Марина Волошенко. ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ В ПИТАННІ БАТЬКІВСТВА

// Наука і освіта.  2022.  №4. – 29-33.

Марина Волошенко,
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри психології та соціальної роботи,
Національний університет «Одеська політехніка»,
просп. Шевченка, 1, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0940-3829


ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ В ПИТАННІ БАТЬКІВСТВА


АНОТАЦІЯ:

Однією зі сфер, що яскраво виявляють відмінності чоловічого та жіночого, є сфера реалізації батьківських функцій та ролей. Батьківська та материнська ролі не тотожні за своєю суттю та змістом. Уважалося, що це пов’язано як із біологічною, так і соціальною статтю (гендером) кожного з батьків. Останнім часом дослідники роблять акцент на гендерних аспектах батьківства та їх соціальному походженні. Теорії біологічної детермінації батьківства виявилися непродуктивними для пояснення всього різноманіття дитячо-батьківських відносин. Джерело відмінності у змісті батьківської та материнської ролей необхідно шукати не в біології батьків, а в їхньому власному досвіді соціалізації. Образ себе як батька формується внаслідок взаємодії безлічі чинників соціального порядку (особливості гендерної стратифікації суспільства та пов’язані із цим цінності, стереотипи та забобони, культурний символізм, досвід взаємодії із власними батьками). Отже, для розуміння специфіки материнської та батьківської поведінки важливим є аналіз найбільш усталених у суспільстві уявлень про те, яким має бути традиційний розподіл ролей у сім’ї. Тим не менше аналіз літератури дає змогу припустити, що існують відмінності в тому, якою батьки різної статі бачать власну дитину, у стилі взаємодії та догляду за нею, в особливостях виховання. Чоловіки описують свого малюка позитивніше, ніж жінки. При цьому вони залишаються дистанційованими від своїх дітей, сприймаючи дружину як посередника у стосунках із дітьми. Сучасні батьки активно допомагають матерям у догляді за дитиною, поступово відсторонюючись від проблем виховання, перетворюються на «невидимого батька».


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

гендер, батьківство, материнство, специфіка материнської та батьківської поведінки.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Волошенко М.О., Герега О.Р. Девіантне материнство в сучасному батьківстві. Теорія і практика сучасної психології. 2019. № 2. Т. 1. С. 148–150.
2. Волошенко М.О., Герега О.Р. Особливості взаємин у сім’ї з погляду соціально-психологічних потреб батьків. Габітус. 2020. Вип. 12. Т. 1. С. 140–144. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.12-1.24
3. Bem, S. (1981). Gender schema theory: a cognitive account of sex-typing. Psychological Review, 88, 354–364.
4. Dalton, W., Frick‐Horbury, D., & Kitzmann, K. (2006). Young adults' retrospective reports of parenting by mothers and fathers: Associations with current relationship quality. Journal of General Psychology, 133(1), 5–18.
5. Eagly, A.H. (1987). Sex Differences in Social Behavior: A Social-role interpretation (1st ed.). Psychology Press. URL: https://doi.org/10.4324/9780203781906
6. Imber-Black, E., Roderts., J. (1993). Rituals for our times. N.Y. : Harper Perrennial, 331 p.
7. Kathy, P. & et al. (2003) The Practice of Adoption : History, Trends, and Social Context. The Counseling Psychologist, 31, 651–678.

8. Langdridge, D., Connolly, K.J. & Sheeran, P. (2000). A network analytic study of the reasons for wanting a child. Journal of Reproductive and Infant Psychology, 18, 321–338.
9. Lawler, J.M., Koss, K.J. & Gunnar, M.R. (2017) Bidirectional effects of parenting and child behavior in internationally adopting families. Journal of Family Psychology, 31 (5), 563–573.
10. Maccoby, E.E. (1990) Gender and relationships: a developmental account. American psychologist, 45(4), 513–520.
11. Stephens, M.A. (2009). Gender differences in parenting styles and effects on the parent-child relationship (Unpublished thesis). Texas State University-San Marcos, San Marcos, Texas.
12. Yaremko, S., & Lawson, K. (2007). Gender, Internalization of Expressive Traits, and Expectations of Parenting. Sex Roles, 57(9/10), 675–687.

Олена Булгакова, Марія Савченкова. ПСИХОЛОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ТРАВМАТИЧНИЙ ДОСВІД

// Наука і освіта.  2022.  №4. – 24-28.

Олена Булгакова,
доктор психологічних наук, професор,
професор кафедри дошкільної педагогіки,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Ніщинського, 1, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1750-0349

Марія Савченкова,
викладач-стажист кафедри дошкільної педагогіки,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Ніщинського, 1, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0009-1904-7713


ПСИХОЛОГІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ТРАВМАТИЧНИЙ ДОСВІД


АНОТАЦІЯ:

Стаття присвячена питанню надання ефективної психологічної допомоги дітям, які пережили психотравмуючий досвід. Автори підкреслюють, що успіх психологічної реабілітації дітей і підлітків багато в чому залежить від їх унікальних психологічних рис. Вчені, які займаються кризовою психологією, визначили етапи для надання психологічної підтримки дітям. Для надання психологічної допомоги дітям були виділені етапи, поетапно з урахуванням специфіки пережитих психотравмуючих факторів. Загалом у статті подано певні інсайти щодо ключових етапів психологічної підтримки дітей, які пережили травматичну подію. Підкреслюється необхідність комплексного та індивідуалізованого підходу, який інтегрує різні види психотерапевтичних втручань, щоб допомогти дітям впоратися з психологічними наслідками травми та запобігти довгостроковим психологічним проблемам. Ефективна психологічна підтримка травмованих дітей вимагає попереднє вивчення індивідуально-психологічних особливостей вираження постстресового стану в життєдіяльності кожної дитини. Запропоновані етапи, які включають: по-перше – побудову зв’язку та встановлення довіри; по-друге – діагностику стану та особистісних особливостей дитини; по-третє – втручання; по-четверте – визначення моніторингу та контроль за станом; по-п’яте – надання психологічної допомоги. Кожен етап детально описаний, а також приклади втручань, які можуть бути використані на кожному з них. Тема висвітлює необхідність раннього втручання та постійного супроводу за дітьми, які пережили травму, з метою сприяння зціленню та позитивним результатам. Також в статті описана важлива роль батьків у наданні психологічної підтримки своїм дітям під час та після травматичної події. Батьки також постійно можуть допомогти своїй дитині почуватися в безпеці, бути коханою та підтриманою. Відомо, що постійна довіра між дитиною та батьками зберігає спокій та уникає прояв власного почуття страху та тривоги.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

дитина, психологічна підтримка, травматичний досвід, психологічна допомога, реакція дітей на травматичні події, психотравмуючі чинники.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Діти та війна: навчання технік зцілення : робочий зошит. Львів : Інститут психологічного здоровʼя, 2014. 40 с.
2. Зливков В.Л., Лукомська С.О., Федан О.В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях. Київ : Педагогічна думка, 2016. 219 с.
3. Мюллер М. Якщо ви пережили психотравмуючу подію / пер. з англ. Діана Бусько; наук. ред. Катерина Явна. (Серія «Сам собі психотерапевт»). Львів : Видавництво Українського католицького університету: Свічадо, 2014. 120 с.
4. Оніщенко Н.В. Екстрена психологічна допомога постраждалим в умовах надзвичайної ситуації : теоретичні та прикладні аспекти : монографія. Харків : Право, 2014. 584 с.
5. Психологічна допомога дітям у кризових ситуаціях : методи і техніки: метод. посіб. / за ред. З.Г. Кісарчук; уклад.: З.Г. Кісарчук, Я.М. Омельченко, І.М. Біла, Г.П. Лазос. Київ : Логос. 2015. 232 с.
6. Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій: методичний посібник / за ред. З.Г. Кісарчук; уклад.: З.Г. Кісарчук, Я.М. Омельченко, Г.П. Лазос, Л.І. Литвиненко, Л Г. Царенко. Київ : ТОВ Видавництво «Логос», 2015. 207 с.
7. Шебанова В.І. Практики консультування та терапії в кризових ситуаціях. Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2017. 136 с.
8. Шебанова В.І. Психологічна допомога дитині, що зазнала насильства. Херсон : ПП Вишемирський В.С., 2017. 252 с.
9. Cloitre M., Courtois C.A., Charuvastra A., Carapezza R., Stolbach B.C., Green B.L. Treatment of complex PTSD: results of the ISTSS expert clinician survey on best practices. J Trauma Stress. 2011 Dec;24(6):615-627. doi: 10.1002/jts.20697
10. Perry B.D., Szalavitz M. The Boy Who Was Raised as a Dog, 3rd Edition: And Other Stories from a Child Psychiatrist’s Notebook : What Traumatized Children Can Teach Us About Loss, Love, and Healing. Basic Books. 2017. 448 р.

Микита Бабчук. ПЕРФЕКЦІОНІЗМ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОСНОВА ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБРАЗУ ФІЗИЧНОГО Я

// Наука і освіта.  2022.  №4. – 17-23.

Микита Бабчук,
аспірант кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Фонтанська дорога, 4, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8725-799X


ПЕРФЕКЦІОНІЗМ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОСНОВА ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБРАЗУ ФІЗИЧНОГО Я


АНОТАЦІЯ:

У статті розглядається перфекціонізм особистості як основа вдосконалення образу фізичного Я. Досконало проведений аналіз наукової літератури показує, що на сучасному етапі розвитку психологічної науки вивчення перфекціонізму визначає зростання інтересу вчених в напрямку з’ясування змісту та структури даного явища. При цьому перфекціонізм розуміється як «переконання в тому, що досконалість, як власна, так і чужа є метою, до якої людина повинна прагнути», а перфекціоніст – це «людина, яка прагне бути кращою у всіх аспектах свого життя». Ми розглядаємо перфекціонізм як властивість особистості, що дозволяє в подальшому говорити про можливість різного ступеня її вираженості. Сучасні психологи виділяють феномен фізичного перфекціонізму як самостійний параметр перфекціонізму особистості. Ми вважаємо, що прагнення до фізичної досконалості зумовлено впливом соціально обумовленого перфекціонізму на образ фізичного Я особистості. Тому вивчення впливу перфекціонізму на задоволеність особистістю образом фізичного Я є актуальним напрямком досліджень в межах особистісно-орієнтованого підходу, що дозволяє компенсувати дослідницький розрив при вивченні зазначеної проблеми. На цьому етапі дослідження ми вирішуємо завдання обґрунтувати значущість перфекціонізму як особистісної основи вдосконалення образу фізичного Я та емпірично перевірити взаємозв’язок показників перфекціонізму, фізичного перфекціонізму і образу тіла. Психодіагностичний комплекс склали: «Багатовимірна шкала перфекціонізму», «Опитувальник образу власного тіла», «Шкала фізичного перфекціонізму». Проведений кореляційний аналіз дозволив засвідчити наявність значущих зв’язків між показником образу тіла, показниками перфекціонізму та фізичного перфекціонізму. Наступним кроком була побудова профілів, що дозволило висвітлити психологічні особливості перфекціонізму та фізичного перфекціонізму в групах з порушеним образом тіла та образом тіла в нормі.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

перфекціонізм, особистість, фізичний перфекціонізм, образ фізичного Я.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Гуляс І. А. Перфекціонізм: історично-світоглядні аспекти. Наука і освіта. Одеса, 2012. № 3. С. 46–49.
2. Даниленко Н. М. Ставлення до власної зовнішності в структурі суб’єктності дівчат юнацького віку : дис. ... докт. філософії : 053. Харків, 2020. 271 с.
3. Завада Т. Ю. Мотиваційні чинники перфекціонізму студентської молоді : дис. … канд. психол. наук : 19.00.01. Львів, 2017. 212 с.
4. Карамушка Л. М., Бондарчук О. І., Грубі Т. В. Діагностика перфекціонізму та трудоголізму особистості: психологічний практикум. Кам’янець-Подільський : Медобори-2006, 2018. 64 с.
5. Кононенко А. О., Кононенко О. І. Перфекціонізм особистості: норма чи патологія? Науковий вісник Херсонського державного університету. Херсон, 2017. Вип. 3. Т. 2. С. 170–174.
6. Кононенко О. І. Феномен фізичного перфекціонізму в сучасній психології. Наука і освіта. Одеса, 2014. № 11. С. 91–95.
7. Лукіна Н. Б. Психологічні особливості цільової спрямованості перфекційної особистості: дис. … канд. психол. наук : 19.00.01. Одеса, 2020. 214 с.
8. Щербак Т. І. Взаємозв’язок образу фізичного «Я» та фізичного перфекціонізму. Науковий вісних Херсонського держаного університету. Херсон, 2017. Вип. 2. Т. 2. С. 132–136.

Tetyana Koycheva, Li Yuling. SCIENTIFIC REFLECTION OF THE CATEGORY “AESTHETIC CULTURE” IN THE PEDAGOGICAL DIMENSION

// Наука і освіта.  2022.  №4. – 11-16.

Тетяна Койчева,
доктор педагогічних наук, професор,
професор кафедри педагогіки,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5518-4260

Лі Юйлін,
аспірантка кафедри педагогіки,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0005-3699-7281


НАУКОВА РЕФЛЕКСІЯ КАТЕГОРІЇ «ЕСТЕТИЧНА КУЛЬТУРА» В ПЕДАГОГІЧНОМУ ВИМІРІ


АНОТАЦІЯ:

Стаття висвітлює сучасні концептуальні, термінологічні й змістові інтерпретації категорії «естетична культура» у педагогічному вимірі. Мета наукової розвідки полягає у сучасній науковій інтерпретації категорії «естетична культура» в розрізі педагогічної рефлексії його значущості в контексті розвитку сучасної системи освіти України. Дослідження здійснено за допомогою таких методів: аналіз наукового фонду з проблеми естетизації освітнього середовища закладів освіти різного рівня; систематизація й узагальнення наукових фактів (наукові позиції провідних учених галузі, методичні напрацювання кафедр мистецької підготовки здобувачів вищої освіти Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського) для висвітлення значення формування естетичної культури майбутніх учителів; упорядкування, синтез та інтегрування наукової інформації з метою накреслення термінологічних і дефініційних координат поняття «естетична культура»; анкетування для визначення ставлення здобувачів вищої освіти першого рівня (бакалавр) різних спеціальностей до феномена «естетична культура» та розуміння ними необхідності формування естетичної культури учнів нової української школи. У загальному розумінні естетичну культуру представлено як синтезовану інтегративну (поєднання персонального й професійного) здатність фахівця генерувати та примножувати естетичні цінності (смаки, ідеали, переконання) в довколишньому середовищі; координувати власну професійну діяльність із детермінантами естетичного ставлення до педагогічної дійсності. Для проведення моніторингу в межах викладання навчальних курсів обов'язкового компоненту освітньо-професійної програми «Середня освіта (Музичне мистецтво)» і «Середня освіта (Хореографія)» ОК 25 «Педагогіка» та ОК 33 «Мистецька педагогіка» студентам було надано час на відповіді анкети. В анкетуванні взяли участь 35 здобувачів освіти. Результати анкетування продемонстрували, що 84,21% здобувачів освіти спеціальності 014 «Середня освіта (Музичне мистецтво)» і 82,49% здобувачів освіти спеціальності 014 «Середня освіта (Хореографія)» свідомо і впевнено висловлюються щодо значущості естетичної культури для гармонійного розвитку людини. Майбутні вчителі продемонстрували обізнаність із характерними ознаками естетичної культури (78,91% студентів спеціальності 014 «Середня освіта (Музичне мистецтво)» і 80,63% студентів спеціальності 014 «Середня освіта (Хореографія)»). Ранжуючи відповіді здобувачів освіти, отримано такий результат: з-поміж ознак сформованості естетичної культури називали найчастіше «креативність» (67% респондентів), «схильність до творчості» (58% опитаних), «творче мислення» (47% студентів). Моніторинг обізнаності майбутніх учителів із професійно значущими ознаками естетичної культури продемонстрував наявність стійкого інтересу майбутніх педагогів до досліджуваного феномену. Окрім того, ми інтерпретували отримані результати як платформу для розроблення спеціальної технології підготовки майбутніх учителів до формування естетичної культури учнів нової української школи.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

естетика, культура, естетична культура, естетичне виховання, вчитель, майбутній учитель, освітній процес, заклад вищої освіти, нова українська школа.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Андрощук І.В. Краса у системі розвитку естетичної культури особистості. Професійно-художня освіта України. 2005. Вип. ІІІ. С. 42–49.
2. Бутенко В.Г. Формування естетичного світогляду особистості як пріоритетне завдання сучасної освітньо-виховної практики. Науковий вісник Миколаївського державного університету. Серія «Педагогічні науки». 2008. Вип. 20. Т. 2. С. 40–45.
3. Гук О.Ф. Теоретичні передумови формування естетичної культури. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2013. Вип. 18. С. 193–199. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apspp_2013_18_28.
4. Козир А.В. Професійно-особистісний розвиток майбутніх учителів музики в процесі вивчення диригентсько-хорових дисциплін. Сучасні тенденції розвитку мистецької освіти : збірник наукових праць. Київ : НПУ ім. М.П. Драгоманова. 2015. С. 44–48.
5. Кондрацька Л.А. Українське мистецтво у полікультурному просторі : навчальний посібник. Київ : ЕксОб, 2000. 208 с.
6. Нечепоренко М.В. Формування естетичної культури студентів класичних університетів : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. Харків, 2005. 190 с.
7. Пташук О.А. Естетична культура особистості як мета естетичного виховання: теоретичний аналіз. Інноватика у вихованні. 2016. Вип. 3. С. 289−295.
8. Радкіна В.Ф. Формування художньо-естетичного смаку як професійної якості майбутнього вчителя : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.04. Одеса, 2004. 21 с.
9. Рудницька О.П. Педагогіка загальна та мистецька : навчальний посібник. Київ, 2002. 270 с.
10. Тюльпа Т.М. Проблема естетичного виховання школярів у вітчизняній педагогічній думці на початку ХХ ст. Педагогіка та психологія. 2001. Вип. 17. С. 163–168.
11. Учитель мистецьких дисциплін у дискурсі педагогічної майстерності : навчально-методичний посібник / І.А. Зязюн та ін. Бердянськ : Бердянський державний педагогічний університет, 2013. 340 с.

Iryna Kniazheva. CULTURAL DIMENSION OF PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE TEACHERS

// Наука і освіта.  2022.  №4. – 6-10.

Ірина Княжева,
доктор педагогічних наук, професор,
завідувач кафедри педагогіки,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8395-6902


КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ


АНОТАЦІЯ:

Реалізація культурологічного виміру професійної підготовки майбутніх учителів значною мірою сприятиме не лише тактичному завданню щодо підвищення якості вітчизняної вищої освіти, а й стратегічній меті нашої держави що її євроінтеграції, зокрема і в освітній галузі. Метою статті є визначення перспективних шляхів реалізації в умовах вітчизняних закладів вищої освіти культурологічного виміру сучасної педагогічної освіти. Застосування такого теоретичного методу наукового дослідження, як аналіз наукових джерел щодо культурологічного виміру сучасної педагогічної освіти, дало змогу довести взаємозв’язок і взаємозалежність освіти та культури. У статті за допомогою синтезу, узагальнення, пояснення здійснено уточнення сутності феномену «культура», який розглянуто з позицій аксіологічного, діяльнісного, особистісного, інформаційно-семіотичного і системного підходів. Доведено перспективність застосування системних визначень досліджуваного феномену як сукупності суспільних досягнень, надприродних, створених людьми порядків і об’єктів, що демаркують людину та природу; як специфічної системи цінностей, норм, смислів, які сконструйовані людьми з метою фіксації і трансляції соціально значущої інформації, досвіду, технологій, характерних для певного рівня розвитку суспільства або його частини. Розкрито сутність і перспективи впровадження в практику вищої педагогічної освіти культурологічного підходу, що забезпечує можливість аналізу педагогічних феноменів і процесів через призму культурологічних понять, переосмислення методологічних засад професійного становлення та розвитку майбутніх учителів із позиції культури через і завдяки її освоєнню, привласненню і збагаченню.


КЛЮЧОВІ СЛОВА:

культура, освіта, культурологічний підхід, майбутні вчителі, вища педагогічна освіта, професійна підготовка, методологічні засади професійного становлення, система цінностей, системний підхід.


ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

 


ЛІТЕРАТУРА:

1. Балл Г.О., Мєдінцев В.О. Особистість як індивідуальний модус культури і як інтегративна якість особи. Горизонти освіти. 2011. № 3. С. 7–14.
2. Бистрицький Є.К. Філософський образ культури та світ національного буття. Феномен української культури: методологічні засади осмислення. Київ : Фенікс, 1996. С. 62–90.
3. Гриценко Т.Б., Гриценко С.П., Кондратюк А.Ю. Культурологія : навчальний посібник. Київ : Центр навчальної літератури, 2007. 392 c.
4. Зязюн І.А. Філософія педагогічної дії : монографія. Черкаси : ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. 608 с.
5. Кизима В. Культурологія і сучасна методологія гуманітарного пізнання. Вісник НАН України. 2001. № 5. С. 18–21.
6. Машкіна С.В., Усатенко Т.П., Хомич Л.О., Шахрай Т.О. Теоретичні засади культурологічного підходу у підготовці педагога до виховної діяльності : монографія. Київ : ІПООД НАПН України, 2016. 168 с.
7. Олійник О.В. Культурологічний підхід як наукова основа розвитку теорії та практики педагогічної освіти. Педагогічні науки. Наукові праці. 2006. Т. 50. Вип. 37. С. 39–42.
8. Concepts of Culture: Art, Politics, and Society. ed. вy A. Muller. Calgary: University of Calgary Press, 2006. 330 p.
9. Kaplan D., Manners R. A. Culture Theory. New York, 1972.
10. Knyazheva I.А. Higher and professional education: a culturally appropriate dimension. European potential for the development of pedagogical and psychological science: Collective monograph. Riga, Latvia : Baltija Publishing, 2021. Р. 215–241.
11. Kroeber A.L., Kluckhon С. Culture. A Cretical Review of Concept and Definitions. Harvard University, 1959. Р. 10–29.
12. Muller А. Concepts of Culture: Art, Politics, and Society. Calgary: University of Calgary Press, 2006. 330 p.
13. Storey J. Cultural Theory and Popular Culture: A Reader. Third edition. Pearson Prentice Hall, 2006. 659 р.
14. Watkins D. Learning and Teaching: A cross-cultural perspective. School Leadership & Management. 2000. Vol. 20. Р. 161–173.

         

       
   
   
         

 

©2024 Університет Ушинського. Всі права захищені, мабуть.