// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 5-10.

Елліна Анатоліївна Панасенко,
доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри практичної психології,
Донбаський державний педагогічний університет,
м. Слов’янськ, пров. Учительський, 1, Україна

СТАНОВЛЕННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
У СПАДЩИНІ ВІТЧИЗНЯНОГО ВЧЕНОГО ОЛЕКСАНДРА НЕЧАЄВА

У статті порушено проблему розроблення теоретичних основ та практики експериментування у спадщині видатного вітчизняного психолога кінця ХІХ – початку ХХ ст. Олександра Нечаєва. Підкреслено, що загальне осмислення та об’єктивне оцінювання теоретичної та практичної спадщини минулого перетворює історію психології на найважливішу ланку науково-психологічного знання. Метою статті є вивчення та аналіз наукового доробку видатного вітчизняного ученого О. Нечаєва у галузі психологічного експериментування. У роботі визначено, що представники експериментального напряму в психологічній науці досліджуваного періоду використовували як лабораторний, так і природний експеримент. О. Нечаєв та його колеги спочатку проводили дослідження щодо з’ясування ефективності запроваджуваного методу в лабораторії. Якщо він виявлявся перспективним, експеримент продовжували у школі. Перші такі експерименти були спрямовані на дослідження провідних асоціацій у дітей різного віку, запам’ятовування слів різного значення, уваги, здатності до читання, способів заучування, швидкості розумової роботи учнів тощо. У статті підкреслено, що природні експерименти у досліджуваний період не набули масового характеру. Саме в лабораторних умовах розроблялись і перевірялись перші експериментальні програми та методики дослідження уваги, пам’яті, інтересів, працездатності, навіюваності школярів. Перенесення експериментів з наукових лабораторій до природних умов навчально-виховного процесу, тобто у шкільні класи, відбулося на початку ХХ ст. О. Нечаєв наголошував на важливості урахування основних принципів проведення психологічного експерименту (природності, об’єктивності, цілісності, дотримання рівнозначності умов), що сприяли отриманню достовірних результатів та підвищенню якості шкільного навчання. Психологи досліджуваного періоду, зокрема О. Нечаєв, проводили експерименти в двох формах: індивідуальній та колективній. У ході інди- відуальних експериментів об’єктом дослідження був учень або група учнів, які вивчалися окремо один від одного. Під час колективних (масових) експериментів одночасно досліджувалися всі діти класу. Найбільш точним визнавався індивідуальний експеримент, оскільки увага експериментатора концентрувалася на одному випробовуваному. О. Нечаєв підкреслював важливість зворотного зв’язку між колективною та індивідуальною формами експерименту.

експеримент, експериментальна психологія, педагогічна психологія, програма експерименту, методика експерименту.

1. Нечаев А. П. Простейшие измерения степени умственного развития детей / Александр Петрович Нечаев. – Сызрань, 1921. – 43 с.
2. Нечаев А. П. Современная экспериментальная психология в ее отношении к вопросам школьного обучения / Александр Петрович Нечаев. – 2-е изд. – СПб., 1909. – 285 с.
3. Румянцев Н. Е. Лаборатория экспериментальной педагогической психологии в С. Петербурге / Николай Ефимович Румянцев. – СПб., 1907. – 47 с.
4. Труды Первого Всероссийского съезда по педагогической психологии в С. Петербурге в 1906 г. (31 мая – 4 июня) : отчет, составленный секретарем съезда М. Н. Коноровым. – СПб., 1906. – 280 с. 
5. Binet A. La psychologie du raisonment; Recherches expérimentales par l’hypnotisme [1886] / А. Binet. – Paris, Alcan, 3eme éd., 1902.
6. Binet A. Études de psychologie expérimentale / А. Binet. – Paris, Octave Doin, 1888.
7. Wundt W. Grundzüge der physiologischen Psycholigie / W. Wundt. – 3 Bde., 1874.
8. Wundt W. Einleitung in die Philosophie / W. Wundt. – Leipzig, W. Engelmann, 1909.

// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 11-15.

Світлана Павлівна Яланська,
доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри загальної, вікової та практичної психології
Оксана Анатоліївна Москаленко
кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри загальної фізики і математики
Валентин Олександрович Марченко,
кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент кафедри загальної фізики і математики,
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка,
вул. Остроградського, 2, м. Полтава, Україна,

ПСИХОДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ
КРЕАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Незважаючи на значну кількість психолого-педагогічних досліджень з розвитку педагогічної творчості, творчих здібностей студентів, магістрантів, аспірантів педагогічних вищих навчальних закладів, проблема розвитку творчої компетентності майбутніх учителів залишається не достатньо вивченою. Мета статті полягає у розкритті психологічних особливостей розвитку творчої компетентності майбутніх учителів, зокрема, фізиків та математиків. Завдання дослідження полягають у розкритті змісту авторської програми розвитку творчої компетентності майбутніх учителів, визначенні результатів упровадження програми розвитку творчої компетентності майбутніх учителів на фізико-математичному факультеті педагогічного вишу. Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження. Теоретичні: теоретичний аналіз, синтез, індукція, абстрагування, порівняння, узагальнення, систематизація; емпіричні: анкетування, тестування, метод експертних оцінок, інтроспекція; статистичні. Представлено програму, що сприяє розвитку творчої компетентності майбутніх учителів. Авторська програма передбачає створення спеціального навчально-виховного середовища у процесі підготовки вчителів у вищих навчальних закладах з такими характеристиками: а) установка на особистісно-розвивальний компонент (ціннісно-педагогічна, мотиваційна компетенції); б) установка на діяльнісно-розвивальний компонент творчої компетентності (психолого-педагогічна, організаційна, методична компетенції); в) формування та розвиток педагогічного спілкування як творчого процесу на основі вербально-комунікативної, невербальної компетенцій; д) установка на фахове зростання на основі дидактичної, інформаційної компетенції, понятійного мислення; д) поглиблення опанування педагогічного досвіду (розвиток творчого мислення, компетенції самовдосконалення). Розкрито результати констатувального етапу дослідження, формувального експерименту з розвитку творчої компетентності майбутніх учителів фізики та математики. Засоби авторської програми використовувалися під час вивчення курсів «Психологія», «Вікова психологія», «Психологія вищої школи», «Організація наукових досліджень», під час засідань наукової студії «Шлях до успіху». В результаті формувального експерименту з’ясовано зростання основних структурних компонентів професійної компетентності у майбутніх учителів експериментальної групи: особистісно-розвивального; діяльнісно-розвивального; комунікативного; фахового; опанування досвіду.

творча компетентність, креативне освітнє середовище, майбутній учитель, педагогічна творчість, фізико-математичний факультет.

1.Максименко С. Д. Психологія особистості / С. Д. Максименко. – К. : Вид-во ТОВ «КММ», 2007. – 296 с.
2.Моляко В. О. Психологічна теорія творчості / В. О. Моляко // Обдарована дитина. – 2004. – № 6. – С. 2–9.
3. Панова С.О. Акмеологічний підхід до дослідження проблеми професійної компетентності майбутніх учителів математики / С.О. Панова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. (Педагогіка і психологія): [зб. статей]. – Ялта : РВВ КГУ, 013. – Вип.41. – Ч.2. – С. 185–191.
4. Цоколенко О.А. Формування професійної компетентності майбутніх учителів фізики в процесі педагогічної практики : автореферат дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / О. А. Цоколенко ; наук. кер. В. І. Баштовий ; М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2014. – 22 с.
5. Яланська С. П. Психологія розвитку педагогічної творчості: навчальний посібник / С. П. Яланська, Т.С. Пільгук – Полтава : ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2015. – 114 с.
6. Tolerance, Volunteerism and Leadership : textbook / authors. : Inga Kapustian, Svitlana Yalanska, Tetiana Nikolashina et.al. – Poltava : Publishing House «Simon», 2016. – 50 p.

// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 16-25.

Денис Олександрович Александров,
доктор психологічних наук, доцент кафедри соціальної роботи,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
вул. Володимирська, 60, м. Київ, Україна,
Іван Миколайович Охріменко,
доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри юридичної психології,
Національна академія внутрішніх справ,
пл. Солом’янська, 1, м. Київ, Україна,
Руслан Андрійович Сербин,
доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, проректор,
Національна академія внутрішніх справ,
пл. Солом’янська, 1, м. Київ, Україна

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ СХИЛЬНОСТІ ДІТЕЙ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ
ДІЙ ДО ПОСТСТРЕСОВИХ ПСИХОТРАВМАТИЧНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ

У статті наведено результати авторського емпіричного дослідження індивідуально-психологічних чинників схильності до постстресових психотравматичних переживань дітей, батьки яких постраждали під час участі у бойових діях у зоні проведення антитерористичної операції на сході України. Описано особливості особистісних змін унаслідок психологічної травматизації дітей учасників бойових дій. Дослідження включало психодіагностичне вивчення дітей, які перебувають у Міжнародному дитячому центрі «Артек» (м. Київ, Пуща-Водиця), оскільки він орієнтований на соціально незахищені категорії населення, й, зокрема, дітей учасників АТО. Вибірка становила 60 респондентів (14-15 років): експериментальна група з 30 дітей постраждалих учасників бойових дій (загибель, поранення або зникнення безвісті) та контрольна група з 30 дітей з повних благополучних сімей, члени родин яких не брали участь у бойових діях. Емпіричне дослідження проводилось на основі спостереження та опитування, у тому числі й за допомогою модифікованого опитувальника травматичного стресу (СAPS) і поліфакторного особистісного опитувальника Р. Кеттелла (16-PF форма C). Виявлено розбіжності у показниках частоти та інтенсивності посттравматичних стресових переживань експериментальної та контрольної групи, а також, на основі кореляційного аналізу, встановлено провідні індивідуально- психологічні чинники схильності до деструктивних постстресових станів. Ці особистісні чинники у дітей постраждалих учасників бойових дій, з одного боку, обумовлюють схильність до порушень їхньої соціально-психологічної адаптивності, а з іншого, – дозволяють визначити конкретні психопрофілактичні заходи. Цілеспрямований вплив саме на ці особистісні характеристики дозволяє здійснювати профілактику соціально-психологічної дезадаптації дітей та формувати психологічну стійкість щодо травматичних переживань.

травматичний стрес, посттравматичний стресовий розлад, діти учасників бойових дій, індивідуально-психологічні чинники, психологічна допомога, психопрофілактика.

1. Baker M. Over half of psychology studies fail reproducibility test [Електронний ресурс] / M. Baker // Nature News, 27 August. – 2015. – Режим доступу: http://www.nature.com/news/over-halfof-psychologystudies-fail-reproducibility-test-1.18248.
2. Carlson E. B. The etiology of Posttraumatic Stress Disorder / E. B. Carlson, C. Dalenberg, L. Muhtadie // In: Reyes G, Elhai J, Ford JD, editors. The Encyclopedia of Psychological Trauma. New York: Wiley; 2008. pp. 257–264.
3. Freud S. Reflections on war and death / S. Freud. – 2013. – Режим доступу: http://www.sophiaproject.org/uploads/1/3/9/5/13955288/f reud_waranddeath.pdf.
4. Garrett J. F. Psychological Aspects of Physical Disability / J. F. Garrett. –2003. – 208 p.
5. Ghobarah H. A. Civil Wars Kill and Maim People – Long After the Shooting Stops / H. A. Ghobarah, P. Huth & B. Russett // American Political Science Review. – Volume 97. – Issue 2. – May 2003. – P. 189-202.
6. Greenberg J. (1997). Terror management theory of self-esteem and social behavior: Empirical assessments and conceptual refinements / J. Greenberg, S. Solomon & T. Pyszczynski // Advances in Experimental Social Psychology. – M.P. Zanna (Ed). – New York: Academic Press. – №29. – pp. 61-139.
7. Kennedy P. Psychological Management of Physical Disabilities. A practitioner’s guide / P. Kennedy. – Routledge. – 2007. – 296 p.
8. Кісарчук З. Г. Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій: навчально-методичний посібник / З. Г. Кісарчук, Я. М. Омельченко, Г. П. Лазос, Л. І. Литвиненко, Л. Г. Царенко; за ред. З.Г. Кісарчук. – К.: ТОВ “Видавництво “Логос”, 2015. – 207 с.
9. Koopman E. The attraction of tragic narrative. Catharsis and other motives / E. Koopman // Scientific Study of Literature. – 2013. – 3(2). – С. 178-208. DOI: 10.1075/ssol.3.2.03koo.
10. Lawrence R. Emotional and Psychological Trauma [Електронний ресурс] / R. Lawrence, M. Smith, J. Sega. – 2017. Режим доступу: https://www.helpguide.org/articles/ptsd-trauma/copingwith-emotional-and-psychological-trauma.htm
11. McGregor H. Terror management and aggression: Evidence that mortality salience motivates aggression against worldview threatening others / H. McGregor, J.D. Lieberman, S. Solomon, J. Greenberg, J. Arndt, L. Simon & T. Psyscinski // Journal of Personality and Social Psychology. – 1998. – 74. – Р. 590-605.
12. Murray C. J. L. Armed conflict as a public health problem [Електронний ресурс] / C. J. L. Murray, G. King, A. D. Lopez, N. Tomijima, E. G. Krug // BMJ. – Vol. 324. – 2002. – P. 346-349. – Режим доступу: http://gking.harvard.edu/files/armedph.pdf
13. Pyszczynski T. In the wake of 9/11. The psychology of terror / T. Pyszczynski, S. Solomon & J. Greenberg. – Washington, DC: American Psychological Association, 2002.
14. Rosenblatt, A., Greenberg, J., Solomon, S., Pyszczynski, T. & Lyon, D. (1989). Evidence for terror management theory: I. The effects of mortality salience on reactions to those who violate or uphold cultural values / A. Rosenblatt, J. Greenberg, S. Solomon, T. Pyszczynski & D. Lyon // Journal of Personality and Social Psychology. – №57. – Р. 681-690.
15. Schooler J. W. Metascience could rescue the „replication crisis‟ [Електронний ресурс] / J. W. Schooler // Nature 515. – 2014. – №9. DOI: 10.1038/515009a. Режим доступу: http://www.nature. com/news/metasciencecould-rescuethe-replication-crisis-1.16275.
16. Тарабрина Н.В. Практикум по психологии посттравматического стресса / Н.В. Тарабрина. – С.Пб.: Питер, 2001. – 272 с.
17. Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності / Т. М. Титаренко. – К.: Либідь, 2003. – 376 с.
18. Thomas, P. The Unequal Burden of War: The Effect of Armed Conflict on the Gender Gap in Life Expectancy / P. Thomas, E. Neumayer // International Organization. – Vol. 60. – No 3 (Summer) 2006. – pp. 723-754.
19. Зеленова М. Е. Исследования смысложизненных ориентаций у ветеранов боевых действий в Афганистане / М. Е. Зеленова // Боевой стресс: Механизмы стресса в экстремальных условиях / Марина Евгеньевна Зеленова – М.: Истоки, 2005. – С. 91.
20. Володарська Н. Д. Активізація процесу самотворення методами групової терапії / Н. Д. Володарська // Проблеми гуманітарних наук: зб. наук. праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка) / ред. кол. Н. Скотна (гол. ред.), І. Галян та інш. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка. – 2014. – Вип. 33. Психологія. – С. 17-28.
21. Володарська Н. Д. Перспективи застосування методів діалогової психотерапії в умовах суспільних трансформацій / Н. Д. Володарська // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Психологічні науки”. – Випуск 2. – Том 1. – Херсон, 2016. – С. 24-30.
22. Weathers F. W. Clinician-administered PTSD scale: A review of the first ten years of research / F. W. Weathers, T. M. Keane, & J. Davidson // Depression and Anxiety. – 2001. – #13. – P. 132-156.
23. Williams, M. B. The PTSD Workbook: Simple, Effective Techniques for Overcoming Traumatic Stress Symptoms / M. B. Williams, S. Poijula. – 2013. – 353 p.

// Наука і освіта. – 2017. – №9. – 26-29.

Дмитро Миколайович Харченко,
доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології,
Юлія Юріївна Чистовська,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології,
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,
бульвар Шевченка 81, м. Черкаси, Україна

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТРИВОЖНОСТІ З ПСИХОСОМАТИЧНИМИ РОЗЛАДАМИ

У статті розглянуто результати теоретичного аналізу факторів, що призводять до підвищеного тривожного стану, який може бути причиною виникнення психосоматичних порушень. Мета дослідження – дослідити величину рівня реактивної та особистісної тривожності та визначити рівень психосоматичних недомагань у осіб з різним ступенем тривожності. В експерименті взяли участь студенти стаціонарної та заочної форми навчання віком 18-43 років, загальна кількість – 187 осіб. Для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи: для дослідження рівня реактивної та особистісної тривоги і тривожності – методика Ч. Д. Спілбергера, психосоматична обумовленість фізичних недомагань досліджувалась за допомогою Гісенівського опитувальника – анкети, що призначена для виявлення суб’єктивної картини фізичних страждань. Обробка отриманих даних проводилась з використанням комп’ютерних програм Statistica v. 7.0 та SPSS v.13. Для перевірки достовірності отриманих результатів використовувався t-критерій Стьюдента. На основі інтеркореляційного аналізу показників інтенсивності психосоматичних недомагань і тривожності з’ясувалось, що всі психосоматичні скарги корелюють як з реактивною, так і з особистісною тривожністю. Представлено результати аналізу інтенсивності психосоматичних недомагань у осіб з різним ступенем тривожності, а саме: у осіб з високим рівнем особистісної тривожності за всіма без винятку шкалами середні величини психосоматичних недомагань є достовірно (P< 0.05) вищими, а за шкалою «Тиск» або «Інтенсивність скарг» достовірність відмінностей за t-критерієм Стьюдента P< 0.01. Середні показники за шкалою «Тиск» у осіб з високою тривожністю складали 25,5 балів, а у респондентів із низьким рівнем тривожності – 14,2 бали. Така ж тенденція спостерігається за всіма шкалами, щоправда відмінності за ними не так яскраво виражені. Як свідчить кореляційний аналіз даних, показник реактивної тривожності значно тісніше, в порівнянні з особистісною, пов’язаний з показником психосоматичних недомагань «шлункові скарги» (r = 0,46 і 0,38 відповідно). Показник «серцевих скарг» навпаки, тісніше пов’язаний з особистісною тривожністю. Такі дані дали змогу зробити висновок, що інтенсивність психосоматичних недомагань пов’язана з рівнем як реактивної, так і особистісної тривожності. Також можна зробити висновок, що люди з високою особистісною тривожністю мають як правило і високу реактивну тривожність.

 реактивна тривога, особистісна тривожність, психосоматичні недомагання.

1.Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства / Ю. А. Александровский. – Ростов- на-Дону: Феникс, 1997. – 576 с.
2.Белкания Г., Дарцмелия В. Гипертония и прямохождение / Г. Белкания, В. Дарцмелия // Наука и жизнь. – 1986. – №2.
3.Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь- справочник по психодиагностике / Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов. – СПБ.: Питер, 2001. – 528с.: ил. – (Серия «Мастера психологии»). 4.Сандомирский М.Е. Состояние психической адаптации в условиях хронического психоэмоционального стресса в связи с личностно-типологическими характеристиками / М.Е. Сандомирский. – Дисс… канд. Мед. Наук. – М., 2000. – 289 с.
5.Шульц Л. Язык интуиции / Л. Шульц. – М.: ЭКСМО – Пресс, 2002. – 448с.
6.Spielberger C.D. Manual for the State-Trait Anxiety Inventory / C.D. Spielberger, D.L. Gorsuch, R.E. Lushene. – Palo Alto: Consulting Psychologists Press, 1970.
7.Ustun T. B. Mental Illness in General Health Care: An International Study / T. B. Ustun, N. Sartorius // Chichester: John Wiley & Sons. – 1995. – 235 р.