2016-12-doc

N. Shamoradi Varnamkhasti, M. Baratali. Relationship Between Senior High School Teachers’ Media and Information Literacy, Emotional Intelligence and Teaching Quality.

// Наука і освіта. – 2016. – №12. – 142-148.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2016-12-25

Нассім Шамораді Варнамхасті,
магістр кафедри педагогіки, філіал Ісфахан (Хорасган),
Ісламський університет Азад, м. Ісфахан, Іран,
Маріам Бараталі,
доцент, кафедра педагогіки,
Ісламський університет Азад, Ісфахан, Іран

СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ІНФОРМАЦІЙНОЮ ГРАМОТНІСТЮ, ЕМОЦІЙНИМ
ІНТЕЛЕКТОМ ТА ЯКІСТЮ ВИКЛАДАННЯ ВЧИТЕЛІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ

АНОТАЦІЯ:

Стаття присвячена визначенню співвідношення між інформаційною грамотністю, емоційним інтелектом та якістю викладання вчителів старшої школи. Інформаційна грамотність є надзвичайно важливим аспектом діяльності вчителя, адже самі по собі інформаційні технології не можуть призвести до покращання успішності учнів або набуття знань з усіх предметів, тому їх використання та опрацювання мають були цілеспрямованими. Наразі кожен викладач має опановувати знання щодо використання інформаційних технологій та вміти засто- совувати їх на практиці. Окрім цього, професія вчителя цілком і повністю пов’язана з емоційною сферою. Вчителі впливають на розвиток соціо-емоційних якостей учнів та водночас самі піддаються емоційному впливові з боку дітей. Вміння контролювати свої почуття є обов’язковою складовою професійної компетентності вчителя. Розвиток емоційного інтелекту як спроможності розуміти та контролювати свої емоції та емоції інших людей значно допоможе у навчальному процесі та взаємодії вчителя з учнями, що, в свою чергу, позитивно впливає на успішність дітей. Особливо потрібен емоційний інтелект у непередбачуваних ситуаціях негативного характеру, коли час на реагування обмежений, а обставини вимагають швидкої адаптації та вирішення проблеми. Було проведено дослідження, в якому взяли участь 130 вчителів, які викладають у старшій школі регіону Зерріншехр, яких було обрано випадковим методом із 460 осіб. Для оцінювання якості викладання на кожного вчителя було взято по 3 учні, які мали заповнити запропоновані їм анкети. У дослідженні використовувалися такі методики, як «Опитувальник на визначення інформаційної грамотності» (Ашрафі-Різі, 2014), «Тест на визначення якості викладання» (Зафдаріан та Хосровпур, 2015, в авторській адаптації), а також «Тест на самовизначення емоційного інтелекту» (Шутте, 1998). За результатами експерименту було виявлено значний позитивний зв’язок між інформаційною грамотністю, емоційним інтелектом та якістю викладання вчителів. Крім того, було встановлено, що різниця між середніми балами, отриманими за основнми змінними дослідження (емоційний інтелект, інформаційна грамотність і якість викладання) з точки зору деяких характеристик (а саме: статі, напряму підготовки, рівня освіти і досвіду викладання) не є статистично значущою. Отже, за результатами дослідження можна зробити висновок, що для покращання якості викладання вчителів необхідно розвивати в них інформаційну грамотність (що включає в себе навчання та саморозвиток впродовж життя), а також емоційний інтелект (наприклад, за допомогою спеціальних тренінгів, організованих психолого-педагогічною службою закладу).

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

інформаційна грамотність, якість викладання, вчителі, старша школа, емоційний інтелект.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Alabdulkareem, S. A. (2015). Exploring the Use and the Impacts of Social Media on Teaching and Learning Science in Saudi. Procedia - Social and Behavioral Sciences 182, 213-224.

2. Ashrafi Rizi, H., Hasnzadeh, D., Kazempour, Z. (2014). The Level of Media & Information Literacy among the Students of Isfahan University of Medical University in Terms of UNESCO’s Media & Information Literacy. Health Information Management, 11(4), 424-434.

3. Chan, D. W. (1992). Teachers as Clinicians: Inadequacies in Teacher Education. Education Journal, 20, 37-42.

4. Christ W., Pottter W. J. (1998). Media Literacy: Media Education and Academy. Journal of Communication, 48(1).

5. Fallahi, V., Rostami, K. (2012). Role of Emotinal Inelligence in the Effectiveness of Teachers in the Guidance School. Scientific-Research Quarterly of a New Approach towards Educational Management, 3(1), 167-188.

6. Hajipour, M. (2008). The Necessity and Significance of Management Improvement. Quarterly of Management in Education, (pp. 100-105).

7. Jamilya B. Akhmetovaa, Alla M. Kima, Delwyn L. Harnischb. (2014). Using Mixed Methods to Study Emotional Intelligence and Teaching Competencies in Higher Education. Procedia - Social and Behavioral Sciences 128, 516-521.

8. Malekipour, A., Malekipour, M. (2014). A Survey of the Standards of Information Literacy among the Teachers of Dehloran Town, 4(3), 1-9.

9. Mansorian, Y., Naeim Abadi, M. (2005). The Role of Library’s Websites in Promoting the Information Literacy. Training the Users and Developing Information Literacy in the Libraries. The Information and Museums Centers. National Conference on the Information Literacy (Mashhad): Organization of Libraries, Museums and Documents Center of Astan Ghods Razavi.

10. Miller Miller. (2008). The Advantages of Cultural Diversity in Business. How Hiring a Culturally Diverse Workforce can Benefit Your Business. Retrieved from: http://www.suit101.com\workplaceculture.htm.

11. Miyagamwala, G. (2015). Emotional Intelligence and Teacher Effectiveness- An Analysis. Bharat College of Commerce and Science, 4, 233-239. Badlapur. India.

12. Mousapour, N. (2003). Principles of Intermediary Education Planning. Mashhad: Beh Publications.

13. Nasiri, B. (2013). Teaching Media Literacy in Canada and Japan. Educational Innovations, 11(41), 137- 160.

14. Nami, K., Bazargan, A., Naderi, A. (2014). The Relationship between Using Information technology by the Faculty Members and their Teaching Quality. Quarterly of Research & Planning in Higher Education, 71, 1-18.

15. Sarmadiseif, A. (2012). Research Methodology in Education Sciences. 2 nd ed. Tehran: Agah Publications.

16. Sepasgozar, M. (2001). A Theoretical Approach towards Media Literacy. Research & Evaluation Quarterly, 12(44).

17. Shibata, K. (2003). An Analysis of Critical Approach towards Media Literacy. Comparative Study between Japan and Canada. Zohreh Bidokhti (trans.). Media Quarterly, 40.

18. Taghizadeh, A., Kia, A. (2015). NeedsAssessment of the Curriculum of Media Literacy in the Schools. Culture Studies-Relationships, 15(26), 80-103.

Свекла Т. П. Рівні засвоєння комунікативних стратегій під час роботи із сучасним рекламним та PR-текстом.

// Наука і освіта. – 2016. – №12. – 68-74.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2016-12-14

Тетяна Петрівна Свекла,
аспірант кафедри української філології і методики навчання фахових дисциплін,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

РІВНІ ЗАСВОЄННЯ КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ ПІД ЧАС РОБОТИ ІЗ СУЧАСНИМ РЕКЛАМНИМ ТА PR-ТЕКСТОМ

АНОТАЦІЯ:

У статті окреслена лінгводидиктична роль комунікативних стратегій у процесі опрацювання рекламних і PR-текстів майбутніми фахівцями з реклами та зв‟язків з громадськістю. Уточнено поняття «комунікативна стратегія» в контексті лінгвометодичної технології навчання. Розроблено типологію комунікативних стратегій під час роботи з рекламним дискурсом. Визначено рівні та параметри засвоєння комунікативних стратегій у роботі із сучасними жанрами українських мас-медіа.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

рекламний текст, комунікативна стратегія, PR-текст,соціальні комунікації, фахівці з реклами і зв‟язків з громадськістю.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Беспалько В.П. Основы теории педагогических систем / В. П. Беспалько. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1977. – 305 с.
2. Данилюк С. С. Дискурсивна, стратегічна, соціальна та соціокультурна компетенції як складники комунікативної компетенції в межах моделі формування професійної компетентності майбутніх філологів засобами інтернет-технологій / С. С. Данилюк // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2013. – Вип. 30. – С. 137- 143.
3. Караман С. О. Методика навчання української мови в гімназії / С. О. Караман – К. : Ленвіт, 2000. – 272 с.
4. Кока-кола новорічна реклама [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=XFLogWZO0tg
5. Кривоносов А. Д. PR-текст в системе публичных коммуникаций / А. Д. Кривоносов. – СПб.: «Пе- тербургское Востоковедение», 2002. – 251с.
6. Любашенко О. В. Лінгводидактичні стратегії: проектування процесу навчання української мови у вищій школі: Монографія / О. В. Любашенко. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. – 296 с.
7. Словник іншомовних слів / Пустовіт Л.О. та ін. – К.: Довіра, УНВЦ «Рідна мова», 2000. – 1017 с.
8. Толмачева Т. А. Методический потенциал использования коммуникативных стратегий иноязычного речевого поведения в процессе обучения иностранному языку в языковом вузе / Т. А. Толмачева // Мир науки, культуры, образования. – Горно-Алтайск: РИО ГАГУ, 2008. – № 4 (11). – С. 95-98.

S. Shooshtarizede, A. Reza Yousefi, N. Keshtiaray. Medical Professionalism: Teaching and Learning.

// Наука і освіта. – 2016. – №12. – 149-155.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2016-12-26

Шахназ Шуштарзаде,
аспірант,
Ісламський університет Азад, філіал у м. Хорасан, м. Ісфахан, Іран,
Алі Реза Юсефі,
професор, Медичний науково-освітній центр,
Ісфаханський медичний університет, м. Ісфахан, Іран,
Наргес Кештіарай,
доцент, кафедри педагогіки,
Ісламський університет Азад, філіал у м. Хорасан, м. Ісфахан, Іран,

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МЕДИЧНОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ

АНОТАЦІЯ:

Одним з аспектів сучасної медичної освіти є забезпечення розуміння кожним лікарем природи професіоналізму, його характерних рис, а також умов, необхідних для його набуття та підтримки. Навчання студентів когнітивної бази професіоналізму не є складним. Набагато складнішим є створення умов, за яких знання студентів можуть бути перевірені на практиці, а також за яких міг би відбутися повноцінний процес їхньої соціалізації. Теоретичні знання з медицини не можуть допомогти пацієнту боротися зі втратою здоров’я. Тому, поряд з професійними навичками, лікарі повинні вміти прислухатися до пацієнта, співчувати йому та вживатися в його роль, щоб допомогти. Йдеться про так звану наративну компетентність, яка допомагає людині сприймати, інте- рпретувати та реагувати на певне явище. Вона дозволяє лікарю запроваджувати у свою медичну практику риси емпатії, рефлексії, професіоналізму і надійності. За допомогою систематичного розвитку наративних навичок (шляхом уважного читання, написання самокритичних ессе (в яких студенти розглядають себе як майбутніх фахівців та оцінюють свої професійні якості), а також бесід з пацієнтами) студенти-медики можуть урізноманітнити та поліпшити свої навички догляду за пацієнтами, покращити взаємодію з колегами, набути нових знань тощо. Час відходити від традиційного підходу в медицині, в якому домінує принцип «відстороненості». Замість цього медична практика має будуватися на наративному підході, який слід запроваджувати в освітній процес, що дозволить студентам-медикам зрозуміти, що в дійсності означає бути лікарем. Насамкінець варто зауважити, що оцінювання професіоналізму має бути об’єктивним, особистісним та відбуватися як у стресових ситуаціях, так і в повсякденній професійній практиці студента/лікаря.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

методи, медичний професіоналізм, викладання, навчання, навчальний план, освіта.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Coulehan, J. (2005). Today’s professionalism: engaging the mind but not the heart. Acad Med., 80, 10, 892-898
2. Steinert, Y., Cruess, R. L., Cruess, S. R., Boudreau, J. D., Fuks, A. (2007). Faculty development as an instrument of change: A case study on teaching professionalism. Acad Med., 82, 11, 1057-1064.
3. Cruess, R. L., Cruess, S. R. (1997). Teaching medicine as a profession in the service of healing. Acad Med., 72, 941-952.
4. Cruess, R. L., Cruess, S. R. (1997). Professionalism must be taught. BMJ, 315, 1674-1677.
5. Swick, H. M. (2000). Toward a normative definition of professionalism. Acad Med., 75, 612-616.
6. Barondess, J. A. (2003). Medicine and professionalism. Arch Intern Med., 163, 145-149.
7. ABIM (American Board of Internal Medicine). (2003). Medical professionalism in the new millennium: a physician charter. Annals of internal medicine, 136, 234- 246, Lancet, 359, 520-523.
8. Irvine, D. (1997). The performance of doctors, I: Professionals and self- regulation in a changing world. British Medical Journal, 314, 1540-1543.
9. Irvine, D. (1997). The performance of doctors, II: Maintaining good practice, protecting patients from poor performance. British Medical Journal, 314, 1613-1615. 10. Irvine, S. D. (1999). The new professionalism. The Lancet, 353, 1174-1177.
11. Maudsley, G. & Strivens, J. (2004). Promoting professional knowledge, experiential learning & critical thinking for medical students, Medical Education, 34, 535-544.
12. Cruess, R. L., Cruess, S. R. (2006). Teaching professionalism: general principles. Medical Teacher, 28- 3, 205-208.
13. Boudreau, D. J., Cruess, S. R., Cruess, R. L. (2011). Physicianship: Educating for professionalism in the post-flexnerian era. PerspectBio Med. 54, 89-105.
14. Boudreau, J. D., Cassell, E. J., Fuks, A. (2007). A Healing Curriculum. Med. Educ., 41, 1193-1201.
15. Boudreau, J. D., et al. (2008). Patients’ Perspectives on physicians’ roles: implication for Curricular reform, Acad. Med., 83, 744-753.
16. Boudreau, J. D., Cassell, E. J. and Fuks, A. (2008). Preparing medical students to become skilled at Clinical observation. Med. Teach., 30, 857-862.
17. Boudreau, J. D., Cassell, E. J. and Fuks, A. (2009). Preparing medical students to become attentive listeners. Med. Teach., 31, 22-29.
18. Kinghorn, W. A. (2010). Medical education as moral formation: An Aristotelian account of medical professionalism. Perspect Bio Med, 53, 87-105.
19. Hafferty, F. W. (1998). Beyond curriculum reform: confronting medicine´s hidden curriculum. Acad. Med., 73, 403-407.
20. Foster, C., et al. (2006). Educating clergy: Teaching practices and pastoral imagination. San Francisco: Jossey-Bass.
21. Huddle, T. S. (2005). Teaching professionalism: is medical morality a competency? Acad. Med., 80, 885-891. 22. Hafferty, F. W. (2003). Reconfiguring the sociology of medical education: emerging topics and pressing issues, in: C.E. Bird, P. Conrad & A.M. Fremont (Eds), Handbook of Medical Sociology, 5 th ed., (pp. 238- 257). Upper Saddle River, NJ, Prentice Hall.
23. Hafferty, F. W., Castellani, B. (2010). The increasing complexities of professionalism. Acad. Med., 85, 288-301.
24. Royal College of Physicians of London. (2005). Doctors in Society: Medical Professionalism in a Changing World. London Royal College of Physicians of London.
25. Hilton, S. R. and Slotnick, H. B. (2005). Protoprofessionalism: how professionalization occurs across the continuum of medical education. Med. Educ. 39, 58- 65.
26. Rudy D. W., Elam C. L. & Griffith, C. H. (2001). Developing a stage- appropriate professionalism curriculum. Acad. Med., 76, 503.
27. Fraser, S. W. and Greenhalgh, T. (2001). Coping with complexity: educating for capability. BMJ, 323, 799- 803.
28. Hafferty, F. W. (2001). Beyond curriculum reform: confronting medicine’s hidden curriculum. Acad. Med., 76 (10), 403-407.
29. Slotnick, H. B. (2001). How doctors learn: education and learning across the medical school to practice trajectory. Acad. Med., 76 (10), 1013-1026.
30. Driessen, E. W., et al. (2003). Use of portfolios in early undergraduate training. Med. Teacher, 25, (Vol. 1), 18-23.
31. Gordon, J. (2003). Fostering students’ personal and professional development in medicine: a new framework for PPD. Med. Educ., 37, 341-349.
32. Epstein R. M. and Hundert, E. M. (2003). Defining and assessing professional competence. JAMA, 287, 226-235.
33. Cooke, M., Irby, D.M., & O’Brien, B. C. (2010). Educating physicians: A call for reform of medical school and residency. SanFrancisco: Jossey-Bass.
34. Indyk, D., Deen, D., Fornari, A., Santos, M. T., Lu, W. H., & Rucker, L. (2011).The influence oflongitudinal mentoring on medical student selection of primary care residencies. BMC MedicalEducation, (pp. 11- 27).
35. Mitchell, D. E. & Ream, R. K. (2015). Professional Responsibility. Springer International Publishing, Switzerland, chapter 9. pp:141-154, Wilkes. Retrieved from: www.springer.com.
36. Coulehan, J., & Williams, P. C. (2001). Vanquishing Virtue: the impact of medical education. Acad. Med., 76, 598-605.
37. Coulehan, J., & Williams, P. C. (2003). Conflicting professional values in medical education. Cambridge Quarterly of Healthcare Ethics, 12, 7-20.
38. Inui, T. S. (2003). A Flag in the Wind: Educating foe professionalism in Medicine. Washington, DC: Association of American Medical Colleges.
39. Wright, S. M. & Carrese, J. A. (2001). What values do attending physicians try to pass on to house officers? Med. Educ., 35, 641-945. 40. Ludmerer, K. M. (1999). Instilling professionalism in medical education. JAMA, 282, 881-882.
41. Charon, R. (2001). Narrative medicine: a model for empathy, reflection, profession and trust. JAMA, 286, 1897-1902.

Добровольська А. М. Організація і реалізація самостійної роботи з метою формування ІТ-компетентності майбутніх лікарів і провізорів.

// Наука і освіта. – 2016. – №12. – 74-83.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2016-12-15

Анна Михайлівна Добровольська,
кандидат фізико-математичних наук,
доцент кафедри медичної інформатики, медичної і біологічної фізики,
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»,
вул. Галицька, 2, м. Івано-Франківськ, Україна

САМОСТІЙНА РОБОТА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІТ-КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ І ПРОВІЗОРІВ

АНОТАЦІЯ:

У статті акцентовано увагу на чинниках, які під час навчання дисциплінам природничо-наукової підготовки (ДПНП) забезпечують формування інформаційно-технологічної компетентності (ІТ-компетентності) майбутніх лікарів і провізорів, а також виконання самостійної роботи з цією метою. З‟ясовано умови, необхідні для реалізації самостійної роботи особами, в яких формується ІТ-компетентність у процесі вивчення ДПНП, а також встановлено її основні ознаки і компоненти. Схарактеризовано практичні і тестові завдання 4-х рівнів, які утворюють певну систему в межах розроблених посібників і призначені для вирішення під час здійснення самостійної роботи майбутніми фахівцями в процесі навчання ДПНП. Розроблено модель засвоєння навчальної інформації майбутніми лікарями і провізорами в процесі формування ІТ-компетентності під час виконання самостійної роботи за умови навчання ДПНП. За результатами дослідження встановлено, що розроблені і запроваджені посібники є ефективним засобом організації і реалізації самостійної роботи майбутніх фахівців, скерованої на формування їхньої ІТ-компетентності в процесі навчання ДПНП.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

анкетне опитування, завдання, запитання, компоненти, модель, навчальні посібники, самостійна робота.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Артюхина А. И. Компетентностно- ориентированное обучение в медицинском вузе: Учебно-методическое пособие [Электронный ресурс] / А. И. Артюхина [и др.]; Под ред. Е. В. Лопановой. – Омск: ООО "Полиграфический центр КАН", 2012. – 198 c. – Режим доступа : http://edu.omskosma.ru/uploads/pedo/ser_2.pdf
2. Васляева М. Ю. Модель организации самос- тоятельной работы студентов при изучении иност- ранного языка с использованием Интернет-ресурсов [Электронный ресурс] / М. Ю. Васляева // Молодой ученый. – 2014. – № 13. – С. 244-250. – Режим доступа : http://moluch.ru/archive/72/
3. Винник В. К. Модель организации самостоятельной работы студентов с применением учебной платформы Moodle [Электронный ресурс] / В. К. Винник // Современные проблемы науки и образования. – 2013. – № 3. – Режим доступа : http://cyberleninka.ru/article/n/model-organizatsiisamostoyatelnoy-raboty-studentov-s-primeneniemuchebnoy-platformy-moodle
4. Добровольська А. М. Модель методичної системи формування ІТ-компетентності майбутніх лікарів і провізорів у процесі навчання дисциплінам природничо-наукової підготовки [Електронний ресурс] / А. М. Добровольська // Наука і освіта. Сер. : Педагогіка. – 2016. № 6. – С. 86-95. – Режим доступу : https://drive.google.com/file/d/0B7lN9BNNMs90dXNGeHVzS2t2TG8/view
5. Рудина Т. В. Модель организации самостоятельной работы студентов бакалавриата [Электронный ресурс] / Т. В. Рудина // Известия Самарского научного центра Российской академии наук. – 2012. – Т. 14. – № 2-1. – С. 75-78. – Режим доступа : http://cyberleninka.ru/article/n/model-organizatsiisamostoyatelnoy-raboty-studentov-bakalavriata
6. Стебльова К. К. Організація самостійної роботи студентів ВНЗ за допомогою засобів інформаційних технологій [Електронний ресурс] / К. К. Стебльова // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти : зб. наук. пр. / ред. Л. Л. Товажнянський, О. Г. Романовський. – Харків : НТУ "ХПІ", 2012. – Вип. 30-31 (34-35). – С. 317-325. – Режим доступу : http://repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPIPress/13335/1/Elita_2012_30-31_Steblova_Orhanizatsiia.pdf

Хуан Цзіншен. Експериментальна модель формування естетичного світогляду в майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

// Наука і освіта. – 2016. – №12. – 83-87.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2016-12-16

Хуан Цзіншен,
аспірант кафедри педагогіки,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО СВІТОГЛЯДУ В МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

АНОТАЦІЯ:

У статті висвітлено прикладний аспект проблеми формування естетичного світогляду в майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Ураховуючи феноменологічні ознаки світогляду та компоненти естетичного світогляду вчителя образотворчого мистецтва, представлено опис експериментальної моделі, що дозволяє забезпечити стійку позитивну динаміку сформованості естетичного світогляду за трьома компонентами: особистісно-орієнтованим, практико-орієнтованим та інтегративним. Деталізовано зміст експериментальної моделі за кожним складником (блоком).

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

естетичний світогляд, майбутній вчитель образотворчого мистецтва, експериментальна модель, формування, педагогічні умови.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Галузеві стандарти. Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра зі спеціальності 6.010100 «Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво» напряму підготовки 0101 «Педагогічна осві- та». – Одеса : ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2004. – 24 с.
2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Семен Устимович Гончаренко. – К. : Ли- бідь, 1997. – 374 с.
3. Ковальчук В. Ю. Професійна та світоглядно- методологічна підготовка сучасного вчителя: модер- нізаційний аналіз / В. Ю. Ковальчук. – Київ– Дрогобич: Коло, 2004. – 264 с.
4. Хуан Цзіншен Педагогічні умови формування естетичного світогляду в майбутніх учителів образотворчого мистецтва: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю [«Актуальні проблеми мистецької підготовки майбутнього вчителя»], (28–29 листопада 2016 р.) / Цзіншен Хуан. – Вінниця, 2016. – С. 257–259.
5. Шевнюк О. Л. Культурологічна освіта майбу- тнього вчителя: теорія і практика : [монографія] / Олена Леонідівна Шевнюк. – Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – 232 с.
6. Штофф В. А. Моделирование и философия / В. А. Штофф. – М-Л. : Наука, 1966. – 302 с.