// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 105-110.

Людмила Вікторівна Шуба,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри управління фізичною культурою та спортом,
Запорізький національний технічний університет,
вул. Жуковського, 64, м. Запоріжжя, Україна,
Вікторія Вікторівна Шуба,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології,
Придніпровська державна академія фізичною культури і спорту,
вул. Набережна Перемоги, 10, м. Дніпро, Україна,
Юлія Яремчук,
помічник почесного консула України в Бидгощі,
Представник директора Європейського інституту економіки в Бидгощі,
м. Бидгощ, Польща

ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТОК ДО ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Проаналізовано сучасну науково-методичну літературу та новітні шляхи використання різновидів фітнесу. Теоретично обґрунтовано та розроблено фітнес-технологію для дівчат 17-20 років. Установлено, що фітнес-технології – сукупність наукових методів, кроків, прийомів, сформованих в певний алгоритм дій, який реалізується певним чином в інтересах підвищення ефективності оздоровчого процесу. Мета – дослідити вплив розробленої фітнес-технології на мотивацію до занять з фізичної культури. Було розроблено фітнес-технологію для дівчат 17-20 років, яка враховує ряд важливих чинників: тип тілобудови, рівень фізичної підготовленості та соматичного здоров’я студентів. Залежно від цих чинників здійснювалося планування компонентів навантаження. В експерименті взяли участь 51 дівчат 17-20 років, яких було поділено на експериментальну (n=25) і контрольну (n=26) групи. У студенток контрольної групи заняття проводились за програмою, яка передбачала розвиток лише тих фізичних якостей, які необхідні для успішного засвоєння техніки рухових дій. У канікулярний період жодних завдань відносно розвитку фізичних якостей не було запропоновано. У студенток експериментальної групи заняття проводилися з використанням розробленої фітнес-технології з урахуванням їх індивідуальних особливостей. За анкетуванням А. Шаболтаса «Мотиви, що спонукають займатися спортом» було виявлено, що розроблена фітнес-технологія позитивно впливає на мотиваційну сферу дівчат 17-20 років. Розроблений опитувальник, який було використано після дослідження в обох групах, показав позитивні результати – більшість дівчат із задоволенням відвідували заняття з фізичної культури та розуміли її вплив на своє життя. Дані, отримані у процесі дослідження, показали ефективність розробленої фітнес-технології на мотивацію студенток до занять спортом.

технологія, фітнес, мотивація, фізичні якості, спорт, дівчата, студентки.

1. Бойчук Ю.Д. Валеологическое значение физической активности / Бойчук Ю. Д. // Актуальные проблемы физической культуры и спорта: Сб. научн. статей. – Чебоксары: Чувашск. гос. пед. ун-т, 2011. – С. 360-362.
2. Давидов В. Ю. Новые фитнесс–системы (новые направления, методики, оборудование и инвентарь): [учеб. пособие] / В.Ю. Давидов, А.И. Шамардин, Г.О. Краснова; Федеральное агенство по физ. Культуре и спорту, ВГАФК. – 2-е изд., перераб. И доп. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2005. –284 с.
3. Довгань Н. Структурне дослідження фізичної культури студентів вищих навчальних закладів / Н. Довгань // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2016. − № 3 (35). – С. 33-39.
4. Долженко Л. П. Фізична підготовленість і функціональні особливості студентів із різним рівнем фізичного здоров’я / Л. П. Долженко : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фіз. виховання і спорту. – К., 2007. – 21 с.
5. Закирова К.С. Формирование мотивации к занятиям физической культурой и спортом у студентов / К.С. Закирова, И.В. Фокина // Студенческий научный форум: Материалы V Международной студенческой электронной научной конференции. – 2013 [Элек- тронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.scienceforum.ru
6. Занюк С. С. Психологія мотивації: Навчальний посібник. / С. С. Занюк. – К.: Либідь, 2002. – 304 с.
7. Івчатова Т. В. Самостійні заняття фізичними вправами : методичні рекомендації для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Івчатова, Ю. Л. Соболєв, І. Б. Карпова [та ін.]. – К. : КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, 2007. – 55 с.
8. Матвеева Р.Ю. Мотивация студентов как основа построения учебного процесса по физическому воспитанию в вузе / Р.Ю. Матвеева // Физкультурное образование: спорт и Здоровье: Материалы IV научно-практической интернет-конференции студентов, магистрантов, аспирантов, молодых ученых. – 2012 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lib.convdocs
9. Старчеков М.М. Рейтинговая оценка как средство повышения мотивации студентов к занятиям физической культурой / М.М. Старчеков. – Омск: СГУФК, 2005. – 23 с
10. Шуба Л.В. Фітнес-технології в системі розвитку фізичних якостей студентської молоді // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. Східноєвроп. нац. ун-ту ім. Лесі Українки / уклад. А. В. Цьось, С. Я. Індика. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2016. − № 4(36). – С. 45-52.
11. Bergier B. Tsos A., Bergier J. Factors determining physical activity of Ukrainian students. Annals of Environmental Medicine. – 2014. – Vol. 21, Nr. 3. – P. 613 – 616.
12. Mowling C. M, Brock S.J., Eiler K.K. Student motivation in physical education: breaking down barrier. The Jorn. of Physical Education, Recreation & Dance. – Reston, 2004. – Vol. 75. – P. 40-45.
13. Zavydivska N., Khanikiants O. Реорганізація системи фізичного виховання студентів вищої школи: проблеми й перспективи / N. Zavydivska, O. Khanikiants // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2016. − №1 (33). – С. 51-56.
14. Savchuk S., Kovalchuk V. Health and structure of morbidity college students / S. Savchuk, V. Kovalchuk // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2015. − № 3 (31). – С. 173-175.

// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 111-115.

Ольга Володимирівна Камінська,
доктор психологічних наук, доцент,
професор кафедри загальної психології та психодіагностики,
Рівненський державний гуманітарний університет,
вул. Степана Бандери, 12, м. Рівне, Україна

ВПЛИВ ТИПУ ГЕНДЕРНОЇ ПОВЕДІНКИ НА ОСОБЛИВОСТІ
САМОСТАВЛЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

В статті висвітлено актуальну у сучасній психологічній науці проблему впливу гендерної поведінки на особливості самоставлення студентської молоді. Важливість цього питання зумовлюється деструктивним впливом негативного самоставлення на різноманітні аспекти життєдіяльності: особливості мотиваційної сфери, емоційний стан особистості, її самооцінку, «Я-концепцію», специфіку побудови міжособистісної взаємодії, продуктивність навчальної діяльності. У зв’язку з актуалізацією гендерних уявлень, що відбувається в студентському віці, яка пов’язана з орієнтацією на вибір майбутнього шлюбного партнера, в цей період вплив типу гендерної поведінки на самоставлення відчувається особливо гостро, що і зумовлює перспективність його дослідження. В процесі роботи реалізовано мету дослідження, а саме, встановлено взаємозв’язок між переважаючим типом гендерної поведінки та специфікою самоставленням особистості. При проведенні емпіричного дослідження використовувались такі методи та методики: методика діагностики психологічної статі С. Бем; анкета дослідження гендерних стереотипів Г. Гейманса; тест-опитувальник самоставлення В.В. Століна; тест двадцяти тверджень самоставлення М. Куна і Т. Мак-Партланда. Для обробки результатів емпіричного дослідження застосовано методи математичної статистики: обрахування коефіціє- нту лінійної кореляції Пірсона, χ 2 -критерію Пірсона.На основі узагальнення отриманих результатів виділено три групи обстежених: перша група характеризується неадекватним позитивним самоставленням; друга – адекватним самоставленням із елементами критичності; третя група – неадекватним критичним ставленням до себе. Виявлено гендерні відмінності самоставлення: в хлопців вищі показники аутосимпатії та самовпевненості, тоді як в дівчат вищим є самоінтерес, самокерівництво та самопослідовність, а самоставлення в цілому є більш адекватним. Встановлено, що для більшості дівчат характерна фемінінна, а для більшості хлопців – маскулінна модель поведінки. В меншої кількості осіб проявляється андрогінність, і лише в незначної кількості – статево-недиференційована поведінка.Дівчатам з фемінінним типом гендерної поведінки притаманна сформована гендерна ідентичність, натомість у феміннінних хлопців спостерігається конфлікт ролей. Виявлено такі закономірності: андрогінний тип гендерної поведінки пов'язаний з самоприйняттям, а статево-недифернційований, гіперфемінінний тип гендерної поведінки дівчат та фемінінний тип хлопців – з неприйняттям себе; гіпермаскулінний тип хлопців пов'язаний з неадекватним позитивним самоставленням, андрогінний – з адекватним самоставленням із елементами критичності, а статево-недиференційований – з неадекватно критичним самоставленням.

гендерна поведінка, самоставлення, маскулінність, андрогінність, фемінінність.

1.Берн Ш. Гендернаяпсихология / Ш. Берн. – М.: Прайм-Еврознак, 2004. – 320 с.
2. Бондаревська І. О. Психологічні особливості гендерної ідентичності жінок – майбутніх менеджерів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.10 «Організаційна психологія; економічна психологія»/ І.О. Бондаревська. – К., 2009. – 20 с.
3. Гритчук Г.В. Гендерні уявлення як чинник формування індивідуального життєвого стилю в юності: автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Г.В. Гритчук. – Хмельницький, 2008. – 20 с.
4. Долгих Л.М. Вплив статеворольових стереотипів на кар'єрні домагання молоді: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.05 «Соціальна психологія; психологія соціальної роботи» / Л.М. Долгих. – К., 2007. – 14 с.
5. Кубриченко Т.В. Формування гендерної ідентичності студенток педагогічного коледжу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Т.В. Кубриченко. – Івано-Франківськ, 2007. – 23 с.
6. Логвінова Д.В. Вплив гендерних установок на статеворольове самовизначення старших підлітків: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Д.В. Логвінова. – Х. – 2007. – 20 с.
7.Мельник Т.М. Гендер як наука та навчальна дисципліна / Т.М. Мельник // Основи теорії гендеру : навч. посібник. – К.: К.І.С., 2004. – С. 10-30.
8. Романова В.Г. Особливості статеворольової соціалізації підлітків: автореф. дис.на здобуття наук. ступеняканд. психол. наук: спец. 19.00.05 «Соціальна психологія; психологія соціальної роботи» / В.Г. Романова. – К., 2002. – 19 с.
9.Сарджвеладзе Н. И. Личность и её взаимодействие с социальной средой / Н. И. Сарджвеладзе. – Тбилиси: Мецниереба, 1999. – 344 с.
10. Bem S. L. The measurement of psychological androgyny / S. L. Bem // Journal of Consulting and Clinical Psychology. – 1994. – №42. – P. 115-162.
11. O’Heron, C.A., &Orlofsky, J.L. Stereotypic and nonstereotypic sexrole traits and behavior orientations, gender, identity, and psychological adjustments / C. A. O’Heron, J. L. Orlofsky // Journal of Personality and Social Psychology. – 1990. – №58. – P. 134-143.

// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 116-130.

Ерджюменд Ерсанли,
доктор наук, доцент, факультет соціальних наук,
Самсунський університет 19 травня,
Курупеліт кампус 55139 Атакум, м. Самсун, Туреччина
Озкан Озджан,
практичний психолог, районне управління національної освіти,
Джанік, м. Самсун, Туреччина

ЗВ’ЯЗОК МІЖ ПОДРУЖНЬОЮ СУМІСНІСТЮ ТА РІВНЕМ ТОЛЕРАНТОСТІ

У статті представлено результати дослідження зв’язку між подружньою сумісністю та рівнем толерантності з урахуванням таких змінних, як стать, вік, рівень освіти, тривалість шлюбу, соціально-економічний рівень, місце проживання. Для дослідження було використано шкалу подружньої сумісності, розроблену Локком і Уоллесом (1959) в адаптації турецькою мовою Тутарелема-Кишлака (1999), шкалу толерантності, розроблену Ерсанли (2011) та авторську анкету. В експерименті взяли участь 300 одружених осіб, серед яких – 150 заміжніх жінок та 150 одружених чоловіків. 194 учасники проживали в містах, а в сільській місцевості проживали 106 респондентів. Дані були проаналізовані за допомогою статистики коефіцієнта кореляції рангу Спірмена, Крускала-Уолліса та Манна-Уітні. Результати статистичного аналізу не показали суттєвої різниці між коефіцієнтом подружньої сумісності та рівнем толерантності одружених осіб. Виявлено, що рівень толерантності одружених осіб залежить від статі: він більший у чоловіків, порівняно з жінками. Однак, не було зафіксовано різниці у рівнях подружньої сумісності залежно від віку. Помічено деяку різницю у рівнях подружньої сумісності залежно від рівня освіти, однак це не стосується рівня толерантності. Рівень у подружньої сумісності людей з початковою освітою є вищим у порівнянні з одруженими людьми, що мають повну середню або вищу освіту. Було зафіксовано, що чим вищим є рівень освіти, тим нижчим є рівень подружньої сумісності. Не помічено різниці у досліджуваних рівнях залежно від тривалості шлюбу та соціально-економічного статусу. Виявлено відмінності залежно від місця проживання респондентів: рівень подружньої сумісності жителів сільських районів був вищим у порівнянні з респондентами, що живуть у містах. Однак щодо рівня толерантності такої різниці помічено не було.

шлюб, подружня сумісність, подружнє задоволення, толерантність, подружжя.

1.Akkoç, M. Ş. (2011). Acil servis çalışanlarının tolerans düzeyleri ile öfke kontrolleri arasındaki ilişki. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Marmara Üniversitesi Sağlık Bilimleri Enstitüsü, İstanbul. [in Turkish].
2.Aktosun, Y. Y. (2007). Evli misiniz eşli misiniz? İstanbul: Timaş. [in Turkish].
3.Almas, G. (2010). Evlilikte uyum ve inanç gelişimi arasındaki ilişkiler. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Cumhuriyet Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Sivas. [in Turkish].
4.Aslan, Ö. (2001). Hoşgörü ve tolerans kavramlarına etimolojik açıdan analitik bir yaklaşım. Cumhuriyet Üniversitesi İlahiyat Fakültesi Dergisi, 5 (2), 357-380. [in Turkish].
5.Atalay, Y. O (2008). Felsefi açıdan tolerans ve hoşgörü. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Süleyman Demirel Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Isparta. [in Turkish].
6.Bal, H. (2007). Bağlanma stilleri, cinsiyet rolleri ve evlilik uyumu arasındaki ilişkinin incelenmesi. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Mersin Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Mersin. [in Turkish].
7.Baron, K. G., Smith, T. W., Butner, J., Moore, J. N., Hawkins, M. W. & Uchino, B. N. (2007). Hostility, anger and marital adjustment: concurrent and prospective associations with psychosocial vulnerability". Journal of Behavioral Medicine, 30 (1), 1-10. [in English].
8.Blum, J. S. & Mehrabian, A. (1999). Personality and temperament correlates of marital satisfaction. Journal of Personality, 67 (1), 93-125. [in English].
9.Bonds-Raacke, J. M., Bearden, E. S., Carriere, N. J., Anderson, E. M. & Nicks, S. D. (2001). Engaging distortions: are we idealizing marriage? Journal of Psychology, 135 (2), 179-184. [in English].
10.Bradbury, T. N. & Karney, B. R. (2004). Understanding and altering the longitudinal course of marriage. Journal of Marriage and The Family, 66, 862-879. [in English].
11.Chen, Z., Tanaka, N., Uji, M., Hiramura, H., Shikai, N., Fujihara, S. & Kitamura, T. (2007). The role of personalities in the marital adjustment of Japanese couples. Social Behavior and Personality, 35 (4), 561-572. [in English].
12.Cole, C. L., Cole, A. L. & Dean, D. G. (1980). Emotional maturity and marital adjustment: a decade replication. Journal of Marriage and Family, 42, 533- 539. [in English].
13.Cordova, J. V., Gee, C. B. & Warren, L. Z. (2005). Emotional skillfulness in marriage: intimacy as a mediator of the relationship between emotional skillfulness and marital satisfaction. Journal of Social and Clinical Psychology, 24 (2), 218-235. [in English].
14.Creamer, M. & Campbell, I. M. (1988). The role of interpersonal perception in dyadic adjustment. Journal of Clinical Psychology, 44 (3), 424-430. [in English].
15.Çakmak-Tolan, Ö. (2015). Evlilik uyumunun kişilik özellikleri, ilişkiye dair inançlar ve çatışma çözüm stilleri bağlamında yordanması (Diyarbakır ili örneği). Yayınlanmamış doktora tezi, İnönü Üniversitesi Eğitim Bilimleri Enstitüsü, Malatya. [in Turkish].
16.Çelik, E. (2009). Evli öğretmenlerin bağlanma stili, denetim odağı ve bazı nitelikleri açısından evlilik uyum düzeylerinin incelenmesi. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi. Anadolu Üniversitesi Eğitim Bilimleri Enstitüsü, Eskişehir. [in Turkish].
17.Demiray, Ö. (2006). Evlilikte uyumun demografik özelliklere göre incelenmesi. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Dicle Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Diyarbakır. [in Turkish].
18.Ebenuwa-Okoh, E. E. (2008). Personality variables as correlates of marital adjustment among married persons in Delta State of Nigeria. Educational Research and Review, 3 (8), 275-279. [in English].
19.Erişti, A. (2010). Bağlanma stilleri, kişilik özellikleri ve evlilik uyumu arasındaki ilişki. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Ege Üniversitesi Sağlık Bilimleri Enstitüsü, İzmir. [in Turkish].
20.Ersanlı, E. ve Dicle, A. N. (2011). Üniversite öğretim elemanı yetiştirme programında tolerans eğitiminin yeri ve önemi. Uluslararası Yükseköğretim Kongresi, 2 (11), 1531-1535. [in Turkish].
21.Ersanlı, K. ve Kalkan M. (2008). Evlilik ilişkilerini geliştirme kuram ve uygulama. Ankara: Nobel. [in Turkish].
22.Ersanlı, K. 2012. Davranışlarımız: gelişim ve öğrenme (Gözden geçirilmiş 6. baskı). Ankara: Birleşik Genel Dağıtım. [in Turkish].
23.Fışıloğlu, H. (1992). Lisans üstü öğrencilerinin evlilik uyumu. Psikoloji Dergisi, 7 (28), 16-23. [in Turkish].
24.Fidanoğlu, O. (2007). Evlilik uyumu ile eşlerin somatizasyon düzeyleri arasındaki ilişki ve diğer sosyodemografik değişkenler açısından karşılaştırılması. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Marmara Üniversitesi Sağlık Bilimleri Enstitüsü, İstanbul. [in Turkish].
25.Good, J. L., & Cartwright, C. (1998). Development of moral judgement among undergraduate university students. College Student Journal, 32(2), 270-276. [in English].
26.Gökmen, A. (2001). Evli eşlerin birbirine yönelik kontrolcülük ve bağımlılık algılarının evlilik doyumu üzerindeki etkisi. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Hacettepe Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Ankara. [in Turkish]
27.Günay, O. (2000). Evlilik uyumu ile kişisel düşünme modelleri arasındaki ilişki. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Marmara Üniversitesi Eğitim Bilimleri Enstitüsü, İstanbul. [in Turkish].
28.Güngör, H. C. ve İlhan T. (2008). Evlilik uyumu ve mizah tarzları arasındaki ilişkiler. Aile ve Toplum Eğitim Kültür Araştırma Dergisi, 4 (13), 97-106. [in Turkish].
29.Hafner, R. J. & Spence, N. S. (1988). Marriage duration, marital adjustment and psychological symptoms; a cross-sectional study. Journal of Clinical Psychology, 44 (3), 309-316. [in English].
30.Kaleli, A. (2013). Kendine saygı ve tolerans düzeyi arasındaki ilişki. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Ondokuz Mayıs Üniversitesi Eğitim Bilimleri Enstitüsü, Samsun. [in Turkish].
31.Kalkan, M. ve Ersanlı, E. (2009). Bilişseldavranışçı evlilik ilişkisini geliştirme programının çiftlerin fonksiyonel olmayan tutumlarına etkisi. Hacettepe Üniversitesi Eğitim Fakültesi Dergisi, 36, 129-135. [in Turkish].
32.Karasar, N. (2009). Bilimsel araştırma yöntemi. Ankara: Nobel. [in Turkish].
33.Kinnunen, U. & Feldt, T. (2004). Economic stress and marital adjustment among couples: analyses at the dyadic level. European Journal of Social Psychology, 34, 519-532. [in English].
34.Kitamura, T., Aoki, M., Fujino, M., Ura C., Watanabe, M., Watanabe, K. & Fujihara, S. (1998). Sex differences in marital and social-adjustment social psychol. The Journal of Social Psychology, 138 (1), 26-32. [in English].
35.McGovern, J. M. & Meyers, S. A. (2002). Relationships between sex-role attitudes, division of household tasks and marital adjustment. Contemporary Family Therapy: An International Journal, 24 (4), 601-618. [in English].
36.Moore, L. M. & Ovadia, S. (2006). Accounting for spatial variation in tolerance: the effects of education and religion. Social Forces, 84 (4), 2205-2222. [in English].
37.Özuğurlu, K. (2013). Evlilik raporu (Gözden geçirilmiş 5. baskı). İstanbul: Altın Kitaplar. [in Turkish].
38.Polat, D. (2006). Evli bireylerin evlilik uyumları, aldatma eğilimleri ve çatışma eğilimleri arasındaki ilişkilerin bazı değişkenler açısından incelenmesi. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi. Ankara Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Ankara. [in Turkish].
39.Sears, H. A. & Galambos, N. L. (1992). Women's work conditions and marital adjustment in two-earner couples: a structurel model. Journal of Marriage and The Family, 54, 789-797. [in English].
40.Tarhan, N. (2008). Evlilik psikolojisi. İstanbul: Timaş. [in Turkish].
41.Tosyalı, M. (2010). Evli bireylerde bağımlı ve özerk (sosyotropik-otonomik) kişilik özellikleri, empati ve mutluluk düzeyi arasındaki ilişkinin incelenmesi. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Ege Üniversitesi Sağlık Bilimleri Enstitüsü, İzmir. [in Turkish].
42.Tutarel-Kışlak, Ş. (1999). Evlilikte uyum ölçeğinin güvenirlik ve geçerlik çalışması. 3P Dergisi, 7 (1), 50-57. [in Turkish].
43.Tutarel-Kışlak, Ş. ve Çabukça, F. (2002). Empati ve demografik değişkenlerin evlilik uyumu ile ilişkisi. Aile ve Toplum Eğitim Kültür ve Araştırma Dergisi, 2 (5), 35-43. [in Turkish].
44.Tutarel-Kışlak, Ş. ve Göztepe, I. (2012). Duygu dışavurumu, empati, depresyon ve evlilik uyumu arasındaki ilişkiler. Ankara Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü Dergisi, 3 (2), 27-46. [in Turkish].
45.Tüfekçi-Hoşgör, E. (2013). Evli çiftlerin öfke ifade tarzları ile evlilik uyumunun incelenmesi. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Dokuz Eylül Üniversitesi Eğitim Bilimleri Enstitüsü, İzmir. [in Turkish].
46.Wilson, M. R. & Filsinger, E. E. (1986). Religiosity and marital adjustment: multidimensional interrelationships. Journal of Marriage and Family, 48, 147-151. [in English].
47.Yalçın, H. (2014). Evlilik uyumu ile sosyodemografik özellikler arasındaki ilişki. Eğitim ve Öğretim Araştırmaları Dergisi, 3 (1), 250-261. [in Turkish].
48.Yıldırım, A. ve Şimşek, H. (2008). Sosyal bilimlerde nitel araştırma yöntemleri (Gözden geçirilmiş 6. baskı). Ankara: Seçkin Yayın Dağıtım. [in Turkish].
49.Yıldırım, İ. (1992). Evli bireylerin uyum düzeylerini etkileyen bazı etmenler. Yayınlanmamış doktora tezi, Hacettepe Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Ankara. [in Turkish].
50.Yürüşen, M. (1993). Liberal kuramda politik ve moral bir kavram olarak hoşgörü. Yayınlanmamış yüksek lisans tezi, Ege Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, İzmir. [in Turkish].