 1994. – 192 c.
4. Цибуляк Н. Ю. Розвиток спостережливості майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів: теоретико-практичні аспекти : [монографія] / Наталя Юріївна Цибуляк. – Бердянськ : ФО-П Ткачук О. В., 2015. – 286 с.
5. Fawcett M. Learning through child observation / Mary Fawcett. – Jessica Kingsley Publishers, 2009. – 175 p.
6. Hobart Ch. A practical guide to child observation and assessment / Christine Hobart, Jill Frankel. – 4th edition. – Nelson Thornes, 2004. – 192 p.
7. Riddall-Leech Sh. How to observe children / Sheila Riddall-Leech. – Heinemann, 2005. – 162 p.
8. The power of observation / J. R. Jablon, A. L. Dombro, M. L. Dichtelmiller. – Teaching Strategies, 1999. – 134 p.

// Наука і освіта. – 2017. – №7. – 21-31.

Олексій Якович Чебикін,
доктор психологічних наук, професор,
завідувач кафедри теорії та методики практичної психології,
Олена Юріївна Косьянова,
кандидат психологічних наук, викладач кафедри теорії та методики практичної психології,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

СХИЛЬНІСТЬ ДО ОБМАНУ ЗА ПОКАЗНИКАМИ МЕТОДИКИ
ЕМОЦІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ ТА ПОЛІГРАФНОГО ОБСТЕЖЕННЯ

У дослідженні було виділено три етапи у становленні поліграфного методу: етап пошуку ознак, які можуть характеризувати схильність особистості до обману; етап побудови окремих методик, орієнтованих на виявлення обману; етап створення та впровадження комплексної апаратної поліграфної методики. Побудовано теоретичну модель структури поліграфного дослідження, яка складається з трьох груп категорій і понять, що використовуються при організації, проведенні, отриманні результатів та інтерпретації даних: фізіологічних, що характеризують закономірності перебігу даних процесів; психологічних, що відображають істотні властивості та відносини; інструментально-технічних, що відображають специфіку поліграфного методу. На основі узагальнення існуючих підходів виділено «когнітивні теорії поліграфа» і «емоційно-вольові теорії поліграфа», які можуть використовуватися при інтерпретації отриманих даних. Побудовано поліграфний опитувальник діагностики схильності до обману, який дозволяє виділити і проаналізувати показники, що характеризують схильність до прихованого обману, вербального і загального обману. Аналіз первинних даних дозволив згрупувати обстежених випробовуваних за: статевою ознакою (чоловіки, жінки); напрямами підготовки фахівців (психологія, історія, фізика, судноводіння, образотворче мистецтво); ступенем вираженості схильності до обману (високий, середній, низький); типом емоційної зрілості (емпатійний, саморегуляціонний, експресивний, експресивно-емпатійний). На основі даних кореляційного аналізу загальної вибірки встановлено, що найбільшою кількістю зв’язків володіє інтегративний показник схильності до обману, який досить тісно пов’язаний з показниками, що визначають емоційну зрілість, і її компонентами – емоційною експресивністю, емоційною саморегуляцією і емпатією. Проведено міжгруповий факторний аналіз у групах із різним рівнем схильності до загального обману, який показав, що в залежності від його прояву відбуваються зміни в домінуванні того чи іншого компонента емоційної зрілості. Поглиблений аналіз показав, що в структурі емпатійного типу отримано високі взаємозв’язки між показниками схильності до обману й емоційної зрілості, що може вказувати на вірогідну оцінку схильності даного типу до обману. В цілому отримані результати підтверджують гіпотезу про те, що схильність до обману особистості може визначатися ознаками емоційної зрілості, основною з яких, згідно з отриманими результатами, виступає емпатійна складова.

поліграфне дослідження, типи емоційної зрілості, схильність до обману, діагностика схильності особистості до обману з урахуванням даних емоційної зрілості.

1. Алексеев Л. Психофизиология детекции лжи: Методология. / Л. Г. Алексеев. – М.: ООО «Галлея– принт», 2011. – 108 с.
2. Баришполець О. Т. Брехня в інформаційному просторі та міжособовій комунікації: монографія / О. Т. Баришполець; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. – Кіровоград: Імекс–ЛТД, 2013. – 648 с.
3. Варламов В. А. Детектор лжи / В. А. Варламов. – Краснодар, 2004. – 230 с.
4. Вихман А. А. Некоторые особенности индивидуальности лжецов юношеского возраста / А. А. Вихман // Сиб. пед. журн. – 2010. – № 11.
5. Гельгорн Э., Луфборроу Дж. Эмоции и эмоциональные расстройства. Нейрофизиологическое исследование / Э. Гельгорн, Дж. Луфборроу / перевод с английского О.С. Виноградовой, под редакцией и с предисловием действ. члена АМН П.К. Анохина. – М.: Мир, 1966. – 673 с.
6. Дубровский Д. И. Обман. Философско–психологический анализ, 2-е доп. издание / Д. И. Дубровский. – М.: Канон + РООИ «Реабилитация», 2010. – 336 с.
7. Жданова О. О. Психологические особенности понимания лжи Текст / О. О. Жданова // Вестник Российского гуманитарного научного фонда. – М., 1998. – № 4. – С. 183-189.
8. Журин С. И., Алюшин М. В. Обзор современных полиграфов / С. И. Журин, М. В. Алюшин. – Мир и безопасность. – 2003. – №2.
9. Знаков В. В. Западные и русские традиции в понимании лжи: размышления русского психолога над исследованиями Пола Екмана / В. В. Знаков. – СПб: Питер, 1999. – 272 с. – (Серия «Мастера психологии»).
10. Изард К. Е. Психология эмоций / К. Е. Изард. – СПб: Питер, 2000. – 454 с.
11. Ильин Е. П. Психология общения и межличностных отношений / Е. П. Ильин. – СПб: Питер, 2013. – 576 с.
12. Князев В., Варламов Г. Полиграф и его практическое применение: учеб. пособие / В. Князев, Г. Варламов. – М.: «Принт–Центр», 2012. – 859 с.
13. Кочарян О. С. Емоційна зрілість особистості: дослідження феномену / О. С. Кочарян, М. А. Півень // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського: збірник наукових праць / за ред. С.Д. Максименка, Н.О. Євдокимової. – Т. 2. – Вип. 9. – Миколаїв: МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2012. – С. 140-144.
14. Лесли И. Прирожденные лжецы. Мы не можем жить без обмана; пер. с англ. / И. Лесли. – М.: Рипол Классик, 2012. – 351 с.
15. Лурия А. Р. Природа человеческих конфликтов: Объективное изучение дезорганизации поведения человека / Лурия А. Р. / Под общей ред. В.И. Белопольского. – М.: «Когито–Центр», 2002. – 527 с.
16. Максименко С. Д. Психологія особистості: підручник / С. Д. Максименко, К. С. Максименко, М. В. Папуча. – К.: ТОВ «КММ», 2007. – 296 с.
17. Мотлях О. І. Поліграф: наукова природа по- ходження, нормативно–правове регулювання та допустимі межі застосування: монографія / О. І. Мотлях. – К.: Освіта України, 2012. – 394 с.
18. Никитина Е. В. Ложь и обман: проблема понятийного разграничения / Е. В. Никитина // Психологическое обеспечение национальных проектов развития общества: опыт, инновационные технологии, ментальные барьеры: материалы международного конгресса. – М.; Кострома: КГУ им. Н.А. Некрасова, 2008. – С.275-277.
19. Никитина Е. В. Теоретические аспекты феномена лжи / Е. В. Никитина // Социальная психология XXI столетия / Под. ред. В.В. Козлова. – Ярославль, 2002. – С. 274-276.
20. Орлов Ю. К., Холодный Ю. И. Судебно– психофизиологическая экспертиза с применением полиграфа: проблема допустимости / Ю. К. Орлов, Ю. И. Холодный // Вестник Академии экономической безопасности МВД России. – 2009. – № 12. – С. 83-88.
21. Павлов И. П. Рефлекс свободы / И. П. Павлов. – СПб: Питер, 2001. – 424 с.
22. Пеленицын А. Б. Так что же все–таки определяет полиграф? / А. Б. Пеленицын, А. П. Сошников, О. В. Жбанкова // Вестник криминалистики. – М., 2011. – Вып. 2 (3). – С. 7-18.
23. Поповичев С. В. Легко солгать тяжело. Инструментальная детекция лжи: от идеологии к технологии / С. В. Поповичев. – М., 2011. – 400 с.
24. Симонов П. В. Эмоциональный мозг / П. В. Симонов. – М.: Наука, 1981. – С. 20.
25. Фрай О. Ложь. Три способа выявления. Как читать мысли лжеца, как обмануть детектор лжи / О. Фрай. – СПб: Прайм–Еврознак, 2006. – 284 с.
26. Холодный Ю. И. О «едином научно–методическом подходе» к применению полиграфа / Ю. И. Холодный // Юридическая психология. – М.: Юрист, 2013. – № 1. – С. 11-13.
27. Чебикін О. Я. Становлення емоційної зрілості особистості: монографія / О. Я. Чебикін, І. Г. Павлова. – Одеса: СВД Черкасов, 2009. – 230 с.
28. Щербатых Ю. В. Искусство обмана: популярная энциклопедия / Ю. В. Щербатых. – Издательство «Эксмо–Пресс», 2002. – 720 с.
29. Экман П. Психология лжи [Telling Lies: Clues to Deceit in the Marketplace, Politics, and Marriage] / П. Экман. – СПб: Питер, 1999 (2000, 2003, 2008, 2009, 2010). – 270 с.
30. Экман П. Психология эмоций [Emotions Revealed: Recognizing Faces and Feelings to Improve Communication and Emotional Life] / П. Экман / пер. с англ. В. Кузин. – СПб: Питер, 2010. – 336 с. 
31. Bella M. DePaulo. Lying in Everyday Life / Bella M. DePaulo. Deborah A. Kashy, Susan E. Kirkendol, Melissa M. Wyer. and Jennifer A. Epstein. // Journal of Personality and Social Psychology. – 70(5). – 1998. – Р. 991–993.
32. Bok S. Lying: Moral choice in public and private life / S. Bok. – Sussex. – 1978. – 326 p.
33. Borland G.H., Raskin D.С. Detection of deception / G. H. Borland, D. С. Raskin // Electrodernial activity in psychological research. – N.Y.: Acad. Press, 1973. – P. 419-477.
34. Carson Th. L., Wokutch R.E., Cox J.E. An ethical analysis of deception in advertizing / Th. L. Carson, R. E. Wokutch, J. E. Cox // Contemporary moral controversies in business. – N.Y. – 1989. – P. 384- 394.
35. Ekman, P. & Frank, M.G. Lies That Fail / P. Ekman. & M. G. Frank // In Lewis, M. & Saarni, C. (Eds.) Lying and deception in everyday life. – New York: Guilford Press, 1993. – P. 184–200.
36. Goleman D. Working with Emotional Intelligence / D. Goleman. – London: Bloomsburry Paperbacks, 2000. – 394 p.
37. Hopper R., & Bell R. A. Broadening the Deception Construct / Hopper R., & Bell R. A. // Quarterly Journal of Speech. – 70(3). – 1984 – P. 288- 302.
38. Koenigs M., Tranel D. Irrational Economic Decision – Making after Ventromedial Prefrontal Damage: Evidence from the Ultimatum Game / M. Koenigs, D. Tranel // The Journal of Neuroscience. – January 24. – 27(4). – 2007. – Р. 951-956.
39. Leeper R. W. Some needed developments in the motivational theory of emotions / R. W. Leeper // In: Nebraska symposium on motivation. – vol. 13. – Lincoln. – 1965. – pp. 26, 34-40, 44-46, 51-57, 65-66.
40. Levenson R. W. Emotion and automic nervous system activity in an Indonesian culture / R. W. Levenson, P. Ekman, K. Heider, & W. V. Friesin // Journal of personality and social psychology. – 62. – 1992. – Р. 927-988.
41. Lindskold S., Walters P. S., & Koutsourais H. Cooperators, Competitors, and Response to GRTT / S. Lindskold, P. S. Walters, & H. Koutsourais // Journal of Conflict Resolution. – 27. – no. 3. – September 1983. – P. 521-532.
42. Lykken D. Psychology and the lie detection industry / D. Lykken // Amer. Psychologist. – 1974. – V. 29. – P. 725-739.
43. National Research Council The Polygraph and Lie Detection. – Washington, DC: The National Academies Press, 2002.
44. Raymond Nelson. Scientific Basis for Polygraph Testing / Nelson Raymond // Polygraph. – 44(1). – 2015. – P. 28–61.
45. Von Eckhartshausen, Karl The Absolute Truth Lying the in the Center of the Mystery / Karl Von Eckhartshausen. – Kessinger Publishing, 2005. – 48 p.
46. Vrij A., Akehurst L. & Morris P. Individual differences in hand movements during deception / A. Vrij, L. Akehurst & P. Morris // Journal of Nonverbal Behavior, 21, 1997. – Р. 87-102.
47. Vrij A., Granhag P. A., Verschuere B. Detecting Deception: Current Challenges and Cognitive Approaches / A. Vrij, P. A. Granhag, B. Verschuere. – John Wiley & Sons, 2015. – 368 p.
48. Wilson G. Body Language: The Signals You Don't Know You're Sending, and How to Master Them / G. Wilson. – United Kingdom: Icon Books Ltd, 2016. – 240 pages.