// Наука і освіта. – 2023. – №4. – 23-27.

Лілія Школяр,
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри філософії,
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»,
пр. Берестейський, 37, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8087-7125

Наталія Бирса,
магістр кафедри філософії факультету соціології і права,
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»,
пр. Берестейський, 37, м. Київ, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0005-5956-9976

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УМОВАХ ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Робота присвячена дослідженню особливостей професійної підготовки фахівців соціальної роботи в умовах дії воєнного стану в Україні. Зокрема, розглядаються виклики, які виникають у зв’язку з військовим конфліктом, аналізується поточна ситуація та можливі стратегії адаптації освітніх програм до сучасних умов. Вивчається роль психо- логічної підготовки та практичної діяльності фахівців соціальної роботи. Авторами наголошується на необхідності внесення змін в законодавство, модернізації освітньої програми та професійних стандартів з урахуванням специфіки роботи в умовах воєнного конфлікту. Нові підходи спрямовані на розвиток вміння протистояти стресу, відновлювати свій психічний фізичний та емоційний стан, адаптуватися до життя в екстремальних умовах, а також враховувати специфіку соціальної роботи в умовах війни. Робота вказує на важливість комбінації традиційних методів із сучасними цифровими технологіями для ефективного навчання фахівців соціальної роботи.

соціальна робота, професійна підготовка, воєнний стан, психосоціальна підтримка, оновлення освітніх програм.

1. Батарейна І. Забезпечення якості професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в умовах воєнного стану. Human Studies Series of Pedagogy. 2023. C. 23–27.
2. Видатки місцевих бюджетів на соціальну підтримку складають від 3% до 13%. Міністерство соціальної політики. URL: https://www.msp.gov.ua/news/22024.html (дата звернення: 10.12.2023).
3. Івженко І. Б., Голубенко Т. О., Дичко О. О. Підготовка фахівців соціальної роботи (соціальних працівників) в Україні в умовах воєнного стану. Вісник науки та освіти. 2023. № 6(12). С. 388–400.
4. Концептуально-технологічна модель підготовки майбутніх фахівців соціально-педагогічної сфери : монографія / авт. кол. Т. Василюк, І. Лисоконь, І. Размолодчикова, І. Шимко ; упоряд. І. Лисоконь. Кривий Ріг : КДПУ, 2022. 182 с.
5. Проєкт нового переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої та фахової передвищої освіти. Міністерство освіти і науки України : веб-сайт. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/proyektnovogo-pereliku-galuzej-znan-i-specialnostej-za-yakimizdijsnyuyetsya-pidgotovka-zdobuvachiv-vishoyi-ta-fahovoyiperedvishoyi-osviti (дата звернення: 10.12.2023).
6. Садрицька С. В. Професійні компетентності соціальних працівників: зміна пріоритетів в умовах війни. SOCIOПРОСТІР. 2022, № 12. С. 14–23.
7. Скіпальська Г. Які проблеми соціальної сфери підсвітила війна? Реанімаційний пакет реформ : веб-сайт. URL: https://rpr.org.ua/news/yaki-problemy-sotsialnoi-sferypidsvityla-viyna/ (дата звернення: 10.12.2023).
8. Соціальна робота в умовах сучасних викликів: досвід і перспективи розвитку : колективна монографія / кол. авт. ; за заг. ред. проф. Ю. В. Палагнюк, доц. О. Л. Файчук. Миколаїв : Вид-во: Ємельянова Т. В., 2022. 511 с.
9. Соціальні послуги в умовах війни: нові зміни та виклики. Децентралізація : веб-сайт. URL: https://decentralization.gov.ua/news/17395 (дата звернення: 10.12.2023).
10. Трубавіна І. М., Каліна К. Є., Недря К. М. Зміст професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до соціальної підтримки сімей з дітьми з особливими потребами під час воєнного стану. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. № 59. С. 105–119.

// Наука і освіта. – 2023. – №4. – 17-22.

Олена Муращенко,
кандидат педагогічних наук,
Запорізький класичний ліцей Запорізької міської ради Запорізької області,
вул. Леоніда Жаботинського, 23, м. Запоріжжя, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5887-1752

СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Стаття розглядає сучасний стан розвитку українського суспільства та визначає потреби в інноваційних підходах в освітньому процесі молодших школярів. Метою статті є дослідження сутності та структури інноваційної педагогічної діяльності майбутніх вчителів початкових класів з огляду на її успішне впровадження в освітній процес початкової школи. Дослідження базується на методах аналізу, синтезу, систематизації, порівняння та узагальнення представленого матеріалу. Основний акцент спрямований на вивчення дефініції понять «діяльність», «інноваційна діяльність», «інноваційна педагогічна діяльність» у наукових виданнях. Стаття детально розглядає роль інформаційної складової у структурі інноваційної педагогічної діяльності вчителів початкових класів та підкреслює важливість підготовки майбутніх вчителів початкових класів до інноваційної діяльності в закладах вищої освіти. Висвітлено роль інформаційної діяльність, що охоплює декілька взаємопов’язаних процесів, а саме пошук та отримання професійно значущої інформації, її аналіз та класифікацію, використання одержаних матеріалів у педагогічній та інноваційній діяльності й створення нової інформації. У результаті проведеного дослідження інноваційна педагогічна діяльність майбутніх вчителів початкових класів розглядається як унікальний вид педагогічної діяльності, провідною метою якої є створення оптимальних умов для забезпечення високої якості професійної освіти, розвиток ключових компетентностей та наскрізних умінь у молодших школярів, а також оновлення педагогічної теорії та практики. Висвітлені аспекти дослідження можуть послужити основою для подальших робіт у цьому напрямку, сприяючи розвитку сучасної системи підготовки висококваліфікованих вчителів початкових класів.

діяльність, інноваційна діяльність, інноваційна педагогічна діяльність, майбутні вчителі початкових класів, молодші школярі.

1. Бартків О. С. Готовність педагога до інноваційної діяльності. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2010. № 1. С. 52–58.
2. Бех І. Д. Інноваційна виховна технологія: сутнісні положення і шляхи реалізації. Педагогіка і психологія. 2014. № 1. С. 12–17.
3. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Київ : Либідь, 1997. 376 с.
4. Гончарова О. А. Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. Київ, 2008. 20 с.
5. Даниленко Л. І. Педагогічні умови формування готовності вчителя у післядипломній освіті до застосування інноваційних технологій інтерактивного навчання. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Педагогіка і психологія. 2015. № 44. С. 123–127.
6. Демиденко Т. М. Підготовка майбутніх учителів трудового навчання до інноваційної педагогічної діяльності : диc. … канд. пед. наук : 13.00.04 ; Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького. Черкаси, 2004. 220 c.
7. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. Київ : Академвидав, 2012. 352 с.
8. Завалевський Ю. І. Сутність інноваційної педагогічної діяльності. Педагогічний дискурс : зб. наук. праць / гол. ред. І.М. Шоробура. Хмельницький : ХГПА, 2014. Вип. 17. С. 63–70.
9. Коновальчук І. І. Креативний потенціал інноваційної педагогічної діяльності. Інноваційна діяльність педагогів Житомирщини. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. С. 4–7.
10. Макогон К. В. Діагностика готовності педагогів до пошукової діяльності (пед.інновації). Рідна школа. 2002. № 1. С. 27–29.
11. Мариновська О. Я. Упровадження педагогічних інновацій: система проектно-впроваджувальної діяльності. Імідж сучасного педагога : наук.- практ. освітньо-популярний журн. 2007. № 3(72). С. 34–39.
12. Мельничук Л. Б. Інтерактивні технології виховання молодших школярів. Київський науково-педагогічний вісник. 2014. 2(02). С. 44–50.
13. Нова українська школа: основи стандарту освіти. Львів, 2016. 64 с.
14. Носовець Н. М. Готовність майбутнього вчителя технологій до інноваційної педагогічної діяльності як складова професійної компетентності. Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Чернігів : НУЧК, 2019. Вип. 2(158). C. 241–247.
15. Огієнко О. І. Теоретичні засади інноваційної педагогічної освіти. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології : наук. журнал СумДПУ імені А. С. Макаренка. 2015. № 1(44). С. 154–162.
16. Психологічний словник : за. ред. В. І. Войтка. Київ : Вища школа, 1982. 215 с.
17. Філософський енциклопедичний словник / гол. ред. В. І. Шинкарук. Київ : Абрис, 2002. 742 с.
18. Kamil Roman. The use of information and communication technologies in patriotic education. Journal of Education, Health and Sport. 2019. P. 487–496.
19. Lacka E., Wong T.C., Haddoud Yacine M. Can digital technologies improve students' efficiency? Exploring the role of Virtual Learning Environment and Social Media use in Higher Education. Computers & Education. 2021.

// Наука і освіта. – 2023. – №4. – 10-16.

Раїса Мартинова,
доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України,
професор кафедри західних і східних мов і методики їх навчання,
Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7201-4247

ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ПЕРШИХ МІЖНАРОДНИХ МОВ І МЕТОДІВ ЇХ НАВЧАННЯ В IV–XVII СТОЛІТТЯХ

Один із основних законів діалектики, закон «заперечення-заперечення», свідчить про те, що будь-яка новизна ефективна, якщо вона виключає старі, вже не актуальні знання, а вбирає в себе їх доцільні на сьогодення елементи і синтезує їх із сучасними чинниками розвитку суспільства і особистості. Відповідно до цього ефективна методика навчання іноземних мов може бути та, яка використовує найбільш доречні методичні дії давніх методик і синтезує їх із новітніми, обумовленими заказом сучасного суспільства. Тому представлене дослідження торкається проблеми перших міжнародних методів навчання іноземних мов, заперечення їх не актуальних елементів і визначення тих, які доцільно використовувати у сучасних умовах навчання. Результатом проведеного дослідження стали наступні висновки: 1. Історичними передумовами становлення грецької як першої міждержавної мови були: особливе становище Греції у складі Візантійської Імперії у IV–XIII століттях та охоплення нею всіх країн Середземномор’я, які мали підтримувати торговельні стосунки між собою. Особливостями навчання грецької були: 1) інтуїтивне, що проходило в усній формі на основі сприйняття мови священнослужителів та наслідування почутого; 2) усвідомлене, що передбачало говоріння на основі вивчення лінгвістичної структури мови. 2. Історичними причинами становлення латинської як другої (наступної) міждержавної мови були: завоювання Візантійської Імперії хрестоносцями у XIII столітті й її поділу на декілька князівств, серед яких Латинське стало домінуючим до XVI століття; та розвиток його контактів із західноєвропейськими державами. Навчання латинської мови було чотирьохетапним та базувалось на засвоєнні її лінгвістичних основ та читанні аутентичних текстів і їх перекладі на рідну мову учнів. 3. Історичними чинниками становлення французької як третьої (наступної) міждержавної мови були: завоювання Францією у XVI–XVII століттях багатьох земель південної Європи та зміна значної частини християнської релігії на протестантську. Методами навчання французької мови на той час були: 1) «метод гувернантки» для індивідуального інтуїтивного навчання; 2) «синтетично-дедуктивний метод» для масового аналітичного навчання. 4. Встановлено спадкоємність методів навчання грецької, латині та французької мов. Вона полягає у: 1) використанні латинської абетки, започаткованої грецьким просвітницьким духовенством; 2) інтуїтивному опануванні мовами представниками торговельних осередків; 3) аналітичному вивченні іноземних мов; 4) запам’ятовуванні стійких мовленнєвих висловлювань.

історія розвитку методики навчання іноземних мов, історичні передумови, перші міжнародні мови, спадкоємність методів.

1. Біляєв О. М., Вашуленко М. С., Плахотник В. М. Концепція мовної освіти в Україні. Рідна школа. 1994. Вип. 9. С. 71–74.
2. Карпова В. М. Історія розвитку методики навчання іноземних мов з 15 по 20 століття. Суми : Сумський державний педагогічний інститут. 1999. 156 с.
3. Лабінська Б. І. Історіографія дослідження розвитку методики навчання іноземних мов на західноукраїнських землях (друга половина XIX – перша половина XX ст.). Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Педагогіка. Соціальна робота. 2014. № 34. С. 98–104.
4. Мартинова Р. Ю. Цілісна загальнодидактична модель змісту навчання іноземних мов : монографія. Київ : Вища школа, 2004. 454 с.
5. Мартинова Р. Ю. Лінгводидактичні праці сучасних науковців з історії розвитку методики навчання іноземних мов як самостійної науки. Український педагогічний журнал. 2023. № 3. С. 163–174.
6. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник для студентів класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / О. Б. Бігич, Н. Ф. Бориско, Г. Е. Борецька ; за загальн. ред. С. Ю. Ніколаєвої. Київ : Ленвіт, 2013. 590 с.
7. Микитенко Н. О. Розвиток англійської мови для спеціальних цілей: особливості формування змісту навчання. Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. 2012. № 6. Ч. 2. С. 79–89.
8. Мисечко О. Є. З історії запровадження іноземних мов у шкільну практику (X−XVIII ст.). Шлях освіти. 2005. № 1. С. 45–52.
9. Морська Л. І. Aнглійська мова для спеціальних цілей (ESP): історія виникнення підходу та його специфіка. Наукові записки Ужгородського національного університету. 2012. № 28. С. 54–61.
10. Ніколаєва С. Ю. Історія методики навчання іноземних мов: навчально-методичний посібник для студентів магістратури та аспірантури. Київ : Вид. центр КНЛУ, 2020. 180 с.
11. Редько В. Г. Оновлення змісту навчання іноземних мов у сучасній шкільній освіті – прерогатива нової української школи. Іноземні мови в школах України. 2018. № 4. С. 10–15.
12. Тарнопольський О. Б. Історія розвитку методики навчання іноземних мов як науки з другої половини ХІХ сторіччя і до наших днів. Методика викладання іноземних мов та їх аспектів у вищій школі : підручник. Дніпро : Університет імені Альфреда Нобеля, 2019. С. 58–79.
13. Berlitz M. D. The Berlitz Method for teaching modern languages. English. Part 246-th еdition. London; Paris, 1926. 116 p.
14. Doff S. Englischlernen zwischen Tradition und Innovation. Fremdsprachenunterricht für Mädchen im 19. Jahrhundert. Munich : Langenscheidt-Longman, 2002. 541 p.
15. Giesler T. Munich works: German perspectives on the history of language learning and teaching. Language & History, 2019. P. 265–269.

16. Howatt A. & Smith R. The History of Teaching English as a Foreign Language, from a British and European Perspective. Language & History, 2014. 57(1). P. 75–95.
17. Hunter D. & Smith R. Unpackaging the Past: ‘CLT’ through ELTJ Keywords. ELT Journal, 2012. 66(4). P. 430–439.
18. Kolb E. Kultur im Englischunterricht. Deutschland, Frankreich und Schweden im Vergleich (1975–2011). Heidelberg : Winter. 2013. 437 p.
19. Larsen-Freeman D. Techniques and Principles in Language Teaching (3rd edition). Oxford University Press. 2011. 318 p.
20. Macht K. Methodengeschichte des Englischunterrichts. 3 vols. Augsburg : University of Augsburg. 1990. 343 s.
21. Palmer H. E. The Oral Method of Teaching Languages. Cambridge : Heffer, 1923. 162 p.
22. Puren Ch. Histoire des méthodologies de l‟enseignement des langues. Paris : Nathan-CLE international, 1988. 448 p.
23. Smith R. C. An Investigation of the Roots of ELT, with a Particular Focus on the Work of Harold E. Palmer. Phd thesis, University of Edinburgh, 2005.110 p.

// Наука і освіта. – 2023. – №4. – 3-9.

Юлія Білик,
аспірантка кафедри педагогіки, професійної освіти та управління освітніми закладами,
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського,
вул. Острозького, 32, м. Вінниця, Україна,

ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Впровадження дистанційного навчання внаслідок надзвичайних ситуацій (пандемія коронавірусу в світі, введення воєнного стану в Україні) зазнає чимало труднощів: технічних, організаційних, мотиваційних тощо. Мотивація до навчальної діяльності є важливим чинником успішності й професійного становлення особистості. Спонукати учнів до активної участі в освітньому процесі під час дистанційного навчання, як рівнозначного традиційному, може лише вмотивований і зацікавлений у власній діяльності вчитель. Особливо важливою мотивація є у навчанні молодших школярів, які саме перебувають в активній фазі розвитку когнітивної й мотиваційної сфер. Це зумовлює потребу у дослідженнях, що стосуються шляхів формування позитивного ставлення до дистанційного навчання в учителів початкових класів та підвищення мотивації до організації дистанційного навчання в студентів педагогічних спеціальностей. Статтю присвячено дослідженню ставлення до дистанційного навчання майбутніх учителів початкових класів. Описано сутність, структуру, чинники та види мотивації, обґрунтовано її важливість у професійному становленні майбутніх педагогів. Описано результати дослідження мотивації до дистанційного навчання студентів спеціальності «Початкова освіта» Комунального закладу вищої освіти «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» з використанням анкетування. Опитування продемонструвало три рівні ставлення до дистанційного навчання: позитивне (20,3% опитаних), нейтральне (75,7% респондентів), негативне (4,1% студентів). Проаналізовано, узагальнено та графічно представлено результати анкетування. Сформульовано рекомендації щодо підвищення рівня вмотивованості до дистанційного навчання у здобувачів освіти педагогічних закладів вищої освіти, реалізація яких сприятиме збільшенню зацікавленості майбутніх учителів початкових класів у використанні дистанційних технологій та формуванню позитивного ставлення до дистанційного навчання.

дистанційне навчання, мотивація, початкова школа, майбутні учителі початкових класів.

1. Білик Ю., Коломієць А., Коломієць Т. Особливості організації дистанційного навчання в початковій школі в умовах воєнного стану. ScienceRise: Pedagogical Education. 2023. № 2(53). С. 26–32. URL: https://doi.org/10.15587/2519-4984.2023.281208
2. Волянюк А. Мотивація майбутніх учителів початкової школи в умовах дистанційного навчання. Наука та освіта в дослідженнях молодих учених: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. для студ., аспірантів, докторантів, молод. учених, Харків, 19 трав. 2022 р. C. 8–10.
3. Герасименко О., Петренко С. Дослідження змін мотивації студентів до навчання під час дистанційної освіти в умовах війни. Scientific Collection «InterConf». 2023. № 158. С. 199–200. URL: https://archive.interconf.center/ index.php/conference-proceeding/article/view/3863 

4. Головська І., Чернєва Т. Психологічні особливості розвитку мотивації навчання студентів в умовах дистанційного навчання. Актуальні проблеми сучасної психології : матеріали ІІ Всеукр. наук. інтернет-конф., 15 жовт. 2021. Одеса, 2021. С. 226–233.
5. Досвід польських освітян щодо мотивації студентів до вивчення іноземних мов засобами дистанційного навчання в умовах пандемічних обмежень / Є. Громов та ін. Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems. 2022. С. 375–387. URL: https://doi.org/10.31652/2412-1142-2021-60-375-387
6. Дробот О. Мотивація студентів до дистанційного навчання в умовах пандемії. Психологія та соціальна робота. 2020. № 1(51). С. 69–85. URL: https://doi.org/10.18524/2707-0409.2020.1(51).225378
7. Капранов Я., Шелевер О., Кушнір Л. Формування мотивації здобувачів освіти до фахового самовдосконалення в умовах дистанційного навчання. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. 2022. Вип. 58. Том 1. С. 323–328. URL: https://doi.org/10.24919/2308-4863/58-1-50
8. Красюк Ю. Проблеми мотивації навчальної діяльності студентів дистанційної форми навчання: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». 2018. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/197269711.pdf
9. Кубай Н. Особливості навчальної мотивації студентів в умовах дистанційного навчання. Студентські наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Соціогуманітарні науки». 2022. Вип. 1(13). С. 90–97.
10. Лахмотова Ю., Шкраб’юк В., Цапко А. Мотивація до дистанційного навчання студентів вищих закладів освіти в умовах воєнного стану. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2022. Т. 2, № 55. С. 195–200. URL: https://doi.org/ 10.24919/2308-4863/55-2-31.
11. Масліч С. Мотивація здобувачів освіти як чинник забезпечення якості освітнього процесу під час дистанційного навчання. Collection of scientific papers «SCIENTIA». Features of the development of modern science in the pandemic’s era. 2023. С. 120–121. URL: https://lib.iitta.gov.ua/735265/ 1/Масліч_тези.pdf
12. Москалюк М., Москалюк Н. Підвищення мотивації студентів в умовах дистанційного навчання під час військових дій. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. 2022. № (60). С. 118–127. URL: https://doi.org/10.31909/26168812.2022-(60)-14
13. Aldossari S., Altalhab S. Distance learning during COVID-19: EFL students’ engagement and motivation from teachers’ perspectives. English language teaching. 2022. Vol. 15, no. 7. P. 85–109. URL: https://doi.org/10.5539/elt.v15n7p85
14. Ambusaidi A., Abri M. H. A. Exploring teaching experience in distance learning during COVID-19: A qualitative case study. International journal of information and education technology. 2023. Vol. 13, no. 2. P. 335–343. URL: https://doi.org/10.18178/ijiet.2023.13.2.1812
15. Güneş, S., & Alagözlü, N. (2020). The interrelationship between learner autonomy, motivation and academic success in asynchronous distance learning and blended learning environments. Novitas-ROYAL (Research on youth and language), 14(2), P. 1–15. URL: https://files.eric.ed.gov/fulltext/EJ1272398.pdf.
16. Hartnett M. The importance of motivation in online learning. In: motivation in online education. Springer, Singapore. 2016. URL: https://doi.org/10.1007/978-981-10-0700-2_2
17. Learning during COVID-19: the role of selfregulated learning, motivation, and procrastination for perceived competence / E. R. Pelikan et al. Zeitschrift für Erziehungswissenschaft. 2021. Vol. 24, no. 2. P. 393–418. URL: https://doi.org/10.1007/s11618-021-01002-x
18. Mulyani E. A., Alpusari M., Putra E. D. The effect of learning facilities and family environment on motivation to learn of prospective elementary teacher education on online learning. Journal of teaching and learning in elementary education (JTLEE). 2021. Vol. 4, no. 1. P. 89. URL: https://doi.org/10.33578/ jtlee.v4i1.7866
19. Toto G. A., Limone P. Motivation, stress and impact of online teaching on italian teachers during COVID-19. Computers. 2021. Vol. 10, no. 6. P. 75. URL: https://doi.org/10.3390/computers10060075
20. Veronika V., Setiawan W., Fazriyah N. Students’ learning motivation in distance learning during the COVID-19 pandemic period at primary school. The 3‑rd international conference on elementary education. 2021. No 3(1). P. 359–363. URL: http://proceedings.upi.edu/index.php/icee/article/ view/1486