2021-1-doc

Ганна Соколова. Особливості когнітивної сфери дітей з порушеннями мовлення.

// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 5-12.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-1-1

Ганна Соколова,
доктор психологічних наук, доцент,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ОСОБЛИВОСТІ КОГНІТИВНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ

АНОТАЦІЯ:

У сучасній українській психології необхідність соціальної та психолого-педагогічної підтримки дітей з особливими освітніми проблемами, зокрема з порушеннями мовлення, складає завдання вітчизняної науки. На перший план теоретико-емпіричних досліджень виходить соціально-культурна, психолого-педагогічна обумовленість виникнення особливих освітніх потреб, спрямованість усіх освітніх та корекційно-виховних заходів на соціальне становлення дитини у контексті формування компетентностей, врахування індивідуально-психологічних особливостей та залучення до цього процесу батьків, що підкреслює актуальність дослідження. Мета проведеного дослідження полягає в емпіричному вивченні когнітивної сфери дітей з порушеннями мовлення, яка є одним із важливих чинників їх соціалізації. Використано метод теоретичного аналізу, узагальнення наукових першоджерел з досліджуваної проблеми, спостереження та психодіагностичного обстеження. Для теорії та практики особливого значення набуває спрямованість досліджень на виявлення особливостей когнітивного та особистісного розвитку дітей з особливими освітніми потребами. У цій статті показано, що у дітей з порушеннями мовлення особливості пам’яті, уваги, процесів мислення мають гендерні особливості і це має бути враховано в процесі організації соціального простору та процесу соціалізації. Крім того, сформоване у дітей позитивне ставлення до себе та уміння оцінювати себе і свою діяльність створює підґрунтя для ефективного розвитку когнітивної сфери, що є надзвичайно важливим завданням, оскільки саме завдяки їм дитина навчається встановлювати причинно-наслідкові зв’язки вчинків, розвивати адекватні ситуаціям рольові стосунки з дорослими та однолітками на заняттях та поза ними, прагнути до співпраці, проявляти увагу до оточуючих.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

особистість, особливі освітні потреби, порушення мовлення, когнітивна сфера, самооцінка, увага, пам’ять.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Калініна Т. С., Мірошник Л. А. Вивчення особливостей шкільної тривожності у молодших підлітків із затримкою психічного розвитку в спеціальній школі. Педагогіка здоров’я. Здоров’я людини в умовах ноосферогенез. Збірник наукових праць ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 150- річчю з дня народження академіка В.І. Вернадського. Харків: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2013. С. 302–306.
2. Луценко І. В. Запровадження інклюзивної освіти у дошкільних навчальних закладах. Практика управління дошкільним закладом. 2016. № 1. С. 6–11.
3. Макарчук Н. О. Роль саморегуляції в становленні особистості підлітків із порушеннями розумового розвитку. Педагогічні та психологічні науки: напрямки та тенденції розвитку в Україні та світі. Матеріали міжнар. наук.-прак. конф. (м. Київ, Україна, 6 червня 2014 року). К.: Київська наукова організація педагогіки та психології. 2014. С. 88–96.
4. Прохоренко Л. І. Мотиваційні чинники навчальної діяльності школярів із затримкою психічного розвитку. Особлива дитина: навчання і виховання. 2015. № 1(73). С. 58–64.
5. Соколова Г. Б. Психологічні особливості захисної поведінки батьків, що виховують дітей із синдромом Дауна. Наука і освіта. 2017. №3. С.23–28.
6. Татьянчикова І. В. Соціалізація дітей з вадами розумового розвитку: гострота проблеми й основні ризики. Актуальні проблеми юридичної та екстремальної психології. 2012. Т.2. С. 129–132.
7. Федоренко О. Особливості соціальної інтегрованості молодших школярів зі зниженим слухом в умовах інклюзивного навчання. Особлива дитина : навчання і виховання. 2015. № 1(73). С. 79–85.

Юрій Черножук, Ірина Узун. Психологічні інгібітори інтелекту майбутніх педагогів.

// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 12-19.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-1-2

Юрій Черножук,
доцент кафедри загальної та диференціальної психології,
Ірина Узун,
магістрант кафедри загальної та диференціальної психології,
Державний заклад «Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ ІНГІБІТОРИ ІНТЕЛЕКТУ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

АНОТАЦІЯ:

У статті представлені результати теоретичного та емпіричного дослідження, спрямованого на вивчення психологічних інгібіторів інтелекту студентів, які у майбутньому будуть працювати педагогами. Аналіз літератури за темою роботи дозволив уточнити зміст основних психологічних явищ, що вивчаються, обрати параметри, що репрезентують інтелект на формально-динамічному та змістовно-особистісному рівнях, а також психологічні властивості, які гіпотетично можуть бути інгібіторами інтелекту майбутніх педагогів. Кореляційний аналіз довів: 1) складний та неоднозначний характер взаємозв’язків між параметрами, що досліджуються; 2) від’ємний характер зв’язків низки показників загального і соціального інтелекту з показниками тривожності та агресивності, та додатний з показниками конфліктостійкості; 3) серед низки конітивностильових показників лише показники стилю «полезалежність-поленезалежність» мають значущі від’ємні зв’язки з гіпотетичними інгібіторами інтелекту (показник особистісної тривожності). Виходячи з мети та завдань дослідження було створено 6 груп майбутніх педагогів, які за результатами відповідних психодіагностичних методик відрізняються різною вираженістю показників тривожності, агресивності та конфліктостійкості. Перша – досліджувані з низьким рівнем тривожності (НТ) – 10 осіб, друга з високим рівнем тривожності (ВТ) – 10 осіб, третя група – з низьким рівнем агресивності – 10 осіб (НА), четверта – з високим рівнем агресивності (ВА) – 10 осіб, п’ята група – досліджувані з високим рівнем конфліктостійкості (ВК), шоста – з низьким (НК). За допомогою якісного аналізу були отримані відомості про індивідуально-типові особливості інтелекту осіб з різним рівнем зазначених властивостей, проведене їх порівняння. Майбутні педагоги з високою тривожністю, високою агресивністю, низькою конфліктостійкістю поступаються колегам з протилежними характеристиками за низкою параметрів загального та соціального інтелекту. Як показали результати спостереження та бесід із зазначеними досліджуваними, це призводить до суттєвих проблем у їхньому професійному становленні, створює для них певні труднощі в різних сферах життя. Якісний аналіз показав, що тривожність, агресивність і конфліктостійкість можуть виступати як інгібітори інтелекту. Однак, поперше, це залежить від їх вираженості (в якості інгібіторів можуть виступати висока тривожність, висока агресивність і низька конфліктостійкість), по-друге, якщо тривожність виконує функцію інгібітора як на когнітивно-стильовому, так і на змістовно-особистісному рівнях інтелекту, то агресивність і конфліктостійкість лише на останньому. Крім того, їхній вплив торкається соціальниого інтелекту і на відміну від тривожності не поширюється на загальний інтелект.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

інтелект, загальний інтелект, соціальний інтелект, когнітивні стилі, інгібітори інтелекту, майбутні педагоги.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология: Учебник для вузов. Москва: ЮНИТИ. 1999. 551 с.
2. Білоус Р. М., Белова А. В. Психологічні особливості соціального інтелекту в юнацькому віці. Наукa і освіта. 2016. №7. С. 11–15.
3. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. Санкт-Петербург: «Питер», 2007. 368 с.
4. Егорова М. С. Проблема зависимостинезависимости от поля и возможность ее исследования в генетике поведения. Вопросы психологии. 1981. № 4. С.161–168.
5. Змановская Е. В. Девиантология. Москва: «Академия», 2003. 288 с.
6. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности. Санкт-Петербург: Питер, 2009. 448 с.
7. Любимова Т. А. Менталитет или интеллект: настоящее и будущее российского микропредпринимательства. Современные проблемы науки и образования. 2015. № 2. С 20–25.
8. Поескова Г. И. Факторы, влияющие на интеллект ребенка. Молодой ученый. 2014. № 1. С. 564–566.
9. Синявський В. К., Сергеєнкова О. П. Психологічний словник. За ред. Н. А. Побірченко. Київ. Наук. світ. 2007. 274 с.
10. Санникова О. П. Феноменология личности. Одесса: СМИЛ, 2003. 256 с.
11. Холодная М. А. Психология интеллекта: Парадоксы исследования. Санкт-Петербург: Питер, 2002. 272 с.
12. Холодная М. А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума. Санкт-Петербург: Питер, 2004. 384 с.
13. Goleman D. Social intelligence: The new science of human relationships. New York: Bantam Books. 2006. 403 pp.
14. Sternberg R. Practical intelligence in everyday life. New York: Cambridge university press. 2000. 306 pp.

Марія Бондаренко, Валентина Куровська, Артем Охрей, Ольга Подпалова, Євдокія Решетнік. Проблеми дистанційного навчання студентів-медиків під час пандемії covid-19.

// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 19-26.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-1-3

Марія Бондаренко,
кандидат біологічних наук,
асистент кафедри анатомії та патологічної фізіології,
ННЦ «Інститут біології та медицини»
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
проспект Академіка Глушкова, 2, Київ, Україна,
Валентина Куровська,
кандидат медичних наук,
асистент кафедри фундаментальної медицини,
ННЦ «Інститут біології та медицини»
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
проспект Академіка Глушкова, 2, Київ, Україна,
Артем Охрей,
кандидат біологічних наук,
асистент кафедри анатомії та патологічної фізіології,
ННЦ «Інститут біології та медицини»
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
проспект Академіка Глушкова, 2, Київ, Україна,
Ольга Подпалова,
асистент кафедри фундаментальної медицини,
ННЦ «Інститут біології та медицини»
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
проспект Академіка Глушкова, 2, Київ, Україна,
Євдокія Решетнік,
кандидат біологічних наук,
асистент кафедри анатомії та патологічної фізіології,
ННЦ «Інститут біології та медицини»
Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
проспект Академіка Глушкова, 2, Київ, Україна

ПРОБЛЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19

АНОТАЦІЯ:

Традиційно практична складова займає значну частину в медичній освіті. Однак, під час карантину, зумовленого пандемією COVID-19, навчальний процес перейшов на дистанційний формат. Це дозволило чітко визначити його недоліки. Проаналізувати недоліки дистанційного навчання з метою формулювання висновків щодо їх усунення. Анонімне опитування було проведено серед студентів для визначення їхньої думки щодо переходу на дистанційну форму навчання. Згідно отриманих даних, більшість студентів (58,2%) відмітили зниження рівня знань, отриманих дистанційно впродовж карантину. Важливість контакту з викладачами та отримання від них завдань впродовж карантину відмітили 79,6% респондентів. Тільки незначна частина студентів (12,2%) оцінили дистанційне навчання позитивно. Більшість із них (75,5%) не можуть уявити ізоляцію без використання сучасних засобів комунікації, однак, у випадку неможливості їх використання, 43,8% опитуваних відмітили, що вони читали б книжки. Це піднімає вкрай важливе питання про залежність навчального процесу від електричної енергії. Більш ніж половина студентів, відмітили, що стан їхнього здоров’я (65,3%) та настрій (57,1%) погіршились. Приблизно половина студентів проводили свій вільний час, граючи в комп’ютерні ігри (42,5%) та відчували тугу за рідними (45,9%). Ці ознаки є компонентами дистресу, що опосередковано впливає на здатність до навчання. Під час дистанційного навчання вкрай важливим є забезпечення максимального аудіо- та відео зв’язку між студентами та викладачами. Необхідне функціонування системи психологічної допомоги студентам. Для студентів медиків повинно бути передбачене аудиторне навчання, з дотриманням усіх протиепідемічних заходів. Тривалість та формат online лекцій, практичних та лабораторних занять повинені відрізнятися від аудиторних.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

студенти-медики, дистанційне навчання, карантин, пандемія COVID-19.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Abbasi, S., Ayoob, T., Malik, A., Memon, S. I. (2020). Perceptions of students regarding E-learning during Covid-19 at a private medical college. Pak J Med Sci., 36 (COVID19-S4), 57–S61. DOI: https://doi.org/10.12669/pjms.36.COVID19- S4.2766 [in English].
2. Birks, M., Cant, R., Al-Motlaq, M., Jones, J. (2011). “I don't want to become a scientist’’: undergraduate nursing students' perceived value of course content. Australian Journal of Advanced Nursing, 28 (4), 20–27 [in English].
3. Burghardt, N. S., Park, E. H., Hen, R., Fenton, A. A. (2012). Adult‐born hippocampal neurons promote cognitive flexibility in mice. Hippocampus, 22 (9), 1795–1808. DOI: https://doi.org/10.1002/hipo.22013 [in English].
4. Butler, A. J., & James, K. H. (2013). Active learning of novel sound-producing objects: motor reactivation and enhancement of visuo-motor connectivity. Cognitive Neuroscience, 25 (2), 203–218. DOI: https://doi.org/10.1162/jocn_a_00284 [in English].
5. Chai M. Tyng, Hafeez U. Amin, Mohamad N. M. Saad, Aamir S. Malik (2017). The Influences of Emotion on Learning and Memory. Frontiers in Psychology, 8 (1454). DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2017.01454 [in English].
6. Fields, R. D. (2008). White matter in learning, cognition and psychiatric disorders. Trends Neurosci., 31 (7), 361–370. DOI: https://doi.org/10.1016/j.tins.2008.04.001 [in English].
7. Keskin, S., & Yurdugül, H. (2019). Factors Affecting Students’ Preferences for Online and Blended Learning: Motivational Vs. Cognitive. European Journal of Open, Distance and E-Learning, 22 (2), 72–86. DOI: https://doi.org/10.2478/eurodl-2019-0011 [in English].
8. Kim, E. J., Pellman, B., Kim, J. J. (2015). Stress effects on the hippocampus: a critical review. Learning & Memory, 22 (9), 411–416. DOI: https://doi.org/10.1101/lm.037291.114 [in English].
9. Kumar, S., McLean, L., Nash, L., Trigwell, K. (2017). Incorporating active learning in psychiatry education. Australas Psychiatry, 25 (3), 304–309. DOI: https://doi.org/10.1177/1039856217689912 [in English]
10. Marchand, G. C., & Gutierrez, A. R. (2012). The role of emotion in the learning process: Comparisons between online and face-to-face learning settings. The Internet and Higher Education, 15 (3), 150–160 [in English].
11. McKenzie, I. A., Ohayon, D., Li, H., Paes de Faria, J., Emery, B., Tohyama, K., et al. (2014). Motor skill learning requires active central myelination. Science, 346 (6207), 318–322. DOI: https://doi.org/10.1126/science.1254960 [in English].
12. Meo, S. A., Abukhalaf, A. A., Alomar, A. A., Sattar, K., Klonoff, D. C. (2020). COVID-19 Pandemic: Impact of Quarantine on Medical Students’ Mental Wellbeing and Learning Behaviors. Pak J Med Sci., 36(COVID19- S4), 43–48. DOI: https://doi.org/10.12669/pjms.36.COVID19- S4.2809 [in English].
13. Muthuprasad, T., Aiswarya, S., Aditya, K. S., Girish, K. Jha. (2020). Students’ Perception and Preference for Online Education in India During COVID-19 Pandemic. Available at SSRN. DOI: https://doi.org/10.2139/ssrn.3596056 [in English]
14. Paechter, M. (2010). Online or face-to-face? Students' experiences and preferences in e-learning. The Internet and Higher Education, 13 (4), 292–297. DOI: https://doi.org/10.1016/J.IHEDUC.2010.09.004 [in English].
15. Pei, L., & Wu, H. (2019). Does online learning work better than offline learning in undergraduate medical education? A systematic review and meta-analysis. Medical Education Online, 24 (1), 1666538. DOI: https://doi.org/10.1080/10872981.2019.1666538 [in English].
16. Penke, L., Maniega, S. M., Bastin, M. E., Valdes Hernandez M. C., Murray, C., Royle, N. A., et al. (2012). Brain white matter tract integrity as a neural foundation for general intelligence. Mol Psychiatry., 17 (10), 1026–1030. DOI: https://doi.org/10.1038/mp.2012.66 [in English].
17. Prince, M. (2004). Does active learning work? A review of the research. J. Eng. Educ., 93 (3), 223–231. DOI: https://doi.org/10.1002/j.2168-9830.2004.tb00809.x [in English].
18. Vaughan, N. D., Garrison, D. R., ClevelandInnes, M. (2013). Teaching in Blended Learning Environments: Creating and Sustaining Communities of Inquiry. Edmonton, AB: AU Press [in English].
19. Wynter, L., Burgess, A., Kalman, E., Heron, J. E., Bleasel, J. (2019). Medical students: what educational resources are they using? BMC Med Educ., 19 (1), 36. DOI: https://doi.org/10.1186/s12909-019-1462-9 [in English].
20. Zepke, N., Lea, L., Butler, P. (2010). Student engagement: what is it and what influences it. Teaching and Learning Research Initiative. Crown; http://www.tlri.org.nz/sites/default/files/projects/9261-Introduction.pdf [in English].

Марія Казанжи. Психологічна ресурсність студентської молоді в умовах карантинних обмежень.

// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 27-34.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-1-4

Марія Казанжи,
доктор психологічних наук, професор,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ПСИХОЛОГІЧНА РЕСУРСНІСТЬ
СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В УМОВАХ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ

АНОТАЦІЯ:

Пандемія коронавірусу, яка охопила весь світ, кардинальним чином трансформувала життя людей: змінилися звичні речі, умови життя та роботи. Особливо вона торкнулася сфер діяльності, які повністю або частково перейшли в дистанційний формат, тому особливо актуальним наразі є виявлення тих ресурсів, які дозволяють ефективно функціонувати учасникам навчально-виховного процесу, а саме – студентам, адже у них дотримання режиму самоізоляції потребувало обов’язкової інтенсивної постійної присутності в цифровому інформаційному середовищі. Таким чином, мета статті полягала у виявленні психологічних ресурсів студентів, їх індивідуально-психологічні особливостей та перетворень під час карантинних обмежень. Було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження. Зокрема, «Опитувальник психологічної ресурсності особистості» (О. С. Штепа) та «Тест-опитувальник фасилятивного потенціалу особистості» (М. Й. Казанжи). Кореляційний аналіз проводився за результатами вимірювання означених психологічних особливостей у 200 студентів Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». Порівняння ресурсності осіб до пандемії та близько року після її початку відбулося за участю 138 досліджуваних. За результатами кореляційного аналізу встановлено тісний додатній зв'язок між параметрами фасилятивного потенціалу та психологічної ресурсності. Порівняння психологічних ресурсів за рахунок яких студенти адаптуються до нових умов та здійснюють навчальну діяльність показало, що параметри актуалізаційної складової фасилятивного потенціалу студентів залишаються практично незмінними, а потребовомотиваційна складова навіть зростає, що пов’язується з нереалізованістю в умовах карантинних обмежень. Вираженість ресурсів фасилітації значно знизилася, що свідчить про те, що знання, вміння та навички впливу на іншого потребують постійного використання/тренування задля ефективності виявлення. Встановлено, що психологічна ресурсність змінилася за період карантинних обмежень, особливо значущо знизилися такі ресурси, як самореалізація у професії, упевненість у собі, успіх. Дослідження показало, що знання власних психологічних ресурсів, уміння їх оновлювати та вміщувати – те, на що слід щонайперше звернути увагу в контексті надання психологічної допомоги студентству через соціальні обмеження, що наразі діють. Зростання роботи над собою виявилося недостатнім задля компенсації психологічних ресурсів, які використовуються особистістю в цій ситуації, тому необхідна розробка нових прийомів та механізмів для їх збагачення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологічна ресурсність, фасилітація, фасилятивний потенціал, пандемія коронавірусу, індивідуально-психологічні особливості.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Александрова Л. А., Лебедева А. А., Бобожей В. В. Психологические ресурсы личности и социальнопсихологическая адаптация студентов с ОВЗ в условиях профессионального образования. Психологическая наука и образование. 2014. № 1. C. 50–67.
2. Анисимов А. И., Ильина П. А. Ценностносмысловые ориентации и духовные ресурсы здоровья студентов вузов. Учёные записки Санкт-Петербургского государственного института психологии и социальной работы. 2018. Том 29. № 1. С. 125–132.
3. Василенко Е. А. Проблема сущности и функций социального стресса в психологии. Вестник ЮжноУральского государственного гуманитарно-педагогического университета. 2019. № 3. С. 299–319. DOI: https://doi.org/10.25588/CSPU.2019.27.22.020
4. Воробйова Є. Роль менеджера-фасилітатора в системі організаційного розвитку. Лідер. Еліта. Суспільство. 2019. № 2. С. 59–70.
5. Казанжи М. Й. Психологія фасилятивності. Одеса: КУПРІЄНКО СВ, 2014. 327 с.
6. Кисляков П. А. Психологическая устойчивость студенческой молодежи к информационному стрессу в условиях пандемии COVID-19. Перспективы науки и образования. 2020. № 5 (47). С. 343–356. URL: https://pnojournal.wordpress.com/2020/10/29/kislyakov/
7. Леонтьев Д.А. Опыт методологического осмысления практик работы с личностью: фасилитация, ноотехника, жизнетворчество. Консультативная психология и психотерапия. 2012. Том 20. № 4. С. 164- 185.
8. Рябцев А. Ю., Кочергина Т. В., Загоруля Т. Б. Концепция педагогической фасилитации: из опыта реализации в экономическом университете. Современные проблемы науки и образования. 2019. № 4. URL: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=29058
9. Федосенко Е. В. Жизнь после карантина: психология смыслов и коронавирус COVID-19. Психологические проблемы смысла жизни и акме. 2020. №XXV. С. 34–47. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/zhizn-posle-karantina-psihologiya-smyslov-ikoronavirus-covid-19
10. Штепа О. С. Опитувальник психологічної ресурсності особистості: результати розробки й апробації авторської методики. Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології. 2018. Випуск 39. С. 380–399.
11. Штепа О. С. Психологічна ресурсність як критерій індивідуального здоров’я. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології. 2016. Випуск 32. С. 571– 585.

Юлія Асєєва. Взаємозв'язок соціальних умов життєдіяльності із ступенем прояву кібер-адикцій.

// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 34-44.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-1-5

Юлія Асєєва,
кандидат психологічних наук,
завідувач кафедри загальнонаукових,
соціальних та поведінкових наук
Одеського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом,
вул. Чорноморського козацтва, 19, м. Одеса, Україна

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СОЦІАЛЬНИХ УМОВ
ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ІЗ СТУПЕНЕМ ПРОЯВУ КІБЕР-АДИКЦІЙ

АНОТАЦІЯ:

Для сучасного світу характерно стрімкий розвиток діджиталізації та гаджеталізації, і кіберпростір стає новою сферою реальності для більшості населення. Незважаючи на усі переваги інтерактивних технологій та швидкості отримання необхідної інформації завдяки поширеності, доступності мережі Інтернет, з’являються і нові проблемні питання. Вже сьогодні майже 8 % населення світу є залежними від Інтернет мережі, однак, питання щодо нозології, етіології кібер-адикцій та їх лікування й профілактики досі залишаються відкритими. Метою цього дослідження було виявлення впливу соціальних умов життєдіяльності на вираженість кібер-адикцій. Методи дослідження: бібліографічний та історичний аналіз теоретичного надбання, психодіагностичний: тест-опитувальник на виявлення кібер-адикції (ТОК) та напіструктуроване інтерв’ю респондентів для з’ясування соціальних умов життя, а також математико-статистичні (обробка даних зроблена за допомогою програми «Microsoft Excel», «SPSS 26.0 для Windows ХР»). Вибірку дослідження склали 559 осіб, із них 408, які мали певні види кібер-адикцій, та 151 особа, які надали згоду увійти в контрольну групу (умовно здорові). Дослідження проводилось із дотриманням принципів біоетики та деонтології. Було встановлено, що найбільш характерними адикціями для юнаків є: комп’ютерна залежність, Інтернет-адикція, ігрова адикція та ґаджет-адикція, дівчатам більш притаманні: кіберкомунікативна адикція та селфетіс. При аналізі результатів кореляції (за Пірсоном та Тау-b Кендаллом) щодо встановлення взаємозв’язку між впливом соціальних умов життєдіяльності на ступінь вираженості кібер-адикцій встановлено, що за результатами обох матриць кореляції не виявлено зв’язків між видами кібер-адикцій та закладами освіти, в яких навчались наші респонденти, однак при цьому встановлено прямий взаємозв’язок залежності від комп’ютера, Інтернетадикції, ігрової адикції та кібер-комунікативної із навчальною успішністю кібер-адиктів. Такий вид кіберадикції, як селфетіс, має зворотній пропорційний зв’язок з матеріальним статком родини. За результатами кореляціїйного аналізу за Пірсоном, можна констатувати, що прояви відокремлених видів кібер-адикцій мають середній прямий зв’язок із конфліктами з батьками, слабкий прямий зв'язок проявляється між кіберадикціями та конфліктами із однолітками.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

Інтернет, кібер-адикції, залежність від комп’ютера, Інтернет залежність, ґаджетадикції, селфетіс, кіберкомунікативна адикція.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Асєєва Ю. О. Комп’ютерна залежність, Інтернет залежність та кібер-адикції (історичний огляд дефініції). Психологічний часопис, Т.6 В.6. 2020. С.57–65. DOI: https://doi.org/10.31108/1.2020.6.6
2. Войскунский А. Е., Смыслова О. В. Киберзаболевание в системах виртуальной реальности: ключевые факторы и сенсорная интеграция. Психологический журнал. 2020. Т. 41. № 1. С. 56-64.
3. Лапач С. Н. & Чубенко А. В. & Бабич П. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. Киев: Морион. 2001. 408 с.
4. Полякова А. Всего 58% украинцев пользуются интернетом – исследование. 2018. URL: https://www.epravda.com.ua/rus/news/2018/01/31/63359 0/
5. Чебикін О. Я., Кабешева А. О. Вплив мобільного телефону та психоемоційні стани особистості студента. Наука і освіта. 2010. №8. С. 48–54.
6. Чебикін О. Я., Кримова Н. О. Вплив комп’ютерної діяльності на емоційну сферу студентів. Наука і освіта. 2015. №3. С. 126–134.
7. Boram Jeong J., & Yoon Lee Bo et. al. Associations of personality and clinical characteristics with excessive Internet and smartphone use in adolescents: A structural equation modeling approach. J. Addictive Behaviors. 2020. Vol. 11. P. 25-33.
8. Simon Kemp Digital 2020 Global Overview Report, for TheNextWeb. Retrieved from: https://wearesocial.com/digital-2020
9. Zhaojun M., Pontesbc Q. N., Guangcan D. Internet gaming disorder and psychosocial well-being: A longitudinal study of older-aged adolescents and emerging adults. J. Addictive Behaviors. 2020. Vol. 11. P. 5-11.