2021-2-doc

Ірина Савенкова, Наталя Цумарєва. Використання психотерапевтичних методів при супроводі емоційно депривованих молодших школярів.

// Наука і освіта. – 2021. – №2. – 5-15.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-2-1

Ірина Савенкова,
доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології,
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинского,
вул. Нікольська, 24, м. Миколаїв,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0081-9297,
Наталя Цумарєва,
старший викладач кафедри психології та педагогіки,
Кропивницький інститут Приватного вищого навчального закладу «Університет сучасних знань»,
вул. Полтавська, 40, м. Кропивницький, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4005-0745

ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ МЕТОДІВ
ПРИ СУПРОВОДІ ЕМОЦІЙНО ДЕПРИВОВАНИХ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

АНОТАЦІЯ:

Багатократно перенесені у минулому складні життєві ситуації в сім’ї та поза нею несприятливо впливають на формування особистості дітей. Одним із таких факторів є емоційна депривація. Довготривале перебування дітей молодшого шкільного віку в умовах емоційної депривації призводить до виникнення цілого ряду негативних наслідків. Найбільш вразливою в цьому плані є емоційна сфера, оскільки саме вона напряму залежна від негативних змін та впливів оточуючого середовища. Спектр негативних наслідків емоційної депривації у дітей молодшого шкільного віку досить широкий: від легких емоційних порушень, які можна подолати шляхом корекційно-розвивальних вправ, до глибоких психічних розладів та хвороб, які потребують довготривалого лікування. Отже, ситуація емоційної депривації потребує вживання профілактичних та корекційно-відновлювальних впливів. Метою статті є розкриття особливостей використання психотерапевтичних методів при організації психологічного супроводу емоційно депривованих дітей молодшого шкільного віку. Для вирішення поставленої мети нами був застосований комплекс теоретичних (аналіз, синтез, порівняння та узагальнення) та емпіричних (спостереження, опитування, бесіда, експертні оцінки, тестування, кількісний та якісний аналіз отриманих результатів) методів дослідження. Результати аналізу літературних джерел дають змогу узагальнити, що з метою подолання емоційної депривації у дітей можуть використовуватися такі форми допомоги, як: адаптація, соціалізація, навчання, розвиток, корекція, консультація, психотерапія, супровід, реабілітація. Найбільш дієвою формою психологічної допомоги ми вважаємо супровід. Розроблена та апробована нами модель психологічного супроводу, яка включає допомогу прийомним сім’ям в подоланні негативних наслідків емоційної депривації у дітей, заснована на системі роботи з прийомними дітьми та батьками, а також проведення спільних батьківсько-дитячих занять. Для проведення психологічного супроводу дітей ми використовували різноманітні методи психологічної корекції та розвитку (бесіда, ігри, вправи, малювання, фантазування, релаксація) у поєднання з психотерапевтичними методами (символ-драма, арт-терапія та позитивна психотерапія). Дієвість та ефективність розробленої нами моделі психологічного супроводу емоційно депривованих дітей молодшого шкільного віку перевірялась на основі повторного психодіагностичного дослідження та порівняння отриманих результатів контрольної та експериментальної груп. Використання корекційно-розвивальних методів у поєднанні з психотерапевтичними дало можливість отримати стійкі та довготривалі результати у зниженні проявів емоційної депривації та підвищення рівня емоційного інтелекту у дітей молодшого шкільного віку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

емоційна депривація, молодші школярі, наслідки емоційної депривації, психологічний супровід, психологічна корекція, психотерапія, емоційний інтелект.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Брецко І. І. Психоемоційне вигорання підлітків в умовах сімейної депривації : монографія. Мукачево: МДУ, 2016. 293 с.
2. Головей Л. А., Рыбалко Е. Ф. Практикум по возрастной психологии : учеб. пособие. СанктПетербург: Речь, 2002. 694 с.
3. Гошовська Д. Т. Емоційна депривація як негативний чинник формування патологічної особистості. Особистісне зростання: теорія і практика : збірник наукових праць за матеріалами ІV Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. Житомир. 2020. С. 76–78.
4. Гошовський Я. Психолого-педагогічні засади ресоціалізації депривованої особистості: основні концептуальтні положення. Resocjalizacja mlodocianych przestepcow na Ukraine i w Polsche : monografia / Red. P. Husak. Lublin : Wydawnictwo POLIHYMNIA Spolka z.o.o. 2019. S. 74–97.
5. Гура Е. І. Психічні та поведінкові розлади у дітей підліткового віку, позбавлених батьківського піклування (клініка, діагностика, реабілітація) : дис. … канд. мед. наук : 14.01.16. Дніпропетровськ, 2007. 179 с.
6. Гуцало. Е. У. Від теорії – до практики: дослідження малої соціальної групи (класу) студентамипрактикантами педагогічного університету : навчально-методичний посібник. Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2011. 92 с.
7. Дерманова И. Б. Тест Розенцвейга (детский и взрослый варианты): учебно-методическое пособие. Санкт-Петербург: Речь, 2002. 62 с.
8. Лемак М. В., Петрище В. Ю. Психологу для роботи. Діагностичні методики : збірник. Ужгород: Видавництво олександри Гаркуші, 2012. 616 с.
9. Максименко О. Г. Соціально-батьківське виховання та його вплив на формування тенденції самодеприваціі психіки суб'єкта. Вісник післядипломної освіти, 2013. Вип. 9(2). С. 186–193. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpo_2013_9(2)__26 (дата звернення: 05.04.2021).
10. Машкаринець-Бутко А. І. Особливості розвитку дітей-вихованців загальноосвітніх шкілінтернатів. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Педагогіка, соціальна робота, 2013. № 27. С. 116–118.
11. Музика О. О., Остринська В. М., Остринський В. В. Практикум з психодіагностики / укл. 2-ге вид., виправлене та доповнене. Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2000. 160 с.
12. Пеньков А. Ю. Удосконалення профілактики порушень фізичного та нервово-психічного розвитку дітей з батьківською депривацією : автореф. дис. ... канд. мед. наук : 14.01.10. Харків, 2015. 19 с.
13. Персиянцева С.В. Влияние родительской депривации на некоторые особенности психического развития детей младшего школьного возраста. Инновации в образовании, 2013. № 12. С. 85–91.
14. Ровенчак, О. Ілик Х. Прояви емоційної депривації дітей українських трудових мігрантів. Мiждисциплiнарнi дослiдження складних систем : збірник наукових праць. Київ: Вид-во НПУ iменi М. П. Драгоманова, 2018. № 12. C. 27–36. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/19749 (дата звернення: 05.04.2021).
15. Терлецька Ю. М. Психоемоційна депривація людини: основні аспекти. Теорія і практика сучасної психології. 2019 р. № 5. Т. 1. С. 68–74. DOI: https://doi.org/10.32840/2663-6026.2019.5-1.11.
16. Уманская Е. Г. Развитие личности в условиях депривации. Москва: Прометей, 2013. 148 с.
17. Фурманов И. А., Фурманова Н. В. Психология депривированного ребенка : пособие для психологов и педагогов. Москва: Владос, 2019. 489 с.
18. Цумарєва Н. В. Використання елементів арттерапії при роботі з прийомними дітьми із емоційної депривацією. Простір арт-терапії : збірник наукових праць. УМО, ВГО «Арт-терапевтична асоціація». Редкол.: Лушин П. В., Чуприков А. П. та ін, 2017. Київ: Золоті ворота, 2017. Вип.2 (22). С. 34–43.
19. Чебикін О. Я., Яцишина А. М. Особливості корекції емоційно-деструктивної поведінки учнів початкових класів. Міжнародний науковий журнал : Науковий огляд, 2018. Т. 9 Вип. 52. С.189–212.
20. Ярославцева И. В. Психическая депривация в детском и подростковом возрасте. Иркутск: Иркутский государственный университет, 2014. 190 с.
21. Amianto F., Spalatro A. V., Rainis M., Andriulli C., Lavagnino L, Abbate-Daga G., Fassino S. Childhood emotional abuse and neglect in obese patients with and without binge eating disorder: Personality and psychopathology correlates in adulthood. Psychiatry Research, 2018. Vol. 269. P. 692–699. DOI: https://doi.org/10.1016/j.psychres.2018.08.089.
22. Baars C. W., Terruwe A. А., Baars S. M., Shayne B. N. Healing the Unaffirmed: Recognizing Emotional Deprivation. N. Y.: Alba House; Revised, Updated edition, 2020. 221 р.
23. Diamond G. M. Attachment-based family therapy interventions. Psychotherapy (Chic). 2014. Mar. 51(1):15-9. DOI: 10.1037/a0032689. Epub 2013 Sep 23. PMID: 24059739.
24. Dorson J. A. Art Therapy For Children : Activities for Individuals and Small Groups. Published by Createspace Independent Publishing Platform, United States. 2014. 118 p.
25. Jacob G., Genderen H. V., Seehauer L. Breaking Negative Thinking Patterns : A Schema Therapy SelfHelp and Support Book Wiley-Blackwell. Kindle Edition, 2015. 200 p.
26. Kinley S. Place of orphans in society. International Journal of Applied Psychoanalytic Studies. 2018. № 1. P. 359–362. DOI: https://doi.org/10.1177/0020872817732377.
27. Meersand P., Gilmore K. J., Play Therapy. A Psychodynamic Primer for the Treatment of Young Children. Arlington: The American Psychiatric Association Publishing, 2018. 484 p.
28. Pitula C. E., DePasquale C. E. Mliner S. B. , Gunnar M. R. Peer problems among postinstitutionalized, internationally adopted children: relations to hypocortisolism, parenting quality, and ADHD symptoms. Child Development, 2017. Volume 90, Issue 3. DOI: https://doi.org/10.1111/cdev.12986.
29. Rogol A. D. Emotional deprivation in children: growth faltering and reversible hypopituitarism. Front Endocrinol (Lausanne), 2020. 11. DOI: https://doi.org/10.3389/fendo.2020.596144.
30. Savenkova I., Didukh M., Khazratova N., Snyadanko I. Psychosomatic unity of human from the position of chronopsychology on the example of ischemic disorders and heart diseases. Electronic Journal of Genera l Medicine, 2019. Vol. 16(6). Article No: em157. DOI: https://doi.org/10.29333/ejgm/114263.
31. Tottenham N., Hare T. A., Quinn B. T., McCarry T. W., Nurse M., Gilhooly T., … Casey B. J. Prolonged institutional rearing is associated with atypically large amygdala volume and difficulties in emotion regulation. Developmental Science, 2010. 13(1), P. 46–61. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1467- 7687.2009.00852.x.
32. Wink Р. Prima Donna: The Psychology of Maria Callas. Oxford University Press, 2020. 296.

Сергій Долинний. Психологія особистості в контексті конфліктних інтерпретацій.

// Наука і освіта. – 2021. – №2. – 15-19.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-2-2

Сергій Долинний,
аспірант кафедри психології та соціальної роботи,
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського,
вул. Oстрозького, 32, Вінниця, Україна

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ КОНФЛІКТНИХ ІНТЕРПРЕТАЦІЙ

АНОТАЦІЯ:

У статті аналізуються найбільш важливі психологічні передумови конфліктної ситуації, на основі яких формується стратегія й тактика поведінки людей у разі розбіжностей їх інтересів. Основні психологічні моделі конфлікту подані у дослідженні, за допомогою яких інтерпретовано соціотипи, які в ракурсі сучасності виокреслюють психологічний портрет особистості. Метою дослідження є обґрунтування причинно-наслідкових дисфункцій у реалізації конфліктних ситуацій та висвітлення ідей щодо уникнення конфлікту особистістю. У дослідженні використано опитувальник Кейрсі для оцінки темпераменту респондентів і методика К. Н. Томаса для визначення їх типових способів реагування на конфліктну ситуацію, в результаті чого визначено схильність соціотипів до суперництва та співробітництва, прагнення до компромісів, уникнення конфліктів та поступливості в прийнятті рішень. У статті обґрунтовано концепцію типів особистості та їх взаємодію у структурі міжособистісних відносин. За методикою Д. Кейрсі, яка орієнтована на типології К. Юнга і теорії інформаційного метаболізму А. Кемпинського, існують 16 типів інформаційного обміну між суб’єктами. Проблемою визначення особистості у безперервному потоці інформаційних сенсацій, комунікативних перцепцій, інноваційних компетенцій, різноманіття моделей світопізнання є формування чуттєвого образу людини як інформативного суб’єкта, адекватного у соціометричному вимірі. Керуючись методикою К. Томаса, яка призначена для виявлення типових способів реагування на конфліктну ситуацію, визначаємо схильність вищевказаних соціотипів до суперництва та співробітництва, прагнення до компромісів, уникнення конфліктів та поступливості у прийнятті рішень. У вимірі соціонічної моделі суб’єктами інформаційних взаємовпливів здійснюється адекватна оцінка власного потенціалу, пошуку відповідних шляхів самореалізації, конкурентоспроможності, а також в об’єктивному сприйнятті можливостей і здібностей оточуючих задля побудови гармонічних стосунків із ними. Концептуальне значення особистості охоплює широкий спектр внутрішніх психічних процесів, що обумовлюють особливості поводження людини в різних ситуаціях. Лише об’єктивне управління конфліктом призводить до отримання позитивної динаміки в разі зіткнення інтересів, при цьому основним критерієм є можливість досягнення компромісу, заснованого на розумінні, що суперечності – є критерієм розвитку, який може привести до повноцінного співробітництва.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

соціотип, особистість, конфліктна ситуація, управління конфліктами, соціальна група, фактори міжособистісної взаємодії.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Hong, J., Choi, J., Espelage, D., BoragginaBallard, L., & Fisher, B. (2020). Are Children of Welfare Recipients at a Heightened Risk of Bullying and Peer Victimization? Child & Youth Care Forum. DOI: https://doi.org/10.1007/s10566-020-09587-w [in English].
2. Horton, P. (2019). School Bullying and Bare Life: Challenging the State of Exception. Educational Philosophy and Theory, 51 (14), 1444–1453. DOI: https://doi.org/10.1080 / 00131857.2018.1557043 [in English].
3. Ireland, L., Hawdon, J., Huang, B., & Peguero, A. (2020). Preconditions for Guardianship Interventions in Cyberbullying: Incident Interpretation, Collective and Automated Efficacy, and Relative Popularity of Bullies. Computers in Human Behavior, 113, 106–506. DOI: https://doi.org/10.1016 / j.chb.2020.106506 [in English].
4. Kennedy, R. (2020). A Meta-Analysis of the Outcomes of Bullying Prevention Programs on Subtypes of Traditional Bullying Victimization: Verbal, Relational, and Physical. Aggression and Violent Behavior, 55, 101– 485. DOI: https://doi.org/10.1016 / j.avb.2020.101485 [in English].
5. Kramarenko, N. (2016). Cyberbullying: The meeting place cannot be avoided. Magazine for parents "Grapes", 3 (71), May-June. Retrieved from https://www.pravmir.ru/kiberbulling-mesta-vstrechi-izbezhat-nelzya/ [in English].
6. Viznyuk, I. (2020). Psychosomatic correlates in the aspect of development of hypochondriac behavior of the personality. Kyiv. Psychological Journal, 8(7), 174–188. DOI: https://doi.org/10.31108/1.2019.5.8.11 [in English].

Фрєд Воскобойніков. Системний підхід до впровадження психологічних факторів в управлінні.

// Наука і освіта. – 2021. – №2. – 20-26.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-2-3

Фрєд Воскобойніков,
бакалавр з фізіології людини,
магістр в галузі промислово-організаційної психології,
Почесний професор з психології
(Балтійська Педагогічна Академія, вул. Декабристів, 25, Санкт-Петербург, Росія),
129, проспект Идора, Сан-Франциско, Каліфорнія, США

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ В УПРАВЛІННІ

АНОТАЦІЯ:

У цій роботі розглядаються деякі аспекти управління в умовах викладання науково-прикладної діяльності. Забезпечення ефективності управління вимагає нового способу мислення, що характеризується системним, гнучким та нестандартним підходом до прийняття рішень. Відповідно до теорії системно-структурної діяльності, людина розглядається як цілеспрямована саморегулятивна система. Основна увага в нашій роботі зосереджена на тому, що є важливим для управлінської діяльності з психологічної точки зору. Особлива увага приділена відносинам керівників до підлеглих та тому, як цей фактор впливає на моральну та психологічну атмосферу групи на робочому місці. Володіння лише технічними знаннями у вибраній галузі діяльності не обов'язково робить людину успішним менеджером. Доведено, що задля досягнення бажаних цілей та підтримки ступеня задоволення людей на робочому місці, необхідно враховувати специфіку її саморегуляції. У роботі представлено важливі фактори психологічного характеру, які слід застосовувати до практики управління, а саме: врахування особливостей особистості підлеглих, їх індивідуального стилю виконання та їхніх комунікативних здібностей, а також цілей та завдань. Розглянуто вплив групового середовища на індивідуальну діяльність та психологічну суміснiсть; історію мотивації в промисловості та появ нового напрямку в управлінській діяльності в суспільстві, що розвивається. Встановлено, що наука управління вперше виникла у формі застосування механістичного підходу людей у різних галузях промисловості.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

менеджмент, стилі управління, теорія діяльності, системно-структурна теорія діяльності, психологічні фактори в управлінні, особливості особистості, індивідуальний стиль діяльності, фактор сумісності, комунікативні здібності.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Bedny, G. Z. and Karwowski, W. (2007). A Systemic-Structural Theory of Activity. Application to Human Performance and Work Design. Boca Raton, FL: Taylor & Francis Group.
2. Bedny, G. Z. and Seglin, M. (1999). Individual style of activity and adaptation to standard performance requirements. Volume 12, No.1, p.p. 59-78. Human Performance. Mahwah, NJ: Erlbaum.
3. Bedny, G. Z. and Voskoboynikov, F. A. (1975). Problem of how a person adapts to the objective requirements of activity. In Aseev, V. G. (Ed.). Psychological Problems of Personality, Volume 2, 18-30, Irkutsk, Russia: Irkutsk University Press.
4. Dalcher, D. (2018). What has Taylor ever done for us. In Darren Dalcher (Ed.) Managing Projects in a World of People, Strategy and Change, p.p. 29- 38. Milton Park, Abingdon, (UK): Routledge.
5. Gilbreth, L. M. (1914). The psychology of management: The function of the mind in determining, teaching and installing methods of least waste. New York: Sturgis and Walton.
6. Griffin, R. Management. (1999). Mason, Ohio: South Western Cengage Learning.
7. Hindle, T. (2008). Guide to management ideas and gurus. London: The Economist.
8. Merlin, W. S. (1964). Outlines of Theory of Temperament. Perm: Perm Pedagogical University. Taylor, F. (19110. The principal of scientific management. New York: Harper & Brothers.
9. Morgan, G. (1997). Images of Organization. 2nd ed. Thousand Oaks, Calif.: Sage.
10. Taylor, F. (1910). The Principal of Scientific Management. New York: Harper and Brothers.
11. Taylor, F. W. (1903). "Shop management; a paper read before the American society of mechanical engineers" in: Transactions of the American Society of Mechanical Engineers 24: 1337-1480.
12. Voskoboynikov, F. (2017). The Psychology of Effective Management: Strategies for Relationship Building. New York: Routledge.
13. Voskoboynikov, F. (2014). The Influence of Personality Features on Performance in Work, Study and Athletic Activity. In Tadeusz Marek et al (Ed.) Human Factor of a Global Society: A System of Systems Perspective. pp: 187-192. Boca Raton, Fl: Taylor & Francis Group.
14. Wallace, A. (December 11, 1960). Morris Viteles, Industrial Psychologist. Philadelphia Enquirer.

Cвітлана Доскач, Любов Костик. Технології інформаційно-маніпулятивного впливу на суспільно-політичну свідомість та поведінку сучасної молоді.

// Наука і освіта. – 2021. – №2. – 27-33.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2021-2-4

Cвітлана Доскач,
кандидат психологічних наук, доцент,
доцент кафедри психології,
ORCID ID: http://orcid.org/0000-0001-6611-4052,
Любов Костик,
кандидат філологічних наук, асистент, практичний психолог,
асистент кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти,
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,
вул. М. Коцюбинського, 2, м. Чернівці, Україна,
ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-9699-8607

ТЕХНОЛОГІЇ ІНФОРМАЦІЙНО-МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ
НА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНУ СВІДОМІСТЬ ТА ПОВЕДІНКУ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

АНОТАЦІЯ:

У статті представлено теоретичний аналіз інформаційно-маніпулятивного впливу на суспільно-політичну свідомість та поведінку сучасної молоді. Погляд на свідомість, з психолого-політичної точки зору, дає можливість розглядати інформаційні технології як важливий атрибут впливу на політичну свідомість. Аналіз психологічних складових інформаційно-маніпулятивних технологій, що визначаються як: панування над духовним станом особистості, нав’язування думок, ідей, установок, цінностей та управління її поведінкою в інтересах суб’єкта впливу. У контексті вивченої проблематики розкрито роль ЗМК у політичних процесах суспільства, де вони виступають як засіб маніпулятивного впливу, що спрямований на трансформацію політичної свідомості молодої людини. Основними чинниками впливу на політичну свідомість молоді є: надання права відредагувати, додаючи власні домисли; спотворення інформації; подання неправдивої інформації; замовчування про головні події; використання «закону випередження». Разом із тим, основна причина ефектів інформаційно-маніпулятивного впливу криється в особистісній площині, де важливим є: вміння критично мислити, аналізувати, інтерпретувати, оволодіння інтелектуальним потенціалом у відстоюванні власної думки, докладання вольових зусиль у досягненні мети, використання оптимальних засобів комунікативного впливу через застосування оптимальних механізмів у свідомості думок та дій, що відповідають ситуації. Визначені методи ефективної протидії інформаційно-маніпулятивним впливам, серед яких головним є здатність розподіляти інформацію в асоціативному просторі, коли конструюють відсутність перетинання обговорюваних подій шляхом асоціативного зв’язування з іншими не пов’язаними між собою подіями. Завдяки ефективним підходам, сучасна молодь має можливість перестати бути «пасивною масою», а перетворитися на активних діячів, які відстоюють свою думку, приймають самостійні рішення та формують власні моделі поведінки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

політична свідомість, політична поведінка, психолого-політичні складові, маніпулятивний вплив, політичне маніпулювання, інформаційні технології, засоби масової комунікації.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бойко О. Д. Політичне маніпулювання: навч. посібн. Київ: Академвидав, 2010. 432 с.
2. Борецкий Р. Бермудский треугольник ТВ. (Формирование пропагандистской направленности массовой информации (Манипуляция)). Москва, 1998. 264 с. URL: http://www.library.cjes.ru/online/?a=con&b _id=609&c_id=7278
3. Галлін Д. С. Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики. Київ: Наука, 2008. 320с. URL: https://sites.google.com/site/mediasistemy /course02
4. Головатий М. Ф. Масова стихійна поведінка в дзеркалі сучасної політичної психології: анатомія явища. Наук. часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. Київ: Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2014. С. 28–34. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_022_ 2014 Spets.vip._7
5. Гриценко О. М. Мас-медіа в процесах демократичних трансформацій українського суспільства (політико-культурологічний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук : 23.00.03. Київ: Нац. ун-т імені Тараса Шевченка. Ін-т журналістики, 2003. 31 с.
6. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. 3-е изд., испр., перераб. Санкт-Петербург: Речь, 2003. 292 с.
7. Зелинский С. А. Манипуляции массами и психоанализ. Манипулирование массовыми психическими процессами посредством психоаналитических методик. Санкт-Петербург: Издательско-Торговый Дом «СКИФИЯ», 2008. 248 с.
8. Інтеракційна психологія влади. За ред. В. Васютинського. Київ: Вид-во Київ. славіст. ун-ту, 2005. 492 с.
9. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. [перераб. изд.]. Москва: Эксмо, 2007. 857 с.
10. Карлова В. В. Вплив засобів масової інформації на формування української національної свідомості. Державне управління: теорія та практика, 2007. №2. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2007- 2/txts/07kvvunc.htm
11. Ларсен С. У. Теория и методы в современной политической науке: Первая попытка теоретического синтеза. Москва: РОССПЭН, 2009. 751 с. 7
12. Лебон Г., Тард Г. Психология толп. Мнение и толпа. Сост. А. К. Боковиков. Москва: Изд-во Ин-та психологии РАН: КСП, 1998. С. 122–254.
13. Луков В. А. Теории молодежи : Междисциплинарный анализ. Москва: Канон + РООИ «Реабилитация», 2012. 528 с.
14. Рибак І.В. Інформаційно-комунікативні виміри сучасного політичного маніпулювання. Держава і право: зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. Київ: Ін.-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012. Вип. 57. С. 565-572.
15. Сорокина Е., Федотченко Ю., Чабаненко К. В социальных сетях. Twitter – 140 символов самовыражения. Санкт-Петербург: Питер, 2011. 144 с.
16. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций Санкт-Петербург: Прайм-Еврознак, 2003. 448 с.
17. Чалдини Р. Психология влияния. Санкт-Петербург: Питер, 2002. 288 с.
18. Kusheva G. Linguistic Manipulation in Print Tabloid Editions: Some Methodological Implications for Media Classes Media education – mediaobrazovanie. Vol. 1. P. 123–128, 2020.
19. Manipulating Democracy: Democratic Theory, Political Psychology, and Mass Media. [ed. by W. Le Cheminant, J. M. Parrish]. NY: Routledge, 2011. 258 p.
20. Yuzhanin M. A. The specifics of manipulative influence in contemporary social interactions and communications: orcid Amazonia investiga. Т. 9, Vol. 26, P. 125– 133, 2020.

Ольга Юрценюк. Науково-методичні підходи до викладання дисципліни «медична та психологічна експертиза».

// Наука і освіта. – 2021. – №2. – 34-40.

DOI:

Ольга Юрценюк,
кандидат медичних наук, доцент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології імені С. М. Савенка
Буковинського державного медичного університету
пл. Театральна, 2, м. Чернівці, Україна,
ORCID ID: http://orcid.org/0000-0002-1450-1530

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ
ДИСЦИПЛІНИ «МЕДИЧНА ТА ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА»

АНОТАЦІЯ:

Дисципліна «Медична та психологічна експертиза» створена з метою отримання більш поглиблених професійних знань і компетенцій у такій прикладній галузі клінічної психології як експертна діяльність. Серед завдань, що вирішуються клінічним психологом в охороні здоров'я, однією з основних є його участь в проведенні різних видів експертиз. Метою цієї статті є виділення особливостей методології викладання нової навчальної дисципліни «Медична та психологічна експертиза». Для досягнення мети було сформовано завдання: визначити актуальні питання зазначеної навчальної дисципліни, встановити та описати зміст компетентностей та очікуваних результатів. Важливими завданнями вивчення медичної та психологічної експертизи є: оволодіння студентами практичними вміннями і навичками, що застосовуються у медико-психологічній експертизі; закріплення навичок практичного втілення вмінь по підготовці матеріалів, необхідних для обґрунтування опису заключення медико-психологічних експертиз; вміння оформляти висновок експерта, дотримуючись правил послідовності оформлення. Встановлено, що предмет «Медична та психологічна експертиза» закладає основи вивчення студентами психіатрії, наркології та інших клінічних дисциплін, та передбачає інтеграцію викладання з цими дисциплінами; забезпечує формування умінь застосовувати знання з медичної та психологічної експертизи в процесі подальшого навчання й у професійній діяльності; закладає основи пізнання лікарем психології хворої людини, профілактики порушення психічних функцій в процесі життєдіяльності та при різних захворюваннях, проведення медичної та психологічної експертизи хворих. На основі теоретичного аналізу та практичних напрацювань нам вдалося узагальнити та систематизувати підходи до вивчення проблеми викладання навчальної дисципліни «Медична та психологічна експертиза». Встановлено, що на сучасному етапі освітнього процесу викладання навчальної дисципліни «Медична та психологічна експертиза» є новою, важливою і складною задачею, яку необхідно комплексно вирішувати та удосконалювати, використовуючи різні методи навчання.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

медицина, психологія, експертиза, студенти, компетентності, патопсихологія.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вітенко І. С., Вітенко Т. І. Основи психології: Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації. Вінниця, 2011. 230 с.
2. Максименко С. Д., Коваль І. А., Максименко К. С., Панучак М. В. Медична психологія. За ред. ак. С. Д. Максименка. Підручник. Вінниця: Нова Книга, 2008. 520 с.
3. Марчак В. Я. Використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві. Чернівці: Рута, 2005. 152 с.
4. Bosenko A., Orlik N., Palschkova I. Dynamics of functional capabilities of girls aged 17–22 years old with different vegetative status during the ovarian-menstrual cycle. Georgian Medical News. 2019. 9 (294). P. 27–31. URL: http://www.geomednews.org/shared/issues/med 294.pdf (дата звернення: 03.07.2020).
5. Wynter L., Burgess A., Kalman E., Heron J. E., Bleasel J. Medical students: what educational resources are they using? BMC Med Educ. 2019. 19 (1), 36. DOI: https://doi.org/10.1186/s12909-019-1462-9