// Наука і освіта. – 2018. – №11-12. – 44-49.

Николай Мога,
кандидат педагогических наук,
докторант кафедры ортопедагогики, реабилитологии и ортопсихологии,
Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова,
ул. Тургеневская 8, г. Киев, Украина

СПАСТИКА МЫШЦ И ЕЁ ВЗАИМОВЛИЯНИЕ НА МИОФАСЦИАЛЬНУЮ
СИСТЕМУ У ДЕТЕЙ С ЦЕНТРАЛЬНЫМИ ПАРЕЗАМИ

Традиционно проблема спастичности мышц рассматривалась специалистами как некая локальная проблема, связанная с угнетением или травматизацией центрального мотонейрона на определённом участке его пути. В таком подходе отражался лишь первый этап причинно-следственных отношений двух систем: нервной и мышечной. Далее же возникают внутрисистемные отношения мышцы и всего мышечного комплекса по типу гармонизации или деструктивизации деятельности этой системы. Для разрешения этой проблемной ситуации в статье рассматривается оригинальная теория Томаса В. Майерса об «анатомических поездах» или «миофасциальных меридианах» как целостной скелетно-мышечной системе тела человека, составляющей основу его анатомии и моторной деятельности. Обозначены ключевые идеи тансегрити как структуры сбалансированного сжатия-натяжения скелетно-мышечной системы, к чему и необходимо устремляться в целевых ориентирах, проводя коррекцию моторных нарушений у детей раннего возраста с центральным типом парезов средствами физического воспитания. Для более глубокого понимания деятельности этих механизмов гармонизации миофасциального статуса детей были кратко охарактеризованы основные миофасциальные линии: поверхностная задняя линия, поверхностная фронтальная линия, латеральная линия, спиральная линия, линии руки. На этой основе была сформулирована рабочая гипотеза использования возможностей целостной миофасциальной системы организма ребёнка для коррекции как тонического состояния отдельных спастических мышц, так и улучшения общего моторного статуса подопечных. Для проверки сформулированной гипотезы были обозначены направления реализации коррекционно направленного физического воспитания детей раннего возраста с центральными парезами различного уровня локализации. Сделана попытка использовать знание основ особенностей функционирования миофасциальных меридианов для повышения эффективности диагностики состояния скелетно-мышечных образований у детей со спастическими формами парезов, разработки стратегии и тактики коррекции их тонического состояния, методов и методических приёмов регулировки баланса сжатия и натяжения данных структур с целью улучшения двигательной активности детей и повышения эффективности освоения ими основных двигательных режимов. Сделан основополагающий вывод о том, что коррекционную работу средствами физического воспитания должна предварять подготовительная работа, направленная на нормализацию целостной миофасциальной системы ребёнка со спастическим типом двигательных нарушений, которая может осуществляться как с помощью сугубо медицинских техник, так и на основе средств физического воспитания детей. Отдельно обозначены перспективы научно-практической разработки обозначенной в данной статье проблемы.

 мышцы, фасции, миофасциальные меридианы, спастика, дети раннего возраста, спастические парезы.

1. Броновицкая Г. М. Учение о мышцах (миология) : учеб. нагляд. пособие / Г. М. Броновицкая, Л. А. Лойко; Белорус. гос. ун-т физ. Культуры. – Минск : БГУФК, 2014. – 142 с. : ил.
2. Бюске Л. Мышечные цепи. Том 1. Корпус, шейный отдел позвоночника и верхние конечности / Л. Бюске. – М. : Иваново – 2011. – 160 с.
3. Кожевникова В. Т. Современные технологии физической реабилитации больных с последствиями перинатального поражения нервной системы и детским церебральным параличом / В. Т. Кожевникова. – М. : Маджента, 2013. – 568 с.
4. Майерс Т. В. Анатомические поезда / Томас В. Майерс : [перевод с английского Ю.С. Воробьёвой]. – СПб. : МЕРИДИАН ‒ 2012. – 320 с.: ил.
5. Євтушенко О. С. Сучасні методи лікування м’язової спастичності у дітей з органічними захворюваннями нервової системи: методичні рекомендації / О. С. Євтушенко, С. К. Євтушенко, Є. В. Лісовський. – Донецьк, 2006. – 25 с.

// Наука і освіта. – 2018. – №11-12. – 50-55.

Ольга Нагорна,
кандидат філологічних наук, доцент,
Хмельницький університет управління та права,
вул. Героїв Майдану, 8, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Україна

СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
МІЖНАРОДНОГО АРБІТРАЖНОГО СУДДІ

Завдяки глобалізації міжнародний арбітраж як ефективний метод альтернативного вирішення спорів став високоспеціалізованою послугою, що надається не квазісудовими працівниками, а професійними арбітражними суддями. На сьогодні визначено три основних етапи в процесі розвитку професії арбітражного судді, зокрема етап «поважних старих-знавців», етап «технократів» та етап «управлінців», кожен з яких має власні характерні ознаки. Важливо, що сучасне покоління арбітражних суддів сприймається як управлінці арбітражного процесу, освічені професіонали, здатні до навчання та саморозвитку. Процес відбору арбітражних суддів став дуже змагальним, тому сторони ретельно розглядають кваліфікацію та компетентність претендентів, кандидатури яких можуть підлягати оскарженню ще до їх призначення. Мета статті полягає у виявленні соціально-професійних характеристик арбітражних суддів. Для визначення стану вивченості досліджуваної проблеми застосовувався метод аналізу та синтезу методичної, соціальної, правової, науково-методичної літератури. Для формулювання висновків статті використано метод узагальнення. Основні соціально-професійні характеристики, які враховуються при виборі арбітражного судді, можна класифікувати таким чином: 1) особисті якості, 2) освіта, знання, навички, 3) досвід, репутація. Правова спеціалізація, досвід ведення арбітражної практики та репутація є найважливішими ознаками при призначенні або рекомендації арбітра. Не менш важливими виявились особисті якості претендента та його навички володіння технічними та процедурними питаннями арбітражу. Крім того, зростання управлінської ролі арбітражного судді в арбітражному процесі вимагає від фахівців у цій галузі таких якостей як здатність приймати рішення, толерантність, дипломатичність, культурна обізнаність.

міжнародний арбітраж, міжнародний арбітражний суддя, соціально-професійні характеристики, освіта, магістерські програми.

1. Кебуладзе В. Чарунки долі: есеї / В. Кебуладзе. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. – 160 с.
2. Bickner, M. L., Boone, W. D., West, J. B. (2003). Arbitrator Acceptability: Arbitrators and Advocates’ Perspectives. National Academy of Arbitrators. (рр. 247–276).
3. Bond, S. R. (1991). The International Arbitrator: from the Perspective of the ICC International Court of Arbitration. Northwestern Journal of International Law & Business, 12(1), 1–23.
4. CAS in Arbitration. SAA Practitioner’s Course. http://www.swiss-arbitration-academy.ch/site/overview / Retrieved from http://www.swiss-arbitrationacademy.ch/site/overview /
5. Code of Professional Responsibility for Arbitrators of Labormanagement Disputes (2007) https://www.adr.org/sites/default/files/document_reposito ry/Code%20of%20Professional%20Responsibility%20for %20Arbitrators%20of%20LaborManagement%20Disputes_0.pdf Retrieved from https://www.adr.org/sites/default/files/document_reposito ry/Code%20of%20Professional%20Responsibility%20for %20Arbitrators%20of%20LaborManagement%20Disputes_0.pdf
6. Cremades, B. M. (1999). International Arbitration: a Key to Economic and Political Development. International Arbitration Law Review, 5-6, 145–150.
7. Derains, Y. & Lévy, L. (2011). Introduction. Is Arbitration only as Good as the Arbitrator? Status, Powers and Role of the Arbitrator. ICC Publication, 714E, 7- 13.
8. Dezalay, Y. & Garth, B. G (1996). Dealing in Virtue – International Commercial Arbitration & the Construction of a Transnational Legal Order. University of Chicago.
9. Domke, M. (1971). The Arbitrator’s Immunity From Liability: A Comparative Survey. University of Toledo Law Review, 3, 99-103. [in English].
10. Gaillard, E. (2015). Sociology of International Arbitration. Arbitration International, 31, 1–17.
11. Picher, M. L., Seeber, R. L. & Lipsky, D. B. (2000). The Arbitration Profession in Transition: Preliminary Results from a Survey of the National Academy of Arbitrators. Retrieved from https://digitalcommons.ilr.cornell.edu/cgi/viewcontent.cgi ?article=1030&context=conference
12. Rogers, C. A. (2005). The Vocation of International Arbitrators. American University International Law Review, 20, 958–984.
13. Reeves, T. Zane (2009) Researching the Arbitrator: The Chicken Noodle Soup Approach. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/315381941
14. Schultz, Th. & Kovacs, R. (2012). The Rise of a Third Generation of Arbitrators – Fifteen Years after Dezalay and Garth. Arbitration International, 28(2), 161–171.
15. Smit, H. (1987). The Future of International Commercial Arbitration: A Single Transnational Institution? Columbia Journal of Transnational Law, 25(9), 9– 34.

// Наука і освіта. – 2018. – №11-12. – 56-59.

Ніна Новикова,
завідувач кафедри природничо-математичної освіти,
кандидат педагогічних наук, доцент,
Комунальний заклад Львівської обласної
ради «Львівський обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти»,
вул. Огієнка 18 а, м. Львів, Україна
ORCID ID 0000-0002-4284-2332

ОСОБЛИВОСТІ ШКІЛЬНОЇ БІОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

У статті проаналізовано період становлення системи шкільної біологічної освіти в Україні за імперської доби, для якого була притаманна боротьба різних педагогічних систем; розвиток шкільного природознавства на основі досягнень у біології як науці, реформування змісту шкільного природознавства за трьома напрямами й удосконалення методики шкільної біології. Окреслено неоднозначність освітніх змін дореволюційного періоду початку ХХ століття. Розглянуто соціальні та педагогічні чинники розбудови шкільної освіти після жовтневої революції; розподіл годин на вивчення природознавства з ІІ по ІХ класи єдиної трудової школи в 1918 і 1920 роках та вивчення предметів у єдиній трудовій школі Наркомосу УРСР (1920 р.). Охарактеризовано становлення педагогічної науки в УРСР, навчально-методичне забезпечення шкільної біологічної освіти, проекти нової організації навчального процесу, систему підготовки вчительських кадрів в Україні впродовж 1917-1920 років.

шкільна біологічна освіта, Українська державність, природознавство, єдина трудова школа.

1.Из программы Российской Коммунистической Партии (большевиков). Март 1919 года // Хрестоматия по истории советской школы и педагогике / Под ред А. Н. Алексеева, Н. П. Щербова. – М. : Просвещение, 1972. – С. 154.
2.Кейран Л. Ф. Структура методики обучения как науки: на основе анализа методик обучения биологии / Предисл. И. Д. Зверева / Л. Ф. Кейран. - М. : Педагогика, 1978. - 168 с.
3.Лай В. А. Школа действия. Реформа школы сообразно требованиям природы и культуры / В. А. Лай. – Пг., 1920.
4.Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР (1917-1941). - М. : Педагогика, 1980. - 456 с.
5.Полянский И. И. Методика начального естествознания / Полянский И. И. - М.-Пг., 1917. - 200 с.

// Наука і освіта. – 2018. – №11-12. – 60-63.

Ольга Герега,
студентка, спеціальність «Соціальна робота»,
Марина Волошенко,
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та соціальної роботи,
Одеський національний політехнічний університет,
проспект Шевченка, 1, м. Одеса, Україна

ПЕДАГОГІЧНІ ПРИЧИНИ ПІДЛІТКОВОЇ ВАГІТНОСТІ

Підлітковий вік – це вирішальний період для становлення особистості та формування поведінки. В силу анатомо-фізіологічних особливостей підліткового періоду організм підлітка є найбільш незахищеним і вразливим до впливу різних чинників довкілля, а психологічні особливості розвитку особистості в цьому віці визначають специфіку способу життя, мислення, вибір пріоритетів, що може спричинити ризиковану сексуальну поведінку, часту зміну статевих партнерів. Проблема підліткової вагітності та пологів актуальна у всьому світі. Сьогодні по всій земній кулі народжують більше 15 мільйонів підлітків, а ще п’ять мільйонів змушені вдаватися до переривання вагітності. У зв’язку з цим виникає необхідність вивчення і осмислення такого явища як неповнолітнє материнство з педагогічного погляду.

підліток, вагітність, поведінка, сім’я, допомога.

1. Абросимова З. Б. Сексуальна поведінка в підлітковому середовищі / З. Б. Абросимова, Д. В. Адамчук, О. В. Баранова // Початкова школа плюс до і після. – 2004. – № 3.
2. Братусь І. В. Форми і методи соціальнопедагогічної роботи з юними матерями / І. В. Братусь // Соціальна педагогіка : теорія та технологія: [за заг. ред. І. Д. Звєрєвої]. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – С. 225-236.
3. Булах І. С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків / І. С. Булах. – К. : Націон. пед. унт ім. М. П. Драгоманова, 2004. –581 с.
4. Гаубас С. М. Особливості статевого виховання дітей різного віку в сучасних умовах / С. М. Гаубас // Все для вчителя. – 2006. –№1. – С. 2-25.
5. Гурко Т. А. Опыты сексуальных отношений, материнства и супружества несовершеннолетних женщин / Т. А. Гурко // СОЦИС. 2002. – № 11. – С. 83-91.
6. Капська А. Й. Соціально-педагогічна робота з проблемними сім’ями : навчально-методичний посібник / А. Капська, Н. Олексюк, С. Калаур, З. Фалинська. – Тернопіль : Астон, 2010. – 304 с.
7. Населення України. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів. – К. : АДЕФ-Україна 2008. – 288 с.