// Наука і освіта. – 2017. – №7. – 102-106.

Світлана Володимирівна Цимбал,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри
англійської мови для технічних та агробіологічних спеціальностей,
Національний університет біоресурсів і природокористування України,
вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, Україна

ПОДОЛАННЯ МОВНОЇ ТРИВОЖНОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Тривожність, яка виникає в процесі вивчення іноземної мови, відчуття напруженості та занепокоєння вважаються основним бар’єром, з яким зіштовхуються люди в усьому світі на шляху опанування іноземної мови. Вивчення явища іншомовної тривожності в контексті сучасної іншомовної освіти є дуже важливим, щоб допомогти студентам підвищити їхню впевненість та розвинути комунікативні навички у цільовій мові. У статті розглядаються такі дослідницькі питання: 1. Які причини можуть викликати тривожність студентів вишів стосовно вивчення англійської мови? 2. Які психологічні та педагогічні стратегії зменшення мовної тривожності серед студентів, що вивчають англійську мову, можна використовувати? Що стосується методології, то сучасне дослідження за своїм характером є якісним та описовим. В опитуванні (анкета за Horwitz et al.) взяли участь 86 студентів, які навчаються в Національному університеті біоресурсів і природокористування України, м. Київ. Результати цього дослідження чітко вказують на те, що, незважаючи на використання сучасних комунікативних підходів та методів викладачами університетів, студенти все ж відчувають тривожність у процесі вивчення англійської мови. Викладачі повинні відігравати важливу роль у зменшенні тривожності серед своїх студентів, створюючи теплу атмосферу в аудиторії та підвищуючи мотивацію студентів до вивчення англійської мови. Вони повинні допомогти своїм студентам впоратись з негативними настроями та неприємними відчуттями щодо вивчення англійської мови. Крім того, викладачі повинні формувати впевненість у студентів, позитивно їх налаштовувати та використовувати щобільше заохочень. Стратегії подолання іншомовної тривожності можуть включати ті, що допомагають студентам навчитися справлятися з контекстом, який провокує тривожність, й ті, що створюють менше стресу в процесі навчання. Для зменшення мовної тривожності у студентів, які вивчають іноземну мову, слід використовувати спеціальні тренінги, заняття, такі як пряме обговорення проблеми тривожності, спільну навчальну діяльність, техніки поступового розслаблення, глибокого дихання, медитації, заспокійливу музику та гумор, а також заохочувальні висловлювання.

іншомовна тривожність, англійська мова як друга мова, стратегії подолання іншомовної тривожності.

1. Gardner R. A student’s contribution to second language learning. Part II: affect variables / R. Gardner, P. MacIntyre // Language Teaching. – 1993. – № 26. – P. 1-11. [In English]
2. Hilgard E.R. Introduction to psychology (5th ed.) / E.R. Hilgard, R.C. Atkinson, R.L. Atkinson. – New York: Harcourt, 1971. [In English]
3. Horwitz E.K. Foreign Language Classroom Anxiety / E.K. Horwitz, M.B. Horwitz, J.A. Cope // The Modern Language Journal. – 1986. – Vol. 2. – P. 125-132. [In English]
4. Kagan S. Kagan cooperative learning / S. Kagan, M. Kagan. – San Clemente, CA: Kagan Publishing, 2009.
5. MacIntyre P.D. The subtle effects of language anxiety on cognitive processing in the second language / P.D. MacIntyre, R.C. Gardner // Language Learning. – 1994. – №44. – P. 283-305
6. Oxford R. Applying indirect strategies to the four language skills / R. Oxford // Language learning strategies: What every teacher should know. – Boston, MA: Heinle and Heinle, 1990. – P. 151-191.
7. Oxford R.L. Strategy research compendium: Language learning strategies in the context of autonomy / R.L. Oxford. – New York: Teachers College, Columbia University/ Tuscaloosa, AL: University of Alabama, 1999.
8. Young D.J. An investigation of students’ perspectives on anxiety and speaking / D.J. Young // Foreign Language Annals. – 1990. – №23(6). – P. 539-553.
9. Young D.J. New directions in language anxiety research / Young D.J. // Faces in a crowd: The individual learner in multisection courses. – MA: Heinle & Heinle, 1994.

// Наука і освіта. – 2017. – №7. – 107-114.

Оксана Василівна Ільїна,
аспірант кафедри ортопедагогіки та реабілітології,
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,
вул. Пирогова, 9, м. Київ, Україна

МЕТОД МОДЕЛЮЮЧОГО НАВЧАННЯ В КОМПЛЕКСНІЙ
ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ ОРТОПЕДАГОГІВ-РЕАБІЛІТОЛОГІВ

У статті розглядаються актуальні практичні аспекти проблеми формування психологічної готовності студентства факультетів корекційної освіти та вчителів загальноосвітніх шкіл до роботи з дітьми з порушеним розвитком у спеціальних закладах та закладах з інклюзивною та інтегрованою формами навчання. Метою та завданням наукової роботи є представлення спеціально розробленої тренінгової вправи з комплексу авторської програми, яка була експериментально апробована зі студентами II-IV курсів вищезазначених факультетів. Автором системно було поєднано методи моделюючого та ситуаційного навчання в парадигмі підготовки фахівців спеціальної (корекційної) освіти. Було розроблено критерії ефективності запропонованої методики, а саме: психолого-педагогічна практичність; спонукання до проактивності та необхідності приймати рішення; можливість узагальнення та застосування у широкому полі задач – підтвердили за своїми якісними показниками валідність представленої психолого-педагогічної тренінгової вправи та вказали на її можливість застосування як в курсі підготовки спеціалістів в галузі спеціальної освіти, так і для вчителів загальноосвітніх шкіл, в майбутньому – інтегрованих класів.

спеціальна освіта, ортопедагогіка, діти з порушеннями функцій опорно-рухового апарату, емоційний інтелект, моделююче навчання, тренінгова вправа.

1. Аслаева Р. Г. Стратегия социально-профессиональной подготовки дефектологов в педагогическом вузе: Авт-т дис. докт.пед.наук / Р. Г. Аслаева. − Ижевск, 2011 – 497 с.
2. Ільїна О.В. До питання про психологічну готовність майбутніх педагогів до фахової діяльності / О.В.Ільїна // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського університету імені Івана Огієнка / за ред.О.В.Гаврилова, В.І.Співака. – Вип.XXI в двох частинах, частина 2. Серія : соціально-педагогічна. – Кам’янець-Подільський: «П.П.Медобори-2006», 2012. – С.68-78.
3. Ільїна О.В. Дослідження емоційного інтелекту у процесі формування психологічної готовності майбутніх ортопедагогів-реабілітологів, дефектологів до роботи з людьми з порушеним розвитком. / О.В.Ільїна // Тези доповіді міжнародного конгресу зі спеціальної педагогіки, психології та реабілітології «Освіта дітей з особливими потребами: від інституалізації до інклюзії»:– «Вінниця-2016» – С.133-137.
4. Лодатко Є. О. Педагогічні моделі, педагогічне моделювання і педагогічні вимірювання: that is that? / Є.О. Лодатко // Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології. Вища освіта України: Теоретичний та науково-методичний часопис. У 2-х тт. − Вип 3. − 2011. − Т. 1. − С. 339-344.
5. Лисуренко Л.А. Формирование готовности к взаимодействию с особым ребенком у будущих педагогов-воспитателей специальных (коррекционных) учреждений: Авт-т дис… канд.пед.наук / Л.А. Лисуренко. – Москва. – 2004. – 20 с.
6. Мартинюк В.Ю. Соціальна педіатрія в Україні: концепція, завдання, перспективи / В. Ю. Мартинюк // Соціальна педіатрія. – 2011. – №1. – С. 17-23.
7. Ситуаційна методика навчання: теорія та прак- тика / Упор. Сидоренко О., Чуба В. // Програма поширення ситуаційної методики в Україні – К.:Центр інновацій та розвитку, 2001. – 256 с.
8. Чуйко О.В. Особистісне становлення суб’єктів професійної діяльності у соціономічних професіях / О.В. Чуйко. – К.: АДЕФ-Украина, 2013. – 280 с.
9. Шевцов А.Г. Обґрунтування ортопедагогіки. Зб. наук. праць Кам’янець-Подільського нац. ун. імені Івана Огієнка / Вип. IXX. Частина 1. Серія: соціально-педагогічна. – Кам’янець-Подільський: Медобори, 2012. – 462 с. – С. 274-284.
10. U.S. Department of Education.1990 To assure the free appropriate publik edukation of oil children with disabilities. Washigton, DC: U.S. Government Printing Office.
11. Kanner L. Child psuchiatr. IL:Thomas, 1957 − 27 c.
12. Psychological Problems of Cerebral Palsy Text.: a Simposium of the American Psychological Assosiation & The National Society for Crippled Children and Adults. Illinois, 1996. - 112 p.

// Наука і освіта. – 2017. – №7. – 115-119.

Любов Миколаївна Співак,
доктор психологічних наук, доцент кафедри теоретичної та консультативної психології,
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,
вул. Пирогова, 9, м. Київ, Україна

ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ЮНОСТІ

У статті охарактеризовано результати емпіричного дослідження трансформацій національної самосвідомості особистості за типами національної ідентичності в період юності. Трансформаційні тенденції розвитку національної самосвідомості юнацтва за типами національної ідентичності вивчалися за допомогою методики «Типи етнічної ідентичності» (авт. Г. У. Солдатова, С. В. Рижова). За кожним типом (позитивна національна ідентичність, національна індиферентність, націонігілізм, націоегоїзм, націоізоляціонізм, національний фанатизм) респондент міг набрати від –10 до +10 балів. Кількість набраних балів засвідчувала певні рівні: від –10 до –4 – низький; від –3 до 3 – середній; від 4 до 10 – високий. Контингент досліджуваних склали 1303 респонденти української національності 17-22 рр. (студенти вищих навчальних закладів із різних міст України). Встановлено, що загалом вікова динаміка розвитку національної самосвідомості особистості за типами національної ідентичності в юності є позитивною. Зокрема виявлено, що від 17 до 22 років незначною мірою збільшується кількість респондентів із національною самосвідомістю за типом «позитивна національна ідентичність» (норма). У них сформовано позитивний образ своєї нації та позитивне ставлення до неї, що узгоджуються з їх толерантним ставленням до інших націй. Також вони надають перевагу цінностям своєї нації. Окрім цього, зафіксовано, що несуттєво зменшується кількість досліджуваних із національною самосвідомістю за типами «націонігілізм», «національна індиферентність», «націоегоїзм», «націоізоляціонізм», «національний фанатизм» (трансформації). Їм властиві такі характеристики, як-от: неактуальність національності, цінностей і ознак своєї нації; невизначеність національної належності; надання переваги не нації, а іншим соціальним групам; схильність до дискримі- нації національних меншин чи до самоприниження перед представниками інших націй. Одержані результати можуть бути використані під час організації психологічного супроводу розвитку національної самосвідомості у студентів вищих навчальних закладів.

національна самосвідомість, типи національної ідентичності, трансформації, розвиток, особистість, юність.

1. Солдатова Г. У. Психология межэтнической напряженности / Г. У. Солдатова. – М. : Смысл, 1998. – 389 с.
2. Spivak L. N. Psychological Foundations for the Development of the Young Person’s National SelfConsciousness / L. N. Spivak // European Applied Sciences. – 2014. – № 1. – P. 94-96.

// Наука і освіта. – 2017. – №7. – 120-125.

Оксана Володимирівна Давидова,
здобувач Університету менеджменту освіти,
Національна академія педагогічних наук України,
практичний психолог вищої категорії,
Кременчуцький ліцей інформаційних технологій №-30 ім. Н. М. Шевченко,
вул. Олега Кошового, 3, м. Кременчук, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

У статті висвітлено результати емпіричного дослідження констатувального етапу дослідження психологічних особливостей впливу педагогічних стереотипів на професійну педагогічну діяльність учителя. У межах порівняльного аналізу за допомогою методів математичної статистики: T-критерію та непараметричного U- критерію Манна-Уітні для незалежних вибірок вирішуються емпіричні питання змісту та розвиненості процесуальної складової професійної педагогічної діяльності вчителя. Розглядається зміст структурних компонентів професійно-педагогічної діяльності в розрізі структурно-динамічної моделі впливу педагогічних стереотипів на професійну діяльність учителя, які включають відповідні критерії та їх показники. Розкрито процесуальний характер професійної педагогічної діяльності вчителя та проаналізовано відмінності в параметрах професійної компетентності вчителів, що пов’язані з ефективним її здійсненням та комунікативно-дидактичним потенціалом у залежності від різних педагогічних тактик, спрямованих вчителем на ефективну підтримку дидактичної комунікації в ситуаціях навчальної взаємодії. Розглядається структура професійної педагогічної діяльності в різноспрямованих групах учителів за дидактичною спрямованістю (фасилітативній, диференційно-орієнтованій та контролюючій) в залежності від гендерних характеристик та стажу перебування на посаді. Отримані результати дозволили сформувати висновки про те, що у більшості педагогів виявлено ступінь професійного благополуччя. Учителі 0проявляють інтерес до процесу, результатів своєї діяльності та задоволені собою й своїми можливостями, професійними якостями й місцем серед інших людей. Для працюючих педагогів у школі характерні емоційні перевантаження, що проявляються в нестабільності психоемоційних станів. Проте, в учителів високо розвинений комунікативний потенціал, здатність ефективно протистояти різноманітним труднощам у складних педагогічних ситуаціях. Існують статистично значущі зв’язки в параметрах професійної педагогічної діяльності вчителів різнорівневих груп за дидактичною спрямованістю. Гендерні характеристики та стаж перебування на посаді обумовлюють зміни в характеристиках дидактичної комунікації педагогів.

професійна педагогічна діяльність, підходи до професійної педагогічної діяльності, структура професійної педагогічної діяльності, компоненти професійної педагогічної діяльності, рівні розвитку досліджуваних властивостей, характеристики дидактичної комунікації, розвиток, гендерні характеристики.

1. Аминов Н. А. Диагностика педагогических способностей / Н. А. Аминов ; под общ. ред. М. Р. Гинзбурга. – М. : Ин-т практ. психологии. – Воронеж : МОДЭК, 1997. – 80 с.
2. Вознюк О. В. Розвиток вітчизняної педагогічної думки: синергетичний підхід : монографія / О. В. Вознюк ; за ред. проф. П. Ю. Сауха. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – 184 с.
3. Годфруа Ж. Что такое психология: в 2-х т. / Ж. Годфруа. – Изд. 3-е, стерео. ; пер. с фр. – М. : Мир, 2004. – Т. 2. – 376 с.
4. Давидова О. В. Специфіка педагогічної діяльності вчителя та особливості її розвитку / О. В. Давидова // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. пр. ; НАПН України, Ун-т менедж. освіти ; ред- кол. : О. Л. Ануфрієва [та ін] ; голов. ред. В. В. Олійник. – Київ : АТОПОЛ ГРУП, 2015. – Вип. 15(28). – С. 200-214.
5. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении / В. А. Кан-Калик. – М. : Просвещение, 1987. – 190 с.
6. Кузьмина Н. В. Педагогическое мастерство учителя как фактор развития способностей учащихся / Н. В. Кузьмина // Вопросы психологии. – 1984. – № 1. – С. 20-26.
7. Маркова А. К. Психология труда учителя: кн. для учителя / А. К. Маркова. – М. : Просвещение, 1993. – 192 с.
8. Наследов А. Д. Математические методы в психологи: учеб. пособие / А Д. Наследов. – СПб. : Речь, 2004. – 232 с.
9. Овчарова Р. В. Психологическая фасилитация работы школьного учителя: учеб. пособие / Р. В. Овчарова. – М., 2007. – 305 с.
10. Педагогічна майстерність : підруч. / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос [та ін.] ; за ред. І. А. Зязюна. – Київ : Вища шк., 1997. – 349 с.
11. Резапкина Г. В. Психологический портрет учителя: опыт самодиагностики / Г. В Резапкина., З. В. Резапкина // Психология и школа. – 2009. – №1. – С. 64-75.
12. Семиченко В. А. Психологія педагогічної діяльності: навч. посіб. В. А. Семиченко. – Київ : Вища шк., 2004. – 335 с.
13. Щедровицкий Г. П. Принципы и общая схема методологической организации системно-структурных исследований и разработок / Г. П. Щедровицкий // Системные исследования. Методологические проблемы: ежегодник. – 1981. – М. : Наука, 1981. – С. 193-0227.