// Наука і освіта. – 2021. – №1. – 62-69.

Ольга Іванченко,
аспірантка кафедри соціальної філософії та управління,
Запорізький національний університет,
вул. Жуковського, 66, Запоріжжя, Україна

ТРАДИЦІЇ ЗЕМСЬКОГО ПРИЗРІННЯ
В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Невід’ємною складовою реформування вітчизняної системи профтехосвіти є вдосконалення існуючого в ній сегменту соціальної роботи та забезпечення. Пошук тут ефективного шляху невпинно привертає увагу до провідного закордонного та власного історичного досвіду. Актуальність інставрації останнього обумовлена не лише можливістю забезпечення спадковості розвитку, а й наданням окресленому напрямку освіти більшої привабливості і престижу. Не менш важливим є й той факт, що кроки сприятимуть формуванню позитивного іміджу місцевої влади у колективній свідомості членів територіальної громади. Мета публікації – виявити та охарактеризувати традиції земського призріння в системі професійно-технічної освіти України. Досягнення її стало можливим завдяки застосуванню методів аналізу, синтезу, індукції та дедукції, наративного, типології, порівняльного та контент-аналізу, логічного, історико-генетичного, футоруспективного, ретроспективного, а також методу вторинної обробки інформації. Під час написання статті доведено, що елементами земського призріння в закладах початкової та середньої професійно-технічної освіти були навчання на пільговій або безкоштовній основі, виплата стипендій, безоплатне забезпечення формою, спецодягом, ліжко-місцями у гуртожитках, їжею, підручниками, профреманентом під час випуску та інші. Ці норми соціальної роботи та забезпечення того часу розповсюджувалися на найкращих, нечисельних вихідців із міщанства та селянства. Підкреслено, що за півтора століття земське призріння в системі профтехосвіти пройшло шлях від кагортної до масової практики, і, не дивлячись на певне звуження категорій отримання, у сьогоденні, стало стрижнем традицій соціальної роботи та забезпечення в ній. Збережені та узвичаєні принципи, норми ще дорадянських соціальноорієнтованих практик забезпечують життєздатність та соціальноспрямовану місію вітчизняних закладів профтехосвіти.

земське призріння, соціальна робота, соціальний супровід, соціальне забезпечення, професійно-технічна освіта, училище.

1. Антощак М. М. Гнєдінське ремісниче училище: відкриття та діяльність. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя, 2015. Вип. 43. С. 122–129.
2. Безпалько О. В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у територіальній громаді: теоретико-методичні основи. Київ: Наук. світ, 2006. 408 с.
3. Бекетов В. А. Сборник сведений по сельскохозяйственному образованию. СПб.: Тип. В. Киршбаума, 1900. 116 с.
4. Бутівщенко С. Професійна освіта в Україні в кінці ХIХ – на початку ХХ століття: тенденції, особливості, використання набутого досвіду. Школа і підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в умовах ринку : наук.-метод. зб. Харків: Педагогіка, 1996. С. 4–20.
5. Гавриленко К. М. Професійна аграрна підготовка у середніх навчальних закладах України кінця ХІХ- початку ХХ ст. Вісник Глухівського національного університету імені Олександра Довженка. Серія: Педагогічні науки. Глухів, 2016. Вип. 31. С. 243–253.
6. Галиуллина С. Д. Попечительство как система управления образовательными учреждениями (исторический аспект). Вестник УГУЭС. Наука, образование, экономика. Серия: Экономика. 2012, № 2. С. 122–130.
7. Горілий А. Г. Історія соціальної роботи. Тернопіль: Астон, 2004. 173 с.
8. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Урядовий кур’єр. 2005. №19.
9. Зверева І. Д., Козубовська І. В., Пічкар О. Л. Соціальна робота з дітьми і молоддю (теоретико-методологічні аспекти). Ужгород: УжНУ, 2000. 192 с.
10.Коляда Н., Берлет А., Король С. Система установ для дітей з обмеженими психофізичними можливостями в Україні у сфері соціального захисту. Наука і освіта. 2019, № 1. С. 5–10.
11.Корф Н. Сельскохозяйственное и ремесленное образование народа. Вестник Европы. 1881, № 2. С. 308–337.
12.Кошолап О. Розвиток системи професійної освіти на Поділлі наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Szkoła - Zawód – Praca, 2012. № 4. С. 116–129.
13.Лікарчук І.Л. Професійно-технічна освіта України: історичний шлях і перспективи. Київ: Педагогіка, 1999. 287 с.
14. Міщенко Н. І. Соціально-педагогічний супровід особистісно-професійного розвитку майбутніх фахівців засобами студентської субкультури. Соціальна педагогіка: теорія і практика: зб. наук. пр., 2012, № 2. С. 78–85.
15. Ничкало Н. Г. Траносформація професійно-технічної освіти України. Київ: Педагогічна думка, 2008. 200 с.
16. Попович Г. М. Соціальна робота в Україні і за рубежем. Ужгород, МПП «Гражда», 2000. 134 с.
17. Приймак О. М. Технології соціального призріння у південноукраїнському селі наприкінці ХІХ початку ХХ ст. Грані. 2010. № 2 (70). С. 10–15.
18.Радкевич В. О. Професійна освіта і навчання для сталого розвитку суспільства. Проф.-техн. освіта. 2015, № 4 (69). С. 7–11.
19.Семигіна Т. В. Соціальні послуги на рівні громади: український досвід і перспективи. Київ: Логос, 2005. 134 с.
20.Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика. Київ: ВМУРОЛ «Україна», 2004. 408 с.
21.Фурман А. В., Підгурська М. В. Історія соціальної роботи. Тернопіль: ТНЕУ, 2014. 174 с.