2021-1-doc

Тетяна Ярних, Олександр Котенко, Ольга Рухмакова, Юлія Левачкова, Володимир Ковальов. Впровадження інноваційних елементів навчання на прикладі заняття «приготування емульсiй».

// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 45-49.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-1-6

Тетяна Ярних,
доктор фармацевтичних наук, професор,
ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-8496-1578,
Олександр Котенко,
доктор фармацевтичних наук, професор,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6233-9841,
Ольга Рухмакова,
доктор фармацевтичних наук, професор,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8573-8965,
Юлія Левачкова,
доктор фармацевтичних наук, доцент,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8540-4041,
Володимир Ковальов,
кандидат фармацевтичних наук, доцент,
ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-1603-2771,
кафедра технології ліків,
Національний фармацевтичний університет,
вул. Пушкінська, 53, м Харків, Україна

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НАВЧАННЯ
НА ПРИКЛАДІ ЗАНЯТТЯ «ПРИГОТУВАННЯ ЕМУЛЬСIЙ»

АНОТАЦІЯ:

Підвищення якості освіти – одне з найважливіших завдань, що стоять перед викладачем. Показником ефективності навчання є його відповідність умовам, в яких буде працювати майбутній фахівець. Часто перед випускниками ЗВО стоїть складне завдання адаптації знань, отриманих у процесі навчання до реаліїв місця праці. Викладачі Національного фармацевтичного університету, зокрема ті хто працює на кафедрі Технології ліків, намагаються вводити у навчальний процес заняття, на яких здобувачі вищої освіти (ЗВО) можуть побачити та прийняти участь у роботі сучасних аптек. Метою проведення таких занять є підвищення зацікавленості ЗВО до навчання, демонстрація та практика застосування сучасного обладнання, підвищення ефективності колективної праці та інші. У публікації наведено досвід проведення заняття з приготування емульсій з використанням сучасного обладнання за участю працівників аптеки, які готують екстемпоральні лікарські препарати. Для порівняння ефективності використання сучасних пристроїв, ЗВО були поділені на дві групи, що готували емульсію за класичною технологією та з використанням гомогенізатора «Silent Crusher-M». Результатом проведеного заняття є підвищення зацікавленості ЗВО до використання сучасних телекомунікаційних засобів та пристроїв, підвищення інтересу до отримання теоретичних знань завдяки наочності їх практичної реалізації, підвищення рівня свідомості щодо фахового розвитку. Здобувачі вищої освіти мали змогу порівняти ефективність використання засобів механізації для приготування лікарських препаратів; необхідність отримання навичок для подальшої роботи у фармацевтичній сфері, що підвищує їх відповідальність до навчання.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

фармацевтична освіта, інноваційні елементи навчання, аптечна технологія ліків, емульсії, професійне навчання.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вимоги до виготовлення нестерильних лікарських засобів в умовах аптек : Настанова СТ-НМОЗУ 42-4.5:2015, затверджені Наказом МОЗ України № 398 від 01.07.15. Київ, 2015. 109 с. URL: http://www.moz.gov.ua/docfiles/dn_20150701_0398_dod 1_ns.pdf (дата звернення: 02.09.2020)
2. Про освіту : Закон України № 1556-VІІ від 01.07.2014. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (дата звернення: 02.09.2020).
3. Ковальчук В. І. Формування індивідуальних стратегій навчання студентів засобами інноваційних педагогічних технологій. Молодий вчений. 2018. № 12 (1). С. 100-102. URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2018/12/26.pdf (дата звернення: 02.09.2020).
4. Методологія викладання аптечної технології ліків : навч.-метод. посіб. О. І. Тихонов та ін.; за ред. О. І. Тихонова і Т. Г. Ярних. 2-ге вид., стереотип. Харків: НФаУ, 2015. 232 с.
5. Social Learning Technologies : The introduction of multimedia in education. M. Van Lieshout et al. Routledge, 2017. 342 p. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315204659 (дата звернення: 02.09.2020).
6. Nakamura A. The Purpose and Scope of Pedagogy in Pharmaceutical Education. Yakugaku Zasshi : Journal of the Pharmaceutical Society of Japan. 2017. Vol. 137, № 4. Р. 395-398. URL: https://europepmc.org/article/med/28381713 (дата звернення: 02.09.2020).
7. Nouri A. I., Hassali M. A., Hashmi F. K. Contribution of pharmacy education to pharmaceutical research and development: Critical insights from educators. Perspectives in public health. 2020. Vol. 140, № 1. P. 62–66. URL: https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/1757913919832 927 (дата звернення: 02.09.2020).
8. Ramírez-Montoya M. S., Hernández D. C. R. Inverted learning environments with technology, innovation and flexibility: Student experiences and meanings. Journal of Information Technology Research (JITR). 2016. Vol. 9, № 1. Р. 18–33. URL: https://www.igi-global.com/article/inverted-learningenvironments-with-technology-innovation-andflexibility/149674 (дата звернення: 02.09.2020).
9. The learning subsystem interplay in service innovation in born global service firm internationalization. Weerawardena J. et al. Industrial Marketing Management. 2020. Vol. 89. P. 181–195. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S00 19850118309118 (дата звернення: 02.09.2020).
10. Yasuhara T. Current Status and Issues in Basic Pharmaceutical Education. Yakugaku Zasshi : Journal of the Pharmaceutical Society of Japan. 2017. Vol. 137, № 4. P. 407–412. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/28381715/ (дата звернення: 02.09.2020).
11.Evaluation of pharmaceutical lifesaving skills training oriented pharmaceutical intervention. Y. Zamami et al. Journal of pharmaceutical health care and sciences. 2016. Vol. 2, № 1. P. 1–7. URL: https://jphcs.biomedcentral.com/articles/10.1186/s40780- 016-0054-7 (дата звернення: 02.09.2020).

Дарина Дворніченко, Вадим Барський. Модель змішаного навчання у викладанні медіаграмотності.

// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 49-56.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-1-7

Дарина Дворніченко,
кандидат політичних наук,
кафедра морського права,
Національний університет «Одеська морська академія»,
вул. Дідріхсона, 8, Одеса, Україна,
Вадим Барський,
доцент, кандидат юридичних наук,
кафедра цивільно-правових дисциплин,
Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова,
вул. Дворянська, 2, Одеса, Україна

МОДЕЛЬ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ У ВИКЛАДАННІ МЕДІАГРАМОТНОСТІ

АНОТАЦІЯ:

У статті досліджено особливості змішаного навчання на прикладі курсу, присвяченого медіаграмотності. Дослідження зосереджується на виявленні співвідношення між такими поняттями, як «змішане навчання», «гібридне навчання», «повсюдне навчання». Особлива увага приділяється вивченню переваг та недоліків масових відкритих онлайн-курсів (МВОК), для аналізу яких було відібрано МВОК “Very Verified: Онлайн-курс з медіаграмотності”, розроблений Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) спільно з EdEra у 2019 році. Кількісні дані для дослідження було зібрано за допомогою таких інструментів, як тестування на початку та в кінці курсу з метою зрозуміння прогресу студентів, а також аналізу коливань у самооцінці власних навичок медіаграмотності. В дослідженні також порівнюються дані щодо кількості учнів, які пройшли курс в форматі змішаного навчання та тих, хто закінчив МВОК суто онлайн. На підставі зіставлення цих даних, автори доводять перевагу моделі змішаного навчання. Було виявлено, що змішана модель навчання виявилася більш ефективною в порівнянні з моделлю повсюдного навчання, незважаючи на відсутність різниці у змісті курсу. Результати дослідження зосереджуються на окремих особливостях моделі змішаного навчання та її застосування у формальній та неформальній освіті.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

змішане навчання, масовий відкритий онлайн-курс (МВОК), медіаграмотність, повсюдна модель навчання, критичне мислення.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Asarta, C., Schmidt, J. (2007). Comparing student performance in blended and traditional courses: Does prior academic achievement matter? The Internet and Higher Education, 32, 29–38, 2007. Retrieved from https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S10 96751616300525 [in English].
2. Banados, E. (2006). A blended learning pedagogical model for teaching and learning EFL successfully through an online interactive multimedia environment: CALICO Journal, 23 (3), 533–550. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/228625193_A_ Blendedlearning_Pedagogical_Model_for_Teaching_and_Learning_EF L_Successfully_ Through_an_Online_Interactive_Multimedia_Environme nt [in English].
3. Bartolomé, A., Willem, С., Aiello, M. (2007). Blended Learning and New Literacies: The International journal of Technology, Knowledge and Society, 4. 3–9. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication /255936686_Blended_Learning_and_New_Literacies [in English].
5. Bryan, A., Volchenkova K. (2016). Blended Learning: Definition, Models, Implications for Higher Education: Bulletin of the South Ural State University. Ser. Education. Educational Sciences, 8(2), 24–30. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/303815166_BL ENDED_LEARNING_DEFINITION_MODELS_IMPLICATI ONS_FOR_HIGHER_EDUCATION [in English].
6. Buhaychuk, K. (2016). Changing Learning: A Theoretical Analysis and Strategy Made in Higher Education: Information technology and means of learning, 17(4), 1–18. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/ujrn/itzn_2016_54_4_3 [in English].
7. Cooney, M., Gupton, P., O’Laughlin, M. (2000). Blurring the lines of play and work to create blended classroom learning experiences: Early Childhood Education Journal, 27(3), 165–171. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/225167051_Blu rring_the_lines_of_play_and_work_to_create_blended_cl assroom_learning_experiences [in English].
8. Cope, B., Kalantzis, M. (2010). Ubiquitous learning: An agenda for educational transformation: 6th Inter. Conf. on Networked Learning, 576–582. Retrieved from https://pdfs.semanticscholar.org/2632/ 61edce369e56860fa16a56f43bc6547110e0.pdf?_ga=2.26 8881841.1308687999.1585395173- 763566223.1585395173) [in English].
9. Eisenhardt K., Graebner, M. (2007). Theory Building from Cases: Opportunities and Challenges: The Academy of Management Journal, 50, (1), 25–32. Retrieved from https://www.jstor.org/stable/258557? seq=1#metadata_info_tab_contents [in English].
10. Elsenheimer, J. (2006). Got Tools? The blended learning analysis and design expediter: Performance Improvement, 45, 8, 26–30. Retrieved from http://dx.doi.org/10.1002/pfi.4930450806 [in English].
11. Guzer, B., Caner, H. (2014). The Past, Present and Future of Blended Learning: An in Depth Analysis of Literature: Procedia - Social and Behavioral Sciences, 116, 4596–4603. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/275543451_The _Past_Present_and_Future_of_Blended_Learning_An_in _Depth_Analysis_of_Literature [in English].
12. Hsieh, S.W., Jang, Y.R., Hwang, G.J., Chen, N.S. (2011). Effects of teaching and learning styles on students’ reflection levels for ubiquitous learning", Computers & Education, 57 (1), 1194–1201. DOI: https://doi.org/10.1016/j.compedu.2011.01.004 [in English].
13. Jonassen, D. H. (2003). Using cognitive tools to represent problems: Journal of Research on Technology in Education, 35(3), 362–381. Retrieved from https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/ 15391523.2003.10782391 [in English].
14. Kim, W. (2007). Towards a definition and methodology for blended learning: Workshop on Blended Learning, pp. 1–8. Retrieved from https://www.academia.edu/1357530/Blended_Learning_T owards_a_Mix_for_SMEsStakeholders_and_their_Priorities [in English].
15. Krivonos, O. (2015). Blended learning as a basis for the formation of teacher's ict-competence: Problems of Methods of Physical-Mathematical and Technological Education, 8 (2), 19–23. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/ujrn/nz_pmfm_2015_8(2)__6 [in English].
16. Ma, J., Li, C., Liang, H.. (2019). Enhancing Students’ Blended Learning Experience through Embedding Metaliteracy: Education Research International. 1–8. DOI: https://doi.org/10.1155/2019/6791058 [in English].
17. Nguyen, T. (2015). The effectiveness of online learning; Beyond no significant difference and future horizons: MERLOT Journal of Online Learning and Teaching, 11 (2), 309–319. Retrieved from https://jolt.merlot.org/Vol11no2/Nguyen_0615.pdf. [in English].
18. Olazabalaga, I., Garrida, C., Ruiz U. (2016). Research on MOOCs: Trends and Methodologies. Manografica, 9, 87–98. Retrieved from https://www.ugr.es/~portalin/articulos/PL_monograph1_2 016/art_7.pdf [in English].
19. Oliver, M., Trigwell K. (2005). Can "blended learning" be redeemed?", E-Learning, 2(1), 17–26. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/250151886_Can _'Blended_Learning'_Be_Redeemed [in English].
20. Reid-Young, A. (2003). The key to e-learning is b-learning: HCi Journal of International Development. Retrieved from https://www.hci.com.au/b-learning [in English].
21. Sharma, P., Barrett, B. (2007). Blended learning: Using technology in and beyond the language classroom. Oxford, England: Macmillan Publishers Limited [in English].
22. Singh, H., Reed, R. (2001). A white paper: achieving success with blended learning: Centra Software, Retrieved from https://maken.wikiwijs.nl/userfiles/f7d0e4f0bd466199841 ede3eea221261.pdf [in English].
23. Valiathan, P. (2002). Blended learning models. American Society for Training and Development. Retrieved from https://www.purnima-valiathan.com/wpcontent/uploads/2015/09/Blended-Learning-Models2002-ASTD.pdf [in English].
24. Watson, J. (2008). Blended learning: The convergence of online and face-to-face education: Vienna, VA: North American Council for Online Learning. Retrieved from https://files.eric.ed.gov/fulltext/ED509636.pdf [in English].
25. Weiser, M. (1991). The Computer for the 21st Century. Scientific Americans, 265(3), 66–75. [in English].
26. Yigit, T., Koyun, A., Cankaya, I. (2014). Evaluation of Blended Learning Approach in Computer Engineering Education: Procedia - Social and Behavioral Sciences, 141, 807–812. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/266208637_Eva luation_of_Blended_Learning_Approach_in_Computer_Eng ineering_Education [in English].
27. Yu, Y. T., Choy, M.E., Chan, Y. K., Lo, Y. T. (2008). A hybrid learning course on software development: Requirements validation of tool support, First International Conference, 316–327. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-540-85170-7_28 [in English].
28. Zakaria, M., Awang, S., Rahman, A. (2019). Are MOOCs in Blended Learning More Effective than Traditional Classrooms for Undergraduate Learners?", Universal Journal of Educational Research, 7 (11), 2417–2424. DOI: https://doi.org/10.13189/ujer.2019.0 71119 [in English].

Оксана Кравченко, Марина Міщенко. До проблеми фізичного супроводу осіб з інвалідністю.

// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 56-61.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-1-8

Оксана Кравченко,
доктор педагогічних наук, професор,
професор кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,
вул. Садова, 2, м. Умань, Україна,
Марина Міщенко,
кандидат психологічних наук, доцент,
доцент кафедри психології,
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини,
вул. Садова, 2, м. Умань, Україна

ДО ПРОБЛЕМИ ФІЗИЧНОГО СУПРОВОДУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

АНОТАЦІЯ:

На сьогодні діяльність усіх органів державної влади (центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерство охорони здоров’я України та органи місцевого самоврядування) створюють найбільш сприятливі умови для осіб з інвалідністю, з метою комфортного входження в суспільство, участь у суспільних процесах та повноцінній життєдіяльності особистості. Повноцінна участь людей з інвалідністю в житті суспільства не можлива через численні бар’єри та перешкоди. «Звичайна» людина їх може не помічати, а особі з інвалідністю доводиться боротися з ними щоденно. Метою дослідження є здійснення аналізу підготовки фахівців супроводжуючий осіб з інвалідністю. Методи дослідження: теоретичні – аналіз психолого-педагогічних джерел з досліджуваної проблематики, узагальнення та систематизація даних щодо підготовки фахівців – супроводжувач осіб з інвалідністю; емпіричні – опитування. Вибірку дослідження склали 10 волонтерів, які забезпечували супровід учасників Міжнародного художнього симпозіуму-пленеру осіб з інвалідністю «Мистецтво без обмежень». Волонтери в опитувані зазначили, що переважна більшість не мають кваліфікованої підготовки. Серед проблем, з якими стикаються під час супроводження людей з інвалідністю, вказують наступні: необізнаність оточуючих щодо можливостей і потреб людини з інвалідністю; складність у налагодженні міжособистісного спілкування; наявність архітектурних бар’єрів, що унеможливлюють безперешкодне пересування або доступ до того чи іншого об’єкту; неправильний підхід, що не враховує думку людей з інвалідністю у вирішенні їхніх проблем; стан відчаю чи безпорадності таких людей тощо. За результатами дослідження встановлено важливість введення в дію стандарту професії «Супроводжувач осіб з інвалідністю» та підготовка фахівців з присвоєнням однойменної кваліфікації є суттєвим кроком на шляху щодо забезпечення доступу до суспільних благ всіх категорій громадян, в тому числі з інвалідністю. Водночас, соціальна послуга фізичного супроводу є складовою із системи заходів, які сприяють соціальній реабілітації людей з інвалідністю.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

фізичний супровід, інвалідність, супроводжувач осіб з інвалідністю, соціальна послуга, бар’єри, загальні компетентності, професійні компетентності.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Енциклопедія для фахівців соціальної сфери. За заг. ред. І. Д. Звєрєвої. Київ, Сімферополь: Універсум. 2012. 536 с.
2. Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13.12.2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text
3. Конопляста С. Ю., Сак Т. В. Логопсихологія : навч. посіб.; за ред. М. К. Шеремет. К. : Знання. 2010. 293 с.
4. Літяга І. В., Коляденко С. М., Ситняківська С. М. Понятійно-термінологічний білінгвальний словник: соціальна педагогіка. 2-ге вид., перероб. і доп.; за заг. ред. Н. А. Сейко. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. 2015. 196 с.
5. Мельник Ю. Б. Теоретичні та методологічні засади медично-психологічного супроводу. Психолого-педагогічні проблеми в освітньому процесі : зб. наук. ст. Х.: ХНПУ; ХОГОКЗ. 2012. С. 147–154. URL: https://culturehealth.org/hogokz_knigi/Arhiv_DOI/01_H NPU_2012/teore_2012.pdf (дата звернення: 25.12.2020).
6. Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Класифікатора соціальних послуг» від 23.06.2020 р. №429. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE34926.html (дата звернення: 25.12.2020).
7. Попович А. М. Соціальні бар’єри та соціальна реабілітація. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Педагогіка. Соціальна робота. 2017. Випуск 1 (40). С. 227–229.
8. Про соціальні послуги : Закон України від 17.01.2019 р. № 2671-VIII. URL: http://dsp.kyivcity.gov.ua/content/socialni-poslugy.html (дата звернення: 25.12.2020).
9. Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю : Закон України від 21.06.2001 р. № 2558-III. URL: http://kodeksy.com.ua/pro_sotsial_nu_robotu_z_sim_yam i_dit_mi_ta_moloddyu/statja-1.htm (дата звернення: 25.12.2020).
10.Словник української мови : в 11 т.; за ред. І. К. Білодіда. К.: Наукова думка. 1970–1980. URL: http://sum.in.ua/s/suprovodzhuvaty (дата звернення: 25.12.2020).
11.Якушенко Л. М. Актуальні проблеми соціального захисту людей з інвалідністю. Аналітична записка. Серія «Соціальна політика». 2019. № 9. С.1–11. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019- 12/analit-yakushenko-social-policy-9-2019.pdf (дата звернення: 25.12.2020).

Ольга Іванченко. Традиції земського призріння в системі професійно-технічної освіти України.

// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 62-69.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-1-9

Ольга Іванченко,
аспірантка кафедри соціальної філософії та управління,
Запорізький національний університет,
вул. Жуковського, 66, Запоріжжя, Україна

ТРАДИЦІЇ ЗЕМСЬКОГО ПРИЗРІННЯ
В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

АНОТАЦІЯ:

Невід’ємною складовою реформування вітчизняної системи профтехосвіти є вдосконалення існуючого в ній сегменту соціальної роботи та забезпечення. Пошук тут ефективного шляху невпинно привертає увагу до провідного закордонного та власного історичного досвіду. Актуальність інставрації останнього обумовлена не лише можливістю забезпечення спадковості розвитку, а й наданням окресленому напрямку освіти більшої привабливості і престижу. Не менш важливим є й той факт, що кроки сприятимуть формуванню позитивного іміджу місцевої влади у колективній свідомості членів територіальної громади. Мета публікації – виявити та охарактеризувати традиції земського призріння в системі професійно-технічної освіти України. Досягнення її стало можливим завдяки застосуванню методів аналізу, синтезу, індукції та дедукції, наративного, типології, порівняльного та контент-аналізу, логічного, історико-генетичного, футоруспективного, ретроспективного, а також методу вторинної обробки інформації. Під час написання статті доведено, що елементами земського призріння в закладах початкової та середньої професійно-технічної освіти були навчання на пільговій або безкоштовній основі, виплата стипендій, безоплатне забезпечення формою, спецодягом, ліжко-місцями у гуртожитках, їжею, підручниками, профреманентом під час випуску та інші. Ці норми соціальної роботи та забезпечення того часу розповсюджувалися на найкращих, нечисельних вихідців із міщанства та селянства. Підкреслено, що за півтора століття земське призріння в системі профтехосвіти пройшло шлях від кагортної до масової практики, і, не дивлячись на певне звуження категорій отримання, у сьогоденні, стало стрижнем традицій соціальної роботи та забезпечення в ній. Збережені та узвичаєні принципи, норми ще дорадянських соціальноорієнтованих практик забезпечують життєздатність та соціальноспрямовану місію вітчизняних закладів профтехосвіти.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

земське призріння, соціальна робота, соціальний супровід, соціальне забезпечення, професійно-технічна освіта, училище.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Антощак М. М. Гнєдінське ремісниче училище: відкриття та діяльність. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя, 2015. Вип. 43. С. 122–129.
2. Безпалько О. В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у територіальній громаді: теоретико-методичні основи. Київ: Наук. світ, 2006. 408 с.
3. Бекетов В. А. Сборник сведений по сельскохозяйственному образованию. СПб.: Тип. В. Киршбаума, 1900. 116 с.
4. Бутівщенко С. Професійна освіта в Україні в кінці ХIХ – на початку ХХ століття: тенденції, особливості, використання набутого досвіду. Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку : наук.-метод. зб. Харків: Педагогіка, 1996. С. 4–20.
5. Гавриленко К. М. Професійна аграрна підготовка у середніх навчальних закладах України кінця ХІХ- початку ХХ ст. Вісник Глухівського національного університету імені Олександра Довженка. Серія: Педагогічні науки. Глухів, 2016. Вип. 31. С. 243–253.
6. Галиуллина С. Д. Попечительство как система управления образовательными учреждениями (исторический аспект). Вестник УГУЭС. Наука, образование, экономика. Серия: Экономика. 2012, № 2. С. 122–130.
7. Горілий А. Г. Історія соціальної роботи. Тернопіль: Астон, 2004. 173 с.
8. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Урядовий кур’єр. 2005. №19.
9. Зверева І. Д., Козубовська І. В., Пічкар О. Л. Соціальна робота з дітьми і молоддю (теоретико-методологічні аспекти). Ужгород: УжНУ, 2000. 192 с.
10.Коляда Н., Берлет А., Король С. Система установ для дітей з обмеженими психофізичними можливостями в Україні у сфері соціального захисту. Наука і освіта. 2019, № 1. С. 5–10.
11.Корф Н. Сельскохозяйственное и ремесленное образование народа. Вестник Европы. 1881, № 2. С. 308–337.
12.Кошолап О. Розвиток системи професійної освіти на Поділлі наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Szkoła - Zawód – Praca, 2012. № 4. С. 116–129.
13.Лікарчук І.Л. Професійно-технічна освіта України: історичний шлях і перспективи. Київ: Педагогіка, 1999. 287 с.
14. Міщенко Н. І. Соціально-педагогічний супровід особистісно-професійного розвитку майбутніх фахівців засобами студентської субкультури. Соціальна педагогіка: теорія і практика: зб. наук. пр., 2012, № 2. С. 78–85.
15. Ничкало Н. Г. Траносформація професійно-технічної освіти України. Київ: Педагогічна думка, 2008. 200 с.
16. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем. Ужгород, МПП «Гражда», 2000. 134 с.
17. Приймак О. М. Технології соціального призріння у південноукраїнському селі наприкінці ХІХ початку ХХ ст. Грані. 2010. № 2 (70). С. 10–15.
18.Радкевич В. О. Професійна освіта і навчання для сталого розвитку суспільства. Проф.-техн. освіта. 2015, № 4 (69). С. 7–11.
19.Семигіна Т. В. Соціальні послуги на рівні громади: український досвід і перспективи. Київ: Логос, 2005. 134 с.
20.Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика. Київ: ВМУРОЛ «Україна», 2004. 408 с.
21.Фурман А. В., Підгурська М. В. Історія соціальної роботи. Тернопіль: ТНЕУ, 2014. 174 с.

Абдулкадір Кабадай, Еміне Більге Алтунок. Дослідження взаємозв’язку стилей батьківського виховання з комунікативними навичками дітей дошкільного віку.

// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 69-77.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-1-10

Абдулкадір Кабадай,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри загальної освіти,
Університет Некметтіна Ербакан, Кампус Мерам,
42090, Мерам Енійол, м. Конья, Туреччина,
Еміне Більге Алтунок,
магістр Інституту педагогічних наук,
Університет Некметтіна Ербакан, Кампус Мерам,
42090, Мерам Енійол, м. Конья, Туреччина

ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ СТИЛЕЙ БАТЬКІВСЬКОГО
ВИХОВАННЯ З КОМУНІКАТИВНИМИ НАВИЧКАМИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

АНОТАЦІЯ:

Встановлено, що стосунки батьків зі своїми дітьми в дошкільний період мають великий вплив на їхнє подальше соціально-емоційне життя і значна частина навчання відбувається саме в цьому періоді. Врахування ставлення батьків під час виховання дитини може вплинути на її розвиток та міжособистісні стосунки. Мета – дослідити взаємозв'язок між ставленням батьків та комунікативними навичками дітей 36-72 місяців, які відвідують дошкільні навчальні заклади. Досліджено ставлення батьків щодо виявлення взаємозв'язку між комунікативними навичками дітей дошкільного віку. Вважається важливою думка про надання різного бачення проблеми, сприяння розвитку комунікативних навичок дітей та залучення їхньої уваги до цієї проблеми, а також з огляду керівництва дослідників у майбутніх дослідженнях з цього питання. Дослідження проводили з використанням реляційної моделі. Учасниками цього дослідження виступали батьки та їх діти віком 36-72 місяців, які відвідують дошкільні навчальні заклади в центрі міста Елязиг та центральних районах Діярбакиру в 2017-2018 навчальних роках. Вибірка дослідження складалася з випадково вибраних 300 дітей та 320 батьків. У дослідженні були використані "Опитувальник визначення батьківського ставлення" та "Шкала комунікативних навичок". Вказаний опитувальник складається з чотирьох стилей батьківського виховання (суворо-авторитарний, опікунський, індиферентно-безтурботний, демократичний). Шкала складається з чотирьох комунікативних навичок (вербальне спілкування, уникання комунікативних бар’єрів та ввічливе спілкування, невербальне спілкування). Отримані дані аналізували за допомогою програми SPSS 22. У статистичній оцінці, перш за все, критерії нормальності застосовували для підшкал "Опитувальника визначення батьківського ставлення" та "Шкали комунікативних навичок". Оскільки прослідковувалося значення «p<0,05» у всіх підшкалах комунікативних навичок та всіх підшкалах батьківського ставлення, прийнято, що вони не демонструють нормального розподілу. Таким чином, кореляція Спірмена була застосована для перевірки існування суттєвого взаємозв’язку між ставленням батьків та комунікативними навичками. За результатами дослідження виявлено, що батьки найбільше сприймають "демократичне ставлення", а "навички вербального спілкування" найбільше використовують діти дошкільного віку. Не було знайдено жодного значущого взаємозв'язку між суворо-авторитарним, індиферентно-безтурботним, демократичним ставленням батьків та підшкалами комунікативних навичок. Виявлено лише низький рівень негативної кореляції між опікунським батьківським стилем та підшкалою навичок вербальної комунікації. Згідно з результатами дослідження, батьки та вихователі можуть навчитися правильному ставленню до дітей та комунікативним навичкам. Вихователі можуть підтримати розвиток дітей з низькими комунікативними навичками за допомогою діяльності, яка продемонструє їх соціальні навички та дозволять їм проявити себе. Дітям батьків, які виявляють опікунський стиль виховання, можна допомогти поводитися таким чином, щоб підтримувати їхні навички вербального спілкування, позитивно впливати на розвиток особистості дитини та дозволяти їм розвивати структуру особистості. Це дослідження було проведено в провінціях Елязиг та Діярбакир.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

дошкільний навчальний заклад, батьківські стилі, комунікативні навички, авторитарний, індиферентний, демократичний.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Andı, F.T. (2014). Okul Öncesi Çocuklarda Öğretmen Tarafından Ölçülen Sosyal Davranış Denetimi, Sosyal Uyum ve Sosyal Yeterlilik Düzeylerinin, Ebeveyn Çocuk Yetiştirme Tutumları ile İlişkisinin İncelenmesi. Haliç Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Yüksek Lisans Tezi. İstanbul.
2. Baumrind, D. (1966). Effects of Authoritative Parental Control on Child Behavior. Child Development 37 (4), 887-907.
3. Büyüköztürk, Ş. (2013). Sosyal Bilimler İçin Veri Analizi El Kitabı. Ankara: Pegem Akademi.
4. Can, G. (2003). Bir kurum ve bir sistem olarak aile. (Editör: Sibel Türküm). Anne Baba Eğitimi. Eskişehir: Anadolu Üniversitesi Yayınları, 1-22.
5. Çağdaş, A. (1997). İletişim Dilinin 4-5 Yaş Çocuklarının Sosyal Gelişimine Etkileri. Selçuk Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Doktora Tezi. Konya.
6. Dökmen, Ü. (2002). İletişim Çatışmaları ve Empati (18. Baskı). İstanbul: Sistem Yayıncılık.
7. Gordon, T. (2003). Aile İletişim Dili. (Çeviren: Emel Aksay). İstanbul: Sistem Yayıncılık.
8. Görgülü, F. (2009). Drama Destekli Kubaşık Öğrenme Etkinliklerinin Okul Öncesi 5-6 Yaş Çocuklarının İletişim Becerilerine Etkisi. Adnan Menderes Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Yüksek Lisans Tezi. Aydın.
9. Gözübüyük, N. (2015). Okul Öncesi Dönem Çocuklarında Davranış Sorunlarının Anne-Baba Tutumu ve Öz-Kontrol ile İlişkisinin İncelenmesi. Adnan Menderes Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Yüksek Lisans Tezi. Aydın.
10. Gülay, H. ve Önder, A. (2011). Annelerinin tutumlarına göre 5-6 yaş çocuklarının sosyal-duygusal uyum düzeyleri. Celal Bayar Üniversitesi Eğitim Fakültesi Dergisi 1 (1), 89-105.
11. Günalp, A. (2007). Farklı Anne Baba Tutumlarının Okul Öncesi Eğitim Çağındaki Çocukların Özgüven Duygusunun Gelişimine Etkisi (Aksaray İli Örneği). Selçuk Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Yüksek Lisans Tezi. Konya.
12. Gürüz, D. ve Temel Eğinli, A. (2011). Kişiler Arası İletişim, Bilgiler-Etkiler-Engeller (2. Baskı). İstanbul: Nobel Yayınları.
13. Karasar, N. (2013). Bilimsel Araştırma Yöntemi (25. Baskı). Ankara: Nobel Yayın Dağıtım.
14. Kayış, A. (2010). Güvenilirlik analizi. (Editör: Şeref Kalaycı). SPSS Uygulamalı Çok Değişkenli İstatistik Teknikleri. Ankara: Asil Yayın Dağıtım, 405.
15. MEB (Millî Eğitim Bakanlığı). (2013). 0-36 Ay Çocukları İçin Eğitim Programı ile Bütünleştirilmiş Aile Destek Eğitim Rehberi (EBADER) Eğitimci Kitabı. Ankara: MEB.
16. Ogelman, H.G., Önder, A., Seçer, Z. ve Erten, H. (2013). Anne tutumlarının 5-6 yaş çocuklarının sosyal becerilerini ve okula uyumlarını yordayıcı etkisi. Selçuk Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü Dergisi 29, 143- 152.
17. Özyürek, A. ve Tezel Şahin, F. (2012). Annebaba olmak ve anne-babaların çocuk yetiştirme tutumları. (Editör: Tülin Güler). Anne Baba Eğitimi. Ankara: Pegem Akademi. 35-52.
18.Topbaş, S. (2001). İletişim, dil, konuşma: temel kavramlar. (Editör: Seyhun Topbaş). Çocukta Dil ve Kavram Gelişimi. Eskişehir: Anadolu Üniversitesi Yayınları, 1-22.
19. Ünal Güçlü, G. (2015). Okul Öncesi Dönemdeki Çocukların Davranışlarıyla Anne Baba Tutumları Arasındaki İlişkinin İncelenmesi, Necmettin Erbakan Üniversitesi Eğitim Bilimleri Enstitüsü, Yüksek Lisans Tezi. Konya.
20. Yüksel Şahin, F. (2009). Kişiler arası ilişkiler ve iletişim becerileri. (Editör: Haluk Yavuzer). Evlilik Okulu. İstanbul: Remzi Kitabevi, 230-255.