// Наука і освіта. – 2018. – №3. – 5-11.

Ліна Барінова,
кандидат психологічних наук,
старший викладач кафедри диференціальної та спеціальної психології,
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова,
вул. Дворянська, 2, м. Одеса, Україна

МОДЕЛІ ОСОБИСТОСТІ ІЗ РІЗНИМИ ТИПАМИ ЖИТТЄВИХ СТРАТЕГІЙ

Незважаючи на важливу роль впливу індивідуальних особливостей особистості на побудову її життєвих стратегій, проблема теоретичного та емпіричного дослідження цього явища в науці розроблена недостатньо. Психологічний зміст поняття «стратегія» у першу чергу означає індивідуальний спосіб ставлення до життя, свідоме планування особистістю свого життєвого шляху. Не дивлячись на соціальну та психологічну значущість проблеми, в науці немає єдиного визначення життєвої стратегії: частіше за все вона розглядається як система перспективних уявлень, ціннісних орієнтацій цілей, планів тощо. На жаль, індивідуально-психологічні аспекти побудови життєвих стратегій особистості залишилися поза зоною наукової уваги. Багато відомих вчених, в тому числі зарубіжних, доводять, що основні стратегії особистості формуються вже у дитинстві. На формування життєвих стратегій впливає спрямованість особистості, оскільки дилема «або якомога більше мати (у тому числі матеріальних благ), або розвивати в собі всі закладені природою здібності і сили» розвиває основний вектор індивідуальних стратегій. Життєва стратегія особистості як її внутрішнє утворення має здійснюватися з урахуванням індивідуальних особливостей, причому важлива роль відводиться активності, коли особистість визначається із основними напрямами свого життя. Але, не дивлячись на значущість цього напрямку, вивчення індивідуально-психологічних властивостей особистості із різними типами життєвих стратегій складає сучасне проблемне поле у галузі психології. Мета статті полягає в аналізі результатів емпіричного дослідження особливостей особистості із стійкою та нестійкою життєвими стратегіями. Виділено дві групи досліджуваних: такі, що мають стійку життєву стратегію (є спеціалістам і працюють в обраній професії) та ті, які мають нестійку життєву стратегію (вирішили покинути попередню роботу та змінити професію). Виявлено різні моделі особистості, що відрізняються стійкістю або нестійкістю життєвих стратегій. Перша модель відтворює структуру, що містить три фактори: емоційно-вольові особливості, параметри самоактуалізації (підтримка і опора) та типи міжособистісних стосунків (доброзичливість і підпорядкованість). Друга модель містить три фактори: локус контролю (відповідальність), особливості емоційного контролю та параметри самоактуалізації (чутливість до себе, своїх переживань і потреб).

особистість, життєва стратегія, міжособистісне спілкування, локус контролю, самоактуалізація.

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К.А. Абульханова-Славская. – М.: Наука, 1991. – 268 с.
2. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / А.Адлер. – М.: Фонд «За экономическую грамотность». – 1995. – 234 с..
3. Головаха, Е.И. Жизненная перспектива и ценностные ориентации личности / Е.И.Головаха // Психология личности в трудах отечественных психологов. – СПб.: Питер, 2000. – С. 212-267.
4. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Практикум / Л.Д. Столяренко. – Ростов-на-Дону, 1999. – 476 с.
5. Пугачев В.П. Тесты, деловые игры, тренинги в управлении персоналом / В.П.Пугачов // Рабочая книга практического психолога. – М.: Педагогика, 2002. – 456 с.
6. Фромм Э. Иметь или быть / Э. Фромм. – М.: "АСТ", 2000. – 275 с.
7. Хьелл Л. Теории личности/ Л.Хьелл, Д.Зиглер. – СПб.: Питер, 1997. – 608 с.

// Наука і освіта. – 2018. – №3. – 12-19.

Андреянна Іванченко,
доктор психологічних наук, доцент,
Навчально-науковий інститут міжнародних відносин та соціальних наук,
Міжрегіональна Академія управління персоналом,
вул. Фрометівська, 2, м. Київ, Україна,
Олександр Тімченко,
доктор психологічних наук, професор,
Науково-дослідна лабораторія екстремальної та кризової психології,
Національний університет цивільного захисту України,
вул. Чернишевська, 94, м. Харків, Україна,
Євген Заїка,
кандидат психологічних наук, доцент,
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,
площа Свободи, 6, м. Харків, Україна

ЯК ОБІЙТИ ПАСТКИ СТРЕСІВ СТУДЕНТСЬКОГО
ЖИТТЯ ТА УНИКНУТИ ЇХНІХ ГОСТРИХ КУТІВ

Стаття націлена на рішення актуального питання: виявлення шляхів формування саногенних протикризових якостей особистості, що наразі особливо важливо для студентського контингенту. У ході дослідження застосовувався ряд психодіагностичних методик: Бостонський тест на стресостійкість; тест оцінки виразності навчального стресу; комплексна оцінка проявів стресу; діагностика комунікативної толерантності. Загальна кількість респондентів, що прийняли участь у дослідженнях 2017-2018 років, склала 246 студентів українських університетів. Встановлено й ранжирувано головні стрес-фактори, що перешкоджають адекватній психосоціальній адаптації молоді до умов студентського життя: міжособистісні, фінансово-побутові й сімейні, персонально-особистісні. Було визначено основні соціально-психологічні детермінанти, що викликають у студентів стрес (серед яких превалюють: велике навчальне навантаження, конфлікти в групі, небажання вчитися, cтрах перед майбутнім) і розкрито симптомокомплекс стресу (переважно емоційно-фізіологічного характеру: тривога, страх, головні болі, недостача часу, низька працездатність). Як показало дослідження, сучасні українські студенти відчувають великі стреси у зв’язку з життєвими і навчальними проблемами. Ці проблеми мають широке коло детермінантів (пов’язаних з побутом, спілкуванням, навчанням) і великий набір проявів (когнітивні, поведінкові, емоційні й фізіологічні). Виявлено, що студенти спонтанно використають деструктивні/недійові прийоми зняття стресової напруги (алкоголь, паління, інтернет, телебачення). Розроблено систему саногенних протикризових способів зменшення стресу: організаційні (побутові та пов’язані з організацією навчального процесу) і психологічні (система самооздоровлення Рейкі, медитація та ігрові тренінги пізнавальних процесів), які сприяють поліпшенню інтегрального стану мозку, здоров’я, самоефективності, а також – розвитку можливостей для оптимального функціонування когнітивної сфери, пізнавальних процесів, розкриття власної життєздійснювальної креативності людини, а разом з тим і підвищення стресостійкості у важких життєвих і навчальних ситуаціях.

детермінанти стресу, стресостійкість, саногенні якості, система самооздоровлення Рейкі, медитація, ігрові тренінги пізнавальних процесів.

1. Батаршев А.В. Диагностика профессионально важных качеств / А.В. Батаршев, И.Ю. Алексеева, Е.В. Майорова. – СПб. : Питер, 2007. – 192 с.
2. Дунай В.И. Особенности проявления стресса у студентов с учетом условий их проживания / В.И. Дунай, В.Н. Сидоренко, Н.Г. Аринчина, О.И. Августинович // Военная медицина: научно-практический рецензируемый журнал. Белорусский государственный медицинский университет : Изд-во «Белорусский Дом печати», 2012. – № 2. – С. 44-47
3. Иванченко А.А. Жизнесозидающая креативность как личностный феномен [монография] / Андреянна Алексеевна Иванченко. – Saarbrucken, Germany : LAP LAMBERT Academic Publishing, 2017. – 372 с. Режим доступу: http://glavkniga.su/book/45216 ISBN 978-3-330-06314-3
4. Иванченко А., Заика Е. Мышление и жизнесозидающая креативность личности: пути развития [монография] / Андреянна Иванченко, Евгений Заика. – Saarbrucken (Germany) : LAP LAMBERT Academic Publishing, 2017. – 426 с. https://diebuchsuche.com/r.php?q=978-613-3-99020-3 ISBN 978-613-3-99020-3
5. Садковий В.П., Тімченко О.В. (Ред.) Актуальні дослідження в сучасній вітчизняній екстремальній та кризовій психології: монографія / заг. ред. В.П. Садковий, О.В. Тімченко. – Х., НУЦЗУ: ФОП Мезіна В.В., 2017. – 512 с.
6. Щербатых Ю.В. Психология стресса и методы коррекции / Ю.В. Щербатых. – СПб. : Питер, 2006. – 256 с.
7. Amirova A. The effectiveness of the Mitchell Method Relaxation Technique for the treatment of fibromyalgia symptoms: A three-arm randomized controlled trial / A. Amirova, M. Cropley, & A. Theadom // International Journal of Stress Management. – 2017. – №24(1). – P. 86-106.
8. Anisman Hymie. Stress and Health: From Vulnerability to Resilience / Hymie Anisman. – (USA) Malden, MA (USA), Oxford (UK): John Wiley & Sons, Ltd., 2015 – 296 p.
9. Par J.H., & DeFrank R.S. The role of proactive personality in the stressor–strain model / J.H. Par, & R.S. DeFrank // International Journal of Stress Management. – 2018. – №25(1). – P. 44-59.
10. Ragsdale J. M. An integrated model of weekday stress and weekend recovery of students / J. M. Ragsdale, T. A. Beehr, S. Grebner, & K. Han // International Journal of Stress Management. – 2011. – №18. – P. 153-180.
11. Shields G.S. Recent life stress exposure is associated with poorer long-term memory, working memory, and self-reported memory / G.S. Shields, D. Doty, R.H. Shields, G. Gower, G.M. Slavich, & A.P. Yonelinas // Stress: The International Journal on the Biology of Stress. – 2017. – Vol. 20. – Issue 6. – P. 598-607.
12. Sonnentag S. Current perspectives on job-stress recovery / S. Sonnentag, P.L. Perrewé, & D.C. Ganster. Bingley, United Kingdom: JAI Press/Emerald Group Publishing, 2009.
13. Srivastava S. The social costs of emotional suppression: A prospective study of the transition to college / S. Srivastava, M. Tamir, K. M. McGonigal, O. P. John, & J. J. Gross // Journal of Personality and Social Psychology. –2009. – №96. – P. 883-897.
14. Walach H. Mindfulness-based stress reduction as a method for personnel development: A pilot evaluation / H. Walach, E. Nord, C. Zier, B. Dietz-Waschkowski, S. Kersig, & H. Schupbach // International Journal of Stress Management. – 2007. – №14. – P. 188-198.
15. West J. Trauma sensitive yoga as a complementary treatment for posttraumatic stress disorder: A qualitative descriptive analysis / J. West, B. Liang, & J. Spinazzola // International Journal of Stress Management. – 2017. – №24(2). – P. 173-195.

// Наука і освіта. – 2018. – №3. – 20-26.

Ігор Зозуля,
доктор юридичних наук, професор кафедри загальноправових дисциплін,
Лариса Шевченко,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціології та психології,
Олександр Зозуля,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри загальноправових дисциплін,
Харківський національний університет внутрішніх справ,
просп. Л. Ландау, 27, м. Харків, Україна

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ЗЛОЧИНЦІВ

Вивчення саморегуляції постає актуальною проблемою, оскільки її порушення є причиною соціальних і особистісних проблем особистості. Метою дослідження є вивчення гендерних особливостей саморегуляції злочинців. У дослідженні були використані методи: методика «Стильові особливості саморегуляції поведінки (ССП-98)», розроблена В. І. Моросановою, Питальник «Контроль за дією», розроблений Ю. Кулем та адаптований С.А. Шапкіним; анкетування, математико-статистичні методи програми SPSS. За результатами дослідження виявлено, що загальний рівень саморегуляції у жінок нижчий, ніж у чоловіків, головну роль у регуляції поведінки вони відводять зовнішнім чинникам. Спільним в обох групах злочинців є нерозвинена потреба у плануванні свого життя, відсутність здатності та бажання виробляти цілі та життєві перспективи, підкріплені власною відповідальністю, ініціативою, активністю. Саморегуляція є здатністю людини керувати собою, своєю поведінкою на основі сприймання й усвідомлення життєвих ситуацій, власних психічних станів, наявних цілей діяльності. Нерозвиненість вольових якостей, вибірковість і слабий контроль поведінки разом із викривленою мотивацією злочинців ускладнюють контроль за власними вчинками, тому головну роль у регуляції поведінки і жінки і чоловіки відводять зовнішнім регуляторам.

саморегуляція, особистість, самоконтроль, злочинність, жінки-злочинниці, девіантна поведінка, імпульсивність.

1. Конопкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности / О. А. Конопкин. – М. : ЛЕНАНД, 2011. – 320 с.
2. Сидоренко Н. І. Особливості усвідомлення саморегуляції довільної активності майбутніх педагогів / Н. І. Сидоренко // Наука і освіта. – 2006. – № 3. – С.
3. Головкін Б М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання : монографія / Б М. Головкін. – Х. : Право, 2011. – 432 с.
4. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність в Україні : монографія / В. С. Батиргареєва. – Х. : Право, 2009. – 576 с.
5. Меркулова В. О. Психологічні аспекти жіночої насильницької злочинності / В. О. Меркулова // Вісник Одеського ін-ту внутрішніх справ. – 2001. – № 1. – С. 78-83.
6. Антонян Ю. М. Личность преступника / Ю. М. Антонян, В. Н. Кудрявцев, В. Е. Эминов. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2014. – 366 с.
7. Tangney J. P. High self-control predicts good adjustment, less pathology and interpersonal success / J. P. Tangney, R. F. Baumeister, A. L. Boone // Journ. of Personality. 2004. V. 72. P. 271–322.
8. Baumeister R. F. Self-Regulation and executive function: The Self as controlling agent / R. F. Baumeister, B. J. Schmeichel, K. D. Vohs // Social psychology: Handbook of basic principles / Eds A. W. Kruglanski, E. T. Higgins. – 2007. P. 516–539.
9. Pulkkinen L. The Jyvaskyla longitudinal study of personality and social development (JYLS) / L. Pulkkinen // Socioemotional development and health from adolescence to adulthood. N.Y.: Cambridge University Press, 2006. P. 29–55.
10. Gottfredson M. R., Hirsch T. A general theory of crime / M. R. Gottfredson, T. A. Hirsch. – Stanford: Stanford University Press, 1990.
11. Mischel W., Auduk O. Willpower in cognitiveaffective processing system: the dynamics of delay of gratification / W. Mischel, O. Auduk // Handbook of SelfRegulation / Reds R. F Baumeister, K. D. Vohs. – N.Y. Gulford Press, 2004. – P. 99-129.

// Наука і освіта. – 2018. – №3. – 27-35.

Ольга Саннікова,
доктор психологічних наук, професор,
завідувач кафедри загальної та диференціальної психології,
Оксана Кузнецова,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної та диференціальної психології,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
Фонтанська дор., 4, м. Одеса, Україна

АДАПТИВНІСТЬ ЯК ЦІЛІСНИЙ ФЕНОМЕН: ЕМПІРИЧНА ВЕРІФІКАЦІЯ

На сучасному етапі розвитку суспільства перед психологічною наукою стоїть завдання глибокого дослідження адаптивності як системи можливостей особистості пристосуватися до постійних і масштабних змін, діяти ефективно у високодинамічному середовищі, реалізовувати особистісно значущі цілі та задовольняти потреби, зберігаючи внутрішню стійкість та збалансованість у взаємодії зі світом. Метою цього дослідження є теоретичне обґрунтування та емпірична перевірка моделі багаторівневої структури адаптивності як цілісної властивості особистості. У дослідженні використовувались як теоретичні методи, в тому числі, системний метод та теоретичне моделювання, так й емпіричні (спостереження, бесіда, тестування), а також математико-статистичні (кореляційний аналіз). Адаптивність розглядається як здатність до внутрішніх (психологічних) та зовнішніх (поведінкових) перетворень, що спрямовані на збереження або відновлення урівноважених взаємостосунків особистості з мікрота макросоціальним середовищем при виникненні змін у його характеристиках. На основі положень контінуально-ієрархічної концепції розроблено модель багаторівневої структури адаптивності як стійкої властивості особистості. В цій структурі розглядаються ознаки адаптивності, що презентують формально-динамічний, змістовно-особистісний та соціально-імперативний рівні. На кожному з цих рівнів адаптивність містить певні компоненти, що характеризуються своїм специфічним змістом. При цьому компоненти різних рівнів адаптивності своєрідно взаємодіють між собою, доповнюють один одного і спільно утворюють інтегральну властивість, що не зводиться до простої суми її складових. Дослідження адаптивності як складного феномену, що структурно поєднує підсистеми різних рівнів, проведено за допомогою методик, що дозволяють вимірювати її багаторівневі ознаки. Це авторські психодіагностичні методики – «Тест-опитувальник соціальної адаптивності» (діагностує формально-динамічні та якісні показники адаптивності) та самооцінна версія методики «Структурна композиція особистісної адаптивності» (вимірює змістовно-особистісні та соціально-імперативні ознаки). Отримані результати кореляційного аналізу показників формально-динамічного, змістовно-особистісного та соціально-імперативного рівнів демонструють взаємообумовленість більшості з виокремлених показників адаптивності, що представляють різні її рівні, а також розкривають сукупність внутришньорівневих та міжрівневих зв’язків, що організують та підтримують цілісність адаптивності.

адаптивність особистості, структура адаптивності, психодіагностика адаптивності, континуально-ієрархічна концепція особистості.

1. Акофф Р. О целеустремленных системах / Р. Акофф, Ф.Эмери; пер. с англ.; под ред. И. А. Ушакова. – М.: Советское радио, 1974. – 242 с.
2. Анохин П. К. Философские аспекты теории функциональных систем / П. К. Анохин. – М. : Наука, 1978. – 399 с.
3. Георгиевский А. Б. Эволюция адаптаций: Историко-методологическое исследование / А. Б. Георгиевский; отв. ред. К. В. Манойленко. – Л. : Наука. Ленингр. отд-ние, 1989. – 187 с.
4. Маклаков А. Г. Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях / А. Г. Маклаков // Психол. журнал. – 2001. – Т. 22. – № 1. – С. 16-24.
5. Налчаджян А. А. Психологическая адаптация: механизмы и стратегии / А. А. Налчаджян. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Эксмо, 2010. – 368 с.
6. Посохова С. Т. Психология адаптирующейся личности : субъектный подход : дис. ... докт. психол. наук : 19.00.01 / С. Т. Посохова. – СПб., 2001. – 393 с.
7. Розов В. И. Психология экстремальных ситуаций: адаптивность к стрессу и психологическое обес- печение : научно-практическое пособие / В. И. Розов. – К. : КНТ; Саммит-Книга, 2012. – 480 с.
8. Санникова О. П. Эмоциональность в структуре личности / О. П. Санникова. – Одесса : Хорс, 1995. – 334 с.
9. Санникова О. П. Адаптивность личности : монография / О. П. Санникова, О. В. Кузнецова. – Одесса : Издатель Н. П. Черкасов, 2009. – 258 с.
10. Санникова О. П. Комплексная диагностика адаптивности личности / О. П. Санникова, О. В. Кузнецова // Society for Cultural and Scientific Progress in Central and Eastern Europe. – 2017. – V (53), Issue 114. – Pp. 84-90.
11. Симаева И. Н. Психология адаптации личности к изменениям жизнедеятельности : дис. ... докт. психол. наук : 19.00.01 / И. Н. Симаева. – СПб., 2006. – 350 с.
12. Abbott R. G. Characterizing Cognitive Adaptability via Robust Automated Knowledge Capture / R. G. Abbott, J. C. Forsythe // 5th International Conference on Foundation of Augmented Cognition (Jul, 19-24, 2009, San Diego, USA). – 2009. – Pp. 107-113.
13. Alayi Z. Relation between communication skills and marital-adaptability among university students / Z. Alayi, T. A. Gatab, A. B. Z. Khamen // 2nd World Conference on Psychology, Counselling and Guidance (WCPCG) (May 25-29, 2011, Antalya, Turkey). – 2011. – Vol. 30.
14. Bimrose J. Resilience and career adaptability : Qualitative studies of adult career counseling / J. Bimrose, L. Hearne // Journal of Vocational Behavior. – 2012. – Vol. 81, Issue 3. – Pp. 338-344.
15. Brown S. D. Vocational Psychology: Agency, Equity, and Well-Being / S. D. Brown, R. W. Lent // Annual Review of Psychology. – 2016. – Vol. 67. – Pp. 541-565.
16. Martinez-Pampliega A. Family Adaptability and Cohesion Evaluation Scale (FACES): Development of a Spanish version of 20 items / A. Martinez-Pampliega, I. Iraurgi, E. Galindez, M. Sanz // International Journal of Clinical and Health Psychology. – 2006. – Vol. 6, Issue 2. – Pp. 317-338.