Gregory Bedny. Activity Theory in The West as a Potential Approach For Applied Studies.

// Наука і освіта.  2017.  №11. 18-26.


DOI:

Григорій Бєдний,
доктор психологічних наук, професор,
Коледж Ессекс,
Університетський проспект, 303, Ньюарк, США


ТЕОРІЯ АКТИВНОСТІ НА ЗАХОДІ ЯК
ПОТЕНЦІЙНИЙ ПІДХІД ДЛЯ ПРИКЛАДНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ


АНОТАЦІЯ:

Теорію активності було розроблено в колишньому Радянському Союзі. Вона також отримала визнання на Заході, і особливо в США. У статті розглянуто основні поняття теорії активності та проаналізовано деякі труднощі, які західні вчені відчувають у їх тлумаченні та застосуванні теорії в науці та практиці. Переклад термінології теорії активності представляє значну проблему для її розуміння на Заході. В англійській мові немає відповідних лексем для передачі деяких понять з російської мови в рамках цієї теорії. Слова, що використовуються при перекладі, мають інше значення для англомовних людей. Практикуючі науковці на Заході стикаються з низкою труднощів при перекладі та тлумаченні різних понять та принципів теорії активності. Об’єкт дослідження плутають із цілями, дії плутають з діяльністю, органи тіла плутають з інструментами. Проблема перекладу між різними культурами є складним процесом, який вимагає теоретичного аналізу існуючої термінології та її порівняння з термінологією, яка використовується в психології на Заході. Спроби інтерпретувати теорію активності в англомовних країнах фахівцями у сфері соціокультурної діяльності мають певні обмеження, пов’язані не лише з проблемою перекладу термінології, а й самою теорією активності, яка сама по собі виходить з різних, суперечливих наукових шкіл. Теорія активності не може бути зведена ані до теорії розвитку вищих психічних функцій Л. Виготського, ані до теорії діяльності О. Леонтьєва.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

загальні, прикладні та системно-структурні теорії діяльності, концепція мети в психології, когнітивні та рухові дії, саморегуляція.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Austin, J. T., Vancouver, J. B. (1996). Goal construct in psychology: Structure, process and content. Psychological Bulletin, 120 (3), 338-375.
2. Bedny, G. Z., (1987). The psychological foundations of analyzing and design work process. Kiev, Ukraine: Higher Education Publishers.
3. Bedny, G.Z. Meister, D. (1997). The Russian Theory of Activity. Current Application to design and Learning. Lawrence Erlbaum Associates, Publishers. Mahwah, New Jersey.
4. Bedny, G. Z., Karwawski, W. (2007). A Systemic-Structural Theory of Activity. Application to Human Performance and Work Design. Taylor and Francis.
5. Bedny, G.Z. (2015). Application of SystemicStructural Activity Theory to Design and Training. CRC press, Taylor and Francis Group.
6. Bedny, G. Z., Karwowski, W., and Bedny, I. S. (2015). Applying Systemic-Structural Activity Theory to Design of Human-Computer Interaction Systems. CRC Press Taylor and Francis Group.
7. Brushlinsky, A. V. (1979). Thinking and Forecasting. Moscow; Thinking Press.
8. Cole, M., Maltzman, I., (Eds.) (1969). A Handbook of Contemporary Soviet Psychology. New York: Basic Books, Inc., Publishers.
9. Engestrom, Y. (1999). Activity theory and individual and social transformation. In Y. Engestrom, R. Miettinen, and R.-L. Punamaki (Eds.), Perspectives on Activity Theory. Cambridge, UK.: Cambridge University Press, pp. 19-38.
10. Kotik, M. A. (1978). Textbook of engineering psychology. Tallin, Estonia: Valgus
11. Konopkin, O. A. (1980), Psychological mechanisms of regulation of activity. Moscow: Science Publishers.
12.Locke, E. A., Lathman, G. P. (1990). Work motivation: the high performance cycle. In Kleinbeck, V. et al. (Ed.). Work Motivation: (pp. 3-26), Hillsdale,
13. Kuuiti, K. (1997). Activity theory as potential framework for human-computer interaction research. In B. A. Nardi (Ed.). Context and Consciousness: Activity Theory and Human-Computer Interaction. Cambridge, MA: The MIT Press, pp. 17-44.
14. Nardi, A. (1997). Context and Consciousness: AT and Human-Computer Interaction. Cambrigge, MA: The MIT Pres, pp. 17-44.
15. Ponomarenko, V. A., Zavalova, N. D. (1981). Readiness to act in emergency situation. Aviation and Aeronautics, 6, 10-14
16. Ponomarenko, V. V., Bedny, G.Z. (2011). Characteristics of Pilots’ Activity in Emergency Situations Resulting from Technical Failure. In G. Z. Bedny, W. Karwowski (Eds.). Human-Computer Interaction and Operators’ Performance. Optimizing Work Design with Activity Theory. pp. 223-254
17. Pervin, L. A. (1989). Goal concepts, themes, issues, and questions. In Pervin (Ed.) Goal Concepts in Personality and Social Psychology. Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, pp. 173-180.
18. Strelkov, Ju. K. (2007). Operationallymeaningful structures of professional experience. In V. A. Bodrov (Ed.). Psychological basis of professional activity. Logos Publisher. pp. 261-269.
19. Strelkov, Ju. K. (2007). Action as unit of psychological analysis of operator’s work. In V. A. Bodrov (Ed.). Psychological basis of professional activity. Logos Publisher. pp. 808-813.
20. Suchman, L. A. (1987). Plans and Situated Actions: The Problem of Human-Machine Interaction. Cambridge: Cambridge University Press.
21.Tolman, E. C. (1932). Purposive Behavior in Animals and Man. New York: Century.
22. Vancouver, J. T. (2005). Self-regulation in organizational settings. A tale of two paradigms. In M. Boekaerts, P. R. Pintrich, and M. Zeidner (Eds.). Handbook of Self-Regulation. San Diego, CA: Academic Press, pp. 303-341.
23. Vygotsky, L. S. (1978). Mind in Society. The Development of Higher Psychological Processes. Cambridge, MA: Harvard University Press.
24.Wertsch, V. (Ed.) (1981). The Concept of Activity in Soviet Psychology. New York: M. E. Sharpe, Inc., Armonk.
25.Zarakovsky G. M. (1966). Psychological Analysis of Work Activity; Logical-Probability Approach. Moscow: Science Publishers.
26.Zinchenko, V. P. (1972). On microstructural method of analysis of cognitive activity. Collection of works. All-Union Scientific Institute of Technical Esthetics.

Dr. Ercümend Ersanli, Canan Güven Şahin. Tolerance Level of University Students.

// Наука і освіта.  2017.  №11. 27-34.


DOI:

Еркюменд Ерсанли,
доктор філософії, доцент, факультет соціальних наук,
Самсунський університет 19 травня,
Курупеліт кампус 55139 Атакум, м. Самсун, Туреччина,
Джанан Гювен Шахін,
консультант-психолог,
Ліцей Чамлибель Анадолу,
Кепез, м. Анталія, Туреччина


ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ СТУДЕНТІВ


АНОТАЦІЯ:

У статті досліджено ступінь толерантності студентів університету у залежності від таких змінних: вік, стать, факультет, рівень прибутку та наявність братів чи сестер. В експерименті взяли участь 919 студентів факультетів педагогіки, інформатики, біології, фізики, математики, хімії, німецької, англійської, французької, турецької мов, психології, соціології, музичного виховання та образотворчого мистецтва. Дослідження прово- дилося за допомогою Особистісного опитувальника та Шкали толерантності. Встановлено, що рівень толерантності студентів у цілому є низьким, що пов’язано з особливостями соціальної сфери та культури, а також системи освіти. Причому респонденти з факультетів точних наук мали вищу толерантність у порівнянні зі студентами лінгвістичних факультетів та факультету образотворчого мистецтва. Хоча толерантність оцінювалася на індивідуальному рівні, ця тема повинна розглядатися з точки зору зовнішніх змінних. Гендерний аспект має визначальний вплив на рівень толерантності. Жінки виявилися менш толерантними. Для того, щоб підвищити рівень толерантності жінок, необхідно організувати спеціальні тренінгові заходи, спрямовані на підвищення самооцінки, вирішення внутрішньоособистісних проблем, управління гнівом та витривалістю, а також здійснення соціальних заходів, спрямованих на зміну культурних стереотипів та мислення. Необхідно також вжити заходів для вивчення зв'язку між рівнями толерантності та іншими емоційними станами, наприклад, тривожністю, гнівом, співчуттям, мотивацією та самооцінкою.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

толерантність, університет, студент, стать, факультет.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Adler, Alfred; YaşamaSanatı (Çev. KamuranŞipal) İstanbul:Say Yayıncılık, 2000.
2. Arıkan, Arzu; OkulöncesiDönemdeDeğerlerEğitimi (Ed. Arıkan, A.) Eskişehir: AnadoluÜniversitesiYayını No: 2301 AçıköğretimFakültesiYayını No: 1298, 1-26, 2011.
3. Botıveau, Bernard; Tolerance and Law: From Islamic Culture to Islamist Ideology Ratio Juris. Vol. 10 No. 1 March 1997 (61–74), 1997ç.
4. Çalışkan, Zekeriya, İşTatmini: Malatya’daSağlıkKuruluşlarıÜzerineBirUygulama, DoğuAnadoluBölgesiAraştırmaları, ss.9-18, 2005.
5. Dinç, Bülent; OkulöncesiDönemdeDeğerlerEğitimi (Ed. Arıkan, A.) Eskişehir: AnadoluÜniversitesiYayını No: 2301 AçıköğretimFakültesiYayını No: 1298, 73-95, 2011.
6. Ersanlı, E. (2011). HoşgörüveAsabiyetTestleÖlçülebilecekErişim : 10.03.2016, http://www.haber3.com/hosgoru-ve-asabiyet-testleolculebilecek-omu-ogretim-uyesi-psikolojik-danismanyrd-d-689580h.htm#ixzz42Ue19Tjx.
7. Geçtan, Engin; İnsanOlmak (17. Baskı) İstanbul: Remzi, 1996.
8. Hersch, Jeanne; Tolerance: Between Liberty and Truth, Diogenes, No. 176, Vol. 44/4, VVinter 1996.
9. Hökelekli, Hayati, Modern EğitimdeYeniBirParadigmaDeğerlerEğitimi, EğitimeBakışDergisi, EğitimBirSen, Yıl 6 sayı 18 s. 4-10, 2010.
10. Karasar, N. ;BilimselAraştırmaYöntemi, Ankara: Nobel yayınDağıtım, 2006.
11. Kula, Onur Bilge; Anadolu’daÇoğulculukveTolerans, İstanbul, TürkiyeİşBankasıKültür, 2011.
12. Pamuk, Akif; KarakterEğitimProgramlarıveEleştirisi: İnsanTemelliEvrenselAhlâkYasasıMümkünmü? DEM Dergi, yıl,1 sayı 1, 42- 47, 2003.
13. Schafer, Chelsea E. ve Shaw Greg M. (2009). The Polls—Trends Tolerance In The Unıted States Public Opinion Quarterly, Vol. 73, No.2, Summer 2009, pp. 404- 431.
14. TarhanNevzat; PsikolojikTaciz, İstanbul: TimaşYayınları, 2012.
15. Tepe, Harun; Etik (Ed. Kuçuradi, I. VeTaşdelen, D.) Eskişehir: AnadoluÜniversitesiYayını No: 2356 AçıköğretimFakültesiYayını No: 1353, 86-130, 2011.
16. Yiğit, Yaşar; PeygamberimizveHoşgörü, Ankara: DİB.2010.
17. Yörükan, Turhan; Semiyotik, FanatizmveTolerans, Ankara: Nobel yayın, 2007.

Александров Д. О., Охріменко І. М., Дрозд О. Ю. Особливості професійно-психологічної адаптації працівників національної поліції України до правоохоронної діяльності.

// Наука і освіта.  2017.  №11. 35-45.


DOI:

Денис Олександрович Александров,
доктор психологічних наук, доцент кафедри соціальної роботи,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
вул. Володимирська, 60, м. Київ, Україна,
Іван Миколайович Охріменко,
доктор юридичних наук, доцент,
професор кафедри юридичної психології,
Національна академія внутрішніх справ,
пл. Солом’янська, 1, м. Київ, Україна,
Олексій Юрійович Дрозд,
доктор юридичних наук, доцент,
т.в.о. завідувача докторантури та аспірантури,
Національна академія внутрішніх справ,
пл. Солом’янська, 1, м. Київ, Україна


ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ДО ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


АНОТАЦІЯ:

У статті наведено аналіз психологічних характеристик адаптивності працівників поліції шляхом дослідження провідних особистісних факторів, які пов’язані з професійною адаптацією до умов службової діяльності. Виходячи з того, що адаптованість виступає системоутворюючою складовою, яка пронизує всі компоненти як самої структури особистості, так і провідних сфер діяльності, піддаються детальному аналізу провідні зв’язки індивідуально-психологічних характеристик, що визначають її ефективність, а також з’ясовується, які з них залежать від рівня розвитку цієї якості. Це надає можливість визначити індивідуально-психологічні механізми розвитку професійної адаптованості працівника поліції, адже вона являє собою комплексну інтегративну якість, що формується на основі сукупних специфічних характерологічних особливостей психологічного профілю правоохоронця. Для реалізації поставлених завдань, на основі теоретичних підходів, було проведене емпіричне дослідження за допомогою семи психодіагностичних методик та 318 працівників поліції зі стажем роботи понад три роки. На основі інтерпретації результатів математико-статистичного опрацювання провідних кореляційних зв’язків показника адаптивності з іншими показниками методик, були виявлені індивідуально-психологічні якості, які безпосередньо визначають ефективність професійної адаптації. Такий підхід розгляду особистості поліцейського надав можливість вивчення якісних змін у її структурі, форм і тенденцій розвитку, причин її трансформації в умовах специфіки самої діяльності, через призму психологічних характеристик, які й виступають потенціалом її професійної адаптивності. Відтак, досліджуючи в структурі особистості працівника поліції відповідну сукупність рис, можна прогнозувати динаміку його професійної адаптації, результатом чого стає виникнення нової якості – професійної адаптованості.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

адаптація, адаптивність, особистість, працівник поліції, професійна діяльність, правоохоронна діяльність, індивідуально-психологічні якості


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Gerber G. L. Police personality: Theoretical issues and research. / G. L. Gerber, & K. C. Ward // Handbook of police psychology (pp. 421– 436). In J. Kitaef (Ed.). New York, NY: Routledge, 2011.
2. Ryan J. J. (2008). Temperament and character differences in police academy recruits: a pilot study / J. J. Ryan, J. M. Bartels, & D. S. Kreiner // Individual Differences Research, 6, 203-210.
3. Gupton H. M. (2011). Support and sustain: Psychological intervention for law enforcement personnel / H. M. Gupton, E. Axelrod, L. Cornell, S. F. Curran, C. J. Hood, J. Kelly, & J. Moss // The Police Chief, 78, 92-97.
4. Anshel M. H. An exploratory study on the effect of an approach-avoidance coping program on perceived stress and physical energy among police officers / M. H. Anshel, & T. M. Brinthaupt // Psychology. – 2014. – №5. – С. 676-687.
5. Levenson R. L. The Badge of Life Psychological Survival for Police Officers Program / R. L. Levenson, A. F. O’Hara, & R. Clark // International Journal of Emergency Mental Health. – 2010. – №12. – С. 95-101.
6. Gershon R. M. (2009). Mental, physical, and behavioral outcomes associated with perceived work stress in police officers / R. M. Gershon, B. Barocas, A. N. Canton, Li X., & D. Vlahov // Criminal Justice and Behavior, 36, 275–289. – Режим доступу: http://dx.doi.org/10.1177/0093854808330015.
7. Violanti J. M. Life expectancy in police officers: A comparison with the U.S. general population / J. M. Violanti, D. Fekedulegn, T. A. Hartley, M. Andrew, J. K. Gu, & C. M. Burchfiel // International Journal of Emergency Mental Health and Human Resilience. – 2013. – №15. – С. 217-228.
8. Hartmann H. Ego psychology and the problem of adaptation / H. Hartmann. – New York: International University Press, 1958.
9. Психологический словарь // [под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского]. – 2-е изд. пере- раб. и доп. – М. : Политиздат, 1990. – 494 с.
10. Платонов К. К. Структура и развитие личности : учеб. пособие / К. К. Платонов. – М.: Наука, 1986. – 252 с.
11. Березин Б.Ф. Психическая и психофизическая адаптация человека / Б.Ф. Березин. – Л. : Наука, 1988. – 295 с.
12. Реан А.А. Психология адаптации личности. Анализ. Теория. Практика / А.А. Реан, А.Р. Кудашев, А.А. Баранов. – СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2006. – 479 с.
13. Парсонс Т. О структуре социального действия / Т. Парсонс. – М. : Академический Проект, 2000. – 880 с.
14. Налчаджян А. А. Социально-психологическая адаптация личности / А.А. Налчаджян. – Ереван : Изд- во АН АрмСССР, 1988. – 262 с.
15. Шибутани, Т. Социальная психология / Т. Шибутани. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2002. – 544 с.
16. Carlan P. E. An examination of officer stress: Should police departments implement mandatory counseling? / P. E. Carlan, & L. S. Nored // Journal of Police and Criminal Psychology. – 2008. – №23. – С. 8-15. – Режим доступу: http://dx.doi.org/10.1007/ s11896-008-9015-x.
17. Colwell L. H. Police Officers’ cognitive appraisals for traumatic events: Implications for treatment and training / L. H. Colwell, P. M. Lyons, A. J. Bruce, R. L. Garner, & Miller R. S. // Applied Psychology in Criminal Justice. – 2011. – 7, 106-132.
18. Zavala E. Examining the offender victim overlap among police officers: The role of social learning and jobrelated stress / E. Zavala // Violence and Victims. – 2013. – №28. – 731-748. – Режим доступу: http://dx.doi.org/10.1891/0886-6708.VV-D-12-00066.
19. Chae M. H. Police suicide: Prevalence, risk, and protective factors / M. H. Chae, & D. J. Boyle // Policing: An International Journal of Police Strategies & Management. – 2013. – №36. – C. 91-118. – Режим доступу: http://dx.doi.org/10.1108/ 13639511311302498.
20. Сластенин В. А. Психология и педагогика: учебное пособие для студентов, обучающихся по непедагогическим специальностям / В. А. Сластенин, В. П. Каширин. – М.: Издательский центр Академия, 2001. – 480 с.
21. Дмитриева М.А. Психологические факторы профессиональной адаптации / М. А. Дмитриева // Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / [под ред. Г.С. Никифирова]. – СПб. : Изд-во СПб университета, 1991. – С. 43-60.
22. Дмитриев И.Д. Профессиональная адаптация : учеб. пособие / И.Д. Дмитриев. – М. : Просвещение, 1990. – 79 с.
23. Кудрявцев Т.В. Психология профессионального обучения и воспитания: учеб. пособие / Т.В. Кудрявцев / [под ред. Ю.Ф. Гущина]. – М. : Моск. энерг. ин-т, 1985. – 108 с.
24. Александров Д.О. Психологічна характеристика основних рівнів адаптації працівника органів внутрішніх справ до умов професійної діяльності / Д.О. Александров // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки : збірник наукових праць Київ- ського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2013. – № 4 (21). – С. 114-121.
25. Patterson G. T. Stress management interventions for police officers and recruits: a meta-analysis / G. T. Patterson, I. W. Chung, & P. W. Swan // Journal of Experimental Criminology. – 2014. – №10. – С. 487-513. – Режим доступу: http://dx.doi.org/ 10.1007/s11292- 014-9214-7.

Bevz H. M. Marital Role Expectations Based on Triangle by Steve Karpman

// Наука і освіта.  2017.  №11. 46-51.


DOI:

Галина Михайлівна Бевз,
доктор психологічних наук, доцент, завідувачка лабораторії психології спілкування
Інституту соціальної та політичної психології,
Національна академія педагогічних наук України,
вул. Андріївська 15, м. Київ, Україна


РОЛЬОВІ ЕКСПЕКТАЦІЇ У ПОДРУЖНІХ ВЗАЄМИНАХ ЗА ТРИКУТНИКОМ СТІВЕНА КАРПМАНА


АНОТАЦІЯ:

В статті представлено результати дослідження рольових експектацій у подружній взаємодії чоловіків та жінок згідно концепції «Драматичного трикутника» С. Карпмана. Актуальність теми обумовлена важливістю посилення психологічного інструментарію для аналізу подружніх взаємин, а також недостатністю представленості концепції «Драматичного трикутника» С. Карпмана на терені української науки. Результати дослідження розкривають особливості використання одруженими чоловіками та жінками рольової тріади «Драматичного трикутника» а також очікувань від партнера виконання цих ролей та їхнього рольового внеску щодо відчуття взаємопідтримки у подружніх стосунках. Встановлено статистично значущі гендерні відмінності у проявах рольової тріади «драматичного трикутника», що відображаються у явищі культивації у сімейній взаємодії ролі «Рятівника», значенні акту реєстрації шлюбу для актуалізації ролі «Рятівника», особливостях переключення ролей «Жертва» - «Переслідувач» та включення рольової тріади в побудову подружніх та батьківсько-дитячих взаємин. Доведено, що актуалізація у сімейній взаємодії ролі «Рятівника» зростає у чоловіків із показником віку, а у жінок ще із тривалістю подружнього життя та збільшенням кількості дітей (більше двох). Установлено, що для чоловіка включення ролі «Рятівника» пов’язано не з тривалістю сімейних взаємин, а з актом офіційної зміни статусу на одруженого. Натомість жінка більше вбачає романтики в неофіційних стосунках, де її очікування від чоловіка позиції «Рятівника» та його налаштованість на цю роль збігаються. Доведено, що роль «Жертви» у подружньому житті активізується в ситуації зниження рівня їхнього життєвого забезпечення, а «Переслідувача» - в ситуації конфліктної ситуації та антагонізму. Доведено, що стосунки взаємопідтримки у подружній парі та рольові позиції «Драматичного трикутника» є і різно-детермінованими, і гендерно-залежними, і такими, що по-різному представлені у розбудові двох типів сімейних стосунків – подружніх та батьківсько-дитячих. Це може формувати у чоловіків та жінок різну систему координат для оцінки ситуації їхньої взаємодії, змінюючи тим самим напрямок комунікативного процесу в системі «позиція – стосунки» і запускаючи рольовий паттерн «Драматичного трикутника».


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

подружня взаємодія, гендерні відмінності, стосунки, ролі, рольова позиція, «Драматичний трикутник».


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Андреева Т. В. Психология современной семьи. / Т. В. Андреева. – СПб. : Речь, 2006. – С.427-431.
2. Горностай П. П. Личность и роль: Ролевой подход в социальной психологии личности / П. П. Горностай – К.: «Интерпресс ЛТД», 2007. – 312 с.
3. Ніконова О. Ю. Розробка та стандартизація тесту «Драматичний трикутник». / О. Ю. Ніконова // Практ. психологія та соціальна робота. – 2011. – № 7. – С.39-44.
4. Ніконова О. Ю. Соціально-психологічні ознаки співзалежної особистості: ґендерний аспект [Текст] : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05 / О. Ю. Ніконова; Ін-т соц. та політ. психології НАПН України – К. : 2012. – 20 с.
5. Стюарт Я. Современный трансактный анализ / Я. Стюарт, В. Джонс. — СПб. : Социально-психологический центр, 1996. – 330 с.
6. Acey Choy. The Winners Triangle in the Transactional Analysis / Choy Acey // Journal Vol 20 (1) Jan 1990 – P. 40-46.
7. Furman W. Network of Relationships Questionnaire Manual / Wyndol Furman, Duane Buhrmester. – The University of Denver and the University of Texas at Dallas. – Режим доступу: http://www.midss.org/sites/default/files/network_of_relati onships_questionnaire_manual.6.21.2010.doc
8. Johnson, R. Skip. Escaping Conflict and the Karpman Drama Triangle. / R. Skip Johnson. – Режим доступу: https://www.linkedin.com/pulse/drama-trianglefinding-way-out-yuliya-kutichshev
9. Karpman M. D. Fairy tales and script drama analysis / M. D. Karpman // Transactional Analysis Bulletin. – 1968. – 26 (7). – P. 39-43.

Gromova I. O., Olifirovich N. I. Comparative Analysis of the Family Story Events of Alcohol and Drug Addicts

// Наука і освіта.  2017.  №11. – 52-58.


DOI:

Ірина Олексіївна Громова,
кандидат психологічних наук, завідувач лабораторії клінічної психології Інституту психології,
Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка,
Наталія Іванівна Оліфірович,
кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри
клінічної та консультативної психології
Інституту психології, Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка,
вул. Ф. Скорини, 13, м. Мінськ, Республіка Білорусь


ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОДІЙ СІМЕЙНОЇ ІСТОРІЇ У ЗАЛЕЖНИХ ВІД АЛКОГОЛЮ І НАРКОТИКІВ


АНОТАЦІЯ:

Поширення різних видів хімічної залежності у всьому світі, зниження віку першого вживання завдають масштабних збитків економіці і соціуму, погіршують демографічну ситуацію, знижують працездатність населення серед різних соціальних та вікових груп. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю вивчення співвідношення генетичних і середовищних детермінант у формуванні залежності від хімічних речовин. Дослідження причин виникнення і розвитку залежної поведінки вказують на поліморфізм факторів, що привертають до цього. Крім біологічних детермінант, сюди відносяться особистісні особливості і соціальне оточення. Особливе значення мають певні паттерни поведінки і події в історії сім'ї залежної особистості, дослідженню яких присвячено статтю. Метою роботи є виявлення життєвих подій залежного індивіда і його найближчого оточення для визначення показників, які можуть прогнозувати формування залежності від хімічних речовин. У якості методів було використано інтерв’ю для збору анамнезу та методика «Генограма» М. Боуена. Результатом дослідження стала побудова регресійних моделей з високою передбаччувальною потужністю для груп алко- і наркозалежних респондентів, що включають ряд незалежних змінних, таких як вік першого прийому, загроза життю в дитинстві, суїциди і судимості в поколіннях. Знайшла підтвердження гіпотеза, що найближче оточення грає одну з провідних ролей в підтримці раннього вживання, формуванні та збереженні залежності від психоактивних речовин. Аналіз сімейних історій показує, що наявність залежних членів у сім’ї, насильство та інші травматичні події завдають негативного впливу на функціонування всіх суб’єктів сімейної системи і можуть призвести до формування залежності від алкоголю або наркотиків у майбутньому. Отримані результати важливі для організації медичної, психологічної та соціальної допомоги аддиктів, а також для розробки профілактичних заходів для роботи з членами їхніх сімей.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

залежність, залежна особистість, сімейне оточення, події сімейної історії, психоактивні речовини.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Kaplan, G.I & Sadok, B.J. (1994). Klinicheskaya psihiatriya [Clinical psychiatry]: In 2 p. P. 1. Moscow: Medicine [in Russian].
2. Yastrebov, G.A., Krasilova, A.N. & Cherepanova, E.S. (2011). Vektoryi chelovecheskogo razvitiya v postsotsialisticheskih stranah Evropyi i SNG: opyit kolichestvennoy otsenki : preprint WP17/2011/02 (ch. 2) [The vectors of human development in the post-socialist countries of Europe and the CIS: the experience of quantitative assessment: preprint WP17 / 2011/02 (part 2).] Moscow: Publ. house of the Higher School of Economics [in Russian].
3. Lelevich, V.V. (2009). Prognozirovanie summarnogo kolichestva potrebiteley narkoticheskih i toksikomanicheskih veschestv, sostoyaschih na narkologicheskom uchete v Belarusi na period do 2020 goda [Forecasting the total number of consumers of narcotic and toxicomaniacal substances on narcological registration in Belarus for the period up to 2020] / Psihiatriya i sovremennoe obschestvo : materialyi III s'ezda psihiatrov i narkologov Respubliki Belarus, Minsk, 3-4 dekabrya 2009 g. – Psychiatry and modern society: materials of the III congress of psychiatrists and narcologists of Belarus, Minsk, December 3-4, 2009, 145-146 [in Belarussian]. 
4. Brunswick, A. F. & Messeri, P. (1986) Drugs, lifestyle, and health: a longitudinal study of urban black youth. Am. J. Public Health. Vol. 76, 1, 52-57.
5. Deschenes, E.P., Anglin, M. D. & Speckart, G. (1991). Narcotics addiction: related criminal careers, social and economic costs. Journal of Drug Issues, Vol. 21, iss. 2, 383-411.
6. Jacobs, G. A. & Neufeld, V. A. (1988). Personality and smokeless tobacco use. Addictive Behavior, Vol. 13, 13, 311-318.
7. Krai, A.N. [et al.] (1998). HIV seroprevalence among street-recruited injection drug and crack cocaine users in 16 US municipalities. Am. J. Public Health, Vol. 88, 1, pp. 108-113.
8. Ananyev, B.G. (2001). Chelovek kak predmet poznaniya [Man as an Object of Cognition]. St. Petersburg. : Piter [in Russian].
9. Loginova, N.A. (1985). Zhiznennyiy put cheloveka kak problema psihologii [Life Path of Man as a Problem of Psychology]. Voprosyi psihologii – Psychology issues, 1, 103-109 [in Russian].
10. Rubinshtein, S.L. (2000). Osnovyi obschey psihologii [Fundamentals of General Psychology]. St. Petersburg: Piter [in Russian].
11. Varga, A.Ya. (2000). Sistemnaya semeynaya psihoterapiya [Systemic family psychotherapy]. Osnovnyie napravleniya sovremennoy psihoterapii – The main directions of modern psychotherapy (pp. 180-224). Moskow: Kogito-Center [in Russian].
12. Baker, K. (Eds). (2005). Teoriya semejnyh sistem Myurreya Bouehna : osnovnye ponyatiya, metody i klinicheskaya praktika [The theory of family systems of Murray Bowen: basic concepts, methods and clinical practice]. Moskow: Kogito-Center [in Russian].
13. Chernikov, A.V. (1998). Genogramma i kategorii analiza semejnoj istorii [Genogram and categories of analysis of family history]. Psihologicheskoe konsul'tirovanie – Psihologicheskoe konsul'tirovanie, 1, 109-125 [in Russian].
14. Gibson, J. M. & Donigian J. (1993). Use of Bowen Theory. J. of Additions and Offender Counseling, Vol. 14, 1, 25-35.
15. Tomson, P. V. (1985). Genograms in general practice. J. of the Royal Society of Medicine. Vol. 78, no. 8. Pp. 34-39.
16. Bateson, G. (2000). Ekologiya razuma: Izbrannyie stati po antropologii, psihiatrii i epistemologii [The Ecology of Reason: Selected articles on anthropology, psychiatry and epistemology]. Moskow: Sense [in Russian].
17. Nikolskaya, I.M. (2010). Klinicheskaya psihologiya semi: osnovnyie polozheniya [Clinical Psychology of the Family: Basic Provisions]. Medicinskaya psihologiya v Rossii : ehlektron. nauch. zhurn. – Medical Psychology in Russia: electron. sci. journal, 4. Retrieved from http://mprj.ru/archiv_global/2010_4_5/nomer/nomer13.ph p [in Russian]
18. Olifirovich, N.I. & Velenta, T.F. (2017). Teoriya semejnoj psihoterapii : sistemno-analiticheskij podhod [Theory of family psychotherapy: the system-analytic approach]. Moscow: Academic Project. [in Russian].
19. Eidemiller, E.G. & Yustitskis, V.V. (2008). Psihologiya i psihoterapiya sem'i [Psychology and psychotherapy of the family]. St. Petersburg. : Piter. [in Russian].
20. Gibson, J. M. & Donigian, J. (1993). Use of Bowen Theory. J. of Additions and Offender Counseling, Vol. 14, 1, pp. 25-35.
21. Gromova, I.A. (2014). Issledovanie social'noj podderzhki lichnosti, zavisimoj ot narkotikov [Study of social support for a drug-dependent person]. Teoriya i praktika psihoterapii – Theory and practice of psychotherapy, Montreal, 3, pp. 54-57. Retrieved from http://psychotherapy.ruspsy.net/article.php?post=320
22. McArdle, P. [et al.] (2002). European adolescent substance use: the roles of family structure, function and gender. Addiction, 97, 3, pp. 329-336.
23. Jiloha, R. C. (2009). Social and Cultural Aspects of Drug Abuse in Adolescents. Delhi Psychiatry J., Vol. 12, 2, pp. 167-175.
24. Drugs and vulnerable groups of young people (2008). EMCDDA, Lisbon. Retrieved from http://www.emcdda.europa.eu/publications/selectedissues/vulnerable-young
25. Kopytov A.V. (2012). Alkogolnaya zavisimost u podrostkov i molodyih lyudey muzhskogo pola (sotsialnopsihologicheskie aspektyi): monografiya. [Alcohol addiction in adolescents and young men of the male (sociopsychological aspects): monograph]. Minsk: BSU. [in Belarussian].
26. Boyle, M.H. [et al.] (2001). Familial influences on substance misuse by adolescents and young adults. Canadian of Public Health.. Vol. 92, 3, pp. 206-209.

         

       
   
   
         

 

©2024 Університет Ушинського. Всі права захищені, мабуть.