// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 106-113.

Юлія Тодорцева,
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри психології та соціальної роботи,
Національний університет «Одеська політехніка»,
просп. Шевченка, 1, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-002-4708-581X

Наталія Нікон,
кандидат соціологічних наук, доцент,
доцент кафедри психології та соціальної роботи,
Національний університет «Одеська політехніка»,
просп. Шевченка, 1, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0827-0895

Олександра Браніш,
бакалавр спеціальності «231 Соціальна робота»,
кафедри психології та соціальної роботи,
Національний університет «Одеська політехніка»,
просп. Шевченка, 1, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0006-1701-1410

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОЯВУ МЕДІАЗАЛЕЖНОСТІ У СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Медіазалежність та її психологічні аспекти є особливо актуальними у наш час, оскільки медіа стали невід’ємною частиною життя сучасної молоді. Останні роки збільшується кількість молодих людей, що стикається з проблемами медіазалежності, а це у свою чергу має негативний вплив на їхнє фізичне та психічне здоров'я. Через пірнання у віртуальній світ, молодь забуває ким вони є. Найпоширенішою тенденцією є те, що молодь стає медіаспоживачами все більшої потужності. Метою дослідження є виявлення психологічних особливостей прояву медіазалежності у сучасної студентської молоді. Для вивчення психологічних аспектів прояву медіазалежності студентської молоді використовувався кількісний метод у формі анкетування та тестування. З вибіркою, яка проходила анкетування, також було проведено дослідження за методикою Кімберлі Янг. Дана методика націлена на визначення медіа-залежності і є інструментом самодіагностики патологічної форми медіазалежності. Емпірично було визначено вплив медіа на самопочуття та фізичне здоров’я студентської молоді. Також встановлено, що респонденти відчувають психологічний дискомфорт без доступу до медіа, що доводить значущість медіа для студентської молоді. За результатами дослідження було розроблено рекомендації для соціальних педагогів та психологів освітніх закладів, які доцільно застосовувати у процесі взаємодії з медіазалежною молоддю. Серед них виділяємо: проведення діагностики медіазалежності за допомогою впровадження спеціальних тестів та методик; здійснення профілактичної та терапевтичної роботи з медіазалежною молоддю; створення просвітницьких програм з залучанням міждисциплінарної команди спеціалістів; впровадження соціально-психологічної реабілітації медіазалежної молоді шляхом поєднання різних форм та методів.

медіазалежність, студентська молодь, інтернет-залежність, вплив медіа на самопочуття, вплив медіа на фізичне здоров’я, психологічні аспекти прояву медіазалежності.

1. Браніш О. В. Соцільна робота з медіа залежною молоддю: кваліфікаційна робота бакалавра за спеціальністю «231 Соціальна робота» / Олександра Валеріївна Браніш ; керівник Юлія Вікторівна Тодорцева. Одеса : Нац. ун-т “Одес. політехніка”, 2024. 74 с.
2. Давіденко К. Інтернет-залежність: тест, поширеність та супутня психопатологія. Український медичний часопис. 6 серпня 2019. URL: https://umj.com.ua/uk/novyna-160556-internet-zalezhnist-test-poshirenist-tasuputnya-psihopatologiya
3. Малоголова О. О. Інтернет-залежність та її вплив на підлітків. Актуальні проблеми психології. 2019. Т. 1, № 54. С. 1–11.
4. Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід : навч. посіб./ за ред.: Л. А. Найдьонової, О. Т. Баришпольця. Київ : Ін-т соц. та політ. психології, 2009. 440 с.
5. Оверчук В. А., Потаєва К. С. Психологічні особливості FOMO, фаббінгу як прояву інтернет-адикцій у сучасної молоді. Духовність особистості: методологія, теорія і практика: збірник наукових праць. 2021. № 3 (102) С. 213–223. URL: https://journals.snu.edu.ua/index.php/DOMTP_SNU/article/view/73
6. Рижанова А. О., Потьомкіна Н. З. Зарубіжний досвід профілактики інтернет-залежності молоді. Наукові записки. 2021. № 194. С. 51–56.
7. Ховрич М., Мекшун А. Дослідження та аналізрезультатів інтернет–залежності студентів закладів вищої освіти. Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Вип. 14–15 (170–171). Чернігів : НУЧК, 2021. C. 44–49.
8. Шпортун О. М. Психологічні особливості «медіазалежності» як деструктивного чинника розвитку психічного здоров’я молоді. Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. 2022. № 2. С. 42–55. URL: https://journals.academ.vinnica.ua/index.php/ped-psyh/article/view/33
9. Янг К. С. Діагноз – Інтернет-залежність. Світ Інтернета. 2000. № 2. С. 36–43.
10. Pellegrino A., Stasi A., Bhatiasevi V. Research trends in social media addiction and problematic socialmedia use: a bibliometric analysis. Systematic review. 2022. Vol. 13. URL: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyt.2022.1017506/full
11. Janartkhanan Balakrishnan, Mark D Griffiths. (2017) Royal Society for Public Health. Social media addiction: The role of content. J Behav Addict. 6(3), 364–377.

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 97-105.

Валерій Олефір,
доктор психологічних наук, доцент,
завідувач кафедри загальної психології,
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,
пл. Свободи, 6, м. Харків, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3552-3277

Світлана Котенко,
аспірантка 3-го року навчання,
кафедра загальної психології,
факультет психології,
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,
пл. Свободи, 6, м. Харків, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0234-5021

МЕДІАТОРНА РОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО КАПІТАЛУ У ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ ВИМОГАМИ НАВЧАННЯ ТА ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ У СТУДЕНТІВ

Стаття досліджує медіаторну роль психологічного капіталу у взаємозв’язку між вимогами навчального середовища та емоційним вигоранням у здобувачів вищої освіти. Сучасні виклики вимагають від студентів здатності адаптуватися до змін і використовувати свої ресурси для досягнення довгострокових цілей. При цьому емоційне вигорання стає суттєвою перешкодою на шляху до академічної успішності та формування професійної ідентичності. У дослідженні взяли участь 213 студентів віком від 17 до 47 років, з яких 84,5% – жінки. Метою дослідження було визначити, чи виступає психологічний капітал медіатором між вимогами навчального середовища та емоційним вигоранням. Методи дослідження. Психологічний капітал оцінювався за допомогою україномовної версії опитувальника PCQ-12, що вимірює самоефективність, надію, оптимізм і резильєнтність; вимоги та ресурси навчального середовища оцінювалися за допомогою Опитувальника ресурсів та вимог середовища для студентів, що складається з 18 пунктів та використовує 5-бальну шкалу для оцінки рівня згоди респондентів. рівень емоційного вигорання діагностувався за допомогою україномовної версії Опитувальника емоційного вигорання Маслач для студентів (MBI-SS), що містить 15 пунктів, оцінених за 7-бальною шкалою. Усі опитувальники показали достатню надійність, з α Кронбаха понад 0,7 для PCQ-12, понад 0,6 для опитувальника вимог середовища та понад 0,8 для MBI-SS. Результати дослідження. Виявлено, що високі вимоги до студентів значно підвищують рівень вигорання, а психологічний капітал виступає буфером, частково знижуючи цей вплив. Статистичний аналіз показав, що психологічний капітал пояснює дві третини дисперсії зв’язку між вимогами навчального середовища та емоційним вигоранням, що підтверджує його роль. Результати дослідження відкривають нові можливості для розробки інтервенцій, спрямованих на підвищення рівня самоефективності, резильєнтності, оптимізму та надії у студентів з метою зниження ризику вигорання. Водночас дослідження має обмеження, пов’язані з крос-поперечним дизайном та використанням методик самооцінювання, що може впливати на точність результатів.

вигорання, особистісні ресурси, психологічний капітал, самоефективність, студенти, оптимізм, резильєнтність, академічне вигорання, вимоги освітнього середовища.

1. Боснюк В.Ф., Олефір В.О. Взаємодія вимог освітнього середовища та особистісних ресурсів в прогнозуванні академічного вигоряння. Психологічний часопис: науковий журнал. Інститут психології імені Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України. 2020. Т. 4, № 6. С. 169–184.
2. Олефір В., Боснюк В. Адаптація шкали психологічного капіталу (ПсиКап-12C). Insight: The Psychological Dimensions of Society. 2023. С. 50–71. DOI: 10.32999/KSU2663-970X/2023-9-4.
3. Carmona-Halty M., Salanova M., Llorens S., Schaufeli W. How Psychological Capital Mediates Between Study-Related Positive Emotions and Academic Performance. 
Journal of Happiness Studies. 2019. № 20. Р. 1–13. DOI: 10.1007/s10902-018-9963-5.
4. Carmona-Halty M., Schaufeli Wilmar B., Salanova Mar. Good Relationships, Good Performance: The Mediating Role of Psychological Capital – A Three-Wave Study Among Students. Frontiers in Psychology. 2019. Т. 10. Р. 12-25.
5. Cheung Francis, Tang So Kum, Tang Shuwen. Psychological Capital as a Moderator Between Emotional Labor, Burnout, and Job Satisfaction Among School Teachers in China. International Journal of Stress Management. 2011. Т. 18. Р. 348–371. DOI: 10.1037/a0025787.
6. Cho Soohyun, Noh Hyunkyung, Yang Eunjoo, Lee Jayoung, Lee Narae, Schaufeli Wilmar, Lee Sang. Examining the job demands-resources model in a sample of Korean correctional officers. Current Psychology. 2020. Т. 39. Р. 23-31. DOI: 10.1007/s12144-020-00620-8.
7. Heikkila R., Finch J., Waters A. M., Farrell L. J. Preliminary effectiveness of a brief school-based hero intervention: Improving the wellbeing of final year adolescent female students. Child Psychiatry and Human Development. 2023. Advance online publication. DOI: 10.1007/s10578-023-01629-3.
8. Horan K. Burnout and Psychological Capital in Baccalaureate Nursing Students Enrolled in Clinical Rotations. Seton Hall University Dissertations and Theses (ETDs). 2022. № 2996. Р. 51-58. URL: https://scholarship.shu.edu/dissertations/2996.
9. Ji Won You. The relationship among college students' psychological capital, learning empowerment, and engagement. Learning and Individual Differences. 2016. № 49. С. 17–24. DOI: 10.1016/j.lindif.2016.05.001.
10. Leiter M. Conceptual Implications of Two Models of BurnoutA Response To Golembiewski. Group & Organization Management. 1989. Т. 14. С. 15–22. DOI: 10.1177/105960118901400103.
11. Lesener T., Pleiss L. S., Gusy B., Wolter C. The Study Demands-Resources Framework: An Empirical Introduction. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020. Т. 17, № 14. Р. 5183. DOI: 10.3390/ijerph17145183.
12. Luthans F., Youssef C., Avolio B. Psychological capital: developing the human competitive edge. New York, 2007. 250 p.
13. Madigan D., Curran T. Does burnout affect academic achievement? A meta-analysis of over 100,000 students. Educational Psychology Review. 2021. Т. 33, № 1. P. 1–28. DOI: 10.1007/s10648-020-09533-1.
14. Martínez Isabel, Youssef-Morgan Carolyn, Chambel Maria, Marques-Pinto Alexandra. Antecedents of academic performance of university students: Academic engagement and psychological capital. Educational Psychology. 2019. Т. 39, № 8. P. 134-145.
15. Meier S. Toward a theory of burnout. Human Relations. 1983. Т. 36, № 10. P. 899–910.
16. Nabais A. R., Chambel M. J., Carvalho V. S. Unravelling time in higher education: Exploring the mediating role of psychological capital in burnout and academic engagement. Education Sciences. 2024. Т. 14, № 6. P. 663. DOI: 10.3390/educsci14060663.
17. Newman A., Ucbasaran D., Zhu Fei, Hirst G. Psychological capital: A review and synthesis. Journal of Organizational Behavior. 2014. № 35. P. 120–138.
18. O'Reilly A. Developing psychological capital in a student population. Department of Psychology, Dublin Business School, 2016. 72 p. URL: https://esource.dbs.ie/server/api/core/bitstreams/068d1bc4-c71e-482b-a357-2cccfc64abd5/content.
19. Riolli L. Psychological Capital as a Buffer to Student Stress. Psychology. 2012. № 3. P. 1202–1207. DOI: 10.4236/psych.2012.312A178.
20. Satija P., Kaur J. Does Psychological Capital Pave the Way for Academic Adjustment – Evidence from Business School Students. Journal of Strategic Human Resource Management. 2019. Т. 8, № 3. P. 53–62.
21. Schaufeli W. B. Burnout: A critical overview. The Cambridge handbook of stress and mental health / Ed. by J. L. Brown. Cambridge: Cambridge University Press, 2023. P. 123–145. DOI: 10.1017/9781009268332.012.
22. Schaufeli W. B., Maslach C., Marek T. Professional burnout: Recent developments in theory and research. Abingdon, 1993. 312 p.
23. Siu O., Jiang X. Psychological Capital Among University Students: Relationships with Study Engagement and Intrinsic Motivation. Journal of Happiness Studies. 2013. № 15. P. 979–994. DOI: 10.1007/s10902-013-9459-2.
24. The Wiley Blackwell Handbook of the Psychology of Occupational Safety and Workplace Health. The Job Demands-Resources Model / Taris T., Schaufeli W.; Ed. by Sharon Clarke, Tahira M. Probst, Frank Guldenmund, Jonathan Passmore. Hoboken: John Wiley & Sons, 2016. 560 p.

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 89-96.

Олена Мірошниченко,
доктор психологічних наук, доцент,
Житомирський державний університет імені Івана Франка
вул. Велика Бердичівська, 40, м. Житомир, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5712-3752

РЕЗУЛЬТАТИ ЛОНГІТЮДНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ДО ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ АНТАРКТИКИ

У статті розглядаються питання адаптаційних можливостей людини в екстремальних умовах життєдіяльності на українській антарктичній станції «Академік Вернадський». Актуальність представленої статті базується на тому, що в теперішній час, в умовах повномасштабної війни, більшість населення України переживає перманентний стрес, а, отже, мирні люди, представники звичайних професій, перебувають також в екстремальних умовах життєдіяльності. Знання про особливості адаптації людини до екстремальних умов сьогодні є актуальними, як ніколи. Метою статті є демонстрація результатів лонгітюдного дослідження щодо адаптації українських зимівників в умовах Антарктики. Завдання статті – визначити місце адаптації у структурі психологічної готовності до життєдіяльності на антарктичній полярній станції та представити результати дослідження адаптаційних можливостей у зимівників різних вікових груп на прикладі 10-ти експедицій до Української антарктичної станції «Академік Вернадський». Проведено теоретичний аналіз понять «адаптація», «адаптованість», «адаптивність» з урахуванням їх застосування до екстремальних умов життєдіяльності людини. Наукова новизна полягає у тому, що, використовуючи метод аналізу наукової літератури та результати емпіричного дослідження, здійснено аналіз вікових особливостей адаптаційної складової психологічної готовності до життєдіяльності в екстремальних умовах та доведено необхідність психологічної діагностики для зимівників з метою ефективності адаптації життєдіяльності в Антарктиці. Для дослідження адаптаційних можливостей українських зимівників до життєдіяльності в Антарктиці були використані методики щодо визначення самопочуття, активності, настрою особистості (методика САН); рівня тривожності (методика Тейлора); нервово-психічної напруги (методика Немчина) і нервово-психічної стійкості зимівника (методика Прогноз); а також вивчення ступеня «емоційного вигорання» у процесі адаптації (методика Бойка). У результаті дослідження доведено, що існують певні відмінності у перебігу адаптаційних процесів у представників різних вікових груп зимівників. Показники адаптаційних можливостей найкращі у представників старшої (46–64 рр.)і середньої (35–45 рр.) вікових груп.

психологічна готовність до життєдіяльності в умовах Антарктики, адаптаційна складова психологічної готовності, адаптація, адаптованість, стресостійкість, нервово-психічна напруга, «емоційне вигорання».

1. Воскобойнікова Г. Л. Концепція комплексної оцінки адаптаційних можливостей у формуванні і збереженні індивідуального здоров’я людини. Наука і освіта. 2014. № 8. С. 35–39.
2. Гончаров В., Бондаренко Д., Дементєв С., Варецька О., Максименко Ю. Дослідження зв’язку між пандемією covid-19 та станом психічного здоров’я дітей. Наука і освіта. 2022. № 2. С. 74–79.
3. Кокун О. М. Сучасні тенденції психофізіологічного забезпечення діяльності фахівців в умовах ризику. Проблеми екстремальної та кризової психології : зб. наук. праць. Харків : УЦЗУ. 2007. Вип. 3. Ч. 1. С. 244–256.
4. Ліщина Н. В. Співвідношення між показниками копінг-стратегій та рольової кризи. 2016. Наука і освіта. № 7. С. 70–76.
5. Мірошниченко О. А. Вікові особливості інтелектуальної складової психологічної готовності українських зимівників до життєдіяльності в умовах Антарктики. Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія». 2022. Вип. 4. С. 93–101.
6. Мірошниченко О. А. Вікові особливості психологічної готовності українських зимівників до життєдіяльності в умовах Антарктики : монографія. Житомир : Вид-во «Рута». 2023. 272 с.

7. Моісеєнко Є. В. Особливості адаптації людини до умов Антарктики. 2014. Наука і освіта. № 8. С. 133–137.
8. Моісеєнко Є. В., Трінька І. С., Самисько Д. Б. Вимоги до стану здоров’я водолазів та визначення придатності до роботи у підводних умовах : метод. реком. Київ. 2016. 96 с.
9. Чебикін О. Я., Ковальова О. О. Психологічні особливості формування основ професійного іміджу : монографія. Одеса : Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського. 2009. 223 с.
10. Belkin V., Dyurgerov M., Finaev A., Soroko S. Bioclimaticevaluation of the human discomfort level for several Antarctic regions. Human Physiology. 2016. 42, 119–127.
11. Blight S., Norris K. Positive psychological outcomes following Antarctic deployment. The Polar Journal. 2018. 8, 351–363.
12. Chen N., Wu Q., Li H., Zhang T., Xu C. Different Adaptations of Chinese Winter-Over Expeditioners During Prolonged Antarctic and Sub-Antarctic Residence. International journal of biometeorology. 2016. 60(5), 737–747.
13. Hensel R., Visser R. J. Shared leadership in entrepreneurial teams: the impact of personality. International Journal of Entrepreneurial Behaviour and Research. 2018, 24, 1104–1119.
14. Kokun O., Bakhmutova L. The impact of expeditioners’ personality traits on their interpersonal interactions during long-term Antarctic expeditions. Polish Polar Research. 2021. 42 (1), 59–78.
15. Mehta M., Chugh G. Achievement motivation and adjustment in members of Indian scientific expedition to Antarctica. Psychological Studies. 2011. Vol. 56, No. 4. Article number 404.
16. Miroshnychenko O. Psychological Background of Age Differences in the Adaptation of Ukrainian Winterers to Living Conditions in Antarctica. Scientific Bulletin of Mukachevo State University. Series “Pedagogy and Psychology”, 2021, Vol. 7, No. 3
17. Węsławski J. Polar Research in public discourse – setting the stage. Oceanologia. 2020. 62, 634–636.

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 81-88.

Оксана Кокошкіна,
магістр кафедри теорії та методики практичної психології,
соціально-гуманітарного факультету,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0000-8357-1500

Олексій Чебикін,
доктор психологічних наук, професор,
дійсний член Національної академії педагогічних наук України,
професор кафедри теорії та методики практичної психології
соціально-гуманітарного факультету,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7905-2708

Аліна Кокошкіна,
студент 3 курсу
кафедри теорії та методики практичної психології
соціально-гуманітарного факультету,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0006-0183-0462

Юлія Родзінська,
магістр кафедри теорії та методики практичної психології
соціально-гуманітарного факультету,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ПРОЯВ ЕМОЦІЙНО-ОСОБИСТІСНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ У АЛКОГОЛЬНОЗАЛЕЖНИХ ЛЮДЕЙ

Актуальність пізнання проблеми хімічної залежності полягає у пошуку шляхів подолання її негативного впливу. Представлене дослідження спрямоване на вивчення емоційної сфери осіб з алкогольною залежністю, зокрема їх емоційної зрілості, емоційного інтелекту та різних особистісних рис. Його метою було виявлення тих емоційних особливостей залежних, які можуть стати основою для її психокорекції. В роботі був використаний комплекс методик, що дозволив оцінити різні властивості емоційної сфери. В наслідок виконаного дослідження виділено три групи обстежених з різним рівнем залежності. Встановлені відмінності меж ними на рівні статистично значущих величин за такими показниками, як екстраекспресивність, здатність до ідентифікації емоцій, регуляція емоційних станів та рівень агресивності. Останні у певній мірі підтвердили можливість їх диференціювання за проявом емоційних особливостей, виділених груп осіб з урахуванням рівня залежності. В подальшому на основі вивчення кореляційних зв’язків та факторного аналізу було встановлено, що емоційна зрілість та здатність до регуляції емоцій є ключовими факторами для диференціації рівнів залежності. Такі дані дозволяють говорити про можливість використання вказаних властивостей при побудові адекватних системи психореабілітації хімічно залежних осіб. Тобто, можна говорити, що використання цих даних є важливою умовою до побудови адекватної системи психотерапевтичної корекції та реабілітації осіб з алкогольною залежністю.

хімічна залежність, емоційно-особистісні особливості, алкогольна залежність, емоційна зрілість, емоційний інтелект.

1. Аталієва А. О. Стресове навантаження осіб із хімічною адикцією на різних етапах життєвого шляху. Медична психологія. Харків, 2019. Вип. 14. № 2. С. 85–88.
2. Галич Я. Особливості реабілітації осіб із залежністю від психоактивних речовин. Юридична психологія. Київ, 2022. Вип. 30. № 1. С. 64–73.
3. Дарвішов Н. Особистісні риси і прийняття рішень у залежних від психоактивних речовин осіб. Проблеми сучасної психології. Кам’янець-Подільський, 2019. Вип. 46. С. 88–113.
4. Дудник Л. Особливості профілактики алкоголізма в молодіжному середвищі. Сучасна психологія: проблеми і перспективи: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (29 квітня 2021.). Ізмаїл, 2021. С. 47–51.
5. Животовська Л. В., Борисенко В. В., Скрипніков А. М. Особистісні особливості пацієнтів із запійними формами алкогольної залежності. Медична психологія. Харків, 2017. Т. 12, № 3. С. 67–70.
6. Литвинчук Л. М. Психологічна допомога особам з хімічною залежністю на різних фазах емоційного переживання в процесі реабілітації. Вісник Національного ун-ту оборони України. Київ, 2018. № 1 (49). DOI: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2018-49-1-60-67.
7. Литвиненко В. В. Сучасні підходи до психосоціальної реабілітації чоловіків з алкогольною залежністю. Медицина сьогодні і завтра. Харків, 2018. 2. С. 33–38.
8. Луценко О. Л. Фрайбурзький особистісний опитувальник FPI – перевірка валідності та локальна стандартизація. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Психологія. Харків, 2016. 61. С. 49–54.
9. Мендело В. О тенденціях дослідження емоційногоінтелекту. Наука і освіта. Одеса, 2021. № 4. С. 45–55.
10. Напрєєнко Н. Ю. Профілактика депресивних розладів при алкогольній залежності. Архів психіатрії. Київ, 2016. 22. № 1. С. 114–116.
11. Чебикін О., Мендело В. Можливості дослідження емоційної сфери у хімічно залежних людей. Актуальні проблеми практичної психології: тези доп. всеукр. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 20 травня 2022 р.). Одеса, 2022. С. 105–108.
12. Чебикін О. Я. Емоційний інтелект, його пізнавально-мисленнєві ознаки та функції. Наука і освіта. Одеса, 2020. № 1. С. 19–28.
13. Чебикін О. Я., Павлова І. Г. Становлення емоційної зрілості особистості. Одеса: СВД Черкасов, 2009. 238с.
14. Широн Ю. Тест емоційного інтелекту MSCEIT: опис, валідизація та адаптація. Галицький економічний вісник. Тернопіль, 2022. Вип. 1. № 74. С. 141–151.
15. Zhylin M., Mendelo V., Karpenko Y., Samara O., KampiY. Mental and Behavioural Disorders as a Result of Using Alcohol and Psychoactiv Substances. Revista de Cercetare si Interventie Sociala. Iași, 2023. Vol. 81. P. 117–128.