// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 58-62.

Діана Володимирівна Піонтковська,
викладач кафедри вікової та педагогічної психології,
Рівненський державний гуманітарний університет,
вул. С. Бандери, 12, м. Рівне, Україна

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Статтю присвячено вивченню особливостей розвитку національної ідентичності студентської молоді. Презентовано авторське розуміння поняття «національна ідентичність особистості». Під час емпіричного дослідження перевірялося припущення автора, що розвиток національної ідентичності студентів різних спеціальностей має певні особливості та може бути недостатнім у частини з них. Встановлено, що національна ідентичність у студентів, майбутніх учителів історії, української мови та літератури (перша група) розвивається найінтенсивніше; у студентів спеціальностей «правознавство», «філософія», «психологія», «логопедія», «культурологія», «журналістика», «соціальна педагогіка» (друга група) – менш інтенсивно; у студентів спеціальностей «лікувальна справа», «геодезія», «транспортні технології» (автомобільний транспорт), «математика» (третя група) – найменш інтенсивно. Узагальнюючи одержані результати, можемо зробити висновок про те, що основними соціальними чинниками розвитку національної ідентичності студентів є професійна освіта, яку вони здобувають у вищому навчальному закладі; знання ознак своєї та інших націй, які вони одержують самостійно та у взаємодії з представниками своєї та інших націй; спілкування з представниками своєї нації; взаємодії з представниками інших націй; психологічними – їх позитивне ставлення до представників своєї нації; толерантне ставлення до представників інших націй. Отримані результати можуть використовуватися кураторами академічних груп і викладачами вищих навчальних закладів під час розробки та організації психологічних і педагогічних технологій із метою підвищення рівня національної ідентичності студентів.

національна ідентичність, розвиток, студентська молодь.

1. Гнатенко П. И. Идентичность : философский и психологический анализ / П. И. Гнатенко, В. Н. Павленко. – К. : Наукова думка, 1999. – 463 с.
2. Співак Л. М. Психологія розвитку національної самосвідомості особистості в юності : [монографія] / Л. М. Співак. – Кам’янець-Подільський : ТОВ «Друкарня Рута», 2015. – 300 с.
3. Piontkovska D. V. The problem of contrast between the Concepts of «National Identity» and «Ethnic Identity» in Psychological Science / D. V. Piontkovska // European Applied Sciences. – 2014. – №1. – P. 91-93.

// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 63-68.

Мар’яна Вікторівна Дікал,
кандидат медичних наук, доцент кафедри біоорганічної і біологічної хімії та клінічної біохімії,
Оксана Григорівна Чернюх,
кандидат медичних наук, доцент кафедри біоорганічної і біологічної хімії та клінічної біохімії,
Тетяна Михайлівна Білоус,
кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб,
Ніна Іванівна Войткевич,
старший викладач кафедри іноземних мов,
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»,
Театральна площа, 2, м. Чернівці, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ПРОЯВИ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО
ВИГОРАННЯ У ВИКЛАДАЧІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Стаття присвячена вивченню особливостей розвитку та проявів синдрому емоційного вигорання у викладачів теоретичних кафедр вищого навчального медичного закладу України «Буковинський державний медичний університет». Для діагностики рівня емоційного вигорання було використано адаптовану методику В. В. Бойко, за якою можна визначити не тільки симптоми емоційного вигорання, рівень сформованості та фази його розвитку, а й виявити наявність психoсoматичних і психовегетативних пoрушень. Відмічено, що формування синдрому емоційного вигорання педагогів проходить у три фази: у фазі напруження він характеризується переважно надмірним переживанням психотравмуючих обставин, тривогою та депресією, у фазі резистенції проявляється економією емоційної сфери та емоційно-моральною дезорієнтацією, у фазі виснаження — емоційним дефіцитом, психосоматичними і психовегетативними порушеннями. Встановлено, що у 2 викладачів з 27 сформувалися дві фази емоційного вигорання – напруження та резистенції, основними симптомами яких є відчуття загнаності у клітку, що вказує на розвиток стану інтелектуально-емоційного затору та бажання швидшого завершення робочого дня, відчуття тривоги та депресії з паралельно сформованим симптомом редукції професійних обов’язків. Фаза резистенції була сформована у шести викладачів, домінуючими симптомами якої була редукція професійних обов’язків, що проявлялось зниженням інтересу до роботи та погіршенням професійної діяльності. Фази резистенції та виснаження сформувалася у чотирьох викладачів, найбільш вираженими симптомами яких були розширення сфери економії емоцій, що вказує на обмежене спілкування з аудиторією, зниження зацікавленості до роботи та емоційним дефіцитом, за якого люди втрачають професійні здібності із заміною позитивних емоцій негативними, стають грубими у спілкуванні. Виявлено, що у чотирьох викладачів переважно жіночої статі сформувалися всі три фази синдрому емоційного вигорання, для яких домінуючими були симптом переживання психотравмуючих обставин, що характеризується посиленням роздратування й недовіри до людей, накопиченням невдоволення ситуацією. Водночас найбільш вираженим є симптом розширення сфери економії емоцій, що вказує на небажання спілкування з аудиторією та зниження інтересу до роботи. Доведено, що у викладачів не виявлено особливостей проявів синдрому емоційного вигорання залежно від навчальної дисципліни, яку вони викладають, однак емоційне вигорання частіше розвивається при роботі зі студентами, у яких викладання предмету здійснюється англійською мовою.

синдром емоційного вигорання, викладач, фаза напруження, фаза резистенції, фаза виснаження.

1. Abbas S.G. The impact of work overload and coping mechanisms on different dimensions of stress among university teachers / S.G. Abbas, A. Roger // GRHю – 2013. – № 3 (8). – С. 93-118.
2. Балакірєва К. О. Профілактика та подолання професійного та емоційного вигорання : метод. рекоменд. / К. О. Балакірєва. – Київ, 2015. – 45 с.
3. Бойко В. В. Энергия эмоций : 2-е изд., доп. и перераб. / В. В. Бойко. –СПб.: Питер, 2004. – 474 с.
4. Mindfulness for teachers: a pilot study to assess effects on stress, burnout, and teaching efficacy / L. Flook, S.В. Goldberg, L. Pinger // Mind, Brain, and Education. – 2013. – Vol. 7 (3). – P. 182-195.
5. Гагалан Ю. Ресурси для подолання стресу. Стреси у професійній діяльності вчителя / Ю. Галаган // Психолог. – 2012. – № 4. – С. 29-31.
6. Holloway F. Support systems. 1. Introduction / F. Holloway, G. Szmukler, J. Carson [et al.] // Advances in Psychiatric Treatment. – 2000. – Vol. 6. – P. 226-235.
7. Jepson E. Individual contributory factors in teacher stress: The role of achievement striving and occupational commitment / E. Jepson, S. Forrest // British Journal of Educational Psychology. – 2006. – Vol. 76 (1). – P. 183-197.
8. Колоскова О. К. Особливості розвитку та проявів синдрому емоційного вигорання в лікарів-педіатрів / О. К. Колоскова, М. І. Поліщук, Т. М. Воротняк // Здоровье ребенка. – №7 (42). – 2012. - С. 19- 23.
9. Эмоциональное выгорание преподавателей медицинского вуза: проблема и пути ее решения / М. А. Лисняк, Н. А. Горбач, И. О. Логинова [и др.] // Сибирское медицинское обозрение. – 2014. – № 6 (90). – C. 101-105.
10. Patiraj K. Effect of job stress and personal life stress on mental health and job outcomes of medical professionals [Електронний ресурс] / K. Patiraj, M. Richa // SSRN. – 2009. – Режим доступу: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=1437409
11. Burnout: 35 years of research and practice / W. B. Schaufeli, М. Р. Leiter, К. Maslach // Career Development International. – 2009. – № 14 (3). – С. 204-220.
12. Зайчикова Т. В. Соціально-психологічні детермінанти синдрому «професійного вигорання» у вчителів : дис... канд. психол. наук: 19.00.05 / Т. В. Зайчикова. – К., 2005. – 25 c.

// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 68-72.

Марина Євгенівна Пуляєвська,
кандидат психологічних наук, старший викладач
кафедри соціально-гуманітарних дисциплін,
Міжрегіональна Академія управління персоналом,
вул. Фрометівська, 2, м. Київ, Україна

РОЛЬ КОНТЕКСТУ ТА НАМІРУ В ФОРМУВАННІ КОНТЕНТУ СПРИЙНЯТТЯ ТА ПОВЕДІНКИ

Статтю присвячено дослідженню та визначенню чинників, які впливають на інтерпретацію індивідом власних станів сприйняття як підстави для прийняття рішень про вибір тих чи інших поведінкових реакцій. Виявлення таких чинників має суттєве значення для вирішення багатьох прикладних задач в сфері управління, інформаційної політики, комерційних відносин тощо. В роботі досліджено певні закономірності взаємодії контенту і контексту сприйняття та поведінки людини. З поширенням різноманітних форм спілкування за допомогою сучасних інформаційних технологій мають місце процеси, що можуть вказувати на певний ступінь фрагментації єдиного інформаційного поля всередині традиційних мовно-культурних спільнот, що сприяє фрагментації суспільства. Цей процес призводить до ускладнення комунікацій та відповідного ускладнення прогнозування поведінки індивідів. В сучасних умовах необхідним є поширення використання з цією метою психологічних чинників, які впливають на контент сприйняття людини. Значні перспективи в цьому напрямі відкривають підходи, основані на концепції контекстуальної залежності контенту сприйняття, методах психосемантики та теорії планованої поведінки. Під контекстом сприйняття розуміється результат взаємовпливу змісту і умов життєдіяльності індивіда та пов’язаного з ними «вектора зацікавленості». Зміни контенту сприйняття визначаються мінливими намірами індивіда, які створюють уявлення про майбутнє та служать орієнтирами для подальших дій. Згідно з концепцією контекстуальної залежності, аналіз контенту сприйняття майбутнього може бути виконаним із використанням тих же методів (зокрема методів теорії планованої поведінки), що ї аналіз поточного контенту сприйняття.

контекст сприйняття, контент сприйняття, намір, психосемантика, поведінка, теорія планованої поведінки.

1. Медведев Н. В. Природа человеческой коммуникации / Н. В. Медведев // Вестник ТГУ. – 2014. – 12 (140). – C. 1-5.
2. Петренко В. Ф. Многомерное сознание : психосемантическая парадигма / В. Ф. Петренко. – М. : Новый хронограф, 2009. – 440 с.
3. Станжевский Ф. А. К «прагматической» и интерактивной парадигме исследования интерсубъективности / Ф. А. Станжевский // Эпистемология и философия науки. – 2015. – № 2 (44). – С. 90-104. – Москва : Институт философии РАН.
4. Турчак А. Л. Формування соціальної потреби фізичного вдосконалення у студентів вищих педагогічних навчальних закладів / А. Л. Турчак // Наукові записки КДПУ. Серія : Педагогічні науки / ред. В. В. Радул [та ін.]. – Кіровоград : КДПУ, 2011. – Вип. 97. – С. 306-310.
5. Ajzen I. The influence of attitudes on behavior / I. Ajzen, M. Fishbein // Handbook of attitudes ; edited by D. Albarracin, B. T. Johnson, M. P. Zanna. – New Jersey : Lawrence Erlbaum Associates, 2005. – P. 173-221.
6. DeRose K. The case for contextualism: Knowledge, skepticism, and context / K. DeRose. – Oxford : Oxford University Press, 2009.
7. Hawthorne J. Knowledge and lotteries / J. Hawthorne. – Oxford : Oxford University Press, 2004.
8. Muñoz B. Cycling habits and other psychological variables affecting commuting by bicycle in Madrid, Spain / B. Muñoz, A. Monzon, D. Lois // Transportation research record journal of the transportation research board. – 2013. – 1-9.
9. Phillips Ben S. Seeing and perceptual content [Електронний ресурс] / Ben S. Phillips // CUNY Academic Works. – 2016. – Режим доступу : http://academicworks.cuny.edu/gc_etds/1405.
10. Weber K. Access to information and fragmentation of knowledge and society [Електронний ресурс] / K. Weber. – 2013. – DOI : 10.2139/ssrn.2234477. – Режим доступу : https://www.researchgate.net/publication/256052865_Acc ess_to_Information_and_Fragmentation_of_Knowledge_ and_Society.

// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 73-77.

Зоряна Ярославівна Ковальчук,
доктор психологічних наук, доцент,
заступник декана факультету №7 з навчально-методичної роботи,
Львівський державний університет внутрішніх справ,
вул. Кривоноса, 1, м. Львів, Україна

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНОГО
КОНФЛІКТУ В УЧНІВ-ПІДЛІТКІВ

У статті автор розкриває сутність внутрішньоособистісного конфлікту, аналізує зарубіжну та вітчизняну літературу з цієї проблеми. Зокрема, подано бачення проблеми науковців психоаналітичного напрямку, гештальт-психології, через концепцію когнітивного дисонансу, представників гуманістичної, екзистенційної психології, концепції психосинтезу, діяльнісного підходу та інших. Було проведено емпіричне дослідження, у якому взяли участь 53 школяра загальноосвітньої школи віком від 12 до 14 років. Було використано комплекс із 4 методик: методика «Рівень співвідношення «цінності» і «доступності» в різних життєвих сферах» (О. Б. Фанталової), копінгтест Лазаруса, тест відмінностей між ідеальним і реальним Я (Батлера-Хайга) і тест Айзенка «Самооцінка психічних станів». За результатами дослідження у 66% підлітків загальноосвітньої середньої школи було виявлено внутрішньоособистісний конфлікт. Також показано, що лише у 5 із 53 підлітків показники за всіма методиками знаходяться в межах норми; у 15 дітей – показники в нормі за 3 методиками; у 22 дітей – лише за 2; і в 11 дітей лише за однією методикою показники не перевищують норми. Дітей, у яких показники за всіма 4, чи хоча б 3 методиками, були б високі – не виявлено. Обґрунтовано потребу в розробці соціально-психологічного тренінгу як одного з методів нейтралізації внутрішньоособистісного конфлікту та проведення повторного зрізу даних.

внутрішньоособистісний конфлікт, підліток, копінг-стратегії, пограничний стан, Я- концепція.

1.Адлер А. Понять природу человека / А. Адлер. – СПб.: Гуманитарное агентство «Академический проект», 1997. – 256 с.
2.Ассаджиоли Р. Психосинтез: теория и практика / Р. Ассаджиоли. – М.: Refl-book, 1994. – 314 с.
3.Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Ф. Е. Василюк. – М.: МГУ, 1984. – 200 с.
4.Донченко Е. А. личность. Конфликт. Гармония. / Е. А. Донченко, Т.М. Титаренко. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 175 с.
5.Левин К. Типы конфликтов / К. Левин // Психология личности. Тексты. – М.: МГУ, 1982.
6.Леонтьєв А. М. Діяльність, свідомість, особистість / А. М. Лєонтьєв // Психологія особистості. Тексти / За ред. Ю. Б. Гіппенрейтер, А. А. Пузирея. – М.: Изд-во МГУ, 2004.
7.Лурия А. Р. Экспериментальные конфликты у человека / А. Р. Лурия // Проблемы современной психологии. Ученые записки Московского гос. ин-та экспериментальной психологии. – М. – Л., 1930. – С. 98-137.
8.Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. – СПб.: Евразия, 1999. – 478 с.
9.Мясищев В. Н. Личность и неврозы / В. Н. Мясищев. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. – 425 с.
10. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становления человека / К. Роджерс. – М.: Прогресс «Універс». 1994. – 480 с.
11. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса / Л. Фестингер. – СПб.: Речь, 2000. – 318 с.
12. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. – М.: Прогресс, 1990. – 395 с.
13. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции / З. Фрейд. – М.: Азбука-Аттикус, 2015. – 480 с.