2024-3-doc

Тетяна Дегтяренко-Мельник, Олена Бобро, Родіон Яготін НАСЛІДКИ ПСИХОТРАВМУЮЧИХ ПОДІЙ У СУЧАСНИХ УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ З ПОЗИЦІЇ АДАПТИВНОЇ АБІЛІТАЦІЇ

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 72-80.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-3-11

Тетяна Дегтяренко-Мельник,
доктор медичних наук, професор,
академік Національна академія наук вищої освіти України,
професор кафедри фізичної реабілітації, біології і охорони здоров’я,
Державний заклад «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4462-8863

Олена Бобро,
кандидат медичних наук, доцент,
доцент кафедри фізичної реабілітації, біології і охорони здоров’я,
Державний заклад «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8255-5541

Родіон Яготін,
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри фізичної культури та спорту,
Одеський національний технологічний університет,
вул. Канатна, 112, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8342-5156

НАСЛІДКИ ПСИХОТРАВМУЮЧИХ ПОДІЙ У СУЧАСНИХ УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ З ПОЗИЦІЇ АДАПТИВНОЇ АБІЛІТАЦІЇ

АНОТАЦІЯ:

Стаття присвячена висвітленню наслідків психотравмуючих подій та визначенню структури невротичних розладів, які виходять на перший план у подіях воєнного часу. Негативний вплив сучасних стресогенних подій згодом може ініціювати в ранньому та віддаленому періодах посттравматичні стресові розлади, які мають нав’язливий характер і погіршують життєдіяльність та здоров’я особи. У ході спостереження військовослужбовців, що проходили реабілітацію після лікування у багатопрофільному госпіталі, була визначена структура психоневрологічних розладів. Застосовувалися: клініко-катамнестичний метод обстеження та психологічні діагностичні методики. За результатами першого етапу дослідження, серед обстеженного контингенту (124 особи) домінували невротичні прояви, які виходили за рамки фізіологічних адекватних адаптаційних реакцій. Визначалась наявність окремих невротичних проявів у вигляді підвищеної дратівливості; нестриманості; емоційної напруженості; швидкої втомлюваності; нічних сновидінь, які насичені військовою тематикою та пережитим бойовим досвідом, а також вегетативних дисфункцій. На другому етапі дослідження, у віддалений період, провідним проявом порушень став депресивний синдром з астенічними включеннями, який виникав за умови тривалих значущих психотравмуючих ситуацій. Серед цих осіб виявлялася виразна соціальна дезадаптація у поєднанні із прагненням до ізоляції від суспільства. Етапами розвитку посттравматичних змін невротичного характеру є: 1) гостра реакція на стрес; 2) невротичні реакції; 3) невротичні стани; 4) невротичний розвиток особистості. Наслідки психотравматичних подій у сучасних умовах воєнного часу є вельми загрозливими. Це актуалізує застосування різноманітних методів реабілітації, спрямованих на відновлення здоров’я осіб, що мають психоневрологічні розлади, задля можливості суспільства включити кожного із зазнавших посттравматичних змін у життєвий та трудовий процес. При цьому абілітація є допоміжним комплексом заходів, що проводиться за допомогою інформаційних технологій та спрямована на формування та покращення фізичних, психічних, соціальних навичок особистості. Як усунути чи зменшити ризик здоров’ю за рахунок власної поведінки, наскільки дбайливо та відповідально людина ставитиметься до власного тіла, значною мірою залежить від соціального навчання.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

абілітація, післястресовий розлад, посттравматичний стресовий розлад, психотравмуючі події, реабілітація.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Агаєв Н. А., Кокун О. М., Пішко І. О., та інш. Збірник методик для діагностики негативних психічних станів військовослужбовців : методичний посібник. Київ : Вид-во НДЦ ГП ЗСУ, 2016. 234 с.
2. Безшейко В.Г. Диагностика пост стресових розладів: погляд на проблему. Медична психологія. 2016. № 1. С. 99–104.
3. Волошин П. В., Марута Н. О., Шестопалова Л. Ф., Лінський І. В. та інш. Діагностика, терапія та профілактика медико-психологічних наслідків бойових дій в сучасних умовах : методичні рекомендації. ДУ «Інститут неврології психіатрії та наркології НАМН України». Харків: «ІНПТН», 2014, 80 с.
4. Горшков О. О. Баранов І. І. Домініченко Я. Л. Особливості клінічної діагностики посттравматичного стресового розладу з психотичними симптомами Укр. мед. Часопис. 2024. № 4. (164). С. 59–62.

5. Коростій В. І., Поліщук В. Т., Заворотний В. І. Психофармакотерапія в комплексному лікуванні та реабілітації посттравматичного стресового розладу. Міжнародний неврологічний журнал. 2015. № 6. Вип. 76. С. 59–71.
6. Матяш М. М., Худенко Л. І. Український синдром: особливості посттравматичного стресового розладу в учасників антитерористичної операції. Укр. мед. Часопис. 2014. № 6 (104). С. 124–127.
7. Напрєєнко О., Долинський Р. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і супутні з ним депресивні симптоми в осіб з регіонів, що значно постраждали від агресії РФ. Психосоматична медицина та загальна практика. 30, Червень 2024. URL: https://uk.e-medjournal.com/index.php/psp/article/view/517
8. Напрєєнко О. К., Сиропятов О. Г., Друзь О. В. та ін. Психолого-психіатрична допомога постраждалим у збройних конфліктах: Метод. рекомендації. Націон. мед. ун-т ім. О.О. Богомольця. К. : «НМУ О.О. Богомольця», 2014. 26 с.
9. Невротичні, соматоформні розлади та стрес: Навчальний посібник / за ред. д.м.н., проф. Л. М. Юр’євої. К. :ТОВ ММК, 2005. 96 с.
10. Посттравматичні стресові розлади : навчальний посібник / під заг. ред. проф. Б. В. Михайлова. Вид. 2-ге, перероблене та доповнене. Х. : ХМАПО, 2014. 223 с.
11. Соченко Т. Ю., Моначин І. Л. ПТСР серед війсковослужбовцев та ветеранів війни в України. Актуальні задачі сучасних технологій : матеріали VІІІ Міжнародної науково-технічної конференції молодих учених та студентів. (Тернопіль, 27–28 листопада, 2019 р.). Тернопіль : Вид-во ТМУ, 2019. С. 160–161.
12. Стаднік І. В., Мушкевіч, М. І. Психологічні особливості переживання посттравматичного стресового розладу (ПТСР) учасниками зони антитерористичної операції (АТО). Збірник наукових праць РДГУ. 2015. Вип. 4. С. 244–248.
13. Cook S. L., Swartout K. A., Goodnight B. L., Hipp T. N., Bellis A. L. Impact of violence research on participants over time: Helpful, harmful, or neither? Psychology of Violence. 2015. V. 5. № 3. P. 314–324.
14. Dammann G. Posttraumatic stress disorder challenging a mechanistic neuropsychological and monocausal etiological model. Український вісник психоневрології. 2015. Т. 23. Вип. 3 (84). С. 8–15.
15. Davidson J. R. T., Kudler H., Smith R. Treatment of posttraumatic stress disorder with amitriptyline and placebo. Archives Of General Psychiatry. 1990. № 47. Р. 259–265.
16. Eytan A., Gex-Fabry М., Toskani L., Deroo L., Loutan L ., Bovier Р .А. Determinants of postconflict symptoms in Abanian Kosovars. The Journal of Nervous and Mental Disease. 2004. Vol. 192 (10). P. 664–671.
17. Gilbertson M. W., Williston S. K., Paulus L. A., Lasko N.B. et. al. Configural cue performance in identi cal twins discordant for posttraumatic stress disorder: theoretical implications for the role of hippocampal function. Biological Psychiatry. 2007. Vol. 62. P. 513–520.
18. Rubin D. C. Schema-driven construction of future autobiographical traumatic events: The future is much more troubling than the past. Journal of Experimental Psychology: General. 2014. V. 143. № 2. P. 612–630.
19. Rubin D.C., Berntsen D., Bohni M.K. A memorybased model of posttraumatic stress disorder: Evaluating basic assumptions underlying the PTSD diagnosis. Psychological Review. 2008. V. 115. P. 985–1011.
20. Rubin D.C., Boals A., Berntsen D. Memory in posttraumatic stress disorder: Properties of voluntary and involuntary, traumatic and non-traumatic autobiographical memories in people with and without PTSD symptoms. Journal of Experimental Psychology: General. 2008. V. 137. P. 591–614.

Olena Chekhratova, Sofia Pedyk SOCIAL MEDIA PLATFORMS AS A TOOL FOR PROMOTING EDUCATIONAL INSTITUTIONS

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 65-71.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-3-10

Олена Чехратова,
доктор філософії (освітні, педагогічні науки), доцент,
доцент кафедри практики англійського усного і писемного мовлення,
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди,
вул. Алчевських, 29, м. Харків, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7022-2042

Софія Педик,
здобувачка вищої освіти I бакалаврського рівня
зі спеціальності 035 Філологія,
кафедра англійської філології,
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди,
вул. Алчевських, 29, м. Харків, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0002-0775-6647

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

АНОТАЦІЯ:

У статті досліджується, як заклади освіти можуть ефективно використовувати соціальні мережі для підвищення своєї впізнаваності, залучення потенційних студентів та створення онлайн-спільноти, яка підтримує їх освітню місію. Автори досліджують соціальні медіа як інструмент для представлення університетів громадськості та залучення підписників, які поділяють цінності та освітні цілі закладу. Проаналізувавши найпопулярніші соціальні медіа в Україні та світі, автори доводять, що Facebook є визначним лідером серед соціальних медіа-додатків, хоча віковий діапазон його підписників до уваги не береться. З іншого боку, якщо заклад освіти зацікавлений у залученні цільової аудиторії 18–30 років, важливо звернути увагу на використання таких платформ, як Instagram. Опитування, проведене серед студентів Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, які навчаються на бакалаврських та магістерських програмах, доводить, що соціальні мережі сьогодні є одним з найпотужніших інструментів просування товарів та послуг на ринку. Завдання закладу освіти ретельно проаналізувати вподобання цільової аудиторії та створити ідеальні умови для того, щоб вона обрала саме цей університет для здобуття ступеня. Оскільки соціальні медіа продовжують розвиватися, з’являються нові тренди та технології, заклади освіти повинні залишатися гнучкими та адаптивними, приймаючи виклики, що виникають.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

соціальні мережі, популяризація закладів освіти, вища освіта, комунікація, цільова аудиторія, підписники.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Antonakaki, D., Fragopoulou, P., & Ioannidis, I. (2021). A survey of Twitter research: Data model, graph structure, sentiment analysis and attacks – ScienceDirect. Expert Systems and Implications, 164. https://doi.org/10.1016/j.eswa.2020.114006 [in English].
2. Belk, R. (2013). Extended Self in a Digital World | Journal of Consumer Research | Oxford Academic. Journal of Consumer Research, 3(40), 477–500. https://doi.org/10.1086/671052 [in English].
3. Brenner, S., Aksin Sivrikaya, S., & Schwalbach, J. (2020). Who is on LinkedIn? Self-selection into professional online networks. Applied Economics, 52(1), 52–67. https://doi.org/10.1080/00036846.2019.1638497 [in English].
4. Chung, N., & Koo, C. (2015). The use of social media in travel information search. Telematics and Informatics, 32(2), 215–229. https://doi.org/10.1016/j.tele.2014.08.005 [in English].
5. Drăghici, E. (2023). Using Social Media Resources to Build Young People’s Professional Futures. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala, 15(3), 267–287. https://doi.org/10.18662/rrem/15.3/766 [in English].
6. Google Trends. (n.d.). Retrieved 26 August 2023, from https://trends.google.com/trends/ [in English].
7. Healy, M., Cochrane, S., Grant, P., & Basson, M. (2023). LinkedIn as a pedagogical tool for careers and employability learning: A scoping review of the literature. Education + Training, 65(1), 106–125. https://doi.org/10.1108/ET-01-2022-0004 [in English].
8. Jahn, B., & Kunz, W. (2012). How to Transform Consumers into Fans of Your Brand. Journal of Service Management, 23, 344–361. https://doi.org/10.1108/09564231211248444 [in English].
9. Jin, S., & Muqaddam, A. (2019). Product placement 2.0: “Do Brands Need Influencers, or Do Influencers Need Brands?” Journal of Brand Management, 26(5), 522–537. https://doi.org/10.1057/s41262-019-00151-z [in English].
10. Kniaz, H., & Chukhno, O. (2021). English Trainee Teachers’ Perspective on Soft Skills Development in Ukraine. Arab World English Journal, 7(1), 299–313. https://doi.org/10.24093/awej/call7.21 [in English].
11. Lacka, E., Wong, T. C., & Haddoud, M. Y. (2021). Can digital technologies improve students’ efficiency? Exploring the role of Virtual Learning Environment and Social Media use in Higher Education. Computers & Education, 163. https://doi.org/10.1016/j.compedu.2020.104099 [in English].
12. McCashin, D., & Murphy, C. M. (2022). Using TikTok for public and youth mental health – A systematic review and content analysis. Clinical Child Psychology and Psychiatry, 1(28), 279–306. https://doi.org/10.1177/13591045221106608 [in English].
13. Peruta, A., & Shields, A. B. (2017). Social media in higher education: Understanding how colleges and universities use Facebook. Journal of Marketing for Higher Education, 27(1), 131–143. https://doi.org/10.1080/08841241.2016.1212451 [in English].
14. Piranda, D. R., Sinaga, D. Z., & Putri, E. E. (2022). Online marketing strategy in facebook marketplace as a digital marketing tool. Journal of humanities, social sciences and business, 1(3), 1–8. https://doi.org/10.55047/jhssb.v1i2.123 [in English].
15. Pohorielova, T. (2022). Google classroom as a tool for enhancing the individual responsibility of the students under the conditions of distance education. Pedagogy of the Formation of a Creative Person in Higher and Secondary Schools, 85, 155–160. https://doi.org/10.32840/1992-5786.2022.85.26 [in English].
16. Smith, E. E., Kahlke, R., & Judd, T. (2020). Not just digital natives: Integrating technologies in professional education contexts. Australasian Journal of Educational Technology, 36(3), 1–14. https://doi.org/10.14742/ajet.5689 [in English].
17. Tkalac Verčič, A., & Verčič, D. (2013). Digital natives and social media. Public Relations Review, 39(5), 600–602. https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2013.08.008 [in English].
18. Tuchyna, N., Perlova, V., & Chukhno, O. (2021). English trainee teachers’ perspective on synchronous and asynchronous language teaching. Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Рedagogical Sciences, 2 (105), 88–97. https://doi.org/10.35433/pedagogy.2(105).2021.88-97 [in English].
19. Poplavskyi, M. (2021). Sotsialni merezhi yak instrument prosuvannia vyshchoho navchalnoho zakladu (na materialakh KNUKiM) [Social Networks as a Tool for Higher Education Institutions Promotion (Based on KNUKIM Materials)]. Ukrainskyi informatsiinyi prostir – Ukrainian Information Space, 1(7), 14–30. https://doi.org/10.31866/2616-7948.1(7).2021.233777 [in Ukrainian].
20. Semen, N. (2022). Rol sotsialnoi merezhi Instagram u populiaryzatsii zhurnalistskoho kontentu [The Role of Instagram in Popularizing Journalistic Content]. Visnyk Natsionalnoho Universytetu “Lvivska Politekhnika” : Zhurnalistyka – Bulletin of Lviv Polytechnic National University: journalism, 3(1), 74–79. https://doi.org/10.23939/sjs2022.01.074 [in Ukrainian].
21. Yarmoliuk, O., Fisun, I., & Shapovalova, A. (2020). Sotsialni merezhi yak suchasnyi instrument prosuvannia [Social Networks as a Modern Tool of Promotion]. Pidpryiemnytstvo ta innovatsii – Entrepreneurship and Innovation, 11–2, 61–65. https://doi.org/10.37320/2415-3583/11.28 [in Ukrainian].

Anna Cékusz, Ilona Huszti TRANSCARPATHIAN TERTIARY TEACHERS’ ATTITUDES TO REMOTE TEACHING

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 60-64.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-3-9

Анна Цекус,
здобувачка магістратури,
"Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ",
пл. Кошшута, 6, м. Берегове, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0007-4300-238X

Ілона Густі,
доктор філософії,
доцентка кафедри філології,
"Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ"
пл. Кошшута, 6, м. Берегове, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1900-8112

СТАВЛЕННЯ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАКАРПАТТЯ ДО ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

АНОТАЦІЯ:

Дослідження вивчає ставлення викладачів закладів вищої освіти до дистанційного навчання у двох провідних закладах вищої освіти Закарпаття, зосереджуючись на зміні, спричинені розвитком онлайн-навчання, особливо під час пандемії COVID-19. Дослідження має на меті визначити спільні риси та відмінності у сприйнятті викладачів та дослідити фактори, які формують ці ставлення. Використовуючи як кількісні, так і якісні методи, дослідження систематично аналізує демографічні дані викладачів, їх досвід та сприйняття, пропонуючи комплексне розуміння того, як вони взаємодіють та адаптуються до онлайн-навчання. Дослідження залучило різноманітну групу викладачів різних дисциплін, які взяли участь в онлайн-опитуванні, проведеному протягом 2023–2024 навчального року. Опитування було розроблено двома мовами – українською та угорською – для забезпечення інклюзивності та ефективної комунікації між респондентами та дослідниками. Кількісний аналіз виявив закономірності та кореляції, тоді як якісний аналіз надав більш глибоке розуміння нюансів досвіду та викликів, з якими стикалися викладачі під час онлайн-навчання. Результати дослідження показують, що хоча більшість викладачів відчували себе підготовленими до онлайн-навчання, поширеними були занепокоєння щодо академічної доброчесності, психічного здоров'я та цифрового оцінювання. Незважаючи на ці виклики, викладачі визнали гнучкість та доступність онлайн-навчання, але висловили перевагу традиційним методам навчання. Значною тенденцією, що спостерігалася, було те, що молодші викладачі були більш сприйнятливі до онлайн-навчання порівняно зі старшими колегами, які були більш стурбовані переходом на онлайн-платформу. Дослідження робить висновок, що хоча дистанційне навчання пропонує значні переваги (наприклад, гнучкість, доступність, різноманітність цифрових інструментів тощо), воно також представляє виклики (наприклад, технічні проблеми, відсутність соціальної взаємодії, перевантаження та вигорання тощо), які необхідно вирішувати для підвищення його ефективності. Результати цього дослідження можуть допомогти сформувати освітню політику та стратегії для створення більш ефективних та інклюзивних навчальних середовищ у мінливому світі освіти.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

виклики, дистанційне навчання, психічне здоров’я, мотивація студентів, онлайн-навчання, пандемія, залучення студентів, ставлення викладачів, підтримка викладачів, Закарпаття.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Cékusz A. Students’ and tertiary teachers’ attitudes to distance learning. Бакалаврська робота. Берегове : Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ. 2024.
2. Dobbs R., del Carmen A., Waid-Lindberg, C. Students’ perceptions of online courses: the effect of online course experience. The Quarterly Review of Distance Education. 2017. Vol. 18, № 1. С. 98–109. URL: https://eric.ed.gov/?id=EJ864039 (дата звернення: 30.04.2024).

3. Hannay M., Newvine T. Perceptions of distance learning: a comparison of online and traditional learning. MERLOT Journal of Online Learning and Teaching. 2006. Vol. 2, № 1. С. 1–11. URL: http://jolt.merlot.org/documents/MS05011.pdf (дата звернення: 30.06.2024).
4. Hargis J. What is effective online teaching and learning in higher education? Academia Letters. Article 13. URL: https://doi.org/10.20935/AL13 (дата звернення: 12.12.2023).
5. Hopker E., Atherfold R., Bartlett T., Ibrahim M., Lynch C., de Carvalho C. P., ... Sureshbabu L. Exploring the use of technology and teacher confidence to develop and support teaching and learning with variation for fluency in 16-19-year-old GCSE maths re-sit learners, within different learning environments. Centres for Excellence in Maths. URL: https://www.et-foundation.co.uk/wp-content/uploads/2021/10/31.-Newham-Use-of-technology-andteacher-confidence.pdf (дата звернення: 22.08.2024).
6. Horspool A., Lange C. Applying the scholarship of teaching and learning: Student perceptions, behaviours and success online and face-to-face. Assessment & Evaluation in Higher Education. 2012. Vol. 37. P. 73–88. DOI: https://doi.org/10.1080/02602938.2010.496532 (дата звернення: 15.08.2024).
7. Sari T., Nayir F. Challenges in distance education during the (Covid-19) pandemic period. Qualitative Research in Education. Vol. 3, № 3. P. 328–360. DOI: https://doi.org/10.17583/QRE.2020.5872.
8. Seok S., DaCosta B., Kinsell C., Tung, C. K. Comparison of instructors’ and students’ perceptions of the effectiveness of online courses. Quarterly Review of Distance. Vol. 11, № 1. P. 25–36.
9. Ulla, M. B., Perales, W. F. Emergency remote teaching during COVID-19: The role of teachers’ online community of practice (CoP) in times of crisis. Journal of Interactive Media in Education. 2021. Vol. 9. P. 1–11. https://doi.org/10.5334/jime.617 (data zvernennia: 4.10.2024).
10. Weller M. 25 years of ed tech. Edmonton : AU Press, 2020. 221 p. URL: https://doi.org/10.15215/aupress/9781771993050.01 (data zvernennia: 20.08.2024).
11. Густі І., Барань Є., Лехнер І., Фабіян М. Особливості викладання мов у період карантину в Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ: Результати анкетного опитування й інтерв’ювання. Вісник КНЛУ. Серія Педагогіка та психологія. 2022. Вип. 36. P. 90–102.
12. Сидоренко Т. В., Сидоренко А. І. Дистанційне навчання: погляд студентів і викладачів. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2022. № 1. С. 118–125.

Тетяна Соловйова ОСОБЛИВОСТІ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З СИНДРОМОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНІСТЮ

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 53-59.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-3-8

Тетяна Соловйова,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри соціальної педагогіки та спеціальної освіти,
Запорізький національний університет,
вул. Жуковського, 66, м. Запоріжжя, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3676-7978

ОСОБЛИВОСТІ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З СИНДРОМОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНІСТЮ

АНОТАЦІЯ:

У статті розглядаються особливості логопедичної роботи з дітьми, які мають синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) – розлад, що є однією з найпоширеніших проблем у сучасній педагогічній і корекційній практиці. СДУГ характеризується порушеннями уваги, імпульсивністю та гіперактивністю, які суттєво впливають на когнітивний, емоційний і мовленнєвий розвиток особистості. За даними досліджень, від 5% до 20% підростаючого покоління мають ознаки цього синдрому, але його вплив може бути набагато ширшим, оскільки певна кількість дітей залишається недіагностованою. СДУГ ускладнює процеси навчання та соціалізації, особливо в умовах пандемії COVID-19 та війни в Україні, коли дистанційне навчання погіршує ситуацію, ускладнюючи адаптацію учнів зі СДУГ до шкільних вимог. Діти зі СДУГ потребують індивідуального підходу під час логопедичних занять через особливості їхньої поведінки та інших порушень. У статті наголошується на важливості адаптації завдань відповідно до рівня уваги дитини, використання коротких і чітко структурованих вправ, які не перевантажують дитину і сприяють підтримці концентрації. Часте використання візуальних матеріалів, піктограм, відео та інших засобів сприяє кращому засвоєнню інформації. Також підкреслюється важливість застосування ігрових методик та рухливих вправ для зниження рівня гіперактивності та підвищення мотивації до навчання. Мотиваційна підтримка через позитивне підкріплення, таке як похвала або інші форми заохочення, сприяє підвищенню самооцінки дитини та зниженню рівня тривожності. Окрім цього, важливою умовою успішної корекції мовленнєвих порушень є співпраця логопеда з батьками та педагогами, що забезпечує безперервний розвиток мовленнєвих навичок у повсякденному житті дитини. Хоча дослідження показують, що діти зі СДУГ часто мають мовленнєві розлади, механізми цього взаємозв'язку потребують глибшого вивчення. У статті також підкреслюється, що більшість існуючих методик потребують адаптації для ефективної роботи з дітьми зі СДУГ, що підкреслює необхідність подальших досліджень для розробки індивідуалізованих програм, спрямованих на задоволення їхніх особливих потреб.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

дефіцит уваги, гіперактивність, імпульсивність, СДУГ, корекція, розвиток, мовленнєві порушення.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Байєр О. О., Остіковська О.О. Особливості поведінкової терапії для дітей, які мають синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), у Європі. Теорія і практика сучасної психології. 2020. № 1. Т. 1. С. 129–133.
2. Годлевська В. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю у дітей молодшого шкільного віку: сутність, діагностика, корекція. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2021. Вип. 9. С. 73–78. URL: http://surl.li/usrmts
3. Грищенко С. В. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю в дітей віком 6–8 років як медико-соціальна проблема. Сучасна педіатрія. Україна. 2024. № 1(137). С. 143–152.
4. Касьян М. В. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю як клініко-психологічна проблема. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2012. Вип. 21. С. 368-371. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_019_2012_21_95
5. Клименко О. І. Особливості проведення логопедичної роботи з дітьми з синдромом дефіциту уваги та гіперактивностю. Природнича наука й освіта: сучасний стан і перспективи розвитку : збірник IIІ Міжнар. наук.-практ. конф., (м. Харків, 22–23 верес. 2022 р.) ; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, 2022. С. 115–118.
6. Танцура Л. М., Пилипець О. Ю., Третьяков Д. В. Концепція виникнення мінімальної мозкової дисфункції та можливі шляхи запобігання її розвитку. Український вісник психоневрології. 2016. Том 24. Вип. 4 (89). С. 5–7. URL : http://surl.li/swhabj
7. Barkley R. A. Behavioral inhibition, sustained attention, and executive functions: Constructing a unifying theory of ADHD. Psychological Bulletin. 1997. Vol. 121. P. 65–94. URL : https://www.webofscience.com/wos/woscc/full-record/WOS:A1997WC34200004
8. Frigerio A., Montali L., Fine M. Risky and at-risk subjects: The discursive positioning of the ADHD child in the Italian context. Biosocieties. 2013. Р. 245–264. URL : https://www.webofscience.com/wos/woscc/full-record/WOS:000325165400002
9. Galarza V., Sánchez-Hidalgo M. Attention-Deficit Hyperactivity Disorder (ADHD): characterization, theoretical evolution and methodological strategies to overcome it. Revista de la Universidad del Zulia. 2022. Vol. 12. Р. 466–483. URL : https://www.webofscience.com/wos/woscc/full-record/WOS:000744166600027
10. Rosenthal E. A, Broos H. C., Timpano K. R., Johnson S. L. Does Emotion-Related Impulsivity Relate to Specific ADHD Symptom Dimensions, and Do the Effects Generalize Across Comorbid Internalizing and Externalizing Syndromes? Journal Of Attention Disorders. 2024. Vol. 28. Р. 178–188. URL : https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/10870547231210283

Микола Носко, Ольга Мехед, Микола Дейкун, Марина Шестакова ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 46-52.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-3-7

Микола Носко,
доктор педагогічних наук, професор кафедри спорту,
дійсний член Національної академії педагогічних наук України,
заслужений діяч науки і техніки України,
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка,
вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9903-9164

Ольга Мехед,
доктор педагогічних наук, професор кафедри біології,
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка,
вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9485-9139

Микола Дейкун,
кандидат медичних наук, професор кафедри біології,
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка,
вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0008-1359-537X

Марина Шестакова,
кандидат хімічних наук, доцент кафедри фізичної реабілітації,
біології і охорони здоров’я,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0005-9980-8038

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

АНОТАЦІЯ:

У статті розглядаються основні умови використання технологій змішаного навчання при підготовці фахівців з громадського здоров’я. Змішане навчання, яке поєднує традиційні методи викладання з цифровими технологіями, стає все більш популярним у сучасній освіті. Проаналізовано переваги та виклики впровадження змішаного навчання в контексті підготовки фахівців з громадського здоров’я. Серед основних переваг виділяються гнучкість навчального процесу, можливість персоналізації навчання, а також підвищення мотивації та залученості студентів. Окрема увага приділена розробці інтерактивних навчальних матеріалів та використанню сучасних інформаційних технологій для підтримки освітнього процесу. У статті також обговорюються проблеми та труднощі, з якими можуть зіткнутися викладачі та студенти під час впровадження змішаного навчання. Зокрема, розглядаються питання технічного забезпечення, необхідність підготовки викладачів до використання нових технологій. Мета дослідження полягала у дослідженні ефективності інтеграції традиційних методів викладання з сучасними цифровими технологіями в освітньому процесі майбутніх фахівців з громадського здоров’я. Використано наступні методи дослідження: аналіз наукової, психолого-педагогічної, навчально-методичної та спеціальної літератури, інформаційних джерел з проблеми дослідження; синтез та узагальнення теоретичних положень, розкритих у науковій та навчально-методичній літературі; узагальнення власного педагогічного досвіду підготовки майбутніх фахівців з громадського здоров’я до здійснення професійної діяльності, а також практичного досвіду педагогів. Змішане навчання, як показано у статті, сприяє більш гнучкому та індивідуалізованому підходу до навчання, забезпечуючи студентів необхідними знаннями та практичними навичками. Розглянуто також виклики та перспективи впровадження таких технологій у систему освіти. Детальний аналіз показує, що використання змішаного навчання сприяє підвищенню мотивації студентів, розвитку їхніх самостійних навичок та здатності до критичного мислення. Таким чином, технології змішаного навчання є ефективним інструментом для підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі громадського здоров’я. Подальші перспективи досліджень у цій сфері включають вивчення впливу різних технологій на результати навчання, розробку нових методик і підходів для підвищення ефективності змішаного навчання, а також вивчення кращих практик впровадження змішаного навчання в різних освітніх і культурних контекстах. Важливим напрямом досліджень є також аналіз економічної ефективності змішаного навчання та його впливу на доступність і якість освіти у сфері громадського здоров’я.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

майбутні фахівці з громадського здоров’я, освітній процес, професійна діяльність, технології змішаного навчання.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вержиховська О. М., Гурський В. А, Плахтій М. П. Науково-дослідна діяльність в галузі освіти : навчально-методичний посібник. Кам’янець-Подільський : МЕДОБОРИ ПП, 2015. 312 с.
2. Мехед О. Б., Третяк О. П., Дейкун М. П. Формування професійних компетенцій майбутніх фахівців галузі охорони здоров’я в умовах дистанційної освіти. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Теорія та методика навчання природничих наук. Вінниця : ВДПУ, 2024. № 6. С. 17–23.
3. Носко М. О., Дейкун М. П., Мехед О. Б. Роль сучасних технологій у формуванні професійних компетенцій майбутніх фахівців в галузі охорони здоров’я. Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Вип. 26(182). Чернігів : НУЧК, 2024. С. 113–117.
4. Носко М., Мехед О. Науково-дослідницька робота студентів як складова частина підготовки до соціально-педагогічної діяльності. Наука і освіта. 2022. № 2. С. 39–43.
5. Сущенко Л. О., Андрющенко О. О., Сущенко П. Р. Цифрова трансформація закладів вищої освіти в умовах діджиталізації суспільства: виклики і перспективи. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : «Педагогіка. Соціальна робота». 2022. № 2(51). С. 51–63.
6. Швидкий А. Л., Мехед Д. Б., Мехед О. Б. Особливості впровадження інформаційних технологій у навчальний процесс (психологічний аспект). Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Вип. 61. Херсон : ХДУ, 2012. С. 401–406.
7. Chystiakova, I. A., Ivanii, O. M., Mekhed, O. B., Nosko, Y. M., Khrapatyi, S. PhD Training Under Martial Law in Ukraine. Journal of Higher Education Theory and Practice, 2022, 22(15), pp. 151–163. doi.org/10.33423/jhetp.v22i15.5568
8. Gregory Griban, Serhii F. Kudin, Hanna I. Zhara, Andrii V. Kuzhelnyi, Tamara V. Mazur, Yuliya M. Nosko, Olha B. Mekhed. Formation and Preservation of Students’ Mental Health in the Process of Studying at Pedagogical Universities. Acta Balneologica, 2023. Vol. LXV № 1(173). 55–61. doi.org/10.36740/ABAL202301110.
9. Mekhed O.B. Application of stem technologies in the rofessional training of specialists in the field of human health. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2024. Вип. 3К(176). С. 39–42.
10. Selwyn, N. Digitalisation of education in the era of climate collapse and planetary breakdown. World Yearbook of Education 2024: Digitalisation of Education in the Era of Algorithms, Automation and Artificial Intelligence, 2023, pp. 261–275.