// Наука і освіта. – 2017. – №1. – 33-41.

Статтю присвячено вивченню ступеня придатності висновків теорії керування страхом смерті до читання художнього тексту. Насправді, у літературі опис смерті є непоодиноким, але чи викликає читання про смерть ті ж самі реакції, про які постулюється у теорії керування страхом смерті? Щоб отримати відповідь на таке запитання, авторами було проведено п‟ять експериментів, у яких перевірялася гіпотеза, розроблена у межах теорії керування страхом смерті, про те, що безпосереднє зіткнення зі смертністю підсилює упередженість по відношенню до чужинців і підвищує внутрішньогрупові цінності. На відміну від наших очікувань, результати експериментів не підтвердили таке припущення, і це ставить під сумнів гіпотезу про трагічну емпатію. Постає питання про те, чи відрізняється усвідомлення власної смертності, яке викликає художня література, від інших випадків зіткнення зі смертю, і це порушує питання, чому читачі прагнуть зануритися у настільки трагічні емоції. Автори статті роблять припущення про те, що зіткнення зі смертю у художньому тексті може зменшити психологічне напруження, яке зазвичай викликають інші нагадування про смерть, і така перспектива може бути пов‟язана з аристотелівським поняттям катарсису.

емпатія, теорія керування страхом смерті, усвідомлення смертності, художній текст, нехудожній текст, катарсис.

1. Ablali, D. (2006). Écrire en critique: Exploration morpho-syntaxique sur corpus. Corpus en lettres et Sciences sociales: des documents numériques a l‟interprétation. Actes du colloque internationald‟Alibi, juillet 2006, C. Duteil & B. Foulqué (Eds), (pp. 207-214). Paris: Texto [in French].

2. Achenbach, J. (2015). No, science‟s reproducibility problem is not limited to psychology. The Washington Post, 28 August. Retrieved from: https://www.washingtonpost.com/news/speaking-ofscience/wp/2015/08/28/no-sciences-reproducibilityproblem-is-not-limited-to-psychology .

3. Anz, T. (1998). Literatur und Lust: Glück und Unglück beim Lesen [Literature and Lust. Luck and bad luck in reading]. München: Beck [in German].

4. Appel, M., Gnambs, T., Richter, T. & Green, M.C. (2015). The transportation scale – short form (TSSF). Media Psychology, 18(2), 231-257.

5. Arndt, J., Greenberg, J. & Cook, A. (2002). Mortality salience and the spreading activation of worldview-relevant constructs: Exploring the cognitive architecture of terror management. Journal of Experimental Psychology, 131(3), 307-324.

6. Baker, M. (2015). Over half of psychology studies fail reproducibility test. Nature News, 27 August. Retrieved from: http://www.nature.com/news/over-halfof-psychology-studies-fail-reproducibility-test-1.18248 .

7. Becker, E. (1973). The denial of death. New York: Simon and Schuster.

8. Conan Doyl, A. (1981). The complete Sherlock Holmes. Harmondsworth: Penguin.

9. Freud, S. (2013). Reflections on war and death. Retrieved from: http://www.sophiaproject.org/uploads/1/3/9/5/13955288/freud_waranddeath.pdf.

10. Green, M.C. & Brock, T.C. (2000). The role of transportation in the persuasiveness of public narratives. Journal of Personality and Social Psychology, 79(5), 701- 721, DOI: 10.1037/0022-3514.79.5.701.

11. Greenberg, J., Simon, L., Porteus, J., Pyszczynski, T. & Solomon, S. (1995). Evidence of a terror management function of cultural icons: The effects of mortality salience on the inappropriate use of cherished cultural symbols. Personality and Social Psychology Bulletin, 21, 1221-1228.

12. Greenberg, J., Solomon, S. & Pyszczynski, T. (1997). Terror management theory of self-esteem and social behavior: Empirical assessments and conceptual refinements. Advances in Experimental Social Psychology, 29, M.P. Zanna (Ed), (pp. 61-139). New York: Academic Press.

13. Hakemulder, F. (2013). Travel experiences: A typology of transportation and other absorption states in relation to types of aesthetic response. Wie gebannt: Ästhetische Verfahren der affektiven Bildung von Aufmerksamkeit [As in a trance. Aesthetic methods in the affective training of affection]. J. Lüdtke et al. (Eds), (pp. 163-182).Berlin: Free University.

14. Hofstede, G. (2001). Culture‟s consequences: Comparing values, behaviors, institutions, and organizations across nations. Thousand Oaks, CA: Sage.

15. Ioannidis, J. (2015). Psychology experiments are failing the replication test – for good reason. The Guardian, 28 August. Retrieved from: http://www.theguardian.com/commentisfree/2015/aug/28/psyc hology-experiments-failing-replication-test-findings-science.

16. Jacobs, A. M. (2015). The scientific study of literary experience. Sampling the state of the art. Scientific Study of Literature, 5(2), 139-170.

17. Keener, A. B. (2015). Psychology‟s failure to replicate. The Scientist, 31 August. Retrieved from: http://www.thescientist.com/?articles.view/articleNo/43875/title/Psychol ogy-s-Failure-to-Replicate.

18. Khoo, G. S. & Oliver, M. B. (2013). The therapeutic effects of narrative cinema through clarification. Reexamining catharsis. Scientific Study of Literature, 3(2), 266-293. DOI: 10.1075/ssol.3.2.06kho.

19. Kierkegaard, S. (1957). The concept of dread. Princeton: Princeton University Press [Original edition 1844].

20. Koopman, E. (2013). The attraction of tragic narrative. Catharsis and other motives. Scientific Study of Literature, 3(2), 178-208. DOI: 10.1075/ssol.3.2.03koo.

21. McGregor, H., Lieberman, J.D., Solomon, S., Greenberg, J., Arndt, J., Simon, L. & Psyscinski, T. (1998). Terror management and aggression: Evidence that mortality salience motivates aggression against worldview threatening others. Journal of Personality and Social Psychology, 74, 590-605.

22. Miall, D. & Kuiken, D. (1994). Foregrounding, defamiliarization and affect response to literary stories. Poetics, 22, 389-407.

23. Open Science Collaboration (2015) Estimating the reproducibility of psychological science. Science, 349 (6251). DOI: 10.1126/science.aac4716.

24. Pyszczynski, T., Wicklund, R.A., Floresky, S., Gauch, G., Koch, S., Solomon, S. & Greenberg, J. (1996). Психологія – Psychology Science and Education, 2017, Issue 1 41 Whistling in the dark: Exaggerated estimates of social consensus in response to incidental remainders of mortality. Psychological Science, 7, 332-336.

25. Pyszczynski, T., Solomon, S. & Greenberg, J. (2002). In the wake of 9/11. The psychology of terror. Washington, DC: American Psychological Association.

26. Rosenblatt, A., Greenberg, J., Solomon, S., Pyszczynski, T. & Lyon, D. (1989). Evidence for terror management theory: I. The effects of mortality salience on reactions to those who violate or uphold cultural values. Journal of Personality and Social Psychology, 57, 681-690.

27. Salgaro, M. (2015). How literary can literariness be? Methodological problems in the study of foregrounding. Scientific Study of Literature, 5(2), 229-249.

28. Sample, I. (2015). Study delivers bleak verdict on validity of psychology experiment results. The Guardian, 27 August. Retrieved from: http://www.theguardian.com/science/2015/aug/27/studydelivers-bleak-verdict-on-validity-of-psychologyexperiment-results.

29. Schimel, J., Simon, L., Greenberg, J., Pyszczynski, T., Solomon, S., Waxmonski, J. & Arndt, J. (1999). Support for a functional perspective on stereotypes: Evidence that mortality salience enhances stereotypic thinking and preferences. Journal of Personality and Social Psychology, 77, 905-926.

30. Schooler, J.W. (2014). Metascience could rescue the „replication crisis‟. Nature 515, 9. DOI: 10.1038/515009a. Retrieved from: http://www.nature.com/news/metascience-could-rescuethe-replication-crisis-1.16275.

31. Simpson, P. (2014). Stylistics. A resource book for students. Second edition. New York: Routledge.

32. Sopčak, P. (2013). “He made her feel the beauty”. Readers‟ responses to Maurice Blanchot and Virginia Woolf‟s treatments of finitude. Scientific Study of Literature, 3(2), 209-239. DOI: 10.1075/ssol.3.2.04sop.

33. Van Peer, W. (1984). Pulp and purpose. Stylistic analysis as an aid to a theory of texts. Dutch Quarterly Review, 14(3), 229-248.

34. Van Peer, W. (1986). Stylistics and psychology. Investigations of foregrounding. London: Croom Helm.

35. Van Peer, W. & Hakemulder, F. (2006). Foregrounding. Encyclopaedia of language and linguistics. K. Brown (Ed), (pp. 546-551). Oxford: Elsevier.

36. Van Peer, W., Hakemulder, J. & Zyngier, S. (2007). Lines on feeling: Foregrounding, aesthetics and meaning. Language and Literature, 16(2), 197-213.

37. Willems, R. & Jacobs, A. (2016). Caring about Dostoyevsky: The untapped potential of studying literature. Trends in Cognitive Sciences, 20, 243-245.

38. Zwaan, R. (1993). Aspects of literary comprehension. Philadelphia: John Benjamins. 

// Наука і освіта. – 2017. – №1. – 42-48.

З огляду на те, що проблема милосердя досі вкрай рідко була предметом дослідження психологів, а особистісне милосердя майже не розглядалося як самостійна психологічна категорія, у статті схарактеризовано морально-психологічну природу милосердя; здійснено ретроспективний аналіз поняття «милосердя» у світлі релігійної, етико-філософської, педагогічної, психологічної позицій та в аспекті соціальної роботи. Дослідження мало на меті вивчити проблему онтогенезу вчинку милосердя у процесі морального становлення особистості. Базуючись на вченні В. А. Роменця про «Велику логіку вчинку» як канонічну структуру вчинку в циклічній наступності ситуаційного, мотиваційного, діяльного і післядіяльного компонентів в інтелектуальній проекції на історію всесвітньої психології і феноменологію людського буття, здійснено спробу дослідити основні складові феноменології вчинку милосердя, зокрема: життєву ситуацію, породжене нею моральночуттєве переживання, моральне усвідомлення ситуації та мотивів поведінки, вибір і прийняття рішень, вольовий стимул, учинок, постдійове усвідомлення. Визначено, що онтогенез учинкової активності милосердя полягає в тому, щоб, визначившись у ситуації життєдіяльності, зваживши на наявні зовнішні та внутрішні пріоритети й залежності, конфліктні чи навіть колізійні стосунки з оточенням і самою собою, людина з‟ясувала те, що їй потрібно для автентичного буття. Ситуаційний аспект учинку – своєрідне поєднання зовнішніх і внутрішніх умов, що зумовлюють певну форму активності особистості – вчинкової активності. На етапі боротьби мотивів людина обирає найзначущіше, визначається у головній меті й відкидає все другорядне. Доведено, що тільки наявність морального ідеалу дає їй змогу зрозуміти й відчути в конкретній ситуації внутрішню поєднаність своєї свободи з відповідальністю за вчинки милосердя. Мотив учинку, який переміг, втілюється у відповідній учинковій дії на двох етапах: підготовчому і оцінному. Здійснено припущення, що кожен здійснений учинок милосердя на етапі післядії викликає у людини амбівалентні почуття, які стають психологічним підґрунтям для наступних таких учинків.

милосердя, психологічна природа милосердя, вчинок милосердя, канонічна структура вчинку милосердя, компоненти канонічної структури вчинку милосердя.

 1. Бех І. Д. Виховання особистості : Сходження до духовності / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2006. – 272 с.

2. Бех І. Д. Виховання особистості : У 2 кн. Кн. 1 : Особистісно-орієнтовний підхід : теоретико-технологічні засади / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 280 с.

3. Бех І. Д. Формувати у дитини почуття цінності іншої людини / І. Д. Бех // Педагогіка толерантності. – 2001. – № 2. – С. 52-58.

4. Білоусова В. О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи: Монографія. – К. : ІЗМН, 1997. – 192 с.

5. Бог багатий милосердям. Dives in misericordia: Енцикліка вселенського архієрея Івана Павла ІІ. – Львів : Місіонер, 1999. – 64 с.

6. Глухова И. Милосердие как экзистенциальный ресурс личности [Эл. ресурс]. – Режим доступа : http://hpsy.ru/public/x6109.htm

7. Гуменюк О. Є. Психологія впливу : Монографія / О. Є. Гуменюк. – Тернопіль : Економічна думка, 2003. – 304 с.

8. Кальстер С. «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» // Сопричастя. – Львів : Свічадо. – 2005. – № 1-2. – С. 24-35.

9. Кириленко Т. С. Чуттєво-емоційні виміри вчинковості. Людина – Суб‟єкт – Вчинок: Філософсько-психологічні студії / Т. С. Кириленко. – К. : Либідь, 2006. – С. 176-196.

10. Малахов В. Милосердя / Малахов В. – К. : Либідь, 2001. – С. 344-346.

11. Милосердие. Настольная книга священнослужителя: [в 6 т.]. – Т.6. – Тематический материал для проповеди. Евхаристия – Молитва. – М., 1988. – С. 308-326.

12. Милосердие. Учебное пособие / Под ред. М. П. Мчедлова. – М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1998. – 214 с.

13. Міцкевич Ф. Блаженні милосердні / Ф. Міцкевич // Сопричастя. – Львів : Свічадо. – 2005. – № 1-2. – С. 3-14.

14. Морозова Н. С. Детское милосердие как одно из направлений социальной работы / Н. С. Морозова // Теория и практика социальной работы : отечественный и зарубежный опыт. – М., 1991. – Т. 1. – 272 с.

15. Психологія вчинку : Шляхами творчості В. А. Роменця : зб. ст. / упоряд. П. А. М‟ясоїд; відп. ред. А. В. Фурман. – К. : Либідь, 2012. – 296 с.

16. Роменець В. А. Історія психології ХХ століття : навч. посіб. / В. А. Роменець. – К. : Либідь, 2007. – 832 с.

17. Роменець В. А. Історія психології ХХ століття / В. А. Роменець, І. П. Маноха. – 2-ге вид., стер. – К. : Либідь, 2003. – 992 с.

18. Роменець В. А. Історія психології ХХ століття / В. А. Роменець, І. П. Маноха. – К. : Либідь, 1998. – 992 с.

19. Свідерська Г. М. Морально-психологічна природа феномену милосердя / Г. М. Свідерська // Пробл. заг. та пед. психології : зб. наук. пр. – 2011. – 13, Ч. 4. – С. 343-350.

20. Свідерська Г. М. Психологія чуйності : монографія / Г. М. Свідерська. – Т. : ТНПУ, 2013. – 305 c.

21. Фурман А. А. Психологія особистості : ціннісно-орієнтаційний вимір : [монографія] / Анатолій Анатолійович Фурман. – Одеса : ОНПУ; Тернопіль : ТНЕУ, 2016. – 312 с.

22. Фурман А. В. Володимир Роменець як методолог психософійного духу / А. Фурман // Психологія і суспільство. – 2011. – № 2. – С. 39-50.

23. Фурман А. В. Психософія вчинку В. А. Роменця як методологія пізнання людського буття / А. В. Фурман // Методологічний альманах «Вітакультурний млин» : зб. наук. праць. – 2016. – С. 21 – 31.

24. Фурман А. В., Підгурська М. В. Історія соціальної роботи : [навчальний посібник] / Анатолій Васильович Фурман, Марія Василівна Підгурська. – Тернопіль : ТНЕУ, 2014. – 174 с.

25. Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и безсмертия / П. Гуревич. – М., 1991. – С. 24. Психологія – Psychology Science and Education, 2017, Issue 1 47

26. Шутова В. Воспитание милосердия (педаго- гическая мастерская для родителей) / В. Шутова // Воспитание школьников. – 2004. – № 6. – С. 33-36.

// Наука і освіта. – 2017. – №1. – 55-62.

Любов Іванівна Кузьо,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри мовної підготовки,
Львівський державний університет внутрішніх справ,
вул. Городоцька, 26, м. Львів, Україна

МОТИВАЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЧАСОВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ СТУДЕНТІВ
З РІЗНИМ РІВНЕМ ФАХОВОГО ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Досягнення високого рівня знань англійської мови як іноземної може бути пов’язане не стільки з працездатністю студента чи його інтелектуальними можливостями, скільки залежати від його навчальної мотивації. Поряд із цим, важливим фактором мотивації поведінки суб’єкта є його часова перспектива. Характер подій, які знаходяться в основі часової перспективи студента, може визначати спрямованість та зміст його активності в начальному процесі, ініціативність, активність, задоволеність навчанням, усвідомлення особистісної значущості здобуття нових знань. Метою нашого дослідження є виокремлення відмінностей мотиваційних характеристик часової перспективи у групах студентів із різним фаховим рівнем вивчення англійської мови. Для експлікації структурно-змістових особливостей часової перспективи студентської молоді нами було використано позитивні індуктори методики мотиваційної індукції Ж. Нюттена. Порівняння отриманих результатів показників параметрів свідчить про переважання у студентів-відмінників прагнень виїхати за кордон, що можна вважати важливим мотиваційним чинником вивчення англійської мови. Імовірно, саме цим якраз і зумовлена наявність у відмінників більшої кількості мотиваційних об’єктів, які локалізовані у найближчому майбутньому, оскільки життя за кордоном може уявлятись як менш прогнозоване внаслідок відсутності у студентів досвіду перебування там. Менш успішні студенти, які мають більше планів, що локалізовані в періоді дорослого життя, не планують еміграції, більшою мірою прагнучи здобути абстрактно сформульовану ними самореалізацію в Україні. Більша кількість мотиваційних конструктів, яка притаманна більш успішним респондентам, може бути пояснена, імовірно, вищим рівнем старанності, що дозволяє їм також більш успішно вчитись. З іншого боку, це не виключає наявності більшого рівня когнітивної складності відмінників, що і дозволяє їм продукувати більшу кількість мотиваційних об’єктів і більш успішно вчитись. Тенденція зростання при вищій успішності кількості мотиваційних об’єктів, які локалізовані у віці від 25 і більше років може свідчити про наявність більш чітких планів цих респондентів у цьому періоді їх життя.

навчальна успішність, мотивація, мотиваційна індукція, мотиваційний об’єкт, часова перспектива, взаємозв’язок.

1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. – СПб. : Питер, 2002. – 288 с.
2. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности / В. Г. Асеев. – М. : Мысль, 1976. – 157 с.
3. Бадмаева Н. Ц. Влияние мотивационного фактора на развитие умственных способностей : монография / Н. Ц. Бадмаева. – Улан-Удэ, 2004. – 186 с.
4. Божович Л. И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка // Изучение мотивации поведения детей и подростков / Л. И. Божович. – М. : Педа- гогика, 1972. – С. 7-44.
5. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин. – СПб : Питер, 2000. – 512 с.
6. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев // Избранные психологические произведения : в 2-х т. – Т. 2. – М. : Педагогика, 1983. – 328 с.
7. Маркова А. К. Формирование мотивации учения : кн. для учителя / А. К. Маркова, Т. А. Матис, А. Б. Орлов. – М. : Просвещение, 1990. – 192 с.
8. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу ; пер. с англ. – СПб : Питер, 2008. – 352 с.
9. Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущого / Ж. Нюттен. – М. : Смысл, 2004. – 608 с.
10. Рябикина И. В. Структурная организация временной перспективы старшеклассников с разным уровнем учебной успешности : автореф. на соиск. учен. степени канд. психол. наук : 19.00.07 «Педагогическая психология» / И. В. Рябикина. – СПб, 2007. – 20 с. – Режим доступа : http://www.scholar.ru/speciality.php?page=2&spec_id=3.
11. Скороходова Н. М. Мотивация как система стимулов / Н. М. Скороходова // Сельская школа. – 2004. – № 1. – С. 101-106.
12. Талызина Н. Ф. Формирование познавательной деятельности учащихся : книга для учителя / Н. Ф. Талызина. – М. : Просвещение, 1988. – 173 с.
13. Хекхаузен X. Мотивация и деятельность / X. Хекхаузен ; пер. с нем. в 2 т. – М. : Педагогика, 1986. – Т.1. – 408 с.

// Наука і освіта. – 2017. – №1. – 62-66.

Анастасія Олександрівна Саннікова,
кандидат психологічних наук, викладач кафедри сольного співу,
Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової,
63, вул. Новосельського, м. Одеса, Україна, 65023

ПОШУК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ВІДМІННОСТЕЙ
У ПЕРЕЖИВАННЯХ ПСИХОЛОГІЧНОГО БАР’ЄРУ

У статті розглядаються результати дослідження індивідуально-типологічних особливостей сценічних бар’єрів як одного з видів психологічних хвилювань у творчій діяльності виконавців (співаків, музикантів, акторів тощо). Установлено, що сценічний бар’єр – це цілісний складний психологічний феномен, комплекс негативно забарвлених емоційних, інтелектуальних, поведінкових реакцій та їх проявів, які сприяють виникненню суб’єктивно непереборних перешкод, які порушують, блокують активність особистості виконавця, котра спрямована на реалізацію успішної сценічної діяльності. Експліковано й описано компоненти структури сценічного бар’єру, що розкривають його психологічну сутність: психофізіологічний, емоційний, когнітивний, конативний (поведінковий), контрольно-регулятивний, мотиваційно-ціннісний, ергічний (енергетичний), показник загальної схильності до «стоп-реакцій». Кожний із цих ознак по-своєму «маркує» сценічну ситуацію. Комбінація показників («маркерів»), їхнє якісно-кількісне сполучення визначають характер переживання сценічного бар’єру, його рівень, тип, варіативність. Наведено результати дослідження індивідуально-психологічної специфіки переживання сценічних бар’єрів виконавцями, що різняться емоційною диспозицією (схильністю до переживань емоцій певної модальності). Установлено значимі відмінності між групою осіб з домінуванням емоцій паттерну «радість», з одного боку, та іншими групами виконавців з домінуванням емоцій «гнів», «страх» і «печаль». У той же час яскраво презентовано подібність у змісті проявів сценічних бар’єрів у трьох груп осіб з домінуванням емоцій з від’ємним знаком (гнів, страх і печаль). Доведено, що емоційність як стійка властивість особистості виступає в ролі системотворчого чинника щодо структури сценічного бар’єру: якісні особливості емоційності, ступінь домінування кожної модальності визначають специфіку схильності до переживання сценічного бар’єру. Передбачається, що особливості емоційної палітри, які супроводжують сценічні бар’єри, експресію, поведінку, особливості їх контролю й регуляції, вибір способів поведінки, спрямованих на гальмування сценічних бар’єрів (а, можливо, і на їхнє загострення) також відрізняються в осіб з різною емоційною диспозицією.

емоційність, диспозиції, радість, гнів, страх, печаль, індивідуальні відмінності, психологічний бар’єр, сценічний бар’єр.

1. А. с. Диференціальна діагностика схильності до переживань сценічних бар’єрів (психодіагностичний комплекс методик) / А. О. Саннікова. – № 33970; заявл. 05.05.2010, реєстрац. 05.07.2010.
2. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Ф. Е. Василюк. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 200 с.
3. Лабунская В. А. и др. Психология затрудненного общения: Теория. Методы. Диагностика. Коррекция: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В. А. Лабунская, К. А. Менджерицкая, Е. Д. Бреус. – М. : Издат. центр «Академия», 2001. – 288 с.
4. Небылицын В. Д. Темперамент / В. Д. Небылицын // Психофизиологические исследования индивидуальных различий. – М. : Наука, 1976. – С. 178-186.
5. Ольшанникова А. Е. Эмоции и воспитание / А. Е. Ольшанникова. – М. : Знание, 1983. – 80 с.
6. Пацявичюс И. В. Эмоциональность и самооценка организации деятельности / И. В. Пацявичюс // Вопр. психол. – 1985. – № 4. – С. 134–139.
7. Саннікова А. О. Особливості переживання сценічних бар’єрів / А. О. Саннікова // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12, Психологічні науки. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – Част. ІІ, № 26(50). – С. 144-147.
8. Саннікова О.П. Сценічні бар’єри: диференціально-психологічний підхід: [Монографія] / О. П. Саннікова, А. О. Саннікова. – Одеса: ВМВ, 2014. – 238 с.
9. Санникова О. П. Эмоциональность в структуре личности: монография / О. П. Санникова. – Одесса: Хорс, 1995. – 334 с.
10. Сопілко Н. В. Особливості подолання психологічних бар’єрів у студентів в процесі навчання: автореф. дис. … канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Вікова та педагогічна психологія» / Н. В. Сопілко. – Хмельницький, 2008. – 18 с.
11. Rogers C. Some observation on the organisation of personality // Amer. Psychol. – 1947. – V. 2. – P. 3.
12. Sannikova Anastasiya. Psychological peculiarities of individuals prone to stage barriers // International scientific professional periodical journal «The Unity of science». Vienna, Austria, February, 2016, volume 2, pp. 70-72.