2024-3-doc

Раїса Мартинова КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ РОСІЙСЬКОЇ ІНШОМОВНОЇ МЕТОДИЧНОЇ ОСВІТИ В 60–80-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 38-45.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-3-6

Раїса Мартинова,
член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України,
доктор педагогічних наук, професор,
професор кафедри германських і східних мов та методики їх навчання,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7201-4247

КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ РОСІЙСЬКОЇ ІНШОМОВНОЇ МЕТОДИЧНОЇ ОСВІТИ В 60–80-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ

АНОТАЦІЯ:

Мета представленої статті полягає в здійсненні об’єктивної наукової характеристики свідомо-практичного методу навчання іноземних мов російських методистів для розуміння причин неспроможності української молоді контактувати зі своїми однолітками з провідних країн світу, користуватися їх досвідом особистісного розвитку протягом 60–80 років XX століття. Результатом проведеного дослідження стали наступні висновки: 1. Неправомірними психологічними засадами свідомо-практичного методу були: ствердження того, що мислення людини залежить від мови його спілкування; порушення постулату активізації всієї аналізаторної системи для усвідомлення і запам’ятовування матеріалу, що вивчається; відсутність мотивації вивчення іноземної мови у зв’язку з неможливістю її практичного використання. 2. Принципами свідомо-практичного методу були: усна основи навчання; вивчення лексики в реченнях, що виключало їх свідоме вживання у власному мовленні; вивчення граматики на основі використання цілісних граматичних структур, що гальмувало розуміння граматичних операцій для здійснення самостійного нормативного говоріння; навчання читання матеріалу, попередньо опрацьованого в усній формі, що призводило до здогадки слів за їх графічними ознаками виключення письма із процесу навчання ускладнювало засвоєння того, що вивчалося. 3. Переваги свідомо-практичного методу полягали лише в тому, що учні з початку навчання отримували задоволення від спрощеної форми навчальних занять з рухливими іграми, співами та без домашніх завдань. Недоліки полягали у: вибору необґрунтованих психологічних засад навчання школярів у немовному середовищі; ототожненні методів навчання рідної і іноземної мовам; запереченні використання порівняння іншомовних явищ з аналогічними за змістом у рідній мові; відсутності взаємозв’язку матеріалу, що вивчається, з попередньо вивченим; дозволі накопичення незасвоєного матеріалу і наростанні неспроможності мовленнєвих вмінь у всіх видах мовленнєвої діяльності. 4. У комунікативному методі Ю. Пассова було враховано деякі недоліки свідомо-практичного методу і тому в ньому: заперечувалась можливість навчання іноземної мови як рідної – через слухання і наслідування іншомовного мовлення; інтуїтивне вивчення лексики трансформувалось в комунікативне – іншомовне трактування значень лексичних одиниць; структурне вивчення граматичних зразків мовлення трансформувалось в пояснення граматичних явищ і їх вживані в мовленні у взаємозв’язку з попередньо вивченими; тематичне мовлення змінилось на актуальне і обумовлювалося спонтанно виникаючими обставинами. Але: не сформованість мовних навичок перед активним вживанням мовного матеріалу в реальному мовленні; допуск не розуміння мовних явищ; вимога читати неадаптовані тексти без достатнього читання адаптованих; недостатня увага до навчання писемного викладу думок – призвели до порушення психологічних і лінгводидактичних засад вивчення іноземної мови.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

свідомо-практичний метод, усно-слуховий метод, комунікативний метод, іноземні мови, 60–80-ті роки XX століття.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Берман І. М. Коротка практична граматика англійської мови: для читання текстів. Київ : Радянська школа. 1965. 296 с.
2. Близнюк О. І. Про типологію навчальної картини для розвитку усного іноземного мовлення в школі. Методика викладання іноземних мов: Республіканський науково-методичний збірник. Вип. 8. Київ : Радянська школа, 1973. С. 98–100.
3. Бухбіндер В. А. Усна мова як процес і як предмет навчання. Нариси методики навчання усного мовлення іноземними мовами / за ред. В.А. Бухбіндер. Київ : КГУ, 1980. С. 43–51.
4. Вербицька Т. І. Вправи на розуміння невідомих співзначень англійських багатозначних слів у підручниках для українських шкіл. Методика викладання іноземних мов : Республіканський науково-методичний збірник. Вип. 8. Київ : Радянська школа, 1973. С. 92–93.
5. Гурвіч П. Б. Основи навчання мовлення на мовних факультетах [курс лекцій]. Stanford Slavic Studies. 1972. Ч. 1. 156 с.
6. Захарова С. Л. Навчання аудіювання фабульних текстів англійською мовою у 5–6 класах загальноосвітньої школи : дис. .. канд. пед. наук 13.00.02. Київ, 1983. 191 с.
7. Ітельсон Є. І. Методика навчання англійської мови в середній школі : практичний посібник для вчителів. Київ : Радянська школа, 1969. С. 190–207.
8. Ляховицький М. В. Звукозапис у навчанні іноземних мов. Київ : Радянська школа, 1970. 240 с.
9. Ляховицький М. В. Основні принципи побудови підручників і навчальних посібників з іноземної мови для шкіл УРСР. Методика викладання іноземних мов. Київ : Радянська школа, 1972. Вип. 7. С. 73–79.
10. Онищенко К. І. Вплив тривалості періоду усного випередження на формування механізмів читання у молодших школярів. Методика викладання іноземних мов : Республіканський науково-методичний збірник. Вип. 8. Київ : Радянська школа, 1973. С. 53–66.
11. Нариси методики навчання мовлення іноземними мовами / [В. А. Бухбіндер, Н. Л. Білоцерківська, І. В. Безсонова та ін]; за ред. В. А. Бухбіндер. Київ : Вища школа. 1980. 568 с.

12. Панченко М. О. Про опору на рідну мову у навчанні іноземної мови. Методика викладання іноземних мов : Республіканський науково-методичний збірник. Вип. 8. Київ : Радянська школа, 1973. С. 75–76.
13. Пісочин А. А. Методичне обгрунтування концепції алгоритмічної граматики для читання. Методика викладання іноземних мов : Республіканський науково-методичний збірник. Вип. 8. Київ : Радянська школа, 1973. С. 46–48.
14. Плахотник В. М. Головні психолінгвістичні передумови оволодіння іноземною мовою і технічні засоби навчання. Методика викладання іноземних мов : Республіканський науково-методичний збірник. Вип. 1. Київ : Радянська школа, 1965. С. 29–37.
15. Плахотник В. М. Деякі психологічні особливості оволодіння іноземною мовою молодшими школярами. Методика викладання іноземних мов : Республіканський науково-методичний збірник. Вип. 1. Київ : Радянська школа, 1965. С. 102–103.
16. Плахотник В. М. До питання про мотиви вивчення іноземної мови молодшими школярами. Методика викладання іноземних мов : Республіканський науково-методичний збірник. Вип. 8. Київ : Радянська школа, 1973. С. 57–61.
17. Скалкін В. Л., Рубінштейн Г. А. Збірник навчальних ситуацій для розвитку усного мовлення англійською мовою. Київ: Радянська школа. 1968. 118с.
18. Скляренко Н. К. Навчання граматичних структур англійської мови в школі. Київ : Радянська школа, 1973. 103 с.
19. Sokolov A. N. Inner Speech and Thought: monograph. N. Y.: Plenum, 1972. 284 p.
20. Žinkin N.I., Blochina L.P., Potapova R.K. Über die Wahrnehmung der gesprochenen Sprache Linguistics. Mouton de Gruyter (Germany). 1975. Vol. 15. № 148. P. 45–60.

Сергій Мединський, Олександр Кирієнко ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЙНИХ ПРОГРАМ У ПРОВІДНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ ЯК СКЛАДОВОЇ ДО- ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 31-37.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-3-5

Сергій Мединський,
доктор педагогічних наук,
професор кафедри теорії та методики
фізичного виховання і спорту,
Мелітопольський державний педагогічний університет
імені Богдана Хмельницького,
вул. Наукового містечка, 59, м. Запоріжжя, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6082-6566

Олександр Кирієнко,
здобувач вищої освіти ІІІ освітньо-наукового рівня
кафедри педагогіки та педагогічної майстерності,
старший викладач кафедри теорії та методики
фізичного виховання і спорту,
Мелітопольський державний педагогічний університет
імені Богдана Хмельницького,
вул. Наукового містечка, 59, м. Запоріжжя, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1633-3892

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЙНИХ ПРОГРАМ У ПРОВІДНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ ЯК СКЛАДОВОЇ ДО- ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

АНОТАЦІЯ:

У статті висвітлено особливості впровадження сертифікаційних програм у провідних закладах вищої освіти США як невід'ємної складової до- та післядипломної освіти дорослих. На прикладі Массачусетського технологічного інституту та Стенфордського університету проаналізовано підходи до розробки, впровадження сертифікаційних програм, що сприяють підвищенню кваліфікації та конкурентоспроможності на ринку праці. Розглянуто різні види програм, які пропонуються, акцентуючи увагу на таких напрямах, як інженерія, інформаційні технології, бізнес та менеджмент, медичні науки тощо. Аналізуючи досвід університетів США, визначено основні переваги та виклики впровадження сертифікаційних програм. Серед переваг виділено гнучкість навчальних планів, можливість індивідуального підходу до навчання, доступ до висококваліфікованих викладачів та новітніх навчальних матеріалів. Виклики включають необхідність постійного оновлення змісту програм, забезпечення якості навчання в умовах масовості, а також фінансові та організаційні питання. Автори звертають увагу, що сертифікаційні програми в університетах США є ефективним інструментом для підвищення професійної кваліфікації та конкурентоспроможності дорослих на сучасному ринку праці. Досвід цих провідних ЗВО може бути корисним для впровадження аналогічних програм в інших навчальних закладах та країнах, зокрема в ЗВО України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

освіта дорослих, сертифікаційна програма, компетентності, університет, США.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Горук Н. М. Історичні аспекти розвитку неформальної освіти дорослих у США. Вісник Львів. УН-ТУ. Серія педаг. 2010. Вип. 26. С. 201–207.
2. Мединський С. В., Кирієнко О. Г. Сертифікаційні програми як вагома складова до- та післядипломної освіти дорослих (на прикладі США). «Вісник науки та освіти (Серія «Філологія», Серія «Педагогіка», Серія «Соціологія», Серія «Культура і мистецтво», Серія «Історія та археологія»)» : журнал. 2024. № 5(23) 2024. С. 1137–1153
3. Огієнко О. І., Терьохіна Н. О. Неформальна освіта дорослих у Сполучених Штатах Америки: історія і сучасність : монографія. Суми, 2019. 195 с.
4. Теренко О. О. Історичні та педагогічні особливості розвитку освіти дорослих у США на початку ХХ століття. Порівняльна професійна педагогіка. 12(1)/2022. С. 15–22.
5. Шанскова Т. І. Особливості перепідготовки фахівців гуманітарного профілю в США. Science and education a new dimension: Pedagogy and Psyhology. 2013. 1 (6). С. 172–177.
6. 45 Types of Certificate Programs for Different Career Paths. URL: https://www.indeed.com/career-advice/careerdevelopment/types-of-certificate-programs
7. Artificial Intelligence Professional Program. Stanford School of Engineering. URL: https://online.stanford.edu/programs/artificial-intelligence-professional-program
8. Creativity and Design Thinking Program. Stanford School of Engineering. URL: https://online.stanford.edu/programs/creativity-and-design-thinking-program
9. Digital Transformation Program. Stanford School of Engineering. URL: https://online.stanford.edu/programs/digital-transformation-program
10. Energy Innovation and Emerging Technologies Program. Stanford School of Engineering, Stanford Doerr School of Sustainability. URL: https://online.stanford.edu/programs/energy-innovation-and-emerging-technologies-program
11. Leading People, Culture, and Innovation Program. Stanford School of Engineering. URL: https://online.stanford.edu/programs/leading-people-culture-and-innovation-program
12. Medical Statistics Program. Stanford School of Medicine, Stanford Center for Health Education. URL: https://online.stanford.edu/programs/medical-statisticsprogram
13. NPR. «No College, No Problem. Some Employers Drop Degree Requirements To Diversify Staffs». URL: https://www.npr.org/2021/04/29/990274681/no-college-noproblem-some-employers-drop-degree-requirements-todiversify-staff
14. Product Management Program. Stanford School of Engineering. URL: https://online.stanford.edu/programs/product-management-program
15. Solve Problems. Grow Your Network. Accelerate Your Career. URL: https://professional.mit.edu/certificate-programs
16. Stanford Online. Learning for a Lifetime. URL: https://online.stanford.edu/courses-and-programs 17. Stanford Online. Professional Education. URL: https://online.stanford.edu/professional-education

Ioan Neag, Ion Mihaila, Gabriel Trandafirescu, Ilie Mihai, Vladimir Potop, CHANGE OF DIRECTION SPEED AND AGILITY: MANIFESTATION AND RELATION IN YOUTH SOCCER PLAYERS

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 23-30.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-3-4

Іоан Няг,
аспірант,
докторська школа спортивних наук та фізичного виховання,
Національний університет науки і технологій Політехніка Бухарест,
Університетський центр Пітешті,
Пітешті – 110040, Румунія,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0009-1423-1348

Іон Міхеіле,
професор, кандидат наук з фізичного виховання та спорту,
докторська школа спортивних наук та фізичного виховання,
Національний університет науки і технологій Політехніка Бухарест,
Університетський центр Пітешті,
Пітешті – 110040, Румунія,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6173-9771

Габріел Трандафіреску,
доцент, кандидат наук з фізичного виховання та спорту,
докторська школа спортивних наук та фізичного виховання,
Національний університет науки і технологій Політехніка Бухарест,
Університетський центр Пітешті,
Пітешті – 110040, Румунія,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0000-1763-784X

Іліє Міхай,
доцент, кандидат наук з фізичного виховання та спорту,
докторська школа спортивних наук та фізичного виховання,
Національний університет науки і технологій Політехніка Бухарест,
Університетський центр Пітешті,
Пітешті – 110040, Румунія,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5932-1859

Владімір Потоп,
професор, доктор наук з фізичного виховання та спорту,
докторська школа спортивних наук та фізичного виховання,
Національний університет науки і технологій Політехніка Бухарест,
Університетський центр Пітешті,
Пітешті – 110040, Румунія,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8571-2469

ШВИДКІСТЬ ЗМІНИ НАПРЯМКУ ТА СПРИТНІСТЬ: ПРОЯВ ТА ЗВ’ЯЗОК У ФУТБОЛІСТІВ-ЮНАКІВ

АНОТАЦІЯ:

Швидкість зміни напрямку (ШЗН) і спритність є критичними компонентами футбольної продуктивності через велику кількість змін напрямку, які відбуваються під час матчу. Це дослідження вивчає взаємозв’язки між різними тестами швидкості зміни напрямку, як з м’ячем, так і без нього, та новим тестом на спритність у молодих футболістів. Вибірка з 111 молодих футболістів (11,15 ± 0,47 років) брала участь у серії фізичних тестів, включаючи модифіковані версії тестів Іллінойсу та T-тесту, тест 505, тест s180 та тест «Зигзаг» з м’ячем. Результати показали сильні кореляції та варіації між швидкістю зміни напрямку з м’ячем і тестами швидкості зміни напрямку без м’яча, що коливаються від (ρ = 0,739, R² = 0,546) до (ρ = 0,787, R² = 0,619). Були виявлені дуже сильні кореляції між тестами швидкості зміни напрямку (модифіковані Іллінойс та T-тести, 505, s180) без м’яча, що коливаються від (ρ = 0,857, R² = 0,734) до (ρ = 0,923, R² = 0,852). Крім того, були помічені дуже сильні кореляції між швидкістю зміни напрямку з і без м’яча та спритністю, що коливаються у діапазоні від (ρ = 0,805, R² = 0,648) до (ρ = 0,831, R² = 0,690). Ці результати свідчать про те, що тести вимірюють схожі основні атрибути спритності та швидкості зміни напрямку, як з м’ячем, так і без нього. Дослідження надає цінні висновки про взаємозв’язки між різними тестами швидкості зміни напрямку і спритністю, що сприяє кращому розумінню оцінки продуктивності у молодих футболістів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

швидкість зміни напрямку, спритність, юні футболісти, аналіз продуктивності.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Andrašić, S., Gušić, M., Stanković, M., Mačak, D., Bradić, A., Sporiš, G., & Trajković, N. (2021). Speed, change of direction speed and reactive agility in adolescent soccer players: Age related differences. International Journal of Environmental Research and Public Health, 18(11), 5883.
2. Bayraktar, I. (2017). The influences of speed, cod speed and balance on reactive agility performance in team handball. International Journal of Environmental & Science Education, 3(1), 451–461.
3. Çınarlı, F. S., Kafkas, A. Ş., & Kafkas, M. E. (2018). Relationship between linear running and change of direction performances of male soccer players. Turkish Journal of Sport and Exercise, 20(2), 93–99.
4. Davids, K., Lees, A., & Burwitz, L. (2000). Understanding and measuring coordination and control in kicking skills in soccer: Implications for talent identification and skill acquisition. Journal of Sports Sciences, 18(9), 703–714.
5. Dawes, J. (2019). Developing agility and quickness. Human Kinetics Publishers.
6. Hachana, Y., Chaabene, H., Ben Rajeb, G., Khlifa, R., Aouadi, R., Chamari, K., & Gabbett, T. J. (2014). Validity and reliability of new agility test among elite and subelite under 14-soccer players. PloS One, 9(4), e95773.
7. Hachana, Y., Chaabène, H., Nabli, M. A., Attia, A., Moualhi, J., Farhat, N., & Elloumi, M. (2013). Test-retest reliability, criterion-related validity, and minimal detectable change of the Illinois agility test in male team sport athletes. The Journal of Strength & Conditioning Research, 27(10), 2752–2759.
8. Jones, P. A., & Nimphius, S. (2018). Change of direction and agility. In Performance assessment in strength and conditioning (pp. 140–165). Routledge.
9. Kadlubowski, B., Keiner, M., Hartmann, H., Wirth, K., & Frick, U. (2019). The relationship between change of direction tests in elite youth soccer players. Sports, 7(5), 111.
10. Lockie, R. G., Jeffriess, M. D., McGann, T. S., Callaghan, S. J., & Schultz, A. B. (2014). Planned and reactive agility performance in semiprofessional and amateur basketball players. International Journal of Sports Physiology and Performance, 9(5), 766–771.
11. Mirkov, D. M., Kukolj, M., Ugarkovic, D., Koprivica, V. J., & Jaric, S. (2010). Development of anthropometric and physical performance profiles of young elite male soccer players: a longitudinal study. The Journal of Strength & Conditioning Research, 24(10), 2677–2682.
12. Mirkov, D., Nedeljkovic, A., Kukolj, M., Ugarkovic, D., & Jaric, S. (2008). Evaluation of the reliability of soccer-specific field tests. The Journal of Strength & Conditioning Research, 22(4), 1046–1050.
13. Morral-Yepes, M., Gonzalo-Skok, O., Dos´Santos, T., & Moras Feliu, G. (2023). Are change of direction speed and agility different abilities from time and coordinative perspectives?
PLOS ONE, 18(12), e0295405-. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0295405
14. Nimphius, S., Callaghan, S. J., Bezodis, N. E., & Lockie, R. G. (2018). Change of direction and agility tests: Challenging our current measures of performance. Strength & Conditioning Journal, 40(1), 26–38.
15. Raya, M. A., Gailey, R. S., Gaunaurd, I. A., Jayne, D. M., Campbell, S. M., Gagne, E., Manrique, P. G., Muller, D. G., & Tucker, C. (2013). Comparison of three agility tests with male servicemembers: Edgren Side Step Test, T-Test, and Illinois Agility Test. Journal of Rehabilitation Research & Development, 50(7).
16. Sattler, T., Sekulić, D., Spasić, M., Perić, M., Krolo, A., Uljević, O., & Kondrič, M. (2015). Analysis of the association between motor and anthropometric variables with change of direction speed and reactive agility performance. Journal of Human Kinetics, 47, 137.
17. Schober, P., Boer, C., & Schwarte, L. A. (2018). Correlation Coefficients: Appropriate Use and Interpretation. Anesthesia & Analgesia, 126(5). https://journals.lww.com/anesthesiaanalgesia/fulltext/2018/05000/correlation_coefficients__ appropriate_use_and.50.aspx
18. Sheppard, J. M., & Young, W. B. (2006). Agility literature review: Classifications, training and testing. Journal of Sports Sciences, 24(9), 919–932.
19. Shrout, P. E., & Fleiss, J. L. (1979). Intraclass correlations: uses in assessing rater reliability. Psychological Bulletin, 86(2), 420.
20. Sporis, G., Jukic, I., Milanovic, L., & Vucetic, V. (2010). Reliability and factorial validity of agility tests for soccer players. The Journal of Strength & Conditioning Research, 24(3), 679–686.
21. Stewart, P. F., Turner, A. N., & Miller, S. C. (2014). Reliability, factorial validity, and interrelationships of five commonly used change of direction speed tests. Scandinavian Journal of Medicine & Science in Sports, 24(3), 500–506.
22. Thieschäfer, L., & Büsch, D. (2022). Development and trainability of agility in youth: A systematic scoping review. Frontiers in Sports and Active Living, 4, 952779. https://doi.org/10.3389/fspor.2022.952779
23. Young, W., Dos’Santos, T., Harper, D., Jefferys, I., & Talpey, S. (2022). Agility in Invasion Sports: Position Stand of the IUSCA. International Journal of Strength and Conditioning, 2(1). https://doi.org/10.47206/ijsc.v2i1.126

Ганна Жáра ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ В УМОВАХ ВЕТЕРАНСЬКИХ ПРОСТОРІВ

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 17-22.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-3-3

Ганна Жáра,
доктор педагогічних наук, професор,
професор кафедри біологічних основ фізичного виховання, здоров’я і спорту,
Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка,
вул. Гетьмана Полуботка, 53, м. Чернігів, Україна,
ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-8092-542X
Researcher ID: R-7389-2017
Scopus Author ID: 58284024100

ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ В УМОВАХ ВЕТЕРАНСЬКИХ ПРОСТОРІВ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність проблеми зумовлена зростанням потреб військовослужбовців, ветеранів війни та членів їхніх сімей у комплексній реабілітації, що становить один із важливих викликів для системи громадського здоров’я в Україні. Пошук ефективних способів та інструментів реабілітації у післягострому періоді на рівні громад представляється нагальним з огляду на множинність травм, поранень, фізіологічних та психологічних станів, що вимагає індивідуального підходу одночасно із підтримкою ветеранської спільноти за принципом «рівний–рівному». Існує велика кількість ветеранів, які за станом здоров’я або внаслідок недостатньої умотивованості не можуть залучатися до фізкультурно-спортивних заходів з руховими навантаженнями високої інтенсивності, таких, як ветеранський спорт. Тому запровадження фізкультурно-спортивних інтервенцій із руховими навантаженнями низької інтенсивності в умовах ветеранських просторів (як багатофункціональних закладів для реінтеграції військовослужбовців, ветеранів війни та членів їхніх сімей шляхом надання інформаційно-консультаційної підтримки й організації їх реабілітації та реадаптації) представляється перспективним з огляду на урахування наявних нозологій і висловлених потреб, а також на створення більш психологічно комфортних умов для реабілітації в межах цих просторів. Мета дослідження – продемонструвати можливості інтервенцій із рухових навантажень низької інтенсивності для здійснення фізкультурно-спортивної реабілітації військовослужбовців та ветеранів війни в умовах ветеранських просторів. Методи дослідження: бібліосемантичний метод, інтерв’ювання, опитування, гоніометрія. Результати дослідження. У статті представлено зміст, принципи, SWOT-аналіз та результати пілотного впровадження проєкту «Спеціалізований курс самозбереження, самовідновлення і виживання», який реалізовується в умовах ветеранських просторів для здійснення фізкультурно-спортивної реабілітації військовослужбовців, ветеранів війни та членів їхніх сімей. Зміст проєкту включає 3 ступені теоретичного і практичного навчання, які дозволяють учасникам опанувати навички самовідновлення, отримати повноцінну мотивацію до щоденної рухової активності, індивідуальний набір вправ для усвідомленого відчуття власного тіла, рухової корекції власного психофізичного стану; для поранених – продовжити процес реабілітації; а також підготувати охочих для надання допомоги іншим. За результатами впровадження 1 і 2 ступенів проєкту із 43 учасників 83,7 % оцінили його як корисний і сприятливий для себе. Відмічено зростання амплітуди рухів (від 3 до 22% у різних учасників), зменшення больових відчуттів, покращення сну та настрою, підвищення працездатності, зменшення роздратованості і тривожності. Пропонований проєкт дозволяє компенсувати невирішені аспекти у системі фізкультурно-спортивної реабілітації військовослужбовців та ветеранів війни в умовах ветеранських просторів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

військовослужбовці, ветерани війни, фізкультурно-спортивна реабілітація, рухові навантаження низької інтенсивності, ветеранський простір, соціальний проєкт, SWOT-аналіз.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Герцик А. М. Теоретико-методичні основи фізичної реабілітації / фізичної терапії при порушеннях діяльності опорно-рухового апарату : монографія. Львів : ЛДУФК, 2018. 388 с.
2. Жáра Г. І. Корекція стресообумовлених станів різних верств населення за допомогою психологічних втручань низької інтенсивності. Психологічні координати розвитку особистості: реалії і перспектив : зб. наук. матеріалів VI Міжнар. наук.-практ. конф. до 110-річчя Полтавського національного педагогічного університету мені В. Г. Короленка, 30–31 травня 2024 р. Полтава : Астрая, 2024. 216 с. С. 61–64.
3. Жáра Г. І., Довбиш С. С. Рекреаційні та реабілітаційні технології у фізичній культурі та спорті: способи покращення функціонування організму. Педагогічні науки : науковий журнал. № 83. Полтава, 2024. С. 97–103.
4. Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2006. № 2–3, ст. 36. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#n560 (дата звернення: 05.09.2023).
5. Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я». Відомості Верховної Ради (ВВР), 2021. № 8, ст. 59. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1053-20#n6
6. Інструкція з фізичної підготовки в системі Міністерства оборони України. Затверджено Наказом МО України 05 серпня 2021 року № 225. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1289-21#n681
7. Методичні рекомендації щодо роботи з пацієнтами-ветеранами та учасниками бойових дій : посібник. 2021. 93 с. URL : https://ingeniusua.org/veterani-rekomendacii
8. Методичні рекомендації щодо створення та функціонування ветеранських просторів. Затверджено Наказом Міністерства у справах ветеранів України 05 червня 2024 року № 168. URL : https://mva.gov.ua/veteranam/zagalna-informatsiya
9. Порядок здійснення реабілітаційних заходів. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2022 р. № 31. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/31-2022-%D0%BF#Text (дата звернення: 05.09.2023).
10. Anderson Julie. War, Disability and Rehabilitation in Britain: ‘Soul of a Nation’. Manchester : Manchester University Press, 2011. 239 pp. URL : https://studyofcanada.ca/review-of-julie-andersons-war-disability-and-rehabilitation-in-britain-soul-of-a-nation-by-kellen-kurschinski/
11. Kisner C., Colby L. A., Borstad J. Therapeutic exercise: Foundations and Techniques. 6th ed. Philadelphia: F. A. Davis, 2012. 1048 p.
12. Walsh N. & Walsh W. Rehabilitation of landmine victims – The ultimate challenge. Bulletin of the World Health Organization. February 2003. 81(9). P. 665–670. https://doi.org/10.1590/S0042-96862003000900009.
13. Smith J., Roberts B., Knight A. et al. A systematic literature review of the quality of evidence for injury and rehabilitation interventions in humanitarian crises. International Journal of Public Health. 2015. Volume 60, P. 865–872. https://doi.org/10.1007/s00038-015-0723-6

Наталя Дерстуганова ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ СТУПЕНЯ ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ У НОРМАТИВНО-РЕКОМЕНДАЦІЙНИХ ДОКУМЕНТАХ ЄС

// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 12-16.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-3-2

Наталя Дерстуганова,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри освіти та управління навчальним закладом,
“Класичний приватний університет”,
вул. Жуковського, 70-б, м. Запоріжжя, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-2455-5695

ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ СТУПЕНЯ ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ У НОРМАТИВНО-РЕКОМЕНДАЦІЙНИХ ДОКУМЕНТАХ ЄС

АНОТАЦІЯ:

У вітчизняному дискурсі для позначення компетентностей, відмінних від спеціальних (предметних, фахових), обґрунтовано використання терміна «загальні компетентності» (generic competences), водночас для позначення таких компетентностей у закордонному дискурсі вживається широкий спектр дефініцій. Мета даного дослідження полягає у виявленні тенденцій щодо використання термінів для позначення компетентностей, відмінних від спеціальних (фахових, предметних) у закордонному дискурсі, зокрема у нормативно-рекомендаційних документах ЄС, що регулюють підготовку здобувачів третього освітньо-наукового рівня (докторів філософії). Для досягнення поставленої мети було використано такі методи, як: теоретичний аналіз, синтез, систематизація, порівняння та узагальнення представленого матеріалу. У статті наведені сучасні підходи щодо вибору термінів для позначення компетентностей, відмінних від спеціальних (фахових, предметних) у закордонному дискурсі, зокрема у нормативно-рекомендаційних документах ЄС, що регулюють підготовку здобувачів третього освітньо-наукового рівня (докторів філософії). У ході дослідження з’ясовано, що у закордонному дискурсі не вироблено єдиного загальноприйнятого терміна для позначення компетентностей, відмінних від спеціальних (фахових, предметних) компетентностей. Встановлено, що на сьогодні компетентності, відмінні від спеціальних (фахових, предметних), перебувають у центрі уваги наукової спільноти та є предметом науково-методологічних розробок на різних рівнях, результати яких втілюються у документах нормативно-рекомендаційного характеру. Показово, що у нормативно-рекомендаційних документах ЄС, зокрема у тих, якими регулюється процес підготовки здобувачів третього освітньо-наукового рівня (докторів філософії), надано перевагу конструкту «transferable skills». У роботі наведені способи перекладу словосполучення «transferable skills» з англійської мови на українську. З’ясовано, що у сучасному закордонному дискурсі для позначення компетентностей, відмінних від спеціальних (фахових, предметних), окрім терміну «transferable skills», паралельно артикулюються такі словосполучення, як: «трансферабальні навички» (transferable skills), «трансверсальні компетентності» (transversal competences), «ключові компетентності» (key competences), «ключові компетенції» (key competencies), «загальні навички» (generic skills) та інші, підходи до окреслення змістового навантаження яких не завжди збігаються.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

трансферабальні навички, трансверсальні компетентності, загальні компетентності, загальні навички, ключові компетентності, ключові компетенції.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Про унесення змін до Методичних рекомендацій щодо розроблення стандартів вищої освіти: наказ Міністерства освіти і науки від 30.04.2020 р. №584. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0584729-20#Text
2. Семеног О. М., Попова О. А., Кондрицька О. І. Трансверсальні компетентності у вимірах партнерської взаємодії: викладач і здобувач вищої освіти. Академічні студії. Серія «Педагогіка». 2021. № 3, ч. 1. С. 111–120.
3. Catalogue of Transversal Competences. Key for Employability. URL: https://www.keystart2work.eu/images/docs/o2-catalogue/O2_Catalogue_EN.pdf
4. Costello E., Brown M., Butler D., Girme P., Kaya S., Kirwan C. … Paterson L. Assessment of Transversal Skills in STEM: From theory to practice in a large scale research project. In E. Langran (Ed.), Proceedings of Society for Information Technology & Teacher Education International Conference (pp. 1026-1033). San Diego, CA, United States: Association for the Advancement of Computing in Education (AACE). 2022. Retrieved May 23, 2023 from https://www.learntechlib.org/primary/p/220845/
5. Council recommendation of 22 May 2018 on key competences for lifelong learning. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:OJ.C_.2018.189.01.0001.01.ENG&toc=OJ:C:2018:189:TOC
6. Identifying Transferable Skills and Competences to Enhance Early-Career Researchers Employability and Competitiveness. 2018. URL: https://eurodoc.net/skillsreport-2018.pdf
7. Janicka-Panek T., Kalishchuk S., Serhieienkova O. International key competencies and training model for the development of personal and social competencies. Scientific notes of Taurida National V.I. Vernadsky University, series Psychology. 2024. 42–48. https://doi.org/10.32782/2709-3093/2024.1/08
8. Liston A., Makaroff L. Strategic career building during your PhD: a timeline for maximizing your opportunities. Immunology and cell biology. 2023. https://doi.org/101.10.1111/imcb.12668.
9. Principles for Innovative Doctoral Training. (2011). URL: https://euraxess.ec.europa.eu/sites/default/files/policy_library/principles_for_innovative_doctoral_training.pdf
10. Rhinehart S. Applying the Transferable Skill Set of a PhD to Emerging Data Fields. Non-Academic Careers for Quantitative Social Scientists. 2023. https://doi.org/10.1007/978-3-031-35036-8_12
11. Salzburg II «Initiative Recommendations» of the European University Association (EUA Council for Doctoral Education), 2010. URL: https://eua.eu/downloads/publications/salzburg%20ii%20recommendations%202010.pdf
12. Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area (ESG). Київ : CS Ltd., 2015. 32 p.
13. The Definition and Selection of Key Competencies. Executive Summary. URL: https://www.oecd.org/pisa/definition-selection-key-competencies-summary.pdf
14. Transversal Competencies In Education Policy And Practice (Phase I) Regional Synthesis Report. 2013 Asia-Pacific Education Research Institutes Network (ERI-Net).
15. UK Quality Code for Higher Education. Advice and Guidance. Research Degrees. 2018. URL: https://www.qaa.ac.uk/docs/qaa/quality-code/advice-and-guidance-research-degrees.pdf?sfvrsn=b424c181_8