Костянтин Сидоренко КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТАДІАЛЬНО-ЧАСОВОЇ МОДЕЛІ ФЕНОМЕНУ СТРАХУ ВТРАЧЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 82-90.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-3-9

Костянтин Сидоренко,
здобувач третього (освітньо-наукового) ступеня вищої освіти
спеціальності С4 Психологія,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0000-9848-9235

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТАДІАЛЬНО-ЧАСОВОЇ МОДЕЛІ ФЕНОМЕНУ СТРАХУ ВТРАЧЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність проблеми зумовлена зростанням впливу страху втрачених можливостей на психологічний стан здобувачів вищої освіти, а також відсутністю структурованості даного феномену у вітчизняній психології. Попри значний обсяг накопичених емпіричних даних, конструкт залишається фрагментованим, тому саме це вказує на розширення потреби його теоретичного підґрунтя. Мета статті – обґрунтувати авторську концепцію страху втрачених можливостей як процесуального утворення та побудувати його стадіально-часову модель. Методи дослідження: теоретичний аналіз, контент-аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення. Результати: розроблена стадіально-часова модель феномену страху втрачених можливостей, яка демонструє його змістове ядро, у межах якої зазначений конструкт визначається як динамічне процесуальне утворення, що розгортається довкола ситуації життєвого вибору. Модель охоплює чотири стадії: антиципаційну, актуальну, ретроспективну та стадію рефлексивної інтеграції. Другим виміром моделі виступає часова спрямованість переживання на минуле, теперішнє або майбутнє. Висновки. Запропонована модель дає змогу більше структуровано конецептуалізувати феномен страху втрачених можливостей у теоретичному полі з урахуванням його часової спрямованості, а також визначити фокус психологічної допомоги, спрямованої на перехід до стадії рефлексивної інтеграції в процесі консультування. Перспективним напрямком подальших досліджень є розроблення психодіагностичного інструментарію, що дасть змогу поглибити емпіричне вивчення зазначеного феномену.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

страх втрачених можливостей, FoMO, здобувачі вищої освіти, стадіально-часова модель, часова спрямованість, процесуальний підхід, ситуація вибору

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:
  1. Аршава І., Баратинська А. Специфіка виникнення «синдрому втрачених можливостей» у представників української молоді. Collection of Scientific Papers «SCIENTIA» : матеріали конф. (Амстердам, 23 лютого 2024 р.). 2024. С. 280–281. URL: https://previous.scientia.report/index.php/archive/article/view/1649 .
  2. Вдовіченко О. Концептуальні основи ризику особистості: циклічна структурно-процесуальна модель. Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди «Психологія». 2020. № 62. С. 18–36. https://doi.org/10.34142/23129387.2020.62.01
  3. Гурова О. В. Життя проходить повз. Психологічна профілактика синдрому втрачених можливостей. Соціальна психологія сьогодні: здобутки і перспективи : матеріали доповідей учасників ІІ Всеукраїнського конгресу із соціальної психології. Київ : Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, 2019. С. 83–85. https://doi.org/10.33120/UCSPProceedings-2019
  4. Колодяжна А. В., Закарлюка М. С. Синдром втрачених можливостей (FOMO). Інтеграція науки і освіти: розвиток культурних і креативних індустрій : зб. матеріалів ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 14 квітня 2024 р.). Київ : КНУТД, 2024. С. 14–16. URL: https://test.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/29404/1/зам.%202000%20Збірник%20%20ІККІ%202024%201%20(1)-14-16.pdf.
  5. Оверчук В. А., Потаєва К. С. Психологічні особливості FOMO, фаббінгу як прояву інтернет-адикцій у сучасної молоді. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2021. Вип. 3(102). С. 213–223. https://doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-213-223
  6. Саннікова О. Емоційне здоров’я і конгруентність: проблеми детермінації. Наука і освіта. 2024. № 1. С. 68–74. https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-1-11
  7. Угрин О. Г. FOMO або синдром втрачених м ож л и в о с т е й : а ктуа л ь н і с т ь п р о бл е м ат и к и . Психічне здоров’я особистості у кризовому суспільстві : зб. матеріалів VІ Всеукр. наук.-практ. конф. (22 жовтня 2021 р.) / уклад. В. С. Бліхар. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2021. С. 308–310. URL: https://sci.ldubgd.edu.ua/bitstream/123456789/9289/1/Тези_22-10-2021.pdf.
  8. Чебикін О. Я. Теорія і методика емоційної регуляції навчальної діяльності. Одеса : Астропринт, 1999. 158 с. URL: http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/104.
  9. Чебикін О., Атаханов Б. Прояв кризових станів у осіб юнацького віку. Наука і освіта. 2026. № 1. С. 54–61. https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-1-6
  10. Чепурна О. Є. Залежність від соціальних мереж: психологосоціальний аналіз та шляхи подолання. На межі вибору: клініко-психологічні підходи до подолання залежностей : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Одеса, 23 квітня 2025 р.). Одеса : Національний університет «Одеська юридична академія», 2025. С. 28–32. URL: https://hdl.handle.net/11300/32130.
  11. Шевчук О. П. Страх втрачених можливостей (FoMO): теоретичний огляд проблеми. Особистість і суспільство: методологія та практика сучасної психології : зб. наук. статей і тез. Луцьк : ВНУ імені Лесі Українки, 2026. Вип. 13. С. 15–19. URL: https://www.inforum.in.ua/docs/202605300105025.pdf.
  12. Allaert J., De Raedt R., Sanchez-Lopez A., September H., Vanderhasselt M.-A. Reduced Attention Towards Accomplishments Mediates the Effect of Self-Critical Rumination on Regret. Cognitive Therapy and Research. 2023. Vol. 47, No. 3. P. 399–411. https://doi.org/10.1007/s10608-023-10367-8
  13. Barry C. T., Smith E. E., Murphy M. B., Halter B. M., Briggs J. JOMO: Joy of missing out and its association with social media use, self-perception, and mental health. Telematics and Informatics Reports. 2023. Vol. 10. 100054. https://doi.org/10.1016/j.teler.2023.100054
  14. Elhai J. D., Yang H., Montag C. Fear of missing out (FOMO): overview, theoretical underpinnings, and literature review on relations with severity of negative affectivity and problematic technology use. Brazilian Journal of Psychiatry. 2021. Vol. 43, No. 2. P. 203–209. https://doi.org/10.1590/1516-4446-2020-0870
  15. Groenestein E., Willemsen L., van Konings­bruggen G. M., Kerkhof P. Exploring the dimensionality of fear of missing out: Associations with related constructs. Cyberpsychology: Journal of Psychosocial Research on Cyberspace. 2024. Vol. 18, No. 1. Article 4. https://doi.org/10.5817/CP2024-1-4
  16. Groenestein E., Willemsen L., van Koningsbruggen G. M., Ket H., Kerkhof P. The relationship between fear of missing out, digital technology use, and psychological well-being: A scoping review of conceptual and empirical issues. PLOS ONE. 2024. Vol. 19, No. 10. e0308643. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0308643
  17. Hayran C., Anik L., Gürhan-Canli Z. A threat to loyalty: Fear of missing out (FOMO) leads to reluctance to repeat current experiences. PLOS ONE. 2020. Vol. 15, No. 4. e0232318. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0232318
  18. Hunt M. G., Marx R., Lipson C., Young J. No More FOMO: Limiting Social Media Decreases Loneliness and Depression. Journal of Social and Clinical Psychology. 2018. Vol. 37, No. 10. P. 751–768. https://doi.org/10.1521/jscp.2018.37.10.751
  19. Jayawickreme E., Zachry C. E., Fleeson W. Whole Trait Theory: An integrative approach to examining personality structure and process. Personality and Individual Differences. 2019. Vol. 136. P. 2–11. https://doi.org/10.1016/j. paid.2018.06.045
  20. Kong L., Sun H., He W., Hu W. Distraction or motivation? Unraveling the role of fear of missing out on college students’ learning engagement. BMC Psychology. 2024. Vol. 12. Article 687. https://doi.org/10.1186/s40359-024-02164-z
  21. Li J., Zhou Y., Liu Y., Yu Z., Gao X. Profiles of fear of missing out and their social media use among young adults: A six-month longitudinal study. Addictive Behaviors. 2024. Vol. 149. 107899. https://doi.org/10.1016/j.addbeh.2023.107899
  22. Lo Coco G., Salerno L., Franchina V., Latona A., Giordano C. Examining bi-directionality between fear of missing out and problematic smartphone use: A two-wave panel study among adolescents. Addictive Behaviors. 2020. Vol. 106. 106360. https://doi.org/10.1016/j.addbeh.2020.106360
  23. Mazlum M. M., Atalay A. Developing the fear of missing out (FoMO) scale for university students: The validity and reliability study. Journal of Pedagogical Research. 2022. Vol. 6, No. 4. P. 20–34. https://doi.org/10.33902/JPR.202215485
  24. Piko B. F., Müller V., Kiss H., Mellor D. Exploring contributors to FoMO (fear of missing out) among university students: The role of social comparison, social media addiction, loneliness, and perfectionism. Acta Psychologica. 2025. Vol. 253. 104771. https://doi.org/10.1016/j.actpsy.2025.104771
  25. Przybylski A. K., Murayama K., DeHaan C. R., Gladwell V. Motivational, emotional, and behavioral correlates of fear of missing out. Computers in Human Behavior. 2013. Vol. 29, No. 4. P. 1841–1848. https://doi.org/10.1016/j.chb.2013.02.014
  26. Rifkin J. R., Chan C., Kahn B. E. Anxiety about the social consequences of missed group experiences intensifies fear of missing out (FOMO). Journal of Personality and Social Psychology. 2025. Vol. 128, No. 2. P. 300–313. https://doi.org/10.1037/pspa0000418
  27. Servidio R., Craig F., Soraci P. et al. Loneliness moderates the predictive effect of the trait-state FoMO pathway on problematic social media use. Addictive Behaviors Reports. 2025. Vol. 21. 100612. https://doi.org/10.1016/j.abrep.2025.100612
  28. Sun C., Sun B., Lin Y., Zhou H. Problematic Mobile Phone Use Increases with the Fear of Missing Out Among College Students: The Effects of Self-Control, Perceived Social Support and Future Orientation. Psychology Research and Behavior Management. 2022. Vol. 15. P. 1–8. https://doi.org/10.2147/PRBM.S345650
  29. Tandon A., Dhir A., Talwar S., Kaur P., Mäntymäki M. Dark consequences of social media-induced fear of missing out (FoMO): Social media stalking, comparisons, and fatigue. Technological Forecasting and Social Change. 2021. Vol. 171. 120931. https://doi.org/10.1016/j.techfore.2021.120931
  30. Trope Y., Liberman N. Construal-level theory of psychological distance. Psychological Review. 2010. Vol. 117. P. 440–463. https://doi.org/10.1037/a0018963
  31. Wegmann E., Oberst U., Stodt B., Brand M. Online-specific fear of missing out and Internet-use expectancies contribute to symptoms of Internet-communication disorder. Addictive Behaviors Reports. 2017. Vol. 5. P. 33–42. https://doi.org/10.1016/j.abrep.2017.04.001
  32. Zhang Z., Jiménez F. R., Cicala J. E. Fear of Missing Out Scale: A self-concept perspective. Psychology & Marketing. 2020. Vol. 37, No. 11. P. 1619–1634. https://doi.org/10.1002/mar.21406

Ірина Поспелова, Ольга Бережна ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СУЇЦИДАЛЬНОГО РИЗИКУ ЖІНОК-ВПО В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 73-81.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-3-8

Ірина Поспелова,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8802-475X

Ольга Бережна,
здобувач вищої освіти зі спеціальності 053 Психологія
кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0006-9367-6676

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СУЇЦИДАЛЬНОГО РИЗИКУ ЖІНОК-ВПО В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

АНОТАЦІЯ:

У статті проаналізовано співвідношення реактивної й особистісної тривожності, нервово-психічної нестійкості та суїцидального ризику у жінок із досвідом внутрішнього переміщення, які під час повномасштабної війни проживають у сільських громадах України. Дослідження мало поперечний порівняльно-кореляційний дизайн. У вибірку ввійшли 50 жінок віком 18–65 років: 27 жінок-ВПО та 23 місцеві мешканки тих самих громад. Використано опитувальник тривожності Ч. Спілбергера в адаптації Ю. Ханіна, методику «Прогноз» В. Бодрова і тест суїцидальних реакцій СР-45 П. Юнацкевича. Міжгрупові відмінності оцінювали параметричними та категоріальними критеріями, зв’язки між показниками – кореляцією Пірсона, а підгрупи жінок-ВПО, сформовані за значенням Sr, – H-критерієм Краскела–Уолліса з подальшими попарними порівняннями. У жінок-ВПО реактивна тривожність була вищою, ніж у місцевих мешканок (M=54,67; SD=11,83 проти M=46,35; SD=11,07; t=2,552; p=0,014; d=0,72), тоді як різниця за особистісною тривожністю не досягла статистичної значущості. Середні значення Sr і нервово-психічної нестійкості між статусними групами не відрізнялися. Суїцидальний ризик був пов’язаний із нервово-психічною нестійкістю (r=0,509), реактивною (r=0,466) та особистісною тривожністю (r=0,440; усі p<0,01). Непараметричне зіставлення підгруп за Sr виявило відмінність лише за нервово-психічною нестійкістю (H(2)=8,717; p=0,013; ε²=0,280); після корекції Холма значущою залишилася різниця між підгрупами низького й критичного ризику (U=0; p_adj=0,013). Результати підтримують комплексний скринінг, у якому оцінювання тривожності поєднується з аналізом регулятивного ресурсу та доступності соціальної підтримки. Водночас поперечний дизайн не дає підстав для причинних висновків щодо статусу ВПО або сільського проживання.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

жінки-ВПО, суїцидальний ризик, реактивна тривожність, нервово-психічна нестійкість, сільські громади, війна, психосоціальна превенція

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:
  1. Блінова О. Є. Соціально-психологічна адаптація вимушених мігрантів: підходи і проблеми вивчення феномена акультурації. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2016. Вип. 3(1). С. 111–117.
  2. Величко Т. П. Психологічні чинники суїцидальних ризиків. Габітус. 2020. Вип. 19. С. 100–105. https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.19.17
  3. Гундертайло Ю. Д. Проблеми стигматизації і самостигматизації внутрішньо переміщених осіб у процесі відновлення життєвої неперервності після переживання травматичних подій. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2018. Вип. 42(45). С. 160–169. https://doi.org/10.33120/ssj.vi42(45).201
  4. Дюркгайм Е. Самогубство: соціологічний етюд / пер. з фр. Київ : Основи, 1998. 519 с.
  5. Ісаков Р. І. Стан соціально-психологічної адаптації/ дезадаптації в структурі депресивних розладів різного ґенезу у жінок з різним рівнем ураженості внаслідок дії дезадаптуючих чинників макросоціального рівня. Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2020. № 1. С. 89–96. https://doi.org/10.11603/1811-2471. 2020.v.i1.11075
  6. Карамушка Л. М., Карамушка Т. В. Емпіричне дослідження особливостей психічного здоров’я вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах війни. Організаційна психологія. Економічна психологія. 2022. № 2(26). С. 48–59. https://doi.org/10.31108/2.2022.2.26.6
  7. Кокун О. М., Агаєв Н. А., Пішко І. О., Лозінська Н. С., Корня Л. В. Психологічна оцінка суїцидального ризику у військовослужбовців: методичний посібник. Київ : НДЦ ГП ЗСУ, 2019. 206 с.
  8. Пилягіна Г. Я., Винник М. І. Проблема саморуйнівної поведінки серед населення України. Новини медицини та фармації. 2007. № 215. С. 10–11. URL: https://www.mif-ua.com/archive/article/1364
  9. Спринська З. В. Психологічні особливості внутрішньо переміщених осіб. Теорія і практика сучасної психології. 2018. № 6. С. 50–56.
  10. Фалько Н., Варіна Г., Горобець С. Психологічні особливості розвитку життєстійкості та конструктивних копінг-стратегій поведінки у вимушено переміщених осіб. Психологічні травелоги. 2025. № 1. С. 160–169. https://doi.org/10.31891/PT-2025-1-17
  11. Shneidman E. S. The Suicidal Mind. New York : Oxford University Press, 1996. 208 p. https://doi.org/10.1093/oso/9780195103663.001.0001
  12. Bogic M., Ajdukovic D., Bremner S. et al. Factors associated with mental disorders in long-settled war refugees: refugees from the former Yugoslavia in Germany, Italy and the UK. The British Journal of Psychiatry. 2012. Vol. 200, no. 3. P. 216–223. https://doi.org/10.1192/bjp.bp.110.084764
  13. Cacioppo J. T., Cacioppo S. The phenotype of loneliness. European Journal of Developmental Psychology. 2012. Vol. 9, no. 4. P. 446–452. https://doi.org/10.1080/17405629.2012.690510
  14. Calati R., Ferrari C., Brittner M., Oasi O., Olié E., Carvalho A. F., Courtet P. Suicidal thoughts and behaviors and social isolation: A narrative review of the literature. Journal of Affective Disorders. 2019. Vol. 245. P. 653–667. https://doi.org/10.1016/j.jad.2018.11.022
  15. De Jong Gierveld J., Havens B. Cross-national comparisons of social isolation and loneliness: introduction and overview. Canadian Journal on Aging. 2004. Vol. 23, no. 2. P. 109–113. https://doi.org/10.1353/cja.2004.0021
  16. Fazel M., Reed R. V., Panter-Brick C., Stein A. Mental health of displaced and refugee children resettled in high-income countries: Risk and protective factors. The Lancet. 2012. Vol. 379, no. 9812. P. 266–282. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(11)60051-2
  17. Fukunaga R., Abe Y., Nakagawa Y. et al. Living alone is associated with depression among the elderly in a rural community in Japan. Psychogeriatrics. 2012. Vol. 12, no. 3. P. 179–185. https://doi.org/10.1111/j.1479-8301.2012.00402.x
  18. Joiner T. Why People Die by Suicide. Cambridge, MA : Harvard University Press, 2005. 288 p.
  19. Kaneko Y., Motohashi Y., Sasaki H., Yamaji M. Prevalence of depressive symptoms and related risk factors for depressive symptoms among elderly persons living in a rural Japanese community. Community Mental Health Journal. 2007. Vol. 43, no. 6. P. 583–590. https://doi.org/10.1007/s10597-007-9096-5
  20. Miller K. E., Rasmussen A. War exposure, daily stressors, and mental health in conflict and post-conflict settings: bridging the divide between trauma-focused and psychosocial frameworks. Social Science & Medicine. 2010. Vol. 70, no. 1. P. 7–16. https://doi.org/10.1016/j.socscimed.2009.09.029
  21. Miller K. E., Rasmussen A. The mental health of civilians displaced by armed conflict: an ecological model of refugee distress. Epidemiology and Psychiatric Sciences. 2017. Vol. 26, no. 2. P. 129–138. https://doi.org/10.1017/S2045796016000172
  22. Olfson M., Cosgrove C. M., Altekruse S. F., Wall M. M., Blanco C. Living alone and suicide risk in the United States, 2008–2019. American Journal of Public Health. 2022. Vol. 112, no. 12. P. 1774–1782. https://doi.org/10.2105/AJPH.2022.307080
  23. Sahle B. W., Reavley N. J., Li W. et al. The association between adverse childhood experiences and common mental disorders and suicidality: an umbrella review of systematic reviews and meta-analyses. European Child & Adolescent Psychiatry. 2022. Vol. 31, no. 10. P. 1489–1499. https://doi.org/10.1007/s00787-021-01745-2
  24. Shaw R. J., Cullen B., Graham N. et al. Living alone, loneliness and lack of emotional support as predictors of suicide and self-harm: a nine-year follow up of the UK Biobank cohort. Journal of Affective Disorders. 2021. Vol. 279. P. 316–323. https://doi.org/10.1016/j.jad.2020.10.026
  25. Steel Z., Chey T., Silove D. et al. Association of torture and other potentially traumatic events with mental health outcomes among populations exposed to mass conflict and displacement: a systematic review and meta-analysis. JAMA. 2009. Vol. 302, no. 5. P. 537–549. https://doi.org/10.1001/jama.2009.1132
  26. Van Orden K. A., Witte T. K., Cukrowicz K. C., Braithwaite S. R., Selby E. A., Joiner T. E. The interpersonal theory of suicide. Psychological Review. 2010. Vol. 117, no. 2. P. 575–600. https://doi.org/10.1037/a0018697
  27. Wasserman D. (Ed.). Suicide: An Unnecessary Death. London : Martin Dunitz, 2001. 286 p.
.

Анжеліка Мішеніна ПСИХОЛОГІЧНА ОПТИМІЗАЦІЯ СТИЛЬОВИХ ПРОЯВІВ ЖІНОЧОЇ АТРАКТИВНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 64-72.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-3-7

Анжеліка Мішеніна,
аспірант кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний
університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0007-6900-0155

 

ПСИХОЛОГІЧНА ОПТИМІЗАЦІЯ СТИЛЬОВИХ ПРОЯВІВ ЖІНОЧОЇ АТРАКТИВНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність дослідження зумовлена потребою в психологічно обґрунтованих способах гармонізації жіночого самоподання у професійному середовищі без нав’язування нормативних моделей привабливості. Мета статті – обґрунтувати зміст авторської психокорекційної програми та визначити її ефективність щодо стильових проявів жіночої атрактивності й комунікативного комфорту. В експериментальному дослідженні взяли участь 60 жінок віком 25–45 років, розподілених на експериментальну і контрольну групи по 30 осіб. Програма охоплювала 12 групових занять, об’єднаних у 4 тематичні модулі. Застосовано модифіковану шкалу жіночої атрактивності О. Чебикіна та А. Кленчу, авторський опитувальник комунікативного комфорту. Динаміку визначено за критерієм Вілкоксона, міжгрупові відмінності – за критерієм Манна-Уїтні. Протягом апробації програми в експериментальній групі підвищився рівень загального показника атрактивності (p<0,01) та комунікативного комфорту (p<0,01), посилилися м’який, яскравий, формальний та інтелектуальний стилі, комфорт у офіційних і неформальних контактах з чоловіками та жінками. Маніпулятивні тенденції не змінилися. В контрольній групі статистично значущої динаміки цих показників не зафіксовано, що підтверджує специфічність ефекту авторської програми. Більш того, якщо до початку експерименту відмінності між групами були незначущими, то після його закінчення такі відмінності з’явилися за загальними показниками атрактивності та комунікативного комфорту (p<0,01) і вони були на користь експериментальної групи. Вказані результати підтверджують можливість розширення конструктивного стильового репертуару, підвищення комфортності професійної взаємодії та узгодження способів самоподання з умовами професійного контакту за рахунок запровадження пропонованої автором програми.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

жіноча атрактивність, стильові прояви, професійне самоподання, комунікативний комфорт, професійна взаємодія, психокорекційна програма, груповий тренінг

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:
  1. Каргіна Н. В., Мельничук І. В. Особливості комунікативних якостей як один із чинників психологічного благополуччя особистості. Перспективи та інновації науки. 2025. № 1(47). С. 1549–1561. DOI: https://doi.org/10.52058/2786-4952-2025-1(47)-1549-1561
  2. Мишеніна А. В., Чебикін О. Я. Психологічні особливості прояву жіночої атрактивності у соціально-комунікативній взаємодії в умовах професійної діяльності. Наука і освіта. 2025а. № 2. С. 46–58. DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2025-2-6.
  3. Мишеніна А. В., Чебикін О. Я. Вплив жіночої атрактивності на ефективність соціальної взаємодії. Сучасні аспекти модернізації науки: стан, проблеми, тенденції розвитку : матеріали LIII Міжнародної науково-практичної конференції (м. Кордова, Іспанія, 7 лютого 2025 р.). Київ : ВАДНД, 2025b. С. 187–189. URL: http://perspectives.pp.ua/public/site/conferency/conf-53.pdf
  4. Чебикін О. Я., Кленчу А. М. Емоційно-комунікативні особливості атрактивності як передумови формування основ іміджу у майбутніх вчителів. Наука і освіта. 2011. № 9. С. 266–271. URL: https://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/doc/2011/9_2011/66.pdf (дата звернення: 07.03.2026).
  5. Чебикін О. Я., Кленчу А. М. Психологія атрактивності дівчини : монографія. Одеса : Видавець М. П. Черкасов, 2012. 271 с. URL: http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/93 (дата звернення: 12.03.2026).
  6. Чебикін О. Я., Сінєльнікова Т. В. Психологічні основи тренінгових технологій : монографія. Одеса : Лерадрук, 2013. 229 с. URL: http://dspace.pdpu.edu.ua/handle/123456789/1336 (дата звернення: 09.03.2026).
  7. Babchuk M. I., Babchuk O. G., Asieieva Y., Vdovichenko O., Melnychuk I. Psychological features of physical perfectionism in personality. Revista Amazonia Investiga. 2023. Vol. 12, no. 66. P. 163–174. DOI: https://doi.org/10.34069/ai/2023.66.06.16.
  8. Bjaastad J. F., Lillevoll K., Hoffart A., Nilsen T. S., Kjoteroe J., Prescott P., Røssberg J. I., Clark D. M., Dahl K., Wang C. E. A., Lorentzen V. The effect of behavioral rehearsal in the training of clinical psychology students in cognitive therapy for social anxiety disorder: a randomized controlled trial. Behaviour Research and Therapy. 2025. Vol. 193. DOI: https://doi.org/10.1016/j.brat.2025.104849.
  9. Eagly A. H., Karau S. J. Role congruity theory of prejudice toward female leaders. Psychological Review. 2002. Vol. 109, no. 3. P. 573–598. DOI: https://doi.org/10.1037/0033-295X.109.3.573.
  10. Fultz A. A., Stosic M. D., Bernieri F. J. Nonverbal expressivity, physical attractiveness, and liking: first impression to established relationship. Journal of Nonverbal Behavior. 2024. Vol. 48. P. 189–211. DOI: https://doi.org/10.1007/s10919-023-00444-7.
  11. Gryesten J. R., Poulsen S., Moltu C., Biering E. B., Møller K., Arnfred S. M. Patients’ and therapists’ experiences of standardized group cognitive behavioral therapy: needs for a personalized approach. Administration and Policy in Mental Health and Mental Health Services Research. 2024. Vol. 51. P. 617–633. DOI: https://doi.org/10.1007/s10488-023-01301-x.
  12. Jin J., Ikeda H. The role of empathic communication in the relationship between servant leadership and workplace loneliness: a serial mediation model. Behavioral Sciences. 2024. Vol. 14, no. 1. DOI: https://doi.org/10.3390/bs14010004.
  13. Kim T.-Y., David E. M., Chen T., Liang Y. Authenticity or self-enhancement? Effects of self-presentation and authentic leadership on trust and performance. Journal of Management. 2023. Vol. 49, no. 3. P. 944–973. DOI: https://doi.org/10.1177/01492063211063807.
  14. Krings F., Manoharan S., Mendes de Oliveira A. Backlash for high self-promotion at hiring depends on candidates’ gender and age. International Journal of Selection and Assessment. 2023. Vol. 31, no. 3. P. 361–375. DOI: https://doi.org/10.1111/ijsa.12410.
  15. Kukkonen I., Pajunen T., Sarpila O., Åberg E. Is beauty-based inequality gendered? A systematic review of gender differences in socioeconomic outcomes of physical attractiveness in labor markets. European Societies. 2024. Vol. 26, no. 1. P. 117–148. DOI: https://doi.org/10.1080/14616696.2023.2210202.
  16. Niimi R., Goto M. Good conduct makes your face attractive: The effect of personality perception on facial attractiveness judgments. PLOS ONE. 2023. Vol. 18, no. 2. DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0281758.
  17. Peng X. Advancing workplace civility: a systematic review and meta-analysis of definitions, measurements, and associated factors. Frontiers in Psychology. 2023. Vol. 14. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2023.1277188.
  18. Reimann M., Hüller C., Schilke O., Cook K. S. Impression management attenuates the effect of ability on trust in economic exchange. Proceedings of the National Academy of Sciences. 2022. Vol. 119, no. 30. DOI: https://doi.org/10.1073/pnas.2118548119.
  19. Sarpila O., Koivula A., Kukkonen I. Appearance and social inequalities: physical attractiveness as a part of occupation-congruent appearance. Sociology. 2024. Vol. 58, no. 6. P. 1378-1398. DOI: https://doi.org/10.1177/00380385241249038.
  20. Schunck R., Gereke J., Hellriegel E. Gendered beauty inequalities? A multiverse analysis of physical attractiveness, occupational gender-typicality and earnings in the German labour market. European Sociological Review. 2025. Vol. 41, no. 6. P. 935–950. DOI: https://doi.org/10.1093/esr/jcaf008.
  21. Sels L., Tran A., Greenaway K. H., Verhofstadt L., Kalokerinos E. K. The social functions of positive emotions. Current Opinion in Behavioral Sciences. 2021. Vol. 39. P. 41–45. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cobeha.2020.12.009.
  22. Tafvelin S., Hasson H., Nielsen K., von Thiele Schwarz U. Integrating a transfer perspective into evaluations of leadership training. Leadership & Organization Development Journal. 2021. Vol. 42, no. 6. P. 856–868. DOI: https://doi.org/10.1108/LODJ-11-2019-0492.

Анатолій Массанов ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ ЯК ЧИННИК АТРАКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ПОДОЛАННІ СОЦІАЛЬНИХ БАР’ЄРІВ

// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 54-63.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-3-6

Анатолій Массанов,
доктор психологічних наук, професор,
професор кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1002-4941

 

ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ ЯК ЧИННИК АТРАКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ПОДОЛАННІ СОЦІАЛЬНИХ БАР’ЄРІВ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглиблення наукових уявлень про психологічні механізми послаблення та подолання соціальних бар’єрів, а також про роль упевненості у собі й атрактивності особистості в цьому процесі. Незважаючи на значну кількість досліджень упевненості, самоефективності, міжособистісної атракції, самопрезентації та труднощів соціальної взаємодії, недостатньо теоретично розкритим залишається взаємозв’язок цих феноменів у контексті послаблення та подолання соціальних бар’єрів. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати роль упевненості у собі як особистісного чинника атрактивності та розкрити психологічні механізми, через які пов’язана з упевненістю атрактивність особистості може сприяти подоланню соціальних бар’єрів у міжособистісній взаємодії. Методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація наукових підходів; структурно-функціональний аналіз, теоретичне моделювання та інтерпретація результатів попередніх досліджень. У результаті теоретичного аналізу обґрунтовано роль упевненості у собі як особистісного чинника формування атрактивності, можливий вплив якого реалізується через соціально-комунікативні прояви впевненості та їх сприйняття партнером. Виокремлено два взаємопов’язані механізми участі впевненості у послабленні та подоланні соціальних бар’єрів: внутрішньоособистісний, пов’язаний зі зменшенням внутрішньої невизначеності й соціальної тривожності та підтриманням готовності особистості до соціальної активності, і міжособистісний, що передбачає соціально-комунікативні прояви впевненості, їх сприйняття й оцінювання партнером та можливе формування атрактивності як проміжної ланки. Розроблено структурно-функціональну модель, яка інтегрує обидва шляхи та передбачає зворотний зв’язок, за якого сприятлива реакція партнера й позитивний досвід соціальної взаємодії можуть підтримувати впевненість особистості та її готовність до подальших соціальних контактів. Запропонована модель створює теоретичне підґрунтя для емпіричної перевірки зв’язків між упевненістю у собі, її соціально-комунікативними проявами, атрактивністю та соціальними бар’єрами, зокрема припущення про опосередковану роль атрактивності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

впевненість у собі, атрактивність особистості, соціальні бар’єри, міжособистісна взаємодія, соціально-комунікативна поведінка, самопрезентація, соціальна тривожність, міжособистісне сприйняття, психологічна дистанція

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:
  1. Батраченко І., Сурякова М., Учитель І. Соціальна тривожність у міжособистісній взаємодії студентів. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. Вип. 10. С. 3–11. https://doi.org/10.30970/PS.2021.10.1
  2. Березовська Л. І. Взаємозв’язок самооцінки та самопрезентації молоді у соціальних мережах. Вчені записки Університету «КРОК». № 3(71). С. 142–149. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2022-71-142-149
  3. Водолазська О. О., Цимбал М. Р. Факторна структура упевненої у собі особистості. Наукові пер­спективи. № 9(39). С. 541–551. https://doi.org/10.52058/2708-7530-2023-9(39)-541-551
  4. Массанов А. В. Психологічні бар’єри особистості. Наука і освіта. 2024. № 1. С. 63–67. https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-1-10
  5. Остролуцька Л., Христюк О. Страхи та бар’єри початку професійної діяльності в майбутніх психологів в умовах сучасних викликів. Юридична психологія. № 2(35). С. 81–89. https://doi.org/10.33270/03243502.90
  6. Цопа В. А., Чеберячко С. І., Хожило І. І., Дерюгін О. В., Білько Т. О. Соціальна тривожність працівників в організації: аспекти управління та профілактики. Публічне управління та соціальна робота. 2025. № 2(6). С. 31–40. https://doi.org/10.32782/3041-1319/2025-2-5
  7. Bandura A. Self-efficacy: Toward a unifying theory of behavioral change. Psychological Review. 1977. Vol. 84, No. 2. P. 191–215. https://doi.org/10.1037/0033-295X.84.2.191
  8. Bandura A. Self-Efficacy: The Exercise of Control. New York : W. H. Freeman, 1997. 604 p.
  9. Byrne D. Interpersonal attraction and attitude similarity. Journal of Abnormal and Social Psychology. Vol. 62, No. 3. P. 713–715. https://doi.org/10.1037/h0044721
  10. Byrne D. The Attraction Paradigm. New York : Academic Press, 1971.
  11. Dismuke A. N., Pond R. S. Jr. Increasing efficacy to reduce state anxiety: An application of the self-presentation theory of social anxiety. Journal of Social and Clinical Psychology. Vol. 43, No. 5. P. 445–472. https://doi.org/10.1521/jscp.2024.43.5.445
  12. Dufner M., Krause S. On How to Be Liked in First Encounters: The Effects of Agentic and Communal Behaviors on Popularity and Unique Liking. Psychological Science. 2023. Vol. 34, No. 4. https://doi.org/10.1177/09567976221147258
  13. Gabriel S., Renaud J. M., Tippin B. When I think of you, I feel more confident about me: The relational self and self-confidence. Journal of Experimental Social Psychology. 2007. Vol. 43, No. 5. P. 772–779. https://doi.org/10.1016/j.jesp.2006.07.004
  14. Harris M. A., Orth U. The link between self-esteem and social relationships: A meta-analysis of longitudinal studies. Journal of Personality and Social Psychology. 2020. Vol. 119, No. 6. P. 1459–1477. https://doi.org/10.1037/pspp0000265
  15. Itzchakov G., Reis H. T., Weinstein N. How to foster perceived partner responsiveness: High-quality listening is key. Social and Personality Psychology Compass. 2022. Vol. 16, No. 1. e12648. https://doi.org/10.1111/spc3.12648
  16. Laurenceau J.-P., Barrett L. F., Pietromonaco P. R. Intimacy as an interpersonal process: The importance of self-disclosure, partner disclosure, and perceived partner responsiveness in interpersonal exchanges. Journal of Personality and Social Psychology. Vol. 74, No. 5. P. 1238–1251. https://doi.org/10.1037/0022-3514.74.5.1238
  17. Li N. P., Yong J. C., Tsai M.-H., Lai M. H. C., Lim A. J. Y., Ackerman J. M. Confidence is sexy and it can be trained: Examining male social confidence in initial, opposite-sex interactions. Journal of Personality. 2020. Vol. 88, No. 6. P. 1235–1251. https://doi.org/10.1111/jopy.12568
  18. Maddux J. E., Norton L. W., Leary M. R. Cognitive components of social anxiety: An investigation of the integration of self-presentation theory and self-efficacy theory. Journal of Social and Clinical Psychology. 1988. Vol. 6. P. 180–190
  19. Montoya R. M., Kershaw C., Prosser J. L. A meta-analytic investigation of the relation between interpersonal attraction and enacted behavior. Psychological Bulletin. 2018. Vol. 144, No. 7. P. 673–709. https://doi.org/10.1037/bul0000148
  20. Reis H. T., Itzchakov G. “Do you hear me?”: Understanding the interplay of listening and perceived partner responsiveness. Current Opinion in Psychology. 2023. Vol. 52. Article 101615. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2023.101615
  21. Reis H. T., Shaver P. R. Intimacy as an interpersonal process. In: Duck S. (ed.). Handbook of Personal Relationships: Theory, Research and Interventions. Chichester : Wiley, 1988. P. 367–389.
  22. Schlenker B. R., Leary M. R. Social anxiety and self-presentation: A conceptualization model. Psychological Bulletin. 1982. Vol. 92, No. 3. P. 641–669. https://doi.org/10.1037/0033-2909.92.3.641

Олена Косьянова, Стелла Лисенко САМООБМАН У СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ ПРИ ПОСТТРАВМАТИЧНОМУ СТРЕСІ

// Наука і освіта. – 2026. – №3. – 45-53.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-3-5

Олена Косьянова,
кандидат психологічних наук, доцент,
доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9532-9981

Стелла Лисенко,
здобувачка другого (магістерського) рівня вищої освіти
спеціальності С4 «Психологія»,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0007-6435-224X

 

САМООБМАН У СИСТЕМІ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ ПРИ ПОСТТРАВМАТИЧНОМУ СТРЕСІ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність дослідження зумовлена поширеністю посттравматичної симптоматики в умовах тривалої воєнної травматизації та недостатньою визначеністю ролі самообману в психологічній адаптації. Самообман може підтримувати позитивний образ Я, суб’єктивне відчуття контролю й емоційну стабільність, однак за певних умов наближатися до уникання та перешкоджати опрацюванню травматичного досвіду. Метою дослідження було визначити особливості взаємозв’язку схильності до самообману, тяжкості посттравматичної симптоматики та психологічних захисних механізмів. У дослідженні взяли участь 53 респонденти, пов’язані з досвідом воєнної травматизації: військовослужбовці на етапі психологічної реабілітації, внутрішньо переміщені особи та члени родин військовослужбовців. Психодіагностичний інструментарій дослідження включав опитувальник самообману (SDQ), Опитувальник симптомів посттравматичного стресового розладу за DSM-5 (PCL-5), Перелік життєвих подій для DSM-5 (LEC-5) та Індекс життєвого стилю (LSI). Застосовано описову статистику, критерій Шапіро–Уїлка, рангову кореляцію Спірмена, критерії Краскела–Уолліса та Манна–Уїтні. У 92,5% респондентів показник PCL-5 перевищував скринінговий поріг 33 бали. Прямого зв’язку між загальним індексом самообману та тяжкістю посттравматичної симптоматики не виявлено (ρ=0,092; p=0,515). Водночас самообман був від’ємно пов’язаний із запереченням (ρ=–0,279; p=0,043), а тяжкість посттравматичної симптоматики – із загальною напруженістю захисних стилів (ρ=–0,275; p=0,047). Групи з різним рівнем самообману статистично значуще відрізнялися за запереченням, інтелектуалізацією та компенсацією. Отримані дані свідчать, що значення самообману при травматичному стресі доцільно оцінювати не як однозначно адаптивне або дезадаптивне, а через конфігурацію конкретних психологічних захистів. Практичний висновок полягає в доцільності диференційованої психологічної допомоги, спрямованої на зменшення категоричного заперечення та розвиток більш усвідомлених способів когнітивного опрацювання досвіду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

самообман, посттравматична симптоматика, психологічний захист, заперечення, інтелектуалізація, компенсація, позитивні ілюзії

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:
  1. Косьянова О. Ю. Адаптація україномовної версії опитувальника самообману (SDQ). Результати психометричного аналізу SDQ. Наукові записки. Серія: Психологія. № 4. С. 43–51. https://doi.org/10.32782/cusu-psy-2025-4-5.
  2. Косьянова О., Прокопенко І. Самообман як захисний механізм: вплив на психічне здоров’я та міжособистісні стосунки. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. Вип. 24. С. 62–70. https://doi.org/10.30970/PS.2025.24.8.
  3. Armas-Vargas E., Marrero R. J., Hernández-Cabrera J. A. Self-deception: typology of motives and relationship with personality. Frontiers in Psychology. Vol. 14. Article 1084843. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2023.1084843.
  4. Blevins C. A., Weathers F. W., Davis M. T., Witte T. K., Domino J. L. The Posttraumatic Stress Disorder Checklist for DSM-5 (PCL-5): Development and initial psychometric evaluation. Journal of Traumatic Stress. Vol. 28, No. 6. P. 489–498. https://doi.org/10.1002/jts.22059.
  5. Brewin C. R., Atwoli L., Bisson J. I., Galea S., Koenen K. C., Lewis-Fernández R. Post-traumatic stress disorder: evolving conceptualization and evidence, and future research directions. World Psychiatry. 2025. Vol. 24, No. 1. P. 52–80. https://doi.org/10.1002/wps.21269.
  6. Chen H. Adaptive value of positive illusions: coping with adversity and improving relationships. Frontiers in Psychology. Vol. 16. Article 1540566. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2025.1540566.
  7. Ehlers A., Clark D. M. A cognitive model of posttraumatic stress disorder. Behaviour Research and Therapy. 2000. Vol. 38, No. 4. P. 319–345. https://doi.org/10.1016/S0005-7967(99)00123-0.
  8. Favaretto T. C., Both L. M., Benetti S. P. C., Freitas L. H. M. Relationship between psychodynamic functioning, defensive mechanisms, and trauma in patients with post-traumatic stress disorder (PTSD). Trends in Psychiatry and Psychotherapy. Vol. 46. Article e20220546. https://doi.org/10.47626/2237-6089-2022-0546.
  9. Ferrajão P., Batista C. I., Elklit A. Polytraumatization, defense mechanisms, PTSD and complex PTSD in Indian adolescents: a mediation model. BMC Psychology. Vol. 11. Article 411. https://doi.org/10.1186/s40359-023-01456-0.
  10. Frost R., Collier O., Hardy A. Are trauma-related beliefs associated with psychosis symptoms? A systematic review and meta-analysis. Psychological Medicine. Vol. 54, No. 16. P. 4475–4484. https://doi.org/10.1017/S0033291724002629.
  11. Gendre E., Soubelet A., Callahan S. “What doesn’t kill me makes me stronger”: Constructive or illusory posttraumatic growth? Acta Psychologica. Vol. 258. Article 105274. https://doi.org/10.1016/j.actpsy.2025.105274.
  12. Gori A., Topino E., Musetti A. The relationship among anxiety, worry, perceived stress, defense mechanisms, and high levels of post-traumatic stress symptoms: A discriminant analytic approach. Journal of Personalized Medicine. Vol. 13, No. 2. Article 237. https://doi.org/10.3390/jpm13020237.
  13. Gray M. J., Litz B. T., Hsu J. L., Lombardo T. W. Psychometric properties of the Life Events Checklist. 2004. Vol. 11, No. 4. P. 330–341. https://doi.org/10.1177/1073191104269954.
  14. Grove A. B., Sheerin C. M., Wallace R. E., Green B. A., Minnich A. H., Kurtz E. D. The effect of a reduction in irrational beliefs on Posttraumatic Stress Disorder (PTSD), depression, and anxiety symptoms in a group treatment for post-9/11 Veterans. Military Psychology. Vol. 36, No. 5. P. 567–577. https://doi.org/10.1080/08995605.2023.2236924.
  15. Hoppen T. H., Priebe S., Vetter I., Morina N. Global burden of post-traumatic stress disorder and major depression in countries affected by war between 1989 and 2019: a systematic review and meta-analysis. BMJ Global Health. Vol. 6, No. 7. Article e006303. https://doi.org/10.1136/bmjgh-2021-006303.
  16. Isern-Mas C., Hannikainen I. R. Self-Deception: A Case Study in Folk Conceptual Structure. Review of Philosophy and Psychology. Vol. 16, No. 2. P. 545–572. https://doi.org/10.1007/s13164-024-00743-y.
  17. Korem N., Ben-Zion Z., Spiller T. R., Duek O. A., Harpaz-Rotem I., Pietrzak R. H. Correlates of avoidance coping in trauma-exposed U.S. military veterans: Results from the National Health and Resilience in Veterans Study. Journal of Affective Disorders. Vol. 339. P. 89–97. https://doi.org/10.1016/j.jad.2023.07.036.
  18. Kowalchyk M., Chernoff E., Brinkman H. R., Brown A. D., Pietrzak R. H., Feder A. Perceived social support moderates the relation between forward-focused coping and PTSD symptoms in World Trade Center trauma survivors. Journal of Psychiatric Research. Vol. 159. P. 130–134. https://doi.org/10.1016/j.jpsychires.2023.01.018.
  19. Lim I. C. Z. Y., Tam W. W. S., Chudzicka-Czupała A., McIntyre R. S., Teopiz K. M., Ho R. C., Ho C. S. H. Prevalence of depression, anxiety and post-traumatic stress in war-and conflict-afflicted areas: A meta-analysis. Frontiers in Psychiatry. Vol. 13. Article 978703. https://doi.org/10.3389/fpsyt.2022.978703.
  20. Paulhus D. L., John O. P. Egoistic and moralistic biases in self-perception: The interplay of self-deceptive styles with basic traits and motives. Journal of Personality. Vol. 66, No. 6. P. 1025–1060. https://doi.org/10.1111/1467-6494.00041.
  21. Price J. P. Cognitive schemas, defence mechanisms and post-traumatic stress symptomatology. Psychology and Psychotherapy: Theory, Research and Practice. Vol. 80, No. 3. P. 343–353. https://doi.org/10.1348/147608306X144178.
  22. Schwardmann P., van der Weele J. Deception and self-deception. Nature Human Behaviour. Vol. 3. P. 1055–1061. https://doi.org/10.1038/s41562-019-0666-7.
  23. Serdiuk O., Burlaka V., Markovska A., Smith C., Panok V., Klochkov V., Javanbakht A. Trauma exposure and risk of post-traumatic stress disorder among youth and young adults during the Russia-Ukraine war. Journal of Affective Disorders. Vol. 391. Article 119944. https://doi.org/10.1016/j.jad.2025.119944.
  24. Taylor S. E., Brown J. D. Illusion and well-being: a social psychological perspective on mental health. Psychological Bulletin. Vol. 103, No. 2. P. 193–210. https://doi.org/10.1037/0033-2909.103.2.193.
  25. Topino E., Gori A. Data showing that post-traumatic stress symptoms and defense mechanisms change based on perceived stress levels: A multivariate analysis of variance approach during the COVID-19 pandemic. Data in Brief. 2023. Vol. 48. Article 109298. https://doi.org/10.1016/j.dib.2023.109298.
  26. Traina G., Tuszynski J. A. The Neurotransmission Basis of Post-Traumatic Stress Disorders by the Fear Conditioning Paradigm. International Journal of Molecular Sciences. Vol. 24, No. 22. Article 16327. https://doi.org/10.3390/ijms242216327.
  27. Weiss N. H., Schick M. R., Contractor A. A., Goncharenko S., Raudales A. M., Forkus S. R. Posttraumatic stress disorder symptom severity modulates avoidance of positive emotions among trauma-exposed military veterans in the community. Psychological Trauma: Theory, Research, Practice, and Policy. 2022. Vol. 14, No. 3. P. 446–452. https://doi.org/10.1037/tra0001048.
  28. Weissman S., Gorlin E. I. Exploring the (Mal) adaptive Consequences of Self-Deceptive Enhancement: A Narrative Review. Journal of Theoretical Social Psychology. Vol. 2023. Article 2382005. https://doi.org/10.1155/2023/2382005.
  29. Xiang K. Relationship Between Positive Illusions, Psychological Resilience, and Subjective Well-Being in College Students: A New Attempt at Positive Psychology. Psychological Reports. 2026. Vol. 129, No. 3. P. 1902–1924. https://doi.org/10.1177/00332941241269471.
  30. Zalta A. K., Tirone V., Orlowska D., Blais R. K., Lofgreen A., Klassen B., Held P., Stevens N. R., Adkins E., Dent A. L. Examining moderators of the relationship between social support and self-reported PTSD symptoms: A meta-analysis. Psychological Bulletin. Vol. 147, No. 1. P. 33–54. https://doi.org/10.1037/bul0000316.
.