// Наука і освіта. – 2024. – №3. – 53-59.

Тетяна Соловйова,
кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри соціальної педагогіки та спеціальної освіти,
Запорізький національний університет,
вул. Жуковського, 66, м. Запоріжжя, Україна,
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3676-7978

ОСОБЛИВОСТІ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З СИНДРОМОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНІСТЮ

У статті розглядаються особливості логопедичної роботи з дітьми, які мають синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) – розлад, що є однією з найпоширеніших проблем у сучасній педагогічній і корекційній практиці. СДУГ характеризується порушеннями уваги, імпульсивністю та гіперактивністю, які суттєво впливають на когнітивний, емоційний і мовленнєвий розвиток особистості. За даними досліджень, від 5% до 20% підростаючого покоління мають ознаки цього синдрому, але його вплив може бути набагато ширшим, оскільки певна кількість дітей залишається недіагностованою. СДУГ ускладнює процеси навчання та соціалізації, особливо в умовах пандемії COVID-19 та війни в Україні, коли дистанційне навчання погіршує ситуацію, ускладнюючи адаптацію учнів зі СДУГ до шкільних вимог. Діти зі СДУГ потребують індивідуального підходу під час логопедичних занять через особливості їхньої поведінки та інших порушень. У статті наголошується на важливості адаптації завдань відповідно до рівня уваги дитини, використання коротких і чітко структурованих вправ, які не перевантажують дитину і сприяють підтримці концентрації. Часте використання візуальних матеріалів, піктограм, відео та інших засобів сприяє кращому засвоєнню інформації. Також підкреслюється важливість застосування ігрових методик та рухливих вправ для зниження рівня гіперактивності та підвищення мотивації до навчання. Мотиваційна підтримка через позитивне підкріплення, таке як похвала або інші форми заохочення, сприяє підвищенню самооцінки дитини та зниженню рівня тривожності. Окрім цього, важливою умовою успішної корекції мовленнєвих порушень є співпраця логопеда з батьками та педагогами, що забезпечує безперервний розвиток мовленнєвих навичок у повсякденному житті дитини. Хоча дослідження показують, що діти зі СДУГ часто мають мовленнєві розлади, механізми цього взаємозв'язку потребують глибшого вивчення. У статті також підкреслюється, що більшість існуючих методик потребують адаптації для ефективної роботи з дітьми зі СДУГ, що підкреслює необхідність подальших досліджень для розробки індивідуалізованих програм, спрямованих на задоволення їхніх особливих потреб.

дефіцит уваги, гіперактивність, імпульсивність, СДУГ, корекція, розвиток, мовленнєві порушення.

1. Байєр О. О., Остіковська О.О. Особливості поведінкової терапії для дітей, які мають синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), у Європі. Теорія і практика сучасної психології. 2020. № 1. Т. 1. С. 129–133.
2. Годлевська В. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю у дітей молодшого шкільного віку: сутність, діагностика, корекція. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2021. Вип. 9. С. 73–78. URL: http://surl.li/usrmts
3. Грищенко С. В. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю в дітей віком 6–8 років як медико-соціальна проблема. Сучасна педіатрія. Україна. 2024. № 1(137). С. 143–152.
4. Касьян М. В. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю як клініко-психологічна проблема. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2012. Вип. 21. С. 368-371. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_019_2012_21_95
5. Клименко О. І. Особливості проведення логопедичної роботи з дітьми з синдромом дефіциту уваги та гіперактивностю. Природнича наука й освіта: сучасний стан і перспективи розвитку : збірник IIІ Міжнар. наук.-практ. конф., (м. Харків, 22–23 верес. 2022 р.) ; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, 2022. С. 115–118.
6. Танцура Л. М., Пилипець О. Ю., Третьяков Д. В. Концепція виникнення мінімальної мозкової дисфункції та можливі шляхи запобігання її розвитку. Український вісник психоневрології. 2016. Том 24. Вип. 4 (89). С. 5–7. URL : http://surl.li/swhabj
7. Barkley R. A. Behavioral inhibition, sustained attention, and executive functions: Constructing a unifying theory of ADHD. Psychological Bulletin. 1997. Vol. 121. P. 65–94. URL : https://www.webofscience.com/wos/woscc/full-record/WOS:A1997WC34200004
8. Frigerio A., Montali L., Fine M. Risky and at-risk subjects: The discursive positioning of the ADHD child in the Italian context. Biosocieties. 2013. Р. 245–264. URL : https://www.webofscience.com/wos/woscc/full-record/WOS:000325165400002
9. Galarza V., Sánchez-Hidalgo M. Attention-Deficit Hyperactivity Disorder (ADHD): characterization, theoretical evolution and methodological strategies to overcome it. Revista de la Universidad del Zulia. 2022. Vol. 12. Р. 466–483. URL : https://www.webofscience.com/wos/woscc/full-record/WOS:000744166600027
10. Rosenthal E. A, Broos H. C., Timpano K. R., Johnson S. L. Does Emotion-Related Impulsivity Relate to Specific ADHD Symptom Dimensions, and Do the Effects Generalize Across Comorbid Internalizing and Externalizing Syndromes? Journal Of Attention Disorders. 2024. Vol. 28. Р. 178–188. URL : https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/10870547231210283