2019-3-doc

Інесса Візнюк. Педагогічна майстерність вчителя як засіб формування здорового способу життя.

// Наука і освіта. – 2019. – №3. – 5-9.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2019-3-1

Інесса Візнюк,
кандидат психологічних наук, доцент,
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського,
вул. Острозького, 32, м. Вінниця, Україна

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО
СПОСОБУ ЖИТТЯ

АНОТАЦІЯ:

У статті наведено розгляд явища особистої зрілості вчителя як ключового чинника ефективності педагогічної діяльності. На основі аналізу психолого-педагогічних підходів до інтерпретації сутності особистісного розвитку ми визначаємо такі критерії особистої зрілості вчителя: самовизначення, здатність до самосвідомості, спонтанність, справжність, готовність до емоційно близьких стосунків тощо, а також адекватність самосприйняття та сприйняття оточення, внутрішній контроль, толерантність, гнучкість, толерантне ставлення до суперечностей, розуміння відносності речей, позитивного самоіміджу, схильності до творчості, існування індивідуальної життєвої філософії та професійної позиції. Гуманізація школи та організація навчально-виховного процесу на засадах особистісного підходу вимагає від вчителя високого рівня особистої зрілості, який може представити себе учням не як безособовий функціонер, виконавець професійних обов’язків, а як оригінальна особистість, яка має власну позицію, яка відкрита у вираженні своїх почуттів, емоцій та поглядів. Навчання таких викладачів вимагає реалізації комплексу педагогічних умов у освітньому середовищі вищих навчальних закладів, пов’язаних із забезпеченням суб’єктивної позиції студентів, активізацією їх рефлексивних процесів, діалогізацією, проблематизацією та персоналізацією педагогічного спілкування. Підготовка таких викладачів вимагає реалізації у навчальному просторі вищого навчального закладу комплексу педагогічних умов, пов’язаних із підтримкою предметної позиції студентів, активізацією їх рефлексивних процесів, діалогічного характеру, уособленням та ускладненням педагогічної взаємодії, застосування технології соціально-психологічної підготовки особистісної зрілості.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

зрілість, особистісна зрілість, критерії особистої зрілості вчителя, розвиток особистої зрілості вчителів.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание : пер. с англ. Mосква : Progress, 1986. 421 с.
2. Божович Л. Проблемы формирования личности. Воронеж : Московский психолого-социальный институт, МОДЭК, 2001. 352 с.
3. Кон І. Психология ранней юности. Москва : Просвещение, 1989. 255 с.
4. Леонтьев Д. Личностный потенциал: структура и диагностика. Москва : Смысл, 2011. 675 с.
5. Маслоу А. Мотивация и личность / Пер. А. М.Татлыбаевой. Евразия, 1999. 478 с.
6. Моргун В., Ткачева Н. Проблема периодизации развития личности в психологии // Изд-во «Институт практической психологии». Воронеж : НПО «МОДЭК», 1996. 512 с.
7. Олпорт Г. Становление личности: избранные труды. Москва : Смысл, 2002. С. 167–169.
8. Орлов А. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики: учеб. пособие для студ. психол. фак. Вузов. Москва : Издательский центр «Академия», 2002. 272 с.
9. Осухова Н. Гуманистические ориентации учителя: пересмотр целей и поиск технологии. ВВШ, 1991. № 12. С. 30-36.
10. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. Москва : Прогресс, 1994. 480 с.
11. Сухобская Г. Понятие «зрелость социальнопсихологического развития человека» в контексте андрагогики. Новые знания. 2002. № 4. С. 17-20

Олег Шинкарук. Готовність курсантів-прикордонників до соціальної взаємодії.

// Наука і освіта. – 2019. – №3. – 10-13.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2019-3-2

Олег Шинкарук,
доктор технічних наук, професор, ректор,
Національна академія Державної прикордонної служби України,
вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, Україна

ГОТОВНІСТЬ КУРСАНТІВ-ПРИКОРДОННИКІВ
ДО СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

АНОТАЦІЯ:

В статті представлено результати теоретико-експериментального дослідження готовності курсантівприкордонників до соціальної взаємодії в умовах майбутньої професійної діяльності. Окреслено актуальність та науково-практичну значущість дослідження. Аналізується сутність соціальної взаємодії особистості та готовності особистості до неї. Виокремлюються компоненти, показники готовності особистості до соціальної взаємодії. Пропонуються методи та методики на її дослідження. Наведено результати проведеного констатувального експерименту з вивчення низки показників готовності груп курсантів-прикордонників, які мають високий та низький рівень її сформованості. Проводиться характеристика їх відмінностей з використанням методів математичної статистики. Майбутні прикордонники із високим рівнем готовності до соціальної взаємодії більш упевнені, коректні, схильні до компромісу, співробітництва, підтримки інших у скрутних ситуаціях. Курсанти ж з низьким рівнем готовності до соціальної взаємодії можуть бути охарактеризовані як схильні до домінування, емоційно не стримані, агресивні. Встановлено зв'язок готовності курсантів до соціальної взаємодії з їхніми комунікативними якостями, властивостями: комунікативною толерантністю, товариськістю та афіліативністю.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

готовність, соціальна взаємодія, курсант-прикордонник, розвиток особистості, формування, професійна діяльність.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Белановская О. В. Психология личности: учеб. пособие. Минск : БГУ им. М. Танка, 2001. 226 с.
2. Булгакова О. Ю. Психологічна готовність студентів до соціальної взаємодії: дис. ... д-ра. психол. наук : 19.00.01. Одеса, 2019. 482 с.
3. Велитченко Л. К. Структура субъектности. Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. 2004. №6-7. С. 39-43.
4. Вердебер Р., Вердебер К. Психология общения. Санкт-Петербург : Еврознак, 2003. 320 с.
5. А.с. «Тест-опросник формально-динамических показателей общительности» / Санникова О.П. №8838; опубл. 2003. 45 с.
6. Санникова О. П., Кузнєцова О. В. Адаптивность личности: монографія. Одесса : Издатель Н.П.Черкасов, 2009. 258 с.

Олексій Чебикін, Олена Косьянова, Ірина Волошина. Дослідження агресивності зі ставленням до свого і чужого обману в підлітковому віці.

// Наука і освіта. – 2019. – №3. – 14-20.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2019-3-3

Олексій Чебикін,
доктор психологічних наук, академік НАПН України,
Олена Косьянова,
кандидат психологічних наук, викладач,
кафедри теорії та методики практичної психології,
Ірина Волошина,
магістр психології теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ АГРЕСИВНОСТІ ЗІ СТАВЛЕННЯМ
ДО СВОГО І ЧУЖОГО ОБМАНУ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

АНОТАЦІЯ:

Стаття присвячена розгляду проблеми агресивності в підлітковому віці в аспекті співвіднесення з різними видами обману. Застосування методик І. П. Шкуратової («Види обману», «Ставлення до чужого обману», «Ставлення до свого обману»),опитувальника Басса-Дарки (Buss-Durkey Inventory) що призначений для діагностики агресивних і ворожих реакцій які дозволили виявити значимі додатні кореляційні зв’язки між всіма показниками агресії та видами обману. Визначено, що в обох групах спостерігається майже однакове ставлення до обману іншими людьми. Так, представники груп з високим і низьким рівнем агресивності демонструють поблажливе ставлення до етикетного обману, обману на благо, обману-фантазії, які визнаються як соціально прийнятні. Встановлено, що особи з високим рівнем агресивності обирають конкуруючий стиль поведінки, який виявляється в контролі дій опонента, тиску всіма доступними засобами, застосуванні обману, хитрості, образи тощо. Особи з низьким рівнем агресивності схильні використовувати уникаючий та пристосовуючий типи поведінки, для яких характерно постійне погодження з вимогами противника, бажання всім догодити, нікого не образити, нерішучість в критичних ситуаціях.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

агресивність, рівні агресивності, обман, види обману, ставлення до свого та чужого обману.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Агрессия у детей и подростков / за ред. Н. М. Платоновой. Санкт-Петербург : Язык, 2004. 336 с.
2. Алтунин А. Психічна агресивність. Студентський меридіан. 1997. № 2. С. 9-10.
3. Бреслав Г. М. Эмоциональтные процессы. Рига : Прогрес, 1984.
4. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СанктПетербург : Питер, 1997.
5. Долгова В. И., Иванова Л. В., Банщикова А. И. Психологические особенности агрессивного поведения подростков. Научнометодический электронный журнал «Концепт». 2015. Т. 31. С. 11–15. URL: http://ekoncept.ru/2015/95509.htm.
6. Знаков В.В. Психология понимания правды. Санкт-Петербург, 1999. 281 с.
7. Орлова Д. С. «Социально-активные виды деятельности, как форма предотвращения агрессивного поведения подростков». Вестник ТИ им. А.П. Чехова. 2016. №1, С. 85.
8. Соціальна робота в Україні: теорія і практика: посіб. для підвищення кваліфікації психологів центрів соціальних служб для молоді: 5 ч. / за ред. А. Я. Ходорчук. Київ : ЦСССМ, 2003. 264 с.
9. Скрипченко В., Долинська Л. В., Огороднійчук З. В. Вікова та педагогічна психологія: навч. посіб. 2001. 416 с.
10. Собрание сочинений: В 6-ти т. Детская психология / под ред. Д. Б. Ельконіна. Москва: Педагогика, 1984. Т. 4. 432 с. іл. (Акад. пед. наук СРСР).
11. Ельконін Д. Б. Избранные психологические труды. Москва : Педагогика, 1989. с.496.
12. Экман П. Психология лжи. Обмани меня, если сможешь. Санкт-Петербург. 2012. 2 с.

Ганна Слободянюк. Формально-організаційні тенденції психологічної підготовки студентів-педагогів у закладах вищої освіти України.

// Наука і освіта. – 2019. – №3. – 21-31.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2019-3-4

Ганна Слободянюк,
аспірант кафедри теорії та методики практичної психології,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний
університет імені К. Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська,26, м. Одеса, Україна
ORCID: 0000-0002-9265-2422

ФОРМАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ
ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-ПЕДАГОГІВ У ЗАКЛАДАХ
ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

АНОТАЦІЯ:

Вектор компетентнісного підходу у професійному становленні фахівців ставить перед вищою освітою України питання якості підготовки майбутніх вчителів, перевіркою якої мають стати сформовані професійні компетенції студента-випускника. Психологічні компетенції педагога вимагають специфікації застосування психологічного знання відносно ряду взаємодій, які опосередковують навчально-виховний процес та діяльність вчителя. Логічним є очікування суспільства про те, що базові психологічні компетенції майбутній вчитель має набути ще на етапі первинної професіоналізації у закладі освіти, який готує педагогів. Структурно нормативна психологічна підготовка майбутніх вчителів опосередковано відображається у обсягах викладання та розподілі навчальних годин психологічних дисциплін, у їх змісті та структуризації на різних курсах підготовки, співвідношенні аудиторних годин та самостійної роботи студента з дисципліни. Метою роботи є узагальнення освітніх тенденцій у змісті навчальних планів психологічної підготовки майбутніх педагогів в системі вищої освіти. Основні результати отримано завдяки методам аналізу навчальних планів підготовки вчителів математики бакалаврського рівня різних закладів вищої освіти України в розрізі: обсягів навчальних годин дисциплін психологічного циклу та їх змістовій представленості; вивчення тенденцій у співвідношенні різних форм аудиторних занять та їх доля у загальній та практично-професійній підготовці фахівців. Аналіз десятирічних навчальних планів та програм психологічних дисциплін засвідчив розмаїття обсягів вивчення психологічних дисциплін, тенденцію до зниження її часових обсягів, скорочення кількості виділених кредитів ECTS та редукцію прикладного змістового компоненту вікової, педагогічної, соціальної психології та психологічних основ сімейного життя. Виявлено певну тенденцію зменшення квоти аудиторного вивчення психологічних дисциплін та збільшення обсягів самостійної роботи студентів. Відсутність затвердженого національного професійного стандарту для вчительської спеціальності ускладнює включення прикладних психологічних дисциплін до навчальних планах підготовки вчителів, покликаних забезпечувати формування професійних психологічних компетенцій майбутніх педагогів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

психологічна підготовка майбутніх педагогів, обсяг психологічних дисциплін у навчальному плані підготовки бакалаврів, аудиторна та самостійна робота студентів з психології, компетенції, психологічні компетенції, професійні компетенції педагогів, галузевий освітній стандарт, заклад вищої освіти (ЗВО), професійний освітній стандарт «Вчитель закладу загальної середньої освіти».

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України від 01.07.2014 №1556-VII "Про вищу освіту" (зі змінами та доповненнями). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18
2. Зимняя И. А. Ключевые компетенции — новая парадигма результата современного образования. Интернет-журнал «Эйдос». 2006. 5 мая. URL: http://www.еіdos. ru/jоuгnаl/2006/0505.htm.
3. Наказ №47 МОН України від 26.01.2015 «Про особливості формування навчальних планів на 2015/2016 навчальний рік». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0132-15/print
4. Перхач Л. П. Психологічна підготовка майбутнього вчителя у контексті компетентнісного підходу. URL: http://brodypk.at.ua/navchmet/poch/dop/psikhologichna_pidgotovka_majbutnogo_v chitelja_u_k.pdf
5. Хуторской А. В., Хуторская Л. Н. Компетентность как дидактическое понятие: содержание, структура и модели конструирования // Проектирование и организация самостоятельной работы студентов в контексте компетентностного подхода: межвузовский сб. науч. тр. / Под ред. А. А. Орлова. Тула: Изд-во Тул. гос. пед. ун-та им. Л. Н. Толстого, 2008. Вып. 1. С. 117-137.
6. Щодо особливостей організації освітнього процесу та формування навчальних планів у 2015/2016 навчальному році / Лист МОН України від 13.03.2015. - №1/9-126. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v-126729-15

Валерій Лінніков, Святослав Лінніков. Тромбофілія як ключова ланка патогенезу ускладнень в акушерстві та гінекології.

// Наука і освіта. – 2019. – №3. – 31-36.

DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2019-3-5

Валерій Лінніков,
доктор медичних наук, професор,
кафедри біології та охорони здоров’я,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна,
Консультант Німецького лікувально-диагностичного центру Св. Павла,
вул. Новосельського, 68/2
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Святослав Лінніков,
асистент кафедри біології та охорони здоров’я,
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського»,
вул. Старопортофранківська, 26, м. Одеса, Україна

ТРОМБОФІЛІЯ ЯК КЛЮЧОВА ЛАНКА ПАТОГЕНЕЗУ УСКЛАДНЕНЬ
В АКУШЕРСТВІ ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АНОТАЦІЯ:

Проведено аналіз гемостазіологічних досліджень на приховану набуту та генетичні форми тромбофілії у жінок з обтяженим анамнезом синдрома втрати плода (СВП). Достовірно установлено (р<0,05), що набута тромбофілія, обумовлена наявністю антифосфоліпідного синдрому (АФС) у пацієнток з СВП становить - 28,6% випадках. Генетична мутація FVLeiden частіше мала місце у пацієнток з пізніми викиднями (14,3%), мутація гена протромбіна G20210A зусрічалася достовірно ріже у всіх групах репродуктивних втрат – 4,8%. Найбільш росповсюдженою виявлялась мутація МTHFR C677T - (45,2%). Фактором потенціючого впливу АФА має генетична тромбофілія: АФС та MTHFR C677T при СВП у 17,4%, АФС та FV Leiden при СВП у 9,6% випадках. Патогенетично обумовлена профілактика тромбоемболізму при цих акушерських ускладненнях НМГ – клексаном, розпочата з фертильного цикла та на етапі інвазії трофобласта, в абсолютній большості випадків (92 – 96%) значно покращувало наслідки вагітності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

антифосфоліпидний синдром, набута та генетичні тромбофілії, синдром втрати плода, низькомолекулярний гепарин.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ:

ЛІТЕРАТУРА:

1. Антифосфолипидный синдром – иммунная тромбофилия в акушерстве и гинекологии. Под редакцией А. Д. Макацария. Москва : "Триада-Х", 2009. 447 с.
2. Макацария А. Д., Бицадзе В. О. Тромбофилии и тротивотромботическая терапия в акушерской практике. Москва. 2003. С. 204-207, 264-268.
3. Bick R. L. The Antiphosphoilipid Thrombosis Syndromes: A common multidisciplinary Medical problem // Clin. Appl. Thrombosis/Hemostasis. 2017. Vol. 3 (4). P. 270-283.
4. Brenner B. Thrombophilia and pregnancy loss // 16th International Congress on Thrombosis and Haemostasis. 2000. P. 236-238.
5. Levin J., Branch D., Rauch J. The antiphospholipid syndrome. N Engl. J. Med. 2002 P 752-763.