// Наука і освіта. – 2020. – №4. – 9-17.

Валентина Тодорова,
доктор наук з фізичного виховання і спорту,
доцент кафедри гімнастики та спортивних єдиноборств,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
Валентина Сосіна,
кандидат педагогічних наук, професор,
завідувач кафедри хореографії та мистецтвознавства,
Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського,
вул. Костюшка, 11, м. Львів, Україна,
Валентина Вартовник,
доцент кафедри хореографії та мистецтвознавства,
Заслужений працівник культури України,
Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського,
вул. Костюшка, 11, м. Львів, Україна,
Наталія Пугач,
кандидат наук з фізичного виховання і спорту,
доцент кафедри хореографії та мистецтвознавства,
Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського,
вул. Костюшка, 11, м. Львів, Україна,
Олена Погорелова,
кандидат філософських наук,
доцент кафедри гімнастики та спортивних єдиноборств,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

РОЗВИТКУ СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙ У ТАНЦЮРИСТІВ ЗАСОБАМИ
ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

У статті представлені результати вивчення особливостей розвитку різних силових якостей у танцюристів - представників народно-сценічного танцю. Мета роботи – розробити програму розвитку силових якостей з використанням засобів хореографії у танцюристів-народників. У дослідженні було використано групу теоретичних і емпіричних методів. Було проведено педагогічні спостереження на навчальних заняттях з танцюристами 12-15 років, опитування педагогів і тренерів щодо особливостей розвитку силових якостей, тестування показників різних силових якостей у підлітків 12-15 років, які займаються народно-сценічним танцем у Заслуженому ансамблю танцю України «Юність» і в школі народного танцю, народного ансамблю танцю «Серпанок» (м. Львів). Це дало змогу розробити програму розвитку силових якостей з урахуванням їх різновидів, що необхідні у народно-сценічних танцях. У якості основних засобів їх розвитку у програмі були використані вправи народно-сценічного танцю, при доборі яких враховувалася можливість забезпечення локального, регіонального чи загального впливу на опорно-руховий апарат та необхідність точного дозування навантаження. Виявлено позитивний вплив розробленої програми на розвиток різних силових якостей танцюристів. Отримані результати можуть бути використані в практиці роботи педагогів хореографічних колективів народно-сценічного танцю.

силові якості, танцюристи, народно-сценічний танець, програма розвитку.

1. Верховинець В. М. Теорія українського народного танцю. 5-те вид., доп. Київ: Муз. Україна, 1990. 150 с.
2. Волков Л. В. Теория и методика детского и юношеского спорта. Киев: Олимпийская литература, 2002. 295 с.
3. Голдрич О. Хореографія: посібник з основ хореографічного мистецтва та композиції танцю. Львів: Край, 2003. 160 с.
4. Зайцев Є. В., Колесніченко Ю. В. Основи народно-сценічного танцю. Вінниця: Нова книга, 2009. 413 с.
5. Кашуба В. А. Биомеханика осанки. Киев: Олимпийская литература, 2003. 279 с.
6. Нагаева Т. А. Физическое развитие детей и подростков. Томск: Издательство Сибирского государственного медицинского университета, 2011. 99 с.
7. Сергієнко Л. П. Тестування рухових здібностей школярів. Київ: Олімпійська література, 2001. 439с.
8. Сергієнко Л. П. Спортивна метрологія: теорія і практичні аспекти : Підручник. Київ: КНТ, 2010. 776 с.
9. Сосина В. Ю., Нетоля В. А. Коллекция забавных гимнастических упражнений: метод. рекомендации. Киев: Олимп. лит., 2013. 432 с.
10.Тодорова В. Г. Удосконалення змісту хореографічної освіти в аеробіці на етапі спеціалізованої базової підготовки спортсменів. Наука і освіта. 2020. №1. С. 60–65.
11.Тодорова В. Г. Значення хореографічної підготовки у видах спорту зі складною координацією. Наука і освіта. 2016. №4. С. 188–193.
12.Todorova Valentyna, Kashuba Vitalii, Pogorelova Olena. Actual Tasks of Choreographic Training in Gymnastic Sports. International Journal of Applied Exercise Physiology (IJAEP). 2020. Vol.9. №6. рp. 225– 230.

// Наука і освіта. – 2020. – №4. – 17-23.

Альохін Михайло,
аспірант лабораторії соціальної педагогіки та соціальної роботи,
Інститут проблем виховання НАПН України,
вул. Максима Берлинського, 9, м. Київ, Україна

СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВИЙ ДОСВІД
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ПРИВАТНИХ ШКІЛ
(ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)

Сьогодні в Україні емпірично підтверджено тенденцію поляризації освітніх можливостей, що супроводжуються сегрегацією та стратифікацією середньої освіти. Відносно новою цільовою групою соціальнопедагогічних досліджень стають діти з елітарних сімей, яких від інших вирізняє соціальна дистанція, індивідуально-особистісна нетотожність, нерівність соціальних умов розвитку і соціальна селекція. Метою статті є висвітлення теоретико-експериментального дослідження соціального становища та досвіду молодших школярів з елітарних сімей та його впливу на траєкторію їх соціального розвитку. В опитуванні, проведеному у березні-червні 2020 року, взяли участь батьки 143 дітей з елітарних сімей 6-8 років. Було визначено, що соціально-економічне становище сім’ї, з якої походить дитина, безпосередньо впливає на її соціально-побутовий досвід, освітню траєкторію, якою вона рухатиметься. Попри те, що у більшості елітарних родин виховна функція рівною мірою розподілена між обома батьками, у 2 % сімей провідна роль у вихованні дитини належить виключно закладам освіти, що вже формує специфічний запит щодо школи, яка має завдяки своєму виховному простору здійснювати виховання цінностей та формаційну діяльність. Приватні школи можуть стикатися із викликом формування відповідальності у межах діяльнісного підходу, оскільки більшість дітей молодшого шкільного віку з елітарних сімей не має або практично не має домашніх обов’язків, а їх поведінка почасти може мати асоціальні ознаки через те, що притаманний сім’ї виховний вплив не базується на рефлексії причинно-наслідкових зв’язків негативної поведінки дитини та рівнозначної санкції за неї. Основними запитами до приватних шкіл, у яких навчаються діти з елітарних сімей, є подолання або мінімізація сором’язливості та замкнутості; страхів та фобій; гіперактивності, а також емоційної нестабільності та вередливості.

елітарні сім’ї, молодші школярі, приватна школа, соціальний досвід, соціальний розвиток, стратифікація освіти.

1. Гіденс Е. Соціологія. Київ: Основи, 1999. 726 с.
2. Голованова Н. Ф. Общая педагогика: учебное пособие для вузов. Санкт-Петербург: Речь, 2005. 317 с.
3. Гончар Л. В. Проблеми виховання дітей в сучасній українській сім’ї. Сімейна політика в Україні: проблеми і перспективи розвитку. 2018. С. 24–28.
4. Канішевська, Л. В. Організація соціальнокультурної діяльності старшокласників шкілінтернатів з формування соціального досвіду. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. 2010. №1(14). С. 116–124.
5. Клевчік Л. Л. Соціальна нерівність як основна диспропорція в суспільстві. Економіка та держава. 2019. №4. 48–51.
6. Куцепал С. В. Освіта як знаряддя соціальної еволюції. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Сковороди. Філософія. 2016. №47(1). С. 167–174.
7. Ліпіч Л. М. Теоретичні погляди на роль освіти як фактору стратифікації. Вісник Харківського національного університету імені Каразіна. Серія: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. 2017. №39. С. 297–303.
8. Оксамитна С. М. Експансія вищої освіти та нерівність освітніх можливостей. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2014. №4. С. 6–13.
9. Середній клас в Україні: уявлення і реалії. Київ: Заповіт: Центр Разумкова, 2016. 258 с.
10. Сидорова А.В. Доходи та витрати населення: статистичне оцінювання, моделювання та прогнозування. Фінанси, облік, банки. 2017. №1(22). С. 154– 162.
11. Сохань Л. Елітарна особистість як соціальний тип. Публічне управління: теорія та практика. 2010. №3-4. С. 394–399.
12. Уджмаджурідзе Г. Чинники нерівності політичної участі в сучасному українському суспільстві: досвід застосування бінарної логістичної регресії. Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. 2018. №39. 167–174.
13. Язиков О. І. Моделювання особистісно орієнтованої виховної системи приватної загальноосвітньої школи. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітніх школах. 2009. №5(58). С. 495–500.

// Наука і освіта. – 2020. – №4. – 24-40.

Олена Острянська,
кандидат педагогічних наук, доцент відділу наукової роботи
Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти"
Національної академії педагогічних наук України,
вул. Січових стрільців, 52-а, м. Київ, Україна,
Наталія Зернова,
методист вищої категорії відділу наукової роботи
Державного закладу вищої освіти "Університет менеджменту освіти"
Національної академії педагогічних наук України,
вул. Січових стрільців, 52-а, м. Київ, Україна

ФАСИЛІТАТИВНИЙ СУПРОВІД ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ
ПРАЦІВНИКІВ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ І ПРОВЕДЕННЯ
МІЖНАРОДНИХ ОСВІТНІХ ВИСТАВОК

У статті здійснено аналіз досвіду організації Міжнародних освітніх виставок на теренах України у 2016 – 2020 рр. Визначено сутність понять «міжнародна освітня виставка», «міжнародний освітній виставковий простір», «фасилітативний супровід професійного розвитку науково-педагогічних працівників». Розглянуто структурні елементи Міжнародної освітньої виставки, етапи участі закладу вищої освіти у виставковій діяльності; презентовано узагальнений і систематизований досвід фасилітативного супроводу професійного розвитку науково-педагогічних працівників фахівцями відділу наукової роботи Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» НАПН України в процесі підготовки, проведення і аналізу результатів Міжнародних освітніх виставок «Інноватика в сучасній освіті», «Сучасні заклади освіти», «Освіта та кар’єра – День студента», «Освіта та кар’єра». Визначено види організаційно-координаційної діяльності, презентовано детальний перелік дій процесу фасилітативного супроводу науково-педагогічних працівників як експонентів та відвідувачів виставки за етапами (підготовчим, безпосередньої участі, аналізу досягнутих результатів). Авторами створено класифікацію заходів Міжнародної освітньої виставки відповідно до конгресної, конкурсної та експозиційної складових; подано статистику кількості запланованих і проведених заходів у межах Міжнародної освітньої виставкової діяльності в Україні у 2016 –2020 рр. Зроблено акцент на зміну форми проведення виставок із офлайн на онлайн формат, зумовлену пандемією COVID-19 та локдауном (карантинними обмеженнями) у 2020 році. Подано рекомендації щодо ведення закладами вищої освіти єдиної інформаційної бази виставкової освітньої діяльності з детальною інформацією щодо проведених заходів експозиційної, конкурсної та конгресної програм виставки.

заклад вищої освіти, фасилітативний супровід, професійний розвиток, науковопедагогічний працівник, міжнародна освітня виставка, міжнародний освітній виставковий простір, виставкова діяльність, експонент виставки, експозиційна, конкурсна, конгресна складові програми виставки.

1. Антоненко І. Я., Дупляк Т. П. Виставкова діяльність в Україні: стан, проблеми та шляхи їх розв’язання. Економічний часопис ХХІ. 2013. №11- 12(1). С. 74–78.
2. Антонюк Я. М., Шиндировський І. М. Організація виставкової діяльності : навч. посіб. Львів. комерц. акад. Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2015. 327 с.
3. Бойчук І. В. Особливості комунікаційних складових виставково-ярмаркової діяльності. Економіка і управління підприємствами. 2018. Випуск III (71). С. 101–107.
4. Вища освіта України в контексті цивілізаційних змін та викликів: стан, проблеми, перспективи розвитку : [кол. моногр.]. [Калінічева Г. І. (кер. авт. кол., наук. ред.), Заліток Л. М., Любовець О. М. та ін.; за заг. ред. Г. І. Калінічевої; ЗВО «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая». Київ: Фенікс. 400 с.
5. Державний вищий навчальний заклад «Університет менеджменту освіти»: 65 років успіху!: Інформ. вид. до 65‐ї річниці від дня створення. За заг. ред. М. О. Кириченка, В. В. Олійника, О. М. Отич ; уклад. : О. М. Отич, І. Г. Отамась. Київ: ЮСТОН, 2018. 84 с.
6. Експериментальна діяльність державного вищого навчального закладу «Університет менеджменту освіти» НАПН України : довід. вид. За заг. ред. О. М. Отич; упоряд.: О. М. Отич, О. А. Острянська; НАПН України, ДВНЗ «Ун-т менедж. освіти». Київ: ЮСТОН, 2019. 45с. URL: http://lib.iitta.gov.ua/716769/ (дата звернення: 10.10.2020).
7. Колесніков Б. П., Падашуля О. І. Виставкова діяльність в умовах європейської економічної інтеграції України : монографія. Донец. держ. ун-т упр., Дніпропетр. нац. ун-т. Донецьк, 2008. 101 c.
8. Острянська О. А. Використання педагогічного потенціалу книжкових виставок у процесі професійного розвитку майбутнього вчителя початкової школи. Початкова школа. 2011. № 8 (506). С. 55–59.
9. Пекар В. О. Основи виставкової діяльності : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. ВНЗ «Ін-т реклами»; Вища школа виставкового менеджменту. Київ: Євроіндекс, 2009. 348 с.
10. Райс О. І. Фасилітація як метод інтерактивного навчання. Психологія, соціологія і педагогіка. 2014. № 7. URL: http://psychology.snauka.ru/2014/07/3317 (дата звернення: 10.10.2020).
11. Сорочан Тамара. Професійна діяльність андрагогів: сучасний погляд. Директор школи, ліцею, гімназії. 2008. №4. С. 27–32.
12. Ткаченко Т. І., Дупляк Т. П. Виставковий бізнес: монографія. Київ: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2016. 244 с.
13. Фасилітація і тренінг на курсах духовноморального спрямування: навчально-методичний посібник. Яковенко І. О., Єрьоміна Л. Є., Жейнова С. С., за заг. ред. Л. Ю. Москальової. Мелітополь: ФОП Однорог Т. В., 2018. 111 с.
14. Черник Б. П. Освітня виставка як фактор інновацій. Сибірський педагогічний журнал. 2004. № 2.
15. Черник Б. П. Парадигма формування виставкової культури в системі загальної освіти. Філософія освіти. 2003. № 6. С. 218–225.
16. Черній А. Л. Професійний розвиток педагога: досвід, співпраця, пріоритети на шляху до Нової української школи. Післядипломна освіта в Україні. 2018. № 2. С. 40–43.

// Наука і освіта. – 2020. – №4. – 40-47.

Анатолій Чустрак,
кандидат педагогічних наук, доцент,
приват-професор кафедри гімнастики та спортивних єдиноборств,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
Артемій Кізірян,
відмінник освіти України,
Едвард Кізірян,
студент першого курсу,
Державний заклад «Національний університет імені І. І. Мечникова»,
вул. Дворянська, 2, м. Одеса, Україна

ЩО ЛІПШЕ: ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ЧИ СПОРТ?

За даними Федерального центру лікувальної фізкультури та спортивної медицини Міністерства охорони здоров'я і соціального розвитку РФ, тільки 12% людей після заняття спортом високих досягнень залишаються відносно здоровими. У літературі давно ведеться полеміка, що краще фізкультура чи спорт. Фізична культура є частиною загальної культури людини. А спорт – це лише один з багатьох засобів, що входять у цю більш загальну категорію «фізична культура». Сьогодні, на жаль, культура заважає жити не тільки спортсменам, але і політикам, і бізнесменам, і держчиновникам. У статті звертається увага на негативні сторони спорту, які стали більше виділяться останнім часом: травми, хвороби і навіть смертельні випадки висококваліфікованих спортсменів. У статті наводяться факти, висловлювання відомих вчених, травматологів, лікарів, тренерів про причини негативного впливу спорту та рекомендації, як цього уникнути. і попереджають: заняття спортом, як і куріння, небезпечно для здоров'я. Подані рекомендації вчених та лікарів для починаючих спортсменів. Необхідні хоча б консультації лікаря та яким видом спорту краще займатися. Які при цьому повинні бути: спортивна одежа, взуття та головне, які навантаження використовувати на початку. Забороняється займатися спортом з діагнозом ракових та імуннодефіцитних хвороб, через простудні та інші запалення і навіть через плохе самопочуття. Потрібно слухати свій організм, закінчувати тренування при перших сигналах втоми та ніколи не перевантажуватись, на що рідко звертають увагу тренери. За статистикою травм серед бігунів: найчастіше травмуються коліна, потім гомілкостопи, тазостегнові суглоби, поперек, м’язи і сухожилля, стегна та ікри, верхня частина спини і шия. Американська комісія з безпеки зареєструвала за один рік 554 тисячі травм велосипедистів. Показані рекомендації академіка М. Амосова: комплекс із 10 вправ, повторюючи кожну вправу 100 разів. А тібетські лами рекомендують всього 5 вправ та повторення від 3 до 21 разу кожну. Все можна використовувати на благо, чи на шкоду. Все є їжа, і все є отрута, головне – міра. Вибирати Вам – високі спортивні досягнення та рекорди або висока працездатність і здорове довголіття.

фізична культура, спорт, здоров'я спортсменів

1. Академик Николай Амосов о движении и физических упражнениях. Наука и жизнь. Как сохранить здоровье и работоспособность. URL: https://www.nkj.ru/archive/articles/5136/ (дата звернення: 10.07.2020).
2. Ашмарин Б. А. Теория и методики физического воспитания: Учеб. для студентов фак. физ. культуры пед. ин-тов по спец. 03.03 ≪Физ. культура≫. Под ред. Б. А. Ашмарина. Москва: Просвещение, 1990. 287 с.
3. Баррер Стивен «Осторожно спорт!». 2015. 230 с. URL: https://www.livelib.ru/book/1001226877/quotesostorozhno-sport-o-vrede-bega-fitnesa-i-drugihfizicheskih-nagruzok-stiven-barrer#quotes (дата звернення: 10.07.2020 ).
4. Васильева О. С., Правдина Л. Р., Литвиненко С. Н. Книга о новой физкультуре. Ростов-на-Дону, 2001. 141 с.
5. Визитей Н. Н. Проблемы методологии построения концепции олимпизма как социальнокультурного явления. Новое мышление и олимпийское движение. Москва, 1990. С. 58–69.
6. Гафиатулина Н. Х. Здоровье как ценность в среде учащейся молодежи: Монография. Ростов-наДону: РАС ЮРГУЭС, 2009. 166 с.
7. Гафиатулина Н. Х. Государственная молодежная политика в сфере социального здоровья молодежи. Вестник развития науки и образования. 2012. №5. С. 110 –115.
8. Гафиатулина Н. Х. Здоровьесберегающие модели профессиональной социализации студенческой молодежи в условиях социальной неопределенности. «Инженерный вестник Дона». 2013. №3. URL: http://www.ivdon.ru/magazine/archive/n3y (дата звернення:14.12. 2020).
9. Кібальник О. Зміст фітнес-технології для підвищення рухової активності підлітків. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві : зб. наук. пр. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. № 2 (6). С. 42–46.
10. Круцевич Т. Ю. Управление физическим состоянием подростков в системе физического состояния: автореф. дис. … д-ра наук по физ. воспитанию и спорту: 24.00.02. Нац. ун-т физ. воспитания и спорта Украины. Киев, 2000. 44 с.
11. Лубышева Л. И. Социальная роль спорта в развитии общества и социализации личности. Теория и практика физической культуры. 2001. №4. С. 11 – 15.
12. Матвеев Л. П. Общая теория спорта. Москва, 1997. 304 с.
13. Павлов Е. В. Социокультурный феномен спорта: коммуникативный аспект: автореферат дис. … канд. филос. наук: 23.00.02. Томск, 2012.
14. Пономарев И. Е., Литвинов В. А., Пономарев О. И. Состояние общества, здоровье человека и проблемы воспитания, образования и оздоровления студентов средствами физической культуры. Гуманитарные, социально-экономические и общественные науки. 2016. №4.
15. Холодов, Ж. К., Кузнецов В. С. Теория и методика физического воспитания и спорта: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. 8-е изд., стер. Москва: Академия, 2010. 480 с.
16. Педагогика физической культуры и спорта : учебник для студ. высш. учеб. заведений. С. Д. Неверкович [и др.]; под ред. С. Д. Неверковича. Москва: Академия, 2010. 336 с.
17. Теория и методика обучения предмету «Физическая культура»: учеб. Пособие я студ. высш. учеб. заведений. Ю. Д. Железняк [и др.]; под ред. Ю. Д. Железняка. 4-е изд., перераб. Москва: Академия, 2010. 272 с.
18. Почему умирают спортсмены. Валерия Кукалева. URL: https://www.eurosport.ru/allsports/story_sto7428174.shtml (дата звернення: 10.07.2020)
19. Травмы в гимнастике. URL: //https://www.flogymnastics. com/articles/6275076-5-ofthe-most-common-gymnastics-injuries-how-best-toprevent-them (Eurosport, дата звернення: 10.07.2020).
20. Чустрак А. П., Кизирян А. Г., Кизирян Є. Д. Оздоровлене людей среднего и старшего возравста с применением упражнений ударно-волнового воздействия. Матеріали ХІІ міжнародної науковопрактичної конференції 13-14 вересня 2018 року. Одеса. Ч. 2. С. 101–105.
21. Чустрак А. П., Кизирян А. Г., Кизирян Є. Д. Оздоровительный комплекс упражнений с использованием большого гимнастического мяча (фітбола). Матеріали ХІІ міжнародної науково-практичної конференції 13–14 вересня 2018 року. Одеса. Ч. 2. С. 106 –109.