// Наука і освіта. – 2026. – №2. – 126-132.

Ірина Нохріна,
викладач кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи,
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,
бул. Ігоря Шамо, 18/2, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-3955-4489

Ольга Швед,
кандидат соціологічних наук,
доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи,
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка,
бул. Ігоря Шамо, 18/2, м. Київ, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4251-3894
Scopus-Author ID: 57277857400

БУЛІНГ ТА МОБІНГ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: НАСЛІДКИ ТА СТРАТЕГІЇ ПРОФІЛАКТИКИ

У статті досліджено явища булінгу, мобінгу та їх різновидів в умовах повномасштабного збройного вторгнення з акцентом на проблеми вимушено переміщеного населення в Україні. Метою статті є здійснення комплексного аналізу феноменології, форм прояву та наслідків булінгу, кібербулінгу, мобінгу та кібермобінгу в умовах воєнного стану, а також узагальнення сучасних стратегій профілактики й алгоритмів реагування для фахівців соціальної та педагогічної сфери. Методами дослідження є теоретичний аналіз наукових і нормативно-правових джерел, порівняльний метод, систематизація та узагальнення вітчизняного і зарубіжного наукового доробку з досліджуваної проблематики. Теоретичний аналіз джерельної бази показав, що в умовах воєнного стану булінг і мобінг набули нових форм і масштабів, а кібербулінг вийшов за межі освітнього середовища, набувши ознак гібридної загрози. Порівняльний аналіз чотирьох феноменів – булінгу, мобінгу, кібербулінгу та кібермобінгу дав змогу розмежувати їхні правові підстави, форми прояву та наслідки для постраждалих осіб. Обґрунтовано необхідність міждисциплінарної співпраці фахівців у галузі психології, педагогіки, соціальної роботи та права. З’ясовано, що ключовою умовою забезпечення психосоціальної безпеки вразливих категорій населення є впровадження травма-інформованих стратегій профілактики. Отримані результати мають практичне значення для розроблення ефективних механізмів протидії зазначеним явищам та формування державної соціальної політики у сфері захисту вразливих груп населення в умовах збройного конфлікту. У перспективі важливо розробити комплексні програми підтримки постраждалих осіб з урахуванням специфіки воєнного часу та досвіду міжнародної спільноти.

булінг, кібербулінг, мобінг, цькування, кібермобінг, внутрішньо переміщені особи, воєнний стан, профілактика насильства, травма-інформований підхід

// Наука і освіта. – 2026. – №2. – 119-125.

Оксана Міхеєва,
кандидат педагогічних наук, доцент,
в.о. завідувача кафедри соціальної роботи,
Український державний університет імені Михайла Драгоманова,
вул. Пирогова, 9, м. Київ, Україна,
ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-8358-3840

СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ У ДІЯЛЬНОСТІ БЛАГОДІЙНИХ ФОНДІВ ЩОДО ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯ ДЕОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

Тенденція трансформації благодійної діяльності від спорадичних гуманітарних акцій до системного інституту соціального захисту дозволяє компенсувати дефіцит державних можливостей у регіонах, звільнених від окупації. Соціальна робота сучасних благодійних фондів спрямовується, передусім, на сприяння повноцінному відновленню життєдіяльності громад. У статті розглядається специфіка соціальних комунікацій у діяльності благодійних фондів щодо підтримки постраждалого населення на деокупованих територіях України в умовах повномасштабної війни та її наслідків. У рамках дослідження на основі комплексного підходу було проведено аналітичний збір первинної інформації про практичну діяльність провідних благодійних фондів, що функціонують у звільнених Херсонській, Донецькій та Харківській областях. На основі проблемного аналізу з’ясовано основні слабкі та сильні сторони діяльності фондів, а також специфіку соціальних комунікацій у її межах. Встановлено, що на деокупованих територіях, окрім традиційних основних форм соціальної роботи – матеріальної допомоги, медичної допомоги, освітніх програм, допомоги з житлом, особливої значущості набувають аспекти соціально-психологічної підтримки, реінтеграційної діяльності, цифрових послуг та правової підтримки. При цьому соціальні комунікації благодійних фондів розглядаються як стратегічна взаємодія з потенційними партнерами, донорами, бенефіціарами для інформування та укріплення довіри. Основними засобами соціальних комунікацій у даному ключі виділено медіа, соціальні мережі, подкастинг та PR-інструменти. У статті обґрунтовано необхідність впровадження цифрових технологій для підвищення ефективності координації соціальної допомоги на тлі загального переходу до людиноцентричної моделі соціальної роботи, з акцентом на індивідуальні потреби постраждалих.

соціальні комунікації, соціальна робота, благодійні фонди, деокуповані території, підтримка, постраждале населення, медіа, відновлення громад

// Наука і освіта. – 2026. – №2. – 110-118.

Лариса Коба,
здобувачка третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, спеціальність 231 Соціальна робота,
Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»,
вул. Віктора Новікова, 2, м. Лубни, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0001-7216-5942

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

У сучасних умовах трансформації суспільства, зростання соціальних ризиків і ускладнення процесів соціалізації особливої актуальності набуває проблема формування правомірної поведінки підлітків. Аналіз наукових досліджень засвідчує, що проблема профілактики правопорушень підлітків розглядається у межах соціальної педагогіки, психології, кримінології та соціальної роботи. Водночас потребує подальшого осмислення питання визначення ролі соціальної роботи школи як системного чинника формування правомірної поведінки підлітків. Метою статті є обґрунтування соціальної роботи закладу загальної середньої освіти як чинника формування правомірної поведінки підлітків та визначення її основних змістових і функціональних характеристик. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс взаємодоповнювальних методів дослідження. Теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація) застосовано для вивчення наукових підходів до профілактики правопорушень підлітків і визначення сутності соціальної роботи школи як чинника формування правомірної поведінки. Системний метод забезпечив розгляд соціальної роботи школи як цілісного процесу, що включає взаємопов’язані компоненти, суб’єкти та рівні впливу. Середовищний підхід використано для аналізу ролі освітнього середовища у формуванні поведінкових установок підлітків, а ресурсний – для обґрунтування необхідності активізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів особистості. У ході дослідження встановлено, що соціальна робота загальноосвітньої середньої школи виконує низку взаємопов’язаних функцій, серед яких провідними є профілактична, виховна, корекційно-розвивальна та координаційна. Профілактична функція спрямована на запобігання правопорушенням і девіантній поведінці, виховна – на формування ціннісних орієнтацій, корекційно-розвивальна – на подолання поведінкових відхилень, координаційна – на узгодження дій усіх суб’єктів освітнього процесу. Отримані результати дозволяють стверджувати, що соціальна робота загальноосвітньої середньої школи є не лише складником освітнього процесу, а й важливим чинником формування правомірної поведінки підлітків. Її ефективність визначається системністю, комплексністю та орієнтацією на особистість підлітка як активного суб’єкта соціальної взаємодії. Перспективи подальших досліджень пов’язані з експериментальною перевіркою ефективності запропонованих підходів та розробленням практичних рекомендацій щодо їх упровадження.

соціальна робота, правомірна поведінка, підлітки, профілактика правопорушень, освітнє середовище, соціалізація, учнівське самоврядування

// Наука і освіта. – 2026. – №2. – 103-109.

Любов Тихончук,
старший викладач кафедри фундаментальних наук,
Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова,
просп. Миру, 22, м. Житомир, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0001-3402-8381

ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА ЯК ЗАСІБ ІНТЕГРАЦІЇ ЗАГАЛЬНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ

У статті досліджено проблему недостатньої інтеграції інженерної графіки зі змістом дисциплін загальної та професійної підготовки курсантів у вищих військових навчальних закладах. Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог до рівня графічної та загальноінженерної підготовки майбутніх військових фахівців у контексті сучасних техніко-технологічних змін і необхідності формування професійних компетентностей. Обґрунтовано, що фрагментарне засвоєння графічних знань за відсутності системних міждисциплінарних зв’язків ускладнює формування просторового мислення, графічної культури та здатності курсантів до ефективного оперування інженерною інформацією. Метою статті є визначення ролі інженерної графіки у забезпеченні цілісної професійної підготовки курсантів та аналіз можливостей її інтеграції з дисциплінами базового і професійно орієнтованого циклів. Методологічну основу дослідження становили аналіз і узагальнення науково-педагогічних джерел, анкетування курсантів, а також порівняльний аналіз результатів навчальної діяльності. У ході дослідження встановлено, що практикоорієнтовані завдання з інженерної графіки сприяють розвитку просторового мислення, формуванню вмінь інтерпретувати форму та конструкцію технічних об’єктів за креслениками, а також підвищують рівень засвоєння матеріалу професійно орієнтованих дисциплін. Результати дослідження підтверджують, що узгодження змісту, мети та практичних завдань з інженерної графіки з навчальними завданнями спеціальних дисциплін позитивно впливає на формування навичок читання та створення конструкторської документації. Обґрунтовано доцільність упровадження інтегрованого курсу інженерної графіки з орієнтацією на професійні потреби військових інженерів, що має практичне значення для вдосконалення освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах.

інженерна графіка, міждисциплінарна інтеграція, професійна підготовка курсантів, просторове мислення, графічна компетентність, вища військова освіта, практико-орієнтоване навчання