// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 32-36.

Наталія Євгенівна Сєромаха,
кандидат психологічних наук, доцент
кафедри дефектології та психологічної корекції,
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка,
пл. Гоголя 1, м. Старобільск, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ НЕВЕРБАЛЬНОЇ
ПОВЕДІНКИ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ПІДЛІТКІВ

Статтю присвячена вивченню деяких аспектів невербальної поведінки розумово відсталих підлітків. Останні відчувають труднощі у міжособистісному спілкуванні, оскільки нечітко розуміють почуття оточуючих людей. Це пов’язується з недостатнім володінням навичками розуміння невербальної поведінки та організації власної невербальної комунікації, які у підлітків зазначеної категорії формуються з великим запізненням. Дослідження різних аспектів поведінки, зокрема особливостей невербальної поведінки розумово відсталих дітей і підлітків, є актуальним, оскільки сприятиме поліпшенню їхньої соціальної адаптації, пошуку шляхів корекції соціально-перцептивних процесів і поведінки в реальних ситуаціях взаємодії. В експерименті взяли участь 52 підлітка віком від 12 до 16 років із розумовою відсталістю. Було застосовано такі методики: методика діагностики рівня розвитку здатності до інтерпретації невербальної поведінки у міжособистісному спілкуванні; методика «Оціни поведінку», спрямована на виявлення соціальних переживань в процесі оцінки досліджуваними поведінки інших людей по заданих моральними критеріями нормах; методика «Складання невербального портрета», яка дозволяє виявити вміння співвідносити окремі невербальні ознаки між собою, створювати в комплексі динамічні особливості образу, що відповідає певному емоційному станові; методика експертної оцінки невербальної комунікації, яка визначає рівень розвитку невербальної комунікації учнів (респондентами виступають корекційні педагоги). Практичне дослідження особливостей невербальної поведінки розумово відсталих підлітків показало, що рівень адекватності розуміння невербальної поведінки досліджуваними нижче середнього. У більшості підлітків цієї категорії переважає низький (58% досліджуваних) і середній (36%) рівень сформованості образів-еталонів невербальної поведінки. Виявлено, що у 67% розумово відсталих підлітків переважає низький рівень вміння співвіднесення окремих невербальних ознак, що відповідають певному емоційному станові, між собою. Отже, у підлітків із розумовою відсталістю існують труднощі в розумінні невербальної поведінки інших людей, а також в організації власної невербальної комунікації, проте ця категорія підлітків має реальну можливість оволодіння вміннями інтерпретації поведінки інших та користування невербальними засобами спілкування.

невербальна поведінка, інтерпретація поведінки, ступінь усвідомленості, розумова відсталість, підлітковий вік.

1. Агавелян О. К. Социально-перцептивные особенности детей с нарушениями развития / О. К. Агавелян. – Челябинск : ЧТУ, 1999. – 358 с.
2. Горелов И. Н. Невербальные компоненты коммуникации / И. Н. Горелов. – М. : Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. – 112 с.
3. Костин Д. В. Исследование невербального компонента общения у детей с ретардационным типом дизонтогенеза / Д. В. Костин // Журнал «Современные наукоемкие технологии». – М., 2009. – С. 89-106.
4. Крутецкий В. А. Психология подростка / В. А. Крутецкий, Н. С. Лукин. – М. : Просвещение, 1965. – 316 с.
5. Лабунская В. А. Невербальное поведение / В. А. Лабунская. – М. : Просвещение, 1991. – 109 с.
6. Лабунская В. А. Условия опознания эмоциональных состояний по выражению лица / В. А. Лабунская // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. – М., 1999. – С. 52-63.
7. Синьов В. М. Психологія розумово відсталої дитини : підручник / В. М. Синьов, М. П. Матвєєва, О. П. Хохліна. – К. : Знання, 2008. – 359 с.
8. Черепкова Н. В. Исследование невербальных компонентов общения у учащихся с нарушением интеллекта / Н. В Черепкова, Л. В. Коршикова // Кавказский федеральный университет. – Ставрополь, 2013. – С. 82-89.
9. Шипицына Л. М. Невербальное общение у детей при нормальном и нарушенном интеллекте. Монография / Л. М. Шипицына, О. В. Защиринская. – СПб : Речь, 2009. – 128 с.

// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 37-40.

Вадим Юрійович Завацький,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології і соціальної роботи,
Східноукраїнський національний університет імені В. Даля,
просп. Центральний, 59 А, м. Сєвєродонецьк, Україна,
Анатолій Арсентійович Ткач,
доктор хабілітований, професор кафедри економічної теорії факультету управління,
Політехнічний університет імені Ігнація Лукашевича,
вул. Варшавського повстання, 12 35-959, м. Жешув, Польща
Федоров Андрій Юрійович,
проректор, Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля,
просп. Центральний, 59А, м. Сєвєродонецьк, Україна

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДТРИМКИ СУБ’ЄКТИВНОГО
БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО СОЦІУМУ

Актуальність вивчення проблеми соціально-психологічних особливостей підтримки суб’єктивного благополуччя особистості розглядається в умовах проблемогенного спектру сучасного трансформаційного соціуму. Метою дослідження є аналіз принципів побудови та функціонування інтегрованої соціально-психологічної програми підтримки суб’єктивного благополуччя особистості в шлюбі. Основним завданням наукового пошуку є визначення змісту й ефективності впровадження інтегрованої соціально-психологічної програми підтримки суб’єктивного благополуччя особистості в шлюбі. Під час реалізації розробленої психокорекційної програми ефективними виявилися такі методи: рольова гра, психотехнічні вправи, зокрема, вправи на самопізнання з арсеналу технік психосинтезу, візуалізація, проективний малюнок, інтегративна психотерапія, системна сімейна психотерапія, індивідуальні та групові форми роботи. Проведений якісний та кількісний аналіз отриманих даних дозволяє стверджувати, що обрані методи психологічної допомоги у соціально-психологічній підтримці суб’єктивного благополуччя особистості в шлюбі виконують такі завдання: підвищення ступеня емоційного комфорту; самореалізації в шлюбі на операціональному рівні, рівні цінностей та рольових установок; оптимізму, моральної мотивації, розвитку рефлексії, інтернальності, навичок самоаналізу, вміння диференціювання й виразу своїх почуттів, розширення досвіду безконфліктного спілкування в системі міжособистісної сімейно- рольової взаємодії подружжя, спрямованості на самоактуалізацію, зростання загального інтегрального показника задоволеності шлюбом. Таким чином, отримані результати формувального етапу дослідження підтвердили ефективність інтегрованої програми соціально-психологічної підтримки суб’єктивного благополуччя особистості в шлюбі, її спроможність підвищувати рівень задоволеності шлюбом у досліджуваних та можливість долати наслідки переживання суб’єктивного неблагополуччя особистості в системі міжособистісної взаємодії подружжя.

особистість, суб’єктивне благополуччя, психологічне консультування, психокорекція, психотерапія.

1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль. 1991. – 301c.
2. Брынза И. В. Проблема исследования ресурсов личности в психологической науке / И. В. Брынза, Е. Ю. Рязанцева // Актуальні проблеми психології Інсти- туту психології ім. Г. С. Костюка : зб. наук. праць [за ред. С. Д. Максименка, М. В. Папучі]. – Київ-Ніжин. 2008. – Т. 10. – Вип. 6. – С.126.
3. Василюк Ф. Е. Жизненный мир и кризи : Типологический анализ критических ситуаций / Ф. Е. Василюк // Психологический журнал. –1995. – №3. – С.90-101.
4. Самопроектування особистості у дискурсивному просторі : монографія [Електронний ресурс] / Н. В. Чепелєва, М. Л. Смульсон, О. В. Зазимко, С. Ю. Гуцол [та ін.] ; за ред. Н. В. Чепелєвої. – К. : Педагогічна думка, 2016. – C 6. – Режим доступу : http://lib.iitta.gov.ua/704560/
5. Смульсон М. Л. Місце самопроектування у проектній парадигмі / М. Л. Смульсон // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. − Житомир : Видавництво ЖДУ ім. І. Франка. – 2014. − Т. ІІ. Психологічна герменевтика. − Вип. 8. − С. 16-29.
6. Титаренко Т. М. Психологічні практики конструювання життя в умовах постмодерної соціальності : монографія / Т. М. Титаренко. О. М. Кочубейник, К. О. Черемних. − К. : Міленіум, 2014. − 206 с.
7. Фридман, Дж. Конструирование иных реальностей. История и рассказы как терапия / Дж. Фридман, Дж. Комбс. – М. : Класс, 2001. – 362 с.
8. Чепелєва Н. В. Розуміння та інтерпретація життєвого досвіду як чинник самопроектування особистості / Н. В. Чепелєва // Наука і освіта. Науково- практичний журнал Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. − № 9/СХХYІ. − 2014. − С. 22-25.
9. Щукина М. А. Направления исследований саморазвития в современной зарубежной психологии / М. А. Щукина // Вопросы психологии. − 2014. − № 4. − С. 94-106.

// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 41-44.

Анастасія Юріївна Мухіна,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри дефектології та психологічної корекції,
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка,
пл. Гоголя, 1, м. Старобільськ, Україна

УЯВЛЕННЯ ПРО ФІЗІОЛОГІЧНУ ДИФЕРЕНЦІАЦІЮ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК У ДІВЧАТ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ

У статті презентовано результати констатуючого експерименту щодо сформованості когнітивного компоненту знань стосовно диференціації фізіологічних і функціональних особливостей чоловіків і жінок у дівчат підліткового віку з розумовою відсталістю. Проаналізовано та порівняно результати двох вікових груп дівчат з розумовою відсталістю, а саме молодшого підліткового віку (11-13 років) і старшого підліткового віку (14-16 років) з метою встановлення наявності або відсутності динаміки формування уявлень про свою та протилежну стать. За результатами проведеного дослідження було виявлено низький рівень знань щодо будови тіла, диференційних ознак маскулінності та фемінності. Дівчата характеризувалися сформованістю хибних уявлень про статевий акт, вагітність та зґвалтування. Вони не вважають за необхідне користуватися засобами контрацепції і мають міфічні уявлення про їхні функціональні особливості. Також з’ясовано, що впродовж всього підліткового віку дівчатами з розумовою відсталістю не диференціюються внутрішні якості чоловіків і жінок. Знання про фізіологічні та психологічні якості чоловіків у розумово відсталих дівчат значно нижче, ніж знання про жінок. Дуже часто відношення до хлопців і чоловіків або недиференційоване або негативне, що пояснюється відсутністю повної родини у багатьох дівчат із розумовою відсталістю, а також пояснювально-залякувальним характером бесід, що проводять вчителі у школі. Встановлено, що чим вище рівень інтелектуального розвитку дівчат, тим більш диференційовані емоційні реакції щодо себе й свого тіла, розвинена сором’язливість і моральність. Аналіз отриманих результатів показує, що для розумово відсталих дівчат-підлітків загалом характерне прийняття свого тіла та своєї ролі. Однак, низький рівень ознайомлення з психо-фізіологічними особливостями жіночої і чоловічої статі, диференціації жіночих і чоловічих рис не дає можливості повною мірою освоїти процес ідентифікації, що зумовлює ряд проблем: недбайливе ставлення до себе, до свого тіла й зовнішності; негативне ставлення до осіб протилежної статі (батько, хлопці), до статевого життя; відсутність у поведінці соціально схвалюваних моделей жіночої поведінки.

стать, роль, ідентичність, фізіологічні особливості, маскулінність, фемінність.

1. Вихователю про психологію та поведінку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник / За ред.Т. В. Говорун.-К.: Інститут змісту і методів навчання, 1996. – 168с.
2. Заиграева Н. В. Гендерная социализация и полоролевые представления подростков с интеллектуальной недостачностью / Н. В. Заиграева // Дефектология. – 2007. – №2. – С. 46-51.
3. Нугаева О. Г. Определение понятия «нарушения половой идентификации» / О. Г. Нугаева // Совершенствование коррекционно-развивающей работы с детьми в специальных учреждениях / Под ред. В. В. Коркунова; Урал. гос. пед. ун-т; Ин-т спец. обря. – Екатеринбург, 2002. – С. 23-31.
4. Синьов В. М. Психологія розумово відсталої дитини: підручник / В. М. Синьов, М. П. Матвєєва, О. П. Хохліна. – К. : Знання, 2008. — 359 с.
5. Шипицына Л. М. «Необучаемый» ребенок в семье и обществе: учеб.пособие для учит., студ пед инст по спец. «Дефектология» / Л. М. Шипицына. – М. : СПб., Речь, 2005. – 486.
6. Носов Н. Н. Формирование неадекватной самоидентичности и агрессивность / Н. Н. Носов // Вопросы психического здоровья детей и подростков/ 2003 (3), №1. – М. : Просвещение, 1991. – 127с.
7. Романова В. Г. Особливості статеворольових стереотипів підлітків / В. Г. Романова // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 8. – С. 39-43.

// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 45-50.

Алі Озкан,
викладач кафедри дошкільної освіти,
Ерсан Джейхун,
викладач кафедри дошкільної освіти,
Тунчай Орал,
кандидат наук (психологическое консультирование),
викладач кафедри дошкільної освіти,
Університет Памуккале,
м. Денізлі, Туреччина

ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ
У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ТУРЕЧЧИНИ

У статті здійснено аналіз наукових робіт за період з 1996 до 2016 рр. з проблем емоційної регуляції дошкільників. Загалом було знайдено та проаналізовано 10 магістерських, 1 докторську (кандидатську) дисертації та 3 наукові статті. Усі знайдені роботи було класифіковано за роком та місцем проведення, типом та методами дослідження. Дисертації з теми емоційної регуляції було отримано з Дисертаційного центру Департаменту вищої освіти, а статті було знайдено за допомогою сканування Google Scholar, Ulakbim-Journal Park, Taylor&Francis Online, Science Direct, Web of Science, Academic Search Complete and ERIC. За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що у Туреччині проблема емоційної регуляції дошкільників вивчена на недостатньому рівні та потребує пильної уваги до себе з боку дослідників. Пропонується включити цю тему в якості предмету дослідження до магістерських та докторських (кандидатських) дисертацій. Окрім цього, слід проводити дослідження шляхом розробки інструментів для визначення емоційної регуляції дітей, а також порівняльні дослідження особливостей розвитку навичок емоційної регуляції дітей Туреччини та інших країн. Особливості емоційної регуляції дітей мають розглядатися в рамках спеціально організованих курсів для діючих учителів початкових класів. Студентів, які навчаються на факультетах дошкільного виховання, варто навчати розробляти програми для розвитку у дітей навичок емоційної регуляції. Відомо, що родина має найбільший вплив на розвиток дитини, отже пропонується в рамках вивчення проблем емоційної регуляції також розглядати такі теми, як родинне виховання, взаємодія учителів і батьків тощо.

дошкільний період, емоційна регуляція, магістерська дисертація, докторська дисертація, наукові дослідження, Туреччина.

1.Berk, L. E. (2013). Çocuk gelişimi [Child development]. Ankara: İmge Kitabevi [in Turkish].
2.Büyüköztürk, Ş. (2016). Sosyal bilimler için veri analizi el kitabı [Data analysis handbook for social sciences]. Ankara: Pegem Akademik Yayıncılık [in Turkish].
3.Büyüköztürk, Ş., Kılıç Çakmak, E., Akgün, Ö. E., Karadeniz, Ş. & Demirel, F. (2013). Bilimsel araştırma yöntemleri [Scientific research methods]. Ankara: Pegem Akademi [in Turkish].
4.Garnefski, N., Kraaij, V. & Spinhoven, P. (2001). Negative life events, cognitive emotion regulation and emotional problems. Personality and Individual Differences, 30(8), 1311-1327 [in English].
5.Gerrig, J. R. & Zimbardo, P. G. (2013). Psikoloji ve yaşam [Psychology and life]. Ankara: Nobel Akademik Yayıncılık [in Turkish].
6.Grolnick, W. S., Bridges, L. J. & Connell, J. P. (1996). Emotion regulation in two‐year‐olds: Strategies and emotional expression in four contexts. Child Development, 67(3), 928-941 [in English].
7.Gross, J. J. & Thompson, R. A. (2007). Emotion regulation: Conceptual foundations. J. J. Gross (Eds.), CALL Handbook of emotion regulation (pp. 3-24). New York: Guilford Press [in English].
8.Karadağ, E. (2009). Eğitim bilimleri alanında yapılmış doktora tezlerinin tematik açıdan incelemesi [Thematic examination of doctoral dissertations in educational sciences]. Ahi Evran Üniversitesi Kırşehir Eğitim Fakültesi Dergisi – Ahi Evran University Kırşehir Education Faculty Journal, 10(3), 75-87 [in Turkish].
9.Mayes, C. L. & Cohen, J. D. (2006). Yale Üniversitesi Çocuk Araştırma Merkezi çocuğunuzu anlama rehberi [Yale University Children's Research Center as a guide to understanding the child]. İstanbul: Beyaz Balina Yayınları [in Turkish].
10. Thompson, R. A., Meyer, S. & Jochem, R. (2008). Emotion regulation. Elsevier Inc. Publishing [in English].
11.Werner, E. E. & Gross, J. J. (2009). Emotion regulation and psychopathology. A.M. Kring, D.M. Sloan (Eds.), CALL Emotion Regulation and Psychopathology (pp. 13-38). New York: Guilford Press [in English].
12.Zembat, R. & Unutkan, P. Ö. (2001). Okul öncesi dönemde çocuğun sosyalleşmesinde ailenin yeri [The place of family in the socialization of the child in preschool period]. İstanbul: Ya-Pa Yayınları [in Turkish].