2017-3-doc

Sannikov O. I. Conceptual Bases of Researching the Issue of Making Decisions by a Personality.

// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 78-84.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2017-3-15

Олександр Ілліч Санніков,
доктор психологічних наук, старший науковий співробітник,
доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Фонтанська дорога, 4, м. Одеса, Україна

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ОСОБИСТІСТЮ

АНОТАЦІЯ:

У статті показано різноманітність існуючих поглядів на проблематику прийняття рішень у психології, філософії, педагогіці, економіці, математиці тощо. Встановлено, що вивчення прийняття рішень особистістю в основному відбувається шляхом аналізу дій і операцій з його реалізації, особливостей подолання невизначеності в ситуації вибору, специфіки вибору як творчого процесу, як виду діяльності особистості. Виділено теоретичні розбіжності вчених в існуючих концепціях, підходах і моделях, у презентації структури й типології прийняття рішень, його характеристик. Показано, що вимагає систематизації й упорядкування використання таких родинних понять, як прийняття рішень особистістю, вибір, діяльність прийняття рішень, стратегія життєвого вибору тощо. Представлено результати аналізу вітчизняних і закордонних психологічних підходів до вивчення вибору особистості, що слугують теоретико-методологічними основами концепції психологічної системи прийняття рішень особистістю. Означена система включає: розуміння середовища й життєвого простору; цикл вибору й прийняття рішення; оцінку вибору в контексті життєвого шляху особистості; розгляд прийняття рішення через категорію особистісного вчинку й мотивації; вибір як свідомий вольовий процес; прийняття рішення як акт самореалізації особистості, механізми й критерії прийняття рішень особистістю. Розглянуто переваги особистісного підходу, що дозволяють інтегрувати відомості, отримані в різних теоретичних розробках, у єдину систему. Виділено принципи, які утворюють методологічну базу сучасної концепції прийняття життєвих рішень, границі її існування й правила конфігурування. Установлено, що розробка концепції прийняття особистістю життєвих рішень дозволяє інтегрувати існуючі наукові погляди щодо проблематики вибору й прийняття рішень у єдину психологічну систему організації й регуляції життєдіяльності особистості. Доведено, що основним механізмом прийняття життєвого рішення є активація ресурсів особистості та їх взаємозв’язків, що забезпечують вибір особистості, суб’єктивну й функціональну корисність в умовах реальної або віртуальної життєвої ситуації. Представлена структура психологічної системи прийняття особистістю життєвого рішення включає три функціональні блоки: блок особистісних компонентів, блок взаємодії із середовищем і блок компонентів рішимості. Визначено функції, реалізовані кожним блоком психологічної системи вибору, виявлено роль рішимості особистості в керуванні прийняттям продуктивного рішення. Рішимість розуміється як багатокомпонентна цілісна властивість особистості, здатність сміливо й незалежно приймати зрілі життєві рішення, вибірково використовуючи при цьому особистісні ресурси. Встановлено, що прийняття життєвого рішення – це специфічний, життєво важливий прояв активності особистості, що здійснює вибір варіанта, найкращого з можливих, або суб’єктивно сприйнятих особистістю як таких для вирішення життєвої ситуації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

прийняття рішення, вибір особистості, особистісний підхід до прийняття рішення, теорії прийняття рішень, психологічна система прийняття життєвих рішень, концепція вибору особистості.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональных систем: [избр. труды] / П. К. Анохин. – М. : Наука, 1978. – 400 с.
2. Бех І. Д. Від волі до особистості / І. Д. Бех. – К. : Україна-Віта, 1995. – 202 с.
3. Ганзен В. А. Системные описания в психологии / В. А. Ганзен. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. – 176 с.
4. Кондратенко Ю. П. Оптимізація процесів прийняття рішень в умовах невизначеності: [Навч. посіб. для студ. ВНЗ] / Ю. П. Кондратенко; Миколаївський держ. гуманіт. ун-т ім. Петра Могили комплексу Києво-Могилянська академія. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. – 96 с.
5. Корнилова Т. В. Психология риска и принятия решений: учебное пособие для вузов / Т. В. Корнилова. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 286 с.
6. Левин К. Динамическая психология: Избр. тр. / К. Левин; Пер. с нем. и англ. Е. Патяевой, Д. Леонтьева. – М. : Смысл, 2001. – 568 с.
7. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навчальний посібник / С. Д. Максименко; Вид. 3-є, пере- роб. та допов. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.
8. Роменець В. А. Історія психології XVII століття [Текст]: навч. посіб. / В. А. Роменець. – К. : Вища школа, 1990. – 368 с.
9. Санников А. И. Психологические механизмы жизненного выбора личности / А. И. Санников // Наука і освіта. – 2016. – № 11/CXXXXXII. – С. 91–97.
10. Санников А. И. «Решимость» и «решительность» в психологической системе принятия личностью жизненных решений / А. И. Санников // Теоретичні і прикладні проблеми психології: збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – Сєверодонецьк, 2016. – № 1 (39). – С. 201-213.
11. Санников А. И. Психология жизненного выбора личности: Монография / А. И. Санников. – Одесса : Изд-во ВМВ, 2015. – 440 с.
12. Сохань Л. В. Искусство жизнетворчества. Предназначение. Жизнетворчество. Судьба: Социологические очерки, социально-психологические эссе, интервью, глоссарий / Л. В. Сохань. – К. : Издат. Дом Дмитрия Бураго, 2010. – 576 с.
13. Шварц Г. М. Психология индивидуальных решений / Г. М. Шварц. – М. : Фирма «Промысел»; Изд-во АО «Диалог-МГУ», 1997. – 180 с.
14. Kelly G. A. The psychology of personal constructs. A theory of personality. Vol. 1. New York: Norton, 1955. Рp. 526-565.
15. Kаhnеmаn, D. & Tvеrsky, А. Prospect Theory: An Analysis of Decision under Risk // Econometrica. 1979. 47(2). Pp. 263-291.

Shydelko A. V. Emotional Stability of an Individual: Research Into the Topic.

// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 85-89.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2017-3-16

Анна Володимирівна Шиделко,
кандидат соціологічних наук,
доцент кафедри загальної психології,
Львівський державний університет внутрішніх справ,
вул. Кривоноса, 1, м. Львів, Україна

ЕМОЦІЙНА СТІЙКІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: НАУКОВІ РОЗВІДКИ

АНОТАЦІЯ:

У статті представлено теоретичний аналіз формування емоційної стійкості особистості. Зосереджено увагу на усвідомленому етапі життя особистості – дорослому віці – як періоду зрілості людини, розквіту її потенціалу і можливостей. Розглянуто проблему емоційної стійкості у психологічних теоріях особистості С. Рубінштейна; теоріях емоційних явищ Л. Аболіна, Б. Варданяна, Є. Ільїна, Я. Рейковського, О. Черникової; основних принципах психокорекційної роботи та організації соціально-психологічних тренінгів Т. Яценко; проявів емоційного життя людини В. Семиченко та ін. Подано визначення поняття «емоційна стійкість». Розкрито шість напрямів дослідження емоційної стійкості. Перший напрям ґрунтується на розумінні того, що психічний процес, як момент конкретної діяльності особистості, є незалежним від інших психічних процесів і має своєрідні особливості. Другий аналізує фізіологічний (за яким вивчають залежність емоційної стійкості від властивостей нервової системи) і структурний (за яким обґрунтовують регуляторні структури особистості) підходи, а також дію механізму самоконтролю. Третій напрям обґрунтовує емоційну стійкість особистості як прояв психорегуляційної функції емоцій та емоційних станів. Емоційна стійкість на четвертому напрямі дослідження ґрунтується на взаємодії й обопільності психічних процесів. П’ятий напрям оснований на позиції теорії установки (Д. Узнадзе), де формування її загальної спрямованості пов’язано з діяльністю, що додає їй стійкого, стабільного характеру. Констатовано, що емоційна стійкість – це багатосистемна, інтегральна риса особистості, основана на чотирьох головних компонентах – емоційному, мотиваційному, інтелектуальному, типологічному, які зумовлюють продуктивність діяльності й адекватність поведінки особистості під час вирішення завдань в умовах екстремальних і стресових дій. Емоційна стійкість є невід’ємною складовою частиною і розвитку особистості та її адаптації у світі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

емоційна стійкість, особистість, діяльність, поведінка, дорослий вік, психіка

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аболин Л. М. Эмоциональная устойчивость и пути ее повышения / Л. М. Аболин [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.voppsy.ru/issues/1989/894/894141.htm. – Назва з екрана // Cайт журнала «Вопросы психологии» в девятнадцатилетнем ресурсе (1980-1998 гг.).
2. Аршава І.Ф. Емоційна стійкість людини та її діагностика : монографія / І. Ф. Аршава. – Дніпропет- ровськ : Вид-во ДНУ, 2006. – 336 с.
3. Варданян Б. X. Механизмы регуляции эмоциональной устойчивости : категории, принципы и методы психологии. Психические процессы / Б. Х. Варданян. – М. : Наука, 1983. – 542 с.
4. Денисов В. А. Сравнительный анализ операторской деятельности и ее срывов / В. А. Денисов // Психологические проблемы деятельности в особых условиях : сборник научных ст. – М. : Наука, 1985. – С. 38-62.
5. Дикая Л. Г. Деятельность и функциональное состояние : активационый компонент деятельности / Л. Г. Дикая // Психологические проблемы профессио- нальной деятельности : сборник ст. / [отв. ред. Л. Г. Дикая, А. Н. Занковский]. – М. :Наука, 1991. – С. 93-111.
6. Ильин Е. П. Эмоции и чувства : учебное пособие / Е. П. Ильин. – 2-е изд. – СПб. : Питер, 2008. – 783 с.
7. Крупник Е. П. Национальное самосознание. Введение в проблему : монография / Е. П. Крупник. – М. : Московский психолого-социальный институт, 2006. – 144 с.
8. Носенко Е. Л. Системний підхід до вивчення стійкості людини у світлі новітніх досліджень емоцій і психічних станів / Е. Л. Носенко, І. Ф. Аршава // Зб. наук. праць ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – Т. 8. – Вип. 5. – 2006. – С. 229-243.
9. Писаренко В. М. Роль психики в обеспечении эмоциональной устойчивости человека / В. М. Писаренко // Психологический журнал. – 1986. – Том 7. – № 1 январь-февраль. – С. 62-73.
10. Прохоров А. О. Неравновесные психические состояния / А. О. Прохоров // Психологический журнал. – 1999. – № 2. – С. 115-124.
11. Прохоров А. О. Психология неравновесных состояний / А. О. Прохоров. – М. : Институт психологии РАН, 1988. – 152 с.
12. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций / Я. Рейковский. – М. : Прогресс, 1999. – 472 с.
13. Семиченко В. А. Психологія особистості / В. А. Семиченко. – К. : вид. О. М. Ешке, 2001. – 427 с. 14. Узнадзе Д. Н. Психология установки / Д. Н. Узнадзе. – СПб. : Питер, 2001. – 416 с.
15. Черникова О. А. Эмоциональные состояния в спорте / О. А. Черникова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.studfiles.ru/preview/5458217/page:11.
16. Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції : Активне соціально-психологічне навчання : навчальний посібник / Т. С. Яценко. – К. : Вища школа, 2004. – 697 с.

Proskurniak O. I. Diagnostic Methodology of Communicative Activity Development Levels in Adolescents With Mental Retardation.

// Наука і освіта. – 2017. – №3. – 90-96.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2017-3-17

Олена Ігорівна Проскурняк,
доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри корекційної освіти та спеціальної психології,
Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради,
провулок Руставелі, 7, м. Харків, Україна

МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ РІВНІВ СФОРМОВАНОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ У ПІДЛІТКІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

АНОТАЦІЯ:

Комунікативна діяльність є провідною у підлітковому віці. У підлітків із затримкою психічного розвитку у зв’язку з особливостями пізнавальної сфери вона розвивається з певними ускладненнями, що впливає на процеси їхньої соціалізації та адаптації, взаємостосунки з оточуючими. Для розробки технології розвитку та корекції комунікативної діяльності у підлітків із затримкою психічного розвитку необхідно визначити рівні сформованості комунікативної діяльності. Метою статті є висвітлення особливостей розробки психодіагностичної методики для визначення рівнів сформованості комунікативної діяльності підлітків із затримкою психічного розвитку. Для її реалізації використовувалися методи визначення діапазону методик, які дозволяли діагностувати комунікативну діяльність підлітків із затримкою психічного розвитку, методи математичної статистики для вивірення валідності та надійності, узагальнення науково-практичних здобутків. В остаточному варіанті за розробленою методикою було обстежено 300 підлітків із затримкою психічного розвитку. Розроблена методика складається з п’яти шкал. Перша шкала за змістом тверджень була визначена як «комунікативна активність». Друга шкала – «комунікативні компетенції». Третя шкала – «комунікативна культура». Четверта шкала – «комунікативна поведінка». П’ята шкала – «самоконтроль особистості у комунікативній діяльності». На основі використаного діагностичного інструментарію було визначено та охарактеризовано рівні сформованості комунікативної діяльності: високий середній, низький.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

підлітки, затримка психічного розвитку, комунікативна діяльність, діагностика, методика, рівні, сформованість.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов / П. Клайн. – К. : Вентис, 1994. – 283 с.
2.Козырева В. П. Формирование коммуникативной активности у детей с множественными нарушениями в процессе коррекционной работы : автореф. дис. на получение науч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.03 / В. П. Козырева. – Москва, 2011. – 18 с.
3.Колодич О. Б. Психолого-педагогічні умови формування мовленнєвої компетентності у дітей із ЗПР в процесі вивчення англійської мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.08 / О. Б. Колодич. – К., 2005. – 18 с.
4.Корніяка О. М. Психологія комунікативної культури школяра / О. М. Корніяка. – К. : Міленіум, 2006. – 337 с.
5.Наследов А. Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных / А. Д. Наследов. – СПб. : Речь, 2004. – 338 с. 6.Немов Р. С. Психология : учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений : в 3 кн. Кн. 3. Экспериментальная психология и психодиагностика. – М. : Просве- щение, 1995. – 512 с.
7.Проскурняк О. І. Дослідження комунікативної діяльності особистості : мета, завдання, функції / О. І. Проскурняк // Проблеми сучасної психології : зб. наук. пр. Ін-та психології імені Г. С. Костюка. – К. : Аксіома, 2012. – Вип. 18. – С. 663-671.