// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 116-122.

Юлія Блудова,
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри педагогіки, психології,
початкової освіти та освітнього менеджменту,
Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради,
пров. Руставелі, 7, м. Харків, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6338-0571

Олена Ільїна,
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри педагогіки, психології,
початкової освіти та освітнього менеджменту,
Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради,
пров. Руставелі, 7, м. Харків, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1951-4311

Катерина Корсікова,
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри педагогіки, психології,
початкової освіти та освітнього менеджменту,
Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради,
пров. Руставелі, 7, м. Харків, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9690-8405

РЕАЛІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ В ІНТЕГРОВАНОМУ НАВЧАННІ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ, МИСТЕЦЬКОЇ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТНІХ ГАЛУЗЕЙ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

У статті розглянуто можливості використання діяльнісного підходу в інтегрованому навчанні мовно-літературної, мистецької та технологічної освітніх галузей у початковій школі. Актуальність проблеми зумовлена потребою вдосконалення освітнього процесу відповідно до вимог Концепції Нової української школи та Державного стандарту початкової освіти, які орієнтують педагогів на формування ключових компетентностей, наскрізних умінь і здатності учнів застосовувати знання в практичній діяльності. Розкрито значення діяльнісного підходу як одного з провідних методологічних методів сучасної початкової освіти, що забезпечує активну участь молодших школярів у навчанні через дослідницьку, творчу, комунікативну та практичну діяльність. Охарактеризовано можливості мовно-літературної, мистецької та технологічної освітніх галузей щодо реалізації діяльнісного підходу та обґрунтовано доцільність їх інтеграції для формування цілісного освітнього досвіду учнів. Проаналізовано ефективні методичні прийоми застосування діяльнісного підходу, серед яких проєктна діяльність, театралізація, сторітелінг, STEM/STEAM-проєкти, дослідницька діяльність та навчання через гру. Представлено фрагмент інтегрованого уроку для учнів 3 класу на тему «Створюємо книжку “Осінь у моєму краї”», який демонструє можливості поєднання мовленнєвої, художньо-творчої та технологічної діяльності в межах проєктного навчання. Доведено, що інтеграція зазначених освітніх галузей на засадах діяльнісного підходу сприяє розвитку комунікативних, творчих, дослідницьких і практичних умінь учнів, формуванню навичок співпраці, самостійності та відповідальності. Зроблено висновок, що діяльнісний підхід є ефективним інструментом реалізації компетентнісного потенціалу початкової освіти та забезпечує підготовку школярів до успішної самореалізації в сучасному суспільстві.

діяльнісний підхід, інтегроване навчання, початкова школа, мовно-літературна освітня галузь, мистецька освітня галузь, технологічна освітня галузь, проєктна діяльність, компетентнісний підхід, Нова українська школа

// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 109-115.

Олеся Чернякова,
кандидат психологічних наук, доцент,
доцент кафедри психології та філософії,
Київський університет інтелектуальної власності та права,
вул. Харківське шосе, 210, м. Київ, Україна;
доцент кафедри міждисциплінарних соціально-гуманітарних студій,
Товариство з обмеженою відповідальністю
«Технічний університет «Метінвест Політехніка»,
вул. Південне шосе, 80, м. Запоріжжя, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0384-4829

Олександр Гришко,
кандидат психологічних наук, доцент,
кафедри філософії та психології,
Київський університет інтелектуальної власності та права,
вул. Харківське шосе, 210, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0002-3351-2902

Інна Подвиженко,
здобувачка другого (магістерського) рівня
вищої освіти спеціальності, С4 Психологія,
Київський університет інтелектуальної власності та права,
вул. Харківське шосе, 210, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0000-2059-16431

ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОУЧИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

У статті досліджено психологічний коучинг як інструмент розвитку резилієнтності особистості в умовах воєнного стану. Актуальність дослідження викликана зростанням психологічних навантажень, пов’язаних із тривалим впливом воєнних подій, що висуває нові вимоги до адаптаційних можливостей людини та збереження її психічного благополуччя. Особливу увагу зосереджено на необхідності пошуку ефективних психологічних засобів підтримки особистості в умовах невизначеності, хронічного стресу та постійних соціальних змін. На основі аналізу наукових підходів розкрито зміст понять «стрес», «стресостійкість», «психологічна стійкість» і «резилієнтність», визначено їх місце в системі психологічних ресурсів особистості. Обґрунтовано, що резилієнтність доцільно розглядати як динамічний процес позитивної адаптації до складних життєвих обставин, який передбачає не лише здатність витримувати труднощі, а й можливість відновлення та подальшого особистісного розвитку. Проаналізовано сутність психологічного коучингу та його потенціал у формуванні усвідомленості, відповідальності, цілеспрямованості й психологічної гнучкості особистості. Емпіричне дослідження проведено за участю 32 респондентів віком від 23 до 31 року та передбачало констатувальний і формувальний етапи. Для оцінювання рівня сприйнятого стресу та резилієнтності використано Шкалу сприйнятого стресу PSS-10 і Шкалу резилієнтності Коннора-Девідсона. Формувальний вплив складався з шести коучингових занять, спрямованих на розвиток навичок стрес-менеджменту, емоційної саморегуляції та конструктивних копінг-стратегій. За результатами повторної діагностики та застосування t-критерію Стьюдента для парних вибірок виявлено невелику, але статистично значущу позитивну динаміку показників: зниження рівня сприйнятого стресу та підвищення рівня резилієнтності. Отримані результати дають підстави розглядати психологічний коучинг як перспективний засіб актуалізації внутрішніх ресурсів і підтримки адаптаційного потенціалу особистості в умовах воєнного стану.

резилієнтність, психологічний коучинг, воєнний стан, психологічна стійкість, адаптаційні ресурси особистості

// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 98-108.

Ганна Супрун,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри логопедії,
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,
бульвар І. Шамо, 18/2, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3282-7603

Наталія Бабич,
кандидат педагогічних наук, доцент,
завідувач кафедри логопедії,
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,
бульвар І. Шамо, 18/2, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8923-8960

Марина Овчаренко,
старший викладач кафедри логопедії,
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,
бульвар І. Шамо, 18/2, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1378-9840

Інна Папп,
старший викладач кафедри логопедії,
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,
бульвар І. Шамо, 18/2, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0001-0061-2301

Павло Плужник,
старший викладач кафедри логопедії,
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,
бульвар І. Шамо, 18/2, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0000-6852-2321

ВІДНОВЛЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ФУНКЦІЙ І РЕЗИЛЬЄНТІСТЬ ДОРОСЛИХ ІЗ НАБУТИМИ МОВЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Повномасштабна війна в Україні спричинила стрімке зростання кількості дорослих пацієнтів та військовослужбовців із набутими порушеннями мови і мовлення внаслідок черепно-мозкових травм, акубаротравм та посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Втрата комунікативної функції у дорослому віці руйнує соціальні зв’язки, викликає мовленнєвий негативізм та вторинну самоізоляцію, що вимагає переходу від парадигми корекції дефіцитів до відновлення комунікативної участі особистості. Мета статті – теоретично обґрунтувати значення відновлення комунікативних функцій у дорослих осіб із набутими порушеннями мови і мовлення як складника та чинника становлення їхньої резильєнтності в умовах війни. Застосовано комплекс теоретичних методів: системно-структурний та порівняльний аналіз наукової літератури (бази даних Scopus, Web of Science, PubMed, фахові українські видання), концептуальне моделювання на основі концепції Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ), комунікативної участі, Life Participation Approach to Aphasia, міждисциплінарного підходу і сучасних моделей резильєнтності. З’ясовано, що специфіка воєнної травми полягає у поєднанні органічних уражень мозку з психоемоційним виснаженням і тривожністю, що суттєво ускладнює динаміку відновлення мовлення. Доведено недостатність ізольованої логопедичної допомоги та обґрунтовано необхідність залучення мультидисциплінарної команди фахівців (співпраця логопеда/терапевта мови і мовлення, нейропсихолога, ерготерапевта, невролога та фахівця з фізичної терапії). Запропоновано авторську інтегративну модель, яка концептуалізує потенційно двосторонній взаємозв’язок між відновленням комунікативних функцій та становленням резильєнтності дорослих із набутими мовленнєвими порушеннями в умовах війни. Особливість моделі полягає в інтеграції функціонального розуміння порушення, комунікативної участі та мультидисциплінарного супроводу у межах єдиною концепції реабілітації. Сформульовано напрями оновлення фахової підготовки логопедів/терапевтів мови і мовлення, що передбачають інтеграцію знань із психології, травма-інформованої логопедії та використання доказових інструментів скринінгу.

набуті розлади мови та мовлення, черепно-мозкова травма, афазія, дизартрія, заїкання, дисфонія, резильєнтність, комунікативна участь, психологія розвитку, дизонтогенез дорослого віку, комплексне оцінювання комунікації, логопедична терапія дорослих, органічні ураження центральної нервової системи, мовленнєва терапія

// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 91-97.

Світлана Ситнік,
доктор психологічних наук, професор,
завідувач кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5875-919X

Валентина Булгакова,
викладач кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0002-2911-0724

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У КРИЗОВИХ УМОВАХ

У статті представлено результати дослідження соціально-психологічних особливостей девіантної поведінки підлітків у кризових умовах. Метою дослідження було визначення взаємозв’язків між проявами посттравматичного стресу, самооцінкою та схильністю до різних форм девіантної поведінки у підлітків 14–15 років. У дослідженні взяли участь 72 підлітки. Використано методику діагностики схильності до девіантної поведінки О. Орел, україномовну версію Скринінгу дитячої та підліткової травми CATS і Шкалу самооцінки Розенберга RSES в українській адаптації. Для опрацювання результатів застосовано описову статистику, критерій Шапіро-Уїлка, коефіцієнт рангової кореляції Спірмена та U-критерій Манна-Уїтні. Позитивний скринінговий результат за CATS мали 44,4% досліджуваних. Загальний показник посттравматичних симптомів прямо корелював з усіма досліджуваними девіантними тенденціями. Найтісніший зв’язок встановлено зі схильністю до самопошкоджувальної та саморуйнівної поведінки (r=0,641; p<0,01), а також зі схильністю до подолання норм і правил (r=0,460; p<0,01). Самооцінка мала обернені зв’язки зі схильністю до агресії і насильства (r=-0,502; p<0,01), недостатнім вольовим контролем емоційних реакцій (r=-0,492; p<0,01) та делінквентними тенденціями (r=-0,456; p < 0,01). У підлітків із позитивним скринінговим результатом CATS виявлено вищу вираженість схильності до подолання норм і правил, адиктивної, самопошкоджувальної та саморуйнівної поведінки, агресії і насильства, а також недостатнього вольового контролю емоційних реакцій. Отримані результати свідчать, що посилення посттравматичних симптомів пов’язане з більшою вираженістю девіантних тенденцій, тоді як позитивніша самооцінка поєднується з нижчою схильністю до окремих форм девіантної поведінки.

підлітки, девіантна поведінка, кризові умови, посттравматичний стрес, самооцінка, агресія, самопошкоджувальна поведінка