// Наука і освіта. – 2019. – №3. – 40-46.

Оксана Мірошниченко,
кандидат психологічних наук, доцент,
підполковник внутрішньої служби, начальник кафедри психології,
Академія Державної пенітенціарної служби,
вул. Гонча, 34, м. Чернігів, Україна,
Наталія Світлична,
кандидат психологічних наук, доцент,
старший викладач кафедри психології діяльності в особливих умовах,
Національний університет цивільного захисту України,
вул. Чернишевська, 94, м. Харків, Україна,
Інна Табачник,
кандидат психологічних наук,
старший викладач кафедри теорії та методики дошкільної освіти,
Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради,
пров. Руставелі, 7, м. Харків, Україна

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНО-
ДІЄВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я У СТУДЕНТІВ

Статтю присвячено особливостям використання психолого-педагогічних засобів для здійснення найбільш ефективних кроків формування у студентів позитивно-дієвого ставлення до власного здоров’я. Метою роботи було здійснення теоретичного аналізу основних психолого-педагогічних засобів профілактики й корекції адиктивної поведінки студентів. Застосовувався комплекс теоретичних (рефлексивний аналіз та узагальнення наукової літератури) й емпіричних (інструментарії математичної статистики) методів, вибір та поєднання яких зумовлені метою й завданнями дослідження. Важливою психолого-педагогічною умовою профілактики адиктивної поведінки студентів є здійснення профілактичного моніторингу, тобто відстеження показників можливих умов та факторів тютюногенного, алкогенного ризику, що передбачає створення відповідного наукового підґрунтя. Необхідною умовою у вирішенні проблем сформованості інтересу до власного до здоров’я у системі ставлень світосприйняття студентів є формування мотиваційного компонента, позитивного відношення до навчальної діяльності та психологічного благополуччя. Особливого значення у ракурсі означеної проблематики набуває психологічний тренінг як засіб перепрограмування моделі управління поведінкою та діяльністю, що вже існує в людини, в цьому разі у підлітків та людей юнацького віку. У програмі тренінгу застосована модель покрокової зміни адиктивної поведінки. Формами соціально-психологічної допомоги в роботі зі студенством є профілактика й корекція когнітивних розладів із використанням вправ та ігор, що засновані на сполученні когнітивних і сугестивних компонентів, корекція емоційно-особистісних порушень тощо. Недостатньо дослідженими залишаються можливості корекції адиктивної поведінки студентів в період навчання в закладах вищої освіти засобами психологічного тренінгу інтегративного типу. Тому практичне значення саме цього комплексу психотерапевтичних технік розширює уявлення про шляхи корекції адикцій у юнацтва через застосування психологічних засобів розвитку позитивно-дієвого ставлення до здоров’я в системі базових відношень особистості.

 юнацький вік, студенти, профілактика, корекція, адиктивна поведінка, психологічний тренінг.

1. Анн Л. Ф. Психологический тренинг с подростками. СПб. : Питер, 2007. 271 с.
2. Бабайцева В. Ю. Личностно-ориентированный тренинг в процессе подготовки будущих учителей к воспитательной работе с трудными детьми / под ред. П. И. Пидкасистого. Москва : Российское педагогическое агентство, 1997. 55 с.
3. Блінова О. Є. Формування відкритості до спілкування у майбутнього вчителя : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07. Київ, 2000. 192 с.
4. Грецов А. Г. Тренинг общения для подростков. СПб. : Питер, 2007. 160 с.
5. Кононова М. М. Глибинні детермінанти психічної дезадаптації суб’єкта : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія». Івано-Франківськ, 2009. 20 с.
6. Личко А. Е. Подростковая наркология . Ленинград : Медицина, 1991. 304 с.
7. Милашина О. Г. Социально-психологический тренинг как средство коррекции тревожности студентов вузов: дис. … канд. психол. наук. Новосибирск, 2010. 265с.
8. Петровская Л. А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга. Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1982. 168 с.
9. Посохова В. В. Соціально-психологічні особливості формування життєвих планів Інтернетзалежної молоді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.05 «Соціальна психологія». Київ, 2006. 20с.
10. Рудестам К. Групповая психотерапія. / Пер. с англ. А. Голубева. СПб. : Питер, 2000. 376 с. (Мастера психологии).
11. Сасько О. О. Психолого-педагогічні умови розвитку соціального інтелекту у студентів, схильних до адиктивної поведінки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія». Харків, 2010. 20 с.
12. Сергєєва Н. В. Соціально-педагогічні умови профілактики комп’ютерної адикції підлітків : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 «Соціальна психологія». Київ, 2010. 20 с.

// Наука і освіта. – 2019. – №3. – 47-53.

Інна Бедний,
доктор психологічних наук, професор,
Інформаційні технології,
Американська виробничо-комерційна поштова служба,
вул. Нотхече Корт, 3, Уейн, Нью-Джерсі, США

ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР У ВИКОНАННІ КОМП'ЮТЕРНИХ ЗАВДАНЬ: ПЕРСПЕКТИВА
СИСТЕМНО-СТРУКТУРНОЇ ТЕОРІЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Метою даної статті є висвітлення проблем, пов'язаних із взаємодією людини з комп'ютером (HCI), і демонстрація того, як застосування системно-структурної теорії діяльності (SSAT) дозволяє вирішити деякі проблеми, пов'язані з використанням програмного забезпечення. Широке поширення HCI є відносно новим явищем. Сьогодні люди різного віку використовують гаджети, щоб спілкуватися зі своїми друзями і родичами, купувати все необхідне, працювати, подорожувати і грати. Розробники програмного забезпечення часто концентруються на кодуванні, ігноруючи людський фактор. Програмне забезпечення, призначене для роботи, яке використовується сотні разів протягом дня, має бути розроблено інакше, ніж інтерфейс для клієнтів, яким, можливо, доведеться використовувати його один раз. SSAT розглядає діяльність людини як структуру, яка розгортається в часі. Запропоновані в цій теорії методи аналізу продуктивності людини дозволяють аналізувати структуру завдання, знаходити її критичні точки, визначати складність виконання завдання і порівнювати різні варіанти дизайну інтерфейсу, щоб вибрати кращу версію. SSAT пропонує нові методи алгоритмічного опису продуктивності людини, які дозволяють проводити якісний аналіз програмного забезпечення, використовуваного для виконання завдання, і виводити кількісні показники складності. Особлива увага приділяється процесу прийняття рішень і надійності роботи людини. Розроблені аналітичні методи можуть бути використані на етапі проектування, коли програмне забезпечення ще не існує. Ці методи допомагають вибрати кращу версію дизайну, економлячи багато ресурсів на ранніх етапах процесу проектування. Тут ми збираємося продемонструвати, як за допомогою цих методів ми можемо поліпшити взаємодію з користувачем, зробивши виконання завдання менш складним і більш ефективним.

досвід користувача, аналіз завдань, проектування, складність, надійність працездатності людини.

1. Bedny, G. Z., Bedny, I. S. (2018). “Applied and Systemic-Structural Activity Theories”, Boca Raton, Florida, USA, CRC Press, Taylor and Francis Group [in English].
2. Bedny, G. Z., Bedny, I. S. (2019). “Work Activity Studies Within the Framework of Ergonomics, Psychology, and Economics”, Boca Raton, Florida, USA, CRC Press, Taylor and Francis Group [in English].
3. Bedny, G. Z., Karwowski, W., Bedny, I. S. (2018). “Applying Systemic-Structural Activity Theory to Design of Human-Computer Interaction Systems”, Boca Raton, Florida, USA, CRC Press, Taylor and Francis Group [in English].
4. Bedny, I. S. (2019). Application of systemicstructural activity theory to evaluation of innovations. Washington, DC, AHFE [in English].
5. Bedny, I. S., Bedny, G. (2011). Analysis of abandoned actions in the email distributed tasks performance. In D. B. Kaber, G. Boy (Eds.). Advances in cognitive ergonomics. (pp. 683-692). Boca Raton, London: CRC Press, Taylor & Francis Group [in English].
6. Bedny, I. S., (2019). Application of SystemicStructural Activity Theory to Evaluation of Innovations. In: Janusz Kacprzyk (eds.) Advances in Neuroergonomics and Cognitive Engineering (Advances in Intelligent Systems and Computing), vol. 953, Springer International Publishing [in English].
7. Preese, J. (1994). “Human-Computer Interaction”, Harlow, England, Addison-Wesley [in English].
8. Shneiderman, B. (1998). “Designing the User Interface”, 3rd ed., Reading, Massachusetts, USA, Addison Wesley Longman, Inc. [in English].
9. Simon, H. (1999). “The Science of the Artificial”, 3 rd ed., Cambridge, Massachsette, USA, MIT Press [in English].
10. Zwicky, F. (1969). Discovering, Invention, Research – Through the Morphological Approach, Toronto, ON, Canada, The Macmillian Company [in English].

// Наука і освіта. – 2019. – №3. – 54-59.

Світлана Михальська,
кандидат психологічних наук, доцент,
доцент кафедри корекційної педагогіки та інклюзивної освіти
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка,
вул. Огієнка, 61, м. Кам’янець-Подільський, Україна
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ORCID ID: 0000-0001-7435-8791

СОЦІАЛЬНА ІНСТИТУЦІЙНА СИТУАЦІЯ РОЗВИТКУ ДИТИНИ
СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У статті розглянуто важливу проблему соціального розвитку дитини старшого дошкільного віку. З’ясовано, що соціальний розвиток особистості – це взаємопов’язаний процес соціалізації-індивідуалізації дитини дошкільного віку. Розглянуто теорію багатовимірної структури особистості. Проаналізовані зміни соціальної ситуації існування і розвитку дитини, зокрема, змінилися об’єктивні умови онтогенезу й соціогенезу; соціокультурні та психологічні засади життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку, які можуть перебувати в різних освітніх закладах; умови життя і передумови розвитку дітей у різних аспектах; інституційна соціальна ситуація дошкільного дитинства. Доводиться, що дошкільний вік характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, коли значно розширюються сфера взаємодії та коло спілкування дитини; спілкування з дорослим значно ускладнюється, набуває нових форм і змісту. Висвітлено соціальну трансформацію гри дитини дошкільного віку, що характеризується відсутністю ігрового середовища, зниженням рівня гри сучасних дітей, унеможливленням освоєння дитиною рольових соціальних позицій, що призводить до уповільнення становлення соціальної ідентичності дитини на початку шкільного навчання. Визначено, що психологічно зрілий дошкільник це дитина, яка за емоційно-вольовими та інтелектуальними ознаками готова до змін нових ситуацій спілкування та діяльності, готова до свідомої регуляції своїх намірів, дій, планів; це дитина, у якої розвинені вольова регуляція, самостійність, мотивація до прояву різного роду активності, усвідомлення себе, позитивне ставлення до світу, до себе та інших, адекватна самооцінка, готовність до взаємодії, вміння організувати гру, грати, діяти разом, прагнення бути частиною групи, здатність співчувати, надавати та просити про допомогу, розвинені комунікативно-мовленнєві навички, уміння слухати іншого, навички прийняття рішень та інше.

особистість, дошкільник, соціальна ситуація розвитку, провідна діяльність, новоутворення.

1. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте : монография, цикл статей. Санкт-Петербург : Питер, 2009. 400 с.
2. Грицишина Т. І. Соціалізація дітей старшого дошкільного віку як соціально-педагогічна проблема. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2016. № 12 (55). С.12–15.
3. Кононко О. Л. Запорука особистісного зростання дошкільника. Дошкільне виховання. 1999. № 10. С. 3–5.
4. Лисина М. И. Общение, личность и психика ребенка ; под ред. А.Г.Рузской; Вступительная статья А.Г.Рузской. 2-е изд. Москва : Московский психологосоциальный институт; Воронеж : НПО «МОДЭК», 2001. 384 с.
5. Моргун В. Ф. Багатовимірна концепція особистості та інтеграція психологічних теорій діяльності, установки та вчинку // Особистість у розвитку: психологічна теорія і практика : монографія / за ред. С. Д. Максименка, В. Л. Зливкова, С. Б. Кузікової. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2015. 430 с.
6. Моргун В. Ф. Багатовимірна теорія особистості про світогляд людини в контексті інваріанту просторово-часових орієнтацій. Психологія і особистість. 2015. №2 (8). Ч.1. С. 23–44.
7. Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив. Москва : Знание, 2008. 384 с.
8. Рогальська І. П. Теоретико-методичні засади соціалізації особистості у дошкільному дитинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. пед. наук: спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка». Луганськ, 2009. 45 с.
9. Черепаня Н. І. Виховання дітей дошкільного віку у взаємодії із соціальним довкіллям. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота». 2016. Вип. 1 (38). С. 319–322.