2017-6-doc

Бородієнко О. В. Метод Т.Сааті в моделюванні професійної компетентності керівників.

// Наука і освіта. – 2017. – №6. – 167-171.

DOI:

Олександра Володимирівна Бородієнко,
кандидат географічних наук, доцент,
завідувач лабораторії зарубіжних систем професійної освіти і навчання,
Інститут професійно-технічної освіти НАПН України,
пров. Віто-Литовський, 98а, м. Київ, Україна

МЕТОД Т.СААТІ В МОДЕЛЮВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКІВ

АНОТАЦІЯ:

У статті представлено результати дослідження компонентної структури професійної компетентності керівників (на прикладі керівників структурних підрозділів з продажу послуг та обслуговування споживачів підприємств сфери зв’язку). Обґрунтовано підходи до моделювання професійної компетентності – на основі функціонального (декомпозиція функціональних обов’язків керівника на окремі бізнес-процеси; виявлення поведінських проявів, здатностей, особистісних якостей, рівня готовності, які є необхідними для ефективного виконання функціональних обов’язків за окремими бізнес-процесами) та структурного критеріїв (когнітивний компонент – специфічні професійні знання; діяльнісний компонент – професійні уміння та навички; мотиваційний компонент – мотивація особистості до виконання функціональних обов’язків та професійного розвитку; ціннісний компонент – професійні установки, цінності); особистісний компонент – професійно важливі особистісні якості, необхідні для ефективного здійснення професійних обов’язків). З використанням методів теоретичного аналізу, експертних оцінок (методу критичних інцидентів, методики SERVQUAL, форсайту) було виявлено компонентну структуру професійної компетентності, яка включає мотиваційно-ціннісний, інтелектуально-когнітивний (професійні, психологічні, андрагогічні, організаційно-управлінські знання), операційно-діяльнісний (професійні, комунікативні, андрагогічні, організаційно-управлінські уміння) та особистісний компоненти. Для здійснення узагальнення й синтезу думок експертів та статистичної обробки отриманих результатів було використано метод попарних порівнянь, який дав змогу отримати вектори вагових коефіцієнтів компонентів професійної компетентності. Для виявлення вагових коефіцієнтів компонентів професійної компетентності було використано метод Т. Сааті, що дало змогу з’ясувати найбільш значущі компоненти професійної компетентності з метою моделювання та пріоритезації педагогічного впливу на досліджувану категорію керівників: інтелектуально-когнітивний та операційно-діяльнісний, натомість, мотиваційно-ціннісний та особистісний мають значно нижчі вагові коефіцієнти. Запропоновано підходи до виділення у змісті навчання аспектів, які сприятимуть розвитку професійних, організаційно-управлінських та андрагогічних умінь та професійних, організаційно-управлінських та андрагогічних знань як знаннєвої основи формування умінь. Педагогічний вплив з метою розвитку мотиваційно-ціннісного та особистісного компонентів доцільно здійснювати шляхом інтегрування в основні курси специфічних завдань, кейсів, вправ, які мають на меті розвиток необхідних для виконання функціональних обов’язків цінностей та професійно важливих особистісних якостей.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

професійна компетентність, керівник структурного підрозділу, підприємство сфери зв’язку, модель компетенцій, система розвитку професійної компетентності, внутрішньофірмове навчання персоналу.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коваль Л.В. Система професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до застосування загальнонавчальних технологій: дис...д-ра пед.наук: спец.13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Л.В. Коваль. – Бердянський державний педагогічний університет. – Бердянськ, 2010. – 538 с.
2. Маркова А. К. Психология профессионализма : [текст] / А. К. Маркова. – М.: Педагогика, 1996. – 256 с.
3. Саати Т. Л. Принятие решений. Метод анализа иерархий / Т. Л. Саати // Пер. с англ. Р.Г. Вачнадзе: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bsuirhelper.ru/sites/default/files/2011/03/11/met/Tomas_Saati_- _Prinyatie_Resheii._Metody_analiza_ierarhii.1993.pdf
4. Саюк В.І. Професійна компетентність – основа розвитку сучасного викладача системи післядипломної педагогічної освіти / В.І. Саюк // Нова педагогічна думка, 2012. - №3 (71). – С.68-73.
5. Петренко Л.М. Теорія і методика розвитку інформаційно-аналітичної компетентності керівників професійно-технічних навчальних закладів: монографія / Л.М. Петренко. – Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2013. – 456 с.
6. Bartman D. The SHL Universal Competency Framework / D. Bartman // White Paper. – CEB, 2012. – 11 p.
7. Grobbelaar R. Critical Competencies to Promote a Customer Service Core Capability in a Human Resources Call Centre / R. Grobbelaar, G. Roodt, A. Venter // SA Journal of Human Resource Management. – 2004. – P.16-24.
8. Sectoral Dictionary of Competencies. Telecommunications. – International Institute of Telecommunications, 2012. – Montreal, Quebec. – 72 p.
9. UN Competency Development – a Practical Guide. – UN Office for Human Resources Management, 2010. – 194 p.

Наконечна О. В., Рудень Д. М., Сопівник Р. В. Регіональні та вікові особливості самооцінки сучасної української молоді.

// Наука і освіта. – 2017. – №6. – 172-180.

DOI:

Ольга Володимирівна Наконечна,
кандидат педагогічних наук,
кафедра соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті,
Денис Миколайович Рудень,
кандидат політичних наук, кафедра історії та політології,
Національний університет біоресурсів і природокористування України,
вул. Генерала Родімцева, 19, м. Київ, Україна,
Руслан Васильович Сопівник,
доцент, доктор педагогічних наук, кафедра педагогіки,
Національний університет біоресурсів і природокористування України,
вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, Україна

РЕГІОНАЛЬНІ ТА ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
САМООЦІНКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

АНОТАЦІЯ:

Успішне входження особистості в соціум, оволодіння соціальним досвідом та самореалізація значною мірою залежать від адекватності оцінки себе, своїх можливостей, задатків. Здатність пізнати себе, оцінити та реалізувати – одне із найважливіших завдань людини. Метою дослідження є діагностика адекватності самооцінки дітей підліткового і юнацького віку з різних регіонів України та узагальнення факторів впливу на формування самооцінки особистості. Проведено дослідження самооцінки зазначених категорій шляхом використання методики «Експрес-діагностика рівня самооцінки». Результати експериментальної роботи свідчать, що 41% сучасної української молоді мають неадекватну самооцінку. Діагностика самооцінки молоді в розрізі вікових груп дає підстави стверджувати, що і в підлітковому, і в ранньому юнацькому віці переважає адекватна самооцінка, хоча в першій групі кількість опитаних з нормативною самооцінкою дещо вища, ніж в другій, і становить 62%. Проте підлітків із завищеною самооцінкою виявилося більше на 3%, але в той же час на 7% менше із заниженим її рівнем. Кількість дітей з адекватною самооцінкою у сільській місцевості менша, ніж у міській, і притаманна 52% дітей, тоді як у міській – 61%. Проте у сільській місцевості вдвічі менша кількість дітей із завищеним рівнем самооцінки. Разом із тим, на сільських територіях 45% дітей мають занижену самооцінку, тоді як у містах ця кількість становить третину. Результати опитування засвідчили певні відмінності у структурі рівнів самооцінки в розрізі окремих регіонів. Так, найвищий рівень адекватної самооцінки у респондентів Харківської та Сумської областей і становить 68%, столичного регіону і області – 60%, окремих районів Луганської області – 57%, Тернопільської області – 51%. Рівень завищеної самооцінки знаходиться в межах 2-8%, зокрема, найбільша кількість дітей за цим рівнем – мешканці столиці і окремих районів Луганщини, найменша – Харківщини і Сумщини. А з рівнем заниженої оцінки найбільша кількість дітей, які мешкають у західних регіонах (44%) та окремих районах Луганської області (37%). Близько третини за цим показником – діти східних і центральних областей. Неадекватна самооцінка у значної частини сучасної молоді обумовлена соціально-політичними подіями в країні, регламентованим спілкуванням з батьками, відсутністю цілеспрямованого виховного батьківського впливу на особистість дитини, невпевненістю у виборі свого подальшого життєвого шляху, майбутньої професії, погіршенням матеріального становища, недостатнім рівнем розвитку інфраструктури у сільській місцевості та можливостями для самореалізації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

самооцінка, адекватна самооцінка, завищена та занижена самооцінка, соціалізація, діагностика самооцінки, вікові та регіональні особливості самооцінки, фактори впливу на самооцінку.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Александров Ю. В. Психологія розвитку : навч. посібник [Електронний ресурс] / Ю. В. Александров. – 2015. – Режим доступу : http://pidruchniki.com/77666/psihologiya/psihologiya_ro zvitku. – Назва з екрану.
2. Бабаян Ю. Особливості формування самооцінки молодшого школяра / Ю. Бабаян, Н. Тимченко // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. – 2014. – Вип. 2.12. – С. 26–30. – (Серія «Психологічні науки»).
3. Гриневич Л. Вступна кампанія 2017 [Електронний ресурс] / Л. Гриневич. – 2017. – Режим до- ступу : http://mon.gov.ua. – Назва з екрану.
4. Гринечко А. Я. Співвідношення рівнів тривожності та самооцінки сучасної молоді / А. Гринечко // Молодіжна політика: проблеми та перспективи : зб. матер. VI міжнар. наук.-практ. конф., Дрогобич, 15-16 травня 2009 р. / наук. ред. С. А. Щудло. – Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. Івана Франка, 2009. – С. 272–276.
5. Дивисенко К. С. Динамика ценностей школьников (По материалам автобиографий и сочинений) / К. С. Дивисенко // Социологические исследования. – 2008. – № 8. – С. 118-122.
6. Заміщак М. І. Психологічні умови становлення моральної самооцінки молодших школярів : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Заміщак Марія Ігорівна. – Дрогобич, 2014. – 268 с.
7. Заморуєва В. В. Діти без сімї: підготовка до життя / В. В. Заморуєва. – К. : Шкільний світ, 2011. – 128 с.
8. Калюжна Є. Вплив самооцінки особистості на її академічну успішність у молодшому шкільному віці / Є. Калюжна, М. Шевергіна // Молодий вчений. – 2016. – № 5 (32). – С. 559-563.
9. Качинська А. Чинники впливу на розвиток самоставлення у підлітковому віці / А. Качинська // Освіта та розвиток обдарованої особистості. – 2013. – № 8-9 (15-16). – С. 105-107.
10. Легенька Ю. В. Дослідження зв’язку мотивації досягнення та самооцінки учнів ПТНЗ / Ю. В. Легенька, Г. П. Шукалюк // Сучасна освіта і наука в Україні: традиції та інновації. – Одеса : ГО «ІОМП», 2015. – С. 90-97.
11. Моніторинг інтеграції української системи вищої освіти в Європейський простір вищої освіти та наукового дослідження: моніторинг. дослідж. : аналіт. звіт / Міжнарод. благод. Фонд «Міжнарод. Фонд дослідж. освіт. політики» ; за заг. ред. Т. В. Фінікова, О. І. Шарова. – К. : Таксон, 2014. – 144 с.
12. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2016 рік [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу : http://www.minregion.gov.ua. – Назва з екрану.
13. Попелюшко Р. П. Психологічні умови подолання негативної самооцінки в юнацькому віці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Р. П. Попелюшко. – К., 2008 – 18 с.
14. Столярчук О. А. Вплив сім’ї на формування самооцінки дитини / О. A. Столярчук // «Розвиток особистості в умовах трансформаційного суспільства» : матер. міжнар. наук.-практ. конф., 13 грудня 2012 р., Київ. – К., 2012. – С. 423-426.
15. Україна в лідерах за ступенем охоплення населення вищою освітою [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vgolos.com.ua/news/ukraina_v_liderah_za_stupene m_ohoplennya_naselennya_vyshchoyu_osvitoyu_275476 .html. – Назва з екрану.
16. Френдзюк О. М. Самооцінка на шляху до життєвого успіху студентської молоді / О. М. Френдзюк // Управління в освіті : зб. матер. V міжнар. наук.-практ. конф., 14–16 квітня 2011 р. / Інститут інноваційних технологій і змісту освіти [та інші]. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2011. – С. 326-328.
17. Baumeister, R. F., Campbell, J. D., Krueger, J. I., & Vohs, K. D. (2003). Does high selfesteem cause better performance, interpersonal success, happiness, or healthier lifestyles? Psychological Science in the Public Interest, 4, 1-44.
18. Corwyn, R.F. (2000). The factor structure of global self-esteem among adolescents and adults. Journal of Research in Personality, 34, 357-379.
19. Demo, D. H., Small, S. A. & Savin-Williams, R. C. (1987) Family Relations and the Self-Esteem of Adolescents and Their Parents. Journal of Marriage and Family Vol. 49, No. 4, pp. 705-715.
20. Pickhardt, C. E. (2010) Adolescence and SelfEsteem Teach adolescents how to maintain healthy selfesteem. https://www.psychologytoday.com/blog/ survivingyour-childs-adolescence/ 201009/adolescence-and-self-esteem
21. Rosenberg, M. (1965). Society and the adolescent self-image. Princeton, NJ: Princeton University Press.

шаблон-укр

// Наука і освіта. – 2017. – №6. – 1.

DOI:

Тетяна Анатоліївна Кокнова,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри романо-германської філології,
ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»,
1, площа Гоголя, Старобільськ, Україна

ІМ

АНОТАЦІЯ:

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

ей.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

207 с

Troitska O. M., Averina K. S. Social Activeness of Young People: Dialogical Support in The Cultural and Educational Space.

// Наука і освіта. – 2017. – №6. – 5-11.

DOI:

Катерина Сергіївна Аверіна,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи,
соціальної педагогіки та дошкільної освіти,
Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького,
вул. Гетьманська, 20, м. Мелітополь, Україна,
Олена Михайлівна Троїцька,
кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, докторант,
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,
вул. Пирогова, 9, м. Київ, Україна

СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ МОЛОДІ: ДІАЛОГІЧНИЙ
СУПРОВІД У КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність статті зумовлена проблемною ситуацією, що склалася в культурно-освітньому просторі через те, що незмірно зростає активність молоді як суб’єкта цього простору, і недостатнім залишається рівень розуміння її значущості, сутності, можливостей і меж. Активність як феномен посідає чільне місце у гуманітарних розробках, в яких вона тлумачиться багатозначно і постає компаративно як така, що ототожнюється з іншими феноменами або явищами. Аналіз дослідницької літератури вимагає не тільки коректно визначити сутність соціальної активності, а й встановити вплив на її формування чинників культурно-освітнього простору, до яких слід віднести діалог як інформативно-екзистенціальну взаємодію суб’єктів з метою розуміння. На основі міждисциплінарної методології, феноменологічного підходу, методів дослідження (інтерпретація, порівняльний аналіз, синергетичний та ін.) та методик збору емпіричних даних (тестування, опитування, спостереження, інтроспекція тощо) установлена залежність розвитку соціальної активності Homo educandus від участі в розгортанні діалогічних стратегій культурно-освітнього простору. Діалогічний супровід представлено як підсилення соціальної активності (сукупність зусиль особистості щодо перетворення себе і соціуму), що відбувається за компонентами дії суб’єкта, за стадіями розгортання соціальної активності, за різними рівнями розвитку суспільства, за зростанням рівня свободи особистості.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

взаємодія, дія, діяльність, розуміння, соціальне, спілкування, суб’єкт, цінності.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коджаспирова Г. М. Словарь по педагогике / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Изд. центр «МарТ», 2005. − 448 с.
2. Косовець В. І. Розвиток соціальної активності молоді в умовах соціокультурного середовища села: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 “Соціальна педагогіка” / В. І. Косовець. – Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2009. – 23 с.
3. Людиномірність гармонізації культурно-освітнього простору особистості: методологія, експертиза та психолого-педагогічні рецепції: [монографія] / за заг.ред. Т.С. Троїцької. – Мелітополь: Видавничий будинок ММД, 2П2., 2012. – 378с.
4. Психологический словарь / под общ. науч. ред. П. С. Гуревича. − М.: ОЛМА Медиа Групп, ОЛМА ПРЕСС Образование, 2007. − 800 с.
5. Табачковський В. Г. Філософсько-антропологічна рефлексія та ії освітянське заломлення / В. Г. Табачковський // Філософія освіти. – 2005. - №2. – С.110–126.
6. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 576 с. – С. 429-430.
7. Цвих В. Ф. Соціальний діалог: основні підходи до визначення / В. Ф. Цвих, Д. В. Неліпа // Вісник Київського національного університету імені Т.Шевченка. – 2006. – Серія:Філософія. – Вип.81-83. – С.182-185.
8. Штомпка П. Социология. Анализ современного общества: пер. с польск. С. М. Червонной / П. Штомпка. – М.: Изд-во “Логос” , 2005. – 664 с.

Prima R. M., Desiatnyk K. V., Durmanenko O. L. Intensification of The “TEACHER-PUPIL-PARENTS” Triad Cooperation in Upbringing Junior Pupils’ Spirituality.

// Наука і освіта. – 2017. – №6. – 12-16.

DOI:

Раїса Миколаївна Пріма,
доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки,
Катерина Володимирівна Десятник,
кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки,
Оксана Леонідівна Дурманенко,
кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки,
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,
пр. Волі, 13, м. Луцьк, Україна

АКТИВІЗАЦІЯ СПІВПРАЦІ ТРІАДИ «ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ-БАТЬКИ»
У ВИХОВАННІ ДУХОВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

АНОТАЦІЯ:

У статті акцентується на необхідності співпраці тріади «вчитель-учень-батьки» у вихованні духовності молодших школярів як сутнісної якості особистості. Згідно з дослідницьким задумом, активізація співпраці у тріаді «вчитель-учень-батьки» спрямовується на вибудовування сім’єю і школою конструктивного діалогу у взаєминах із дитиною, який розглядається у дослідженні як умова повноцінного становлення особистості дитини, виховання її духовності у процесі взаємодії сім’ї і школи; ефективна форма навчання cпівпраці, партнерства у вихованні духовності молодших школярів. Мета статті полягає в аналізі теоретико-прикладних аспектів діалогу як конструктивної форми взаємин, навчання співпраці, партнерству у процесі взаємодії сім’ї та школи. Методи дослідження: теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація науково-методичної літератури з метою обґрунтування діалогу як ефективної форми навчання cпівпраці, партнерства вчителів, дітей, батьків у вихованні духовності молодших школярів; емпіричні: фрагменти педагогічного експерименту; опитування батьків. Проаналізовано наукові позиції щодо характеристики діалогу як багатогранного явища, унікального середовища становлення духовно зрілої особистості, що надає можливість людині набути здатності заглиблюватись у себе, усвідомлювати власні переживання, відкривати світ своїх почуттів, як універсальної характеристики особистісно-розвивальних освітніх технологій, основи повноцінного реального міжособистісного спілкування. Подаються фрагменти дослідницько-експериментальної методики виховання духовності молодших школярів, апробованої на формувально-збагачувальному етапі, спрямованому на оптимізацію родинно-дитячих стосунків, духовне збагачення середовища сім’ї і школи через використання «Уроків духовності», батьківсько-шкільну програму педагогічної взаємодії «Ми разом, ми партнери».

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

активізація, виховання духовності, діалог, партнерство, співпраця, тріада «вчитель-учень-батьки».

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Авдіянц Г. Г. Педагогічний вплив учителів і батьків на формування духовності молодших школярів / Г. Г. Авдіянц // Рідна школа. – 2001. – № 1. – С. 36-39.
2. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. – М. : Искусство, 1979. – 424 с.
3. Беx I. Д. Виховання особистості : У 2 кн. Кн. 2 : Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: навч.-метод. посіб. / I. Д. Беx. – К. : Либідь, 2003. – 344 с.
4. Десятник К. В. Уроки духовності : навч.-метод. посіб. / К. В. Десятник. – Луцьк : ПП Іванюк В.П., 2010. – 174 с.
5. Журба К. О. Вихованя духовності у підлітків в сучасній сім’ї та школі: дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / Катерина Олександрівна Журба. – К., 2000. – 261 с.
6. Каган М. С. О Духовном (опыт категориального анализа) / М.С. Каган // Вопросы философии. – 1985. – №9. – С. 91-102.
7. Кіян О. А. Батьківсько-вчительська взаємодія як чинник морально-духовного виховання молодших підлітків: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія та методика виховання» / О. А. Кіян. – К., 2010. – 20 с.
8. Радчук Г. К. Сімейне виховання (освітній тренінг для батьків) / Г. К. Радчук, О. В. Тіунова : навч.-метод. посіб. – Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2007. – 121 с.
9. Русакова Т. Г. Культуро-динамическая система содействия становлению духовного опыта ребенка : дис. … доктора пед. наук : 13.00.01 / Русакова Татьяна Геннадьевна. – Оренбург, 2006. – 454 с.
10. Сериков В. В. Образование и личность. Теория и практика проектирования педагогических систем / В. В.Сериков. – М. : Издательская корпорация «Логос», 1999. – 272 с.
11. Сівак Н. А. Налагодженя партнерської взаємодії між батьками та вчителями сучасної початкової школи / Н. А. Сівак // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології : наук. журнал / голов. ред. А. А. Сбруєва. – Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2015. – № 8 (52). – С. 410-419.
12. Pękala A. Rola rodziny w kształtowaniu systemu wartości u dzieci w wieku przedszkolnym / A. Pękala // Wychowanie w rodzinie. Tom XI (1/2015) / Ewy Jurczyk-Romanowskiej, Kamili Gandeckiej (red.). – Wrocław : DjaF, 2015. – S. 95-109.
13. Stepulak M. Z. Systemowe ujęcie osoby. Ciało – psychika – duchowość / M. Z. Stepulak // Ciało – Psychika – Duchowość : Integralna wizja człowieka / M. Z. Stepulak., J. Łukasiewicz (red.). – Lublin : Innovatio Press Wydawnictwo Naukowe Wyższej Szkoły Ekonomii i Innowacji w Lublinie, 2016. – S. 49-75.