2017-9-doc

Khilko S. O. Study of Future Psychologists’ Tolerance to Uncertainty Maturity.

// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 59-67.

DOI:

Світлана Олександрівна Хілько,
старший викладач кафедри психології та особистісного розвитку, аспірант,
ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України,
вул. Січових стрільців 52-А, м. Київ, Україна

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ ТОЛЕРАНТНОСТІ
ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність вивчення проблеми сформованості толерантності до невизначеності у майбутніх психологів обумовлена необхідністю ефективної підготовки фахівців, здатних ефективно діяти в нових, неструктурованих, неоднозначних ситуаціях, в умовах нехватки інформації проявляти толерантність до впливу фактору невизначеності. Метою дослідження є визначення рівнів сформованості толерантності до невизначеності у майбутніх психологів. Основні завдання: виявлення рівнів сформованості когнітивного, афективного і конативного компонентів толерантності до невизначеності у майбутніх психологів; визначення узагальненого показника сформованості толерантності до невизначеності у майбутніх психологів та виявлення соціально-психологічних чинників, що сприяють його формуванню; аналіз ефективності розробленої методичної бази емпіричного дослідження сформованості толерантності до невизначеності у майбутніх психологів. В емпіричному дослідженні використано такі методи дослідження: анкета на виявлення обізнаності майбутніх психологів щодо формування толерантності до невизначеності (авторська розробка), методика діагностики рівня розвитку рефлексивності, методика «Особистісна готовність до змін», методика діагностики рівня емпатичних здібностей, Мельбурнсткий опитувальник прийняття рішень, опитувальник «Особистісні фактори прийняття рішень», новий опитувальник толерантності до невизначеності, методика «Толерантність до невизначеності», статистично-математичні методи опрацювання даних з використанням комп’ютерної програми SPSS (версія 17.0). За результатами дослідження переважна більшість майбутніх психологів мають низький і середній рівні сформованості когнітивного, афективного і конативного компонентів толерантності до невизначеності. Результати узагальненого показника толерантності до невизначеності, де низький рівень має третина досліджуваних, більше половини – середній рівень і менше одного проценту – високий, свідчить про недостатню обізнаність та усвідомленість з питань формування толерантності до невизначеності, наявність негативного ставлення до ситуацій невизначеності як в навчальній діяльності, так і в житті, відчуття амбівалентних емоцій в ситуаціях невизначеності, неоднозначності та труднощі у виборі продуктивних способів дій. Отже, аналіз особливостей сформова- ності толерантності до невизначеності у майбутніх психологів виявив проблеми її формування як загалом, так і за окремими її компонентами, що потребує розробки та обґрунтування програми її розвитку як важливого чинника професійного становлення психолога.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

толерантність до невизначеності, інтолерантність до невизначеності, міжособистісна інтолерантність до невизначеності, копінг стратегії, майбутні психологи.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бергис Т. А. Готовность личности к переменам и толерантность к неопределенности на этапе ранней взрослости / Т. А. Бергис // Вектор науки ТГУ. - СПб. – 2015. - №4 (23). – С. 38-42 (Серия: Педагогика, психология).
2. Брюховецька О. В. Психологічні особливості толерантності до невизначеності в управлінській діяльності як однієї зі складових професійної толерантності керівників загальноосвітніх навчальних закладів / О. В. Брюховецька // Проблеми сучасної психології. - 2015. - Вип. 27. - С. 70-81.
3. Гусев А. И. Толерантность к неопределенности как составляющая личностного потенциала / А. И. Гусев // Личностный потенциал: структура и диагностика / Под ред. Д. А. Леонтьева. – М.: Смысл, 2011. – С.300-329.
4. Карпов А. В. Рефлексивность как психологическое свойство и методика ее диагностики / А. В. Карпов // Психологический журнал. – 2003. – Том 24. – № 5. – С. 45-57.
5. Корнилова Т. В. Мельбурнский опросник принятия решений: русскоязычная адаптация / Т. В. Корнилова // Психологические исследования. – 2013. – № 31. - Т. 6. – С. 4. – Режим доступа: http://psystudy.ru/index.php/num/2013v6n31/883- kornilova31.html
6. Корнилова Т. В. Принцип неопределенности: Единство интеллектуально-личностного потенциала человека / Т. В. Корнилова, М. А. Чумакова, С. А. Корнилов, М. А. Новикова. – М.: Смысл, 2010. – 334 с.
7. Корнилова Т. В. Риск и принятие решений: психология неопределенности: моногр. / Т. В. Корнилова. – М. – 2015. – 242 с.
8. Леонов И. Н. Влияние толерантности к неопределенности на профессионально важные качества руководителя: дис. … канд. психол. наук: 19.00.03 / И. Н. Леонов; Удмуртск. гос. ун-т. – Удмуртия, 2015. – 256 с.
9. Лушин П. В. Личностные изменения как процесс: теория и практика: моногр. / П. В. Лушин. – Одесса.: Аспект, 2005. – 334 с.
10. Лушин П. В. Хаос и непределенность: от страдания к росту и развитию: моногр. / П. В. Лушин. – Киев, 2017. – 144 с. – (Серия «Живая книга» ; Т. 4).
11. Носенко Е. Толерантність до невизначеності як системоутворювальний особистісний чинник творчої обдарованості / Е. Носенко, М. Шаповал // Психологія і суспільство. – 2002. – № 1. – С. 97-106.
12. Перегончук Н. В. Ситуація невизначеності перехідного періоду розвитку суспільства як психологічна умова формування професійної компетентності майбутнього психолога / Н. В. Перегончук // «ScienceRise». – 2016. - №3/1 (20). – С. 41-45.
13. Почебут Л. Г. Кросс-культурная и этническая психология: учеб. пособ. / Л. Г. Почебут. – СПб.: Питер, 2012. – 336 с.
14. Практикум по психодиагностике и исследованию толерантности личности / Г. У. Солдатова, Л. А. Шайгерова. – М.: МГУ, 2003. – 112 с.
15. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: учеб. пособ. / Ред. и сост. Д. Я. Райгородский. – Самара, 2001. – 672 с.
16. Солнцева Г. Н. Принятие решений в ситуации неопределенности и риска / Г. Н. Солнцева, Г. Л. Смолян. – М. : Труды ИСА РАН. – Т.41. – 2009. – С. 266-280.
17. Соломіна Г. В. Толерантність до невизначеності як показник когнітивного стилю керівників загальноосвітнього навчального закладу / О. І. Бондарчук, Соломіна Г. В. // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. – 2011. – Т. 1, Вип. 84. – С. 47-51. – (Серія «Психологічні науки»).
18. Bayer S. The Relationship Between Basic Assumptions, Posttraumatic Growth, and Ambiguity Tolerance in an Israeli Sample of Young Adults: A MediationModeration Model / S. Bayer, R. Lev-Wiesel, M. Amir // Traumatology. – 2007. – Vol. 13. – P. 4-15.
19. Evans D. Risk intelligence. How to live with uncertainty / D. Evans. – N.Y.: Free press, 2012. – 277 р.
20. Stoycheva K. Tolerance for ambiguity, creativity, and personality / K. Stoycheva // Bulgarian Journal of Psychology (SEERCP 2009 Conference Papers, Part Two). – 2010. – Vol.1. – №4. – P. 178-188.

Пузирна Н. С. Взаємозв’язок когнітивних якостей і інтелекту у студентів-юристів.

// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 68-74.

DOI:

Наталія Станіславівна Пузирна,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри трудового права,
адміністративного права та процесу,
Чернігівський національний технологічний університет,
вул. Шевченка, 95, м. Чернігів, Україна

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КОГНІТИВНИХ ЯКОСТЕЙ
І ІНТЕЛЕКТУ У СТУДЕНТІВ-ЮРИСТІВ

АНОТАЦІЯ:

У статті, за результатами дослідження студентів-юристів, звертається увага на структуру інтелектуальних здібностей на етапі навчання у вищому навчальному закладі. Наголошується, що показники інтелектуальних здібностей і когнітивно-стильових відмінностей цих молодих людей мають сталий характер. Реальні інтелектуальні можливості індивіда залежать не тільки від рівня психометричного інтелекту, а й особливостей прояву стильових характеристик інтелектуальної діяльності. На підставі вищезазначеного вивчення когнітивно-стильових якостей інтелекту набуває особливої актуальності. Метою дослідження є вивчення когнітивних стилів «рефлективність – імпульсивність», «ригідність – гнучкість пізнавального контролю», «полезалежність – поленезалежність» студентів-юристів. Для діагностики продуктивних якостей інтелекту було використано дорослий варіант методики Д. Векслера. Визначення рівня сформованості метакогнітивних здібностей здійснювалося за допомогою методики швидкісної диференціації сигналів та кількості помилок, зроблених при цьому. Враховувався середній час виконання всіх чотирьох завдань на класифікацію, методика Дж. Кагана «Порівняння схожих малюнків» – для дослідження когнітивного стилю «імпульсивність – рефлективність», методика Дж. Струпа «Словесно-кольорова інтерференція» – для когнітивного стилю «ригідність – гнучкість пізнавального контролю». Результати дослідження свідчать, що сенсорне виконання тісно пов’язане з індивідуально-типологічними особливостями людини. Можна також припустити, що стильові відмінності залежать від ступеня сформованості мимовільного інтелектуального контролю, який є одним з компонентів метакогнітивного досвіду і за допомогою якого здійснюється регуляція процесу переробки інформації. Результати вивчення когнітивно-стильової поведінки студентів з різним рівнем психометричного інтелекту дозволяють підтвердити гіпотезу про функціональну єдність продуктивних і стильових якостей. Специфічний прояв стильових особливостей може як знижувати, так і підвищувати інтелектуальну продуктивність та розвиток інтелектуальних можливостей особистості. Особливості когнітивно-стильової поведінки можуть виступати як інтелектуальні ресурси, використовуючи які суб’єкт має можливість компенсувати недостатній рівень розвитку інтелектуальних здібностей. Це засвідчують результати тестування частини студентів-юристів, які мали невисокі показники загального інтелекту. Цей факт дозволяє зробити припущення про те, що люди з різним рівнем інтелекту відрізняються за основними стильовими особливостями інтелектуального ресурсу, і стильові показники можна розглядати як індикатори інтелектуальної зрілості індивіда.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

когнітивні стилі, інтелектуальний розвиток студентів, переробка інформації, метакогнітивні структури, стильові особливості.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Холодная М. А. Когнитивные стили: О природе индивидуального ума / М. А. Холодная. – 2-е. изд., перераб. и доп., – СПб. : Питер, 2004. – 384 с.
2. Холодная М. А. Понятийные, метакогнитивные и интенциональные способности как ресурсный фактор интеллектуального развития / М. А. Холодная // Ментальные ресурсы личности: теоретические и прикладные исследования : материалы третьего международного симпозиума (Москва, 20-21 октября 2016 г.) / отв. ред. М. А. Холодная, Г. В. Ожиганова. – М. : Институт психологии РАН, 2016. – С. 26-32.
3. Скотникова И. Г. Специфика модели принятия решения и оценки уверенности в сенсорных задачах по отношению к другим моделям этих процессов, основанным на теории обнаружения сигнала / И. Г. Скотникова // VI Международная конференция по когнитивной науке : тезисы докладов. – Калиниград, 2014. – С. 720–722.
4. Психология творчества. Школа Я. А. Пономарева / под ред. Д. В. Ушакова. – М. : Институт психологии РАН, 2006. – 624 с.
5. Шехтер Л. М. Зрительные механизмы формирования категориальных структур / Л. М. Шехтер // Вестник Московского государственного университета. Сер. 14. Психология. – 2005. – № 1. – С. 58–67.
6. Москалець В. П. Сутність інтелекту, мислення, мовлення, свідомості як психофункціональних данностей / В. П. Москалець // Психологія і суспільство. – 2004. – № 4. – С. 114-131.
7. Palazzolo E. T. Transactive Memory and Organizational Knowledge // Communication and organizational knowledge: Contemporary issues for theory and practice / ed. by H.E. Canary and R.D. McPhee. – N.Y. : Routledge, 2011. – P. 113-132.
8. Casey B. Imaging the developing brain: What have we learned about cognitive development? / B.Casey, N.Tottenham, C.Liston, S.Darston // Trends in cognitive Sciences. – 2005. – № 9. – P. 104-110.

Rashid Jabbarov. Factors Affecting the Development of Self-Realization Among Students of Different Professions.

// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 75-87.

DOI:

Рашид Джаббаров,
доктор психологічних наук, доцент,
кафедра соціальної та педагогічної психології,
Державний університет Баку,
З. Халілов-38, Аз 1148, м. Азербайджан, Баку

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК
САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ РІЗНИХ ПРОФЕСІЙ

АНОТАЦІЯ:

У статті досліджено зв’язок між самореалізацією студентів та академічними досягненнями залежно від рівня освіти, статі, а також соціально-економічного статусу. В експерименті взяли участь 368 студентів різних спеціальностей державного університету Баку. Для вивчення індивідуальних особливостей та рівня освіти, академічних досягнень, а також їх соціально-економічного статусу та професійного спрямування було розроблено спеціальну анкету. Для вимірювання рівня самореалізації студентів було використано анкету «Особистісна спрямованість» (Самоактуалізаційний тест А. Шострома в адаптації автора статті). За результатами проведеного дослідження було зроблено висновок, що, на відміну від студенток, у студентів-чоловіків існує значна позитивна кореляція між рівнем самореалізації та академічними досягненнями (p <0,05, r = -0,154*). Існують також значущі кореляції серед мотивацією студентів бути фахівцями своєї справи та самоповагою (r = 0,34 ** на рівні p <0,001), когнітивними вимогами (r = 0,35 **) на рівні p <0,001 ), самооцінюванням (r = 0,36 ** на рівні 0,001), креативністю (r = 0,24 ** на рівні p <0,001), гнучкістю поведінки (r = 0,22*, p <0,05). Це означає, що кореляція між самореалізацією студентів та академічною успішністю є двосторонньою. Зроблено висновок, що для покращення самореалізації учнів потрібно розвивати їхню мотивацію. Студент, який має високий рівень самореалізації, вважає себе незалежним, більше зацікавлений у використанні творчих методів в освіті та мотивований динамікою позитивних змін в академічних досягненнях. Навпаки, студенти, які мають низький рівень самореалізації, як правило, мають негативні погляди та низьку самооцінку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

студент, самореалізація, самооцінка, академічні досягнення, професійне консультування.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Adler, A. (1997). Ponyat prirodu cheloveka [Understanding human nature]. Saint Petersbirg. Akademicheskiy proekt [in Russian].
2. Vahromov, E. E. (2001). Psihologicheskie kontseptsii razvitiya cheloveka: teoriya samoaktualizatsii [Psychological conceptions of human development: theory of self-actualization]. Moscow: Mezhdunarodnaya pedagogicheskaya akademiya [in Russian].
3. Galazhinskiy, E.V. (2002). Sistemnaya determinatsiya samorealizatsii lichnosti [System determination of personal self-realization]. Tomsk: Tomskogo Universiteta [in Russian].
4. Gershunskiy, B.S. (2003). Kontseptsiya samorealizatsii lichnosti v sisteme obosnovaniya tsennostey i tseley obrazovanie [Self-realization concept in the system of substantiation of values and aims of education]. Pedagogika – Pedagogy, 10, 6-11 [in Russian].
5. Ishmuhametov, R. R. (2010). Problemy i samorealizatsiya lichnosti [Problems and personal selfrealization]. Moscow: Krasand [in Russian].
6. Korostyileva, L.A.(2005). Psihologiya samorelizatsii lichnosti: zatrudnenie v professionalnyiy sfere [Personal self-realization psychology: challenges in professional field]. Saint Petersburg: Rech [in Russian].
7. Maslou, A. (1982). Samoaktualizatsiya [Selfactualization]. Moscow: Unita Press [in Russian].
8. Fromm, E.(1998). Begstvo ot svobody, Chelovek dlya sebya [Release from freedom, one for oneself]. Minsk: Popurris. [in Russian].
9. Horni K. (2002). Samoanaliz. Psihologiya zhenshiny [Self-analysis. Female psychology]. Saint Petersburg: Piter [in Russian].
10. Yaschenko, E. F. (2006). Osobennosti samoaktualizatsii studentov s raznoy professionalnoy napravlennostyu [Peculiarities of self-actualization of students with different professional focus]. Psihologicheskiy zhurnal – Psychological journal, 27(3), 31-41 [in Russian].
11. Adler, A. (1956). The individual psychology of Alfred Adler. A systematic presentation in selection of his writings. H. L. Ansbacher, R. R. Ansbacher (Ed.). NewYork: Basic Books.
12. Alpay, E. (2003). Self-Concept and Self-Esteem. Department of Chemical Engineering and Chemical Technology, Imperial College of Science, Technology and Medicine, Prince Consort Road, London. SW7 2BY
13. Bauer, J.J.,& McAdams, D.P. (2004). Growth goals, maturity, and well-being. Devel. Psychol., 40, 114- 127.
14. Britz, J,. & Pappas, E. (2010). Sources and outlets of stress among university students: Correlations between stress and unhealthy habits. Undergraduate Research J. for the Human Sciences., 9 (1), 32-47.
15. Chandola, T., Britton, A., & Brunner, E (2007) Work stress and coronary heart disease: what are the mechanisms? European Heart Journal, 29(5), 640-648.
16. Cohen, S., Doyle, W., & Alper, C. (2009). Sleep Habits and Susceptibility to the Common Cold. Archives of Internal Medicine; 169(1), 62-67.
17. Cares, R. C. and Blackburn, R. T. (1978). Faculty self-actualization: Factors affecting career success. Research in Higher Education, 9, 123-136. Retrieved from: http://hdl.handle.net/2027.42/43634
18. Taylor, E.A. (1896). Self-Realization.-A Criticism. International Journal of Ethics, 6, 356-371. Retrieved from: http://www.jstor.org/stable/2375452 .
19. . Uddin Ali Khan, M., Rehman, N.& Javed, S. (2012). Relationship between Faculty’s Self Actualization and Student’s Faculty Evaluation. A Case-study, Karaci, 2(2), 171-195.
20. Friedlander, L., Shupak, N., & Cribbie, R. (2007). Social Support, Self-Esteem, and Stress as Predictors of Adjustment to University among First-Year Undergraduates. Journal of College Student Development , 48(3), 259-274.
21. Von Ah, D., Ebert, S., & Ngamvitroj, A(2004). Predictors of health behaviors in college students. Journal of Advanced Nursing, 48(D), 463-474.

Ульянова Г. В. Психологічні особливості плагіату та його зв’язок з творчими здібностями особистості.

// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 88-93.

DOI:

Галина Олексіївна Ульянова,
доктор юридичних наук, доцент, проректор з наукової роботи,
Національний університет «Одеська юридична академія»,
Фонтанська дорога, 23, м. Одеса, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЛАГІАТУ ТА ЙОГО
ЗВ’ЯЗОК З ТВОРЧИМИ ЗДІБНОСТЯМИ ОСОБИСТОСТІ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю розроблення ефективних механізмів запобігання плагіату. У зв’язку з цим важливим є з’ясування сутності феномену плагіату з психологічної точки зору, дослідження індивідуально-психологічних особливостей особистості плагіатора у їх взаємозв’язку із зовнішніми чинниками, що спонукують до певного типу поведінки. Метою статті є аналіз психологічних особливостей плагіату як порушення прав інтелектуальної власності та академічної доброчесності, а також виявлення взаємозв’язку схильності до плагіату з творчими здібностями особистості. Визначено психологічні особливості плагіату та розкрито сутність криптомнезії у сфері творчої діяльності як психологічного прояву ненавмисного плагіату. Проаналізовано результати емпіричного дослідження взаємозв’язку схильності до плагіату та рівня розвитку творчих здібностей, зокрема особистісної креативності. Встановлено, що студенти та аспіранти, які негативно ставляться до плагіату та не мають до нього схильності, виявили більш високий загальний рівень розвитку особистісної креативності та творчих здібностей у порівнянні з тими, хто мав власний досвід плагіату та виявив готовність до його використання.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

плагіат, психологічні особливості, кріптомнезія, креативність, творчі здібності.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №13. – ст. 64.
2. Липцик Д. Авторское право и смежные права /Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. – М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. – С. 483.
3. Штефан О. Плагіат: неприємна випадковість чи злий намір? /О. Штефан //Інтелектуальна власність. – 2012. – №1. – С. 27.
4. Defining and Avoiding Plagiarism: The WPA Statement on Best Practices / Council of Writing Program Administrators, January, 2003. – р.1 [Електронний ресурс] Режим доступу: wpacouncil.org/files/WPAplagiarism.pdf
5. Stephanie Ballard Give Credit Where Credit is Due: Avoiding Plagiarism and Copyright Infringement [Електронний ресурс] Режим доступу: library.alliant.edu/screens/plagiarism.pdf
6. David Gardner Plagiarism and How to Avoid It 1999 [Електронний ресурс] Режим доступу: www4.caes.hku.hk/plagiarism/image/all_in_one.pdf
7. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2009. – 434 с.
8. Guilford J. P. Creative talents: Their nature, uses and development / J. P. Guilford. – Вuffalo, N. Y. : Bearly Limited, 1986. – 326 p.
9. Айзенк Г. Проверьте свои способности / Г. Айзенк. –М. : Мир, 1972. – 176 с.
10. Роменець В. А. Психологія творчості : навч. посіб. / В.А. Роменець. – К. : Либідь, 2004. – 288 с.
11. Моляко В. О. Психологічна теорія творчості / В.О. Моляко // Актуальні проблеми сучасної української психології : наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / голов. ред. С. Д. Максименко. – К., 2002. – Вип. 22. – С. 221–229.
12. Моляко В. А. Стратегии решения новых задач в процессе творческой деятельности / В.А. Моляко // Обдарована дитина : журнал / голов. ред. Губенко О. В. – 2002. – № 4. – С. 33–43.
13. Ульянова Г.О.Методологічні проблеми цивільно-правового захисту прав інтелектуальної власності від плагіату/ дис..д.ю.н., Одеса, 2015. – с. 22-23.
14. Петренко В.С. Поняття та види плагіату / В.С. Петренко //Часопис цивілістики. – 2012. – №14. – С. 128-131.
15.Joshua Landau Understanding and preventing plagiarism / Joshua Landau. In Lessons learned; v. 2: practical advice for the teaching of psychology / edited by Baron Perlman. Amer Psychological Soc. BF 77 L641 2004 (Los Angeles campus)
16. Неосознанный плагіат : криптемнезия [Електронний ресурс] Режим доступу: http://tabex.rbc.ru/cryptomnesia.html
17. Alan S. Brown, Dana R.Cryptomnesia: Delineating Inadvertent Plagiarism // Murphy Journal of Experimental Psychology: Learning, Memory, and Cognition 1989, Vol. 15, No. 3, 432-442.

Калаур І. Р., Слома В. М., Гнатів О. Б. Особливості професійної мотивації студентів-юристів.

// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 94-99.

DOI:

Іван Романович Калаур,
доктор юридичних наук, доцент,
Валентина Миколаївна Слома,
кандидат юридичних наук, доцент,
Оксана Богданівна Гнатів,
кандидат юридичних наук,
кафедра цивільного права і процесу,
Тернопільский національний економічний університет,
вул. Микулинецька, 46а, м. Тернопіль, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ-ЮРИСТІВ

АНОТАЦІЯ:

Мета статті – теоретично та експериментально дослідити особливості формування мотиваційної сфери у студентів-юристів упродовж навчання у вищому навчальному закладі. Для розв’язання поставленого завдання було використано такі методи дослідження: експериментальна методика вивчення мотиваційного профілю Ш. Річі та П. Мартіна; методи математичної статистики для аналізу отриманих експериментальних даних. У дослідженні взяли участь 150 студентів (75 осіб курсу і 75 осіб 4 курсу), які навчаються на юридичному факультеті за спеціальністю «Правознавство». Ефективність вирішення професійних ситуаційних задач студентами-юристами залежить від психологічних особливостей їхньої мотиваційної сфери, яка формується впродовж навчання у вищому навчальному закладі. Проведене нами експериментальне дослідження особливостей мотиваційної сфери студентів-юристів вказує на те, що професійна соціалізація майбутніх фахівців проходить успішно. В їхній мотиваційній структурі відбуваються якісні зміни, зменшується роль прагматичних мотивів і зростають потреби у самомотивації, саморозвитку та самореалізації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

мотив, мотивація, професійна мотивація, мотиваційний профіль, юридична діяльність.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бандурка А. М. Юридическая психология: Учебник. / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр.дел, 2001. – 640 с.
2. Божович Л.И. Изучение мотивации детей и подростков / Л. И. Божович. – М.: Наука, 1967. – 134 с.
3. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія: короткий курс лекцій / І. В. Бризгалов. – К.: МАУП, 2003. – 480 с.
4. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи / Е.И. Головаха // Ин-т философии. – Киев: Наук.Думка, 1986. – 142 с.
5. Гусарев С.Д. Юридична деонтологія. Основи юридичної діяльності: теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти: Науково-методичний та навчальний посібник / С.Д. Гусарев, О.Д. Тихомиров; за заг. ред. В.В. Копейчікова. – К.: ВІРА-Р, 2003. – 505 с.
6. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин. – СПб.: Питер, 2000. – 512 с.
7. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): Курс лекций. / Н.В. Коваль. – Донецк, 1998. – 192 с.
8. Майоров В.И. Введение в юридическую специальность: Учебное пособие. / В. И. Майоров. – Челябинск, 2005. – 146 с.
9. Маркова А. К. Психология профессионализма / А. К. Маркова. – М.: Знание, 1996. – 312 с.
10. Методика: Изучение мотивационного профиля личности (Ш. Ричи и П. Мартин) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hrportal.ru/tool/metodika-izuchenie-motivacionnogoprofilya-lichnosti-sh-richi-i-p-martin
11. Хорошайло Ю. Є. Особливості професійної мотивації та її врахування в роботі з персоналом / Ю. Є. Хорошайло // Актуальні проблеми соціальної, психологічної та виховної роботи в ОВС: Матеріали науково-практичної конференції (Харків, 30 жовтня 2008 року). – Х.: ХНУВС, 2008. – С. 3-4.
12. Clarke K. Staff Motivation Secret / K. Clarke // Associations Now. – 2010. – Vol. 6 Issue 6. – P. 16-16.
13. Maslow A. A. Theory of Human Motivation / A. A. Maslow // Originally Published in Psychological Review. – 1943. – 50. – P. 370-396.
14. Ritchie Sh. Motivation Management Brookfield, Vt. / Sh. Ritchie, P. Martin. – USA : Gower, 1999.