2026-2-doc

Світлана Скворцова, Тетяна Симоненко, Кіра Гнезділова СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ З ВИКОРИСТАННЯМ ШІ: АНАЛІТИЧНІ ВИСНОВКИ З ПРАКТИКИ УКРАЇНСЬКИХ УЧИТЕЛІВ

// Наука і освіта. – 2026. – №2. – 89-102.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-2-11

Світлана Скворцова,
доктор педагогічних наук, професор,
професорка кафедри математики і методики її навчання,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4047-1301

Тетяна Симоненко,
доктор педагогічних наук, професор,
професорка кафедри методики навчання, стилістики та культури української мови,
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,
бульв. Шевченка, 81, м. Черкаси, Україна;
Центр українських дослідників у Австрії,
вул. Арбайтергассе, 45, м. Відень, Австрія,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5963-0451

Кіра Гнезділова,
доктор педагогічних наук, професор,
професорка кафедри початкової і спеціальної освіти,
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького,
бульв. Шевченка, 81, м. Черкаси, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5226-840X

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ З ВИКОРИСТАННЯМ ШІ: АНАЛІТИЧНІ ВИСНОВКИ З ПРАКТИКИ УКРАЇНСЬКИХ УЧИТЕЛІВ

АНОТАЦІЯ:

У сучасній педагогіці експоненціальне зростання обсягів інформації актуалізує проблему систематизації знань для запобігання фрагментарності сприйняття та явища «інертного знання». Поява генеративного штучного інтелекту (ШІ) відкриває принципово нові можливості для автоматизації створення ментальних карт і структурно-логічних схем, проте реальний стан впровадження цих інструментів в українських школах залишається малодослідженим. Мета дослідження – виявити рівень, характер і детермінанти використання ШІ-інструментів учителями для систематизації навчального матеріалу, а також визначити латентні чинники, що зумовлюють їхню професійну практику в цьому напрямі. Для досягнення мети застосовано комплексний підхід: на теоретичному етапі – систематичний аналіз літератури та огляд ШІ-сервісів; на емпіричному – масштабне онлайн-опитування 1949 вчителів України за допомогою авторської анкети. Статистична обробка даних включала методи описової статистики та факторний аналіз (метод головних компонент із Varimax-обертанням) у середовищі IBM SPSS Statistics 27. Дослідження підтвердило, що ШІ-інструменти (такі як ChatGPT, MindMeister, Lucidchart та ін.) значно оптимізують час на створення дидактичних матеріалів та знижують когнітивне навантаження учнів. Визначено рейтинг найбільш популярних платформ та ключові завдання, для яких вчителі використовують автоматизоване картування (декомпозиція тем, адаптивне навчання, екстракція даних). Виявлено латентні чинники, що впливають на інтеграцію ШІ, серед яких критичними є рівень цифрової компетентності та навички оперативного проєктування (prompt engineering). Акцентовано на перевагах гібридного підходу «ШІ + людина» для забезпечення контекстуальної точності та критичного переосмислення знань.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

систематизація навчального матеріалу, штучний інтелект, ментальні карти, структурно-логічні схеми, генеративні мовні моделі, цифрова компетентність вчителя

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Alfieri L., Nokes-Malach T. J., Schunn C. D. Learning through case comparisons: A meta-analytic review. Educational Psychologist. 2013. Vol. 48, No. 2. P. 87–113. https://doi.org/10.1080/00461520.2013.775712

2. Baidoo-Anu D., Owusu Ansah L. Education in the era of generative artificial intelligence (AI): Understanding the potential benefits of ChatGPT in promoting teaching and learning. Journal of AI. 2023. Vol. 7. P. 52–62. https://doi.org/10.61969/jai.1337500
3. Batdi V. A meta-analysis study of mind mapping techniques and academic achievement. Anthropologist. 2015. Vol. 20, No. 1–2. P. 62–68.
4. Daccord T. GitMind: Powerful AI mind mapping for education. Tom Daccord Educational Technology. 2024. URL: https://www.tomdaccord.com/blog/gitmind-powerfulai-mindmapping.
5. Dwivedi Y. K., Kshetri N., Hughes L., Slade E. L., Jeyaraj A., Kar A. K., Wright R. «So what if ChatGPT wrote it?» Multidisciplinary perspectives on opportunities, challenges and implications of generative conversational AI for research, practice and policy. International Journal of Information Management. 2023. Vol. 71. Article 102642. https://doi.org/10.1016/j.ijinfomgt.2023.102642
6. Fang M., Abdallah A. K., Vorfolomeyeva O. Collaborative AI-enhanced digital mind-mapping as a tool for stimulating creative thinking in inclusive education for students with neurodevelopmental disorders. BMC Psychology. 2024. Vol. 12, No. 1. Article 488. https://doi.org/10.1186/s40359-024-01975-4
7. Holmes W., Bialik M., Fadel C. Artificial intelligence in education: Promises and implications for teaching and learning. Boston : Center for Curriculum Redesign, 2019. https://doi.org/10.13140/RG.2.2.22642.86721
8. Jauhiainen J. S., Garagorry Guerra A. Generative AI and education: Dynamic personalization of pupils’ school learning material with ChatGPT. Frontiers in Education. 2024. Vol. 9. Article 1288723. https://doi.org/10.3389/feduc.2024.1288723
9. Kasneci E., Sessler K., Kuchemann S. et al. ChatGPT for good? On opportunities and challenges of large language models for education. Learning and Individual Differences. 2023. Vol. 103. Article 102274. https://doi.org/10.1016/j.lindif.2023.102274
10. Kefalis C., Skordoulis C., Drigas A. A systematic review of mind maps, STEM education, algorithmic and procedural learning. Computers. 2025. Vol. 14, No. 6. Article 204. https://doi.org/10.3390/computers14060204
11. Lin X., Jiang Y., Finlayson A. AIMindmaps: Enhancing mind map creation through AI collaboration and user input. HCOMP 2024 WIP : Proceedings of the 32nd ACM Conference on Human Factors in Computing Systems Extended Abstracts. 2024. URL: https://www.humancomputation.com/assets/wip_2024/HCOMP_24_WIP_9.pdf
12. Nesbit J. C., Adesope O. S. Learning with concept and knowledge maps: A meta-analysis . Review of Educational Research. 2006. Vol. 76, No. 3. P. 413–448. https://doi.org/10.3102/00346543076003413
13. Paivio A. Dual coding theory: Retrospect and current status . Canadian Journal of Psychology. 1991. Vol. 45, No. 3. P. 255–287. https://doi.org/10.1037/h0084295
14. Pavlova M. V. Building abstraction: The role of representation and structural alignment in learning causal system categories . Тhe 46th Annual Conference of the Cognitive Science Society: Proceedings. 2024. P. 4848–4855.
15. Schicchi D., Limongelli C., Monteleone V., Taibi D. A closer look at ChatGPT’s role in concept map generation for education . Interactive Learning Environments. 2026. Vol. 34, No. 1. P. 276–296. https://doi.org/10.1080/10494820.2025.2497110
16. Schroeder N. L., Nesbit J. C., Anguiano C. J., Adesope O. O. Studying and constructing concept maps: A metaanalysis . Educational Psychology Review. 2018. Vol. 30, No. 2. P. 433–447. https://doi.org/10.1007/s10648-017-9403-9
17. Shi Y., Yang H., Dou Y., Zeng Y. Effects of mind mapping-based instruction on student cognitive learning outcomes: A meta-analysis . Asia Pacific Education Review. 2023. Vol. 24, No. 3. P. 303–317. https://doi.org/10.1007/s12564-022-09746-9
18. Sweller J. Cognitive load during problem solving: Effects on learning . Cognitive Science. 1988. Vol. 12, No. 2. P. 257–285. https://doi.org/10.1207/s15516709cog1202_4
19. Tendrita M., Hidayati U. AI-based mind mapping in project-based learning: Impact on students’ collaboration skills. JPBI (Jurnal Pendidikan Biologi Indonesia). 2025. Vol. 11, No. 1. P. 370–377.
20. Wang C. et al. Impacts of generative AI on student teachers task performance in mind mapping-based collaborative environment . Computers & Education. 2024. Vol. 221. Article 105113. https://doi.org/10.1016/j.compedu.2024.105113
21. Ye X., Zhang W., Zhou Y. et al. Improving students programming performance: An integrated mind mapping and generative AI chatbot learning approach . Humanities and Social Sciences Communications. 2025. Vol. 12. Article 558. https://doi.org/10.1057/s41599-025-04846-4
22. Zawacki-Richter O., Marín V. I., Bond M., Gouverneur F. Systematic review of research on artificial intelligence applications in higher education . International Journal of Educational Technology in Higher Education. 2019. Vol. 16. Article 39. https://doi.org/10.1186/s41239-019-0171-0
23. Zhai X. Generative large language models for knowledge representation: A systematic review of concept map generation. arXiv. 2025. https://doi.org/10.48550/arXiv.2509.14554
24. Zhang R., Zhang Z., Zhu F., Zhou J., Rao A. Mindalogue: LLM-powered nonlinear interaction for effective learning and task exploration. arXiv. 2024. https://doi.org/10.48550/arXiv.2410.10570

Олександра Ордановська ЦИФРОВІЗАЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НАВЧАННІ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

// Наука і освіта. – 2026. – №2. – 80-88.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-2-10

Олександра Ордановська,
доктор педагогічних наук, професор,
професор кафедри інноваційних технологій
та методики навчання природничих дисциплін,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4868-0087

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В НАВЧАННІ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

АНОТАЦІЯ:

У статті досліджено цифровізацію експериментальної діяльності в навчанні природничих дисциплін як чинник модернізації освітнього процесу. Актуальність дослідження визначається потребою переосмислення ролі цифрових інструментів не лише як засобів технічної підтримки навчання, а як складника цілісної педагогічної моделі організації навчально-пізнавальної діяльності. Особливу увагу зосереджено на педагогічних умовах, за яких використання цифрових засобів інтенсифікує усвідомлене засвоєння навчального змісту та розвиток дослідницьких умінь. Метою дослідження є виявлення особливостей цифровізації експериментальної діяльності в навчанні природничих дисциплін та визначення її впливу на характер пізнавальної діяльності здобувачів освіти. Методологію дослідження сформовано на основі поєднання теоретичного аналізу, моделювання освітнього процесу, педагогічного експерименту, спостереження, анкетування та статистичних методів обробки результатів. Результати демонструють, що ефективність цифрових інструментів опосередковується характером їх педагогічної інтеграції в освітній процес. Встановлено, що поєднання віртуального моделювання з виконанням реальних експериментальних завдань створює умови для більш усвідомленої пізнавальної діяльності та сприяє підвищенню результативності навчання. Обґрунтовано, що цифровізація експериментальної діяльності є не лише технологічним, а й методичним чинником підвищення якості природничої освіти.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

цифровізація освіти, експериментальна діяльність, віртуальні лабораторії, цифрові освітні ресурси, пізнавальна діяльність, методика навчання природничих наук, методика навчання фізики

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Биков В. Ю., Спірін О. М., Пінчук О. П. Сучасні завдання цифрової трансформації освіти. Журнал кафедри ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта XXI століття». 2020. № 1. С. 27–36. DOI: https://doi.org/10.35387/ucj.1(1).2020.27-36.
2. Бобро Н. В. Етичні проблеми та ризики формування цифрового університету. Наука і освіта. 2025. № 1. С. 75–81. DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2025-1-9.
3. Гуревич Р. С., Кадемія М. Ю., Опушко Н. Р., Ільніцька Т. С., Плахотнюк Г. М. Роль цифрових технологій навчання в епоху цивілізаційних змін. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців. 2021. Вип. 62. С. 28–38. DOI: https://doi.org/10.31652/2412-1142-2021-62-28-38.
4. Корнят В. С., Романишин Ю. Л., Голярдик Н. А. Цифровізація освіти України: перспективи та ризики сьогодення. Інноваційна педагогіка. 2022. Вип. 53. Т. 1. DOI: https://doi.org/10.32782/2663-6085/2022/53.1.30.
5. Кремень В. Г., Биков В. Ю., Ляшенко О. І., Литвинова С. Г., Луговий В. І., Мальований Ю. І., Пінчук О. П., Топузов О. М. Науково-методичне забезпечення цифровізації освіти України: стан, проблеми, перспективи. Вісник НАПН України. 2022. Т. 4. № 2. DOI: https://doi.org/10.37472/v.naes.2022.4223.
6. Ляшенко О., Спірін О., Литвинова С., Пінчук О., Овчарук О., Сухіх А. Концептуальні засади цифровізації освітнього середовища закладу загальної середньої освіти. Інформаційні технології і засоби навчання. 2024. Т. 102. № 4. DOI: https://doi.org/10.33407/itlt.v102i4.5829.
7. Про схвалення Концепції розвитку цифрових компетентностей та затвердження плану заходів з її реалізації : Розпорядження Кабінету Міністрів України. № 167-р від 03.03.2021. URL: http://surl.li/xuud.
8. Федчишин О., Мохун С., Чопик П. Методичні основи використання PhET-симуляцій у процесі вивчення фізики. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. 2022. № 1. С. 16–24. DOI: https://doi.org/10.25128/2415-3605.22.1.2.
9. Цифрова адженда України – 2020 («Цифровий порядок денний – 2020»). Київ: ГС «Хай-Тек Офіс Україна», 2016. URL: https://strategy.uifuture.org/krainazrozvinutoyucifrovoyu-ekonomikoyu.html.
10. Чебикін О., Атаханов Б. Дослідження емоційно-особистісних особливостей як вірогідних детермінант психологічної кризи в молоді. Наука і освіта. 2023. № 2. С. 95–103. DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2023-2-14.
11. Юрченко А., Хворостіна Ю., Шамоня В., Семеніхіна О. Цифрові технології у викладанні фізики: аналіз існуючих практик. Фізико-математична освіта. 2023. № 38(5). С. 53–59. DOI: https://doi.org/10.31110/2413-1571-2023-038-5-00.8.
12. Banda H. J., Nzabahimana J. The impact of physics education technology (PhET) interactive simulationbased learning on motivation and academic achievement in physics. Education and Information Technologies. 2022. Vol. 27. P. 12035–12054. DOI: https://doi.org/10.1007/s10639-022-11086-6.
13. Cone L., Brøgger K., Player-Koro C., Williamson B. Pandemic acceleration: COVID-19 and the emergency digitalization of European education. European Educational Research Journal. 2022. Vol. 21, No. 5. P. 845–863. DOI: https://doi.org/10.1177/14749041211041793.
14. Chebykin O. Psycholinguistic mechanisms of emotion regulation of educational activity. Insight: the psychological dimensions of society. 2023. No. 10. P. 117–136. DOI: https://doi.org/10.32999/2663-970X/2023-10-6.
15. Dertinger S., Garrelfs I., Hense J. Digital transformation of schools in the post-pandemic phase: Empirical insights from Germany. Seminar.net – International Journal of Media, Technology and Lifelong Learning. 2025. Vol. 21, No. 1. DOI: https://doi.org/10.7577/seminar.6338.
16. Erdogan S., Bozkurt E. The effect of virtual laboratory applications prepared for geometrical optics lesson on students’ achievement levels and attitudes towards physics. Pegem Journal of Education and Instruction. 2022. Vol. 12, No. 2. P. 226–234. DOI: https://doi.org/10.47750/pegegog.12.02.22.
17. European Commission. Digital Education Action Plan 2021–2027: Resetting education and training for the digital age. 2020. URL: https://education.ec.europa.eu.18. He W., Song H. Emotional value of online education: A study of student experience and engagement. Sustainability. 2023. Vol. 15, No. 6. P. 4772. DOI: https://doi.org/10.3390/su15064772.
19. Høydal K. L., Finne H., Malmberg-Heimonen I. The framing of educational digitalization: A scoping review of empirical studies. European Journal of Education. 2024. DOI: https://doi.org/10.1111/ejed.12695.
20. Jia Z., Deng X., Zeng H. The impact of screen exposure on children’s social-emotional development: A meta-analysis. Acta Psychologica. 2025. DOI: https://doi.org/10.1016/j.actpsy.2025.104457.
21. Makransky G., Petersen G. B. Investigating the process of learning with desktop virtual reality: A structural equation modeling approach. Computers & Education. 2019. Vol. 134. P. 15–30. DOI: https://doi.org/10.1016/j.compedu.2019.02.002.
22. Neumann K., Waight N. The digitalization of science education: Déjà vu all over again? Journal of Research in Science Teaching. 2020. Vol. 57, No. 9. P. 1355–1382. DOI: https://doi.org/10.1002/tea.21668.
23. Digital strategies in education across OECD countries: Exploring education policies on digital technologies. 2021. OECD. DOI: https://doi.org/10.1787/33dd4c26-en.
24. Okoye K., Nganji J. T., Hosseini S. Comparative study of students’ evaluation of digitized education systems in higher education. The Internet and Higher Education. 2024. Vol. 62. P. 100889. DOI: https://doi.org/10.1016/j.iheduc.2024.100889.
25. Okoye K., Nganji J. T., Hosseini S. Learning analytics for education: A systematic review and meta-analysis. Social Sciences & Humanities Open. 2025. Vol. 11. P. 100416. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ssaho.2025.100416.
26. Wang Y., Li X., Zhang Q. Effects of emotional tone in computer-based learning environments on students’performance. Computers & Education. 2025. DOI: https://doi.org/10.1016/j.compedu.2025.104987.
27. Zancajo A., Verger A., Bolea P. Digitalization and beyond: The effects of COVID-19 on post-pandemic educational policy and delivery in Europe. Policy and Society. 2022. Vol. 41, No. 1. P. 111–128. DOI: https://doi.org/10.1093/polsoc/puab016.
28. Zhang L., Wang M., Li Y. The impact of educational digitalization on students’ creativity: Evidence from international data. Humanities and Social Sciences Communications. 2024. Vol. 11. P. 321. DOI: https://doi.org/10.1057/s41599-024-03232-w.

Людмила Чорна, Вадим Швед, Ірина Наумчак ПРО ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДОВІРИ У КОРПОРАТИВНІЙ КУЛЬТУРІ ПІДПРИЄМСТВА

// Наука і освіта. – 2026. – №2. – 72-79.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-2-9

Людмила Чорна,
докторка економічних наук, професорка,
професорка кафедри бізнесу та права,
Відокремлений структурний підрозділ закладу вищої освіти
«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Вінницький соціально-економічний інститут,
вул. Дмитра Майбороди, 6, м. Вінниця, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7142-4597

Вадим Швед,
кандидат економічних наук, доцент,
професор кафедри бізнесу та права,
Відокремлений структурний підрозділ закладу вищої освіти
«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Вінницький соціально-економічний інститут,
вул. Дмитра Майбороди, 6, м. Вінниця, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5497-0975

Ірина Наумчак,
здобувачка вищої освіти бакалаврського рівня
кафедри бізнесу та права,
Відокремлений структурний підрозділ закладу вищої освіти
«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Вінницький соціально-економічний інститут,
вул. Дмитра Майбороди, 6, м. Вінниця, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0005-2513-0551

ПРО ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДОВІРИ У КОРПОРАТИВНІЙ КУЛЬТУРІ ПІДПРИЄМСТВА

АНОТАЦІЯ:

У статті розглянуто довіру як одну з визначальних засад корпоративної культури підприємства в умовах неви- значеності, воєнних ризиків та організаційних змін. В статті показано, що довіра має багаторівневу природу і ви- являється як самодовіра працівника, міжособистісна довіра в колективі, довіра до керівництва, процедур та органі- заційних цінностей. Обґрунтовано, що психологічний підхід дає змогу пояснити зв’язок довіри з відчуттям безпеки, стресостійкістю, здатністю до співпраці та прийняття ризику, тоді як управлінський підхід акцентує її вплив на координацію, комунікацію, інноваційність, лояльність персоналу та зниження транзакційних витрат. Доведено, що для корпоративної культури особливе значення мають процедурна справедливість, послідовність рішень, прозорість комунікації та відповідність проголошених цінностей реальній поведінці організації. Зроблено висновок, що довіра є не лише морально-психологічною характеристикою внутрішнього клімату, а й стратегічним ресурсом підприємства, від якого залежить його стійкість, керованість і здатність адаптуватися до кризових викликів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

довіра, корпоративна культура, організаційна довіра, самодовіра, управлінські рішення, психологічна безпека, процедурна справедливість

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Губа Н. О. Міжособистісна довіра: сутність, види та функції. Слобожанський науковий вісник. Серія Психологія. 2024. № 1. С. 33–37. DOI: https://doi.org/10.32782/psyspu/2024.1.6
2. Губа Н. О., Мосол Н. О. Психологічні особливості міжособистісної довіри у волонтерській діяльності. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія Психологія. 2025. Т. 36 (75), № 1. С. 79–84. DOI: https://doi.org/10.32782/2709-3093/2025.1/14
3. Гурлєва Т. С., Журавльова Н. Ю. Довіра до себе як важливий атрибут стресостійкості особистості в умовах інформаційної війни: взаємозв’язок понять. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія Психологія. 2022. Т. 33 (72), № 4. С. 76–82. DOI: https://doi.org/10.32838/2709-3093/2022.4/12
4. Кожем’якіна О. М. Довіра та соціальний Кожем’якіна О. М. Довіра та соціальний капітал: просторова ціннісно-нормативна інтерпретація. Демографія та соціальна економіка. 2016. № 1 (26). С. 118–131. DOI: https://doi.org/10.15407/dse2016.01.118
5. Крижанівська Ю. В., Свідерська О. І. Теоретико-методологічний аналіз психологічного підходу до феномену довіри. Вісник Національного університету оборони України. 2020. № 58. С. 107–112. DOI: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2020-58-5-107-112
6. Швед В. В. Психологія довіри: як сигнали підміняють докази у рішеннях системи 1. Журнал сучасної психології. 2026. № 1 (40). С. 104–112. DOI: https://doi.org/10.26661/2786-7471/2026-1-12
7. Швед В. В., Дудник М. В. Про деякі питання довіри в організаційному управлінні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Психологія. 2025. № 4. С. 161–166. DOI:https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2025.4.26
8. Швед В. В., Ковтун А. В. Довіра як психолого-економічний феномен. Інклюзія і суспільство. 2025. № 3. С. 74–81. DOI: https://doi.org/10.32782/2787-5137-2025-3-9
9. Bandura A. Self-efficacy: toward a unifying theory of behavioral change. Psychological Review. 1977. Vol. 84, No. 2. P. 191–215. https://doi.org/10.1037/0033-295X.84.2.191
10. Colquitt J. A. On the dimensionality of organizational justice: a construct validation of a measure. Journal of Applied Psychology. 2001. Vol. 86, No. 3. P. 386–400. https://doi.org/10.1037/0021-9010.86.3.386
11. Colquitt J. A., Scott B. A., LePine J. A. Trust, trustworthiness, and trust propensity: a meta-analytic test of their unique relationships with risk taking and job performance. Journal of Applied Psychology. 2007. Vol. 92, No. 4. P. 909–927. https://doi.org/10.1037/0021-9010.92.4.909
12. De Jong B. A., Dirks K. T., Gillespie N. Trust and team performance: a meta-analysis of main effects, moderators, and covariates. Journal of Applied Psychology. 2016. Vol. 101, No. 8. P. 1134–1150. https://doi.org/10.1037/apl0000110
13. Dirks K. T., Ferrin D. L. Trust in leadership: meta-analytic findings and implications for research and practice. Journal of Applied Psychology. 2002. Vol. 87, No. 4. P. 611–628. https://doi.org/10.1037/0021-9010.87.4.611
14. Edmondson A. Psychological safety and learning behavior in work teams. Administrative Science Quarterly. 1999. Vol. 44, No. 2. P. 350–383. https://doi.org/10.2307/2666999
15. Fukuyama F. Trust: The Social Virtues and the Creation of Prosperity. New York : Free Press, 1995. 457 p.
16. Gillespie N., Dietz G., Lockey S. Organizational reintegration and trust repair after an integrity violation: a case study. Business Ethics Quarterly. 2014. Vol. 24, No. 3. P. 371–410. https://doi.org/10.5840/beq2014437
17. Goodwin G. P., Piazza J., Rozin P. Moral character predominates in person perception and evaluation. Journal of Personality and Social Psychology. 2014. Vol. 106, No. 1. P. 148–168. https://doi.org/10.1037/a0034726
18. Kahneman D., Sibony O., Sunstein C. R. Noise: A Flaw in Human Judgment. New York : Little, Brown Spark, 2021. 464 p.
19. Luhmann N. Trust and Power. Cambridge : Polity Press, 2017. 208 p.
20. Mayer R. C., Davis J. H., Schoorman F. D. An integrative model of organizational trust. Academy of Management Review. 1995. Vol. 20, No. 3. P. 709–734. https://doi.org/10.5465/amr.1995.9508080335
21. McAllister D. J. Affect- and cognition-based trust as foundations for interpersonal cooperation in organizations. Academy of Management Journal. 1995. Vol. 38, No. 1. P. 24–59. https://doi.org/10.2307/256727
22. Nembhard I. M., Edmondson A. C. Making it safe: the effects of leader inclusiveness and professional status on psychological safety and improvement efforts in health care teams. Journal of Organizational Behavior. 2006. Vol. 27, No. 7. P. 941–966. https://doi.org/10.1002/job.413.

Олексій Чебикін, Ольга Тоцька ПРО СПЕЦИФІКУ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ФАХІВЦІВ ЕКІПАЖІВ МОРСЬКИХ СУДЕН

// Наука і освіта. – 2026. – №2. – 63-71.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-2-8

Олексій Чебикін,
доктор психологічних наук, професор,
дійсний член Національної академії педагогічних наук України,
професор кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7905-2708

Ольга Тоцька,
аспірантка кафедри загальної та диференціальної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0000-2286-3171

ПРО СПЕЦИФІКУ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ФАХІВЦІВ ЕКІПАЖІВ МОРСЬКИХ СУДЕН

АНОТАЦІЯ:

У статті наведено основні результати теоретико-емпіричного дослідження особливостей професійного вигорання фахівців екіпажів морських суден, зокрема представників офіцерського та рядового складів. Узагальнення існуючих досліджень свідчить, що на цей час існують різні теоретичні позиції щодо розуміння професійного вигорання як психологічного феномену. Недостатня опрацьованість цієї проблеми ускладнює процес вивчення вигорання та його ключових характеристик. Щодо практичної нерозробленості проблеми, то наявні в різних джерелах дані здебільшого акцентують увагу на важливості їх урахування під час надання психологічної допомоги. Тут ще недостатньо висвітлені інструменти самодопомоги фахівців в аспекті використання різних психологічних технік. Враховуючи наведене, у своїй роботі ми поставили мету здійснити попереднє дослідження з оцінки прояву професійного вигорання в офіцерів та рядових моряків з урахуванням їх емоційно-особистісних особливостей. Проведене дослідження дало змогу отримати діагностовані показники емоційно-особистісних особливостей та їх зв’язки з даними професійного вигорання. Зокрема, у групі офіцерів маємо нижчий рівень (названий нами як нормативний) прояву професійного вигорання, що характеризується такими властивостями, як достатній рівень емоційної комфортності, емоційної стабільності, товариськості, та високою нормативністю поведінки, тоді як у рядових моряків відмічено підвищений рівень вигорання на фоні прояву в них заниженого емоційного комфорту, підвищеної тривожності та напруги, а також середнього рівня емоційної стабільності. На основі цих даних охарактеризовано певні науково-методичні підходи до можливостей його профілактики й корекції на рівні організаційних умов, а також різні системні підходи до психологічної підтримки та допомоги.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

професійне вигорання, особистісні особливості, емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція особистих досягнень, емоційний комфорт, тривожність, емоційна стабільність, адаптивність, самосприйняття, замкненість, нормативність поведінки, самоконтроль, напруга

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Чебикін О., Атаханов Б. Дослідження емоційних та особистісних характеристик як імовірних детермінант психологічної кризи у молоді. Наука і освіта. 2023. № 2. С. 95–103. https://doi.org/10.24195/2414-4665-2023-2-14.
2. Allen P., Wadsworth E., Smith A. Seafarers’ fatigue: a review of the recent literature. International Maritime Health. 2008. Vol. 59, № 1–4. P. 81–92.
3. Bennett R. E., Gitomer D. H. Transforming K–12 assessment: integrating accountability testing, formative assessment and professional support. Princeton, NJ : Educational Testing Service. 2008. 43 p. https://doi.org/10.1007/978-1-4020-9964-9_3.
4. Bridger R. S., Brasher K., Dew A., Kilminster S. Job stressors in naval personnel serving on ships and in personnel serving ashore over a twelve-month period. Applied Ergonomics. 2011. Vol. 42, № 5. P. 710–718. https://doi.org/10.1016/j.apergo.2010.11.005.
5. Bridger R. S., Brasher K., Dew A., Kilminster S. Occupational stress and strain in the Royal Navy. Occupational Medicine. 2008. Vol. 58, № 8. P. 534–539. https://doi.org/10.1093/occmed/kqn136.
6. Bridger R. S., Dew A., Brasher K., Munnoch K., Kilminster S. Chronic and acute psychological strain in naval personnel. Occupational Medicine. 2009. Vol. 59, № 7. P. 454–458. https://doi.org/10.1093/occmed/kqp104.
7. Buscema F., Cena L., Cricenti C., Zito M. Through restful waters and deep commotion: a study on burnout and health impairment of Italian seafarers from the JD–R model perspective. F1000Research. 2025. Vol. 14, № 19. P. 1–19.
https://doi.org/10.12688/f1000research.159198.1. 8. Carter T. Working at sea and psychosocial health problems: report of an International Maritime Health Association Workshop. Travel Medicine and Infectious Disease. 2005. Vol. 3, № 2. P. 61–65. https://doi.org/10.1016/j.tmaid.2004.09.005.
9. Carter T. The design of health promotion strategies for seafarers. International Maritime Health. 2017. Vol. 68, № 2. P. 102–107. https://doi.org/10.5603/IMH.2017.0019.
10. Carter T. The need for international seafarer medical fitness standards. International Maritime Health. 2009. Vol. 60, № 1–2. P. 1–5.
11. Carter T. Mapping the knowledge base for maritime health: 1 historical perspective. International Maritime Health. 2011. Vol. 62, № 4. P. 210–216.
12. Chebikyn O. Experimental study of the emotional sphere of children, adolescents and early adulthood in Ukraine. London and New York : Routledge. Taylor & Francis Group, 2023. 278 p. https://doi.org/10.4324/9781003330943.
13. Freudenberger H. J. Staff burn-out. Journal of Social Issues. 1974. Vol. 30, № 1. P. 159–165. https://doi.org/10.1111/j.1540-4560.1974.tb00706.x.
14. Hetherington C., Flin R., Mearns K. Safety in shipping: the human element. Journal of Safety Research. 2006. Vol. 37, № 4. P. 401–411. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jsr.2006.04.007.
15. Leka S. Psychosocial hazards and seafarer health: priorities for research and practice. International Maritime Health. 2004. Vol. 55, № 1–4. P. 137–155.
16. Liash O., Yatsiuk M., Hrebenova V. Socio-psychological factors of professional burnout among employees of the SES of Ukraine in the Context of modern challenges. Social Psychology. 2025. № 4 (1). P. 57–64. https://doi.org/10.31652/2786-6033-2025-4(1)-57-64.
17. Maslach C., Leiter M. P. Early predictors of job burnout and engagement. Journal of Applied Psychology. 2008. Vol. 93, № 3. P. 498–512. http://dx.doi.org/10.1037/0021-9010.93.3.498.
18. Mellbye A., Carter T. Seafarers’ depression and suicide. International Maritime Health. 2017. Vol. 68, № 2. P. 108–114. https://doi.org/10.5603/IMH.2017.0020.
19. Nosov P., Ben A., Zinchenko S., Popovych I., Mateichuk V., Nosova H. Formal approaches to identify cadet fatigue factors by means of marine navigation simulators. CEUR Workshop Proceedings. 2020. Vol. 2732. P. 823–838.
20. Nosov P., Zinchenko S., Popovych I., Safonov M., Palamarchuk I., Blakh V. Decision support during the vessel control at the time of negative manifestation of human factor. CEUR Workshop Proceedings. 2020. Vol. 2608. P. 12–26. https://doi.org/10.32782/cmis/2608-2.
21. Oldenburg M., Jensen H.-J., Needs and possibilities for ship’s crews at high seas to communicate with their home. International Journal of Occupational Medicine and Environmental Health. 2019. Vol. 32, № 6. P. 805–815. https://doi.org/10.13075/ijomeh.1896.01436.
22. Oldenburg M., Jensen H.-J., Wegner R. Burnout syndrome in seafarers in the merchant marine service. International Archives of Occupational and Environmental Health. 2013. Vol. 86, № 4. P. 407–416. https://doi.org/10.1007/s00420-012-0771-7.
23. Oldenburg M., Jensen H.-J., Latza U., Baur X. Seafaring stressors aboard merchant and passenger ships. International Journal of Public Health. 2009. Vol. 54, № 2. P. 96–105. https://doi.org/10.1007/s00038-009-7067-z.
24. Oldenburg M., Jensen H.-J. Stress and strain among merchant seafarers differs across the three voyage episodes of port stay, river passage and sea passage. PLoS ONE. 2019. Vol. 14, № 6. e0217904. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0217904.
25. Oldenburg M., Jensen H.-J. Reply to comment on “Stress and strain among seafarers related to the occupational groups”. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020. Vol. 17, № 6. P. 2137.
26. Olds D. M. Seafarers’ psychological well-being: a critical review of the literature (2005–2011). International Maritime Health. 2015. Vol. 66, № 1. P. 43–48.
27. Jensen H.-J., Oldenburg M. Potentially traumatic experiences of seafarers. Journal of Occupational Medicine and Toxicology. 2019. Vol. 14, № 1. P. 1–6. https://doi.org/10.1186/s12995-019-0238-9.

Світлана Ситнік ЕФЕКТИВНІСТЬ АРТТЕРАПІЇ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ КОРЕКЦІЇ СТРЕСОВИХ СТАНІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

// Наука і освіта. – 2026. – №2. – 56-62.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-2-7

Світлана Ситнік,
доктор психологічних наук, професор,
професор кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5875-919X

ЕФЕКТИВНІСТЬ АРТТЕРАПІЇ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ КОРЕКЦІЇ СТРЕСОВИХ СТАНІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби у психологічній допомозі населенню, яке тривалий час живе в умовах воєнної загрози та зазнає хронічного стресового навантаження. Особливої значущості набуває пошук психокорекційних підходів, які поєднували б безпечність, доступність, емоційну м’якість впливу та здатність знижувати напруження, дистрес і прояви емоційного виснаження. Одним із таких підходів є арттерапія, що створює умови для непрямого вираження переживань, символізації травматичного досвіду та відновлення внутрішніх ресурсів особистості. Мета статті полягала в емпіричній перевірці ефективності арттерапії як засобу корекції стресових станів осіб, які тривалий час перебувають в умовах війни. У дослідженні взяли участь 42 особи віком від 30 до 45 років, які проживали на території Одеської області та зазнавали постійного стресового навантаження у зв’язку з воєнними подіями. Досліджуваних було розподілено на експериментальну та контрольну групи. В експериментальній групі реалізовано програму арттерапії тривалістю два місяці, що включала 16 групових занять, які проводилися двічі на тиждень. Для оцінювання ефективності програми застосовано шкалу сприйнятого стресу, шкалу психічного дистресу, шкалу оцінки впливу травматичної події, а також методику САН. Результати дослідження засвідчили, що в експериментальній групі відбулися статистично значущі позитивні зміни за показниками самопочуття, активності, настрою, сприйнятого стресу та психічного дистресу. Найбільш виразний ефект виявлено при порівнянні величини змін між експериментальною та контрольною групами. Водночас вплив на симптоматику, пов’язану з травматичною подією, виявився менш вираженим. Отримані результати підтверджують ефективність арттерапії як засобу корекції актуальних стресових станів в умовах війни та засвідчують доцільність її використання у програмах психологічної підтримки населення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

арттерапія, психологічна корекція, психоемоційний стан, стресові стани, психічний дистрес

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вельдбрехт О. О., Тавровецька Н. І. Шкала сприйнятого стресу (PSS-10): адаптація та апробація в умовах війни. Проблеми сучасної психології. 2022. № 2. С. 16–27.https://doi.org/10.26661/2310-4368/2022-2-2
2. Вознесенська О. Л. Фототерапія в епоху цифрової фотографії: візуальні засоби медіатворчості. Арттерапія в роботі психолога: інноваційні підходи: збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції, м. Кропивницький, 20–27 квітня 2021 року / уклад. О.М. Молчанова; за заг. ред. О.Е. Жосана. Кропивницький: КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2021. С. 34–38. URL: http://www.ppko-koippo.edukit.kr.ua/Files/downloads/Зб.%20матер.%20конф.%20арттерапія%202021.pdf (дата звернення: 13.03.2026).
3. Калька Н., Ковальчук З. Практикум з арттерапії: навчально-методичний посібник. Ч. 1. Львів: ЛьвДУВС, 2020. 232 с. URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/3301/1/АртТерапія-19-10-20.pdf (дата звернення: 12.03.2026).
4. Кокун О., Гуменюк Г. Моніторинг психологічних наслідків стресу війни у фахівців психолого-педагогічних професій: концептуальні підходи та практичні рішення. Технології розвитку інтелекту. 2025. Т. 9, № 1. DOI: 10.31108/3.2025.9.5.
5. Левус Н. І. Арттехніки активізації внутрішніх ресурсів людини : метод. рек. для студ. І та ІІ курсу спец. 053 Психологія другого (магістер.) рівня вищ. Освіти. Львів : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2021. 53 с. URL: https://filos.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2014/12/PP2.1.3.3.02-Art-tekhniky-aktyvizatsii-vnutrishnikh-resursivliudyny.pdf (дата звернення: 12.03.2026).
6. Мілорадова Н. Е. Метафоричні асоціативні карти як інструмент психокорекції та психопрофілактики посттравматичних стресових розладів. Вісник Національного університету оборони України. 2012. № 4. С. 207–210. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnaou_2012_4_44 (дата звернення: 12.03.2026).
7. Сергієнко І. З досвіду проведення групи підтримки із застосуванням арттерапевтичних методів. Простір арттерапії. 2022. № 1(31). С. 16–25. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/733793/1/Art%20Therapy%20Space-Coll.of%20scient.articles-2022-Issue%2031%281%29.pdf (дата звернення: 10.03.2026).
8. Ситнік С. Використання методів арттерапії для осіб із різним рівнем адаптації до кризової ситуації. Наука і освіта. 2025. № 3. С. 47–53. DOI: 10.24195/2414-4665-2025-3-6.
9. Ситнік С., Карпич І. Засоби арттерапії у психокорекції жінок-вимушених мігрантів із психотравмуючим досвідом. Наукові інновації та передові технології. 2025. № 9(49). С. 1465–1479. DOI: 10.52058/2786-5274-2025-9(49)-1465-1479.
10. Теркулова І. В., Литвиненко О. О., Миколенко Н. В. Психологічні прояви стресу, депресії та тривоги у внутрішньо переміщених осіб. Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія. 2025. № 2. С. 162–168. DOI: 10.32782/psyspu/2025.2.28.
11. Heijman J., Wouters H., Schouten K. A., Haeyen S. Effectiveness of trauma-focused art therapy (TFAT) for psychological trauma: study protocol of a multiple-baseline single-case experimental design. BMJ Open. 2024. Vol. 14, no. 1. P. e081917. DOI: 10.1136/bmjopen-2023-081917.
12. Kurapov A., Kalaitzaki A., Keller V., Danyliuk I., Kowatsch T. The mental health impact of the ongoing Russian-Ukrainian war 6 months after the Russian invasion of Ukraine. Frontiers in Psychiatry. 2023. Vol. 14. DOI: 10.3389/fpsyt.2023.1134780.
13. Maddox G. A., Bodner G. E., Christian M. W., Williamson P. On the effectiveness of visual arts therapy for traumatic experiences: a systematic review and metaanalysis. Clinical psychology & psychotherapy. 2024. Vol. 31, no. 4. DOI: 10.1002/cpp.3041.
14. Park S.-R., Cha Y.-J. Effects of online group art therapy on psychological distress and quality of life after family bereavement: in COVID-19 pandemic. The arts in psychotherapy. 2022. P. 101972. DOI: 10.1016/j.aip.2022.101972.
15. Schouten K. A., de Niet G. J., Knipscheer J. W., Kleber R. J., Hutschemaekers G. J. M. The effectiveness of art therapy in the treatment of traumatized adults. Trauma, violence, & abuse. 2014. Vol. 16, no. 2. P. 220–228. DOI: 10.1177/1524838014555032.
16. Tjasink M., Carr C. E., Bassett P., Soosaipillai G., Ougrin D., Priebe S. Art therapy to reduce burnout and mental distress in healthcare professionals in acute hospitals: a randomised controlled trial. BMJ Public Health. 2025. Vol. 3, no. 2. DOI: 10.1136/bmjph-2024-002251.
17. Wang S., Barrett E., Hicks M. H.-R., Martsenkovskyi D., Holovanova I., Marchak O et al. Associations between mental health symptoms, trauma, quality of life and coping in adults living in Ukraine: A cross-sectional study a year after the 2022 Russian invasion. Psychiatry Research. 2024. Vol. 339. Р. 116056. DOI: 10.1016/j.psychres.2024.116056.
18. Yasenok V., Baumer A. M., Petrashenko V., Kaufmann M., Frei A., Rüegger S. et al. Mental health burden of persons living in Ukraine and Ukrainians displaced to Switzerland: the mental health assessment of the Ukrainian population (MAP) studies. BMJ Global Health. 2025. Vol. 10, no. 8. P. e019557. DOI: 10.1136/bmjgh-2025-019557.