2026-1-doc

Олена Косьянова РОЗРОБКА ТА ПСИХОМЕТРИЧНА ВАЛІДАЦІЯ УКРАЇНОМОВНОЇ АВТОРСЬКОЇ МЕТОДИКИ «ВИДИ ТА МОТИВИ ОБМАНУ»

// Наука і освіта. – 2026. – №1. – 26-36.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-1-3

Олена Косьянова,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9532-9981

РОЗРОБКА ТА ПСИХОМЕТРИЧНА ВАЛІДАЦІЯ УКРАЇНОМОВНОЇ АВТОРСЬКОЇ МЕТОДИКИ «ВИДИ ТА МОТИВИ ОБМАНУ»

АНОТАЦІЯ:

У сучасній українській психологічній практиці відчувається дефіцит стандартизованих україномовних інструментів для діагностики схильності особистості до різних форм обману. Саме обман як феномен людської поведінки має багатогранну природу та потребує комплексного підходу до вивчення. Мета дослідження – розроблення та психометрична апробація авторської україномовної методики «Види та мотиви обману» для комплексної діагностики схильності особистості до різних форм нещирої поведінки та виявлення мотивів обману. Методи дослідження: аналіз внутрішньої узгодженості (α-Кронбаха), кореляційний аналіз (коефіцієнт Пірсона), експлораторний факторний аналіз (метод головних компонент із варімакс-ротацією), конфірматорний факторний аналіз (CFA) з використанням IBM SPSS AMOS 26. Вибірка: N = 570 респондентів (18–55 років, 64% жінок). Опитувальник містить 65 тверджень, що оцінюються за 4-бальною шкалою Лікерта. Структура включає 13 шкал видів обману та 8 шкал мотивів. Надійність більшості шкал прийнятна (α = 0,71–0,88). Конструктну валідність підтверджено кореляційним аналізом: виявлено логічно очікувані зв’язки між мотивами та видами обману. Факторний аналіз (KMO = 0,81) виділив шість надфакторів: «егоїстичний», «альтруїстичний», «захисний», «самопрезентаційний», «креативний» та «несвідомий» обман. CFA підтвердив структурну валідність (CFI = 0,95, RMSEA = 0,06) та повне охоплення шкал методики І. П. Шкуратової, підвищивши конструктну та конвергентну валідність. Розроблено нормативні рівні для інтерпретації результатів. Конвергентна валідність підтверджена високими кореляціями (r = 0,70–0,87) з валідованими інструментами (LPQ, PDS, BIDR тощо). Методика є першим комплексним україномовним інструментом для діагностики обману, з високою надійністю та валідністю, придатним для профвідбору, консультування та роботи з правопорушниками.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

обман, нещира поведінка, мотиви обману, види обману, психодіагностика, валідність, надійність, факторний аналіз

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Armas-Vargas E., Marrero R. J., Hernández-Cabrera J. A. Psychometric properties of the CEMA-A questionnaire: Motives for lying. Frontiers in Psychology. 2023. Vol. 14. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2023.1289209.
2. Camden C., Motley M. T., Wilson A. White lies in interpersonal communication: A taxonomy and preliminary investigation of social motivations. Western Journal of Speech Communication. 1984. Vol. 48, no. 4. P. 309–325. https://doi.org/10.1080/10570318409374167.
3. Chebykin O., Kosianova O., Bedny I. Psychological Profiles of Deceivers and their Motives. AHFE (International Accelerating Open Access Science in Human Factors Engineering and Human-Centered Computing). 2025. Vol. 167. Р. 73–82. DOI: https://doi.org/10.54941/ahfe1006129.
4. Chebykin O., Kosianova O. Emotional Development and youth’s Presposition to Deception. An experimental study using the polygraph method. Routledge, New York, 2025. 165 p.
5. Cheung G.W., Cooper-Thomas H.D., Lau R.S., Wang L.C. Reporting reliability, convergent and discriminant validity with structural equation modeling: A review and best-practice recommendations. Asia Pacific Journal of Management. 2023. Vol. 41. P. 745–783. https://doi.org/10.1007/s10490-023-09871-y.
6. Comrey A.L., Lee H.B. A first course in factor analysis. 2nd ed. Hillsdale : Lawrence Erlbaum Associates, 1992. 442 p. https://doi.org/10.4324/9781315827506.
7. DePaulo B.M., Kashy D.A., Kirkendol S.E., Wyer M.M., Epstein J.A. Lying in everyday life. Journal of Personality and Social Psychology. 1996. Vol. 70, no. 5. P. 979–995. https://doi.org/10.1037/0022-3514.70.5.979.
8. Ekman P. Telling lies: Clues to deceit in the marketplace, politics, and marriage. New York : W. W. Norton, 2009. 416 p.
9. Fornell C., Larcker D. F. Evaluating structural equation models with unobservable variables and measurement error. Journal of Marketing Research. 1981. Vol. 18, no. 1. P. 39–50. https://doi.org/10.1177/002224378101800104.
10. Hart C.L., Jones J.M., Terrizzi J.A., Curtis D.A. Development of the Lying in Everyday Situations Scale. American Journal of Psychology. 2019. Vol. 132, no. 3. P. 343–352. https://doi.org/10.5406/amerjpsyc.132.3.0343.
11. Kaiser H.F. An index of factorial simplicity. Psychometrika. 1974. Vol. 39, no. 1. P. 31–36. https://doi.org/10.1007/BF02291575.
12. Levine T.R., Ali M.V., Dean M., Abdulla R.A., Garcia-Ruano K. Toward a pan-cultural typology of deception motives. Journal of Intercultural Communication Research. 2016. Vol. 45, no. 1. P. 1–12. https://doi.org/10.1080/17475759.2015.1137079.
13. Levine T.R., Clare D.D., Green J.O., Serota K.B. The truth-default theory: A model for understanding human honesty and deception. Human Communication Research. 2022. Vol. 48, no. 3. P. 379–397. https://doi.org/10.1093/hcr/hqac005.
14. Makowski D., Pham T., Lau Z.J., Raine A., Chen S.H.A. The structure of deception: Validation of the lying profile questionnaire. Current Psychology. 2023. Vol. 42. P. 4001–4016. https://doi.org/10.1007/s12144-021-01760-1.
15. Paulhus D.L. Paulhus Deception Scales (PDS): The Balanced Inventory of Desirable Responding, Version 7: User’s manual. Toronto : Multi-Health Systems, 1998. 52 p.
16. Tabachnick B.G., Fidell L.S. Using multivariate statistics. 6th ed. Boston : Pearson, 2013. 983 p.
17. Vrij A. Detecting Lies and Deceit: Pitfalls and Opportunities. Chichester: Wiley, 2008. 502 p.

Лариса Журавльова, Марина Нетикша ОСОБИСТІСНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

// Наука і освіта. – 2026. – №1. – 17-25.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-1-2

Лариса Журавльова,
доктор психологічних наук, професор,
професор кафедри психології
Поліський національний університет,
бульвар Старий, 7, м. Житомир, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4020-7279

Марина Нетикша,
магістерка ОПП «Практична психологія»
Поліський національний університет
Бульвар Старий, 7, м. Житомир, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0002-7006-036X

ОСОБИСТІСНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

АНОТАЦІЯ:

Статтю присвячено вивченню соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб в умовах воєнного часу. У статті подано результати емпіричного дослідження особистісних чинників соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в умовах повномасштабної війни. Метою дослідницької роботи було визначення й схематизація ресурсно-динамічної моделі адаптації особистості, проведення відповідного емпіричного дослідження особливостей соціально-психологічної адаптації ВПО, а також аналіз її взаємозв’язків з тривожністю, самоповагою, життєвими позиціями та адаптивними особистісними особливостями, зокрема, внутрішніми ресурсами особистості. У дослідженні взяли участь 258 респондентів, серед яких 116 внутрішньо переміщених осіб з різних регіонів України, 71 ВПО з м. Маріуполь та 71 особа без статусу ВПО. Використано опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонд, шкалу тривожності Бека, шкалу самоповаги М. Розенберга, методику життєвих позицій Т. Харріса та Вісбаденський опитувальник позитивної та сімейної психотерапії (WIPPF) Н. Пезешкіана, який дозволяє оцінити особистісні особливості, внутрішні ресурси та способи переробки конфліктів. Застосовано методи описової статистики, кореляційний аналіз (r Пірсона) та порівняння кореляцій за критерієм z-перетворення Фішера. Встановлено, що тривожність є провідним дезадаптивним чинником респондентів, демонструючи стійкий негативний взаємозв’язок з інтегральним показником адаптації, причому найбільш чутливою її складовою до тривожності є емоційний комфорт. Самоповага та внутрішні ресурси мають стабільний позитивний зв’язок з адаптацією. Найбільш значущими ресурсними особистісними характеристиками виявилися контактність, довіра, активність і наполегливість. У підгрупі ВПО з м. Маріуполь взаємозв’язок між тривожністю та адаптацією є статистично сильнішим, що свідчить про посилення дезадаптивного впливу тривоги в умовах інтенсивнішого травматичного досвіду. Отримані результати підтверджують ресурсно-динамічну модель адаптації та можуть бути використані для розробки програм психологічної підтримки, спрямованих на зниження тривожності та розвиток внутрішнього потенціалу особистості.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

адаптація, особистісні особливості, тривожність, самоповага, внутрішні ресурси, резильєнтність, психологічне благополуччя, система особистісних чинників

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вельдбрехт О., Зінченко Н., Тавровецька Н. Шкала самооцінки Розенберга: українська адаптація та психометричні властивості. Інсайт: психологічні виміри суспільства. 2025. № 13. С. 142–172. DOI: https://doi.org/10.32999/2663-970X/2025-13-7
2. Гридковець Л. М. Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Київ: ОБСЄ, 2018. 240 с.
3. Журавльова Л., Заруднєва В. Агресія особистості юнацького віку в умовах війни. Науковий часопис Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. 2024. Вип. 25 (70). С. 81–91. https://doi.org/10.31392/UDUnc.series12.2024.25(70).09
4. Журавльова Л. П., Баранова А. В. Емоційні потреби та копінг-стратегії дорослих українців в умовах війни. Слобожанський науковий вісник. Серія Психологія. 2024. Вип. 2. С. 20–26. DOI: https://doi.org/10.32782/psyspu/2024.2.4
5. Прикладна психодіагностика в Національній гвардії України: метод. посіб. / Колесніченко О. С. та ін.; за заг. ред. І. І. Приходька. Харків: НАНГУ, 2020. 388 с.
6. Титаренко Т. М., Дворник М. С., Климчук В. О. Соціально-психологічні технології відновлення особистості після травматичних подій / за ред. Т. М. Титаренко. Київ: Імекс-ЛТД, 2019. 240 с.
7. Штайнер К. Сценарії життя людей. Харків: Вид-во «Ранок»: Фабула, 2023. 448 с.
8. Beck A. T., Epstein N., Brown G., Steer R. A. An inventory for measuring clinical anxiety: Psychometric properties. Journal of Consulting and Clinical Psychology. 1988. Vol. 56, No. 6. P . 8 93–897. DOI: https://doi.org/10.1037/0022-006X.56.6.893
9. Boholst F. A. A Life Position Scale. Transactional Analysis Journal. 2002. Vol. 32, No. 1. P. 28–32. DOI: https://doi.org/10.1177/036215370203200105
10. Bonanno G. A. Loss, trauma, and human resilience: Have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events? American Psychologist. 2004. Vol. 59, No. 1. P. 20–28. DOI: https://doi.org/10.1037/0003-066X.59.1.20
11. Hobfoll S. E. Conservation of resources: A new attempt at conceptualizing stress. American Psychologist. 1989. Vol. 44, No. 3. P . 5 13–524. DOI: https://doi.org/10.1037/0003-066X.44.3.513
12. Lane R., Taylor H., Ellis F., Rushworth I., Chiu K. Resilience and its association with mental health among forcibly displaced populations: A systematic review and meta-analyses. Journal of Affective Disorders. 2025. Vol. 379. P. 387–400. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jad.2025.03.015
13. Peseschkian N. Positive Psychotherapy: Theory and Practice of a New Method. Wiesbaden: Springer VS, 2016. 356 p.
14. Rizzi D., de Angelis P., Scavuzzo G., Nych M., Landoni M., Ionio C. Running away from the war in Ukraine: The impact on mental health of internally displaced persons (IDPs) and refugees in transit in Poland. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2022. Vol. 19, No. 24. Article 16439. DOI: https://doi.org/10.3390/ijerph192416439
15. Serdiuk L., Otenko S. The Ukrainian-language adaptation for the Wiesbaden inventory for positive psychotherapy and family therapy (WIPPF). The Global Psychotherapist. 2021. Vol. 1, No. 1. P. 11–14. DOI: https://doi.org/10.52982/lkj135
16. Tol W. A., Barbui C., Galappatti A., Silove D., Betancourt T. S., Souza R., Golaz A., van Ommeren M. Mental health and psychosocial support in humanitarian settings: Linking practice and research. The Lancet. 2011. Vol. 378, No. 9802. P. 1 581–1591. DOI: https://doi.org/10.1016/S0140-6736(11)61094-5

Ольга Боковець, Юлія Гермаш РЕСУРСНА МОДЕЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ЖИТЕЛІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ДО КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

// Наука і освіта. – 2026. – №1. – 9-16.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-1-1

Ольга Боковець,
доктор філософії з психології,
старший викладач кафедри філософії,
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»,
Берестейський проспект, 37, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https//orcid.org/0000-0002-6283-8971

Юлія Гермаш,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри теорії та практики управління,
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»,
Берестейський проспект, 37, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https//orcid.org/0000-0002-1094-2507

РЕСУРСНА МОДЕЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ЖИТЕЛІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ДО КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

АНОТАЦІЯ:

Сучасні українські територіальні громади функціонують в умовах війни та пролонгованих кризових ситуацій, що підвищують психологічне навантаження на населення й актуалізують проблему розвитку психологічної готовності до ефективного реагування. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення ресурсної моделі психологічної готовності жителів територіальних громад до кризових ситуацій. Для цього здійснено теоретичний аналіз наукових джерел із проблематики психологічної готовності та кризового реагування. Визначено, що психологічна готовність є інтегративним соціально-психологічним утворенням, яке формується у взаємодії психологічних і соціальних ресурсів і проявляється у здатності до проактивної та узгодженої поведінки в умовах невизначеності. Розроблено ресурсну модель психологічної готовності як інтегративну дворівневу систему, що поєднує індивідуальний та колективний рівні. Індивідуальний рівень охоплює такі психологічні ресурси особистості: когнітивні (адекватне сприйняття ризику, позитивні очікування результату, самоефективність, обізнаність і критичне сприйняття інформації); емоційно-регуляторні (емоційний інтелект, здатність до регуляції тривоги та панічних реакцій, стресостійкість); поведінково-ресурсні (попередній досвід реагування на кризові ситуації, довільність вольових процесів, внутрішній локус контролю та здатність до залучення соціальної підтримки). Колективний рівень представлений соціальними ресурсами громади (соціальна згуртованість, колективна ефективність, мережі підтримки, лідерська спроможність, довіра до інституцій, співпраця жителів і місцевої влади, практична підготовка та інформаційна доступність). Встановлено, що самоефективність виступає системоутворювальним компонентом моделі та опосередковує мобілізацію психологічних і соціальних ресурсів, забезпечуючи їх трансформацію в проактивну поведінку. Отримані результати можуть бути використані для розроблення програм підвищення психологічної готовності громад до кризових ситуацій.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологічна готовність, територіальна громада, психологічні ресурси, соціальні ресурси, ресурсна модель, самоефективність, кризові ситуації, проактивна поведінка

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кодекс цивільного захисту України : Закон України від 02.10.2012 р. № 5403-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17
2. Кримлова Ю.М. Модель психологічної готовності юнаків до подолання кризових ситуацій. Вісник післядипломної освіти. Серія: Соціальні та поведінкові науки. 2016. Вип. 2. С. 50–60.
3. Методичні рекомендації щодо формування психологічної готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. 2022. URL: https://shorturl.at/HnmHR
4. Никоненко Л.В. Психологічна готовність працівників закладів освіти до надзвичайних ситуації. Актуальні проблеми психологічного забезпечення службової діяльності працівників правоохоронних органів : Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 30 жовтня 2020 року). 2020. С. 100–102.
5. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text
6. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) 2018/1046 від 18.07.2018 р. про фінансові правила, що застосовуються до загального бюджету Союзу: Regulation; № 2018/1046. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/984_025-18
7. Ameruddin N., Berezina E., Yap C. Exploring predictors of psychological preparedness for flood victims: A conceptual framework for Malaysia. F1000Research. 2025. Vol. 14. Art. 195. https://doi.org/10.12688/f1000research.160231.1.
8. Bowe M., Wakefield J., Kellezi B., Stevenson C., McNamara N., Jones B., Sumich A., Heym N. The mental health benefits of community helping during crisis: Coordinated helping, community identification and sense of unity during the COVID‐19 pandemic. Journal of Community & Applied Social Psychology. 2021. Vol. 32. P. 521–535. https://doi.org/10.1002/casp.2520.
9. Drury J., Carter H., Cocking C., Ntontis E., Guven S., Amlȏt R. Facilitating Collective Psychosocial Resilience in the Public in Emergencies: Twelve Recommendations Based on the Social Identity Approach. Frontiers in Public Health. 2019. Vol. 7. Art. 141. https://doi.org/10.3389/fpubh.2019.00141.
10. Errett N.A., Thompson C.B., Catlett C., Gwon H., Barnett D.J., Semon N. L., Hsu E., Balice R. D.Assessment of psychological preparedness and emergency response willingness of local public health department and hospital workers. International Journal of Emergency Mental Health. 2012. Vol. 14 (2). P. 125–133.
11. Hall C., Wehling H., Stansfield J., South J., Brooks S., Greenberg N., Amlôt R., Weston D. Examining the role of community resilience and social capital on mental health in public health emergency and disaster response: a scoping review. BMC Public Health. 2023. Vol. 23 (1). https://doi.org/10.1186/s12889-023-17242-x.
12. Hersom C., Knoop H., Justesen J. Psychological resilience training for leaders in extreme times: study protocol of a randomized controlled trial. Frontiers in Psychology. 2025. Vol. 16. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2025.1514954.
13. Hu Y., Wu X., Zhang H. Housing inequality and psychological resilience among youth Chinese during a pandemic: The influence of community resilience and governance efficacy. 2024. International Journal of Disaster Risk Reduction. Vol. 112. https://doi.org/10.1016/j.ijdrr.2024.104805.
14. Liu X., Xu Q., Feng Z., Jian Y.I., Wang Q.-C. Understanding subjective well-being in urban emergencies: the role of time use and personality traits. Computational Urban Science. 2026. № 6(1). Art. 3. https://doi.org/10.1007/s43762-026-00236-x.
15. Ludin S., Rohaizat M., Arbon P. The association between social cohesion and community disaster resilience: A cross‐sectional study. Health & Social Care in the Community. 2018. Vol. 27. P. 621–631. https://doi.org/10.1111/hsc.12674.
16. Marceron J. Rohrbeck C. Disability and disasters: the role of self-efficacy in emergency preparedness. Psychology, Health & Medicine. 2018. Vol. 24. P. 83–93. https://doi.org/10.1080/13548506.2018.1492730.
17. McLennan J., Marques M., Every D. Conceptualising and measuring psychological preparedness for disaster: The Psychological Preparedness for Disaster Threat Scale. Natural Hazards. 2020. Vol. 101. P. 297–307. https://doi.org/10.1007/s11069-020-03866-4.
18. Mialkovska L., Pimenova O., Savchuk N., Moklytsia H., Stasiuk L., Shkarlatiuk K. Crisis Communications as a Factor of Psychosocial Stress in Human Resource Management: A Qualitative Study. Premier Journal of Science. 2025. Vol. 14. https://doi.org/10.70389/PJS.100114.
19. Ni M., Xia L., Wang X., Wei Y., Han X., Liu Y., Pan S. Psychological influences and implications for household disaster preparedness: a systematic review. Frontiers in Public Health. 2025. Vol. 13. https://doi.org/10.3389/fpubh.2025.1457406.
20. Panahi M., Moayerian N. Seeds of resilience: How social capital cultivates community strength in environmental crisis management. Journal of environmental management. 2025. Vol. 380. https://doi.org/10.1016/j.jenvman.2025.124937.
21. Park S., Avery E. Development and Validation of a Crisis Self‐Efficacy Index. Wiley-Blackwell: Journal of Contingencies & Crisis Management. 2019. https://doi.org/10.1111/1468-5973.12257.
22. Rezaei M.A., Mohammadinia N. The role of society and family in adolescents' disaster resilience: A qualitative study. BMC Public Health. 2025. Vol. 14. https://doi.org/10.1186/s12889-025-22197-2.
23. Sorina E., Novacescu D., Barb A. C., Ciolofan A., Dumitru C. S., Zara F., Patrascu R., Enache A. From Burnout to Resilience: Addressing Moral Injury in Nursing Through Organizational Innovation in the Post-Pandemic Era. Healthcare. 2025. Vol. 13(21). https://doi.org/10.3390/healthcare13212822.
24. Zigdon A., Lavenda O., Lewin E. National resilience: Development and validation of a new four-dimensional model for disaster preparedness assessment. Journal of Safety Science and Resilience. 2026. Vol. 7(1). https://doi.org/10.1016/j.jnlssr.2025.100228.