2020-1-doc

Юрій Чебан. О методах дослідження емоційно-вольового потенціалу висококваліфікованих спортсменів-веслувальників.

// Наука і освіта. – 2020. – №1. – 13-19.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2020-1-2

Юрій Чебан,
аспірант кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

О МЕТОДАХ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНІВ-ВЕСЛУВАЛЬНИКІВ

АНОТАЦІЯ:

У статті представлені результати теоретико-емпіричного дослідження проблеми діагностики рівня розвитку емоційно-вольового потенціалу висококваліфікованих спортсменів-веслувальників на байдарках і каное. Актуальність досліджуваної теми визначається важливістю емоційно-вольової підготовки спортсменів для досягнення ними максимальних результатів у спортивних змагання. Необхідним компонентом такої підготовки є психологічна діагностика емоційно-вольового потенціалу. Мета статті – дослідити можливості психологічної діагности рівня розвитку емоційно-вольового потенціалу висококваліфікованих спортсменіввеслувальників. Для дослідження емоційно-вольового потенціалу пропонується використовувати чотири класи методик. Перший включає методики визначення значень наявного емоційно-вольової потенціалу на основі самооцінки та експертної оцінки і такі, що будуються на певних специфічних тестових випробуваннях для визначення даних його резерву. Другий зорієнтований на діагностику різних емоційних і вольових властивостей особистості, таких як емоційність, емоційна зрілість, тривожність, емоційна стійкість, впевненість, наполегливість, самовладання тощо. Третій – містить методики оцінки таких особистісних особливостей як мотивація досягнення; рівень розвитку пізнавальних процесів, характерологічних рис, а також певних індивідуально-динамічних даних. Четвертий – засоби оцінки вмінь та навичок самобілізації в передстартовій ситуації та в процесі вирішення змагальної задачі. Результати апробації методик першого класу засвідчили, що дані, які отримані за допомогою експертного оцінювання емоційно-вольового потенціалу спортсменів, самооцінки власного потенціалу самими спортсменами та тестування емоційно-вольових можливостей під час виконання фізичних вправ, відповідають об’єктивним досягненням веслувальників у спортивних змаганнях та їх спортивній кваліфікації. Проте, в найбільше це стосується саме експертної оцінки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

вольові якості, емоційні якості, висококваліфіковані спортсмени-веслувальники, спортивна діяльність, емоційно-вольовий потенціал.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бочарова С. П., Данилишина С. І. Особливості професійно-психологічної підготовки у системі навчання фахівців екстремальних професій. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2010. № 7. С. 63–69.
2. Воронова В. І. Психологія спорту. Київ: Олімпійська література, 2017. 272 с.
3. Габелкова О. Є. Особистісні особливості спортсменів, які впливають на досягнення високих командних результатів. Вісник Харківського національного університету: серія психологія. 2010. № 913. С. 12–14.
4. Кузнєцов М. А. Вольова регуляції діяльності: основні закономірності, етапи і механізми. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Психологія. 2012. № 43(1). С. 110–128.
5. Підбуцька Н.В. Особливості вольової саморегуляції професійних баскетболістів. Вісник ХНПУ імені Г.С. Сковороди. Психологія. 2017. № 1 (57). С. 235–244.
6. Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі: монографія / За ред. С.Д. Максименка. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. 400 с.
7. Рубцов В. В., Малых С. Б. Психология экстремальных ситуаций: 2-е изд., стер. Москва: Психологический ин-т РАО, 2008. 304 с.
8. Сетяева Н. Н., Фурсов А. В. Психическая саморегуляция в подготовке спортсменов высокой квалификации циклических видов спорта. Сургут: РИО СурГПУ, 2010. 203 с.
9. Смирнов Б. А., Долгополова Е. В. Психология деятельности в экстремальных ситуациях. Харьков: Изд-во Гуманитарный Центр, 2007. 276 с.
10.Сопов В. Ф. Структура и содержание психологического обеспечения подготовки высококвалифицированных спортсменов. Спортивный психолог. 2016. № 1 (40). С. 37–40.
11.Фоменко К. І., Полілуєва І. В. Характеристика діагностичного інструментарію для дослідження саморегуляції у спортивній діяльності. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Психологія. 2017. Вип. 56. С. 242– 256.
12.Чебан Ю. В., Чебикін О. Я. Природа эмоционально-волевого потенциала спортсмена. Наука і освіта. 2019. № 1. С. 36–44.
13. Чебыкин А. Я. Проблема эмоциональной устойчивости: монография. Одесса: Южноукр. пед. ун-т им. К. Д. Ушинского, 1995. 195 с.
14.Чумаков М. В. Эмоционально-волевая регуляция деятельности в социальном взаимодействии: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05, 19.00.01. Ярославский гос. ун-т им. П.Г. Демидова. Ярославль, 2007. 440 с.
15.Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности. Методологические проблемы современной науки. Москва: Наука, 1978. 392 с.
16.Chebykin A. The teacher and emotional regulation of schoolchildren learning-activity. Voprosy psikhologii. Issue: 6. 1989. P. 42–49.
17. Deci E., Ryan R. Self-determination theory: a macrotheory of human motivation, development, and health [Electronic resource] Canadian Psychology. 2008. Vol. 49. № 3. P. 182–185. URL: http://www.academia.edu/8247176/Self−Determination_ Theory_A_Macrotheory_of_Human_Motivation_Develop ment_and_Health.
18. Henriksen K., Storm L. K., Stambulova N., et al. Successful and Less Successful Interventions With Youth and Senior Athletes: Insights From Expert Sport Psychology Practitioners. Journal of clinical sport psychology. 2019, 1 (13), 72–94.
19.Jones G., Milligan J., Llewellyn D., Gledhill A., Johnson M. I., et al. Motivational orientation and risk taking in elite winter climbers. International journal of sport and exercise psychology. 2017, 1 (15), 25–40.
20.Lozhkin G., Predko S. Athlete's styles of behavior under conditions of risk. International journal of psychology, 2008, 3-4 (43), 150–150.
21. Milavic B., Padulo J., Grgantov Z., et al. Development and factorial validity of the Psychological Skills Inventory for Sports, Youth Version - Short Form: Assessment of the psychometric properties. Plos one. 2019, 8 (14). URL: https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journ al.pone.0220930 (Date of application: 28.02.2020).
22.Rogowska A. M. Personality differences between academic team sport players and physical education undergraduate students. Physical education of students. 2020, 1 (24), 55–62.

Олексій Чебикін. Емоційний інтелект, його пізнавально-мисленнєві ознаки та функції.

// Наука і освіта. – 2020. – №1. – 19-28.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2020-1-3

Олексій Чебикін,
доктор психологічних наук, академік НАПН України,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ, ЙОГО ПІЗНАВАЛЬНО-МИСЛЕННЄВІ ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ

АНОТАЦІЯ:

В представленій статті зроблено спробу виділити пізнавально-мисленнєві ознаки емоційного інтелекту та їх функції в цьому процесі. Показано, що значна частина фахівців, не зважаючи на декларативну відповідність цього феномену до сфери емоцій та інтелекту, аналізує в якості предмета його дослідження соціальний інтелект та його комунікативні ознаки, емоційну зрілість та її складові, саморегуляцію, емпатію, експресивність емоцій та ін. Можна припустити, що в такому випадку ознаки емоційного інтелекту підміняються тими, які відносяться до предмету дослідження інших психологічних явищ. Також слід погодитися, що всі психічні явища тісно пов’язані між собою, тим більше, що емоції приречено зінтегровані фактично в кожний процес. Але коли ми обираємо предметом дослідження емоційний інтелект, то природньо мова повинна йти про ті його ознаки, які в більшій мірі повинні відображати певні специфічні особливості емоцій в інтелекті. Запропоновано розглядати емоційний інтелект як психологічну властивість особистості, що характеризується проявом складних немов зінтегрованих, емоційно-пізнавальних та мисленнєвих особливостей, завдяки яким вона досягає своєї мети у вирішенні певних задач/проблем у різних видах діяльності. При цьому можна стверджувати, що в емоційному інтелекті емоції в більшій мірі зінтегровані з пізнавальною діяльністю, а інтелект з мисленнєвою. Тобто особливості функціонування базових (простих) емоцій у вищих пізнавальних, зінтегрованих з мисленнєвою діяльністю, вірогідно, і є те, що може характеризувати психологічну сутність змісту емоційного інтелекту. До таких вищих емоційно-пізнавальних особливостей, які супроводжують цей процес, можна віднести: здивування, цікавість, допитливість, інтерес, наснагу, натхнення, здогадку, розчарування, сумнів, осяяння, еврику та ін. Прояв вказаних ознак може супроводжуватися певними функціями на рівні комфортності емоційного забарвлення процесу вирішення проблеми, емоційного наведення на спосіб вирішення проблеми, емоційної активації у вигляді посилення чи послаблення прояву цього процесу, емоційної регуляції як динаміки зміни руху наведених ознак в процесі рішення проблеми та ін. Побудовано комплекс з трьох методик: дослідження ознак емоційного інтелекту; вивчення прояву простих емоцій в змісті вищих віднесених до ознак емоційного інтелекту; вивчення виділених функцій ознак емоційного інтелекту. Показано, що прослідковується як певна тенденція в прояві ознак емоційного інтелекту, так і його невід’ємних складових простих емоцій в процесі вирішення задачі. Розкрито, що емоційно позитивна орієнтація змісту таких ознак емоційного інтелекту як цікавість, осяяння, еврика, їх зв’язок із радістю та функціями комфортності емоційного наведення, емоційної активації та регуляції, формують перший симптомокомплекс емоційного інтелекту. Другий симптомокомплекс формується на базі таких ознак емоційного інтелекту як допитливість, здогадка та сумніву. Третій – цікавості, наснаги та розчарування. Наведені комплекси можуть виступити тими специфічними детермінантами прояву емоційного інтелекту, а також психологічними характеристиками вірогідних його типових проявів у людини.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

емоції, інтелект, пізнавальні емоційно-мисленнєві особливості, функції, симптомокомплекси, ознаки емоційного інтелекту.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Андреева И. Н. Эмоциональный интеллект как феномен современной психологии. Новополоцк: ПГУ, 2011. 388 с.
2. Васильев И. А. Роль интеллектуальных эмоций в регуляции мыслительной деятельности. Психологический журнал. 1998. Т. 19, № 4. С. 49–60.
3. Вайсбах Х., Дакс У. Эмоциональный интеллект. Москва: Лик Пресс, 1988.
4. Гоулман Д. Эмоциональный интеллект / пер. с англ. А. П. Исаевой. Москва: АСТ, Астрель, 2011. 748 с.
5. Дерев’янко С., Примак, Ю., Ющенко І. Роль емоційного інтелекту в запобіганні віктимності молоді. Наука і освіта. 2018. №9-10. С. 44–51.
6. Моргун В. Р. Емоційний інтелект у багатовимірній структурі особистості. Постметодика. 2010. №6(97). С. 2–14.
7. Носенко Е. Л. Емоційний інтелект як соціально значуща інтегральна властивість особистості. Психологія і суспільство. 2004. №4. С. 95–109.
8. Робертс Р. Д. Эмоциональный интеллект: проблемы теории, измерения и применения на практике. Психология: Журнал Высшей Школы Экономики. 2004. Т. 1, № 4. С. 3–26.
9. Тихомиров О. К. Эмоции в структуре мыслительной деятельности. Психология Мышления. Москва: Изд-во МГУ, 1984. С. 87–106.
10. Чебыкин А. Я. Эмоциональная регуляция учебно-познавательной деятельности: монография. Одесса: Изд-во Одесского государственного пед. инта. 1992. 168 с.
11. Чебикін О. Я. Про методику діагностики емоційної зрілості особистості. Наука і освіта. 1997. №1. С.68–69.
12. Чебикін О. Я. Становлення емоційної зрілості особистості / І. Г. Павлова. Одеса: Наукове видання Південного наукового Центру НАПН України, 2009. 230 с.
13. Шпак М. М. Теоретико-методологічні підходи до розуміння феномену емоційного інтелекту особистості. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки : зб.наук.праць Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченко; ред кол. : Судаков та ін. Київ: Логос, 2011. Т. 1. С. 192–199.
14. Bilous R. M., Pysarenko D. O. Psychological peculiarities of student`s social maturity. Science and Education. 2017. №7. Pp. 21–31.
15. Chebykin O. Ya., Kosianova O. Yu. Deceitfulness According To The Indicators of Emotional Maturity Methodology and Polygraph Examination. Science and Education. 2016. №2-3. Pp. 106–109.

Ганна Слободянюк. До проблеми психологічної підготовки майбутніх вчителів.

// Наука і освіта. – 2020. – №1. – 29-33.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2020-1-4

Ганна Слободянюк,
аспірант кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м.Одеса, Україна

ДО ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

АНОТАЦІЯ:

Стаття присвячена аналізу наукових публікацій з висвітлення проблеми психологічної підготовки майбутніх вчителів, що індексуються в міжнародній базі Web of Science, за останні двадцять років. Було встановлено, що до 2008 року спостерігався занижений рівень уваги вчених до висвітлення наукових досліджень, присвячених проблемі психологічної підготовки вчителя. Переважна більшість публікацій - статті, в яких розглядаються дані формування необхідних професійних компетенцій з психологічною складовою у майбутніх вчителів; висвітлюються інновації в формах та методах опанування психологічними знаннями; наводяться дані, присвячені змісту освітньої психології як наукової дисципліни, тощо. Проте проаналізовані наукові праці мають обмежений характер та не враховують досить актуальні напрямки досліджень із зазначеної тематики.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологічна підготовка майбутніх педагогів, науково-метрична база Web of Science, психолого-педагогічна підготовка вчителя, аналіз публікацій, науково-пошукові дослідження.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Климов Е. А. Некоторые психологические проблемы подготовки молодежи к труду и выбору профессии. Вопросы психологии. 1985. № 4. С. 7–9.
2. Марголис А. А. Модели подготовки педагогов в рамках программ прикладного бакалавриата и педагогической магистратуры. Психологическая наука и образование. 2015. Т.20. №5. C. 45–64. DOI: 10.17759/pse.2015200505
3. Слободянюк Г. Формально-організаційні тенденції психологічної підготовки студентів-педагогів у закладах вищої освіти України. Наука і освіта. 2019. №3. С. 21–31.
4. Alvarez I. M., Weise C., Vall B., Gonzalez M., Morodo A. How do primary education trainee teachers perceive educational psychology? Teachers and teaching. 2018. Vol.24. Issue 1. Pp. 81-94. DOI: 10.1080/13540602.2017.1379388
5. Brabeck M. M., Dwyer C. A., Geisinger K. F., Marx R. W., Noell G. H., Pianta R. C., Subotnik R. F., Worrell F. C. Assessing the assessments of teacher preparation. Theory into practice. 2016. Vol.55. Issue 2. Special issue: SI. Pp.160-167.
6. Chebykin O. Ya. System-activity conception of training 21st century teachers: competence and organizational aspects. Science and Education. 2017. №10. C. 101- 106.
7. Deibl I., Zumbach J., Geiger V. M., Neuner C. M. Constructive Alignment in the Field of Educational Psychology: Development and Application of a Questionnaire for Assessing Constructive Alignment. Psychology learning and teaching-plat. 2018. Vol.17. Issue 3.Рp.293– 307.
8. Gravett S., Henning E., Eiselen R. New teachers look back on their university education:Prepared for teaching, but not for life in the classroom. Education as change. 2011. Vol.15. Pp. S123- S142. DOI: 10.1080/16823206.2011.643636
9. Joy R., Paul H., Adey K., Wilmott A. Educational and school psychology in newfoundland and Labrador: a 15-year follow-up. Canadian journal of school psychology. 2016. Vol.31. Issue 3. Pp. 259–270.
10. Lin F. L., Yang K. L., Chang Y. P. Designing a Competence-Based Entry Course for Prospective Secondary Mathematics Teachers. Educating prospective secondary mathematics teachers: knowledge, identity, and pedagogical practices. 2018. in ser. ICME-13 Monographs. Pp.189–203. DOI: 10.1007/978-3-319-91059-8_11
11. Lohse-Bossenz H., Kunina-Habenicht O., Dicke T., Leutner D., Kunter M. Teachers' knowledge about psychology: development and validation of a testmeasuring theoretical foundations for teaching and its relation to instructional behavior. Studies in educational evaluation. 2015. Vol.44. Pp.36–49. DOI: 10.1016/j.stueduc.2015.01.001.
12. Shen P. X., Gromova C. R., Zakirova V. G., Yalalov F. G. Educational Technology as a Video Cases in Teaching Psychology for Future Teachers. Eurasia journal of mathematics science and technology education. 2017. Vol.13. Issue 7. Pp. 3417–3429. DOI: 10.12973/eurasia.2017.00736a
13. Spinath B. Educational psychology's contributions to professional teacher development: discussion of the special issue. Zeitschrift fur padagogische psychologie. 2012. Vol.26. Issue 4. Pp. 307–312. DOI: 10.1024/1010-0652/a000082
14. Tanana S. M. Psychological peculiarities of the development of professional competences in future teachers of higher school in the process of professional preparation. Psycholinguistics. 2017. Vol.21. Issue 1. Pp.161– 170.
15. Valladares R. C., Adalia L., Pichs E. C., Antonia M., Dominguez Urdanivia, D. Y. The educational psychopedagogical training as a professional field. 2018. Vol. 14. Issue 62. Рp. 266–271.
16. Willingham D. T. A Mental model of the learner: teaching the basic science of educational psychology to future teachers. Mind brain and education. 2017. Vol.11. Issue 4. Pp.166–175. DOI: 10.1111/mbe.12155

Вікторія Виноградова. Вплив соціальних факторів на формування особистості І. І. Мечникова.

// Наука і освіта. – 2020. – №1. – 34-40.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2020-1-5

Вікторія Виноградова,
кандидат педагогічних наук, доцент,
завідувач кафедри психології та педагогіки,
Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського,
вул. Д. Маккейна, 33, м. Київ, Україна

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ФАКТОРІВ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ І. І. МЕЧНИКОВА

АНОТАЦІЯ:

У статті висвітлено вплив соціальних чинників на розвиток особистості І. І. Мечникова. Здійснення історико-психологічного аналізу та суспільно-ціннісних чинників, які вплинули на формування поглядів науковця, мають вагоме значення для побудови оптимального соціокультурного середовища, в якому відбувається ефективний розвиток здібностей та обдарованості дитини. Створення умов для розвитку особистості є однією з пріоритетних задач сучасності. У статті розглядається процес формування особистості І. І. Мечникова. Основною метою статті є дослідження основних соціальних чинників, які вплинули на розвиток особистості І. І. Мечникова в процесі зростання. У статті використовуються теоретичні та біографічний методи. Приділена увага факторам соціального спектру, які можуть вплинули на формування поглядів видатного науковця. Висвітлюється родина Мечникових у суспільно-історичних умовах. Досліджуються особливості освітньої системи у роки навчання І. І. Мечникова та її вплив на розвиток його особистості. Аналізується вплив професорського складу на формування професійних інтересів та поглядів І. І. Мечникова. Аналізуються захоплення Іллі Ілліча, які безпосередньо вплинули на формування світогляду майбутнього науковця. Досліджуються фактори, що впливають на формування світогляду І. І. Мечникова. Визначено, що вагомий вплив на формування особистості І. І. Мечникова мала родина, освітнє середовище та розвиток наукової галузі. До основних факторів, що вплинули на розвиток особистості І. І. Мечникова, було визначено наступні: дворянське походження; вища освіта у провідному університеті країни; вплив видатних науковців, які викладали в університеті; активна позиція в освітньому процесі, тісна взаємодія з професорсько-викладацьким складом; активна участь у дослідженнях університету; можливість самостійно обирати власну траєкторію та темп навчання.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

І. І. Мечников, особистість, розвиваюче середовище; соціально-політична ситуація, світогляд, суспільство.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования (1655 – 1905 гг.). Харьков, 1994. т.2.
2. Иваненко М. О., Климова Е. М., Кузьменко Е. В. И. И. Мечников. Формирование научного мировоззрения в детские и юношеские годы. Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Биология, химия». 2011. 24 (63). № 1. С. 40–51.
3. Мечников И. И. День у Толстого в Ясной Поляне. Страницы воспоминаний. Мocква, 1946.
4. Мечников И. И. Письма. Под. редакцией А. Е. Гайсиновича, Б. В. Лёвшина. Москва: Наука, 1974. 296 с.
5. Мечников И. И. Этюды о природе человека. Москва, 1961.
6. Мечникова О. Н. Жизнь Ильи Ильича Мечникова. М. - Л.: Государственное изд-во, 1926. 232 с.
7. Мечникова О. Н. Музей памяти И.И. Мечникова. М. - Л.: Госмедиздат, 1930. 71 с.
8. Могилевский В. Жизнь Мечникова. Харьков: Харьковское областное изд-во, 1955. 296 с.
9. Петрюк П. Т., Кучма И. Ю., Резник В. И. Илья Ильич Мечников: биографические, научные и психиатрические аспекты (к 165-летию со дня рождения). Annals of Mechnikov Institute. 2010. № 2. С. 53–62.
10. Природознавство в Україні до початку ХХ ст. в вторичному, культурному та освітньому контекста / Павленко Ю. В., Руда С. П., Хорошева С. А., Храмов Ю. О. Київ: Академперюдика, 2001. 420 с.
11.Сеченов И. М. Автобиографические записки Ивана Михайловича Сеченова. Москва: Изд-во АН СССР, 1945.
12.Субтельний О. Україна: історія / Пер. з англ. Ю. І. Шевчука; Вст. ст. С. В. Кульчицького. Київ: Либідь, 1991. 512 с.
13.Тимирязев К. А. Сочинения: в 10т. Москва: Сельхозгиз, 1939. T.VIII. С. 162–163.
14. У истоков геронтологии (Послесловие) / Мечников И. И. Этюды оптимизма. Москва, 1988.
15.Чекман І. С. Україно, обітована земле мого серця! Нобелівські лауреати – вихідці з України. Вісник НАН України. 2006. № 1. С. 44–53.
16.Шабров А. В. Илья Ильич Мечников. Энциклопедия жизни и творчества / А. В. Шабров и др. СПб., 2008.
17.Щелков Иван Петрович // Библиограф. Ученых Харьковского университета. Т.1. Ректоры / Сост. В. Д. Прокопова и др. Харьков, 1995. С. 51–53.
18.Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: у 86т. / Под. редакцией К. К. Арсеньева и Ф. Ф. Петрушевского. Т. Х1Х. СПБ.: Изд. обществом Ф. А. Брокгауз-И. А. Ефрон, 1896. 226 с.
19.Breathnach C.S. Biographical sketches №. 44. Metchnikoff. Irish medical journal. 1984. Vol.77 (9). P. 303.
20.Johnston H. A. Scientific faith. N. Y., 1904.
21.Schmalstieg F.C. Ilya Ilich Metchnikoff (1845- 1915) and Paul Ehrlich (1854-1915): the centennial of the 1908 Nobel Prize in Physiology or Medicine / F.C. Schmalstieg, A.S. Goldman. Journal of Medical Biography. 2008. Vol.16 (2). P. 96–103.
22. Vynohradova V. Socio-psychological aspects of development of personality democracie in modern Ukraine. Social and psychological problems of modern society: collective monograph. Lviv-Toruń: Liha-Pres, 2019. Pp. 75–92.

Світлана Ситнік, Олексій Чебикін. Особливості міжособистісної взаємодії психологів з різним рівнем соціального інтелекту.

// Наука і освіта. – 2020. – №1. – 41-48.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2020-1-6

Світлана Ситнік,
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри теорії та методики практичної психології,
Олексій Чебикін,
доктор психологічних наук, академік НАПН України,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПСИХОЛОГІВ
З РІЗНИМ РІВНЕМ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ

АНОТАЦІЯ:

Важливим аспектом професійної діяльності психологів є міжособистісна взаємодія, ефективність якої залежить від багатьох факторів. Одним із них може бути соціальний інтелект. Дослідження зв’язку між соціальним інтелектом і особливостями міжособистісної взаємодії може вказати на можливості підвищення професійної майстерності психологів, завдяки активізації їх соціального інтелекту, який ми передбачаємо пов'язаний з рівнем міжособистісної взаємодії. Ця взаємодія є важливим компонентом професіоналізму психолога. Мета статті полягала у вивчені зв’язку особливостей міжособистісної взаємодії психологів з різним рівнем соціального інтелекту та їх індивідуально-психологічними особливостями. Методами дослідження виступили теоретичні та експериментальні. До останніх належать наступні методики: «Дослідження соціального інтелекту» (Дж. Гілфорд), «16-PF особистісний опитувальник» (Р. Кеттелл), «Оцінка міжособистісної взаємодії» (С. В. Ситнік). У статі розглядаються зв’язки показників міжособистісної взаємодії з соціальним інтелектом і характерологічними рисами особистості. Міжособистісна взаємодія включає в себе такі показники, як первинний контакт, міжособистісне спілкування, міжособистісні відносини. Достатній рівень розвитку соціального інтелекту пов'язаний з ефективною міжособистісною взаємодією. Визначені прямі зв’язки показників міжособистісної взаємодії з такими рисами особистості, як товариськість, емоційна стабільність, сміливість, довірливість, практичність, спокій. Зворотні зв’язки з такими рисами, як недоброзичливість, дратівливість, низька толерантність щодо фрустрації, сором’язливість, соціальна пасивність, жорстокість, тривожність, невпевненість у собі. Досліджено, що високий рівень соціального інтелекту виступає умовою для розвитку всіх етапів міжособистісної взаємодії. Досліджуваним, здатним до здійснення міжособистісної взаємодії на високому рівні, притаманні такі риси, як товариськість, довірливість, врівноваженість, сміливість, емоційна стабільність. Особи з низьким рівнем міжособистісної взаємодії часто проявляють: емоційну нестійкість, соціальну пасивність, замкнутість, недоброзичливість, дратівливість, підозрілість. Отриманні результати мають значення для психологічної підготовки психологів, як представників соціономічних професій, з метою реалізації себе у професійній діяльності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

міжособистісна взаємодія, соціальний інтелект, індивідуально-психологічні особливості, характерологічні риси особистості.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бодалев А. А. Об одаренности человека как субъекта общения. Психология. 1999. № 1. С. 24-29.
2. Савенков А. И. Структура социального интеллекта. Современная зарубежная психология. 2018. Том 7, № 2. С. 7–15.
3. Сергиенко Е. А. Модель психического в онтогенезе человека. Москва: Институт психологии РАН, ИП РАН, 2009. 700 с.
4. Сеткова Н. А. Взаимосвязь самореализации и социального интеллекта у представителей профессии типа «Человек-Человек». Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. 2009. №4. С. 288–293.
5. Ушаков Д. В. Социальный интеллект как вид интеллекта. Социальный интеллект. Теория, измерение, исследования / под ред. Д. В. Ушакова, Д. В. Люсина. Москва: Институт психологии РАН. 2004. С.11– 29.
6. Юркевич В. С. Интеллектуальная одаренность и социальное развитие: противоречивая связь. Современная зарубежная психология. Электронный ресурс. 2018, Том 7, № 2. С.28–38.
7. Argyle М. The psychology of interpersonal behavior. Harmondsworth, Penguin books, 1990. 279 p.
8. Bar-On R. Emotional and social intelligence: Insights from the Emotional Quotient Inventory R. Bar-On, J. D. A. Parker (Eds.). Handbook of emotional intelligence. San Francisco: Jossey-Bass. 2000. Pp. 363–388.
9. Brown L.T., Anthony R.G. Continuing the search for social intelligence. Personality and Individual Differences. 1990. 11. Pp. 463–470.
10. Cantor N., Harlow R. Social intelligence and personality: Flexible life-task pursuit. Personality and intelligence. 1994. Pp. 137–168.
11. Gardner H. Multiple intelligences. N.Y.: Basic Books, 1993. 721 р.
12. Guilford J. P.The Nature of Human Intelligence. N.Y.: Science Books, 1967. 521 p.
13. Mayer J. D. Emotional intelligence: Theory, Findings, and Implications / Mayer J. D., Salovey P., Caruso D. Psychological Inquiry. 2004. Vol. 15. № 3. Pp. 197–215.
14. Sternberg R. J. The triarchic mind: A new theory of human intelligence. N.Y.: Penguin Hooks, 1988. 568 р.
15. Thorndike E. L. The psychology of wants, interest and attitudes. London: University Press, 1939. 568 p.