2021-4-doc

Олександра Кузьо, Любов Кузьо. Психосемантична реконструкція генералізованого-тривожного розладу в когнітивному ключі.

// Наука і освіта. – 2021. – №4. – 5-17.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-4-1

Олександра Кузьо,
кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології,
Львівський державний університет внутрішніх справ,
вул. Городоцька 26, м. Львів, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7028-7180
Любов Кузьо,
кандидат психологічних наук, доцент,
Львівський державний університет внутрішніх справ,
вул. Городоцька 26, м. Львів, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1554-3262

ПСИХОСЕМАНТИЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО-ТРИВОЖНОГО
РОЗЛАДУ В КОГНІТИВНОМУ КЛЮЧІ

АНОТАЦІЯ:

У статті висвітлено аспекти значимості особистісно-смислових чинників при формуванні генералізованого тривожного розладу та запропоновано модель розуміння і психотерапії надмірних переживань, що грунтується на реконструкції системи значень. Така реконструкція можлива завдяки «переписуванню» особистісного наративу, який у зовнішньому прояві функціонує як еквівалент мовленнєвого акту. Саме завдяки психосемантичному аспекту відкривається шлях до простору значень і смислів «надмірних переживань» та надається доступ до суб’єктивного світу людини у її власній системі смислових і мовних координат. Використано когнітивно-поведінкову методологію розуміння генералізованого тривожного розладу, опитувальник з оцінки переживання PSWQ, шкалу значення переживання WWS-II, авторську анкету та психотерапевтичні інтервенції, що є основним інструментом реконструкції семантичних просторів та індивідуальної системи значень. У дослідженні взяло участь 150 осіб 19-24 років. Результати засвідчують, що значимими аспектами особистісно-смислових чинників при формуванні генералізованого-тривожного розладу можна вважати: сприйняття клієнтами переживань як таких, що допомагають у вирішенні проблем, активізують мотиваційний потенціал та нейтралізують негативні прогнози, що суттєво впливає на динаміку психотерапевтичної роботи. У статті запропоновано алгоритм психотерапевтичної роботи з клієнткою та обгрунтовано ефективність корекційних інтервенцій, які ґрунтуються на сучасних протоколах лікування генералізованого тривожного розладу. Така психотерапія базована також на положеннях психосемантичного аналізу про можливість реконструювати семантичний простір алгоритмів емоційно-когнітивного реагування. У статті поєднано когнітивно-поведінкову модель психотерапії та положення психолінгвістики про когнітивну обробку інформації на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій. Прикладна психолінгвістика має змістовні перспективи щодо прикладних когнітивних досліджень.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

генералізований тривожний розлад, значення переживань, психосемантичний простір, ментальні репрезентації, наратив, психотерапевтична допомога.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Артемьева Е. Ю. Основы психологии субъективной семантики / Под ред. И. Б. Ханиной. М.: Наука; Смысл, 1999. 350 с.
2. Браун А., О’Лири А., Барлоу Х. Генерализованное тревожное расстройство. Клиническое руководство по психическим расстройствам. СПб. : Питер, 2008. С. 236–307.
3. Вестбрук Д., Кеннерлі Г., Кірк Дж. Вступ у когнітивно-поведінкову терапію. Львів : Свічадо, 2014. 420 с.
4. Крейг Д. Маркер Генералізований тривожний розлад. Львів, Свічадо, 2017. 124 с.
5. Кузьо О. Б. Порівняльний аналіз професійної діяльності когнітивно-поведінкового терапевта та гештальт-терапевта. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». Херсон, 2017. Випуск 4. Том 2. С. 174–179.
6. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. М.: Смысл, 2003. 487 с.
7. Максименко К., Кудерміна О. Психосемантична реконструкція уявлень про здоров’я у пацієнтів із соматогенією. Psycholinguistics. Психолингвистика. Психолінгвістика. 2019. Вип. 25(1). С. 194–214. DOI: https://doi.org/10.31470/2309-1797-2019-25-1-194- 214
8. Максименко С. Д., Орап М. О. Психолінгвістичні предиктори здоров’я. Psycholinguistics. Психолингвистика. Психолінгвістика. 2018. Вип. 24(1). С. 252–260. DOI: https://doi.org/10.31470/2309-1797- 2018-24-1-252-268
9. Сагалакова О. А. Социальная фобия: психосемантический анализ алгоритмов эмоциональнокогнитивного реагирования на социальные ситуации: дис. канд. психол. наук: 19.00.04. Томск, 2005. 213 с.
10. Шмелев А. Г. Когнитивная сложность. Психодиагностика личностных черт. СПб.: Речь, 2002. С. 83–86.
11. Auxemery, Y.; Gayraud, F. (2020). Traumatic Psycholinguistic Syndrome (SPLIT). L'- Évolution Psychiatrique, 4 (85), 509–528. DOI: https://doi.org/10.1016/j.evopsy.2020.05.002
12.Butler G., Fennell M., Robson P., & Gelder M. (1991). Comparison of behavior therapy and cognitive behavior therapy in the treatment of generalized anxiety disorder. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 59(1), 167–175. DOI: https://doi.org/10.1037/0022- 006X.59.1.167
13.Borkovec T. D. & Costello E. (1993). Efficacy of applied relaxation and cognitive behavioral therapy in the treatment of generalised anxiety disorder. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 61, 611–619. 14. Borkovec T. D. & Inz J. (1990). The effect ofworry on cardiovascular response to phobic imagery. Beahaviour Research and Therapy, 28, 69–73.
15. Borkovec T. D., Robinson E., Pruzinsky T. & Depree J. (1983). Preliminary exploration of worry: Some characteristics and processes. Behaviour Research and Therapy, 21, 9–16.
16. Castro Nichol; Stella Massimo; Siew Cynthia S. Q. (2020). Quantifying the Interplay of Semantics and Phonology During Failures of Word Retrieval by People With Aphasia Using a Multiplex Lexical Network. Cognitive science, 4(9). DOI: https://doi.org/10.1111/cogs.12881
17. Craske, Barlow & O’Leary (1992). Mastery of your anxiety and worry. San Antonio, TX: Psychological Corporation/Graywind.
18. Costa A. (2016). Psycholinguistics and cognitive science. MANUAL DE LINGUISTICA PORTUGUESA. Book Series: Manuals of Romance Linguistics Volume: 16 P. 368–336 .
19. Dugas M. J., & Robichaud M. (2007). Cognitive-behavioral treatment for generalized anxiety disorder: From science to practice. New York: Routledge.
20. Dutta M.; Murray L. L.; Miller W.; et al. (2020). Cognitive-Linguistic Functions in Adults With Epilepsy: Preliminary Electrophysiological and Behavioral Findings. Journal of Speech, Language, and Hearing Research, 7 (63), 2403–2417. DOI: https://doi.org/10.1044/2020_JSLHR-19- 00351
21. Freeston M. N., Rheaume J., Letarte H., Dugas M., & Ladouceur R. (1994). Why do people worry? Personality and individual Differences, 17, 791–802.
22. Kreitler S., & Kreitler H. (1985). The psychosemantic determinants of anxiety: A cognitive approach. In Ploeg van der H., R. Schwarzer & C. D. Spielberger (Eds.). Advances in Text Anxiety Research. (Vol. 4), (pp. 117–135). Swets and Zeitlinger and Erlbaum, the Netherlands and Hillsdale, N. J.
23. Menn L. (2010). Child Language, Aphasia, and General Psycholinguistics.. Crosslinguistic Approaches to the Psychology of Language: Research In The Tradition of Dan Isaac Slobin. P. 375-38 . URL: https://spot.colorado.edu/~menn/cv.html
24. Meyer T. J., Miller M. L., Metzger R. L. & Borkovec T. D. (1990). Development and validation of the Penn State Worry Questionnaire. Biheviour Research and Therapy, 8, 487–495.
25.Purdon C. (2000). Metacognition and the persistence of worry. Paper presented at the annual conference of the British Association of Behavioural and Cognitive Psychotherapy, London.
26.Raghuraman, S.; Stuttard, N.; Hunt, N. (2020). Evaluating narrative exposure therapy for post-traumatic stress disorder and depression symptoms: A meta-analysis of the evidence base. CLINICAL PSYCHOLOGY & PSYCHOTHERAPY. DOI: https://doi.org/10.1002/cpp.2486
27.Wells A. & King P. (2006). Metacognitive therapy for generalized anxiety disorder: An open trial. Journal of Behavior Therapy and Experimental Psychiatry, 37,206-212.

Вікторія Назаревич. Організація системи спілкування в освітньому середовищі з ознаками остракізації.

// Наука і освіта. – 2021. – №4. – 17-23.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-4-2

Вікторія Назаревич,
кандидат психологічних наук, доцент,
Рівненський державний гуманітарний університет,
вул. Степана Бандери, 12, м. Рівне, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0111-7070

ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ СПІЛКУВАННЯ
В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ З ОЗНАКАМИ ОСТРАКІЗАЦІЇ

АНОТАЦІЯ:

Актуальність проблеми полягає у вивченні системи організаційних засад комунікації в освітньому середовищі з проявами остракізації, а також впливів остракізаторських тенденцій в шкільних колективах на академічний та соціальний розвиток учнів, професійні досягнення педагогів. Проаналізовано особливості формування системи спілкування в закладах освіти. Визначено, що адміністрація освітнього закладу та педагогічний колектив виступає каталізатором як у формуванні відносин співпраці, так і у виконанні навчальної роботи шкільного підрозділу. Мета статті – здійснити теоретичний аналіз організаційних аспектів системи спілкування в освітньому середовищі з ознаками остракізму. Сформовано структуру умов, які забезпечують екологічність спілкування в освітній системі: учасники відчувають себе в безпеці, наявність під час навчального процесу безоціночної атмосфери, почуття тепла, активний інтерес до учнів, участь дорослих, відсутність тілесних покарань у разі порушення правил або виявлення іншої небажаної поведінки. Для реалізації мети дослідження було застосовано загальнонаукові теоретичні методи дослідження інформації, такі як: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення і класифікація. Розкрито фактори ризику, які впливають на успішність організації міжособистісної взаємодії: ряд зовнішніх чинників, таких як природні явища або соціальні події (конфлікт, зміна колективу, порушення структури навчального простору – зміна лідера), або внутрішні чинники, такі як поведінка педагогів та персоналу, кількість учнів, склад груп, вхід нових осіб у вже сформований колектив, нещасний випадок у групі тощо. Також, включено класифікацію факторів за Marshall, які впливають на спілкування в процесі перебування в навчальному просторі: кількість та якість взаємодій між дорослими та учнями; навчальне середовище, включаючи будівлі, аудиторії, наявні матеріали, а також сприйняття цього простору викладачами та учнями; успішність учнів; наявність атмосфери рівності між усіма суб’єктами навчальної діяльності. Вказано на роль управлінського колективу в процесі створення екологічного освітянського простору, оскільки навички комунікації адміністрації закладу значною мірою визначають ефективність роботи навчального простору та досягнення цілей. Висвітлено характерологічні особистості адміністрації, які є проявом високого рівня емоційного інтелекту, як наслідок можливості побудови ефективної системи комунікативних зав’язків: усвідомлення себе, емпатія, соціальна відповідальність, орієнтованість на реальність, товариськість, контроль імпульсів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

система спілкування, комунікація, екологічне спілкування, міжособистісна взаємодія, педагогічний колектив, ознаки остракізації.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Bulhakova, O. (2018). Students’ psychological readiness for social interaction: system and subjective approach. Science and Education, 1, 117–123 [in English].
2. Velitchenko, L. K. (2006). Kontseptualnі osnovy vyznachennia poniattia pedahohіchnoi vzaemodіi [Conceptual bases of defining the concept of pedagogical interaction]. Science and Education, 5-6, 19–24 [in Ukrainian].
3. Cohen, J. (2006). Social, emotional, ethical, and academic education: Creating a climate for learning, participation in democracy, and well-being. Harvard Educational Review, 2 (76), 201–237 [in English].
4. Freiberg, H. J. (1998). Measuring school climate: Let me count the ways. Educational Leadership, 1 (56), 22–26 [in English].
5. Fullan, M. (2017). Indelible Leadership. Always Leave Them Learning. Thousand Oaks, CA: Corwin [in English].
6. Olweus, D., Limber, S., Mihalic, S. (1999). Blueprints for Violence Prevention. Book Nine: Bullying Prevention Program. Boulder, CO: Center for the Study and Prevention of Violence [in English].
7. Glanz, J. (2006). What every principal should know about collaborative leadership. Thousand Oaks, CA: Corwin Press [in English].
8. Goodman, E. M. (1998). Effective in-house suspension. Educational Leadership, 1 (56), 39–41 [in English].
9. Gordon, R., Alston, J. (2010). School Leadership and Administration. New York: McGraw-Hill [in English].
10. Hansen, J. M. (1998). Creating a school where people like to be. Educational Leadership, (56), 14–17 [in English].
11. Haynes, N. M., Emmons, C., Comer, J. P. (2000). Elementary and Middle School Climate Survey. New Haven, CT: Yale University Child Study Center [in English].
12. Hoge, D. R., Smit, E. K., Hanson, S. L. (1999). School experiences predict changes in self-esteem of sixth and seventh grade students. Journal of Educational Psychology, 82, 117–127 [in English].
13. Howard, E., Howell, B. (1987). Brainard, editors. Handbook for Conducting School Climate Improvement Projects. Bloomington: Phi Delta Kappa Educational Foundation [in English].
14.Johnson, J. (2015). Getting your message out (and why It’s not enough). Educational Leadership, 7 (72), 10–16 [in English].
15. Marshall, M. L. (2004). Examining School Climate: Defining Factors and Educational Influences [white paper, electronic version]. Retrieved from Georgia State University Center for School Safety, School Climate and Classroom Management. Retrived from http://education.gsu.edu/schoolsafety/ [in English].
16. McEvoy, A., Welker, R. (2000). Antisocial behavior, academic failure, and school climate: A critical review. Journal of Emotional and Behavioral Disorders, 8, 130–140 [in English].
17. Mousena, E. (2016). An overview of evaluation models on early childhood education and care. Theory and Research in the Sciences of Education, International e-journal, 14, 47–62 [in English].
18.Taylor, D. L., Tashakkori, A. (2005). Decision participation and school climate as predictors of job satisfaction and teacher’s sense of efficacy. Journal of Experimental Education, 3 (63), 217–227 [in English].
19.Remboldt, C. (1998). Making violence unacceptable. Educational Leadership, 1 (56), 32–38 [in English].
20.Routman, R. (2002). Teacher talk. Educational Leadership, 6 (59), 32–35 [in English].

Олексій Чебикін. Концептуальні підходи можливостей дослідження основ емоційного здоров'я учасників навчальної діяльності в умовах коронавірусної пандемії.

// Наука і освіта. – 2021. – №4. – 23-29.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-4-3

Олексій Чебикін,
доктор психологічних наук, професор,
дійсний член НАПН України,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7905-2708

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ МОЖЛИВОСТЕЙ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВ ЕМОЦІЙНОГО
ЗДОРОВ'Я УЧАСНИКІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ КОРОНАВІРУСНОЇ ПАНДЕМІЇ

АНОТАЦІЯ:

У статті розглядаються можливості вивчення психологічних основ емоційного здоров'я осіб, задіяних в навчальну діяльність в умовах пандемії COVID-19. Показано, що психологічні основи емоційного здоров'я тривалий час побічно вивчалися в рамках проблеми психічного здоров'я. В останні роки розширилися дослідження, де самостійно предметом стають різні аспекти емоційного здоров'я. Проте нерідко здійснюються спроби розкрити його зміст, лише спираючись на окремі ознаки, такі як тривожність, агресивність та ін. До того ж є неоднозначні підходи до його розуміння як суто психологічного феномену. Процес пізнання цього явища показав, що особливої важливості в сучасних умовах набуває проблема емоційного здоров'я студентів та педагогів в умовах карантинних обмежень через коронавірусну епідемію та його відновлення після цієї хвороби. Узагальнено деякі фактори впливу карантинних обмежень на емоційне здоров'я. При цьому фіксуються як позитивні, так і негативні тенденції в його прояві. Відзначено, що проблема психологічних основ емоційного здоров'я різних осіб, залучених до навчальної діяльності в умовах коронавірусної пандемії, незважаючи на її актуальність для теорії і практики сучасної психології, залишається недостатньо вивченою. У представлених дослідженнях нами емоційне здоров'я розглядається як специфічне оцінне суб'єктивне відображення функціонування почуттєвої сфери у людини від відносно позитивно-комфортного до негативно-дискомфортного стану в різних умовах її життєдіяльності. На основі виконаної роботи побудовано умовну концептуальну модель комплексного дослідження психологічних основ емоційного здоров'я, в змісті якої провідними виступили такі компоненти, як: фактори впливу, ознаки прояву, змістові характеристики, профілактичні та корекційні засоби. Отримано попередні емпіричні дані відносно особливостей емоційного здоров'я в осіб через 60 днів з моменту початку хвороби на COVID-19. Виділено специфічні ознаки емоційної сфери, що характеризують осіб, які перенесли стрес в легкій, середній та складній формах. Показано, що ті, хто його перенесли в складній та середній формах через 60 днів фактично не відновили стан емоційного здоров'я. Що стосується тих, хто мав легку його форму прояву, то у них відмічені тенденції до відновлення стану емоційного здоров'я.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

емоційне здоров'я, фактори, стреси, властивості, стани, компоненти, концептуальна модель, COVID-19.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кічук А. В. Емоційно-особистісні особливості психологічного здоров’я студента у психологічному дискурсі. Наука і освіта. 2019. №1. С. 45–51.
2. Мантэк Чиа, Дина Саксер: Эмоциональное здоровье: Трансформация отрицательных эмоций в жизненную силу. Перевод с анг. Гончарова. Москва: ООО Издательство «София», 2012. 224 с.
3. Тарабакина Л. В. Эмоциональное здоровье как предмет социально-психологических исследований. Теория и практика общественного развития. Краснодар, 2015. №8. С. 250–252.
4. Фаустова И. В., Комлик Л. Ю. К вопросу эмоционального здоровья современных детей старшего дошкольного возраста. Психология образования в поликультурном пространстве. Елец: Елецкий государственный университет им. И.А. Бунина, 2019. №4(48). С. 39–46.

Анатолій Босенко, Петро Плахтій, Марія Топчій, Євген Козак, Олена Босенко. Нове слово в методиці виготовлення і використання експресного діабетичного меду з оздоровчою метою.

// Наука і освіта. – 2021. – №4. – 30-36.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-4-4

Анатолій Босенко,
доктор педагогічних наук, кандидат біологічних наук,
професор, професор кафедри біології і охорони здоров’я,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3472-0412
Петро Плахтій,
кандидат біологічних наук, доцент,
доцент кафедри біології та її викладання,
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка,
вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський, Україна,
Марія Топчій,
кандидат біологічних наук,
завідувач кафедри біології і охорони здоров’я,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7470-1032
Євген Козак,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри спорту і спортивних ігор,
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка,
вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський, Україна,
Олена Босенко,
викладач,
Комунальний заклад «Одеський педагогічний фаховий коледж»,
вул. Грецька, 1, м. Одеса, Україна

НОВЕ СЛОВО В МЕТОДИЦІ ВИГОТОВЛЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ЕКСПРЕСНОГО
ДІАБЕТИЧНОГО МЕДУ З ОЗДОРОВЧОЮ МЕТОЮ

АНОТАЦІЯ:

Стаття присвячена проблемі виготовлення експресного діабетичного меду для профілактики, оздоровлення та лікування осіб, що страждають цукровим діабетом. Хвороба набрала надзвичайних масштабів розповсюдження як у світовому відношенні, так і в окремих державах. На сьогодні у світі зареєстровано понад 425 млн осіб, що хворіють на цукровий діабет. Відповідно за цих умов медичні витрати досягають понад 727 млрд. доларів США, які могли бути витраченими на підвищення якості життя населення. В Україні на тлі складної демографічної ситуації кількість захворювань на цукровий діабет становить близько 1,3 млн дорослого населення. На жаль у нашій державі відмічається негативна тенденція щодо розповсюдження хвороби серед молоді і дітей, навіть дошкільного віку. З прогностичної точки зору перспектива сьогоднішнього підростаючого покоління виглядає вкрай небажаною – все життя бути серед осіб з цією патологією. Отже, актуальним є вирішення проблеми через профілактику і здоровий спосіб життя. В умовах дефіциту лікувальних засобів та фінансового забезпечення окремих категорій населення вихід у цьому сенсі вбачається у розширенні народних засобів профілактики і лікування, провідне місце серед яких займають продукти бджільництва. За мету дослідження ставили розробити методику виготовлення діабетичного експресного меду з чорниці (Vaccinium myrtillus L.), топінамбура (Helianthus tuberosus L.), квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris L.) та вивчити його вплив на зміну глюкози, загального білку і білкових фракцій в плазмі крові хворих цукровим діабетом. За результатами досліджень двох груп чоловіків (контрольна і експериментальна) віком 50–70 років загальною кількістю 24 особи, встановлено, що вживання розробленого за авторською методикою експресного діабетичного меду з чорниці, топінамбура і квасолі звичайної сприяє стабілізації рівня глюкози в крові, позитивно впливає на білковий метаболізм та імунітет хворих цукровим діабетом, підсилює дію пероральних протидіабетичних препаратів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

експрес діабетичний мед, цукровий діабет, білки, плазма крові, глюкоза.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Босенко А. І., Вержиховська О. М., Гаврилов О. В., Гурський В. А. Науково-дослідна діяльність в галузі освіти: навч.-метод. посібник / за ред. П. Д. Плахтія. Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2014. 160 с.
2. Количев І. О., Краснікова Т. О., Кошовий О. М. Перспектива використання листя чорниці звичайної для створення соціально доступних лікарських засобів для лікування цукрового діабету. Соціальна фармація: стан, проблеми та перспективи: матеріали міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., 17–20 берез. 2014 р. Харків: Вид-во НФаУ, 2014. С. 323–324.
3. Куліков А. Ю., Чернишова О. С., Нікітіна Н. О. Електрофоретичні методи аналізу. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. 68 с.
4. Плахтій П. Д, Коваль Т. В., Підгорний В. К., Плахтій Д. П. Харчові, оздоровчі та лікувальні властивості бджолиних медів України / За редакцією П. Д. Плахтія. Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2012. 204 с.
5. Плахтій П. Д., Велигорська О. Б. Використання експресного ниркового меду в лікуванні захворювань ниркокам’яної хвороби. Розвиток наукових дослідежнь 2007: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. «Медицина та біологія: народна та нетрадиційна медицина». Полтава, 2007. С. 60–64.
6. Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю. Державні санітарні правила: ДСП 9.9.5.-080- 02. [Чинний від 2002-01-28]. Київ: Державна санітарно-епідеміологічна служба України, 2002. 63 с. URL: https://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=6667
7. Руденко В. М. Математична статистика: Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2012. 304 с.
8. Сімурова Н. В., Зінченко Н. Ю., Кушнір А. І., Бальон Я. Г. Високоінтенсивні підсолоджувачі і перспектии їх використання в дієтичному харчуванні. Наукові праці НУХТ, 2014. Т. 20, № 6. С. 204–2011.
9. Тимочків П. М. Цукровий діабет: посібник для слухачів післядипломної освіти. Хмельницький базовий медичний коледж, 2019. 92 с.
10. Тронько М. Д., Бальон Я. Г., Корпачев B. B., Сімуров О. В. Цукрозамінники в дієтичному харчуванні хворих на цукровий діабет. Міжнародний ендокринологічнй журнал. 2005. № 2 (2). URL: http://www.mif-ua.com/archive/article/2251
11. Трумпе Т. Е., Корсун В. Ф. Фитоглюкокинины в лечении сахарного диабета. Практическая фитотерапия. 2008. № 2. С. 23–26.
12. Устінов О. В. Цукровий діабет: сучасна парадигма лікування. Український медичний часопис. 2012. № 5 (91). URL: https://www.umj.com.ua /article/40381/cukrovij-diabet-suchasna-paradigmalikuvannya
13. Machado De-Melo A. A., Almeida-Muradian L. B. D., Sancho M. T., Pascual-Mat´e A. Composition and properties of Apis mellifera honey: a review. Journal of Apicultural Research, 2018. Vol. 57, no. 1. P. 5–37.
14. Meetoo D. Diabetes: complications and the economic burden. British Journal of Healthcare Management, 2014. Vol. 20, no. 2. P. 60–67.
15. Li W. L., Zheng H. C., Bukuru J. et al. Natural medicines used in the traditional Chinese medical system for therapy of diabetes mellitus. Journal of Ethnopharmacology. 2004. Vol. 92, no. 1. P. 21.
16. Patel D., Prasad S., Kumar R., Hemalatha S. An overview on antidiabetic medicinal plants having insulin mimetic property. Asian Pacific Journal of Tropical Biomedicine, 2012. Vol. 2, no. 4. P. 320–330.
17. Ryan G. J., Wanko N. S., Redman A. R. et al. Chromium as adjunctive treatment for type 2 diabetes. Ann. Pharmacother, 2003. Vol. 37, no. 6. P. 876–885.
18. Weihrauch M. R., Diehl V. Artificial sweeteners – do they bear a carcinogenic risk? Annals of Oncology. 2004. Vol. 15 (10). P. 1460–1465.
19. Zakerkish M., Jenabi M., Zaeemzadeh N. et al. The Effect of Iranian Propolis on Glucose Metabolism, Lipid Profile, Insulin Resistance, Renal Function and Inflammatory Biomarkers in Patients with Type 2 Diabetes Mellitus: A Randomized Double-Blind Clinical Trial. Sci. Rep. 2019, 9. P. 1–11.

Олена Косьянова, Олена Назарук. Особливості задоволеності життям та оманливості в юнацькому віці.

// Наука і освіта. – 2021. – №4. – 36-45.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-4-5

Олена Косьянова,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
Олена Назарук,
здобувач вищої освіти II магістерського рівня
зі спеціальності 053 Психологія,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ЖИТТЯМ ТА ОМАНЛИВОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

АНОТАЦІЯ:

В останні десятиліття багатьма дослідниками в різних областях психології, а також не пов’язаними з психологічними дослідженнями спеціалістами, такими як: соціологи, політологи, економісти, розглядається такий феномен, як задоволеність життям. Також зростає зацікавленість задоволеністю життям і в прикладному аспекті. Найчастіше стан особистості в психологічному значенні визначається емоційною стабільністю, стресостійкістю, високою мотивацією, отже, одним словом, гармонійними відносинами в навколишньому світі та з самим собою. Перед дослідниками постає питання: «Яким чином можливо досягти задоленістю життям, використовуючи такий гармонійний контструкт?». Задоволеність життям може виступати як постійна особливість і як інструмент задля досягнення та реалізації життєвого шляху людини взагалі. У психологічних дослідженнях цей феномен пов'язаний з такими іменами, як: М. Аргайл, А.Маслоу, В.Франкл, Р.Р Мей, Є. Бенко, Е. Diener та іншими. Відносно загальної задоволеності життям, яке тісно пов'язано із задоволеністю важливих сферах життя (самооцінка; сі м'я; дружба; соціальні аспекти, такі як: робота, учбова діяльність; економічний та соціальний статуси, та ін.). Водночас усі ці сфери життя людини тісно пов'язані ще з одним феноменоменом – оманливістю особистості. Особливо важливо, як показують дослідження різних вікових періодів, ця характерологічна особливість особистості проявляється в юнацькому віці. Саме в цьому віці схильність до обману може вплинути на стратегії поведінки в майбутньому та відкласти слід на всьому життєвому шляху. Метою цього дослідження був пошук особливостей задоволенності життям та специфіки оманливості особистості в юнацькому віці. Всього в дослідженні приймали участь 48 осіб юнацького віку від 18 до 23 років. Методи дослідження: теоретичні (класифікація, структуризація та аналіз підходів до вивчення і розуміння омани та задоволеності життям у психологічній літературі); емпіричні (тестові методики: опитувальник задоволеність життям М. М. Мельникової, шкала «Задоволеність життям» Е. Дінера (SWSL) (1985); багатомірно–функціональна діагностика брехні (В. П. Прядеїн, І. А. Церковнікова), «Мотиви брехні» І. П. Шкуратової; «Причини брехні» І. П. Шкуратової, а також математико-статистичні (обробка даних зроблена за допомогою програми «Microsoft Excel», «SPSS 26.0 для Windows ХР»). Проведений кореляційний аналіз виявив наявність значимих додатних та від’ємних зв’язків на рівні 1% та 5% між показниками причин та мотивації омани, її складових із задоволеністю життям. Отримані кореляційні зв’язки підтверджують припущення щодо взаємопов’язаності та взаємовпливі досліджуваних показників омани та задоволеності життям. Визначено групи осіб з високим і низьким рівнем задоволеності життям (за Е. Дінером): група з високим значенням показника загального рівня задоволеності життям, (ВЗЖ, n=12) та група з низьким значенням показника загального рівня задоволеності життям (НЗЖ, n=16), що дало змогу дослідити психологічні особливості прояву обману, мотивації щодо застосування омани у повсякденному житті у будь–яких сферах життєдіяльності та вивчення особливості змістовного наповнення компонентів оманливості у представників юнацького віку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

задоволеність життям, оманливість особистості, мотиви та причини брехні, загальний рівень задоволеності життям.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аргайл М. Психология СЧАСТЬЯ. 2– е изд. СПб. : Питер, 2003. 271 с.
2. Балацкий Е. В. Факторы удовлетворённости жизнью: измерение и интегральные показатели. Мониторинг общественного мнения № 4 (76), октябрь – декабрь 2005, С. 42–52.
3. Баришполець О. Т. Омана в інформаційному просторі та міжособовій комунікації: монографія. Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Кіровоград : Імекс Лтд, 2013, 648 с.
4. Бенко Е. В. Обзор зарубежных публикаций, посвящённых исследованию благополучия. Вестник ЮурГУ, Т8 (№2). 2015 С. 5– 13.
5. Джидарьян И. А. Психология счастья и оптимизма. Изд. «Институт психологии РАН». М., 2013.
6. Зинченко Е. В. Содержание представлений студентов о лжи. Актуальные вопросы философии и методики преподавания иностранных языков. Межвузовский сборник научных статей. В 2–х частях. Часть 1. Ростов–Н.Д: Изд. РИНЯЗ, 2005, С. 214–220.
7. Знаков В. В. Психология понимания правды. СПб.: Алетейя, 2013. 281 c.
8. Косьянова О. Ю., Чебикін О. Я. Використання поліграфа та методики емоційної зрілості для оцінки схильності до обману. Монографiя. Одеса: ТОВ «Лерадрук», 2017. 224 с.
9. Любомирски Соня. Психология счастья. Новый подход. Питер, 2014, 364 с.
10. Прядеин В. П. Психодиагностика личности: Избранные психологические тесты: Практикум. Сургут : Сургутский гос. пед. ун– т, 2014. 215 с.
11. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Самара. 2001.
12. Селигман Мартин. Новая позитивная психология: Научный взгляд на счастье и смысл жизни. М.: София, 2006, 368 с.
13. Церковная И. А. Многомерно–функциональное исследование лживости как индивидуально–психологической особенности личности: дис. ...канд. психол. наук. Екатеринбург, 2005. 183 с.
14. Шкуратова И. П., Крикало Е. Л. Отношение студентов к разным видам своей и чужой лжи. Индивидуальные различия в познании и общении. Ростовна-Дону : Антей, 2007. С. 266–284.
15. Bartram David. Age and Life Satisfaction: Getting Control Variables under Control (англ.) Sociology. 2021. Vol. 55, iss. 2. P. 421–437. ISSN 0038– 0385. DOI: https://doi.org/10.1177/0038038520926871
16. Diener E., & Lucas R. E. Personality and subjective well–being. In D. Kahneman, E. Diener, & N. Schwarz (Eds.). Well–being: The foundations of hedonic psychology, 1999, pp. 213–229
17. Glenn N. Is the apparent U-shape of well-being over the life course a result of inappropriate use of control variables? A commentary on Blanchflower and Oswald. Social Science & Medicine. 69 (4), 2009. Pp. 481– 485.
18. Goldbeck Lutz; Schmitz Tim G.; Besier Tanja; Herschbach Peter; Henrich, Gerhard. Life satisfaction decreases during adolescence. Quality of Life Research. 2007. 16 (6). Pp. 969–979.