2024-1-doc

Світлана Ситнік ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ

// Наука і освіта. – 2024. – №1. – 81-88.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-1-13

Світлана Ситнік,
доктор психологічних наук, професор,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5875-919X

ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ

АНОТАЦІЯ:

У статті представлені результати емпіричного особистісних детермінантів емоційного вигорання педагогів. Емоційне вигорання розуміється як стан виснаження, який охоплює фізичні, емоційні та психологічні прояви у відповідь на перевантаження роботою, стрес, дисбаланс між роботою та особистим життям, неефективне керівництво. У дослідженні доведено, що особливостями особистості які детермінують емоційне вигорання педагогів, є тенденція до неврівноваженого та напруженого реагування на складні обставини, яка посилюється нетовариськістю, підозрілістю, тривожності та погано сформованими вміннями управляти своїми емоціями. Натомість, розвиток соціальних та емоційних навичок, а також професійна самореалізація сприяє успішному управлінню емоційним вигоранням у педагогічній діяльності. В доказ наведено такі аргументи: а) кореляція емоційного вигорання з емоційною нестабільністю, інтровертованістю, депресивністю, дратівливістю, недостатньою емпатією, невмінням регулювати власні емоції, недооцінкою власних психологічних ресурсів та неефективним їх використанням; б) відмінними рисами педагогів з високим рівнем емоційного вигорання є низька самооцінка, слабка комунікабельність, нормативність поведінки, підозрілість, тривожність, емоційна незрілість, нереалізованість у професії та ін.; в) основними комплексами особистісних характеристик, які посилюють емоційне вигорання, є висока емоційна напруга при поганій емоційній регуляції, емоційно-соціальна дисгармонія та недостатня професійно-особистісна самореалізація.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

напруження, резистенція, виснаження, емоційна зрілість, психологічна ресурсність.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бегеза Л. Психологічні особливості емоційного вигорання лікарів. Психологічні перспективи. 2020. № 36. С. 37–48. DOI: 10.29038/2227-1376-2020-36-37-48.

2. Большакова А. М., Віденєєв І. О. Особливості самоактуалізації та професійного вигорання у педагогів. Габітус. 2022. № 42. С. 27–31. DOI: 10.32782/2663-5208. 2022.42.3.

3. Войтович О. Проблема емоційної стійкості вихователя в спеціальних закладах дошкільної освіти. Інноватика у вихованні. 2021. № 14. С. 306–313. DOI: 10.35619/ iiu.v1i14.419.

4. Гігієнічні аспекти профілактики синдрому емоційного вигорання у середнього медичного персоналу різнопрофільних відділень лікарні / O. В. Лотоцька та ін. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. 2020. № 3. С. 19–23. DOI: 10.11603/1681-2786.2020.3.11616

5. Дьоміна Г. А., Мельничук О. Б. Психологічні особливості професійного вигорання психологів-психосоматологів. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. 2021. № 4. С. 28–34. DOI: 10.32838/2709-3093/2021.4/05.

6. Зайчикова Т. В. Чинники прояву та передумови формування синдрому «професійного вигорання» у вчителів. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки : зб. наук. праць. Київ, 2020. Вип. 11 (56), с. 57–66. DOI: 10.31392/npu-nc. series12.2020.11(56).05.

7. Кузьмін В., Кузьміна М., Закревська А. Технології подолання емоційного вигорання соціальних працівників. Актуальні проблеми екстремальної та кризової психології : зб. тез Міжнар. наук.-практ. конф., м. Дніпро, 21 лют. 2022 р. Дніпро, 2022. С. 47–51. URL: https:// er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/9538/5/!!Макет_ Тези_21_лютого_гот.pdf (дата звернення: 10.11.2023).

8. Лазарчук T. Б., Самогальська O. Є., Мерецька I. B. Роль післядипломного навчання в профілактиці синдрому емоційного вигорання у лікарів первинної ланки. Медична освіта. 2019. № 2. С. 148–151. DOI: 10.11603/me.2414-5998.2019.2.10356.

9. Мелоян А.Е., Погрібна А.О. Психологічні особли- вості емоційного вигорання як синдрому професійного стресу вчителів шкіл-інтернатів для дітей з вадами інтелекту. Габітус. 2023. № 47. C.67-72. DOI: 10.32782/2663- 5208.2023.47.11.

10. Павелків Р. Синдром емоційного вигорання викладачів закладів вищої освіти в умовах військової агресії росії проти України. Психологія: реальність і перспективи. 2023. Вип. 20. С. 144–153. DOI: 10.35619/ prap_rv.v1i20.334

11. Burnout dynamic among Ukrainian academic staff during the war / N. Tsybuliak et al. Scientific Reports. 2023. Vol. 13, no. 1. DOI: 10.1038/s41598-023-45229-6.

12. De Hert S. Burnout in Healthcare Workers: Prevalence, Impact and Preventative Strategies. Local and Regional Anesthesia. 2020. V. 13. P. 171–183. DOI: 10.2147/ lra.s240564.

13. Irshad M., Ahmad F., Danish S. H. Psychosocial working conditions and Burnout among Healthcare Professionals in a Tertiary Care Hospital in Karachi, Pakistan. International Journal of Endorsing Health Science Research (IJEHSR). 2022. Vol. 11, no. 1. P. 08–16. DOI: 10.29052/ijehsr.v11.i1.2023.08-16.

14. Maslach C., Leiter M. P. Understanding Burnout. The Handbook of Stress and Health. Chichester, UK, 2017. P. 36–56. DOI: 10.1002/9781118993811.ch3.

15. Prevalence of burnout and its relationship to health status and social support in more than 1000 subspecialty anesthesiologists / S. A. Hyman et al. Regional Anesthesia & Pain Medicine. 2021. Vol. 46, no. 5. P. 381–387. DOI: 10.1136/rapm-2020-101520.

16. Susila I. M. D. P., Laksmi I. A. A. Prevalence and Associated Factors of Burnout Risk among Emergency Nurses during COVID-19 Pandemic. Babali Nursing Research. 2022. Vol. 3, no. 1. P. 7–14. DOI: 10.37363/bnr.2022.3169.

17. Value Conflict, Lack of Rewards, and Sense of Community as Psychosocial Risk Factors of Burnout in Communication Professionals (Press, Radio, and Television) / S. Gascón et al. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2021. Vol. 18, no. 2. P. 365. DOI: 10.3390/ijerph18020365.

18. Yıldırım Y. Kendilerine Bakan Yönüyle Öğretmenlerin Mesleki Tükenmişlik Nedenlerinin İncelenmesi. Journal of Social Research and Behavioral Sciences. 2022. Vol. 8, no. 15. P. 43–56. DOI: 10.52096/jsrbs.8.15.4.

Світлана Симоненко, Олена Грек, Олена Костюніна ОПАНУВАЛЬНА ПОВЕДІНКА ТА ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ В УМОВАХ БОЙОВОГО СТРЕСУ

// Наука і освіта. – 2024. – №1. – 75-80.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-1-12

Світлана Симоненко,
доктор психологічних наук, професор,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5491-6637

Олена Грек,
кандидат психологічних наук, доцент,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7925-0939

Олена Костюніна,
асистент,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9693-8455

ОПАНУВАЛЬНА ПОВЕДІНКА ТА ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ В УМОВАХ БОЙОВОГО СТРЕСУ

АНОТАЦІЯ:

У статті представлено емпіричне дослідження, присвячене вивченню психологічних особливостей опанувальної поведінки військовослужбовців, що знаходяться у стані бойового стресу. Опанувальна поведінка представлена як комплексний феномен, пов’язаний з рівнем життєстійкості. У статті запропоновано методики дослідження, зроблено кількісний і якісний аналіз результатів дослідження. Отримані результати дослідження доводять, що у досліджуваних недостатньо розвинені соціальний компонент (дефіцит спілкування) та компонент контролю, що компенсуються сформованою готовністю діяти без надійних гарантій на успіх, відкритістю до нового досвіду та фокусом на фізичній активності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

опанувальна поведінка, життєстійкість, бойовий стрес, психологічна готовність, індивідуальні стратегії, прийняття ризику, військовослужбовці.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вірна Ж.П. Життєво-стильовий концепт мотиваційно-смислової регуляції: професійна методологія і практика. Психологія і суспільство. 2009. №4. С. 191–201.

2. Гавриловська К. П., Дем’янчук Ю. Ю. Формування життєстійкості особистості: арт-коучинговий підхід. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституті психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2019. Том VI, Вип. 16, 83–90.

3. Корніяка О. М. Життєстійкість у професії викладача. Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2019. № 19, 93–110.

4. Корнієнко І. О. Вікові відмінності опанувальної поведінки. Проблеми сучасної психології : Зб. Наук. праць Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. Кам’янець – Подільський: Аксіома, 2014. В.25. С.126–138.

5. Корнієнко І.О. Дослідження копінг-стратегій студентів з різним рівнем тривожності в ситуації іспиту. Проблеми сучасної психології: Зб. наук. праць Кам’янець- Подільського національного університету ім.Івана Огієнка, Інституту психології ім.Г.С.Костюка НАПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. Кам’янець-Подільській: Аксіома, 2012. В.18. С. 395–407.

6. Кузікова С. Б. Життєстійкість як адаптаційний ресурс особистості. Психологічні координати розвитку особистості: реалії і перспективи: зб. наук. матеріалів V Міжнар. наук.-практ. онлайн-конф. (27-28 квітня 2020 р., м. Полтава). 71–73.

7. Маннапова К. Р. Життєстійкість в системі поняття життєздатності. Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. 2012. Вип. 44 (1), 143–150.

8. Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний посібник. Том 2. Київ, 2018. 240 с.

9. Родінa Н. В. Психологія копінг–повeдінки: систeмнe модeлювaння: моногрaфія / Н.В.Родінa. Одeсa: видaвeць Букaєв В.В., 2011. 364 с.

10. Титаренко Т. М. Життєві кризи: технології консультування / Т.М. Титаренко. К. 2007. 324с.

11. Ткачук Т. А. Копінг–поведінка: стратегії та засоби реалізації. Монографія. Ірпінь: НУ Державної податкової служби України, 2011. 286 с.

12. Чиханцова О. А. Модель життєстійкості особистості. Актуальні проблеми психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. 2017. Вип. 17. Т. 5, 142–150.

13. Чиханцова О. А. Життєстійкість та її зв’язок з цінностями особистості. Зб. наук. праць Кам’янець- Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України / за наук. ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. 2019a. № 42, 211–232.

14. Чиханцова О. А. Життєстійкість самодетермінованої особистості та її складові. Монографія за ред. Л. З. Сердюк. Психологічні технології самодетермінації розвитку особистості (с. 71-79). Київ: Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2019b.

15. Folkman S. Ways of Coping Questionnaire sampler set: Manual, test booklet, scoring key / S.Folkman, R.S.Lazarus. Palo Alto CA: Mind Garden Inc. for Consulting PsychologistsPress, 1988. 42 p.

16. Forman S. G. Coping Skills Interventions for Children and Adolescents / Susan G. Forman.Jossey-Bass Publishers, 1993. 209 p.

17. Frydenberg E. Adolescent Coping. Theoretical and Research Perspectives / Erica Frydenberg.London; New York: Routledge, 1997. 233 р.

18. Lahad M., Leykin D. The Integrative Model of Resiliency –The «BASIC Ph» Model, or What Do We Know about Survival? The «BASIC Ph» Model of Coping and Resiliency Theory, Research and Cross-Cultural. London, UK and Philadelphia, USA: Jessica Kingsley, 2013. 11–32.

19. Lazarus R.S., Folkman S. Stress, appraisal, and coping. New York: Springer, 1984.

20. Lazarus R. Coping with Aging / Richard S. Lazarus, Bernice N. Lazarus. Oxford University Press: 2006. p. 256.

21. Stress and the Family. Coping with Normative Transitions / Ed. By I. Hamilton,McCubbin, Ph.D., and Charles R. Figley, Ph.D. New York: Brunner/Mazel Publishers, 1983.Vol.1. 324 p.

22. Selye H. The Stress of Life. N.Y. 1956. 216 p.

Ольга Саннікова ЕМОЦІЙНЕ ЗДОРОВ’Я І КОНГРУЕНТНІСТЬ: ПРОБЛЕМИ ДЕТЕРМІНАЦІЇ

// Наука і освіта. – 2024. – №1. – 68-74.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-1-11

Ольга Саннікова,
доктор психологічних наук, професор,
професор кафедри загальної та диференціальної психології,
Заслужений діяч науки і техніки України,
Державний заклад «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
Фонтанська дор., 4, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3961-2103,
Researcher ID: I-5139-2018

ЕМОЦІЙНЕ ЗДОРОВ’Я І КОНГРУЕНТНІСТЬ: ПРОБЛЕМИ ДЕТЕРМІНАЦІЇ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність проблеми. Статтю присвячено важливій проблемі сучасної психологічної науки – емоційному здоров’ю як показнику психологічного здоров’я та особливостям його детермінації. Мета статті: проаналізувати основні підходи до психологічної детермінації емоційного здоров’я людини. Презентовано результати теоретичного вивчення емоційного здоров’я як актуального стану психологічного балансу між особистістю і навколишнім середовищем у різних ситуаціях життєдіяльності, так і стійкої схильності особистості (ресурсу) до переживання емоційного (суб’єктивного) благополуччя, до відчуття стабільного конструктивного саморозвитку та функціонування. Обговорюється психологічний зміст поняття емоційного здоров'я, котрий в літературі розкривається через почуття суб'єктивного, психологічного благополуччя, через переживання задоволеності якістю життя, відчутті щастя, що реалізується через суб'єктивну і об'єктивну успішність особистості в процесі життєдіяльності. Метод: системний аналіз детермінаційних процесів. Наведено класичні положення системного аналізу детермінаційних процесів, котрі свідчать про множину та нелінійність співвідношень детермінантів, кожна з яких певним чином впливає на структуру, прояви, динаміку емоційного здоров’я. Розглянуто вплив актуальних, мінливих, транзитних емоційних станів і стійкої схильності до переживань емоцій певної модальності (емоційності як властивості особистості) на прояви емоційного здоров’я. Показано, що корисність емоційності задля збереження емоційного й психічного здоров’я залежить не стільки від знаку домінуючих емоцій й їх модальності, скільки від їх змістовної наповненості, цінностей, мотивації, тобто, від особистісної спрямованості (змістово-особистісний рівень континуально-ієрархічної структури особистості). Розкрито зміст поняття «конгруентність» як важливої детермінанти емоційного здоров’я, як властивості особистості, що забезпечує ступінь відповідності-невідповідності змісту внутрішніх емоційних переживань (усвідомлення, розуміння) зовнішньому вербальному або невербальному їх виразу; ступінь відповідності внутрішнього емоційно-регулятивного потенціалу особистості результатам здійсненого контролю за емоціями та їх регуляцією; ступінь відповідності суб’єктивного переживання особистістю психологічного благополуччя (душевного комфорту) об’єктивній успішності життєдіяльності тощо. Міра корисності конгруентності для терапевтичного процесу залежить не стільки від форм і рівнів, скільки від її спрямованості і змістовної наповненості. Відмічено, що індивідуальні прояви конгруентності визначаються якісно-кількісним поєднанням її компонентів. Результати. Проведено теоретичне співставлення змісту показників емоційного здоров’я й конгруентності-інконгруентності, що дозволило припустити можливість детермінаційної ролі конгруентності стосовно компонентів емоційного здоров’я. Це припущення вимагає емпіричного вивчення провідних характеристик емоційного здоров’я (показників суб’єктивного благополуччя, життєстійкості тощо) у співвідношенні з конгруентність.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологічне здоров’я, психічне здоров’я, емоційне здоров’я, критерії, детермінація, емоції, емоційність, конгруентність, інконгруентність, структура, особистість.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аршава І. Ф., Носенко Е. Л. Роль емоційної стійкості у збереженні здоров’я людини. Створення психологічних умов для збереження здоров’я молоді в процесі навчання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (20-25 жовтня 2011 року, м. Дніпропетровськ). Дніпропетровськ : Вид-во «Інновація», 2011. С. 8–10.

2. Аршава І. Ф., Знанецька О. М., Носенко Е. Л. Позитивність образу Я і психологічне благополуччя особистості. Дніпропетровськ : Вид-во «Інновація», 2011. 134 с.

3. Борисенко В. М. Програма «Формування емоційної компетентності у майбутніх фахівців соціономічного напряму». Запоріжжя : КПУ, 2018. 104 с.

4. Василевська О. І. Емоційна компетентність як складник психічного здоров’я у працівників соціономічного фаху. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права. 2021. № 2. С. 232–242.

5. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості: Навч. посібник. Київ : Либідь, 2007. 256 с.

6. Маланьїна Т. М. До проблеми психологічного здоров’я. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія «Психологічні науки». 2015. № 128. С. 176–179.

7. Міляєва В. Р., Бреус Ю. В. Формування компетентності саморозвитку особистості в умовах реалізації компетентнісного підходу у фаховій справі. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. 2012. № 9. С. 208–215. Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/apnvlop_2012_9_25.

8. Носенко Е. Л., Коврига Н. В. Емоційний інтелект : концептуалізація феномену, основні функції: [Монографія]. Київ : Вища школа, 2003. 126 с.

9. Олексій Чебикін. Концептуальні підходи можливостей дослідження основ емоційного здоров'я учасників навчальної діяльності в умовах коронавірусної пандемії. Science and education. 2021. Issue 4. C. 23–29.

10. Саннікова О. П. Детермінаційні тенденції емоційності. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наукових праць. Київ : НПУ іменіМ.П. Драгоманова, 2009. № 26 (50). Част. І. 426 с. С. 114–123.

11. Саннікова О. П. Емоційна проникливість як предиктор емоційного інтелекту. Наукові перспективи. Серія «Психологія». 2022. № 9 (27). С. 357–371. Доступ : https:// doi.org/10.52058/2708-7530-2022-9(27)-357-371.

12. Саннікова О.П. Психологічні контури конгруентності. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка. Київ : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2012. Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія. Вип. 22. С. 609–619.

13. Саннікова О. П., Гордієнко І. О. Психодіагностична методика «Індивідуальна композиція показників самоприйняття»: перевірка теоретичного конструкту. Проблеми сучасної психології: збірник наукових праць Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» та Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України / За ред. С. Д. Максименка, Н. Ф. Шевченко, М. Г. Ткалич. Запоріжжя : ЗНУ, 2018. № 1 (13). С. 140–145.

14. Goleman D. Emotional intelligence: Why It Can Matter More Than IQ. New York: Bantam Books, 1995. 352 p.

15. Mayer J.D., Salovey P., Caruso D.R., Sitarenios G. Emotional Intelligence As a Standard Intelligence. Emotion. 2001. Vol. 1 (3). P. 232–242.

16. Сайт БДМУ : [Електронний ресурс]. Доступ до ресурсу: https://www.bsmu.edu.ua/blog/6990-16- neobhidnih-elementiv-psihichnogo-ta-emotsiynogo-zdorovya- osobistosti-za-nensi-mak-vilyams/

Анатолій Массанов ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ОСОБИСТОСТІ

// Наука і освіта. – 2024. – №1. – 63-67.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-1-10

Анатолій Массанов,
доктор психологічних наук, професор,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1002-4941

ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ОСОБИСТОСТІ

АНОТАЦІЯ:

У статті аналізується проблема дослідження психологічних бар’єрів особистості, яка займає центральне місце у вирішенні ряду питань, пов’язаних із формуванням особистості та її професійним і особистісним розвитком. Результати аналізу психологічних бар’єрів дозволяють пояснити багато явищ психічного життя людини. Проте на сучасному етапі питання щодо природи психологічних бар’єрів особистості потребує подальшого уточнення як у теоретичному, так і в практичному плані. Зокрема, не існує остаточного розуміння того, до якого психічного явища можна віднести психологічні бар’єри особистості. Метою нашого дослідження є виокремлення на теоретичному рівні змісту психологічних бар’єрів та їх специфіки у порівнянні з іншими психічними явищами, що впливають на хід діяльності особистості. Для досягнення цієї мети та виконання поставлених завдань були використані наступні методи: аналіз літератури, синтез та узагальнення, логічний аналіз, концептуальний аналіз. Теоретичний аналіз проблеми дослідження підтвердив, що психологічні бар’єри переважно проявляються у зв’язку з чотирма проявами психічного життя особистості: наявність негативних рис характеру, диспозицій та установок, що перешкоджають відповідній діяльності; несприятливий психічний стан суб’єкта діяльності для певної активності; стереотипи поведінки та мислення, які стають недоцільними у новій ситуації; обмеження морального та ідеологічного характеру. За результатами дослідження було виявлено наступне: психологічні бар’єри представляють собою психічний стан, що перешкоджає особистості виконувати бажану дію чи діяльність; формування психологічного бар’єру ґрунтується на взаємодії мотиваційних, емоційних, когнітивних та вольових регуляторів поведінки; властивості особистості не можуть стати психологічними бар’єрами, але можуть впливати на їх виникнення; схильність особистості до формування у себе психологічних бар’єрів залежить від таких її характеристик, як підвищена тривожність, наявність різних комплексів, а також таких рис характеру, як нерішучість, невпевненість, сором’язливість, низька самооцінка та інші.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологічні бар’єри, особистість, психічні стани, емоції, мотивація, воля, тривожність, самооцінка, психологічна стійкість.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Массанов. А. В. Психологічні бар’єри в професійному самовизначенні особистості: монографія. Одеса: Видавець М. П. Черкасов. 2010. 371 с.

2. Федан О. В. Теоретичні підходи до проблеми саморозвитку особистості Теоретичні і прикладні проблеми психології. 2017. 2. С. 201–210.

3. Фурман А. В., Гірняк А. Н. Міжособистісні стосунки соціального працівника з клієнтом і бар’єри діалогічної взаємодії. Розвивальний потенціал сучасної соціальної роботи: методологія та технології: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. м. Київ, 15–16 берез. 2018 р. Київ. С. 222–226.

4. Dweck С. Mindset: how you can fulfil your potential. Print Book, English, 2012. 277 p.

5. Ericsson А. Peak: Secrets from the New Science of Expertise. Boston: Houghton Mifflin Harcourt. 2016. 336 p.

6. Francisco J. Varela, Evan Thompson, Eleanor Rosch. The Embodied Mind. MIT Press.1991.320 p.

7. Varvarigou M, Durrant C. Theoretical perspectives on the education of choral conductors: A suggested framework. British Journal of Music Education. 2011. 28. Р. 325–338.

Лариса Журавльова ОСОБИСТІСНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ

// Наука і освіта. – 2024. – №1. – 53-62.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-1-9

Лариса Журавльова,
доктор психологічних наук, професор,
Поліський національний університет,
Бульвар Старий, 7, м. Житомир, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4020-7279

ОСОБИСТІСНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ
СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність проблеми. Оскільки емпатія є базовою метанавичкою фахівців соціономічних професій і, загалом, умовою існування людської цивілізації, то вивчення особливостей розвитку цього феномену у фахівців допомагаючих професій є вкрай важливим для здійснення спрямованих психологічних інтервенцій. Мета дослідження полягала у вивченні темпорального аспекту розвитку емпатії та її особистісних корелятів у майбутніх фахівців соціономічних професій. Ми припустили, що глобалізаційні процеси, технологічний розвиток, зокрема віртуалізація соціальних та міжособистісних взаємин, поглиблення ситуацій невизначеності детермінують негативну динаміку еволюційного розвитку емпатії особистості. Методи дослідження: тест на визначення рівня розвитку емпатії для підлітків та юнаків Л. П. Журавльової, самоактуалізаційний тест Ю. Є. Альошиної, Л. Я. Гозмана, М. В. Кроз (САТ), тест упевненості в собі В. Г. Ромека, тест-опитувальник дослідження рівня асертивності (модифікований В. Каппоні, Т. Новак), опитувальник К. Томаса «Визначення способів регулювання конфліктів» (стратегічні форми поведінки в конфліктній ситуації), методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса в адаптації Л. П. Журавльової та М. К. Романової з метою діагностики екологічної (екоцентричної) спрямованості. Результати. Отримані результати підтвердили гіпотезу щодо негативної еволюційної динаміки емпатії людини. Знаходження емпіричних особистісних корелятів емпатії майбутніх фахівців соціономічного спрямування є умовою актуалізації та формування фахових компетентностей, зокрема soft skills. Психокомплекс емпатійних детермінант soft skills майбутніх фахівців соціономічних професій репрезентується системою особистісних корелятів інтегральної емпатії та співчуття (її когнітивно-емоційна форма). Складовими психокомплексу є емпатія, контактність, пізнавальні потреби, креативність, асертивність, екоцентрична спрямованість. Володіння такими метанавичками дозволить останнім створювати фасилітативні простори для професійних психологічної допомоги та супроводу потерпілих внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

інтегральна емпатія, форми емпатії, самоактуалізація, асертивність, екологічна спрямованість, емпатійна міжособистісна взаємодія, м’які навички (soft skills), фахові компетенції.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Басманова Н. І. Розвиток компетенцій майбутніх психологів. Наука і освіта. 2014. № 5. С. 7 – 12. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NiO_2014_5_3.

2. Варгата О., Комар Т., Афанасенко В., Кулешова О., Міхєєва Л. «Soft skills» як важлива умова самотворення особистості фахівців соціономічних професій: теорія і практика. Даллас, США: «Праймедіа д-Запуск ТОВ», 2023. 162 с. URL: https://www.researchgate.net/ publication/371891392

3. Журавльова Л. П., Романова М. К. Вплив емпатії на розвиток екологічної спрямованості жінок дорослого віку. Вісник Одеського національного університету. Серія: Психологія. 2013. Т. 18, Вип. 22(2). С. 25 – 34. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vonu_psi_2013_18_22(2)__5

4. Журавльова Л. П., Романова М. К. Психологія екологічної свідомості в акмеогенезі. Соціальна адаптація людей літнього віку в сучасному суспільстві, ортобіоз та паліативна допомога із циклу: Психологічні складові сталого розвитку суспільства: пошук психологічного обґрунтування на виклики сучасності./ Матеріали VІ науково-практичної конференції та форуму університетів третього віку (21-22 листопада 2019 року, м. Луцьк). За заг. наук. ред. Ж. П. Вірної. Луцьк: СНУ імені Лесі Українки, 2019. 290 с. – C. 27 – 38. URL: http://eprints.zu.edu. ua/30492/1/12%20lp.pdf

5. Журавльова Л. П., Шмиглюк О. Г. Етнічна ідентичність та особистісне зростання. Особистісне зростання в умовах трансформації сучасного суспільства: монографія. Ред. колегія: Т. В. Коломієць, Т. Ю. Кулаковський, Г. В. Пирог; за науковою редакцією професора Л. П. Журавльової. Житомир: Вид. О. О. Євенок, 2020. С. 7 – 34.

6. Ортега-і-Гассет Х. Вибрані твори. К.: Основи, 1994. 424 с.

7. Сторож Вікторія. Психологічні особливості емпатії майбутніх фахівців соціономічної сфери. Проблеми гуманітарних наук. Психологія. № 51 (2023). С. 109 – 114. URL: http://journals.dspu.in.ua/index.php/psychology/ article/view/470/429.

8. Чугуєва І. Є., Мороз Р. А. Життєва філософія «slow lіfe» як чинник безпечного психологічного простору особистості. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права. Випуск 3, 2022. С. 139 – 143.

9. Aritzeta A., Balluerka N., Gorostiaga A., Alonso-Arbiol I., Haranburu M., Leire Gartzia L. Classroom emotional intelligence and its relationship with school performance. European Journal of Education and Psychology. 2016. 9, 1–8. https://www.researchgate.net/publication/290014613

10. Baron-Cohen S. The Science of Evil: On Empathy and the Origins of Cruelty. 2011, 256 p.

11. Batson, C.D. (2009). These things called empathy: eight related but distinct phenomena. The Social Neuroscience of Empathy, J. Decety and W. Ickes, eds. (Cambridge: MIT Press), pp. 3–15. https://doi.org/10.7551/ mitpress/9780262012973.003.0002

12. Brackett M. Permission to Feel: Unlocking the Power of Emotions to Help Our Kids, Ourselves, and Our Society, 2019, 320 p. URL: https://books.google.com.ua/boo ks?id=cbqFDwAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=ru#v=on epage&q&f=false

13. Eisenberg, N. Emotion, regulation, and moral development. Annu. Rev. Psychol. 2000, 51, 665–697.

14. Espelage, Dorothy L., Swearer, Susan M. (Eds.). Bullying in American Schools: A Social-Ecological Perspective on Prevention and Intervention. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates. 2004. 408 pp. https://www. researchgate.net/publication/326779372

15. Goleman D. Emotional Intelligence: Why It Can Matter More Than IQ: Bloomsbury. 2020. 352 p.

16. Gialamas S., Grigoropoulos J.E., Pelonis P., Cherif A.H. How Can Manifesting Leadership Skills Infused with Ethos, Empathy, and Compassion Better Prepare Students to Assume Leadership Roles? International Journal of Progressive Education. 2020, 16(1). 54–66. URL: https:// www.researchgate.net/publication/340397418

17. Hughes M., Terrell J. B. Emotional Intelligence in Action: Training and Coaching Activities for Leaders, Managers, and Teams. John Wiley & Sons. 2012. 512 p.

18. Konrath S. The Empathy Paradox: Increasing Disconnection in the Age of Increasing Connection. Handbook of research on technoself: Identity in a technological society. Rocci Luppicini (Ed.), IGI Global. 2013. P. 204-228 URL: https://scholarworks.iupui.edu/server/api/core/ bitstreams/7fcfe6d1-f275-4495-84ab-86762d620162/content

19. Li P. Rethinking Aggressive behavior in Adolescents: an exploration of the relationship between social Intelligence and empathy. Interdisciplinary Humanities and Communication Studie. V. 1, № 5. 2024.

20. Davis M. H. Empathy: A Social Psychological Approach: Routledge, New York, 2018. 272 p. URL: https://www.taylorfrancis.com/books/ mono/10.4324/9780429493898/empathy-mark-davis

21. Maurice J. Elias. Academic and Social-Emotional Learning. Educational Practices Series. 2003. URL: https:// www.researchgate.net/publication/234739664

22. Moudatsou M, Stavropoulou A, Philalithis A, Koukouli S. The Role of Empathy in Health and Social Care Professionals. Healthcare (Basel). 2020 Jan 30; 8(1): 26. doi: 10.3390/healthcare8010026

23. Newman B. M., Newman P. R. Development Through Life: A Psychosocial Approach: Cengage Learning. 2012. 768 p. URL: https://books.google.com.ua/books/ about/Development_Through_Life_A_Psychosocial. html?id=oTY_7osGmqUC&redir_esc=y

24. Purswell K. E. Humanistic Learning Theory in Counselor Education. The Professional Counselor. V. 9, № 4, 2019. URL: https://tpcjournal.nbcc.org/humanistic-learningtheory- in-counselor-education/

25. Rogers C. R. On Becoming a Person: A Therapist’s View of Psychotherapy: Houghton Mifflin Company, New York, 2021. 367 p. URL: http://dspace.vnbrims.org:13000/ jspui/bitstream/123456789/4397/1

26. Sharf R. S. Applying Career Development Theory to Counseling: Cengage Learning, 2016, 50 p. URL: https://books.google.com.ua/books/about/ A p p l y i n g _ C a r e e r _ D e v e l o p m e n t _ T h e o r y _ t o _ Co.html?id=R_9HDQAAQBAJ&redir_esc=y

27. Singer T., Klimecki O. M. Empathy and compassion. Current Biology, V. 24, № 18. 2014. P. 875 – 878. https://doi. org/10.1016/j.cub.2014.06.054 https://www.cell.com/action/ showPdf?pii=S0960-9822%2814%2900770-2

28. Stanley S., Buvaneswari G.M., Meenakshi A. Predictors of empathy in women social workers. J. Soc. Work. 2020; 20: 43–63. doi: 10.1177/1468017318794280.

29. Sternberg R. J. A balance-theory analysis of xenosophia. Possibility Studies & Society, 2023. URL: https:// journals.sagepub.com/doi/10.1177/27538699231214916

30. Weissbourd R. The Parents We Mean to be: How Well-intentioned Adults Undermine Children’s Moral and Emotional Development: Houghton Mifflin Harcourt. 2009. 241 p. URL: https://books.google.com.ua/books/about/

31. Zhuravlova, L., Bedny I., Luchkiv V., Pomytkina L., Grechukha I., Muzhanova N. Assertiveness in the System of Behavioral Strategies of the Modern Youth. In: Hasan Ayaz (eds) Neuroergonomics and Cognitive Engineering. AHFE (2022) International Conference. AHFE Open Access, vol 42. AHFE International, USA. http://doi.org/10.54941/ ahfe1001816

32. Zhuravlova L. P., Lytvynchuk A. I., Grechukha I. A., Bedny I. S. Subclinical personal correlates of psychological safety. Insight: the psychological dimensions of society, 2023. 9, 94–111. https://doi.org/10.32999/2663-970x/2023-9-6

33. Zhuravlova L., Chebykin, O. The Development of Empathy: Phenomenology, Structure and Human Nature. Abingdon, Oxon; New York, NY: Routledge, 2021. 264. https://doi.org/10.4324/9781003145370