// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 32-41.

Інна Грабчук,
кандидат економічних наук за спеціальністю
«Економіка та управління підприємствами»,
доцент кафедри економіки, підприємництва та туризму,
Поліський національний університет,
Старий бульвар, 7, м. Житомир, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/ 0000-0001-5548-6034

Ліна Сікорака,
кандидат педагогічних наук за спеціальністю
«Теорія і методика професійної освіти»,
доцент кафедри природничих та соціально-гуманітарних дисциплін,
Житомирський медичний інститут Житомирської обласної ради,
вул. Велика Бердичівська, 46/15, м. Житомир, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/ 0000-0002-4785-1086

 
Тетяна Глюза,
магістр, Поліський національний університет,
Старий бульвар, 7, м. Житомир, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0002-0832-2584 

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПАРТИСИПАТИВНОГО СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Актуальність дослідження зумовлена зміною парадигми сучасного управління, де дедалі більшої ваги набувають демократичні та інноваційні підходи до організації праці. В умовах високої конкуренції, швидких змін і зростання ролі людського капіталу традиційні авторитарно-бюрократичні стилі керівництва втрачають ефективність. Натомість акцент зміщується на особистість працівника, його мотивацію, творчість, емоційний інтелект і здатність до співпраці. У такому контексті інноваційний партисипативний стиль керівництва розглядається як один із найбільш перспективних підходів, що поєднує ефективність управління персоналом організації з розвитком його соціально-психологічного потенціалу. Метою дослідження є наукове обґрунтування психологічних чинників інноваційного партисипативного стилю керівництва та визначення його впливу на мотивацію працівників і ефективність праці в організації. Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання: класифікувати ключові психологічні чинники партисипативного управління; розкрити їх вплив на трудову поведінку; схарактеризувати роль цього стилю у формуванні сприятливого соціально-психологічного клімату й підвищенні ефективності праці трудового колективу; обґрунтувати практичні засади його застосування. Методи дослідження включають аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, а також системно-структурний підхід, що забезпечив комплексне вивчення структурних компонентів партисипативного стилю керівництва. Застосування таких методів дозволило виокремити мотиваційні, когнітивні, комунікативні та емоційно-вольові чинники, що визначають ефективність праці персоналу в організації, та запропонувати авторську модель психологічних чинників інноваційного партисипативного стилю керівництва, яка демонструє, як конкретні психологічні чинники керівництва впливають на мотивацію, залученість і результативність праці в організації. Результати дослідження засвідчили, що ефективність інноваційного партисипативного стилю значною мірою залежить від емоційного інтелекту керівника, здатності до емпатії, навичок двосторонньої комунікації, довіри до персоналу та підтримки автономії працівників. У висновках підтверджено, що інноваційний партисипативний стиль керівництва є ефективною моделлю управління, яка сприяє підвищенню мотивації персоналу, формуванню інноваційної поведінки та зміцненню конкурентоспроможності організації. 

психологічні чинники, інноваційний партисипативний стиль керівництва, мотивація, ефективність управлінських процесів

1. Академічний тлумачний словник української мови.: В 11 т. 1970–1980. Київ : Наукова думка. URL: https://sum.in.ua/
2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 376 с.
3. Захаркевич Н. П., Трубайчук Р. В. Розвиток партисипативного управління на вітчизняних підприємствах. Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова. Хмельницький, 2021. С. 46–54.
4. Кифяк В. І., Кіндзерський В. В. Управління персоналом як основний бізнес-процес підприємств. Науковий вісник Чернівецького національного університету. Серія «Економіка». 2020. № 827. С. 21–29.
5. Колісніченко Н. Партисипативне управління в галузі освіти: сутність, особливості, тенденції формування і реалізації. Актуальні проблеми державного управління. 2021. Т. 3, № 84. С. 111–116. https://doi.org/10.35432/1993-8330appa3842021246301.
6. Лавринюк О., Кириченко В. Мотивація до навчальної діяльності: аналіз сучасних теорій. Журнал соціальної та практичної психології. 2023. № 1. С. 34–39. https://doi.org/10.32782/psy-2023-1-6.
7. Микитюк С. О., Микитюк C. C. Мотивація начальної діяльності як ресурс освітнього процесу. Збірник наукових праць Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 2021. № 76, Т. 2. С. 121–126. https://doi.org/10.32840/1992-5786.2021.76-2.21
8. Огнев’юк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку (світоглядно-методологічний аспект) : автореф. дис. … д-ра. філос. наук: 09.00.03. Київ, 2003. 36 с.
9. Павко А. Українська фундаментальна наука – інтелектуальний чинник формування традицій та цінностей європейської цивілізації. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. 2024. № 1 (10). С. 26–31. https://doi.org/10.17721/2523-4064.2024/ 10-5/11
10. Петренко В. В., Василенко О. М. Професійна спрямованість та чинники, що впливають на вибір професії студентами закладів вищої освіти. Актуальні питання соціальної роботи: надбання, проблеми, перспективи: збірник наукових праць студентів та викладачів. Хмельницький, 2020. Вип. 1. С. 90–93. URL: https://elar.khmnu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/066b60e1-a51d-407b-bfa9-151b30b48e3a/content
11. Стрижеус Л. В. Особливості розвитку «економіки участі» в організації. Ефективна економіка. 2013. № 4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1941
12. Sherman M., Puhovskiy E., Kambalova Y., Kdyrova I. The future of distance education in war or the education of the future (the Ukrainian case study). Futurity Education. 2022. № 2(3). Р. 15–24. https://doi.org/10.57125/FED/2022.10.11.30.
13. Escriva-Boulley G., Tessier D., Sarrazin P. La motivation autodéterminée. L’engagement des élèves en EPS. 2012. Ch. 6. P. 67–75. URL: https://www.researchgate.net/publication/331297209_L’engagement_des_eleves_en_EPS_la_motivation_autodeterminee
14. Deci L. E., Ryan R. M. Intrinsic Motivation and Self-determination in Human Behavior. New York, London: Plenum Press, 1985. http://dx.doi.org/10.1007/978-1-4899-2271-7
15. Maister D. True professionalism. New York: Free Press, 2024. 224 p.
16. Maslow A. H. Motivation and Personality. New York: Harper & Row, 1954. 441 p.

// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 23-31.

Наталія Гевкалюк,
доктор медичних наук, професор,
професор кафедри дитячої стоматології,
Тернопільський національний медичний університет
імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України,
Майдан Волі, 1, м. Тернопіль, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7718-4616

Оксана Яворська,
магістрант спеціальності С4 «Психологія»,
Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя,
вул. Руська, 56, м. Тернопіль, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-2683-2531

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СТАНУ ТРИВОЖНОСТІ В РОЗВИТКУ БРУКСИЗМУ

Статтю присвячено вивченню впливу стресогенних факторів на психофізіологічні особливості студентів. Актуальність теми зумовлена тривалою дією екстремальних і травматичних подій, спричинених повномасштабною агресією з боку російської федерації, та пов’язаним із цим погіршенням психічного здоров’я населення України. Стресові ситуації, інші психологічні фактори, зокрема тривожність і депресія, здатні викликати різні стрес-індуковані патології, серед яких бруксизм. Метою дослідження було вивчення та оцінення впливу стресогенних факторів на психофізіологічні особливості студентів та їх ролі у виникненні бруксизму. Були використані такі наукові методи: а) теоретичні – аналіз психолого-ме- дичної наукової вітчизняної та зарубіжної літератури для з’ясування ролі психологічних факторів у розвитку бруксизму; б) емпіричні – психолого-медичні методи оцінювання психоемоційного стану студентів із використанням психодіагностичних методик – рівня особистісної тривожності та реактивної тривожності за шкалою тривоги Ч.Д. Спілбергера; оцінки можливого бруксизму з використанням анкети М.Р. Пінтадо; в) клінічні – стоматологічне обстеження, апаратурне дослідження з визначення оклюдограм і бруксчекер; г) статистичні – для аналізу та інтерпретації результатів дослідження. Результати анкетування студентів із використанням психодіагностичних методик показали, що в структурі розподілу респондентів за рівнями особистісної та реактивної тривожності превалював високий рівень. З огляду на психосоматичні зв’язки паралельно було виявлено відповідні стоматологічні симптоми бруксизму, які продемонстрували його високу поширеність як уві сні, так і в стані неспання, з високим балом оціночного критерію. Результати дослідження оклюдограм і оцінка бруксчекер продемонстрували наявність супраконтактів і збільшення площі фасеток стирання оклюзійних поверхонь на премолярах і молярах верхньої та нижньої щелеп у всіх бруксистів, що призводить до болю та дискомфорту в орофаціальній ділянці, погіршуючи якість життя пацієнтів. Оскільки відповідальними за бруксистичну діяльність є чутливість до стресу і тривожність особистості, тому з психосоматичної інтегративної точки зору такий стан доцільно модулювати психосоціальними факторами з урахуванням психоемоційних особливостей особистості.

нервово-емоційні напруження, тривожність, стрес, резильєнтність, бруксизм

1. Ассонов Д., Хаустова О. Розвиток концепції резилієнсу в науковій літературі протягом останніх років. Психосоматична медицина та загальна практика. 2019. № 4 (4). e0404219. DOI: https://doi.org/10.26766/pmgp.v4i3-4.219
2. Атаханов Б., Чебикін О. Дослідження емоційно-особистісних особливостей як вірогідних детермінант психологічної кризи в молоді. Наука і освіта. 2023. № 2. С. 95–103. DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2023-2-14.
3. Віхляєва Я. Особливості використання психологічного дебрифінгу в екстремальних умовах. Мат. Х Всеукраїнської науково-практичної конференції «Особистість в екстремальних умовах», 21.05.2021 р. Львів, 2021. С. 16–19.
4. Дмитришин С. Резильєнтність особистості: сутність феномену та методи розвитку. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2024. Вип. 20. С. 67–74. DOI: https://doi.org/10.30970/PS.2024.20.10.
5. Дудник С. В., Кошеля І. І. Тенденції стану здоров’я населення України. Україна. Здоров’я нації. 2016. № 4 (40). С. 67–76.
6. Козляковський П. А. Загальна психологія : навч. посібник. Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2004. 240 с.
7. Кокун О. Професійна життєстійкість особистості: аналіз феномена. Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. 2020. Том. V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія. Вип. 20. С. 68–81.
8. Мушкевич М. І. Клінічна психодіагностика : метод. рек. для студ. спец. Медична психологія / ред. М.І. Мушкевич. Луцьк : РВВ – Вежа Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. 160 с.
9. Наугольник Л. Б. Психологія стресу : підручник. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2015. 324 с.
10. Саннікова О. Емоційне здоров’я і конгруентність: проблеми детермінації. Наука і освіта. 2024. № 1. С. 68–74. DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2024-1-11.
11. Сулятицький І., Мисюк В. Українська інновація психодіагностики в логопедичній практиці. Наука і освіта. 2025. № 2. С. 64–70. DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2025-2-8.
12. Beddis H., Pemberton M., Davies S. Sleep bruxism: an overview for clinicians. Br Dent J. 2018. Vol. 225, no. 6. P. 497–501. DOI: https://doi.org/10.1038/sj.bdj.2018.757.
13. Behr M., Hahnel S., Faltermeier A., Bürgers R., Kolbeck C. The two main theories on dental bruxism. Ann Anat. 2012. Vol. 194, no. 2. P. 216–219. DOI: https:// doi.org/10.1016/j.aanat.2011.09.002.
14. Belenda González I., Montero J., Gómez Polo C., Pardal Peláez B. Evaluation of the relationship between bruxism and/or temporomandibular disorders and stress, anxiety, depression in adults: A systematic review and qualitative analysis. Journal of Dentistry. 2025. Vol. 156. 105707. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jdent.2025.105707.
15. Benthem de Grave R., Hasselman F., Bijleveld E. From work stress to disease: A computational mod el. PLoS One. 2022. Vol. 17, no. 2. P. 0263966. DOI: https://doi.org/10.1371/journal.pone.0263966.
16. Chemelo V. S., Né Y. S., Frazão D. R., Souza-Rodrigues R. D., Fagundes N. C. F. Is There Association Between Stress and Bruxism? A Systematic Review and Meta-Analysis. Front. Neurol. 2020. Vol. 11. 590779. DOI: https://doi.org/10.3389/fneur.2020.590779.
17. Cruz-Fierro N., Martínez-Fierro M., Cerda-F lores R.M., Gómez-Govea M. A., Delgado-Enciso I. The phenotype, psychotype and genotype of bruxism. Biomed Rep. 2018. Vol. 8, no. 3. P. 264–268. DOI: https://doi.org/10.3892/br.2018.1041.
18. Dave U., Taylor-Robinson S. D. Maintaining Resilience in Today's Medical Environment: Personal Perspectives on Self-Care. Int J Gen Med. 2022. No. 15. P. 2475–2478. DOI: https://doi.org/10.2147/IJGM.S354928.
19. Goulart A. C., Arap A. M., Bufarah H. B, Bismarchi D., Rienzo M. Anxiety, Depression, and Anger in Bruxism: A Cross-sectional Study among Adult Attendees of a Preventive Center. Psychiatry Res. 2021. No. 299. P. 113844. DOI: https://doi.org/10.1016/j.psychres.2021.113844.
20. Haidar S. A., de Vries N. K., Karavetian M., El-Rassi R. Stress, Anxiety, and Weight Gain among University and College Students: A Systematic Review. J Acad Nutr Diet. 2018. Vol. 118, no. 2. P. 261–274. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jand.2017.10.015.
21. Korkmaz C., Bellaz I. B., Kılıçarslan M. A., Dikicier S., Karabulut B. Influence of psychiatric symptom profiles of parents on sleep bruxism intensity of their children. Acta Odontol Scand. 2024. Vol. 82, no. 1. P. 33–39. DOI: https://doi.org/10.1080/00016357.2023.2254374.
22. Lakhan R., Agrawal A., Sharma M. Prevalence of Depression, Anxiety, and Stress during COVID-19 Pandemic. J Neurosci Rural Pract. 2020. Vol. 11, no. 4. P. 519–525. DOI: https://doi.org/10.1055/s-0040-1716442.
23. Leung A. K. C., Wong A. H. C., Lam J. M., Hon K. L. Sleep Bruxism in Children: A Narrative Review. Curr Pediatr Rev. 2024. Vol. 21, no. 1. P. 40–50. DOI: https://doi.org/10.2174/1573396320666230915103716.
24. Lobbezoo F., Jacobs R., De Laat A., Aarab G., Wet- selaar P., Manfredini D. Kauwen op bruxisme. Diagnostiek, beeldvorming, epidemiologie en oorzaken [Chewing on bruxism. Diagnosis, imaging, epidemiology and aetiology]. Ned Tijdschr Tandheelkd. 2017. Vol. 124, no. 6. P. 309–316. Dutch. DOI: https://doi.org/10.5177/ntvt.2017.06.16194.
25. Lobbezoo F., Ahlberg J., Verhoeff M. C., Aarab G., Bracci A., Koutris M. The bruxism screener (BruxScreen): Development, pilot testing and face validity. J Oral Rehabil. 2024. Vol. 51, no. 1. P. 59–66. DOI: https://doi.org/10.1111/ joor.13442.
26. Lu S., Wei F., Li G. The evolution of the concept of stress and the framework of the stress system. Cell Stress. 2021. Vol. 5, no. 6. P. 76–85. DOI: https://doi.org/10.15698/cst2021.06.250.
27. Manfredini D., Serra-Negra J., Carboncini F., Lobbezoo F. Current Concepts of Bruxism. Int J Prosthodont. 2017. Vol. 30, no. 5. P. 437–438. DOI: https://doi.org/10.11607/ijp.5210.
28. Manfredini D., Ahlberg J., Lobbezoo F. Bruxism definition: Past, present, and future – What should a prosthodontist know? J Prosthet Dent. 2022. Vol. 128, no. 5. P. 905–912. DOI: https://doi.org/10.1016/j.prosdent.2021.01.026.
29. Manfredini D., Ahlberg J., Aarab G., Bender S., Brac- ci A., Cistulli P.A. Standardised Tool for the Assessment of Bruxism. J Oral Rehabil. 2024. Vol. 51, no. 1. P. 29–58. DOI: https://doi.org/10.1111/joor.13411.
30. Melo G., Duarte J., Pauletto P., Porporatti A. L., Stuginski-Barbosa J., Winocur E. Bruxism: An umbrella review of systematic reviews. J Oral Rehabil. 2019. Vol. 46, no. 7. P. 666–690. DOI: https://doi.org/10.1111/joor.12801.
31. Mesko M. E., Hutton B., Skupien J. A., Sarkis- Onofre R., Moher D., Pereira-Cenci T. Therapies for bruxism: a systematic review and network meta-analysis (protocol). Syst Rev. 2017. Vol. 6, no. 1. P. 4. DOI: https://doi.org/10.1186/s13643-016-0397-z.
32. Montero J., Gómez-Polo C. Personality traits and dental anxiety in self-reported bruxism. A cross-sectional study. Journal of Dentistry. 2017. Vol. 65. P. 45–50. DOІ: https://doi.org/10.1016/j.jdent.2017.07.002.
33. Oliveira M. T., Bittencourt S. T., Marcon K., Destro S., Pereira J. R. Sleep bruxism and anxiety level in children. Braz Oral Res. 2015. No. 29. P. 1806. DOI: https://doi.org/10.1590/1807-3107BOR-2015.vol29.0024
34. Pintado M. R., Anderson G. C., DeLong R., Douglas W. H. Variation in tooth wear in young adults over a two- year period. J Prosthet Dent. 1997. Vol. 77, no. 3. P. 313–320. DOI: https://doi.org/10.1016/s0022-3913(97)70189-6.
35. Raymond C., Pichette F., Beaudin M., Cernik R., Marin M. F. Vulnerability to anxiety differently predicts cortisol reactivity and state anxiety during a laboratory stressor in healthy girls and boys. J Affect Disord. 2023. Vol. 331. Р. 425–433. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jad.2023.02.154.
36. Rofaeel M., Chow J.C., Cioffi I. The intensity of awake bruxism episodes is increased in individuals with high trait anxiety. Clin Oral Investig. 2021. Vol. 25, no. 5. P. 3197–3206. DOI: https://doi.org/10.1007/s00784-020-03650-5.
37. Shen Z., Zhou N., Wu L. A preliminary study on potential association between psychopathological status and rhythmic masticatory muscle activity of young patients with sleep bruxism in Tianjin China. Sleep Med. 2018. No. 51. P. 99–104. DOI: https://doi.org/10.1016/j.sleep.2018.07.006.
38. Vlăduțu D., Popescu S. M., Mercuț R., Ionescu M., Scrieciu M., Glodeanu A. Associations between Bruxism, Stress, and Manifestations of Temporomandibular Disorder in Young Students. Int J Environ Res Public Health. 2022. Vol. 19, no. 9. P. 5415. DOI: https://doi.org/10.3390/ijerph19095415.
39. WHO. Health 2020: a European policy framework supporting action across government and society for health and well-being. WHO Regional Office for Europe. 2020.
40. WHO. WHO’s response to health emergencies in Ukraine: annual report 2024. 21 July 2025. WHO/ EURO:2025-12500-52274-80390.
41. Yazıcıoğlu İ., Ray P. Ç. Evaluation of Anxiety Levels in Children and Their Mothers and Appearance of Sleep Bruxism in Turkish Children and Associated Risk Factors: A Cross-Sectional Study. J Oral Facial Pain Headache. 2022. Vol. 36, no. 2. P. 147–154. DOI: https://doi.org/10.11607/ofph.3011.

// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 15-22.

Яніна Вовк, 
старший викладач кафедри психології,
Український державний університет імені Михайла Драгоманова,
вул. Пирогова, 9, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-7461-1290

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ Я-ПОЗИЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Роботу присвячено актуальному питанню щодо розвитку професійної Я-позиції викладачів в умовах сучасних викликів та змін. Трансформація освітнього середовища прискорила процес зміни освіти, інтеграцію цифрових технологій та організацію онлайн-навчання. Було опитано 57 викладачів закладів вищої освіти, 17 чоловіків та 30 жінок, віком від 24 до 65 років та визначено мотиваційні, когнітивні та поведінкові особливості. У процесі роботи встановлено, що серед мотивів вибору професії викладачами соціономічних спеціальностей домінують зовнішні, порівняно із внутрішніми. Водночас серед внутрішніх особистісних мотивів переважають: позиція підтримки та сприяння розвитку (передача знань, бажання вчити інших, допомогти пізнати світ молодому поколінню); позиція самопізнання і саморозвитку (перспектива особистісного розвитку: професійного, духовного, культурного тощо); позиція егоцентричності (самореалізація, реалізація потреби в спілкуванні). Серед зовнішніх суспільно визначених мотивів переважають: життєві обставини; шанованість і поважність професії викладача в суспільстві та престижність.  У межах вивчення самоактуалізації викладачів соціономічних професій закладів вищої освіти як складника когнітивного компоненту професійної Я-позиції виявлено, що її показники знаходяться на середньому рівні вираженості.  Для викладачів характерне цілісне бачення власного життя, часткова незалежність у своїх вчинках, думках, бажаннях, часткове самоприйняття із власними позитивними та негативними якостями, прагнення до пізнання нового та творча спрямованість. У результаті кореляційного аналізу встановлено наявність позитивних взаємозв’язків між самоконтролем у спілкуванні викладачів соціономічних професій закладів вищої освіти та емпатією, комунікативними здібностями, самоактуалізацією; мотиваційними установками та комунікативними здібностями.

освіта, професійна Я-позиція, мотивація, когнітивні здібності, комунікація

1. Вєнцева Н. О., Карапетрова О. В. Інноваційна компетентність як складова професійної діяльності сучасного педагога. Вісник університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». Педагогічні науки. 2022. № 1 (23). С. 109–115. DOI: https://doi.org/10.32342/ 2522-4115-2022-1-23-13.
2. Дерстуганова Н. В. Розвиток загальних компетентностей як важливий фактор євроінтеграційних процесів. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: педагогіка. 2024. № 2. С. 35–42. DOI: https:// doi.org/10.32782/2415-3605.24.2.4.
3. Зубцова Ю. Є., Рома О. Ю. Організаційно-методичні засади підготовки майбутніх вчителів до запровадження діяльнісного підходу в початковій школі. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2020. Том. 69. № 2. С. 155–158. DOI: https://doi.org/10.32840/1992-5786.2020.69-2.30.
4. Самкова О. М., Бовдир О. С., Вельдбрехт О. О. Емо- ційне вигорання як чинник професійної деформації. Габітус. 2021. Вип. 32. С. 156–159. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2021.32.27.
5. Diachuk O. Development of digital competence of teachers in vocational education institutions. Scientia et Societus. 2024. Vol. 3, № 1. P. 77–91. DOI: https://doi.org/10.69587/ss/1.2024.77.
6. Domínguez-González M. D. L. Á., Luque de la Rosa A., Hervás-Gómez C., Román-Graván P. Teacher digital competence: Keys for an educational future through a systematic review. Contemporary Educational Technology. 2025. Vol. 17, № 2. P. ep577. DOI: https://doi.org/10.30935/cedtech/16168.
7. Gavade A. Y., Sidotam A., Varanasi R. A. Pandemic, Hybrid Teaching Stress: Examining Indian Teachers' Sociotechnical Support Practices in Low income Schools. In ACM SIGCAS/SIGCHI Conference on Computing and Sustainable Societies (COMPASS ’23), August, 16–19, Cape Town, South Africa. ACM, New York, NY, USA, 2023. 12 p. DOI: https://doi.org/10.1145/3588001.3609363.
8. Geraci A., Di Domenico L., Inguglia C., D’Ami- co A. Teachers’ Emotional Intelligence, Burnout, Work Engagement, and Self-Efficacy during COVID-19 Lockdown. Behavioral Sciences. 2023. Vol. 13, № 4. P. 296. DOI: https:/doi.org/10.3390/bs13040296.
9. Jiang L., Yu N. Developing and validating a Teachers’ Digital Competence Model and Self-Assessment Instrument for secondary school teachers in China. Education and Information Technologies. 2024. Vol. 29, № 7. P. 8817–8842. DOI: https://doi.org/10.1007/s10639-023-12182-w.
10. Khrystiuk S. B. The competency-based approach in higher education: Problematicity & Perspectives. Humanities Studios: Pedagogy, Psychology, Philosophy. 2023. Vol. 14, № 1. P. 111–118. DOI: http://dx.doi.org/10.31548/hspeda-gog14(1).2023.111-118.
11. Kozhevnikova A., Kozhevnykov P. Specifics of innovative educational environment and its influence on the development of future teachers’ innovative competence. Scientific Bulletin of Mukachevo State University. Series “Pedagogy and Psychology”. 2024. Vol. 10, № 2. P. 72–80. DOI: https://doi.org/10.52534/msu-pp2.2024.72.
12. Nagymzhanova K., Beisenbayeva A., Feizuldayeva S., Zhiyentaeyva B., Abilova B. Formation of Research Competence of the Future Primary School Teacher. Journal of Teaching and Learning. 2025. Vol. 19, № 2. P. 154–166. DOI: https://doi.org/10.22329/jtl.v19i2.8658.
13. Shcherban T., Khoma P. Formation of digital competence of future primary school teachers by using artificial intelligence. Humanities Studios: Pedagogy, Psychology, Philosophy. 2024. Vol. 12, № 3. P. 36–55. DOI: https://doi.org/10.31548/hspedagog/3.2024.36.
14. Shuliak I., Ostapchuk I., Laborda J. G. Online education in Ukraine in extreme conditions: Constraints and challenges. Computer Assisted Language Learning Electronic Journal (CALL EJ). 2024. Vol. 25, № 1. P. 208–227.
15. Tavrovetska N., Veldbrekht O. Psychological aspects of online learning implementation at Ukrainian universities. Scientific Bulletin of Mukachevo State University. Series “Pedagogy and Psychology”. 2023. Vol. 9, № 2. P. 38–47. DOI: https://doi.org/10.52534/msu-pp2.2023.38.
16. Tymchuk I., Pohorila S., Kaplinskyi V., Popov O., Derstuganova N. Enhancing online learning quality through digital competencies of students. Salud, Ciencia y Tecnología – Serie de Conferencias. 2024. Vol. 3. P. 1128. DOI: https://doi.org/10.56294/sctconf2024.1128.
17. Yulin N., Danso D. D. Assessing pedagogical readiness for digital innovation: A mixed methods study. arXiv. 2025. DOI: https://doi.org/10.48550/arXiv.2502.15781.

// Наука і освіта. – 2025. – №4. – 7-14.

Крістіна Бут,
Голова громадської організації «Бути»,
доктор філософії (Журналістика),
молодший науковий співробітник,
Запорізький національний університет,
вул. Університетська, 66A, м. Запоріжжя, Україна;
здобувач вищої освіти II магістерського рівня
зі спеціальності 053 Психологія,
Вищий навчальний заклад “Університет економіки та права “КРОК”,
вул. Табірна, 30–32, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6690-588X

РИТУАЛ І КОМЕМОРАЦІЯ ЯК СКЛАДНИКИ ДЕКОЛОНІЗАЦІЙНОГО ДИСКУРСУ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ РОБОТІ ІЗ ВТРАТОЮ

У статті обґрунтовано роль ритуалів і практик комеморації як допоміжних інструментів у роботі із втратою.  В умовах повномасштабної війни, коли кількість утрат і запитів на отримання допомоги перевищує можливості фахівців/чинь допоміжних професій, важливо віднаходити нові, нетривіальні методи психосоціальної підтримки. Ритуал у контексті цього дослідження визначено як повторювану символічну дію, наділену сенсом, і, відповідно, комеморацію – як активний процес пам’ятання, проявлений через дію, і виконаний у спільноті. У статті також демонструються результати пілотного емпіричного дослідження про роль ритуалів і практик пам’ятання в процесі проживання втрати. На основі проведеного авторського анкетування запропонована попередня класифікація ритуалів за функцією та сферою застосування. Аналіз результатів авторського анкетування допоміг нам попередньо підтвердити гіпотезу про те, що ритуали є ефективним, легко інтегрованим додатковим інструментом психологічної допомоги в горюванні. Ефективність цих дій тісно пов’язана з внутрішньою установкою жінки на їх цінність: чим вище вона оцінює важливість символічних дій, тим відчутнішими є позитивні зміни (відновлення самоцінності, покращення сну, життєвої енергії) після введення ритуалів турботи про себе. Контент-аналіз попередньо наводить дані про те, що ритуали допомагають жінкам заземлитися, відновити контроль та перетворити біль втрати на дію та спадщину. Крім того, у статті наголошено на потенціалі вищезгаданих практик для деколонізації сфери української психосоціальної підтримки і насичення її питомо українським контекстом, що є важливим для процесу як національного, так і культурного зцілення від наслідків колоніального панування.

ритуали, комеморація, горювання, психологічна підтримка у втраті, деколонізація

1. Бут К., Чернова В. Щоденник турботи про себе. У втраті та горюванні. Запоріжжя : ГО «Бути», 2024. 68 с.
2. Рибик Л. Теоретико-прикладні засади надання психологічної допомоги дружинам правоохоронців, загиблих при виконанні службових обов’язків : дис. … канд. психол. наук : 19.00.06. Київ : Національна академія внутрішніх справ, 2019. 286 с.
3. Сантандер Х., Рьоккольт Е. Г., Селнес А. Групи психологічної підтримки дорослих, які втратили близьких людей внаслідок різних обставин : методичний посібник / пер.: С. Ковальчук, О. Студеннікова, В. Кочубей. Акерсгус : Центр психологічної підтримки людей, які втратили близьких, 2017. 151 с. URL: https://surl.li/undjou (дата звернення: 27.11.2025).
4. Сингаївська І., Берестовська А. Особливості надання психологічної допомоги жінкам, які переживають втрату близької людини під час війни. Вчені записки Університету «КРОК». 2024. № 1 (73). С. 214–226. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2024-73-214-226
5. Тройчук Н. Психологічна реабілітація та прийняття невизначених втрат: шляхи подолання безправ- ного горя. Наукові інновації та передові технології. 2025. № 11(51). С. 1811–1823. https://doi.org/10.52058/2786-5274-2025-11(51)-1811-1823.
6. Be Ceremonial – Daily Rituals and Ceremonies for Self Care. Be Ceremonial. URL: https://www.beceremonial.com/ (date of access: 23.11.2025).
7. Community Grieving. Spirituality and Grief. URL: https://spiritualityandgrief.com/community-grieving/ (last accessed: 25.11.2025).
8. Hoy W. G. Farther Down the Road: Using Ritual in Grief Counseling. Do funerals matter?: the purposes and practices of death rituals in global perspective. United Kingdom : Routledge, 2022. P. 169–180.
9. Kyriakopoulos A. T. Grief, Salutogenesis, Rituals and Counselling: A Multidimensional Framework for Working with the Bereaved. European Journal of Psychotherapy & Counselling. 2008. Vol. 10, № 4. P. 341–353.
10. Martin P. M. Personal Grief Rituals: Creating Unique Expressions of Loss and Meaningful Acts of Mourning in Clinical or Private Settings. 1st ed. Oxford : Routledge, 2023. 237 p.
11. Terri D. Adding a New Dimension to Grief Counseling: Creative Personal Ritual as a Therapeutic Tool for Loss, Trauma and Transition. Omega: Journal of Death and Dying. 2023. Vol. 87, № 2. P. 363–376. https://doi.org/10.1177/00302228211019209