Максим Яворський ПАРАСОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ В СТРУКТУРІ ПЕРСОНІФІКАЦІЇ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК ФОРМА КОНТАМІНАЦІЇ В ТРАНЗАКЦІЙНОМУ АНАЛІЗІ

// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 85-91.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2025-4-10

Максим Яворський, 
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри філософських, політичних і психологічних студій,
Черкаський державний технологічний університет,
вул. Шевченка, 460, Черкаси, Україна;
Психотерапевт у напрямі Транзакційного аналізу (СТА-о-ЄАТА),
член Української асоціації транзакційного аналізу, член ЄАТА.
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-3464-2453

 

ПАРАСОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ В СТРУКТУРІ ПЕРСОНІФІКАЦІЇ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК ФОРМА КОНТАМІНАЦІЇ В ТРАНЗАКЦІЙНОМУ АНАЛІЗІ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність проблеми полягає в тому, що розвиток мовних моделей та інтерактивних алгоритмічних систем спричинив появу нових форм взаємодії між людиною та штучним інтелектом (ШІ), які за своїми характеристиками наближаються до парасоціальних стосунків, описаних у медіапсихології. Здатність ШІ підтримувати високий рівень іммедійності, персоналізації та емоційної відповідності створює умови для його антропоморфізації, що може впливати на внутрішню структуру особистості. У контексті транзакційного аналізу (ТА) постає питання, чи може така взаємодія сприяти контамінації Его-станів, коли фантазії та потреби Его-стану Малюка інтегруються в когнітивні процеси Его-стану Дорослого. Відсутність цілісних теоретичних моделей, які би пояснювали персоніфікацію ШІ через призму Его-структур, зумовлює необхідність відповідного теоретичного аналізу. Метою статті є теоретичне обґрунтування персоніфікації ШІ як форми парасоціальної взаємодії та визначення її потенціалу спричиняти контамінацію Его-стану Дорослого Его-станом Малюка в парадигмі транзакційного аналізу. Методи дослідження включають аналіз, синтез, порівняння та узагальнення наукових джерел, структурно-функціональний аналіз для виокремлення ключових характеристик парасоціальної взаємодії та концептуальне моделювання для побудови теоретичної інтерпретації механізмів контамінації. Використано зарубіжні та українські дослідження парасоціальних стосунків, психології цифрової взаємодії та транзакційного аналізу. Результати дослідження показали, що парасоціальна взаємодія з ШІ має трирівневу структуру: парасоціальне залучення, антропоморфізація та его-структурна інтеграція. Саме останній рівень пов’язаний з ризиком контамінації Его-стану Дорослого: потреба в безпеці, прийнятті, передбачуваності та контролі (Его-стан Малюка) переноситься на цифрового агента і сприймається як раціональна оцінка. Виявлено амбівалентний вплив таких взаємодій на психічне здоров’я: можливі позитивні ефекти (структурування думок, підтримка, зниження ізоляції) поєднуються з ризиками соціальної ізоляції, інструментальної залежності, регресивних захистів і дезадаптивних сценарних переконань. Окреслено психотерапевтичні стратегії деконтамінації, які включають картографування Его-станів, психоосвіту щодо ШІ, аналіз сценарних виграшів і розвиток автентичної комунікації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

кіберпсихологія, психотерапія, транзакційний аналіз, штучний інтелект, парасоціальна взаємодія, контамінація, персоніфікація

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 

ЛІТЕРАТУРА:
 
  1. Чаплінська Ю. Особливості наслідування дітьми медіаперсон у парасоціальних стосунках. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія. 2020. № 2 (12). С. 104–108. https://doi.org/10.17721/BSP.2020.2(12).19.
  2. Чаплінська Ю. С. Парасоціальні стосунки: діти та роботи. Що треба знати батькам? Дошкільна освіта в контексті ідей Нової української школи : збірник наукових праць . 2020. С. 410–422.
  3. Шлегель Л. Короткий словник транзакційного аналізу / упоряд. Г. Яворська, К. Репетій. Черкаси : ІнтролітаТОР, 2025. 608 с.
  4. Cambridge Dictionary reveals Word of the Year 2025. University of Cambridge. URL: https://www.cam.ac.uk/news/cambridge-dictionary-reveals-word-of-the-year-2025?utm_source=chatgpt.com (дата звернення 01.12.2025).
  5. Fang, C. M., Liu, A. R., Danry, V., Lee, E. et al. How AI and Human Behaviors Shape Psychosocial Effects of Extended Chatbot Use: A Longitudinal Randomized Controlled Study. Cornell university, 2025. https://doi.org/10.48550/arXiv.2503.17473.
  6. Griffin C. E., Powell G. ‘Alexa, what do you mean to me?’: a scoping review and model of parasocial relationship formation with smart speakers. Behaviour & Information Technology. 2025. P. 1–27. https://doi.org/10.1080/0144929x.2025.2492701
  7. Horton D., Wohl R. R. Mass communication and pa-ra-social interaction. Psychiatry. 1965. № 19(3). Р. 215–229. https://doi.org/10.1080/00332747.1956.11023049.
  8. Leith A. P. Parasocial cues: The ubiquity of parasocial relationships on Twitch. Communication Monographs. 2021. Vol. 88, no. 1. P. 111–129. https://doi.org/10.1080/03637751.2020.1868544
  9. Schiappa E., Gregg P. B., Hewes D. E. The Parasocial Contact Hypothesis. Communication Monographs. 2005. Vol. 72, no. 1. P. 92–115. https://doi.org/10.1080/0363775052000342544
  10. Tudor K. Permission, Protection, and Potency. Transactional Analysis Journal. 2016. Vol. 46, no. 1. P. 50–62. https://doi.org/10.1177/0362153715617475

Олена Ступницька, Єва Мєзєнцева ПРОБЛЕМА ПІСЛЯВОЄННОЇ АДАПТАЦІЇ БІЙЦІВ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ДО ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНОМУ МЕГАПОЛІСІ

// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 78-84.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2025-4-9

Олена Ступницька,
старший викладач кафедри психології, педагогіки і професійної комунікації,
Харківський національний університет міського господарства,
вул. Чорноглазівська, 17, м. Харків, Україна;
аспірантка
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»,
вул. Кирпичова, 2, м. Харків, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-9260-2507


Єва Мєзєнцева,
здобувачка вищої освіти ІІ магістерського рівня
зі спеціальності 053 Психологія,
Відокремлений структурний підрозділ закладу вищої освіти
«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Рівненський інститут,
вул. Котляревського, 1В, м. Рівне, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-0345-6684

 

ПРОБЛЕМА ПІСЛЯВОЄННОЇ АДАПТАЦІЇ БІЙЦІВ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ДО ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНОМУ МЕГАПОЛІСІ

АНОТАЦІЯ:

У статті розглядаються психологічні та соціальні чинники, що впливають на післявоєнну адаптацію військовослужбовців сил територіальної оборони до життя в умовах сучасного мегаполісу. Проаналізовано особливості девіантної поведінки демобілізованих військових, її зв’язок із бойовим стресом, посттравматичними розладами, змінами ціннісносмислової сфери та проблемами ресоціалізації. Представлено результати емпіричного дослідження з використанням опитувальника бойового стресу (ОБСБ) О. Блінова, що дозволили виявити чинники та динаміку особистісних змін під впливом бойового досвіду, а також рівень використання адаптивних та неадаптивних стратегій подолання. Окреслено вплив освітніх компонентів дисциплін «Основи воєнної психології» та «Психологія сучасних залежностей містянина» на формування компетентностей, необхідних для розуміння та супроводу післявоєнної адаптації в умовах сучасного суспільства. Запропоновано психопрофілактичні та психолого-освітні підходи до ресоціалізації, спрямовані на відновлення внутрішніх ресурсів, емоційної рівноваги та відчуття особистої гідності військовослужбовців. 

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

девіантна поведінка, військовослужбовці, територіальна оборона, психологічна травма, ресоціалізація, психотерапія, післявоєнна адаптація

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 

ЛІТЕРАТУРА:
 
  1. Бойко С. Т., Царенко Л. Г. Трансформація традиційних уявлень про здоров’я і благополуччя в умовах збройного конфлікту в Україні. Personality, family and society: issue of pedagogy, psychology, politology and sociology: International scientific-practical. Shumen : Konstantin Preslavsky University of Shumen; Faculty of Education, 2017. С. 164–167. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/709161/1/Бойко_Царенко_Тези.doc.pdf
  2. Гачак-Величко Л. А., Гузенко І. М. Психологічні особливості прояву девіантної поведінки серед військовослужбовців підрозділу в зоні бойових дій. Габітус. 2023. Вип. 52. С. 114–118. DOI: https://doi.org/10.32782/2663-5208.2023.52.20
  3. Дичко М. В., Гачак-Величко Л. А., Ролюк О. В. Психологічні особливості девіантної поведінки військовослужбовців. Габітус. 2022. № 33. С. 80–85. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2022.33.14
  4. Жигайло Н., Матеюк О. Психологічний супровід військовослужбовців у зоні ведення бойових дій. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2022. Вип. 13. С. 64–70. DOI: https://doi.org/10.30970/ PS.2022.13.8
  5. Журавльова Л., Кротюк, К. Особливості ціннісно-смислової сфери військовослужбовців з різним досвідом участі в бойових діях. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. 2020. Вип. 10 (55). С. 26–36. URL: https://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/37969
  6. Захаріна Т. Реінтеграційний потенціал ветеранів як чинник успішної їх реінтеграції в соціум. Social Work and Education. 2023. Вип. 10. № 3. С. 263–275. DOI: https://doi.org/10.25128/2520-6230.23.3.1.
  7. Лящ О. Деструктивний вплив бойового стресу на емоційну сферу особистості військового. Психологічні перспективи. 2021. Вип. 37. С. 128–140. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ppst_2021_37_12
  8. Мушкевич В. Психологічні чинники переживання стресу військовослужбовцями. Психологічні перспективи. 2019. Т. 34. С. 119–136. DOI: https://doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-119-136.
  9. Олійник Л. Технологічний підхід до формування рефлексивної компетентності як засіб профілактики девіантної поведінки майбутнього офіцера. Вісник Національного університету оборони України. 2022. № 70 (6). С. 118–124. DOI: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2022-70-6-118-124.
  10. Орловська О. А. Посттравматичний стресовий розлад учасника бойових дій та сімейна адаптація. Габітус. 2020. Вип. 15. С. 251–255. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.15.43.
  11. Пріб Г. А., Бегеза Л. Є., Раєвська Я. М. Соціально-психологічна адаптація військовослужбовців/ветеранів: проблематика вивчення. Габітус. 2022. Вип. 35. С. 159–163. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2022.35.23.
  12. Ступницька О. Г. Специфіка мотивації військовослужбовців сил територіальної оборони. Габітус. 2025. Вип. 70. С. 264–267. DOI: https://doi.org/10.32782/2663-5208.2025.70.48.
  13. Тополь О. В. Соціально-психологічна реабілітація учасників антитерористичної операції. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. 2015. Вип. 124. С. 230–233. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VchdpuP_2015_124_61

Крістіна Петрик, Ірина Скляр АДАПТИВНІ ПОВЕДІНКОВІ ПАТЕРНИ У СТАНАХ ХРОНІЧНОЇ ТРИВОГИ: МЕХАНІЗМИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 70-77.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2025-4-8

Крістіна Петрик,
кандидат педагогічних наук, доцент,
завідувач кафедри педагогіки
факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв,
Бердянський державний педагогічний університет,
вул. Університетська, 55А, м. Запоріжжя, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0615-5217

 
Ірина Скляр,
здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти
спеціальності А1 Освітні науки
факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв,
Бердянський державний педагогічний університет,
вул. Університетська, 55А, м. Запоріжжя, Україна, ORCID ID: https://orcid.org/0009-0003-1129-2205

 

АДАПТИВНІ ПОВЕДІНКОВІ ПАТЕРНИ У СТАНАХ ХРОНІЧНОЇ ТРИВОГИ: МЕХАНІЗМИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

АНОТАЦІЯ:

У статті досліджено особливості хронічної тривоги як детермінанти трансформації міжособистісної регуляції здобувачів вищої освіти, акцентуючи увагу на тому, що тривала емоційна напруга змінює поведінкові патерни, соціальні контакти та якість комунікативної взаємодії у студентському середовищі. Мета статті полягає в окресленні концептуальних підходів до розуміння адаптивних і дезадаптивних моделей міжособистісної регуляції та аналізі траєкторій переходу між ними за умов хронічної тривоги. У роботі проаналізовано механізми впливу тривожності на когнітивні оцінки, емоційні реакції та поведінкові стратегії, розкрито структуру адаптивних, перехідних і дезадаптивних патернів, а також запропоновано траєкторну модель, що демонструє можливі напрями переходу від порушених форм регуляції до більш гнучких та ресурсних. Отримані результати свідчать, що хронічна тривога суттєво впливає на здатність здобувачів вищої освіти підтримувати ефективну міжособистісну взаємодію, зумовлюючи нестабільність комунікативних стилів, зниження довіри та домінування унікальних стратегій поведінки. Запропонована модель дозволяє не лише описати динаміку цих процесів, а й окреслити критичні точки для психологічної підтримки, що робить її корисною для викладачів закладів вищої освіти, психологів та науковців, які працюють з проблематикою емоційного благополуччя студентської молоді. Практична цінність дослідження полягає у виокремленні чинників, здатних сприяти поверненню до адаптивних форм регуляції, та у формуванні підґрунтя для розроблення превентивних програм, спрямованих на підвищення стійкості й збалансованості міжособистісної взаємодії в закладах вищої освіти.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

хронічна тривога, поведінкові патерни, міжособистісна регуляція, соціальна взаємодія, комунікативні стратегії, адаптація, дезадаптація

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 

ЛІТЕРАТУРА:
 
  1. Архангельська М. В. Когнітивно-поведінкова терапія як система психотерапевтичних втручань першого вибору в лікуванні тривожних розладів. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2024. Вип. 2. С. 49–54. DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2024-2-7
  2. Гошовська Д., Гошовський Я. Психологічні особливості тривожності й саногенності депривованої особистості. Психологічні перспективи. 2022. Вип. 39. С. 56–68. DOI: https://doi.org/10.29038/2227-1376-2022-39-hos
  3. Овчаренко О. Ю. Психологічні особливості дослідження стресостійкості студентів з інвалідністю. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія. 2023. Вип. 6. С. 10–17. DOI: https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2022.6.2
  4. Пальок І. В., Шукалова А. О. Особистісна тривожність та емоційна саморегуляція у студентів-ВПО. Перспективи та інновації науки. 2025. Т. 4. Вип. 50. DOI: https://doi.org/10.52058/2786-4952-2025-4(50)-1639-1650
  5. Шевцова О. Психологічні Особливості копінг-стратегій молодих осіб в умовах воєнного стану. Наукові інновації та передові технології. 2023. Т. 13. Вип. 27. С. 1039–1048. DOI: https://doi.org/10.52058/2786-5274-2023-13(27)-1039-1048
  6. Шумейко О. М. Психологічний аналіз перебігу підліткової тривожності під час воєнного стану в Україні. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. 2023. С. 40. DOI: https://doi.org/10.32782/2709-3093/2023.3/07
  7. Georgiades A., Almuqrin A., Rubinic P., Mouhitzadeh K., Tognin S., Mechelli A. Psychosocial stress, interpersonal sensitivity, and social withdrawal in clinical high risk for psychosis: a systematic review. Schizophrenia. 2023. Vol. 9, № 1. P. 38. DOI: https://doi.org/10.1038/s41537-023-00362-z
  8. Howe-Davies H., Hobson C., Waters C., van Goozen S. H. Emotional and socio-cognitive processing in young children with symptoms of anxiety. European child & adolescent psychiatry. 2023. Vol. 32, № 10. P. 2077–2088. DOI: https://doi.org/10.1007/s00787-022-02050-2
  9. Mofatteh M. Risk factors associated with stress, anxiety, and depression among university undergraduate students. AIMS public health. 2020. Vol. 8, № 1. P. 36. DOI: https://doi.org/10.3934/publichealth.2021004
  10. Savitsky B., Radomislensky I., Katorza E., Kaim A. Injury as a Result of Children and Adolescent Labor – An Association with Ethnicity and Peripherality: A Retrospective Cohort Study Based on the Israeli Trauma Registry. European journal of investigation in health, psychology and education. 2023. Vol. 14, № 1. P. 133–147. DOI: https://doi.org/10.3390/ejihpe14010009
  11. Thaivalappil A., Stringer J., Burnett A., Young I., Papadopoulos A. Bridging the digital gap: a content analysis of mental health activities on university websites. Trends in Higher Education. 2023. Vol. 2, № 3. P. 409–420. DOI: https://doi.org/10.3390/higheredu2030024
  12. Vltavska K., Krejčová K., Šulc Z. Factors Influencing the Mental Health of University Students in the Czech Republic. Journal on Efficiency and Responsibility in Education and Science. 2024. Vol. 17, № 4. P. 338–348. DOI: https://doi.org/10.7160/eriesj.2024.170406

Кристина Місаїлова, Денис Лавриненко, Оксана Креденцер ШКАЛА РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ (R@W SCALE): АДАПТАЦІЯ ТА ПСИХОМЕТРИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 60-69.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2025-4-7

Кристина Місаїлова,
здобувачка вищої освіти II магістерського рівня
зі спеціальності С4 «Психологія», кафедра педагогіки та психології,
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,
просп. Перемоги, 54/1, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0007-1451-8846


Денис Лавриненко,
старший викладач кафедри педагогіки та психології,
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,
просп. Перемоги, 54/1, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9306-3830


Оксана Креденцер,
докторка психологічних наук, професорка,
завідувачка відділу соціальної психології особистості,
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України,
Андріївська вул., 15, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4119-190X

 

ШКАЛА РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ (R@W SCALE): АДАПТАЦІЯ ТА ПСИХОМЕТРИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

АНОТАЦІЯ:

Професійна резильєнтність – це ключовий фактор, що впливає на те, наскільки ефективно працівники справляються зі стресом і зберігають психологічну стабільність, однак в Україні бракує валідних інструментів для її вимірювання.  Метою дослідження було здійснення українськомовної адаптації Шкали резильєнтності на робочому місці (R@W Scale; П. Вінвуд, Р. Колон, К. МакЮен (P. Winwood, R. Colon, K. McEwen, 2013) та перевірка її психометричних характеристик на вибірці працевлаштованих осіб. Процедура адаптації включала прямий і зворотний переклад, лінгвістичне узгодження та соціокультурну адаптацію тверджень. Емпірична перевірка здійснювалася у два етапи. На першому було опитано 123 респонденти, дані яких використано для аналізу дискримінативності тверджень, внутрішньої узгодженості, факторної структури та валідності шкали. На другому етапі було залучено 78 учасників тієї ж вибірки, які повторно проходили опитування через пів року. Це дало змогу перевірити ретестову надійність і стабільність показників у часі. У фінальній українськомовній версії шкали підтверджено 6-факторну структуру, оскільки субшкала «Взаємодія з колегами» була вилучена через її невідповідність психометричним критеріям. У результаті 6-факторна ЕФА-модель із 16 тверджень, що лягла в основу скоригованої українськомовної версії R@W Scale, пояснила 74,3% дисперсії та засвідчила високу чистоту та стабільність факторних навантажень. CFA-модель продемонструвала високі індекси відповідності (CFI=1,000; RMSEA=0,024), а перевірка стійкості показників підтвердила їх високу стабільність у часі.  Конвергентна валідність була підтверджена значущими кореляціями з показниками загальної стресостійкості та професійної життєстійкості. На основі даних, отриманих на вибірці із 123 респондентів, було сформовано процентильні норми для інтерпретації результатів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

резильєнтність, життєстійкість, R@W Scale, робоче місце, робота, адаптація, шкала, психометричні властивості

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 

ЛІТЕРАТУРА:
 
  1. Кокун О. Опитувальник професійної життєстійкості (українська версія). Проблеми екстремальної та кризової психології. 2021. № 1. https://doi.org/10.52363/dcpp-2021.1.8
  2. Школіна Н. В., Шаповал І. І., Орлова І. В., Кедик І. О., Станіславчук М. А. Адаптація та валідізація україномовної версії Шкали стресостійкості Коннор–Девідсона-10 (CD-RISC-10). Український ревматологічний журнал. 2023. № (80). С. 72–77. https://doi.org/10.32471/ rheumatology.2707-6970.80.15236
  3. Afek A., et al. Psychological resilience, mental health, and inhibitory control among youth and young adults under stress. Frontiers in Psychiatry. 2021. № 11. https://doi.org/10.3389/fpsyt.2020.608588
  4. Ibrahim B. A., Hussein S. M. Relationship between resilience at work, work engagement and job satisfaction among engineers: a cross-sectional study. BMC Public Health. 2024. Vol. 24, № 1. https://doi.org/10.1186/s12889-024-18507-9
  5. Kaya A. The association between transformational leadership and teachers’ creativity: professional resilience and job satisfaction as mediators. Frontiers in Psychology. 2024. Vol. 15. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2024.1514621
  6. Winwood P. C., Colon R., McEwen K. A Practical Measure of Workplace Resilience. Journal of Occupational and Environmental Medicine. 2013. Vol. 55, № 10. P. 1205–1212. https://doi.org/10.1097/jom.0b013e3182a2a60a

Ірина Мельничук СИСТЕМНО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 49-59.

DOI:https://doi.org/10.24195/2414-4665-2025-4-6

Ірина Мельничук,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри психіатрії, медичної та спеціальної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1982-7393

 

СИСТЕМНО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

АНОТАЦІЯ:

У статті представлено теоретико-емпіричне обґрунтування системної моделі емоційної стійкості як інтегральної властивості особистості, що забезпечує успішне здійснення діяльності в умовах підвищеного емоціогенного навантаження. Актуальність дослідження зумовлена зростанням частоти непередбачуваних, конкурентних і кризових ситуацій у сучасному соціальному просторі, а також обмеженою придатністю традиційних описів до пояснення процесуальної динаміки емоційного реагування та поведінкових індикаторів емоційної стійкості. Метою дослідження є концептуалізація емоційної стійкості, операціоналізація її ключових компонентів і пілотна психометрична апробація авторського опитувальника. Методологічну основу становлять системний, суб’єктно-діяльнісний та ресурсний підходи, що дозволяють розглядати її як феномен суто емоційного порядку зі своєю ієрархічно організованою саморегульованою системою, спрямованою на узгодження відповідних процесів зовнішнім вимогам та цілям суб’єкта.  У результаті виокремлено п’ять провідних регулятивних емоційних властивостей, що конкретизують зміст емоційної стійкості, а саме: емоційної чутливості, емоційної лабільності, емоційної гностичності, емоційної домінантності та емоційного стоїцизму. Показано, що ці властивості інтегруються в процес реагування від сприйняття емоціогенного стимулу й оцінки значущості до активації домінантного відгуку, адаптивного налаштування, цілеспрямованої дії та результативності зі зворотним зв’язком. При цьому їх прояв є контекстно варіативним. Розроблено авторський опитувальник емоційної стійкості, який моделює специфіку регулятивності п’яти емоційних властивостей через систему поведінкових індикаторів у дев’яти сферах життєдіяльності (навчальна, професійна, сімейна, суспільно-побутова, міжособистісна, змагально-конкурентна, кризова, екстремально-загрозлива, сфера збереження здоров’я). Його психометрична апробація продемонструвала прийнятну внутрішню узгодженість (α=0,783), високу ретестову надійність (r=0,723). Встановлено значущі кореляційні зв’язки із зовнішніми критеріями: позитивні – з описовою шкалою емоційної стійкості, резильєнтністю, самооцінкою та інтернальністю, і негативні – з труднощами емоційної регуляції, що підтверджує критеріальну та конструктну валідність інструмента. За даними процентильного аналізу запропоновано інтерпретаційні межі низького, середнього та високого рівнів емоційної стійкості та її компонентів. Засвідчено, що емоційна стійкість є інваріантною за структурою, але варіативною за сферою реалізації, а розроблений опитувальник може бути використаний для її діагностики.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

емоційна сфера, регулятивність, емоційні властивості, чутливість, лабільність, гностичність, домінантність, стоїцизм, сфери життєдіяльності, психометрична апробація

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 

ЛІТЕРАТУРА:
 
  1. Аршава І.Ф. Емоційна стійкість людини та її діагностика : автореф. дис. … д-ра психол. наук : 19.00.02. Київ : Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2007. 33 с. URL: https://uacademic.info/ua/document/0507U000470 (дата звернення: 04.02.2025).
  2. Березовська Л. Взаємозв’язок емоційної стійкості та професійного вигорання офіцерів. Вісник Національного університету оборони України. 2024. № 5(81). С. 27–35. DOI: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2024-81-5-27-35.
  3. Вельдбрехт О., Зінченко Н., Тавровецька Н. Шкала самооцінки Розенберга: українська адаптація та психометричні властивості. Інсайт: психологічні виміри суспільства. 2025. № 13. С. 142–172. DOI: https://doi.org/10.32999/2663-970X/2025-13-7.
  4. Гудзенко О. Г., Пастрик Т. В., Лазько А. М., Гальчун Н. П. Емоційно-регулятивні стратегії у мовленнєвій взаємодії: психолінгвістичні аспекти комунікативного дискурсу. Академічні студії. серія «гуманітарні науки». 2025. № 2. С. 89–97. DOI: https://doi.org/10.52726/as.humanities/2025.2.13.
  5. Дзвоник Г.П. Роль емоційної стійкості в професійному самоздійсненні фахівця. Актуальні проблеми психології. 2016. Т. 5. № 16. С. 24–29. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/706108 (дата звернення: 09.02.2025).
  6. Клочков В. Психологічні чинники стійкості особистості: наукові погляди. Вісник Національного університету оборони України. 2022. № 5(69). С. 58–66. DOI: https://doi.org/10.33099/2617-6858-2022-69-5-58-66.
  7. Ковальчук З. Емпіричне дослідження емоційної стійкості офіцерського складу підрозділів МВС України. Теоретичні і прикладні проблеми психології. 2023. № 3 (62). Т. 2. С. 114–125. DOI: https://doi.org/10.33216/2219-2654-2023-62-3-2-114-125.
  8. Коломієць Л. І., Шульга Г. Б. Особливості стратегій емоційної саморегуляції осіб юнацького віку. Габітус. 2020. Т. 2, № 18. С. 66–71. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.18.2.12.
  9. Кравцов Д. Р. Поняття стресу та психологічної стійкості в межах різних теоретичних підходів. Габітус. 2020. № 18 (1). С. 112–116. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.18.1.20.
  10. Кудінова М. С. Порівняльний аналіз понять «стресостійкість» та «емоційна стійкість». Теорія і практика сучасної психології. 2016. С. 22–28. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tpcp_2016_1_7 (дата звернення: 09.03.2025).
  11. Лялюк Ю. Р. Основні компоненти структури емоційної стійкості особистості. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія психологічна). 2023. № 2. С. 73–79. DOI: https://doi.org/10.32782/2311-8458/2023-2-10.
  12. Мальхазов О.Р. Розвиток емоційної стійкості осіб, що переживають наслідки травматичних подій : монографія. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2022. 215 с. URL: http://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/733174/1/Malkhazov%20O.R.%20Development%20of%20emotional%20resilience-monograph-2022.pdf (дата звернення: 14.12.2025).
  13. Методика дослідження рівня суб’єктивного контролю (РСК) (Дж. Роттер в адаптації Є. Бажина, С. Голинкіної, А. Еткінда). Психодіагностика лідерських якостей військовослужбовців : метод. посіб. / О.М. Кокун та ін. Київ : ТОВ «7БЦ», 2023. С. 159–167. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/735409/1/Метод%20Посібник%20Психодіагностика%20лідерських%20якостей.pdf (дата звернення: 01.05.2025).
  14. Окаєвич А. Формування емоційно-вольової стійкості майбутніх офіцерів Збройних сил України як актуальна психолого-педагогічна проблема. Педагогіка формування творчої особистості у вищих та загальноосвітніх школах. Запоріжжя, 2020. Т. 2, № 71. С. 173–176. DOI: https://doi.org/10.32840/1992-5786.2020.71-2.32.
  15. Олексюк Н. Особливості формування емоційно-вольової стійкості у майбутніх офіцерів як основи їх професіоналізму. Humanitas. 2024. № 3. С. 106–111. DOI: https://doi.org/10.32782/humanitas/2024.3.15.
  16. Оніпко З. С. Дослідження сформованості рівня емоційної стійкості у студентів технічного ВНЗ. Габітус. 2021. Т. 2. № 24. С. 73–77. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2021.24.2.13.
  17. Сак Л. В., Федотова З. В. Крос-культурна адаптація та валідизація україномовної версії шкали труднощів емоційної регуляції DERS: апробація у хворих підлітків на нервову анорексію та їх батьків/опікунів. Психіатрія, неврологія та медична психологія. 2023. № 21. С. 38–45. DOI: https://doi.org/10.26565/2312-5675-2023-21-05.
  18. Семенів Н. Визначення емоційної стійкості в студентському середовищі як необхідної риси майбутніх фахівців. Молодий вчений. 2022. № 5(105). С. 73–77. DOI: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2022-5-105-14.
  19. Слободяник Н. В. Стресостійкість як психологічний ресурс особистості в ситуації змін. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Психологія. 2024. № 4. С. 91–95. DOI: https://doi.org/10.32782/2709-3093/2024.4/14.
  20. Чайка Г. Взаємозв’язок емоційної стійкості та міжособистісних взаємин: статево-віковий аспект. Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом. Психологія. 2022. № 1 (54). С. 84–90. DOI: https://doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.12.
  21. Чебикін О. Я. Теорія і методика емоційної регуляції навчальної діяльності. Одеса : Астро-Принт, 1999. 157 с.
  22. Школіна Н. В., Шаповал І. І., Орлова І. В., Кедик І. О., Станіславчук М. А. Адаптація та валідизація україномовної версії шкали стресостійкості Коннора – Девідсона-10 (CD-RISC-10): апробація у хворих на анкілозивний спондиліт. Український ревматологічний журнал. 2020. № 2 (80). С. 66–72. DOI: https://doi.org/10.32471/rheumatology.2707-6970.80.15236.
  23. Bonanno G. A., Diminich E. D. Annual Research Review: positive adjustment to adversity – trajectories of minimal-impact resilience and emergent resilience. Journal of child psychology and psychiatry. 2012. Vol. 54, no. 4. P. 378–401. DOI: https://doi.org/10.1111/jcpp.12021.
  24. Britt T. W., Shen W., Sinclair R. R., Grossman M. R., Klieger D. M. How Much Do We Really Know About Employee Resilience? Industrial and Organizational Psychology. 2016. Vol. 9, no. 2. P. 378–404. DOI: https://doi.org/10.1017/iop.2015.107.
  25. Chebykin O. Experimental Study of the Emotional Sphere of Children, Adolescents and Early Adulthood in Ukraine. London : Routledge, 2023. 290 p. DOI: https:// doi.org/10.4324/9781003330943.
  26. Chebykin O., Bedny I., Skoromna M., Kosyanove O. Emotional maturity and war-related stress. 16th International Conference on Applied Human Factors and Ergonomics (AHFE 2025). 2025. DOI: https://doi.org/10.54941/ahfe1006127.
  27. Estrada A. X., Severt J. B., Jiménez-Rodríguez M. Elaborating on the Conceptual Underpinnings of Resi lience. Industrial and Organizational Psychology. 2016. Vol. 9, No. 2. P. 497–502. DOI: https://doi.org/10.1017/iop.2016.46.
  28. Etkin A., Büchel C., Gross J. J. The neural bases of emotion regulation. Nature Reviews Neuroscience. 2015. Vol. 16, No. 11. P. 693–700. DOI: https://doi.org/10.1038/nrn4044.
  29. Gross J. J. Emotion regulation: Current status and future prospects. Psychological Inquiry. 2015. Vol. 26, No. 1. P. 1–26. DOI: https://doi.org/10.1080/1047840X.2014.940781.
  30. Huerzeler H. E., Boss P., Thoma M. V. Addressing the heterogeneity of resilience scales: a systematic review and development of a unified resilience construct within a standardized resilience framework. The Journal of Positive Psychology. 2025. P. 1–20. DOI: https://doi.org/10.1080/17439760.2025.2574049.
  31. Kay S. A. Emotion Regulation and Resilience: Overlooked Connections. Industrial and Organizational Psychology. 2016. Vol. 9, No. 2. P. 411–415. DOI: https://doi.org/10.1017/iop.2016.31.
  32. Laborde S., Mosley E., Thayer J. F. Heart Rate Variability and Cardiac Vagal Tone in Psychophysiological Research – Recommendations for Experiment Planning, Data Analysis, and Data Reporting. Frontiers in Psychology. 2017. Vol. 08. Article 213. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2017.00213.
  33. Özer Şahin Z., Esen Çoban A. The Predictive Role of Emotion Regulation and Parental Attitudes in Psychological Resilience of Preschool Children. OPUS Journal of Society Research. 2025. Vol. 22, no. 3. P. 503–517. DOI: https://doi.org/10.26466/opusjsr.1684542.
  34. Popovych I., Kryzhanovskyi O., Zavatskyi V., Tkachenko N., Hrytsuk O., Kolly-Shamne A., Danko D. Self-regulatory behavior styles of juniors in achieving winning outcomes. Journal of Physical Education and Sport. 2025. Vol. 25, no. 1. P. 11–20. DOI: https://doi.org/10.7752/jpes.2025.01002.
  35. Shwartz-Asher D., Tziner A. Mapping the multifaceted resilience construct: a facet-based approach. Frontiers in Psychology. 2025. Vol. 16. Article 1674912. DOI: https://doi.org/10.3389/fpsyg.2025.1674912.
  36. Zhuravlova L., Chebykin O. The Development of Empathy: Phenomenology, Structure and Human Nature. London : Routledge, 2021. 276 p. DOI: https://doi.org/10.4324/9781003145370.
         

       
   
   
         

 

©2026 Університет Ушинського. Всі права захищені, мабуть.