// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 69-77.

Абдулкадір Кабадай,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри загальної освіти,
Університет Некметтіна Ербакан, Кампус Мерам,
42090, Мерам Енійол, м. Конья, Туреччина,
Еміне Більге Алтунок,
магістр Інституту педагогічних наук,
Університет Некметтіна Ербакан, Кампус Мерам,
42090, Мерам Енійол, м. Конья, Туреччина

ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ СТИЛЕЙ БАТЬКІВСЬКОГО
ВИХОВАННЯ З КОМУНІКАТИВНИМИ НАВИЧКАМИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Встановлено, що стосунки батьків зі своїми дітьми в дошкільний період мають великий вплив на їхнє подальше соціально-емоційне життя і значна частина навчання відбувається саме в цьому періоді. Врахування ставлення батьків під час виховання дитини може вплинути на її розвиток та міжособистісні стосунки. Мета – дослідити взаємозв'язок між ставленням батьків та комунікативними навичками дітей 36-72 місяців, які відвідують дошкільні навчальні заклади. Досліджено ставлення батьків щодо виявлення взаємозв'язку між комунікативними навичками дітей дошкільного віку. Вважається важливою думка про надання різного бачення проблеми, сприяння розвитку комунікативних навичок дітей та залучення їхньої уваги до цієї проблеми, а також з огляду керівництва дослідників у майбутніх дослідженнях з цього питання. Дослідження проводили з використанням реляційної моделі. Учасниками цього дослідження виступали батьки та їх діти віком 36-72 місяців, які відвідують дошкільні навчальні заклади в центрі міста Елязиг та центральних районах Діярбакиру в 2017-2018 навчальних роках. Вибірка дослідження складалася з випадково вибраних 300 дітей та 320 батьків. У дослідженні були використані "Опитувальник визначення батьківського ставлення" та "Шкала комунікативних навичок". Вказаний опитувальник складається з чотирьох стилей батьківського виховання (суворо-авторитарний, опікунський, індиферентно-безтурботний, демократичний). Шкала складається з чотирьох комунікативних навичок (вербальне спілкування, уникання комунікативних бар’єрів та ввічливе спілкування, невербальне спілкування). Отримані дані аналізували за допомогою програми SPSS 22. У статистичній оцінці, перш за все, критерії нормальності застосовували для підшкал "Опитувальника визначення батьківського ставлення" та "Шкали комунікативних навичок". Оскільки прослідковувалося значення «p<0,05» у всіх підшкалах комунікативних навичок та всіх підшкалах батьківського ставлення, прийнято, що вони не демонструють нормального розподілу. Таким чином, кореляція Спірмена була застосована для перевірки існування суттєвого взаємозв’язку між ставленням батьків та комунікативними навичками. За результатами дослідження виявлено, що батьки найбільше сприймають "демократичне ставлення", а "навички вербального спілкування" найбільше використовують діти дошкільного віку. Не було знайдено жодного значущого взаємозв'язку між суворо-авторитарним, індиферентно-безтурботним, демократичним ставленням батьків та підшкалами комунікативних навичок. Виявлено лише низький рівень негативної кореляції між опікунським батьківським стилем та підшкалою навичок вербальної комунікації. Згідно з результатами дослідження, батьки та вихователі можуть навчитися правильному ставленню до дітей та комунікативним навичкам. Вихователі можуть підтримати розвиток дітей з низькими комунікативними навичками за допомогою діяльності, яка продемонструє їх соціальні навички та дозволять їм проявити себе. Дітям батьків, які виявляють опікунський стиль виховання, можна допомогти поводитися таким чином, щоб підтримувати їхні навички вербального спілкування, позитивно впливати на розвиток особистості дитини та дозволяти їм розвивати структуру особистості. Це дослідження було проведено в провінціях Елязиг та Діярбакир.

дошкільний навчальний заклад, батьківські стилі, комунікативні навички, авторитарний, індиферентний, демократичний.

1. Andı, F.T. (2014). Okul Öncesi Çocuklarda Öğretmen Tarafından Ölçülen Sosyal Davranış Denetimi, Sosyal Uyum ve Sosyal Yeterlilik Düzeylerinin, Ebeveyn Çocuk Yetiştirme Tutumları ile İlişkisinin İncelenmesi. Haliç Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Yüksek Lisans Tezi. İstanbul.
2. Baumrind, D. (1966). Effects of Authoritative Parental Control on Child Behavior. Child Development 37 (4), 887-907.
3. Büyüköztürk, Ş. (2013). Sosyal Bilimler İçin Veri Analizi El Kitabı. Ankara: Pegem Akademi.
4. Can, G. (2003). Bir kurum ve bir sistem olarak aile. (Editör: Sibel Türküm). Anne Baba Eğitimi. Eskişehir: Anadolu Üniversitesi Yayınları, 1-22.
5. Çağdaş, A. (1997). İletişim Dilinin 4-5 Yaş Çocuklarının Sosyal Gelişimine Etkileri. Selçuk Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Doktora Tezi. Konya.
6. Dökmen, Ü. (2002). İletişim Çatışmaları ve Empati (18. Baskı). İstanbul: Sistem Yayıncılık.
7. Gordon, T. (2003). Aile İletişim Dili. (Çeviren: Emel Aksay). İstanbul: Sistem Yayıncılık.
8. Görgülü, F. (2009). Drama Destekli Kubaşık Öğrenme Etkinliklerinin Okul Öncesi 5-6 Yaş Çocuklarının İletişim Becerilerine Etkisi. Adnan Menderes Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Yüksek Lisans Tezi. Aydın.
9. Gözübüyük, N. (2015). Okul Öncesi Dönem Çocuklarında Davranış Sorunlarının Anne-Baba Tutumu ve Öz-Kontrol ile İlişkisinin İncelenmesi. Adnan Menderes Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Yüksek Lisans Tezi. Aydın.
10. Gülay, H. ve Önder, A. (2011). Annelerinin tutumlarına göre 5-6 yaş çocuklarının sosyal-duygusal uyum düzeyleri. Celal Bayar Üniversitesi Eğitim Fakültesi Dergisi 1 (1), 89-105.
11. Günalp, A. (2007). Farklı Anne Baba Tutumlarının Okul Öncesi Eğitim Çağındaki Çocukların Özgüven Duygusunun Gelişimine Etkisi (Aksaray İli Örneği). Selçuk Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü, Yüksek Lisans Tezi. Konya.
12. Gürüz, D. ve Temel Eğinli, A. (2011). Kişiler Arası İletişim, Bilgiler-Etkiler-Engeller (2. Baskı). İstanbul: Nobel Yayınları.
13. Karasar, N. (2013). Bilimsel Araştırma Yöntemi (25. Baskı). Ankara: Nobel Yayın Dağıtım.
14. Kayış, A. (2010). Güvenilirlik analizi. (Editör: Şeref Kalaycı). SPSS Uygulamalı Çok Değişkenli İstatistik Teknikleri. Ankara: Asil Yayın Dağıtım, 405.
15. MEB (Millî Eğitim Bakanlığı). (2013). 0-36 Ay Çocukları İçin Eğitim Programı ile Bütünleştirilmiş Aile Destek Eğitim Rehberi (EBADER) Eğitimci Kitabı. Ankara: MEB.
16. Ogelman, H.G., Önder, A., Seçer, Z. ve Erten, H. (2013). Anne tutumlarının 5-6 yaş çocuklarının sosyal becerilerini ve okula uyumlarını yordayıcı etkisi. Selçuk Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü Dergisi 29, 143- 152.
17. Özyürek, A. ve Tezel Şahin, F. (2012). Annebaba olmak ve anne-babaların çocuk yetiştirme tutumları. (Editör: Tülin Güler). Anne Baba Eğitimi. Ankara: Pegem Akademi. 35-52.
18.Topbaş, S. (2001). İletişim, dil, konuşma: temel kavramlar. (Editör: Seyhun Topbaş). Çocukta Dil ve Kavram Gelişimi. Eskişehir: Anadolu Üniversitesi Yayınları, 1-22.
19. Ünal Güçlü, G. (2015). Okul Öncesi Dönemdeki Çocukların Davranışlarıyla Anne Baba Tutumları Arasındaki İlişkinin İncelenmesi, Necmettin Erbakan Üniversitesi Eğitim Bilimleri Enstitüsü, Yüksek Lisans Tezi. Konya.
20. Yüksel Şahin, F. (2009). Kişiler arası ilişkiler ve iletişim becerileri. (Editör: Haluk Yavuzer). Evlilik Okulu. İstanbul: Remzi Kitabevi, 230-255.