2021-3-doc

Людмила Крайняк, Олександра Дуда, Світлана Рибачок, Тетяна П’ятничка, Наталія Рибіна. Мотиви самостійного вдосконалення студентами перекладацької компетентності.

// Наука і освіта. – 2021. – №3. – 46-59.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-3-6

Людмила Крайняк,
кандидат філологічних наук, доцент,
завідувач кафедри іноземних мов та інформаційно-комунікаційних технологій,
Західноукраїнський національний університет,
вул. Львівська, 11, м. Тернопіль, Україна,
Олександра Дуда,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов
та інформаційно-комунікаційних технологій,
Західноукраїнський національний університет,
вул. Львівська, 11, м. Тернопіль, Україна,
Світлана Рибачок,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов
та інформаційно-комунікаційних технологій,
Західноукраїнський національний університет,
вул. Львівська, 11, м. Тернопіль, Україна,
Тетяна П’ятничка,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов
та інформаційно-комунікаційних технологій,
Західноукраїнський національний університет,
вул. Львівська, 11, м. Тернопіль, Україна
Наталія Рибіна,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов та
інформаційно-комунікаційних технологій,
Західноукраїнський національний університет,
вул. Львівська, 11, м. Тернопіль, Україна

МОТИВИ САМОСТІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ
СТУДЕНТАМИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

АНОТАЦІЯ:

Статтю присвячено одній з важливих проблем удосконалення якості вітчизняної вищої освіти – питанню формування мотивації до вивчення іноземної мови, загостреному процесом інтеграції України в європейський простір вищої освіти. Мета статті полягає в розкритті результатів психолого-педагогічного аналізу мотивації студентів немовного ЗВО до самостійного вдосконалення ними перекладацької компетентності з іноземної мови. З огляду на методологію і теорію обраних концептуальних підходів, авторами застосовано комплекс основних методів дослідження, а саме: теоретичні – аналіз, синтез, класифікація науково-методичних джерел з проблеми дослідження; емпіричні – анкетне опитування із застосуванням прямих і непрямих питань, статистичний аналіз результатів дослідження. Психолого-педагогічна діагностика мотивації опитаних соціально-неоднорідних респондентів уможливила характеристику сутності зовнішніх та внутрішніх мотивів у їхній самостійній навчальній діяльності, спрямованій на самовдосконалення здобутих перекладацьких навичок. Встановлено, що зміст зовнішніх мотивів в основному формується під впливом таких стимуляційних факторів, як «здобуття конкурентоспроможності на ринку праці» або «потенційне кар’єрне зростання». Внутрішні мотиви переважно пов'язані із задоволенням особистісних потреб студентів у вивченні іноземної мови (інтерес, усвідомлення недостатності рівня власної перекладацької компетентності, внутрішнє переконання у винятковій значущості самовдосконалення перекладацьких навичок тощо). Аналіз результатів діагностичного обстеження дав змогу виокремити перешкоди, що стоять на заваді саморозвитку респондентів у цьому напрямку. Експериментальна перевірка досліджуваної мотивації в контексті внутрішньо-зовнішнього опосередкування виявила домінування внутрішніх мотивів над зовнішніми у всіх категоріях респондентів та встановила головну перешкоду для переважної більшості студентів на шляху самостійного розвитку перекладацьких навичок з іноземної мови, а саме – недостатній або низький рівень організації самостійної навчальної діяльності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

зовнішні та внутрішні мотиви, самостійне вдосконалення, перекладацька компетентність, соціальні ознаки респондентів.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аптер М. За пределами черт личности: реверсивная теория мотивации. пер. с англ. В. С. Хомика. Луцк, 2009. 112с.
2. Бадмаева Н. Ц. Влияние мотивационного фактора на развитие умственных способностей: монография. Улан-Удэ: Издательство ВСГТУ, 2004. 280 с.
3. Божович Л. И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка. Изучение мотивации поведения детей и подростков. под ред. Л. И. Божович и Л. В. Благонадежиной. Научно-исследовательский институт общей и педагогической психологии Академии педагогических наук СССР. Москва, 2008. С. 7– 44.
4. Вартанова И. И. К проблеме диагностики мотивации. Вестник Московского университета. Сер.14: Психология. Москва, 2008. №2. С. 80– 87.
5. Вилюнас В. К. Теория деятельности и проблема мотивации. А. Н. Леонтьев и современная психология: сб. статей памяти А. Н. Леонтьева. под ред. А. В. Запорожца и др. Москва, 2013. С. 191–200.
6. Галян І. Мотиваційно-ціннісні детермінанти професійного становлення майбутніх учителів фізичної культури. Наука і освіта. 2018. № 3. С. 36–42.
7. Гуменюк О. Є. Теорія і методологія інноваційно-психологічного клімату загальноосвітнього закладу: монографія. Ялта–Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. 340 с.
8. Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды. Москва: Педагогика, 2016. 495 с.
9. Елфимова Н. В. Пути исследования мотивации в когнитивной психологии: сравнительный анализ. Вопросы психологии. 2017. № 5. С. 162–168.
10. Залесский Г. Е. Психология мировоззрения и убеждений личности. Москва: Педагогика, 2010. 425с.
11. Зимняя И. А. Психология обучения иностранным языкам в школе. Москва: Просвещение, 2010. 124 с.
12. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2011. 512 с.
13. Ишков А. Д. Связь компонентов самоорганизации и личностных качеств студента с успешностью в учебной деятельности: автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07. Москва, 2004. 24 с.
14. Кочубей О. С. Психологічні чинники становлення перекладацької компетентності майбутніх філологів : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07. Рівне, 2016. 315 с.
15. Маркова А. К., Орлов А. Б., Фридман Л. М. Мотивация учения и ее воспитание у школьников: монографія. Москва: «Ибис», 2014. 164 с.
16. Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний. Москва: МГУ, 2008. 342 с.
17. Фурман А. В. Теорія навчальних проблемних ситуацій: психолого-дидактичний аспект: монографія. Тернопіль: Астон, 2007. 164 с.
18. Фурман А. В. Методологічне обгрунтування концепції мотиваційних психоформ. Вітакультурний млин. Тернопіль, 2010. Модуль 12. С. 9-19.
19. Чебикін О. Я., Дегірменджі Е. В. Психолого-педагогічна модель інтенсивного навчання іноземної мови студентів. Психологічні перспективи. 2010. Випуск 16. С. 288–298.
20. Чебикін О. Я. Структура, зміст та особливості емоційної регуляції пізнавальної діяльності школярів. Психологія і суспільство. 2016. № 4 (66). С. 76–88.
21. Чебикін О. Я. Емоційна регуляція пізнавальної діяльності: концепція, механізми, умови. Психологія і суспільство. 2017. № 3 (69). С. 86–103.
22. Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. Москва: Просвещение, 2013. 317с.
23. Ames, C. Children's achievement attributions and self-reinforcement: Effects of self-concept and competitive reward structure. Journal of Educational Psychology. 2009. 70(3). P. 345–355. URL: http://psycnet.apa.org/record/-20814-001
24. Atkinson John William, Norman T. Feather. A theory of achievement motivation. New York: Published by Wiley, 1974. 392 p.
25. Dokuchyna, Т. Academic Motivation of Students Majoring in «Special Education». Наука і освіта. 2018. №2. P. 94–100. URL: http://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/ doc/2018/2_2018/12.pdf
26. Herzberg F., Mausner B., Snyderman B. B. The motivation to work. N.Y.: Wiley, 1959. 157 p.
27. Jelena Mihaljević. Research on Motivation for Learning English As a Foreign Language – A Project in Progress. Studia Romanica et Anglica Zagrabiensia : Revue publiée par les Sections romane, italienne et anglaise de la Faculté des Lettres de l’Université de Zagreb. 2016. Vol. 35. P. 55–78. URL: https://hrcak.srce.hr/ index.php?show=clanak&id_clanak_jezik=179637
28. Martin L. Maehr, Douglas D. Sjogren. Atkinson’s Theory of Achievement Motivation: First Step Toward a Theory of Academic Motivation? SAGE journals. 2014. Vol 41, Issue 2. P. 143–161. URL: http://journals.sagepub.com/doi/10.3102/00346543 041002143
29. Razieh Shaikholeslami, Mohammad Khayyer. Intrinsic Motivation, Extrinsic Motivation, and Learning English as a Foreign Language. Psychological Reports. 2008. Vol. 99, 3. P. 813–818. URL: http://journals.sagepub.com/ doi/pdf/10.2466/PR0.99.3.813-818
30. Richard M., Ryan, Edward L. Deci. Intrinsic and Extrinsic Motivations: Classic Definitions and New Directions. Journal of Contemporary Educational Psychology. 2017. № 25. P. 54–67.
31. Werner, B. A theory of motivation for some classroom experiences. Journal of Educational Psychology. 2015. Vol. 71, No 1, 3-25. P. 3–24.

Вікторія Білицька. Культурна компетентність, як одна з ключових компетентностей у реформі системи освіти України.

// Наука і освіта. – 2021. – №3. – 59-67.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-3-7

Вікторія Білицька,
доктор філософії, старший викладач
кафедри теорії, практики та перекладу німецької мови,
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут Ігоря Сікорського»,
Проспект Перемоги, 37, Київ, Україна

КУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ОДНА З КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ
У РЕФОРМІ СИСТЕМИ ОСВІТИ УКРАЇНИ

АНОТАЦІЯ:

Метою статті є конкретизація змісту формування культурної компетентності, визначеної у стандарті базової середньої освіти, та очікуваних результатів її сформованості у контексті освіти продовж життя. Культурна компетентність як освітній термін вперше була визначена в Законі України «Про освіту» Україні (2017) та у Державному стандарті базової середньої освіти (2020) для 5 - 12 класів. У статті проаналізовано процес формування культурної компетентності та очікувані результати навчання. Результати дослідження сформульовані на підставі логіко-семантичного аналізу та структурно-функціонального уточнення сутності культурної компетентності, виокремлення її структурних компонентів на підставі аналізу положень прийнятих регулятивних документів, стандартів та рекомендацій щодо освітньої політики, а також рефлексивний аналіз концепції культурної компетентності у працях національних та міжнародних дослідників. Культурна компетентність особистості постає у формі ключової компетентності, яка дозволяє їй самостійно зрозуміти й вільно використовувати на свій розсуд увесь обсяг здобутих компетентностей та компетенцій щодо соціально-культурних та суспільних, інституціональних та конвенціональних норм і регуляторів поведінки у процесі мобільної соціальної комунікації, у тому числі різними мовами. Наукове обговорення концепції компетентності є актуальним питанням, зумовленим реформуванням української системи освіти відповідно до світової моделі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

культурна компетентність, ключова компетентність, розвиток культурної компетентності, базова середня освіта, українська освітня система, Закон України «Про освіту», Державний стандарт базової середньої освіти України.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Головіна, Н. I. Проблеми формування культурної компетентності особистості в контексті реформування вищої школи. Філософські обрії. 2015. № 33. С. 147–156.
2. Державний стандарт базової середньої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 №898. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-deyaki-pitannya-derzhavnih-standartiv-povnoyi-zagalnoyi-serednoyi-osviti-i300920-898 (Дата звернення: 27.09.2021).
3. Державний стандарт початкової освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 №688. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/688- 2019-п#Text (Дата звернення: 27.09.2021).
4. Про освіту: Закон України від 23.05.1991 № 1060-XII. Закон втратив чинність на підставі Закону № 2145-VIII від 05.09.2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 (Дата звернення: 27.09.2021).
5. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII. URL: https://mon.gov.ua/ua/npa/law-education (Дата звернення: 27.09.2021).
6. Костенко Н. В. Субкультурна варіативність українського соціуму. Київ: Інститут соціології НАН України, 2010. 287 с. URL: https://i-soc.com.ua/assets/files/book/petrushina/svus.pdf
7. Національна доктрина розвитку освіти: Указ президента від 17 квітня 2002 року N 347/2002. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/347/2002 (Дата звернення: 27.09.2021).
8. Johnson R. B. (2014). Cultural competence in Ukraine. Journal of European Economy, 13 (3), 236–247. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/12820/1/Johnson%20R.pdf
9. Jia Liu, Elaine Gill and Shuangyu Li (2021). Revisiting cultural competence. The Clinical Teacher, 18, 191–197. DOI: https://doi.org/10.1111/tct.13269.
10. Mol S. T., Born M. P., Willemsen E., & Van der Molen H. T. (2005). Predicting expatriate job performance for selection purposes: A quantitative review. Journal of Cross-Cultural Psychology, 35, 590–620. URL: https://www.academia.edu/47000763/Predicting_Expatriate_Job_Performance_for_Selection_Purposes_A_Quantitative_Review.
11. Ovcharuk O. V. (2003). Competencies as a Key to Educational Content Renewal. In Reform Strategy for Education in Ukraine: Educational Policy Recommendations. (pp.13–43). Kyiv: KIS. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/11871107.pdf#page=13.
12. Sussman N. M. (2000). The dynamic nature of cultural identity throughout cultural transitions: Why home is not so sweet. Personality and Social Psychology Review, 4, 355–373. URL: https://www.semanticscholar.org/paper/The-Dynamic-Nature-of-Cultural-Identity-Through-out-Sussman/b436603d06b6ef298a28ba2a00b9b6c93697691c .
13. Thomas D. C., Fitzsimmons S. R., Liao Yuan (2017). From crossing cultures to straddling them: An empirical examination of outcomes for multicultural employees. Journal of International Business Studies, 48(1), 63– 89. DOI: 10.1057/s41267-016-0053-9.
14. Van Dyne L., Ang S., & Koh C. (2008). Development and validation of the CQS: The Cultural Intelligence Scale. In S. Ang & L. van Dyne (Eds.), Handbook of cultural intelligence: Theory, measurement and applications. Armonk, NY: M. E. Sharpe, pp. 159–173. URL: http://soonang.com/wp-content/uploads/2011/10/Chapter-29-Cultural-Intelligence-Ang-Van-Dyne-Tan.pdf.
15. Van Driel M., Gabrenya W. K. (2013). Organizational Cross-Cultural Competence: Approaches to Measurement. Journal of Cross-Cultural Psychology, 44(6), 874–899. DOI: 10.1177/0022022112466944.